Єдиний унікальний номер № 0616/4766/12

Провадження № 1/0285/22/13

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого-судді Верозуб О. А.,

за участю секретаря Касянчук І.В.,

прокурора Гордійчука О.П.,

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілих ОСОБА_4,

представника цивільного позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Новограді-Волинському кримінальну справу по обвинуваченню :

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новоград-Волинський, українця, громадянина України, з вищою юридичною освітою, розлученого, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючого ТОВ «Перспективи Співробітництва» на посаді юриста, мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, не є інвалідом, ліквідатором аварії на ЧАЕС не є, депутатом не є, державних нагород чи почесних звань не має, раніше несудимого,

за ч. 4 ст. 190 КК України, ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції від 01.10.2007 р.),

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Новоград-Волинський, українця, громадянина України, з вищою економічною освітою, одруженого, на утриманні має малолітню дитину, працюючого заступником начальника Першого Київського регіонального управління АТ «Укрсиббанк», мешканця АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, інвалідом не є, ліквідатором аварії на ЧАЕС не є, депутатом не є, державних нагород чи почесних звань не має, раніше несудимого,

за ч. 2 ст. 364-1 КК України, ч. 2 ст. 366 КК України, -

встановив :

ОСОБА _6, на початку лютого 2008 р., більш точної дати не встановлено, з метою досягнення свого злочинного замислу по заволодінню шляхом обману грошовими коштами ПАТ КБ «ПриватБанк» в особливо великих розмірах - сто тисяч доларів США, не маючи на меті добросовісно та належним чином виконувати свої майбутні кредитні зобов'язання перед вказаним банком, а відтак похідні іпотечні зобов'язання, звернувся до ОСОБА_7 - начальника Новоград-Волинського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно злочинного плану ОСОБА_6, вищезазначені об'єкти нерухомості, які мали виступати забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором, останній, після отримання кредитних коштів, планував протиправним шляхом вивести із-під застави банку та розпорядитись ними на власний розсуд.

В той самий час, згідно злочинного замислу ОСОБА_6, грошові кошти шляхом обману мали бути отримані не тільки в ПАТ КБ «ПриватБанк», а й у АТ «УкрсибБанк». При цьому методи шахрайського отримання грошових коштів у вказаних банківських установах були ідентичними.

Крім цього, ОСОБА_6, з метою подальшого ухилення від виконання своїх зобов'язань перед банківськими установами мав на меті використовуючи завідомо підроблені рішення третейського суду та необізнаності в його злочинних планах інших осіб, планував організувати власне фіктивне банкрутство і фіктивне банкрутство своєї матері та, у такий спосіб, шахрайським шляхом, позбавити банки їх законного права на отримання грошових коштів від реалізації заставного майна.

Так, ОСОБА_6, діючи згідно власного злочинного плану, звернувшись до начальника Новоград-Волинського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_7, надав останньому документи для оформлення кредитної справи по видачі банківського кредиту під заставу нерухомості. ОСОБА_7 вподальшому вищезазначені документи завірив своїм особистим підписом і передав до Житомирського регіонального відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» та, користуючись своїм авторитетом, діючи виключно в інтересах ОСОБА_6 домовився із керівництвом ЖРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» про погодження видачі кредитних коштів останньому.

Вподальшому, з метою досягнення свого злочинного замислу ОСОБА_6 передав провідному економісту відділу обслуговування VIP-клієнтів Житомирської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_8, яка не була обізнана зі злочинними замислами останнього, завідомо підроблений офіційний документ, який є обов'язковим для отримання кредиту згідно «Керівництва по кредитним процедурам», затверджених наказом правлінням ПАТ КБ «ПриватБанк» № С-92 від 11.08.2004 р. та посвідчує конкретні факти й події, що мають юридичне значення, а саме надав ОСОБА_8 фіктивний договір поруки №ZHVPGA00290208 датований 29.02.2008 р. від імені поручителя ОСОБА_9

При цьому, ОСОБА_8 неналежно виконуючи свої трудові обов'язки не провела ідентифікацію особи, що підписала договір поруки, будучи введеною в оману ОСОБА_6 щодо істинності вказаного документу долучила його до кредитної справи, яку вподальшому передала на розгляд кредитного комітету банку.

Так, ОСОБА_6, зловживаючи довірою ОСОБА_9, який на той час був його діловим партнером, ввів останнього в оману щодо власних злочинних мотивів звернення до ПАТ КБ «ПриватБанк» та попросив останнього бути поручителем. У вищезазначений спосіб, до початку оформлення кредиту у відділенні обслуговуванні VIP-клієнтів ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_9 та ОСОБА_6 звертались до ряду банківських установ, а після отримання відмов в наданні будь-яких кредитних коштів ОСОБА_9 висловив ОСОБА_6 свою відмову в тому, аби бути поручителем по будь-якому зобов'язанню останнього, про що його особисто повідомив.

Тому, ОСОБА_6 було достовірно відомо, що ОСОБА_9 не бажав і не бажає виступати поручителем по його кредиту, останній не був присутній під час оформлення службовими особами відділення обслуговування VIP-клієнтів ПАТ КБ «ПриватБанк» документів кредитної справи, вказаний договір в їх присутності не підписував та його особистий підпис у вказаному договорі підроблено невстановленою слідством особою.

Вподальшому, 29.02.2008 р., перебуваючи в м. Житомирі по вул. Гоголівській, 4, в приміщенні відділення обслуговування VIP-клієнтів ПАТ КБ «ПриватБанк», достовірно знаючи, що кредитні кошти банку він повертати не буде та останні отримані шляхом подачі службовим особам ПАТ КБ «ПриватБанк» фіктивних документів, а всім заставним майном по кредитному договору №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р. він в майбутньому шахрайським способом розпорядиться на власний розсуд та організує власне фіктивне банкрутство, ОСОБА_6, на підставі заяви про видачу готівки №101, отримав в касі ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в розмірі 100 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 505 000 грн.

Ці грошові кошти, якими ОСОБА_6 заволодів шляхом обману та подачі завідомо підроблених документів, він вподальшому використав на власні потреби, чим спричинив тяжкі наслідки охоронюваним правам та законним інтересам суб'єкту господарської діяльності - ПАТ КБ «ПриватБанк» у вигляді заволодіння шляхом обману грошовими коштами, належних банку на суму 505 000 грн., в особливо великих розмірах, що в 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Вподальшому, 08.04.2008 р., за місцем роботи в м. Новоград-Волинський по вул. Пушкіна, 9, начальник Новоград-Волинського відділення філії «Житомирська філія ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_7, виконуючи достовірно відомі йому службові обов'язки, перебуваючи на посаді керівника відділення юридичної особи приватного права, зловживаючи службовими повноваженнями, діючи всупереч інтересам служби, в інтересах клієнта банку ОСОБА_6, який не мав на меті повертати кредитні кошти банку, вчинив ряд умисних службових злочинів за наступних обставин.

Наказом №ПП-101/1 від 19.09.2006 р. ОСОБА_7 призначений на посаду керівника Новоград-Волинського відділення «Житомирська філія ПАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з посадовими обов'язками та вимогами довіреності №2891 від 11.09.2006 р., які були ОСОБА_7 достовірно відомі та з якими він ознайомлений під особистий підпис, на останнього, серед іншого, покладалось здійснення управління діяльністю Новоград-Волинського відділення, забезпечення ефективної реалізації банківських цільових програм в частині корпоративного та індивідуального бізнесу.

Крім цього, згідно п.3.1., 3.2. Положення про Новоград-Волинське відділення Житомирської філії Закритого (Публічного) акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», затвердженого Рішенням правління банку №2 від 12.01.2006 р., безпосереднє керівництво відділенням здійснюється керівником, який діє на підставі довіреності. Керівник відділення керує діяльністю відділення, забезпечує своєчасність та якість здійснення операцій, достовірність та своєчасність складання передбаченої звітності філії, несе відповідальність за збереження всіх цінностей, переданих у користування відділення, несе відповідальність за порушення діючого законодавства при здійсненні відділенням операцій по видачі кредитів та оформленню інших банківських продуктів.

Проте, ОСОБА_7, будучи зобов'язаним, згідно банківських правил та кредитних процедур, здійснювати обслуговування та моніторинг кредиту ОСОБА_6, достовірно знаючи, що наказ на його звільнення із ПАТ КБ «ПриватБанк» буде підписано за кілька днів, умисно, з метою досягнення спільного з ОСОБА_6 злочинного замислу по протиправному зняттю заборони із заставного майна банку та надання йому неправомірної вигоди, незаконно, всупереч вимогам наказу голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» № С-92 від 01.08.2004 р. «Керівництво по кредитним процедурам (фізичні особи)», ст.3 Закону України «Про іпотеку» та п. 5 Договору іпотеки ВКІ №856886-856887 від 27.03.2008 р., достовірно знаючи, що вартості заставного майна, розташованого за адресою АДРЕСА_3 для забезпечення виконання кредиту недостатньо та при цьому достовірно знаючи про значну заборгованість ОСОБА_6 по основному зобов'язанню, забезпеченому цією іпотекою, а саме грошовому зобов'язанню по кредитному договору №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р., зловживаючи своїми повноваженнями, зняв заборону на відчуження предмету іпотеки за наступних обставин.

Так, ОСОБА_6 з метою шахрайського заволодіння грошовими коштами банку, прикриття своєї злочинної діяльності, діючи в межах розробленого злочинного плану, на початку березня 2008 р. звернувся до свого товариша ОСОБА_10 з пропозицією отримати під заставу гуртожитку (АДРЕСА_4), яким вони володіли спільно, кредитні кошти на ведення спільного бізнесу. При цьому, ОСОБА_6 не повідомив та не мав наміру повідомляти ОСОБА_10, що ним вже отримано від ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в розмірі 100 000 доларів США та те, що він вже передав в заставу банку приміщення квартири.

ОСОБА_10, який не був обізнаний зі злочинними намірами ОСОБА_6, будучи впевненим, що він звертається до банку в законному порядку, на вказану пропозицію погодився та разом з останнім звернувся до начальника Новоград-Волинського відділення ОСОБА_7 для оформлення відповідних документів.

При цьому, ОСОБА_7 попередньо повідомив ОСОБА_6, що керівництво Житомирської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» висунуло вимогу щодо дострокового погашення частини боргу по кредиту №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р. в розмірі 20 000 доларів США та передачі додаткового заставного майна, оскільки вказаний кредит для банку є невигідним і проблемним через штучне завищення вартості заставного майна.

Відтак, ОСОБА_7, який попередньо сприяв отриманню ОСОБА_6 кредитних коштів банку в розмірі 100 000 доларів США, достовірно знаючи, що вартості приміщення квартири для забезпечення кредиту не вистачає, знаючи, що для прикриття його злочинної діяльності необхідно збільшити суму заставного майна, уклав тристоронній договір іпотеки приміщення гуртожитку, в якому зазначив, що вказане майно виступає забезпеченням по непоновлюваному кредитному договору №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р., згідно якого ОСОБА_6 кредитні кошти вже отримав.

Натомість, ОСОБА_7, вже після укладення договору іпотеки на приміщення гуртожитку, повідомив ОСОБА_10, що банк не може надати кредитні кошти, оскільки вартості заставного майна не вистачає, що не відповідало дійсності, оскільки кредитні кошти вже були передані ОСОБА_6 та достовірно знаючи, що за своєю природою кредит №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р. є непоновлюваним та збільшений бути не може.

Вподальшому, ОСОБА_7, діючи всупереч інтересам ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме діючи в інтересах ОСОБА_6, з метою надання йому неправомірної вигоди, 08.04.2008 р., в приміщенні свого службового кабінету, розташованого в Новоград-Волинському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк», будучи службовою особою та виконуючи свої організаційно-розпорядчі та адміністративно господарські функції, перебуваючи на посаді начальника Новоград-Волинсього відділення ЗАТ КБ «ПриватБанк», зловживаючи своїми повноваженнями, склав та виготовив на службовому персональному комп'ютері завідомо підроблений офіційний документ, який посвідчує конкретні факти й події, що мають юридичне значення - повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек № 854 від 08.04.2008 р. щодо виключення реєстраційного запису № 6882886 відповідного реєстру, який відповідає встановленню обтяження на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки ВКІ № 856886-856887 від 27.03.2008 р., а саме встановленню відповідного обтяження та спеціального правового статусу нерухомості - будівлі гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4

В графу «Підстава зняття заборони» повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек № 854 від 08.04.2008 р. ОСОБА_7 умисно вніс завідомо неправдиві дані, що документом, на підставі якого знімається обтяження, є первинний договір іпотеки, що не відповідає дійсності, оскільки умови цього договору виконані не були та згідно п. 5 Договору не дозволяли знімати заборону до погашення кредиту в повному обсязі, що було достовірно відомо ОСОБА_7, аналогічно як і той факт, що знімаючи заборону на відчуження приміщення гуртожитку, зважаючи на занижену вартість приміщення квартири, він залишає кредит незабезпеченим.

Крім цього, з метою досягнення свого злочинного замислу ОСОБА_7 використав вказаний підроблений документ шляхом передачі ОСОБА_10, який повинен був передати цей підроблений документ нотаріусу.

Вподальшому, ОСОБА_10, який не був обізнаний зі злочинними замислами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 передав цей фіктивний офіційний документ приватному нотаріусу Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_11

На підставі поданого ОСОБА_10 завідомо фіктивного офіційного документу - повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек № 854 від 08.04.2008 р. приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_11, яка не була обізнана зі злочинними замислами ОСОБА_12 та ОСОБА_6, не будучи зобов'язаною перевіряти виконання основного зобов'язання за кредитним договором №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р. та не усвідомлюючи, що вчиняє нотаріальні дії на підставі завідомо фіктивного документу, виготовленого всупереч вимогам закону, зняла заборону, направлену на забезпечення виконання договору іпотеки від 27.03.2008 р. та кредитного договору №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р., а саме зняла заборону на відчуження будівлі гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4

Крім цього, ОСОБА_6, на виконання свого злочинного замислу по заволодінню кредитними коштами банку, виведення та подальшого використання приміщення гуртожитку, яке було передано в іпотеку для забезпечення зобов'язання по кредитному договору №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р., достовірно знаючи, що обтяження на предмет застави злочинним шляхом знято, а виконання основного кредитного зобов'язання не забезпечено майном чи майновими правами в належному розмірі, на власний розсуд, в тому числі у спосіб заборонений іпотечним договором, використовував приміщення будівлі гуртожитку для ведення своєї господарської діяльності, в той самий час отримані по вказаному кредитному договору кошти, належні Житомирському РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернув та повертати наміру не мав.

Крім цього, з метою досягнення свого злочинного замислу, направленого на заволодіння грошовими коштами ПАТ КБ «ПриватБанк» в особливо великих розмірах шляхом обману та незаконної реалізації предметів застави ОСОБА_6, достовірно знаючи, що Постійно діючим третейським судом при Юридичній корпорації «Принцип» в складі третейського судді ОСОБА_26 С.М. його позовні заяви чи позовні заяви фіктивної особи ОСОБА_13 ніколи не розглядались, а відтак, рішення цим судом прийматись не могли, володіючи корупційними зв'язками у сфері реєстрації прав на нерухоме майно, достовірно знаючи, що реєстрація обтяження на предмет іпотеки відбувається шляхом внесення до відповідного Державного реєстру іпотек та обтяжень нерухомого майна єдиного і незмінного на всій Україні реєстраційного номеру об'єкту нерухомого майна, з метою його незаконної зміни та подальшої протиправної реалізації майна, на яке була видана Заставна Серії ПБ №000697 від 29.02.2008 р., звернувся до державного реєстратора КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» - особи щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження.

Так, особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, згідно наказу №33 від 28 березня 2008 р. переведена з посади юриста на посаду юриста-реєстратора об'єктів нерухомого майна КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Згідно своєї посадової інструкції на особу, щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, покладено наступні посадові обов'язки, а саме: прийняття і перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно, виконання всіх видів реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, прийняття рішень про реєстрацію чи відмову в реєстрації, посвідчення своїм підписом достовірність даних реєстрації, внесення відомостей про зареєстровані права до Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно та інше.

В той самий час, ОСОБА_6, на виконання свого злочинного замислу, передав особі щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, завідомо фіктивний офіційний документ, який посвідчує конкретні факти й події, що мають юридичне значення - підроблене рішення вищевказаного третейського судді №ПВ-50-35/08 від 06.11.2008 р., яке він отримав користуючись злочинними зв'язками, оскільки як третейський суддя мав право доступу до архіву, печаток Юридичної корпорації «Принцип», кліше керівника суду.

