П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 вересня 2013 року м. Київ

Судова палата у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого заступника Голови Верховного Суду України - секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А.І.,суддів: Вус С.М., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Косарєва В.І. Короткевича М.Є., Кузьменко О.Т., Пивовара В.Ф., Пошви Б.М., Таран Т.С., Школярова В.Ф., за участю начальника управління участі прокурорів Генеральної прокуратури України у перегляді судових рішень у кримінальних справах Курапова М.В.,‒розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу за заявою засудженого ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 грудня 2012 року щодо нього,

у с т а н о в и л а:

вироком Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2012 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Арпат Судацького району АР Крим, раніше не судимого, засуджено за частиною 1 статті 204 Кримінального кодексу України (далі ‒ КК) до штрафу в розмірі 8500 грн у дохід держави з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він як фізична особа, без ліцензії на придбання, зберігання та збут алкогольних напоїв, які є підакцизним товаром, у період із вересня по жовтень 2010 року за місцем свого проживання незаконно виготовив із метою збуту, розлив у пластикові пляшки ємністю 5 та 6 л. алкогольний напої - вино під маркою «Бастардо біле», «Бастардо напівсолодке», «Мускат білий» та 24 серпня 2011 року незаконно збув 23 літри цього напою на загальну суму 775 гривень.

Апеляційний суд Автономної Республіки Крим ухвалою від 24 липня 2012 року вирок залишив без змін.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 27 грудня 2012 року судові рішення щодо ОСОБА_3 залишила без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України засуджений ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 грудня 2012 року і направити справу на новий касаційний розгляд. Стверджує, що суд касаційної інстанції допустив неоднакове застосування однієї і тієї самої норми кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень. Вважає, що касаційний суд припустився помилки у застосуванні статті 204 КК, яка полягає у тому, що суд розцінив його дії як незаконне зберігання з метою збуту, збут та транспортування з цією метою незаконно виготовлених алкогольних напоїв, які є підакцизним товаром, тоді як ці діяння слід було б кваліфікувати за статтею 203 КК. При цьому ОСОБА_3 посилається на роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» про те, що виготовлення, придбання, зберігання, транспортування з метою збуту і збут самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення потрібно кваліфікувати як злочин, передбачений статтею 203 КК.

На обґрунтування неоднаковості у правозастосуванні ОСОБА_3 послався на правові висновки ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 5 травня 2009 року щодо ОСОБИ 1. У цій справі, діяння ОСОБИ 1, так само як і у справі щодо ОСОБА_3, полягали у незаконному поводженні з підакцизними товарами, однак суди як першої так і апеляційної інстанцій кваліфікували дії винного за частиною першою статті 203 КК. Верховний Суд України зазначені судові рішення щодо ОСОБИ 1 змінив, в частині засудження за частиною першою статті 203 КК скасував їх на підставі частини другої статті 11 КК через малозначність, а справу провадженням закрив.

Для порівняння неоднакового застосування норми кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, ОСОБА_3 надав копії ухвал колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2007 року, 15 січня 2008 року, 24 лютого 2009 року, якими судові рішення щодо ОСОБИ 1, дії кожного із яких були кваліфіковані за частиною першою статті 203 КК за незаконні дії з самогоном, скасовані через малозначність, а справи закриті.

Крім цього, ОСОБА_3 посилається на ухвали Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року і 23 грудня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 січня 2012 року у яких касаційний суд погодився з кваліфікацією за частиною 1 статті 204 КК незаконних дій з підакцизними товарами.

Як приклад неоднакового застосування автор заяви послався на ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 9 вересня 2010 року, у якій рішення про кваліфікацію діяння за статтею 204 КК скасовано з підстав неправильного застосування кримінального закону.

До переліку прикладів на підтвердження неправильного застосування норми закону про кримінальну відповідальність норми закону в оспореному рішенні автор заяви додав і ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 27 квітня 2010 року, в якій суд визнав правильною кваліфікацію за частиною 1 статті 203 КК дій із виготовлення, зберігання та збуту самогону.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю‒доповідача, пояснення прокурора, який просив відмовити в задоволенні заяви у зв'язку з відсутністю неоднаковості у правозастосуванні, перевірила матеріали кримінальної справи та матеріали, додані до заяви, обговорила доводи, зазначені у заяві, і дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 40011 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі ‒ КПК) Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40012 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року однією з підстав для перегляду Верховним Судом України судових рішень, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Перегляд судових рішень із зазначеної підстави передбачає перевірку висновку застосування норми матеріального права судом касаційної інстанції у порівнянні з висновком, якого суд касаційної інстанції дійшов у порівнюваному рішенні.

Згідно з ухвалою Верховного Суду України від 5 травня 2009 року наданою для порівняння, касаційний суд на підставі частини другої статті 11 КК скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині засудження ОСОБИ 1 за частиною першою статті 203 КК діяння якої полягало у незаконному збуті двох пляшок спирту етилового ректифікованого, які відносяться до підакцизних товарів. Тобто у цій справі касаційний суд, незважаючи на те, що провадження у справі було закрито, фактично залишив незмінною кримінально ‒ правову оцінку дій з предметом, які відносяться до підакцизних товарів.

Зіставлення фактичних обставин суспільно небезпечного діяння, передбаченого частиною першою статті 204 КК, за вчинення якого засуджено ОСОБА_3, з фактичними обставинами діяння, щодо якого висловлена правова позиція касаційного суду в рішенні Верховного Суду України від 5 травня 2009 року дають підстави стверджувати, що вони подібні між собою за рядом ознак проте отримали різну правову оцінку.