Вподальшому, 10.12.2008 р., за місцем роботи в м. Новоград-Волинський по вул. Карла Маркса , 13/1 (нова адреса вул. Соборності, 13/1), державний реєстратор КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» - особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження., використовуючи вказаний завідомо фіктивний офіційний документ, виконуючи достовірно відомі їй службові обов'язки, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, в інтересах ОСОБА_6, умисно, з метою досягнення свого злочинного замислу, незаконно, тобто не маючи на це законних правових підстав, всупереч вимог ст. 25 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 6.4. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мінюсту № 7/5 від 07.02.2002 р., закрила розділ Реєстру прав власності на об'єкт нерухомого майна, розташований в АДРЕСА_3, як розділ щодо знищеного майна.

Таким чином, особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, будучи державним реєстратором КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» та згідно п. 1.13 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, самостійно приймаючи рішення щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, володіючи конфіденційною інформацією з обмеженим доступом, а саме логіном та паролем доступу до всеукраїнської комп'ютерної бази даних, в якій оброблюються комп'ютерні дані - «Реєстр прав власності на нерухоме майно» та маючи спеціальне право доступу до неї, отримавши разом із фіктивним рішенням третейського суду матеріали технічної інвентаризації приміщення квартири, а відтак, достовірно знаючи, що об'єкт нерухомості в АДРЕСА_3 не знищений, продовжує своє існування та є переобладнаним об'єктом нерухомості щодо реєстрації якого є спеціальна процедура, несанкціоновано змінила дані в електронній реєстраційній картці, що зберігалась на носіях комп'ютерної інформації, яка оброблялась в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах.

Так, особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, діючи в інтересах ОСОБА_6, несанкціоновано внесла до бази даних «Реєстр прав власності на нерухоме майно» завідомо недостовірні відомості в інформаційні поля реєстраційного номеру 10558178 підсистеми баз даних «Операції з майном - Реєстрація майна» та внесла завідомо недостовірні відомості в інформаційні поля підсистеми бази даних реєстраційного номеру 25726699 «Операції з майном - Реєстрація прав власності/Реєстрація рішення про реєстрацію переходу прав власності» щодо знищення зазначеного вище об'єкту нерухомості та фіктивного присвоєння нового реєстраційного номеру шляхом відкриття нового розділу Реєстру щодо того самого об'єкту нерухомості.

Таким чином, особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, несанкціоновано змінила комп'ютерні дані щодо припинення та виникнення права власності на один і той самий об'єкт нерухомості, що завдало значну шкоду охоронюваним правам та законним інтересам суб'єкта господарської діяльності - ПАТ КБ «Приватбанк» у вигляді злочинного виведення майна із застави та створення можливості до протиправного відчуження вказаного майна.

Крім цього, особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, будучи державним реєстратором КП «Новоград-Волинське МБТІ» внесла завідомо неправдиві відомості до офіційних документів - книг реєстрації майнових прав (Книзі №19-п та Книзі №2 «Нежитлові об'єкти, які належать фізичним особам м. Новоград-Волинський») та видала завідомо неправдивий документ, згідно якого нерухоме майно, розташоване в АДРЕСА_3 знищено та на його місці створено нове нерухоме майно, якому незаконно присвоєно інший реєстраційний номер.

Вподальшому, на виконання свого злочинного замислу, діючи в інтересах ОСОБА_6, з метою надання йому фіктивного офіційного документу, за допомогою якого він зможе незаконно реалізувати заставне майно, державний реєстратор - особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, 10.12.2008 р., використовуючи службову електронно-обчислювальну техніку, в приміщенні КП «Новоград-Волинське МБТІ» виготовила завідомо неправдивий офіційний документ - Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відтак, особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, маючи право доступу до Реєстру та попередньо злочинно зазначивши в останньому, що приміщенню, розташованому в АДРЕСА_3 присвоєно реєстраційний номер не 10558178, а 2572699 та вказане приміщення іменується не квартирою, а магазином, виготовила фіктивний Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, який вона засвідчила своїм особистим підписом, як юриста-реєстратора та вподальшому передала ОСОБА_6

Продовжуючи свої злочинні дії, з метою досягнення свого злочинного замислу, направленого на заволодіння грошовими коштами ПАТ КБ «ПриватБанк» в особливо великих розмірах та незаконної реалізації предметів банківської застави, ОСОБА_6, достовірно знаючи, що об'єкт нерухомого майна, розташований в АДРЕСА_3 передано в іпотеку та заставу ПАТ КБ «ПриватБанк», як забезпечення основного зобов'язання за кредитним договором №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р., достовірно знаючи, що на нього видана заставна Серія ПБ №000697 від 29.02.2008 р. та те, що грошове зобов'язання за вказаним кредитним договором, який забезпечений цією заставною, в повному обсязі ним не виконано, а відтак відсутні правові підстави для відчуження вказаного майна та зняття відповідних заборон на таке відчуження, незаконно реалізував вказане майно.

ОСОБА_6, достовірно знаючи, що державним реєстратором - особою щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, на підставі поданого ним фіктивного рішення третейського суду злочинно змінено реєстраційний номер нерухомого майна, останньою передано йому підроблений офіційний документ - витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що дає можливість протиправно реалізувати приміщення квартири, не маючи на меті повертати ПАТ КБ «ПриватБанк» як кредитні кошти, так і кошти, отримані внаслідок протиправної реалізації квартири, через ріелтора ОСОБА_14 та своїх знайомих ОСОБА_15 і ОСОБА_16, які не були обізнані з його злочинними намірами, шляхом видачі на їх імена доручень і відповідних вказівок, незаконно реалізував приміщення квартири, розташоване в АДРЕСА_3 та використав на власні потреби кошти, отримані від реалізації цього майна.

Крім цього, протягом 2008-2010 рр., ОСОБА_6, з метою укриття своєї злочинної діяльності, приховування та маскування незаконного одержання грошових коштів по указаному кредиту, а також створення уявної благонадійності останнього, не маючи на меті щиросердно виконувати свої зобов'язання перед банком, вносив грошові кошти на рахунки ПАТ КБ «ПриватБанк» 15 платежами у невеликих розмірах, що забезпечило йому захист від викриття протягом усього зазначеного часу.

Вподальшому, продовжуючи свої злочині дії, з метою прикриття своєї злочинної діяльності, унеможливлення її викриття, не маючи на меті добросовісно виконувати свої зобов'язання перед ПАТ КБ «ПриватБанк», після того, як службовими особами останньому було вкотре висунуто вимоги щодо погашення кредитних коштів, ОСОБА_6, достовірно знаючи, що приміщення квартири, розташованої в АДРЕСА_3 ним вже незаконно реалізовано, шляхом обману 06.08.2010 р. надав ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі працівників служби безпеки доручення на реалізацію вказаного нерухомого майна. При цьому, ОСОБА_6 попередньо виступаючи перед ОСОБА_15 ініціатором продажу квартири, надаючи відповідні вказівки та довіреність ріелтору на його реалізацію, достовірно знаючи, що вказана квартира передана в іпотеку та її реєстраційний номер незаконно змінений на підставі фіктивного рішення третейського суду з метою укриття своєї злочинної діяльності, 25.08.2011 р. подав фіктивний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.02.2010 р. до ОСОБА_15, який не був обізнаний з його злочинними замислами та якому він сам продав вказане майно.

Крім цього, ОСОБА_6, в межах свого злочинного замислу по заволодінню грошовими коштами ПрАТ «УкрсибБанк», продовжуючи свої злочинні дії, зловживаючи довірою свого товариша ОСОБА_10 та шляхом обману службових осіб ПрАТ «УкрсибБанк», достовірно знаючи, що приміщення гуртожитку передано в іпотеку іншому банку - ПАТ КБ «ПриватБанк» і вказаний договір не припинив свою дію, передав вказане нерухоме майно в якості майнової поруки при отриманні на ім'я ОСОБА_17 кредиту у ПрАТ «УкрсибБанк» та отримав відповідні кредитні кошти не маючи наміру їх повернути за наступних обставин.

Так, ОСОБА_6, 17.04.2008 р., перебуваючи в приміщенні Новоград-Волинського відділення ПрАТ «УкрсибБанк» №330, бажаючи заволодіти шахрайським шляхом коштами банку, використавши необізнаність з його злочинними замислами своєї матері ОСОБА_17, на ім'я якої злочинним шляхом було фіктивно оформлено кредитний договір №11335136000, шляхом обману та складення фіктивних документів, які стосуються майнової поруки по вказаному кредиту, не маючи на меті повертати кредитні кошти, отримав в приміщенні вказаного відділення 78 000, 00 доларів США, якими вподальшому розпорядився на власний розсуд.

Так, з метою виконання злочинного замислу по заволодінню грошовими коштами ПрАТ «УкрсибБанк», створення уявної благонадійності споживчого кредиту, що буде оформлено на ім'я його матері, ОСОБА_6, в приміщенні нотаріальної контори (АДРЕСА_13) приватного нотаріуса ОСОБА_11, яка не була обізнана зі злочинними замислами ОСОБА_6, ввівши в оману ОСОБА_10, якому повідомив неправдиву інформацію, що попередній договір іпотеки з ПАТ КБ «ПриватБанк» на приміщення гуртожитку розірваний через ненадання банком кредитних коштів, підписав та шляхом обману змусив підписати ОСОБА_10 завідомо неправдивий документ - договір іпотеки приміщення гуртожитку, розташованого в АДРЕСА_4 від 17.04.2008 р., серія ВКК №796822-79682 при тому, що в п. 1.4. останнього містились завідомо неправдиві відомості, згідно яких приміщення не перебуває в забороні та укладенням цього договору не порушено права третіх осіб.

В той самий час, ОСОБА_6 було достовірно відомо, що заставою по вказаному кредитному договору виступає приміщення гуртожитку, розташованого в АДРЕСА_4, яке ним вже передано в заставу ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно договору іпотеки ВКІ №856886-856887 від 27.03.2008 р., дозвіл на повторну передачу в заставу банком ніколи не надавався, вимоги кредитного договору щодо повернення кредитних коштів ним не виконано та виконані не будуть, а вказаний іпотечний договір є дійсним та не є розірваним.

Крім цього, ОСОБА_6, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на незаконну реалізацію предметів застави та укриття своєї злочинної діяльності, у березні 2008 р., більш точної дати не встановлено, звернувся до директора ПАТ «Новоград-Волинське РТП» ОСОБА_18 з проханням надати фіктивний акт прийому-передачі гаражів і двох боксів, які входили до складу гуртожитку і були придбані в його складі 10.11.2007 р. за 82 474 грн., про що вже було складено відповідний акт прийому-передачі від 10.11.2007 р. З метою досягнення свого злочинного замислу, ОСОБА_6 надав для підпису ОСОБА_18 вже виготовлений бланк акту-прийому передачі, датований іншим числом та яким нібито посвідчувалась фактична передача виключно приміщення гаражів та двох боксів, які входили до складу гуртожитку та були його невідокремлюваною частиною. Не будучи обізнаним зі злочинними замислами ОСОБА_6, директор ПАТ «Новоград-Волинське РТП» ОСОБА_18 підписав наданий ОСОБА_6 бланк акту прийому-передачі, датований 23.11.2008 р. та скріпив їх печаткою очолюваного ним підприємства.

Після цього, ОСОБА_6 на підставі вказаного фіктивного акту-прийому передачі, датованого 23.11.2008 р. та виготовленого невстановленою особою завідомо фіктивного (підробленого) рішення третейського суду №ПВ-14-12/08 від 20.05.2008 р., яке ніколи не виносилось та третейським суддею не підписувалось, використовуючи виконавчий лист Новоград-Волинського районного суду Житомирської області №6-9/08 від 18.07.2008 р., виданий на підставі поданих ОСОБА_6 вищезазначених фіктивних документів, зареєстрував 31.07.2008 р. в Новоград-Волинському МБТІ право власності на вказані гаражі та два бокси з присвоєнням їм нового реєстраційного номеру та таким чином вивівши вказані приміщення із застави банку.

Після цього, ОСОБА_6, з метою досягнення свого злочинного замислу, використав необізнаність та матеріальну залежність ОСОБА_15 формально продав, тобто не маючи на меті фактичну зміну права власності на це нерухоме майно вчинив фіктивний правочин щодо продажу ОСОБА_15 вказаних гаражів та двох боксів і змусив останнього видати відповідну довіреність ОСОБА_10 на розпорядження останніми. Вподальшому, ОСОБА_6, використовуючи необізнаність ОСОБА_10 з його злочинними замислами, надав останньому вказівку продати гаражі та два бокси. На виконання цієї вказівки, не усвідомлюючи її незаконність ОСОБА_10 14.12.2008 р. продав ці приміщення добросовісному набувачу ОСОБА_19, що не була обізнана зі злочинними замислами ОСОБА_6 та не усвідомлювала, що придбала майно, яке злочинним шляхом виведено із застави банку.

Крім цього, з метою досягнення свого злочинного замислу, ОСОБА_6, бажаючи незаконно реалізувати предмет застави шляхом зміни реєстраційного номеру, а саме реалізувати приміщення гуртожитку та отриманими внаслідок вказаної реалізації грошовими коштами розпорядитись на власний розсуд, будучи обізнаним із правилами реєстрації заборони на відчуження іпотечного майна, яка здійснюється по реєстраційному номеру, шляхом використання завідомо підробленого рішення третейського суду, вивів його з-під заборони відчуження наступним чином.

Так, ОСОБА_6, у невстановлений слідством спосіб отримав завідомо підроблене рішення третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-99-04/09 від 18.03.2009 р. При цьому ОСОБА_6 було достовірно відомо, що третейський суддя ОСОБА_27 вказаного рішення ніколи не підписував, як і будь-якого іншого рішення на його користь, розгляду позовної заяви не проводив, ОСОБА_10 ніколи не виступав відповідачем по вигаданому позову, а відтак матеріали суддівської справи як і рішення, є фіктивним. Проте, достовірно знаючи про фіктивність вказаного рішення та бажаючи незаконно вивести із банківської застави приміщення гуртожитку, ОСОБА_6 подав вказане підроблене рішення третейського суду № ПВ-99-04/09 від 18.03.2009 р. до Новоград-Волинського МБТІ. Службові особи Новоград-Волинського МБТІ, які не були обізнаними зі злочинними замислами ОСОБА_6, зареєстрували за ним право власності на частину гуртожитку та присвоїли останньому інший реєстраційний номер, на який не було накладено відповідну заборону. Вподальшому, в межах злочинного плану ОСОБА_6, вказане заставне майно через процедуру фіктивного банкрутства, яке було організовано ним особисто, арбітражним керуючим ОСОБА_20, що не був обізнаним зі злочинними замислами ОСОБА_6, продано добросовісному набувачу ОСОБА_21

Так, не маючи на меті повертати ПАТ КБ «ПриватБанк», ПрАТ «УкрсибБанк» грошові кошти, добросовісно та належним чином виконувати умови кредитних договорів, договорів іпотеки та майнової поруки, бажаючи протиправно відчужити предмети застави, а грошовими коштами від їх продажу заволодіти на власний розсуд, ОСОБА_6, маючи вищу юридичну освіту, працюючи третейськими суддею при Юридичній корпорації «Принцип», будучи обізнаним з нормами законодавства щодо процедури банкрутства фізичної особи-підприємця та нормами законодавства про реєстрацію прав на рухоме і нерухоме майно, згідно якого остання відбувається виключно щодо фізичної особи, а не приватного підприємця, достовірно знаючи, що кредитні зобов'язання між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», ПрАТ «УкрсибБанк» юридично були оформлені у вигляді споживчого кредитування, що юридично не було пов'язано з господарською діяльністю, у невстановлений слідством час вирішив організувати своє фіктивне банкрутство та фіктивне банкрутство своєї матері ОСОБА_17, на ім'я якої він оформлював кредити.

Так, ОСОБА_6, у невстановлений слідством час, з метою організації власного фіктивного банкрутства і фіктивного банкрутства своєї матері ОСОБА_17, бажаючи у такий спосіб довести свій умисел на незаконне відчуження предметів банківських застав до кінця, звернувся до свого товариша ОСОБА_15, який не був обізнаний зі злочинними замислами ОСОБА_6

Так, ОСОБА_6 достовірно знаючи, що ОСОБА_15 попередньо позичив йому грошові кошти в розмір 700 000 грн., які той протягом тривалого часу не повертав, ввівши ОСОБА_15 в оману та скориставшись його майновою залежністю, запропонував останньому отримати власні грошові кошти виключно через процедуру банкрутства.

ОСОБА_15, будучи матеріально залежним від ОСОБА_6, вважаючи, що легально отримає частину свого боргу, на вказану пропозицію ОСОБА_6 погодився. Вподальшому, ОСОБА_6, у невстановлений слідством час та у невстановленому слідством місці, передав ОСОБА_15 два завідомо фіктивних рішення третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип», а саме рішення №СЗ-99-02/09 від 27.03.2009 р. та рішення №СЗ-99-04/09 від 31.03.2009 р. У вказані фіктивні рішення третейського суду невстановленою слідством особою було внесено завідомо неправдиві відомості про те, що нібито суддя третейського суду ОСОБА_27 розглянув два позови ОСОБА_15 до ОСОБА_6 та ОСОБА_17 щодо стягнення на користь ОСОБА_15 фіктивних боргових зобов'язань на суму 1 750 000 грн. по неіснуючим правочинам.

Вподальшому, будучи введеним ОСОБА_6 в оману та діючи за його вказівками, ОСОБА_15 видав доручення ОСОБА_22, ОСОБА_23, що не були обізнані зі злочинними замислами ОСОБА_6 Після цього вказані громадяни, вважаючи, що діють в межах чинного законодавства, не усвідомлюючи, що використовують завідомо фіктивні рішення третейського суду, отримавши виконавчі листи щодо примусового стягнення вигаданих боргових зобов'язань, звернулись до ДВС в Новоград-Волинському районі та вподальшому до Господарського суду Черкаської області із заявами про відкриття процедури банкрутства.

Як наслідок злочинних дій ОСОБА_6 по організації власного фіктивного банкрутства та фіктивного банкрутства його матері ОСОБА_17 Господарським судом Черкаської області на підставі наданих ОСОБА_6 завідомо підроблених рішень третейського суду було винесено рішення про визнання їх банкрутами. На підставі ж вказаних вище фіктивних документів Господарським судом Черкаської області 23.02.2012 р. винесено ухвалу, згідно якої грошові вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», ПрАТ «УкрсибБанк» були виключені з реєстру кредиторів як безпідставні та такі, що не будуть враховуватись під час розподілу грошових коштів, отриманих від реалізації усього майна боржників, в тому числі і іпотечного.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 своєї вини у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 190 КК України та ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції від 01.10.2007 р.) не визнав і пояснив, що у 2008 році зібрався купувати квартиру, по якій на той час вже було рішення виконкому Новоград-Волинської міської ради щодо переобладнання її під магазин. Він хотів купити цю квартиру та зайнятись бізнесом. Частина коштів у нього була, але їх не вистачало і тому ОСОБА_6 звернувся до «ПриватБанку» з метою взяти кошти в кредит. Магазин хотів відкрити разом зі своїм знайомим ОСОБА_22, але в ОСОБА_22 вже був кредит, тому вони вирішили оформити кредит на ОСОБА_6

ОСОБА_6 звернувся в «ПриватБанк», подав туди всі необхідні для оформлення кредиту документи, але йому повідомили, що для отримання такої великої суми коштів, в сумі 100 000 доларів США, потрібно їхати в Житомирську дирецію «ПриватБанку». У Житомирській дирекції «ПриватБанку» йому дали перелік необхідних для отримання кредиту документів. Займалась кредитом ОСОБА_8. Він зібрав всі необхідні документи та отримав кредит.

Після отримання кредиту розрахувався з ОСОБА_24, в якого купував квартиру. Після цього ОСОБА_6 почав робити ремонт в цій квартирі, переоформив дозвіл виконкому на себе та став переобладнувати її під магазин. Банку про це було відомо, оскільки ця квартира знаходиться в центрі міста на 1-му поверсі і після переобладнання її під магазин вона мала значно вирости в ціні.

Спочатку ОСОБА_6 кредит погашав достроково і банк запропонував йому платинову карточку, що свідчить про те, що проблем по кредиту у нього не було.

Через деякий час йому знову потрібні були гроші і він подавав заявку в «Приватбанк» для отримання ще одного кредиту. ОСОБА_6 зателефонували з «ПриватБанку» і сказали, що можуть дати додатково кошти, але для цього йому потрібно надати додаткову заставу.

По першому кредиту в заставу банку ОСОБА_6 надавав 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_3, вже з дозволом на переобладнання в магазин. На той час ця квартира була дороговартісною, бо знаходилась в центрі міста на першому поверсі і він мав намір там зробити магазин.

Щодо додаткової застави, то на той час він був власником 1/2 АДРЕСА_4. Цей гуртожиток він купив за свої власні кошти ще в 2007 році. Інша частина гуртожитку належала ОСОБА_10 і тому коли він давав в заставу гуртожиток, ОСОБА_10 був не проти. Згоду ОСОБА_10 на оформлення гуртожитку під заставу посвідчував приватний нотаріус. Також був присутній представник банку і в нотаріуса вони всі разом оформили іпотеку.

Для отримання другого кредиту йому повідомили про необхідність надати додаткову заставу і погасити перший кредит на 20 000 доларів США, що він і зробив, але вподальшому плани банку чомусь змінились і другого кредиту ОСОБА_6 не дали. Після цих подій в 2008 році через фінансову кризу і ріст курсу долара він не зміг вчасно сплачувати кредит. Коли йому відмовили у видачі другого кредиту, то повідомили, що необхідно звернутись до керуючого Новоград-Волинським відділенням «ПриватБанку» - ОСОБА_7 і виводити гуртожиток з-під застави. ОСОБА_7 зателефонував в Житомир і йому переслали якісь документи. Після цього удвох з ОСОБА_7 вони поїхали до нотаріуса та розірвали договір іпотеки. Коли по кредиту виникла заборгованість, то «ПриватБанк» звернувся до Дніпропетровського суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. На даний час є рішення Дніпропетровського суду за 2010 рік про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором 100 000 доларів США на користь «ПриватБанку». Крім цього, є рішення суду про звернення стягнення на майно в рахунок погашення кредиту. Коли ОСОБА_6 брав кредит, то не мав наміру не повертати його. Через фінансову кризу та сімейні проблеми у нього погіршилось фінансове становище і він сплачував по кредиту стільки, скільки міг, тобто робив все для погашення кредиту.

Щодо кредиту ПрАТ «Укрсиббанк», то ОСОБА_6 заявив, що про цей кредит нічого не знає, йому відомо лише, що його матір, яка брала цей кредит, визнана банкрутом, а він виступав поручителем.

Заявлені цивільні позови не визнав, оскільки існують рішення судів про стягнення з нього суми боргу і про звернення стягнення на предмет іпотеки. Коли оформляв кредит, то договору поруки ОСОБА_22 в банк не подавав. По кредиту є 2 поручителі - ОСОБА_22 і його мати, вони свої документи подавали банку самі. Договір поруки ОСОБА_22 ОСОБА_8 він не подавав. При підписанні ОСОБА_22 договору поруки присутній не був. На вимогу банку ОСОБА_6 давав доручення на реалізацію заставного майна. Це доручення працівники банку готували самі. 01.06.2010 р. ОСОБА_6 давав доручення на реалізацію заставного майна, а вкінці жовтня дізнався, що квартира була продана і йому не належить. Після цього він звернувся до суду з позовом про визнання цього договору купівлі-продажу нікчемним, про що проінформував банк. Гроші за квартиру не отримував. Що стосується рішень третейського суду, то жодного з них він не підроблював, всі документи отримував поштою, або в секретаріаті третейського суду. З ОСОБА_7 близьких чи дружніх стосунків не мав. Сім'я сплачувала по кредиту навіть коли ОСОБА_6 знаходився в СІЗО.

ОСОБА_6 не звертався до Черкаського суду із заявою про визнання його банкрутом.

Суд критично ставиться до наданих ОСОБА_6 показів і вважає їх неправдивими, такими, що дані ним з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинені ним злочини.

Його покази спростовуються очними ставками з ним, протоколами допиту інших осіб, висновками експертиз, письмовими та речовими доказами по справі, дослідженими в судовому засіданні.

Покази ОСОБА_6 про те, що він не знає ОСОБА_7 та він не займався оформленням його кредиту повністю спростовуються як показами самого ОСОБА_7, так і показами ОСОБА_8, а також матеріалами кредитної справи. Так, в матеріалах кримінальної справи містяться копії документів, які були подані ОСОБА_6 для отримання кредиту та вказані документи завізовані особисто ОСОБА_7 (т. 14 а.с. 126-134).

Покази ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_26 та ОСОБА_27 виступали третейськими суддями по спорах ОСОБА_6 повністю спростовуються показами цих двох свідків та очними ставками, в ході яких ОСОБА_26 та ОСОБА_27 підтвердили, що ніколи не виступали третейськими суддями за спорами ОСОБА_6 (т. 6 а.с. 67-75, т. 7 а.с. 190-193).

Суд вважає покази свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_27 правдивими, оскільки згідно висновків судово-почеркознавчих експертиз підписи від їх імен є підробленими та ними не виконувалися (т.9 а.с. 161-166, 179-186).

Суд не приймає до уваги показів підсудного ОСОБА_6 про те, що він видав доручення маклеру ОСОБА_14 та не знав, що він буде реалізовувати заставне майно банку, а саме приміщення квартири по АДРЕСА_3. Ці його покази повністю спростовуються показами свідка ОСОБА_15 та очною ставкою, проведеною між ним та ОСОБА_6, в ході якої ОСОБА_15 вказав, що ОСОБА_6 сам звернувся до нього з пропозицією купити майно, розташоване в АДРЕСА_3 та саме він надавав всі рішення третейських судів, аналогічно як і просив у нього взяти участь у судовому оскарженні договорів купівлі-продажу цього майна, аби створити уявну благонадійність ОСОБА_6 (т.13 а.с. 40-48).

Крім цього, ОСОБА_6, даючи пояснення про те, що він звертався до ПАТ КБ «ПриватБанк» з проханням реструктуризації дав неправдиві покази в тій частині, що ним було виконано усі умови банку. Згідно досягнутих домовленостей він був зобов'язаний надати для реалізації приміщення магазину, проте, достовірно знаючи, що ним вже вказане приміщення через ОСОБА_14 продане, реєстраційний номер майна змінено, видав фіктивне доручення працівникам банку на розпорядження майном, яке вже вибуло з його володіння та належало іншій особі і при цьому не повідомив працівників банку про вказану обставину (т.6 а.с. 20-26).

Суд не приймає до уваги показів ОСОБА_6 про те, що він не мав наміру не повертати грошові кошти банку, оскільки ці його покази спростовуються тим, що ОСОБА_6 грошові кошти по вказаному кредиту своєчасно не вносились, наявна заборгованість за кредитом, ним було реалізововано заставне майно, організовано власне фіктивне банкрутство, в результаті чого банки були виключені з числа кредиторів, а відтак, незаконно позбавлені права на отримання грошових коштів від реалізації заставного майна.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364-1 КК України та ч. 1 ст. 366 КК України не визнав, хоча на досудовому слідстві визнавав вину частково і пояснив, що в період з 2006 р. до початку 2008 р. був начальником Новоград-Волинського відділення Житомирської філії «ПриватБанку». Свою діяльність здійснював відповідно до своїх посадових обов'язків.

В лютому 2008 року в банк звернувся ОСОБА_6 з проханням видати йому кредит в сумі 100 000 доларів США, але оскільки в них не було повноважень видавати кредит на таку суму, ОСОБА_6 був направлений в Житомирське відділення «ПриватБанку».

Отримання коштів в сумі 100 000 доларів США відбувалось під заставу 3-х кімнатної квартири. Видача такого кредиту була погоджена кредитним комітетом. Поручителями виступали мати ОСОБА_6 та ОСОБА_22. Ніяких інших вимог більше не висувалось. Договір кредиту та договір іпотеки є похідними документами від рішення кредитного комітету.

Після того йому стало відомо, що ОСОБА_6 вів мову про отримання додаткових коштів. Йому пообіцяли видати кошти, але поставили умови: 1) достроково погасити кредит в сумі 20 000 доларів США; 2) надати додаткову заставу. Оскільки з часом рішення про видачу додаткових коштів не було, то йому було поставлено задачу заключити додатковий договір іпотеки на приміщення гуртожитку до вже існуючого кредитного договору. Він мав таке право і в нього була довіреність заключати угоди і знімати обтяження.

На той час існувала кредитна комісія Новоград-Волинського відділення, яка мала право приймати рішення про видачу кредитів. Між банком та ОСОБА_6 було укладено додаткову угоду про заставне майно, але з якихось причин банк не зміг задовольнити потребу ОСОБА_6 у додаткових коштах і він підписав заяву про зняття обтяження на приміщення гуртожитку.

Щодо підробки, яку йому інкримінують, вважає, що її не було, бо бланк був стандартний і ОСОБА_7 його лише підписав. В інтересах ОСОБА_6 не діяв, іпотечне майно не оцінював, рішення приймав кредитний комітет Житомирського відділення. При оформленні додаткової застави він був технічним виконавцем, а саме уклав договір на оформлення заставного майна та вивів його з-під застави. Він не був забов'язаний повідомляти керівництво про виведення майна з-під застави, бо мав такі повноваження на підставі довіреності. До оцінки майна ОСОБА_7 не мав жодного відношення. Цим займався спеціальний підрозділ Житомирської дирекції ПриватБанку. Відповідальність за рішення про видачу кредиту несе кредитний комітет. Новоград-Волинське відділення до видачі кредиту в сумі 100 000 доларів США ОСОБА_6 не мало жодного відношення, як і до предмету іпотеки.

Цивільного позову не визнав, бо вважає, що ніяких збитків банку не заподіяв.

Незважаючи на невизнання підсудними своєї вини, їх винуватість доведена наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що договір поруки не підписував, і нічого не знав про те, що він укладався в м. Житомирі. Про цей договір поруки дізнався в 2010 р., коли на його адресу прийшов виконавчий лист про арешт його майна. Після цього він став з'ясовувати чому наклали арешт. З банку дуже довго не давали відповіді тому, звернувся до ОСОБА_6. Той відповів, що ОСОБА_9 там ні при чому, що він сам в м. Житомирі брав кредит. В листі ДВС йшлось про арешт, на підставі кредитного договору та договору поруки. З приводу цього питання ОСОБА_9 звертався в обласну прокуратуру, в міліцію, в Житомирську дирекцію «ПриватБанку». З ОСОБА_6 знайомий давно, приятелювали, намагались разом отримати кредит для ведення бізнесу. Особисто надавав банку свої документи.

Яким чином всі ці документи опинились у ОСОБА_6 йому невідомо. У видачі кредиту їм відмовили, оскільки у них не вистачало заставного майна. Після цієї відмови ОСОБА_9 більше кредитів не брав. ОСОБА_9 звертався у всі інстанції, щоб довести свою непричетність до договору поруки за кредитом ОСОБА_6 Цього договору поруки він не укладав. Суд визнав цей договір поруки недійсним. Через дії ОСОБА_6, коли арештували майно ОСОБА_9, нервував і переживав, однак матеріальної шкоди йому не заподіяно, лише моральна.

Потерпіла ОСОБА_28 в судовому засіданні пояснила, що по оголошенні в газеті купила квартиру по АДРЕСА_3 в ОСОБА_29. Через деякий час її викликали та повідомили, що ця квартира заставлена. Купувала квартиру по договору купівлі-продажу, договір посвідчувався в нотаріуса. При продажі квартири про заставу ОСОБА_29 нічого не говорив. Продавати цю квартиру наміру не має. Діями підсудного ОСОБА_6 їй завдана моральна шкода.

Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що його викликали в обласну прокуратуру і повідомили, що він є поручителем по кредиту ОСОБА_6 Фактично вони з ОСОБА_6 звертались до Новоград-Волинського відділення «Приватбанку», щоб взяти кредит, здали в банк всі необхідні документи, але кредитний комітет відмовив їм у видачі кредиту і вони розірвали договір про надання кредиту в нотаріуса.

Отримати кредит хотіли разом з ОСОБА_6 для того, аби зробити ремонт в гуртожитку. Всіма документами по кредиту займався ОСОБА_6. Про те, що ОСОБА_6 отримав кредит в Житомирському відділенні «ПриватБанку» йому нічого не було відомо. В інші банки вони з ОСОБА_6 не звертались. Він знав, що ОСОБА_6 сам звертався в різні банки, але участі у цьому не приймав. При оформленні кредиту в нотаріуса він підписував договір про надання в додаткову заставу своєї частини гуртожитку. Гуртожиток він з ОСОБА_6 купили разом в ВАТ РТП. Договір про купівлю гуртожитку він підписува. Після того, як їм відмовили у видачі кредиту, в банк він більше не їздив. Разом з ОСОБА_6 звертались ще в «УкрСибБанк», там він також був поручителем. Участі в третейському судді не приймав, сам до третейського суду не звертався. З ОСОБА_15 знайомий, в нього виникли фінансові труднощі і ОСОБА_15 продав йому майно. Договір купівлі-продажі вони укладали. Жодних вказівок щодо укладення цих договорів не отримував. Матеріальної шкоди йому не було завдано, лише моральна.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що є другом ОСОБА_6 і позичив ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 700 000 грн. у 2008 р. чи 2009 р., точно не пам'ятає. ОСОБА_6 повернув частину боргу, а решту не повертав через що змушений був звернутись до суду. ОСОБА_15 придбав приміщення маназину по вул. К.Маркса по дорученню і вподальшому його реалізував. Інтереси ОСОБА_6 при купівлі представляв ОСОБА_14, який назвався брокером. Магазин придбав в рахунок боргу, оскільки в ОСОБА_6 не було коштів, щоб розрахуватись із ним. Гроші ОСОБА_6 передавав особисто, в гривнях. При переданні грошей ніяких документів не складалось, пізніше було укладно договір позики. При укладенні договору купівлі-продажу магазину вартість магазину становила 50 000 грн. При укладенні договору купівлі-продажу був присутній, сам його підписував. Особисто передав брокеру 50 000 грн., бо придбавав цей магазин по оціночній вартості, реальна вартість цього магазину була набагато більша. Хотів реалізувати цей магазин, саме по його реальній вартості та цим самим повернути собі частину боргу. Вподальшому ОСОБА_15 видав доручення ОСОБА_16 на продаж цього магазину і він його продав. ОСОБА_16 його знайомий, він проживає в м.Новоград-Волинський і він видав йому доручення на продаж магазину.