Відмінність у застосуванні норми закону про кримінальну відповідальність до зазначених, відповідно, в оспореному і порівнюваному судових рішеннях фактичних обставин справи, дозволяє провадити перегляд справи по суті заявлених у заяві вимог на предмет законності оспореного рішення (підстава: пункт перший частини першої статті 40012 КПК ‒ неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми закону про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень).

В теорії кримінального права залежно від опису ознак конкретного складу злочину розрізняють такі види диспозицій: проста, описова, відсильна, бланкетна і змішана.

Стаття 204 КК є бланкетною кримінально-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує злочин, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст.

Загальний зміст статті 204 КК полягає в тому, що з ним пов'язане визначення злочином діянь, які описані в диспозиціях частин цієї статті.

Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно ‒ правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для кримінально ‒ правової кваліфікації.

Згідно із зазначеним, під час проведення кримінально ‒ правової кваліфікації діяння необхідно обов'язково встановити, який саме нормативно ‒ правовий акт та у якій редакції був чинним на момент вчинення конкретного злочину, зокрема, які саме речі матеріального світу визнавалися підакцизними товарами у даний конкретний момент часу.1

Визначальним поняттям при встановленні предмету злочину, передбаченого частиною першою статті 204 КК, є поняття "підакцизні товари".

1 Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000

Відповідно до статті 14.1.145 Податкового кодексу України (далі ‒ ПК) підакцизні товари (продукція) ‒ це товари за кодами згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Згідно із статтею 215.1. ПК, редакція якої була чинною на момент вчинення зазначених дій, до підакцизних товарів належали: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Нормативне визначення поняття алкогольного напою дано в статті 14.1.5 ПК, під яким слід розуміти продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).

Виходячи із нормативного визначення поняття підакцизні товари, алкогольний напій може бути визнаний таким і бути предметом злочинів, передбачених статтею 204 КК лише за умови, якщо він відповідає наступним ознакам:

1) одержання шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлення на основі харчових спиртів;

2) вміст спирту етилового має становити понад 1,2 відсотки об'ємних одиниць;

3) визнання законом підакцизним товаром, до ціни якого включено акцизний податок;

4) належніть до товарної групи Гарманизованої системи опису та кодування товарів (далі-ГСОКТ) під одним з наступних кодів: 2204, 2205, 2206, 2208.

Відсутність хоча б однієї з наведених ознак виключає можливість визнання алкогольного напою підакцизним товаром, а відповідно і предметом злочину, передбаченого статтею 204 КК.

У кримінальній справі, в якій оспорюється рішення касаційного суду, встановлено, що ОСОБА_3 з метою збуту вдома шляхом бродіння цукромістких матеріалів, незаконно виготовив з винограду алкогольний напій - вино з вмістом спирту етилового від 11,2 % до 16,5 % об'ємних одиниць, яке не відповідало встановленим для даного товару (продукції) стандартам, нормам і умовам (ДСТУ).

Наведене свідчить, що виготовлений ОСОБА_3 алкогольний напій відповідає лише двом з чотирьох ознакам, за наявності яких цей напій мав би визнаватись підакцизним товаром, а відповідно одним із предметів злочину, передбаченого статтею 204 КК.

Правова оцінка фактичних та юридичних підстав кваліфікації діяння, яке інкримінується ОСОБА_3 у зіставленні з правовою оцінкою діяння, яке надано для порівняння, дають підстави для висновку, що застосування судом касаційної інстанції норми закону про кримінальну відповідальність зроблено неправильно.

Із наведеного випливає, що відповідальність за дії, передбачені статтею 204 КК, настає у тому разі, коли винна особа вчиняє певні дії щодо одного з видів продукції, яка за своїми товарними характеристиками підпадає під законодавче визначення підакцизний товар. Якщо ж продукт (товар) за якимись ознаками подібний до підакцизних товарів, але не містить усіх ознак цього товару, то такий продукт не може визнаватись предметом злочину, передбаченого статтею 204 КК.

Оскільки виготовлений ОСОБА_3 алкогольний напій не містить усіх ознак підакцизного товару, висновок про кваліфікацію його дій за частиною 1 статті 204 КК є незаконним.

Інші судові рішення касаційного суду, які долучені до заяви, не містять підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми, а тому не можуть становити предмет порівняння із оспореним рішенням.

Відповідно до статті 40022 КПК, у разі визнання судового рішення касаційного суду незаконним Верховний Суд України скасовує його і постановляє нове рішення із зазначенням висновку про те, як саме має застосовуватися конкретна норма закону про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь. Однак, якщо виходити із системного розуміння норм процесуального закону, яким регламентується порядок перегляду справи Верховним Судом України, за результатами такого перегляду Верховний Суд України фактично законодавчо позбавлений можливості ухвалення нового рішення, оскільки для його постановлення необхідне втручання не тільки в рішення суду касаційної інстанції, перегляд якого дозволений законом, але і втручання в судові рішення судів нижчої ланки, перегляд яких законом обмежено.

З огляду на викладене, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України вимушена ухвалити найприйнятніше рішення, можливе для задоволення заяви засудженого і забезпечення захисту його права на законне та справедливе судове рішення ‒ скасувати оскаржувану ухвалу касаційного суду і направити справу на новий касаційний розгляд.

Новий касаційний розгляд справи належить провести з урахуванням вимог закону.

Керуючись пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, статтями 40012 , 40020 , 40021 , 40022 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України

постановила:

заяву засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 грудня 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 40012 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.

Головуючий А.І. Редька

Судді:

С.М. Вус О.Т. Кузьменко

Т.В. Гошовська В.І. Косарєв

М.І. Гриців В.Ф. Пивовар

В.В. Заголдний Б.М. Пошва

Г.В. Канигіна Т.С. Таран

Є.І. Ковтюк В.Ф. Школяров

М.Є. Короткевич