Спочатку ОСОБА_16 здавав це приміщення в оренду, бо не міг його реалізувати. Десь через 2 місяці після продажу квартири ОСОБА_15 дізнався про його реалізацію за 50 000 грн, продали за цю суму, бо не могли продати дорожче.

Жодної вигоди з продажу цього магазину не отримав, бо з часом ринкова ціна магазину впала.

ОСОБА_16 продав магазин та повідомив про його продаж, передавши йому грошові кошти в сумі трохи більше 50 000 грн. З ОСОБА_6 говорив про повернення боргу, але він просив зачекати, говорив, що в нього є ще інші борги і що він хоче звертатись до суду про визнання його банкрутом.

З приводу повернення боргу вони звернулись до третейського суду з позовом про стягнення боргу за договором позики. Третейським суддею було винесено рішення про стягнення боргу. Особисто при розгляді цього спору не був присутній.

Коли він подавав до суду, ОСОБА_6 прислав йому бланк-заяву до третейсього суду, яку він заповнив та направив поштою. В заяві просив прийняти рішення про стягнення з ОСОБА_6 на його користь суми боргу. Викликів до суду не отримував. Через деякий час отримав рішення третейського суду на свою користь. Рішення направляв секретар третейського суду.

Заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу магазину подавав ОСОБА_6. Він купував магазин. Вже з судового процесу йому стало відомо, що то була квартира.

ОСОБА_6 просив визнати договір купівлі-продажу недійсним на тій підставі, що то була квартира і вона була в іпотеці.

Визнати цей договір недійсним було ініціативою ОСОБА_6.

ОСОБА_6 йому пояснив, що це була квартира і вона була в іпотеці, тому її потрібно було повернути. З поверненням боргу ОСОБА_6 просив почекати.

Крім ОСОБА_6 був укладений ще договір позики з його матір'ю, але грошові кошти їй не передавались.

В прокуратурі йому було пред'явлено договори позики, але підпис там стояв не його. Гроші позичав лише ОСОБА_6, його матері гроші не передавав.

Всіма документами щодо визнання ОСОБА_6 банкрутом займався юрист з м.Черкаси. Цей юрист був найнятий ОСОБА_15. Він діяв по дорученню, прізвище юриста Березань. З ним познайомив ОСОБА_6. На засідання особисто не ходив, ходив юрист.

Ще ним було придбано у ОСОБА_6 та ОСОБА_10 приміщення гаражів та боксів при гуртожитку.

Про те, що магазин, куплений ним у ОСОБА_6, знаходиться в іпотеці, він дізнався з позовної заяви про визнання недійсним договору.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні пояснив, що він працює керівником служби безпеки «ПриватБанку». Вкінці 2010 року в ході відпрацювання кредиту, вони перевіряли заставлене майно по кредиту ОСОБА_6 Під час перевірки гуртожитку по АДРЕСА_4 ними було встановлено нових власників цього об'єкта нерухомості. Вони звернулись до нотаріуса, яка дала їм відповідь, що відповідно до листа ОСОБА_7 це майно було виведено з іпотеки та продано. Після цього вони далі проводили перевірку та подали матеріали в прокуратуру. ОСОБА_7 приїхав до директора банку і просив, щоб не було кримінальної справи. Директор дав згоду на зустріч за умови, що приїдуть ОСОБА_7 і ОСОБА_6. Вони приїхали на зустріч і директор висунув вимогу, щоб вони забезпечили кредит іншим майном. Було підписано протокол зустрічі. Після цього ОСОБА_6 почав платити кредит. Проплатив він 2 місяці, а потім почались прострочки знову. 3 місяці проплати не було. Крім того, для забезпечення кредиту майном ОСОБА_6 дав доручення на продаж квартири. Після їх звернення з цим дорученням в БТІ їм повідомили, що ця квартира вже продана. Тому було відмовилено в реструктуризації кредиту і вони знов звернулись до прокуратури по факту видачі фіктивного доручення на продаж квартири.

У квартири теж були нові власники.

По процедурі банку заставне майно перевіряється 1 раз в пів року.

Видачею кредиту займалось Центральне відділення в м.Житомирі, вул. Гоголя, 4. Кредит ОСОБА_6 брав як фізична особа. Особливою умовою цього кредиту було надання додаткового заставного майна. ОСОБА_6 в заставу було надано АДРЕСА_4, бо квартира по вул. К.Маркса не забезпечувала повернення кредиту. Рішення про надання таких кредитів приймається кредитним комітетом.

Керівник Новоград-Волинської філії «ПриватБанку» не мав повноважень приймати рішення про видачу таких кредитів.

Документи в Житомирське відділення міг подавати як сам клієнт, так і через керівника Новоград-Волинської філії «ПриватБанку».

Перші висновки по перевірці були такі, що ОСОБА_7 перевищив свої повноваження, надавши лист до нотаріуса про зняття з іпотеки майна. ОСОБА_7 направив такий лист за декілька днів до звільнення. Рішення про виведення майна по АДРЕСА_4 з іпотеки ОСОБА_7 приймалось одноособово, на розгляд кредитного комітету це питання не подавалось.

ОСОБА_7 не мав права надавати лист нотаріусу на зняття заборони на відчуження майна.

ОСОБА_6 під майно по АДРЕСА_4 взяв 2 кредити: в «Приватбанку» та «УкрСибБанку», а це і є шахрайство. ОСОБА_6 підроблював рішення третейських судів про виведення майна з застави. Їм ці рішенні він не надавав, але про цей факт він знає. Шкода банку завдана, бо кредит непогашений.

Термін дії кредиту до 29.02.2013 р.

Про те, що рішення третейських суддів були фіктивні, йому відомо, бо він особисто телефонував до цих суддів, а вони сказали, що таких рішень не виносили.

Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні пояснив, що працює заступником начальника служби безпеки Житомирської дирекції «ПриватБанку».

ОСОБА_6 отримав кредит, який вподальшому не повернув, заставне майно було перевірено та встановлено, що він продав його без дозволу банку. Кредит не повертається.

Кредит ОСОБА_6 потрапив до служби безпеки «ПриватБанку», бо по кредиту була заборгованість. Служба безпеки банку займається кредитами, по яких є прострочки. При перевірці нами заставного майна виявилено, що воно вже продано. Вони приїхали до ОСОБА_6 і при зустрічі було написано заяву для проведення реструктуризації. Вони звернулись до нотаріуса, який оформляв заставне майно і нотаріус дав їм відповідь, що майно вже не належить ОСОБА_6. Яким чином було здійснено продаж майна йому невідомо. Хто займався видачею кредиту ОСОБА_6 йому невідомо, оскільки коли йому видавали кредит, не працював.

За листом ОСОБА_7 майно по АДРЕСА_4 було виведене з-під застави.

Комісія по видачі кредитів не обговорювала питання реструктуризації, бо їм було надано фіктивне доручення на продаж квартири, яка ОСОБА_6 не належала, а це доводить те, що він хотів обдурити банк.

Притензії банку зводяться до того, що ОСОБА_6 продав майно без згоди банку. Чи порушувалось банком питання про розірвання кредитного договору йому не відомо.

Коли міняється цільове призначення майна, то власник має повідомити про це банк.

Свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні пояснив, що працює юрисконсультом Житомирської дирекції «ПриватБанку».

В 2004 році з ОСОБА_6 було укладено кредитний договір. Відповідно до цього договору ОСОБА_6 отримав 117 000 доларів США. До цього договору було укладено договір іпотеки, відповідно до якого в заставу надавалась квартира в м. Новоград-Волинський по АДРЕСА_3. Процедура видачі кредиту ОСОБА_6 йому стала відома з матеріалів перевірки. Він дізнався, що колишнім працівником «ПриватБанку» ОСОБА_7 було надано нотаріусу повідомлення про вилучення з застави гуртожитку. Також слідчим прокуратури було надано для огляду рішення третейського суду. Це рішення є незаконним на даний час воно скасовано.

ОСОБА_6 в заставу, відповідно до умов договору, було надано квартиру АДРЕСА_3 та гуртожиток за адресою АДРЕСА_4. Питанням видачі кредиту ОСОБА_6 займались посадові особи «ПриватБанку», він тоді не працював. В «ПриватБанку» почав працювати з 2009 р.

Службове розслідування проводила служба безпеки банку.

Службове розслідування проводилось, бо ОСОБА_6 незаконно реалізував заставне майно, та тому що, ОСОБА_7 подав недостовірну заяву нотаріусу про виведення заставного майна з іпотеки. Обставини відчуження квартири йому не відомі.

По рішенню третейського суду за ОСОБА_6 визнано право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_3 і було БТІ зобов'язано вчинити певні дії.

Які саме документи подавав нотаріусу ОСОБА_7 він дізнався з матеріалів службового розслідування, бо було повідомлення про виключення з опису заставного майна.

ОСОБА_7 перед видачею такого повідомлення мав з'ясувати чи є заборгованість по кредиту у ОСОБА_6 та погодити такі свої дії з керівництвом.

Після того, як було винесено рішення третейського суду, заставне майно було продане.

На сьогоднішній день вищевказана квартира не є предметом іпотеки, бо ОСОБА_6 незаконним шляхом вивів її з іпотеки. Договір іпотеки залишився і по цьому договору можливо провести стягнення на предмет іпотеки, але квартира на даний час вже відчужена. Чи були спроби зі сторони банку провести стягнення, йому не відомо.

В 2008 р. заставне майно перевіряло керівництво банку.

На сьогоднішній день кредит ОСОБА_6 непогашений. Є рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості по кредиту, але воно не виконане. Чи звертав банк стягнення на предмет іпотеки йому невідомо.

Свідок ОСОБА_25, завідувач юридичного сектору Держзему, в судовому засіданні пояснив, що в прокуратурі області оглядав копії технічної документації на квартиру, яка була переобладнана під магазин. Скільки було інвентарних справ на цей об'єкт не пам'ятає. При переобладнанні житлового приміщення в нежитлове присвоєння нового номера не передбачено. У випадку переобладнання власник залишається той же, як і реєстраційний номер, лише вносяться зміни до електронного реєстру.

Свідок ОСОБА_26, начальник Реєстраційної служби Житомирського управління юстиції, в судовому засіданні пояснив, що його викликали до прокуратури області та відбирали зразки почерку, оскільки працював третейським суддею. Бачив рішення третейського суду, які були підписані нібито ним. Однак, цих рішень він не виносив і не підписував. Це було рішення на визнання права власності на нерухоме майно. Далі свідок детально розповів процедуру реєстрації та перереєстрації об'єктів нерухомого майна. У випадку переобладнання об'єкта з житлового на нежитловий нова реєстраційна справа не заводиться, а продовжується справа, яка вже існує, зміни вносяться в електронний реєстр, але номер залишається один і той же. Реєстраційна справа закривається у разі знищення майна, виділення частки, поділу або об'єднання. Чому рішення третейського суду, яке він не приймав і не підписував, знаходилося в архіві третейського суду йому невідомо.

Свідок ОСОБА_33 в судовому засіданні пояснив, що в 2008 р. працював на посаді начальника служби безпеки Житомирського відділення «Приват Банку». По кредиту ОСОБА_6 службою безпеки проводилося службове розслідування, складався відповідний акт. Був членом кредитного комітету, коли видавався кредит ОСОБА_6. Щодо заставного майна нічого не пам'ятає. Нещодавно потрапив у аварію, а тому погано пам'ятає події.

Свідок ОСОБА_34, на час видачі кредиту ОСОБА_6 був членом кредитного комітету, в судовому засіданні пояснив, що рішення про видачу кредиту приймалося колегіально. Кредит видавався під заставу квартири у м. Новограді-Волинському. Вартість нерухомості, переданої у заставу, визначаєтьсяз згідно експертної оцінки. Частково ОСОБА_6 кредит погашав.

Свідок ОСОБА_35, начальник Новоград-Волинського МБТІ, в судовому засіданні пояснив, що інвентарна справа створюється з моменту створення нерухомого майна і до знищення вказаного об'єкту нерухомості. Вподальшому в інвентарну справу просто вносяться відомості про нових власників, переобладнання та про особу, яка проводила перереєстрацію. Після проведення реєстрації нерухомості, документи може підписувати як начальник МБТІ, так і головний інженер підприємства. На підпис подається витяг реєстраційної картки та правовстановлюючий документ. Спочатку документи підписує реєстратор, який і вносить відомості до державного реєстру.

При оформленні документів по купівлі-продажу квартири (номер не пам'ятає) по АДРЕСА_3, реєстратор, яка мала ключ доступу до єдиного реєстру, закрила розділ реєстрації на квартиру та відповідно відкрила новий розділ реєстрації, вже на магазин. Електронний розділ на об'єкт можна закрити лише у разі знищення об'єкту нерухомості, а в разі зміни цільового призначення розділ не закривається, а коригується. Вказана квартира по вул. Соборності була переобладнана під магазин, про що в справі є відповідні документи. Переобладнання квартири було зроблено відповідно до чинного законодавства, з дозволами. При проведенні переобладнання видавався дозвіл органу місцевого самоврядування про зміну цільового призначення нерухомості. В інвентарну справу вносяться документи, які підтверджують переобладнання. У зв'язку з переплануванням квартири в магазин власник квартири, та вподальшому магазину, не змінився. Реєстрація житлових приміщень здійснюється в одній книзі, а реєстрація нежитлових приміщень - в іншій. При перереєстрації квартири в магазин реєстратор мала перенести запис з однієї книги до іншої. При перенесені відомостей про нерухоме майно з однієї книги до іншої, реєстраційний номер об'єкту не змінюється, він залишається одним і тим же, який зазначений в електронному реєстрі.

БТІ не є користувачем реєстру заборони на відчуження майна, чи є така заборона перевіряє нотаріус, який реєструє договір відчуження. Відомостей чи перебуває об'єкт нерухомості в іпотеці не маємо. Зміна цільового призначення об'єкту нерухомості не знімає заборони на відчуження.

Свідок ОСОБА_36, головний інженер Новоград-Волинського МБТІ, в судовому засіданні пояснив, що йому відомо, що була куплена квартира по АДРЕСА_3, яка була заставлена в банку. Потім третейським судом було визнано право власності на магазин за цією адресою і це право було зареєстровано реєстратором. Які саме дані вносила до електронного реєстру реєстратор йому невідомо, бо він не має доступу до цього реєстру. Особисто він підписав витяг про реєстрацію. Інвентарну справу на об'єкт нерухомості заводить технік, їй присвоюється номер, який є незмінним.

Свідок ОСОБА_8 на досудовому слідстві пояснила, що в лютому 2008 р. працювала на посаді начальника відділу VIP-обслуговування ЖФ ПАТ КБ «Приватбанк». Пояснила, що ОСОБА_6 банком був виданий кредит у розмірі 100 000 доларів США під заставу майна. Вона займалася збором документів та формуванням кредитної справи, рішення про видачу кредиту приймало її керівництво на засіданні кредитного комітету. Особисто не проводила ні ідентифікацію клієнта, ні ідентифікацію поручителя під час формування кредитної справи. Точно пам'ятає, що клієнта ОСОБА_6 залучив ОСОБА_7 Він і привіз в банк всі необхідні документи. Кредитний договір підписував особисто ОСОБА_6 Поручителів у банку не було. Тільки в прокуратурі вона дізналася, що договір від імені ОСОБА_9 підроблений. Прийняти договори та покласти їх до кредитної справи, це була вказівка керівництва банку, яке погодило ці питання з ОСОБА_7 Оскільки вона боялася втратити роботу, то виконувала вказівки керівництва. Усвідомлює, що грубо порушила правила банку та проігнорувала вимоги кредитних процедур під час формування вказаної кредитної справи, але не могла не виконати вказівки керівництва. Вона мала б ідентифікувати поручителя по фотографії в паспорті і прослідкувати, аби він особисто при ній підписав договір поруки, але цього не було зроблено. ОСОБА_6 було надано непоновлювальний кредит під заставу нерухомості. Банк може просити у клієнта надання додаткової застави, якщо у банку виникають сумніви щодо платоспроможності клієнта чи реальної вартості заставленого майна. У цьому випадку додаткова застава не повертається до погашення основного кредиту (т.7 а.с.49-53, т.6 а.с.130-135).

Свідок ОСОБА_37 в судовому засіданні пояснив, що на той час працював в Житомирському відділенні «Приватбанку» та був членом кредитного комітету. ОСОБА_6 у банку отримав кредит в сумі 100 000 доларів США під заставу трьохкімнатної квартири у м. Новограді-Волинському. Пізніше в заставу було взято ще один об'єкт нерухомості. На даний час кредит прострочений. рішення про видачу кредиту ОСОБА_6 приймалося кредитним комітетом. Питання щодо виведення майна з-під застави також мало би вирішуватися на засіданні кредитного комітету. Чи було таке засідання не пам'ятає. Рішення кредитного комітету щодо додаткового заставного майна не було. Для виведення майна з-під застави необхідне рішення кредитного комітету. ОСОБА_7 особисто не мав права вирішувати це питання без засідання кредитного комітету.

Свідок ОСОБА_38 на досудовому слідстві пояснила, що на момент видачі кредиту ОСОБА_6 працювала на посаді заступника директора індивідуального бізнесу ЖФ «Приватбанк». За спливом часу події пам'ятає погано. Кредит був наданий в сумі 100 000 доларів США під заставу квартири у м. Новограді-Волинському. Кредит виявився проблемним. Позичальник вчасно його не погашав. Це була непоновлювальна кредитна лінія під заставу нерухомості. Питання про видачу кредиту вирішувалося на засіданні кредитного комітету (т. 6 а.с. 149-155).

Свідок ОСОБА_39 на досудовому слідстві пояснив, що на момент видачі кредиту ОСОБА_6 працював на посаді старшого юрисконсульта ЖФ «Приватбанк». Питання про видачу кредиту ОСОБА_6 вирішувалося на засіданні кредитного комітету. Кредит було видано на суму 100 000 доларів США під заставу квартири. Чи вимагав банк додаткову заставу не пам'ятає. Кредит виявився проблемним, оскільки позичальник вчасно його не погашав (т. 6 а.с.160-166).

Свідок ОСОБА_40 в судовому засіданні пояснила, що давала згоду своєму чоловікові ОСОБА_9 на отримання банківського кредиту в Новоград-Волинському відділенні «Приватбанку». Чоловік мав намір брати кредит разом з ОСОБА_6 У видачі кредиту їм було відмовлено. Через деякий час вони отримали листи про те, що їх майно арештовано. Після відмови «Приватбанку» ні чоловік, ні вона за кредитами більше не зверталися.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_15 дав доручення на продаж магазину АДРЕСА_3, що він і зробив. Кому саме не пам'ятає. Що це майно в заставі не знав. Вказівки про продаж квартири ОСОБА_15 давав по телефону. Про продаж квартири дали оголошення в газеті і знайшли покупця. Договір купівлі-продажу посвідчили у нотаріуса. Магазин продали за 50 000. грн. Ці гроші йому дав покупець, а він віддав ОСОБА_15.

Свідок ОСОБА_41, колишня дружина ОСОБА_6, в судовому засіданні пояснила, що на час спільного проживання жодного відношення до його справ не мала. Договір кредиту укладався, коли вже не були в шлюбі. На даний час ОСОБА_6 аліменти не сплачує, до затримання сплачував.

Свідок ОСОБА_17, мати підсудного ОСОБА_6, від дачі пояснень відмовилась, пославшись на ст. 63 Конституції України.

Свідок ОСОБА_18, директор ВАТ «Новоград-Волинський РТП», в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_6 разом з ОСОБА_10 купили в РТП приміщення гуртожитку. В цьому приміщенні був магазин і для магазину були побудовані гаражі. Гаражі ОСОБА_6 взяв у оренду. Вподальшому ОСОБА_6 оформив право власності на гуртожиток і на гаражі. За гаражі РТП не заплатили. Акт передачі гуртожитку ОСОБА_18 підписав через 3-4 місяці після оформлення договору купівлі-продажу. В прокуратурі області дізнався, що рішенням третейського суду в РТП відсудили приміщення гаражів і що він нібито був присутній в судовому засіданні як відповідач. Насправді, про жодне судове засідання не знав. Майнових претензій до ОСОБА_6 не має.

Свідок ОСОБА_42 в судовому засіданні пояснив, що у 2008 р. працював в Юридичній корпорації «Принцип» юрисконсультом та був внесений у списки третейського суду. В прокуратурі Житомирської області слідчий показав йому рішення третейського суду, яке нібито він виносив і підписував. Насправді цього рішення він не виносив і не підписував, третейського спору не розглядав. Печатки на рішення третейського суду ставив голова цього суду.

Свідок ОСОБА_43 на досудовому слідстві пояснив, що був призначений Господарським судом арбітражним керуючим по справі ОСОБА_17 До початку процедури банкрутства він нікого з учасників не знав та вподальшому в жодні стосунки з ними не вступав. Від імені ОСОБА_15 діяв за довіреністю ОСОБА_23. Самого ОСОБА_15 він ніколи не бачив та не спілкувався з ним, як і з ОСОБА_17 та ОСОБА_6 Коли він приїхав в с. Осітна для того, аби провести збори кредиторів, то в будинку, на який йому вказали місцеві жителі, нікого не було. На жодні листи ОСОБА_17 не відповідала і він вже збирався подати заяву до правоохоронних органів. Процедура банкрутства ОСОБА_17 була ініційована ОСОБА_6 Як наслідок проведення процедури банкрутства банки-кредитори були виключені з числа осіб, що отримують частину грошових коштів від реалізації заставного майна (т. 7 а.с. 64-68).

Свідок ОСОБА_27 на досудовому слідстві пояснив, що працював третейським суддею при Юридичній корпорації «Принцип». В прокуратурі Житомирської області ознайомився з рішеннями третейського суду від 31.03.2009 р. та 18.03.2009 р. Вказані рішення бачив вперше. Справ за цими рішеннями він не розглядав і підписи в рішеннях йому не належать. Жодного виїздного засідання у м. Новограді-Волинському, як третейський суддя не проводив. Ким і для чого були сфальшовані вказані рішення йому невідомо (т. 7 а.с.190-193).

Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні пояснив, що у 2010 р. купив у ОСОБА_16 магазин по АДРЕСА_3. У 2011 р. продав цей магазин ОСОБА_28. Магазин купив для того, аби вкласти гроші в нерухомість, а продав, оскільки необхідно було купити квартиру для доньки.

Свідок ОСОБА_24 на досудовому слідстві пояснив, що продав ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_3. Договір купівлі-продажу був укладений нотаріально (т. 7 а.с.205).

Свідок ОСОБА_44 на досудовому слідстві пояснила, що ОСОБА_13 не знає та де він проживає їй невідомо (т.7 а.с.207).

Свідок ОСОБА_45 в судовому засіданні пояснив, що працює на посаді генерального директора Юридичної корпорації «Принцип». В третейськму суді прокуратурою Житомирської області була проведена виїмка документів. З ОСОБА_6 знайомий, оскільки той працював третейським суддею. Третейський суддя не є посадовою особою, а третейський суд не є юридичною особою. Повноваження третейського судді встановлюються на момент розгляду справи та закінчуються після підписання рішення. Після надходження позовної заяви до канцелярії третейського суду секретар суду заводить справу, перевіряє її і виносить ухвалу про компетенцію третейського суду. Після цього призначається арбітр, якому справа направляється на розгляд. Арбітр призначає дату слухання справи і повідомляє про цю дату секретаря суду. Секретар повідомляє про місце, дату та час розгляду справи сторони. Після розгляду справи рішення направляється секретарю, який направляє це рішення сторонам по справі, а сама справа здається в архів суду. Після листопада 2008 р. виконавчі листи за рішенням третейського суду видавалися в судах загальної юрисдикції. Після отримання виконавчого листа БТІ повинно зареєструвати право власності. Не пам'ятає, щоб ОСОБА_6 особисто забирав рішення третейського суду. За третейського суддю ОСОБА_26 жодного рішення не підписував особисто. Копії рішень суду він підписує особисто, а за його відсутності - секретар за допомогою кліше. Печатку на рішення також ставить секретар. Документ, на якому написано «Рішення судді ОСОБА_26», це бланк третейського суду, на якому стоїть печатка третейського суду. Йому невідомо випадків аби хтось інший виніс рішення замість судді ОСОБА_26. Яким чином могло бути підроблене вказане рішення пояснити не може.

Свідок ОСОБА_46 в судовому засіданні пояснила, що в квартирі АДРЕСА_6 проживає з 19 серпня 2011 р. Квартира належить її матері, яка купила її у ОСОБА_47.

Свідок ОСОБА_47 на досудовому слідстві пояснила, що приміщення по АДРЕСА_6 перебувало у власності її чоловіка. З жовтня 2008 р. вона проживала там з сім'єю (т.4 а.с.62).

Свідок ОСОБА_48 в судовому засіданні дав пояснення, аналогічні показам свідка ОСОБА_47

Свідок ОСОБА_49, директор ПП «Експертсервіс Консалт», в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 у 2008 р. проходив стажування у неї на підприємстві за направленням якогось київського вузу. Як стажист він мав виконувати програму стажування та вказівки експерта (оцінювача), який відповідав за його стажування. Оскільки ОСОБА_6 був з Новограда-Волинського, то він брав замовлення у жителів цього міста та району на проведення незалежної оцінки. Саму оцінку проводили оцінювачі. Керівником стажування у ОСОБА_6 був ОСОБА_50 Курс стажування ОСОБА_6 виконав повністю, отримав всі необхідні документи та поїхав здавати іспити.

Свідок ОСОБА_50, оцінювач ПП «Експертсервіс Консалт», в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_6 у 2008 р. проходив стажування у нього за направленням київського вузу. Як стажист він мав виконувати програму стажування та його вказівки, оскільки він відповідав за його стажування. ОСОБА_50 робив оцінку квартири у м. Новограді-Волинському, розміщеної на першому поверсі, точної адреси не пам'ятає. Вказана квартира передавалася в заставу по кредиту. Квартира була переобладнана під магазин, але чи була вона на той час переведена з житлового фонду в нежитловий, не пам'ятає. По документах це була квартира, ОСОБА_50 на місце для огляду не виїздив, це робив стажист ОСОБА_6, якому він доручив провести первинний огляд квартири. Після цього ОСОБА_50 зробив його оцінку. Хто був власником квартири не знає. Оцінку ОСОБА_50 проводив у 2006-2007 рр. Оцінку робив на підставі зібраних ОСОБА_6 документів, достовірність яких не перевіряв. Банк прийняв цю оцінку.

Свідок ОСОБА_51 в судовому засіданні пояснила, що проживає в АДРЕСА_8, працює секретарем сільської ради. В с. Орепи є будинок АДРЕСА_9, який раніше належав бабусі ОСОБА_6 Потім цей будинок був проданий ОСОБА_65, а далі - ОСОБА_52. Хто продавав будинок після смерті бабусі ОСОБА_6 їй невідомо.

Свідок ОСОБА_52 в судовому засіданні пояснила, що зі слів слідчого прокуратури знає, що в будинку АДРЕСА_9, був зареєстрований ОСОБА_6 З ОСОБА_6 особисто незнайома. На той час будинок належав її сватам, які дозволили їй там жити.

Свідок ОСОБА_53 на досудовому слідстві пояснила, що квартира АДРЕСА_10 належить їй на праві власності. За вказаною адресою ОСОБА_13 не проживає і їй невідомо, де він може знаходитись (т.11 а.с.139).

Свідок ОСОБА_54 на досудовому слідстві пояснила, що працює на посаді сільського голови Осітнянської сільської ради, Хрестинівського району, Черкаської області протягом 2 років. Вулиці АДРЕСА_11 в селі немає та ніколи не було. ОСОБА_6 ніколи не був зареєстрований в с. Осітна. Крім того, в с. Осітна відсутній штамп реєстрації осіб, такий штамп є лише в районі (т.11 а.с 167).

Свідок ОСОБА_55 на досудовому слідстві пояснив, що проживає у АДРЕСА_12 разом з матір'ю. ОСОБА_20 є його рідним братом, але за вказаною адресою не проживає з 2004 р. Ні він сам, ні мати з братом не спілкуються і зв'язку не підтримують. Де він зараз знаходиться не знають (т.11 а.с.183).

Свідок ОСОБА_56 на досудовому слідстві пояснив, що він є батьком ОСОБА_14. З сином не спілкується, давно його не бачив і де він знаходиться не знає (т. 11 а.с. 174).

Експерт ОСОБА_57 в судовому засіданні пояснив, що має вищу юридичну освіту, експертом з дослідження почерку та підроблення документів в НДЕКЦ м. Житомира працює з 1995 р. В своїй роботі керується методичними рекомендаціями з проведення почеркознавчих експертиз. Експертизи проводить на основі постанов про призначення експертизи. Скільки саме експертиз по цій справі проводив і які саме документи йому надавалися для проведення експертиз не пам'ятає, але ці дані вказані в постановах про призначення експертиз. Оглянувши висновок своєї експертизи на а.с. 114-119 т. 9, експерт пояснив, що для дослідження йому надавався оригінал договору. Зразки, які надаються для дослідження, завідомо вважаються дійсними і не перевіряються. Згідно з методиками, при дослідженні оригіналу підпису чи документу експерт не вказує, що це оригінал, а при дослідженні копії робиться відповідна відмітка. Після проведення експертизи всі документи були повернуті слідчому. Зразки підпису на дослідження надходили в упакованому та опечатаному вигляді, цілісність упаковки порушена не була.

Показання потерпілих, свідків та експерта по справі суд вважає правдивими, такими, що узгоджуються з іншими доказами по справі і приймає їх до уваги.

З протоколу очної ставки від 31.08.2012 р. між обвинуваченим ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_15 слідує, що ОСОБА_15 повністю підтвердив свої покази щодо того, що саме ОСОБА_6 виступав ініціатором продажу заставного майна, фіктивного банкрутства та усіма вказаними питаннями займався особисто (т. 13 а.с. 164-166).

З протоколу очної ставки від 24.07.2012 р. між обвинуваченим ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_26 слідує, що свідок ОСОБА_26 повністю підтримав власні покази щодо того, що він ніколи не виступав третейським суддею по спорам ОСОБА_6 та в рішенні третейського суду стоїть не його підпис, а вказане рішення є підробленим (т. 7 а.с. 54,55).

З протоколу очної ставки від 24.07.2012 р. між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_9 слідує, що потерпілий повністю підтвердив раніше дані ним покази щодо того, що він ніколи не виступав поручителем по кредиту ОСОБА_6 та те, що йому відомо про шахрайські дії ОСОБА_6 щодо подачі в банк підробленого договору поруки (т. 7 а.с. 56,57).

З протоколу очної ставки від 24.07.2012 р. між обвинуваченим ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_27 слідує, що свідок повністю підтвердив раніше дані ним покази щодо того, що він ніколи не виносив будь-яких рішень за спорами ОСОБА_6 (т. 7 а.с. 58-59).

З протоколу очної ставки від 25.07.2012 р. між обвинуваченим ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_31 слідує, що свідок повністю підтвердив раніше дані ним покази щодо того, що обвинувачений ОСОБА_6 шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами банку, а під час зустрічі в приміщені ПАТ КБ «ПриватБанк» передав працівникам банку фіктивну довіреність на реалізацію приміщення, яке вже ним продано (т. 7 а.с. 60,61).

З протоколу очної ставки 25.07.2012 р. між обвинуваченим ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_30 слідує, що свідок повністю підтвердив раніше дані ним покази щодо того, що обвинувачений ОСОБА_6 шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами банку, а під час зустрічі в приміщені ПАТ КБ «ПриватБанк» передав працівникам банку фіктивну довіреність на реалізацію приміщення, яке вже ним продано (т. 7 а.с. 62,63).

Із заяви про вчинення злочину від 27.06.2012 р. та протоколу заяви про злочин від 27.06.2012 р. від імені ОСОБА_10 слідує, що у вказаних документах ОСОБА_10 вказує, що він звернувся разом із ОСОБА_6 до керівника Новоград-Волинського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_7 для отримання кредиту, проте останній повідомив йому, що в кредиті відмовлено. В ході ж досудового слідства він дізнався, що його гуртожиток двічі передано у заставу (т. 7 а.с. 1-3).

З матеріалів судового провадження, наданого арбітражним керуючим ОСОБА_43, слідує, що процедура банкрутства матері ОСОБА_6 (на ім'я якої обвинувачений оформив кредит в АТ «УкрсибБанк» і грошовими коштами якого він заволодів) була ініційована ним шляхом подачі фіктивного рішення третейського суду. Як наслідок проведення процедури фіктивного банкрутства банки-кредитори були виключені з числа осіб, що отримують частину грошових коштів від реалізації заставного майна (т. 7 а.с. 77-189).

Із заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про вчинений злочин слідує, що ОСОБА_6 після отриманням кредиту заставне майно незаконно реалізував та кредит не повертає. Крім цього, згідно вказаної заяви службові особи ПАТ КБ «ПриватБанк» надали фіктивні документи про виведення приміщення гуртожитку із заборони на відчуження (т. 1 а.с. 13,14).

З довідки по кредиту ОСОБА_6 слідує, що по вказаному кредиту у останнього рахується заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» (т. 1 а.с. 17).

З довідки МБТІ слідує, що станом на 22.04.2011 р. у власності ОСОБА_6 не перебуває усього заставного майна, а саме приміщення квартири (т. 1 а.с. 18).

З довіреністі від 6 серпня 2010 р. слідує, що ОСОБА_6 передав ПАТ КБ «ПриватБанк» право на розпорядження квартирою, яку він вже реалізував ОСОБА_15 через маклера ОСОБА_14 (т. 1 а.с. 19).

З протоколу зустрічі слідує, що ОСОБА_6 зобов'язується надати доручення ПАТ КБ «ПриватБанк» на право розпорядження квартирою, хоча остання вже ним продана, що вкотре вказує на шахрайський характер злочинних дій ОСОБА_6 (т.1 а.с. 20).

З витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно слідує, що на момент укладення кредитного договору у власності ОСОБА_6 було приміщення по вул. Карла Маркса, яке він вподальшому реалізував (т. 1 а.с. 21).

Із заставної слідує, що ОСОБА_6 передав ПАТ КБ «ПриватБанк» приміщення по АДРЕСА_3, проте вподальшому сам його продав, не погасивши кредиту, що свідчить про те, що в його наміри входило не тільки заволодіння грошовими коштами банку, а й відчуження заставного майна (т. 1 а.с. 21).

З договору іпотеки від 29.02.2008 р. слідує, що ОСОБА_6 до погашення кредиту передає в іпотеку банку приміщення по АДРЕСА_3. Вподальшому, не виконавши вимоги договору, ОСОБА_6 продав вказане приміщення, залишивши кредит незабезпеченим (т. 1 а.с. 22-25).

З постанови Господарського суду Черкаської області від 18.11.2010 р. слідує, що ОСОБА_6 за фіктивним договором позики визнаний банкрутом і в такий спосіб звільнений від обов'язку сплачувати кредитні кошти, а майно, на яке може бути звернено стягнення, він попередньо продав (т. 1 а.с. 26,27).

З листа приватного нотаріуса від 27.07.2011 р. слідує, що згідно з документами, які подавались службовими особами ПАТ КБ «ПриватБанк», нею було знято заборону на відчуження приміщення гуртожитку. При цьому приміщення гуртожитку було заставним майном для забезпечення кредитного договору, який не був погашений (т. 1 а.с. 30).

З повідомлення про зняття заборони слідує, що ОСОБА_7 без отримання усіх грошових коштів по кредиту, без припинення договору іпотеки, зняв заборону на відчуження приміщення гуртожитку (т.1 а.с. 31,32).

З кредитного договору від 29.02.2008 р. слідує, що ОСОБА_6 отримав в ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 117 749 доларів США під заставу нерухомого майна. Вказаний кредит є непоновлюваним та цільовим - придбання житла. Забезпечення вказаного кредиту - іпотека та інші види забезпечень (т.1 а.с. 33-35).

З фіктивного договору поруки від 29.02.2008 р. слідує, що по вказаному кредитному договору поручителем виступав ОСОБА_9 Проте, в судовому засіданні доведено, що ОСОБА_9 ніколи не підписував вказаний договір і не мав наміру бути поручителем ОСОБА_6 (т.1 а.с. 36).

З фіктивних анкет-заявок поручителя слідує, що ОСОБА_6 подав, а працівник банку без проведення особистої ідентифікації прийняв для надання кредиту. При цьому ОСОБА_6, достовірно знаючи, що вказані анкети заповнювались ОСОБА_9 до того, як він повідомив ОСОБА_6, що не бажає виступати поручителем. Свідок ОСОБА_8 вказала, що саме ОСОБА_6 подав вказані документи разом із відповідними договорами поруки (т.1 а.с. 39-41).

З розгорнутої довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 01.07.2011 р. слідує, що за ОСОБА_6 станом на 01.07.2011 р. рахується заборгованість по кредиту, заставне майно по якому він продав (т.1 а.с. 47).

З висновку служби безпеки банку слідує, що ОСОБА_6 отримавши кредит, реалізував заставне майно, а кредит не повернув (т.1 а.с. 48-50).

З матеріалів інвентарної справи на приміщення, розташоване по АДРЕСА_3, слідує, що ОСОБА_6 за допомогою працівників МБТІ вивів вказане приміщення з-під застави шляхом зміни інвентарного номера та вподальшому його реалізував (т.1 а.с.101-149).

З листа МБТІ від 08.08.2011 р. слідує, що зміна реєстраційного номера квартири по АДРЕСА_3, була здійснена на підставі рішення третейського суду (т.1 а.с. 164).

З фіктивного рішення третейського суду від 06.11.2008 р. слідує, що за ОСОБА_6 визнано право власності на приміщення по АДРЕСА_3, хоча на вказане приміщення поширювався спеціальний правовий статус заставного майна. Фіктивність вказаного рішення не тільки підтверджено висновком почеркознавчого дослідження, а і показами особи, що нібито зазначена як третейський судя (т. 1 а.с. 165-167).

З витягу з державного реєстру прав власності на нерухоме майно слідує, що ОСОБА_6 було злочинно змінено ідентифікаційний номер (т.1 а.с. 168).

З договорів іпотеки квартири від 29.02.2008 р. та гуртожитку від 27.03.2008 р. слідує, що вказані приміщення передаються в якості забезпечення кредиту. Проте, ще до його погашення ОСОБА_7 надав фіктивні документи щодо відчуження майна. Вподальшому вказане майно було передано як застава в АККІБ «Укрсиббанк» (т.1 а.с. 177-180).

З кредитної справи по видачі кредиту ОСОБА_6 слідує, що останній отримав грошові кошти банку по непоновлюваному кредиту «Житло в кредит» та надав в якості забезпечення вказаного кредиту два об'єкти нерухомості. Вподальшому ОСОБА_6 вказане майно продав та кредит не повернув (т.1 а.с. 225-271).

Із звіту про оцінку вартості нерухомого майна слідує, що приміщення по АДРЕСА_3, станом на 30.09.2011 р. коштує близько 240 000 грн. (т.2 а.с. 45-89).

З книг первинного обліку слідує, що державний реєстратор МБТІ - особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, здійснила закриття реєстраційного номеру об'єкту нерухомості, площею близько 59 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_3, хоча згідно нормативних актів права на такі дії вона не мала (т.2 а.с. 129-132).

З рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12.01.2010 р., рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.09.2010 р. слідує, що ОСОБА_6 не погасив отриманий кредит, тому стягнено заборгованість за кредитним договором в солідарному порядку та звернено стягнення на предмет іпотеки (т.2 а.с. 141-147).

З матеріалів перевірки Новоград-Волинської міжрайонної прокуратури слідує, що ОСОБА_6 після отримання кредитних коштів в ПАТ КБ «ПриватБанк» незаконно змінив реєстраційні номери предметів нерухомості та реалізував останні (т.3 а.с. 1-62).

З оригіналу нотаріальної справи по реєстрації договору купівлі-продажу від 19 лютого 2008 р. (покупець ОСОБА_6 та продавець ОСОБА_24.) квартири, розташованої в АДРЕСА_3 (зареєстровано за №422 приватним нотаріусом Новоград-Волинського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_59.). Згідно вказаної нотаріальної справи, ОСОБА_6 став безспірним власником вказаної квартири, відтак потреби у визнанні за ним права власності на підставі рішення третейського суду не було та бути не могло (т.3 а.с. 65-88).

З оригіналу нотаріальної справи за договором купівлі-продажу приміщення магазину, розташованого в АДРЕСА_3 від 01.07.2010 р. (продавець ОСОБА_15 та ОСОБА_16, покупець ОСОБА_29.), що посвідчено приватним нотаріусом Новоград-Волинського нотаріального округу ОСОБА_61 (реєстровий номер 774). Згідно вказаної нотаріальної справи ОСОБА_15 видав доручення товаришу ОСОБА_6 - ОСОБА_16

Судом встановлено і підтверджено показами самого ОСОБА_15, що купівлю цього майна та подальший його продаж через ОСОБА_16 організував ОСОБА_6 Такі покази ОСОБА_15 дав під час його допиту та очних ставок із ОСОБА_6 (т.3 а.с. 91-115)

З оригіналу нотаріальної справи за договором купівлі-продажу магазину, розташованого в АДРЕСА_3, від 25 лютого 2010 року про продаж ОСОБА_14, ОСОБА_6 покупцю ОСОБА_15, який зареєстрований за №215 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_62

Згідно матеріалів вказаної нотаріальної справи ОСОБА_6 видав доручення маклеру ОСОБА_14 для того, аби останній реалізував приміщення магазину. При цьому ОСОБА_6 достовірно знав, що вказане приміщення передане в заставу банку і реалізовувати останнє він права немає. Крім цього, ОСОБА_6 було достовірно відомо, що реєстраційний номер вказаного приміщення змінено на підставі підробленого рішення третейського суду (т. 3 а.с. 118-141).

З оригіналу нотаріальної справи по видачі доручення ОСОБА_6 (інн. НОМЕР_3) на ОСОБА_14 (інн. НОМЕР_4), яка 23 лютого 2010 р. посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_63 та зареєстровано в реєстрі №1293. Матеріали вказаної нотаріальної справи доводять той факт, що ОСОБА_6 мав злочинні наміри продати заставне майно та реалізував їх.

Суд вважає, що ОСОБА_6 видав вказане доручення на ім'я ОСОБА_14 виключно для того, аби останній реалізував приміщення заставної квартири. Саме такі покази дає ОСОБА_15 та вказує, що саме ОСОБА_6 займався продажем квартири (т.3 а.с. 144-149).

З оригіналу нотаріальної справи з приводу посвідчення довіреності від імені ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_11 (інн. НОМЕР_5) ОСОБА_16 (інн. НОМЕР_6), посвідченої 11 червня 2010 р. приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_63 (реєстровий номер 3572). ОСОБА_6, скористувавшись необізнаністю ОСОБА_16 та ОСОБА_15 організував продаж заставного майна (т.3 а.с. 150-162).

З оригіналу нотаріальної справи по посвідченню договору іпотеки приміщення, розташованого в АДРЕСА_4 від 27 березня 2008 р. (запис в реєстрі №1962 приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_11) та документів, якими згідно реєстрового номеру була накладена (реєстровий номер №1963) та вподальшому знята заборона на відчуження вказаного нерухомого майна. Матеріали вказаної нотаріальної справи встановлюють той факт, що після отримання кредитних коштів ОСОБА_6 до нього звернулися працівники банку з вимогою надати додаткову заставу, оскільки вартості квартири було недостатньо для покриття заборгованості (т.3 а.с. 156-187).

З оригіналів реєстраційних документів, а саме заяви про реєстрацію обтяження нерухомого майна від 27.03.2008 р. та повідомлення про реєстрацію іпотеки гуртожитку від 27.03.2008 р. слідує, що ПАТ КБ «ПриватБанк» було внесено відповідні відомості до державних реєстрів, згідно яких відчуження гуртожитку до сплати кредитних коштів неможливо (т.3 а.с. 190,191).

З оригіналів завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують конкретні факти й події, що мають юридичне значення - повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек №854 від 08.04.2008 р. щодо виключення реєстраційного запису №6882886 відповідного реєстру, який відповідає встановленню обтяження на предмет іпотеки згідного договору іпотеки ВКІ №856886-856887 від 27.03.2008, а саме встановленню відповідного обтяження та спеціального правового статусу нерухомості - будівлі гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (т. 3 а.с. 194,195).

З оригіналу нотаріальної справи по посвідченню договору іпотеки приміщення, розташованого в АДРЕСА_3 від 29 лютого 2008 року (запис в реєстрі №1217приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_11) та документів, якими згідно реєстрового номеру №1218 була накладена заборона на відчуження вказаного нерухомого майна. Вказаний договір іпотеки укладався ОСОБА_6 під час отримання кредиту в ПАТ КБ «ПриватБанк» та при цьому останньому було достовірно відомо, що вартість вказаного об'єкту істотно завищена та залишає кредит незабезпеченим.

Судом встановлено, що згідно оцінки вказаної квартири, її вартість становить близько 40 000 доларів США. При тому, що сам кредит становить 100 000 доларів. Зважаючи на те, що ОСОБА_6 мав навички оцінювача вказаний факт був йому відомий. Згідно висновку службового розслідування вартість нерухомості на час отримання кредиту становила тисячу доларів за квадратний метр (т.2 а.с. 45-89).

З листа юридичної корпорації «Принцип» слідує, що договору про ведення протоколу засідання по рішенню від 06 листопада 2008 р. не було, що вказує на те, що невстановлені слідством особи, укриваючи факт підробки вказаного рішення, не складали відповідного документу. Крім цього, вказаним же листом на адресу прокуратури Житомирської області направлено оригінал підробленого рішення суду №ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. (т. 4 а.с. 1).

З рішенням третейського суду №ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. слідує, що воно було підроблене невстановленою слідством особою та передане ОСОБА_6 Вподальшому останній передав цей документ державному реєстратору МБТІ, яка, зловживаючи своїм становищем, закрила розділ реєстру та присвоїла об'єкту нерухомості зовсім інший реєстраційний номер. Фіктивність вказаного рішення третейського суду підтверджена показами як самого третейського судді ОСОБА_26., який нібито виносив вказане рішення так і відповідним висновком експертизи. Крім цього, в ході судового слідства виявлено ще декілька випадків використання ОСОБА_6 підроблених рішень третейського суду. Так, ОСОБА_6 використовував рішення, підписані від імені не тільки ОСОБА_26, а й ОСОБА_27, ОСОБА_42 (т. 4 а.с. 3-5, т. 6 а.с. 7-13, 67,75).

З витягів з Єдиного державного реєстру довіреностей слідує, що ОСОБА_6 видав та отримував доручення на розпорядження майном, в тому числі і транспортними засобами, ОСОБА_64, ОСОБА_21 , ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Вказаний факт свідчить про те, що вказані особи були знайомі з ОСОБА_6, мали з ним спільні бізнес-справи, а відтак обвинувачений мав можливість скористатись їх необізнаністю і довірою при вчиненні інкримінованих йому злочинів, в тому числі використовуючи їх документи, анкетні дані, видаючи на їх імена доручення.

На шостому та одинадцятому аркушах вказаного витягу зазначено, що ОСОБА_6 23.02.2010 р. видає доручення на реалізацію заставного майна ОСОБА_14 та вже після продажу цього майна 06.08.2010 р. і після зустрічі з працівниками ПАТ КБ «ПриватБанк» видає доручення на реалізацію цього ж майна, хоча йому було достовірно відомо, що майно вже продано його товаришу ОСОБА_15

В той самий час, ОСОБА_6 з метою продовження та укриття власної злочинної діяльності, вводячи працівників банку в оману, надає їм вказаний документ та вимагає від них реструктуризації боргу по кредиту, заставне майно по якому він вже реалізував (т. 4 а.с. 37-56).

З листа Новоград-Волинського МБТІ №263 від 15.02.2012 р. слідує, що приміщення, яке зазначене в рішеннях третейського суду, як місце проведення судових засідань (АДРЕСА_6) є житловою квартирою та станом на 2008 рік належала ОСОБА_48 - особі, що виступала одним з претендентів на купівлю гуртожитку, який реалізовувався в ході процедури фіктивного банкрутства ОСОБА_6 (т.4 а.с. 58).

З наглядових проваджень за позовами Новоград-Волинської міжрайонної прокуратури щодо оскарження третейських рішень, винесених ОСОБА_6, в його інтересах та інтересах його товаришів (т. 4 а.с. 129).

З матеріалів перевірок діяльності магазину «Світ Вина» контролюючими органами слідує, що ОСОБА_6 реалізував вказане майно особам, що є добросовісними набувачами, не були обізнані зі злочинними замислами останнього та провадили там законну господарську діяльність. Крім цього, вказаними перевірками, в тому числі Інспекцію з архітектурного нагляду, встановлено, що вказане приміщення ніколи не знищувалось та продовжувало своє існування (т. 4 а.с. 131-199).

З листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 18.06.2012 р. слідує, що кредитним комітетом приймалось тільки одне рішення щодо видачі ОСОБА_6 непоновлюваного кредиту в розмірі сто тисяч доларів, рішень про видачу додаткових коштів не приймалось, рішень щодо виведення майна із застави також, жодних інших кредитних договорів, крім договору від 29.02.2008 р., не укладалось (т. 4 а.с. 201).

З листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 20.06.2012р. слідує, що оформлення кредиту ОСОБА_6 відбувалось в Новоград-Волинському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк». Курс долара на момент видачі останнього становив 5,05 грн. за один долар США (т. 4 а.с. 203-205).

З виписки про погашення кредиту ОСОБА_6 слідує, що на момент продажу заставного майна кредит не був погашений і непогашений на даний час (т. 4 а.с. 206-213).

З матеріалів виконавчого провадження, заведеного в Новоград-Волинському ВДВС на боржника ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на підставі виконавчого листа №2-8981 від 06.12.2010 року за рішенням від 15 вересня 2012 року, винесеного суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Маймур Ф.Ф. Згідно вказаного виконавчого провадження, за позовом ПриватБанку було розірвано кредитний договір та розпочато процедуру примусового стягнення боргу з ОСОБА_6 та ОСОБА_9, який насправді не виступав поручителем. Крім цього, з матеріалів виконавчого провадження слідує, що ОСОБА_6 злочинно розпорядився своїм майном, в тому числі заставним, чим позбавив банк його законного майнового права на звернення стягнення та повернення кредитних коштів. При цьому, в ході виконавчого провадження державним виконавцем було накладено заборону на усе рухоме та нерухоме майно, тому ОСОБА_6, з метою злочинного зняття цієї заборони та розпорядження вказаним майном організував власне фіктивне банкрутство та, як наслідок, Черкаським господарським судом винесено рішення про визнання його банкрутом та про скасування усіх накладених на його майно арештів (т. 4 а.с. 217-241).

З листа ДП «Інфомраційний центр» Міністерства юстиції №03-18/281 від 17.04.2012 р. та відповідними нормативними документами, якими була зобов'язана керуватись державний реєстратор МБТІ, слідує, що реєстратор зобов'язаний провести редагування розділу реєстру права власності на нерухоме майно, а не закривати розділ як знищене майно та присвоювати приміщенню заставної квартири інший реєстраційний номер (т. 5 а.с. 2-99).

З типових посадових інструкцій юриста-реєстратора слідує, що на державного реєстратора покладено наступні посадові обов'язки, а саме: прийняття і перевірка документів поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно, виконання всіх видів реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, прийняття рішень про реєстрацію чи відмову в реєстрації, посвідчення своїм підписом достовірність даних реєстрації, внесення відомостей про зареєстровані права до Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно та інше. Із вказаними інструкціями вона ознайомлена під особистий підпис. Вказані вимоги викладені і в Тимчасовому положенні (т. 5 а.с. 104-106).

З інформаційних довідок з Реєстру прав власності на нерухоме майно слудує, що реєстратор МБТІ, особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, зареєструвала під двома різними номерами один і той самий об'єкт нерухомості (т. 5 а.с. 118-123).

З копій судової справи за позовом ОСОБА_9 до ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_6 про визнання договору поруки №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р. недійсним слідує, що серед матеріалів вказаної судової справи міститься заява ОСОБА_6, в якій він стверджує, що він ніколи не запрошував ОСОБА_9 бути у нього поручителем, хоча сам просив останнього підписати анкети та звертався з ним до банківських установ. В той самий час, згідно показів ОСОБА_8, саме ОСОБА_6 надав їй договір поруки, який вже був підписаний від імені ОСОБА_9, що беззаперечно свідчить про шахрайські дії ОСОБА_6 (т. 5 а.с. 125-152).

З матеріалів виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради слідує, що згідно рішень про переведення приміщення квартири із житлового фонду в нежитловий не приймалось, фактів знищення об'єктів нерухомості не зафіксовано (т. 5 а.с. 165-194).

З кредитних процедур і нормативних документів ПАТ КБ «ПриватБанк» слідує, що на ОСОБА_7, як на керівника відділення покладався обов'язок проводити моніторинг та обслуговування кредиту, який оформлювався в його відділені та видавався у ВІП-відділенні м. Житомира (т. 5 а.с. 196-232).

З витягів з Єдиного державного реєстру правочинів слідує, що ОСОБА_6 здійснював продаж свого заставного майна та шляхом використання завідомо підроблених рішень третейських судів, змінючи реєстраційні номери, реалізовував об'єкти нерухомості (т. 5 а.с. 234-248).

З листа ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України №03-18/456 від 27 червня 2012 р. слідує, що надано переліки дій по реєстраційними номерам, присвоєним нерухомому майну, розташованому в АДРЕСА_3. Згідно вказаної довідки державний реєстратор МБТІ, особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, 10.12.2008 р. створила новий розділ на вказане нерухоме майно та закрила присвоїла об'єкту нерухомості новий номер (т. 8 а.с. 2-4).

З листа ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України №03-18/457 від 27 червня 2012 року слідує, що інформація про логін та пароль доступу до Реєстру прав власності на нерухоме майно, є інформацією з обмеженим доступом.

Крім цього, згідно інформації, що міститься у вказаному листі, Філією на виконання положень Договору від 25.09.2002 № 36 про організацію доступу БТІ до користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно», укладеному з Новоград-Волинським міжрайонним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації (на даний час - комунальне підприємство «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інформації» Житомирської обласної ради) реєстратору, тобто особа щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, в результаті проведеного навчання щодо користування зазначеним Реєстром, 18.12.2002 р. було надано логін та пароль доступу до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Крім того, 27.09.2010 р., у зв'язку з введенням оновленої версії програмного забезпечення Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстратора, особу щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, було додатково ознайомлено з новою версією (т. 8 а.с. 6).

З витягів з Державних реєстрів заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна та реєстру довіреностей слідує, що ОСОБА_14, який є брокером, неодноразово видавались довіреності на розпорядження майном. Аналогічним чином ОСОБА_6 звернувся до брокера ОСОБА_14 для того, аби той від його імені реалізував заставне майно (т. 8 а.с. 8-165).

З матеріалів судових справ та відповідних рішень по справі про фіктивне банкрутство ОСОБА_6 та ОСОБА_17, як наслідок злочинних дій ОСОБА_6 по організації власного фіктивного банкрутства та фіктивного банкрутства його матері ОСОБА_17 Господарським судом Черкаської області на підставі наданих ОСОБА_6 завідомо підроблених рішень третейського суду було винесено рішення про визнання їх банкрутами. На підставі ж вказаних вище фіктивних документів Господарським судом Черкаської області 23.02.2012 р. винесено ухвалу, згідно якої грошові вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «УкрсибБанк» були виключені з реєстру кредиторів як безпідставні та такі, що не будуть враховуватись під час розподілу грошових коштів, отриманих від реалізації усього майна боржників, в тому числі і іпотечного (т. 8 а.с. 168-225).

З листа юридичної корпорації «Принцип» слідує, що ОСОБА_6 був третейським суддею при вказаній корпорації та в архіві містяться данні про розглянуті ним двадцять один позов (т. 1 а.с. 189).

З довідки про оскаржені та скасовані в судовому порядку рішення третейського суду при юридичній корпорації «Принцип», які були винесені ОСОБА_6 як третейським суддею. (т. 8 а.с. 226-233).

З копій матеріалів виконавчих проваджень щодо стягнення ОСОБА_15 нібито позичених ОСОБА_6 та ОСОБА_17 грошових коштів слідує, що ОСОБА_15 не позичав у вказаних розмірах ОСОБА_6 ці грошові кошти, фіктивні рішення третейських судів про визнання вказаних боргів надав ОСОБА_15 особисто ОСОБА_6 та фактично організував власне фіктивне банкрутство (т. 8 а.с. 234-259).

З наказів про призначення, особової справи, довіреностей, посадових інструкцій, кредитних процедур та інших нормативних документів банку слідує, що наказом №ПП-101/1 від 19.09.2006 р. ОСОБА_7 призначений на посаду керівника Новоград-Волинського відділення Житомирської філії ПАТ КБ «ПриватБанк». Згідно з посадовими обов'язками та вимогами довіреності №2891 від 11.09.2006 р., які були ОСОБА_7 достовірно відомі та з якими він ознайомлений під особистий підпис останнього, серед іншого, покладалось здійснення управління діяльністю Новоград-Волинського відділення, забезпечення ефективної реалізації банківських цільових програм в частині корпоративного та індивідуального бізнесу. Крім цього, згідно п.3.1., 3.2. Положення про Новоград-Волинське відділення Житомирської філії Закритого (Публічного) акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», затвердженого Рішенням правління банку №2 від 12.01.2006 р. безпосереднє керівництво відділенням здійснюється керівником, який діє на підставі довіреності. Керівник відділення керує діяльністю відділення, забезпечує своєчасність та якість здійснення операцій, достовірність та своєчасність складання передбаченої звітності філії, несе відповідальність за збереження всіх цінностей, переданих у користування відділення, несе відповідальність за порушення діючого законодавства при здійсненні відділенням операцій по видачі кредитів та оформленню інших банківських продуктів (т. 10 а.с. 2-44).

З листа Новоград-Волинського МБТІ №1823 від 26.06.2012 р. та матеріалів долучених до них слідує, що згідно архівних даних нежитлова будівля гуртожитку (літ.АЗ) за адресою АДРЕСА_4 була зареєстрована за ОСОБА_6 та ОСОБА_10 в рівних частинах 12.11.2007 р. на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2007 р. та акту прийому-передачі від 10.11.2007 р. (Реєстраційний номер 20988779). Відповідно до рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 15.07.2009 року та рішення третейського суду від 18.03.2009 р. право власності на частину будівлі гуртожитку (літАЗ), загальною площею 207,1 кв.м. 03.08.2009 р. зареєстровано право власності за ОСОБА_6 (Реєстраційний номер 27940098). На даний момент право власності на вищезгадану частину будівлі гуртожитку зареєстровано за ОСОБА_21, на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2012 р. 1/2 частина будівлі гуртожитку (літ.АЗ) зареєстрована за ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2007 р. та акту прийому-передачі від 10.11.2007 р. (Реєстраційний номер 20988779). Право власності на нежитлові будівлі гаража та двох боксів зі складськими приміщеннями (літ.Р) по АДРЕСА_4 було зареєстровано за ОСОБА_10 та ОСОБА_6 на підставі рішення третейського суду від 20.05.2008 р., акту прийняття передачі від 23.11.2007 р. та виконавчого листа Новоград-Волинського міськрайонного суду від 18.07.2008 р. (Реєстраційний номер 24187932). На даний момент право власності зареєстровано за ОСОБА_19 на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2010 р. (Реєстраційний номер 24187932) (т. 10 а.с. 56-76).

З листа АТ «УкрсибБанк» №33-24/16101 від 06.07.2012 р. слідує, що заборгованість по кредиту ОСОБА_17 продана ТОВ «Кей-Колект» (т. 10 а.с. 92).

З матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення договору іпотеки приміщення, розташованого в АДРЕСА_4, від 17 квітня 2008 р. (запис в реєстрі №2570 приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_11) та документів, якими згідно реєстрового номеру №2571 була накладена заборона на відчуження вказаного нерухомого майна (т. 10 а.с. 97-152).

З матеріалів нотаріальної справи з приводу посвідчення 08.04.2009 р. за реєстраційним номером 344 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, гаража та двох боксів (літера Р) за адресою АДРЕСА_4 (відчужував ОСОБА_6 та ОСОБА_10.). (т. 10 а.с. 158-184).

З матеріалів нотаріальної справи з приводу посвідчення 22.03.2012 р. за реєстраційним номером 346 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_4 (відчужував ОСОБА_6.). (т. 10 а.с. 187-219).

З рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 25 червня 2012 р. слідує, що визнано незаконним та скасовано фіктивне рішення третейського суду, яким ОСОБА_6 разом з державним реєстратором, особою щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, змінив реєстраційні номери квартири. Крім цього, вказаним судовим рішенням скасовано державну реєстрацію нерухомого майна, а відтак добросовісні набувачі вказаного майна фактично позбавлені права на нього (т. 11 а.с. 68-70).

З акту прийому-передачі від 18 липня 2012 р. слідує, що ОСОБА_16 передав ОСОБА_15 50 000 грн. від продажу магазину, розташованого в АДРЕСА_3. Вказаний акт було вилучено під час обшуку в домоволодінні ОСОБА_16 (т. 11 а.с. 132).

З довідки Осітнянської сільської ради Черкаської області слідує, що адреси АДРЕСА_11 не існує, а громадянин ОСОБА_6 ніколи на території сільради не проживав. Суд вважає, що ОСОБА_6 було використано неіснуючу адресу для того, щоб організувати власне фіктивне банкрутство в регіоні, що віддалений від основного місця проживання, аби укрити свої злочинні дії (т. 11 а.с. 168,169).

З листа Новоград-Волинського МБТІ №1920 від 09.07.2012 р. слідує, що ОСОБА_6 в період травень-вересень 2005 р. працював у вказаній установі (т.12 а.с. 135).

Із заяви ОСОБА_6 про зняття заборони на виїзд за кордон слідує, що він вказує як підставу зняття останньої саме процедуру фіктивного банкрутства, яке було організовано ним особисто шляхом подачі завідомо підроблених рішень третейського суду щодо наявності вигаданих боргів перед ОСОБА_15

Так, достовірно знаючи про значну заборгованість по кредитам, невиконані зобов'язання по останнім, незаконне відчуження нерухомого майна, ОСОБА_6 вказує, що станом на 18.11.2011 р. в нього відсутні борги, штрафи, аліменти (т. 12 а.с. 157-159).

Із заяви АТ «УкрСиббанк» слідує, що банк просить порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_6 за вчинення шахрайських дій (т. 14 а.с. 4-17).

З довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» слідує, що ОСОБА_6 не погасив кредит повністю, а тільки вніс 32 362, 21 долара США (т. 14 а.с. 92).

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 198 від 19 липня 2012 р. слідує, що дійсна (ринкова) вартість приміщення квартири, переобладнаної в приміщення магазину, загальною площею 58,3 кв. м., по АДРЕСА_3 станом на січень 2012 р. становить 304 300 (триста чотири тисячі триста) грн.. (т. 9 а.с. 74-82).

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 197 від 17 липня 2012 р. слідує, що дійсна (ринкова) вартість приміщення гуртожитку, переобладнаного в приміщення магазину, загальною площею 205,9 кв.м., розташованого в АДРЕСА_4 станом на січень 2012 р. становить 490 200 (чотириста дев'яносто тисяч дві) гривень (т. 9 а.с. 117-127).

З висновку почеркознавчої експертизи № 1/486 від 14.06.2012 р. слідує, що в частині дослідження договору поруки:

1. Підпис, розташований в графі «19.2 Поручитель Підпис ОСОБА_9.» договору поруки № ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р. виконаний не ОСОБА_9, а іншою особою. Вирішити питання, чи виконаний підпис, розташований в графі «19.2. Поручитель Підпис ОСОБА_9.» договору поруки № ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р. - ОСОБА_6 чи іншою особою не представляється можливим.

2. Підпис, розташований в графі «19.2 Поручитель Підпис ОСОБА_9.» договору поруки № ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р. виконаний не ОСОБА_9, а іншою особою. Вирішити питання, чи виконаний підпис, розташований в графі «19.2. Поручитель Підпис ОСОБА_9.» договору поруки № ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р. - ОСОБА_6 чи іншою особою не представляється можливим.

3. Ознак виконання підпису, розташованого в графі «19.2 Поручитель Підпис ОСОБА_9.» договору поруки № ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р., у незвичних умовах під впливом збиваючих факторів (природних, штучних), не виявлено.

В частині об'єкту дослідження - анкети-заявки: 1. Підпис, розташований в графі «Підпис заявника» анкети-заяви від 27.02.2008 р. виконаний ОСОБА_9

2. Підпис, розташований в графі «Підпис заявника» анкети-заяви від 27.02.2008 р. виконаний ОСОБА_9

3. Ознак виконання підпису, розташованого в графі «Підпис заявника» анкети-заяви від 27.02.2008 р., у незвичних умовах під впливом збиваючих факторів (природних, штучних), не виявлено.

В частині схожості підписів в обох документах: 1. Підписи, розташовані в графі «19.2 Поручитель Підпис ОСОБА_9.» договору поруки № ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 р., в графі «Підпис заявника» анкети-заяви від 27.02.2008 р., виконані різними особами (т. 9 а.с. 142-146).

З висновку почеркознавчої експертизи № 1/485 від 15.06.2012 р. слідує, що в частині об'єкту дослідження - оригінал рішення третейського суду отримане супровідним листом від корпорації «Принцип»:

Підпис, розташований в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. виконаний не ОСОБА_26, а іншою особою.

Вирішити питання, чи виконаний підпис, розташований в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. ОСОБА_6, чи іншою особою, не надається можливим.

Підпис, розташований в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. виконаний не ОСОБА_26, а іншою особою.

Вирішити питання, чи виконаний підпис, розташований в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. ОСОБА_6, чи іншою особою, не надається можливим.

Ознак виконання підпису, розташованого в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. у незвичних умовах під впливом збиваючих факторів (природних, штучних), не виявлено.

В частині об'єкту дослідження - рішення третейського суду вилучено в ході виїмки нотаріальної контори 15.02.2012 р.

Підпис, розташований в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. виконаний не ОСОБА_26, а іншою особою.

Вирішити питання, чи виконаний підпис, розташований в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення Постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. ОСОБА_6, чи іншою особою, не надається можливим.

Підпис, розташований в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. виконаний не ОСОБА_26, а іншою особою.

Вирішити питання, чи виконаний підпис, розташований в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. ОСОБА_6, чи іншою особою, не надається можливим.

Ознак виконання підпису, розташованого в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. у незвичайних умовах під впливом збиваючих факторів (природних, штучних), не виявлено.

В частині об'єкту дослідження - рішення третейського суду, яке знаходиться в судовій справі № 6-30/08 Новоград-Волинського районного суду.

1. Підпис, розташований в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. виконаний не ОСОБА_26, а іншою особою.

Вирішити питання, чи виконаний підпис, розташований в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. ОСОБА_6, чи іншою особою, не надається можливим.

2. Підпис, розташований в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. виконаний не ОСОБА_26, а іншою особою.

Вирішити питання, чи виконаний підпис, розташований в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. ОСОБА_6, чи іншою особою, не надається можливим.

3.Ознак виконання підпису, розташованого в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. у незвичайних умовах під впливом збиваючих факторів (природних, штучних), не виявлено.

В частині об'єкту дослідження - рішення третейського суду, яке знаходиться в інвентарній справі Новоград-Волинського МБТІ:

1. Підпис, розташований в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. виконаний не ОСОБА_26, а іншою особою.

Вирішити питання, чи виконаний підпис, розташований в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. ОСОБА_6, чи іншою особою, не надається можливим.

2. Підпис, розташований в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. виконаний не ОСОБА_26, а іншою особою.

Вирішити питання, чи виконаний підпис, розташований в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. ОСОБА_6, чи іншою особою, не надається можливим.

3.Ознак виконання підпису, розташованого в графі «Третейський суддя ОСОБА_26.» третього аркушу рішення постійно-діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № ПВ-50-35/08 від 06 листопада 2008 р. у незвичайних умовах під впливом збиваючих факторів (природних, штучних), не виявлено.

В частині аналізу схожості підписів в усіх приміщеннях рішення третейського суду: 1. Підписи, розташовані в графах «Третейський суддя ОСОБА_26.» третіх аркушів рішення постійно-діючого третейського суду отримане супровідним листом від корпорації «Принцип», рішення третейського суду вилучено в ході виїмки нотаріальної контори 15.02.2012 р., рішення третейського суду, яке знаходиться в судовій справі № 6-30/08 Новоград-Волинського районного суду, рішення третейського суду, яке знаходиться в інвентарній справі Новоград-Волинського МБТІ виконані однією особою (т. 9 а.с. 161-167).

З висновку почеркознавчої експертизи № 1/801 від 01.08.2012 р. слідує, що підписи, які виконані від імені третейського судді ОСОБА_27 в наданих рішеннях постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» № С3-99-02/09 від 27.03.2009 р., № С3-99-04/09 від 31.03.2009 р., № ПВ-99-04/09 від 18.03.2009 р., виконані ймовірно, однією особою (т. 9 а.с. 179-186).

Дослідженими в судовому засіданні речовими доказами, а саме: судовою справою третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №СЗ-99-04/09 в одному томі, судовою справою третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №ПВ-50-36/08 в одному томі, судовою справа третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №ПВ-50-09/08 в одному томі, судовою справою третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №СЗ-99-01/09 в одному томі, судовою справою третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №СЗ-99-03/09 в одному томі, судовою справою третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №СЗ-99-05/09 в одному томі, судовою справою третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №ПВ-50-35/08 в одному томі, судовою справою третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №СЗ-99-02/09 в одному томі, інвентарною справою приміщення магазину по АДРЕСА_3 в одному томі, інвентарною справою приміщення квартири по АДРЕСА_3 в одному томі, інвентарною справою приміщення гуртожитку, розміщеного в АДРЕСА_4. в одному томі, судовою справою Новоград-Волинського міськрайонного суду №2-1267/09 в одному томі, судовою справою Новоград-Волинського міськрайонного суду №6-34/09 в одному томі, судовою справою Новоград-Волинського міськрайонного суду №6-36/09 в одному томі, судовою справою Новоград-Волинського міськрайонного суду №6-30/08 в одному томі, судовою справою Новоград-Волинського міськрайонного суду №2-574/11 в одному томі, судовою справою Новоград-Волинського міськрайонного суду №1-104/10 в одному томі, виконавчим провадженням № 12922801 в одному томі, виконавчим провадженням №12920481 в одному томі, кредитною справою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 29.02.2008 в одному томі, жіночою прикрасою срібного кольору в червоній коробці, сумкою з надписом «Мікролайф» в якій виявлено 1465 грн., книжечкою червоного кольору з надписом «Удостоверение мартовского кота», записною крижкою синього кольору, папкою з документами щодо господарської діяльності ОСОБА_6 в одному томі, документами нотаріальної справи щодо посвідчення договору іпотеки гуртожитку від 17.04.2008 р. на 46 аркушах (т.10 а.с. 97-139), документами нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі продажу гаражів та двох боксів від 8 квітня 2009 року на 26 аркушах (т.10 а.с. 158-184), документами нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі продажу нежитлового приміщення гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_4 від 22.03.2010 р. на 32 аркушах (т.10 а.с. 187-219), документами зі зразками підписів ОСОБА_9 на 20 аркушах (т.9 а.с. 38-58), документами, вилученими під час допиту обвинуваченого ОСОБА_6 на 14 аркушах (т. 11 а.с. 44-58), актом прийому передачі грошових коштів від ОСОБА_16 до ОСОБА_15 на 1 аркуші (т.11 а.с 132), квитанцією про сплату збору за подачу заяви до третейського суду на 2 аркушах (т.11 а.с 133-134), бланками рішення третейського суду та акту прийому передачі від 23.11.2007 року на 5 аркушах (т.7 а.с. 37-41), документами виконавчого провадження №29206562 на 30 аркушах (т.4 а.с. 217-247), нотаріальною справою щодо посвідчення договору купівлі продажу від 19.02.2008 р. (т.3. а.с. 67-88), нотаріальною справою щодо посвідчення договору купівлі продажу від 1 липня 2010 року (т.3 а.с. 91-110), нотаріальною справою щодо посвідчення довіреності ОСОБА_14 від 10.11.2010 р. (т.3 а.с. 113-114), нотаріальною справою щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 25.02.2010 р. (т.3. а.с. 118-141), нотаріальною справою щодо посвідчення довіреності від 23.02.2010 р. (т.3 а.с. 144-147), нотаріальною справою щодо посвідчення довіреності від 11 червня 2010 р. (т.3 а.с. 150-152), нотаріальною справою щодо посвідчення договору іпотеки від 27.03.2008 р. (т.3. а.с. 156-187), нотаріальною справою щодо зберігання заяв про реєстрацію обтяжень (т.3. а.с. 190-191), нотаріальною справою щодо зберігання заяв про припинення обтяжень (т.3. а.с. 194-195), нотаріальною справою щодо посвідчення договору іпотеки від 29.02.2008 р. (т.3. а.с. 198-222).

Проаналізувавши всі досліджені по справі докази в їх сукупності, суд знаходить доведеною винність підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та їх дії кваліфікує:

ОСОБА_6:

за ч. 4 ст. 190 КК України та ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції від 01.10.2007 р.), як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчиненому в особливо великих розмірах та як використання завідомо підроблених документів;

ОСОБА_7:

за ч. 2 ст. 364-1 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом правам та інтересам юридичних осіб;

за ч. 2 ст. 366 КК України, як службове підролення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

При обранні виду і міри покарання підсудним, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, особи винних, обставини справи, які пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно до ст.ст. 66,67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує те, що підсудний ОСОБА_6 за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, раніше несудимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, перебуває на спеціальному обліку, як особа, яка вчиняє насильство в сім'ї, на утриманні має одну неповнолітню дитину, працює. Суд враховує також стан здоров'я підсудного ОСОБА_6 та наявність у нього хворої матері, з якою він разом проживає.

Щодо підсудного ОСОБА_7, суд враховує те, що він раніше несудимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, на утриманні має малолітню дитину та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, є єдиним годувальником у сім'ї. Ці обставини суд вважає такими, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_7 та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів.

По справі заявлено цивільний позов ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_6 на суму 949 668 грн. 39 коп., що еквівалентно 118 812,51 доларів США. В судове засідання представник цивільного позивача не зявилася, клопотання про розгляд справи за її відсутності не подала, а тому відповідно до ст. 291 КПК України, суд залишає позов без розгляду.

ПАТ КБ «Приватбанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління ПАТ КБ «Приватбанк» заявлено цивільний позов про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та особи, щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, 182 968,12 доларів США, що еквівалентно 1 461 915 грн. завданої матеріальної шкоди. В задоволенні позову суд відмовляє у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, оскільки представник цивільного позивача в судовому засіданні не довів, яка саме матеріальна шкода, завдана банку, її характер, розмір та якими саме діями кожного з відповідачів вказана шкода була завдана. Крім того, існують судові рішення про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором та про звернення стягнення на предмет іпотеки за цим же кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, суд призначає підсудному ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі, яке він має відбувати у кримінально-виконавчій установі, вважаючи його необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.

Підсудному ОСОБА_7 за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, з урахуванням особи винного, суд вважає за можливе застосувати ст. 69 КК України до основного покарання та призначити його нижче від найнижчої межі, встановленої санкціями інкримінованих йому статтей та не призначати додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади, оскільки за фахом підсудний ОСОБА_7, згідно диплому є фінансистом і суд не може позбавити його роботи за фахом.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд,

засудив :

ОСОБА _6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України та ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції від 01.10.2007 р.) та призначити йому покарання:

за ч. 4 ст. 190 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, що є власністю засудженого;

за ч. 3 ст. 358 КК України у вигляді 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити засудженому ОСОБА_6 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, що є власністю засудженого.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_6 залишити у вигляді підписки про невиїзд.

Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

В строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 зарахувати час перебування під вартою з 12.07.2012 р. по 03.04.2013 р.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364-1 КК України та ч. 2 ст. 366 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 364-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до основного та додаткового покарання, призначити покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією вказаної статті - у вигляді штрафу в розмірі 127 500 грн., без позбавлення права обіймати керівні посади в установах банків всіх форм власності;

за ч. 2 ст. 366 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до додаткового покарання - у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі, без позбавлення права обіймати керівні посади в установах банків всіх форм власності.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити засудженому ОСОБА_7 покарання у вигляді 2 років 6 місців позбавлення волі, без позбавлення права обіймати керівні посади в установах банків всіх форм власності та зі сплатою штрафу у розмірі 127 500 грн., із самостійним їх виконанням.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_7 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 даної статті, а саме:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишити у вигляді підписки про невиїзд.

В задоволенні цивільного позову ПАТ КБ «Приватбанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Позов ТОВ «Кей-Колект» залишити без розгляду.

Стягнути із засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь УДКСУ у м. Житомирі (банк отримувача: ГУДКСУ у Житомирській області, МФО 811039, код ЗКПО 38035726, рахунок 31117115700002, код класифікації доходів 24060300) по 2 789 грн. 95 коп. в рівних долях судових витрат за проведені по справі експертизи.

Арешт, накладений на майно засудженого ОСОБА_6, а саме на 1/2 приміщення гуртожитку (АДРЕСА_4) та квартири (АДРЕСА_3), загальною вартістю 549 400, 00 грн., залишити до виконання вироку в частині стягнення судових витрат.

Речові докази по справі:

- судову справу третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №СЗ-99-04/09 в одному томі, судову справу третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №ПВ-50-36/08 в одному томі, судову справу третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №ПВ-50-09/08 в одному томі, судову справу третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №СЗ-99-01/09 в одному томі, судову справу третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №СЗ-99-03/09 в одному томі, судову справу третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №СЗ-99-05/09 в одному томі, судову справу третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №ПВ-50-35/08 в одному томі, судову справу третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» №СЗ-99-02/09 в одному томі, повернути в канцелярію третейського суду при Юридичній корпорації принцип;

- інвентарну справу на приміщення магазину по АДРЕСА_3 в одному томі, інвентарну справу на приміщення квартири по АДРЕСА_3 в одному томі, інвентарну справу на приміщення гуртожитку, розміщеного в АДРЕСА_4 в одному томі, повернути у Новоград-Волинське МБТІ;

- судову справу Новоград-Волинського міськрайонного суду №2-1267/09 в одному томі, судову справу Новоград-Волинського міськрайонного суду №6-34/09 в одному томі, судову справу Новоград-Волинського міськрайонного суду №6-36/09 в одному томі, судову справу Новоград-Волинського міськрайонного суду №6-30/08 в одному томі, судову справу Новоград-Волинського міськрайонного суду №2-574/11 в одному томі, судову справу Новоград-Волинського міськрайонного суду №1-104/10 в одному томі, повернути в канцелярію (архів) Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області;

- виконавче провадження № 12922801 в одному томі, виконавче провадження №12920481 в одному томі, повернути відділу ДВС Новоград-Волинського МРУЮ;

- кредитну справу ПАТ КБ «ПриватБанк» від 29.02.2008 р. в одному томі, повернути ПАТ КБ «Приватбанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління ПАТ КБ «Приватбанк» (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 99);

- жіночу прикрасу срібного кольору, яка здана на зберігання філії «Відділення Промінвестбанк в м. Житомир», повернути ОСОБА_17 за належністю;

- гроші в сумі 1465 грн., яка здані на зберігання філії «Відділення Промінвестбанк в м. Житомир» повернути засудженому ОСОБА_6 за належністю;

- футляр червоного кольору від жіночої прикраси повернути ОСОБА_17 за належністю;

- сумку з надписом «Мікролайф», книжечку червоного кольору з надписом «Удостоверение мартовского кота», записну крижку синього кольору, повернути засудженому ОСОБА_6;

- папку з документами щодо господарської діяльності ОСОБА_6 в одному томі, пакет, вилучений у прокуратурі Житомирської області, зберігати при матеріалах справи;

- документи нотаріальної справи щодо посвідчення договору іпотеки гуртожитку від 17.04.2008 року на 46 аркушах (Т.10 а.с. 97-139), документи нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі продажу гаражів та двох боксів від 8 квітня 2009 року на 26 аркушах (т.10 а.с. 158-184), документи нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі продажу нежитлового приміщення гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_4 від 22.03.2010 року на 32 аркушах (т.10 а.с. 187-219), документи зі зразками підписів ОСОБА_9 на 20 аркушах (т.9 а.с. 38-58), документи, вилучені під час допиту обвинуваченого ОСОБА_6 на 14 аркушах (т. 11 а.с. 44-58), акт прийому передачі грошових коштів від ОСОБА_16 до ОСОБА_15 на 1 аркуші (т.11 а.с 132), квитанції про сплату збору за подачу заяви до третейського суду на 2 аркушах (т.11 а.с 133-134), бланки рішення третейського суду та акту прийому-передачі від 23.11.2007 р. на 5 аркушах (т.7 а.с. 37-41), документи виконавчого провадження №29206562 на 30 аркушах (т.4 а.с. 217-247), нотаріальну справу щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 19.02.2008 р. (т.3. а.с. 67-88), нотаріальну справу щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 1 липня 2010 р. (т.3 а.с. 91-110), нотаріальна справа щодо посвідчення довіреності ОСОБА_14 від 10.11.2010 р. (т.3 а.с. 113-114), нотаріальну справу щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 25.02.2010 р. (т.3. а.с. 118-141), нотаріальну справу щодо посвідчення довіреності від 23.02.2010 р. (т.3 а.с. 144-147), нотаріальну справу щодо посвідчення довіреності від 11 червня 2010 р. (т.3 а.с. 150-152), нотаріальну справу щодо посвідчення договору іпотеки від 27.03.2008 р. (т.3. а.с. 156-187), нотаріальну справу щодо зберігання заяв про реєстрацію обтяжень (т.3. а.с. 190-191), нотаріальну справу щодо зберігання заяв про припинення обтяжень (т.3. а.с. 194-195), нотаріальну справу щодо посвідчення договору іпотеки від 29.02.2008 р (т.3. а.с. 198-222), зберігати при матеріалах кримінальної справи.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий: