Справа № 815/5728/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Харченко Ю.В.

При секретарі Кипаренко Н.Ю.

За участю представників сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 04.08.1997р.).

Від відповідача: ГУМВС України в Одеській області Ращенко Є.М. - за довіреністю від 09.01.2013р. №40/26.

Від відповідача: представник Головного Управління державної казначейської служби України в Одеській області до суду не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного Управління державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності щодо не виплати грошових коштів, витрачених на лікування та протезування, зобов'язання здійснити виплату грошових коштів, витрачених на лікування в результаті дорожньо-транспортної пригоди при виконанні службових обов'язків у загальному розмірі 71847,37грн., грошових коштів витрачених на юридичну допомогу в сумі 3000,00грн., та моральної шкоди у сумі 20000,00грн., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду знаходиться з позовом, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо не виплати грошових коштів, витрачених на лікування та протезування, зобов'язати Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області здійснити виплату грошових коштів, витрачених на лікування в результаті дорожньо-транспортної пригоди при виконанні службових обов'язків у загальному розмірі 71847,37грн., грошових коштів витрачених на юридичну допомогу в сумі 3000,00грн., та моральну шкоду у сумі 20000,00грн., посилаючись на те, що він став інвалідом ІІІ групи саме в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, у зв'язку з чим відповідно до п.п.2 п.25 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991р. №114, має право на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження здоров'я під час виконання службових обов'язків.

Відповідач - ГУМВС України в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (вихід.№40/1253 від 02.09.2013р.), наголошуючи, зокрема, на тому, що орган внутрішніх справи не має жодного відношення ані до джерела підвищеної небезпеки, яким була заподіяна шкода ОСОБА_1, ані до причин та умов, що спонукали до вчинення злочину. Відповідно до Акта форми 5-Н та матеріалах службового розслідування, не виявлено відповідальності посадових осіб керівництва Ізмаїльського МВ УМВС України в Одеській області у скоєнні нещасного випадку за участю старшого ДІМ ВДІМ Ізмаїльського МВ УМВС капітана міліції ОСОБА_1, у зв'язку з чим ані керівництво Ізмаїльського МВ, а тим більше посадові особи ГУМВС України в Одеській області не мають будь-якого відношення до причин надзвичайної події, що сталася в 2000р. на автодорозі Ізмаїл-Кирнички за участю ОСОБА_1 Також, відповідач наголошує на тому, що 28.04.2011р. Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС, відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007р. №707, складено Висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції вразі поранення або встановлення інвалідності підполковнику міліції ОСОБА_1, за результатами розгляду якого Міністерством внутрішніх справ України були виділені кошти, переведені до Ізмаїльського МВ, та у подальшому ОСОБА_1 була проведена виплата у сумі 23523грн., у зв'язку з чим, на думку відповідача, ГУМВС України в Одеській області зі свого боку виконало всі зобов'язання, які передбаченні чинним законодавством.

У судовому засіданні 03.09.2013р., з урахуванням приписів ст.52 КАС України, до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Головне Управління державної казначейської служби України в Одеській області, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 у тому числі полягають у відшкодуванні грошових коштів, витрачених на лікування в результаті дорожньо-транспортної пригоди при виконанні службових обов'язків у загальному розмірі 71847,37грн., та моральної шкоди у сумі 20000,00грн.

Відповідач - ГУ ДКСУ в Одеській області у судові засідання 09.09.2013р. та 17.09.2013р. не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судових засідань повідомлений належним чином та своєчасно, заперечення на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 07.11.2000р. до міськрайвідділів була направлена телетайпограма №8/2065 про забезпечення прибуття 09.11.2000р. о 10:00год. до УМВС начальників відділень дільничних інспекторів міліції на нараду по підсумкам роботи підрозділу за 10 місяців поточного року. 08.11.2000р. НДЕКЦ при УМВС України в Одеській області була передана до міськрайвідділів телефонограма про прибуття 09.11.2000р. о 10год. до НДЕКЦ начальників відділень з експертно-криміналістичного забезпечення міськрайвідділів на нараду по підсумкам роботи підрозділу за 10 місяців поточного року. 09.11.2000р. приблизно о 06:00год. з м.Ізмаїл до м.Одеса на власному автомобілі ВАЗ-2108, держномер НОМЕР_1, вирушив громадянин ОСОБА_5,разом з яким в якості пасажирів, у тому числі, знаходився старший дільничний інспектор міліції Ізмаїльського МВ УМВС капітан міліції ОСОБА_1, який направлявся до УМВС України в Одеській області на вказану нараду за підсумками роботи підрозділів за 10 місяців поточного року. На 43км. автодороги Ізмаїл-Кирнички Ізмаїльського району Одеської області водій автомобіля ВАЗ-2108, держномер НОМЕР_1, ОСОБА_5, виконуючи обгін невстановленого вантажного автомобіля, який рухався в попутному напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху, у результаті чого скоїв зіткнення з вантажним автомобілем Мерседес-814, держномер НОМЕР_2, під керуванням громадянина ОСОБА_6, за результатами якого ОСОБА_1 з тілесними ушкодженнями у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забиття головного мозку середнього ступеню, забитої рани правої бровної області та правої верхньої повіки, забиття правого очного яблука і правої очниці, забитих ран м'яких тканин шиї зліва, в неконкретному стані був госпіталізований до Ізмаїльської ЦРЛ.

В ході офіційного з'ясування фактичних обставин справи судом встановлено, що УМВС України в Одеській області по факту дорожньо-транспортної пригоди за участю співробітників міліції ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_1, було проведено службове розслідування, за результатами якого 28.11.2000р. Старшим інспектором інспекції по особовому складу УРОС УМВС України в Одеській області капітаном міліції Паламарчук М.В. складено Висновок по матеріалам службового розслідування по факту дорожньо-транспортної пригоди з участю співробітників міліції ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_1, погодженого Начальником інспекції по особовому складу УРОС УМВС України в Одеській області полковником внутрішньої служби Романовським О.І., Заступником начальника НДЕКЦ при УМВС України в Одеській області підполковником міліції Задніпровським В.М., Начальником УАСМ УМВС України в Одеській області полковником міліції Паук І.В., Заступниками начальника УМВС України в Одеській області полковниками міліції Мельничук А.В., Фучеджі Д.В., у якому встановлено, що тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забиття головного мозку середнього ступеню, забитої рани правої бровної області і правої верхньої повіки, забиття правого очного яблука і правої очниці, забитих ран м'яких тканин шиї зліва, отримані старшим дільничним інспектором міліції Ізмаїльського МВ УМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

За результатами вищеозначеної дорожньо-транспортної пригоди, комісією у складі Голови - заступника начальника відділу, начальник МГБ Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області підполковника міліції Дяченко В.Г., членів комісії: старшого інспектора СКЗ Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області капітана міліції Алексіна В.І., старшого інспектора з ПП СКЗ Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області капітана міліції Келембет Є.М., інспектора СКЗ Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції Телеуця Я.М., 02.02.2011р., був складений Акт №1 про нещасний випадок (у тому числі поранення), затверджений Начальником Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області полковником міліції Карачебан О.М., у якому встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав ушкодження у вигляді закритої тяжкої сочетаної закритої черепно-мозкової травми, забиття головного мозку, забитої рани правої бровної області і правої верхньої повіки, забиття правого очного яблука і правої очниці, забиттям ран м'яких тканин шиї зліва, застарілий вивих лівого стегна з переломом покрівлі та заднього краю лівої вертлюжної впадини, зміщення відламків та осколків, укорочення ноги на 5 см., стійке порушення функцій статики та переміщення, диплопія, поріз правого «n.oculomotorius».

Також, судом встановлено, що Розпорядженням Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області від 31.01.2011р. було призначено комісію у складі голови - підполковника міліції Дяченко В.Г., заступника начальника відділу, начальник МГБ Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області, членів комісії: капітана міліції Алексіна В.І., старшого інспектора СКЗ Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області, капітана міліції Келембет Є.М., старшого інспектора з ПП СКЗ Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області, старшого лейтенанта міліції Телеуця Я.М., інспектора СКЗ Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області, якою у період з 01.02.2011р. по 02.02.2011р. проведено розслідування нещасного випадку, за результатами якого 02.02.2011р. складено Акт форми Н-5, додаткового службового розслідування нещасного випадку ДТП, що трапився 09 листопада 2000року о 07год. 00хв. на 43км. автошляху Ізмаїл-Кирнички Ізмаїльського району Одеської області з участю власника автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_5, начальника ВДІМ Ізмаїльського РВ УМВС майора міліції ОСОБА_7, начальника відділення з експертно-криміналістичного забезпечення Ізмаїльського МВ, РВ і ЛВ в порту Ізмаїл НДЕКЦ при УМВС майора міліції ОСОБА_8 та старшого ДІМ ВДІМ Ізмаїльського МВ УМВС капітана міліції ОСОБА_1, у якому комісією вирішено, що нещасний випадок, у тому числі, зі старшим ДІМ ВДІМ Ізмаїльського МВ УМВС капітаном міліції ОСОБА_1, стався по причині порушення правил дорожнього руху водієм а/м ВАЗ-2108 держномер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, у результаті чого старший ДІМ ВДІМ Ізмаїльського МВ УМВС капітан міліції ОСОБА_1 09.11.2000р., у результаті дорожньо-транспортної пригоди в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої тяжкої сочетаної закритої черепно-мозкової травми, забиття головного мозку, забитої рани правої бровної області і правої верхньої повіки, забиття правого очного яблука і правої очниці, забиттям ран м'яких тканин шиї зліва, застарілий вивих лівого стегна з переломом покрівлі та заднього краю лівої вертлюжної впадини, зміщення відламків та осколків, укорочення ноги на 5 см., стійке порушення функцій статики та переміщення, диплопія, поріз правого «n.oculomotorius».

Відповідно до наявної у матеріалах справи Довідки №41/9 від 03.02.2011р., за підписом Головного спеціаліста СДНОП ГУМВС України в Одеській області Крівцун О.Б., розслідування нещасного випадку, який стався 09.11.2000р. з капітаном міліції ОСОБА_1, старшим дільничним інспектором міліції ВДІМ Ізмаїльського МВ УМВС України в Одеській області, проведено відповідно до вимог Наказу МВС України від 27.12.2002р. №1346 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», висновок комісії з розслідування про те, що вказаний нещасний випадок стався в період проходження служби - при виконанні службових обов'язків, відповідає обставинам події.

Також, судом з'ясовано, що ГУ МВС України в Одеській області до ДФЗБО МВС України були подані матеріали для призначення одноразової грошової допомоги Старшому дільничному інспектору міліції сектору ДІМ Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУ МВС України в Одеській області, підполковнику міліції ОСОБА_1, з огляду на те, що останній, відповідно до п.п.2 п.1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007р. №707, має право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з подією, що сталася у період проходження служби, у загальному розмірі 23522,40грн., за результатами розгляду яких ДФЗБО МВС України 28.04.2011р. складено Висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції вразі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990року №565-ХІІ «Про міліцію», яким Старшому дільничному інспектору міліції сектору ДІМ Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУ МВС України в Одеській області, підполковнику міліції ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу у загальному розмірі 23522,40грн., яка у подальшому була виплачена позивачу, про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжне доручення від 18.08.2011р. №355, та квитанція АТ «Імексбанк» від 19.08.2011р. на суму 23523грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС України в Одеській області із Претензією від 22.02.2012р., у якій просив провести виплату матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди при виконанні службових обов'язків, з огляду на те, що відповідно до ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» він, як ветеран органів внутрішніх справ України, має право на першочергове безоплатне придбання ліків за рецептами лікарів, а також як інвалід - на безоплатне протезування, а також відповідно до п.п.2 п.25 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991р. №114, ГУ МВС України в Одеській області повинно відшкодувати вартість ліків, які були необхідні для лікування.

За результатами розгляду означеного звернення ОСОБА_1 від 22.02.2012р., ГУ МВС України в Одеській області на адресу заявника був надісланий Лист №14/А-36 від 23.03.2012р., за підписом Начальника управління Голубенко Д.І., у якому наголошено на відсутності правових підстав для виплати ОСОБА_1 матеріального збитку, понесеного в результаті лікування, з огляду на те, що згідно Довідки до акту огляду МСЕК №1 м.Одеси від 09.03.2011р. №072864, ОСОБА_1 визнаний інвалідом ІІІ групи (травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків), у зв'язку з чим, згідно платіжного доручення від 18.08.2011р. №355, йому було перераховано одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІІ групи у розмірі 23522,40грн. Також, в означеному Листі від 23.03.2012р. №14/А-36 зазначено, що ІІІ група інвалідності ОСОБА_1 було призначено після того, як його було звільнено з ОВС України. До того ж, в означеному звернені наголошено на тому, що всі ушкодження ОСОБА_1 було нанесено в результаті дорожньо-транспортної пригоди, та жодних протиправних дій, під час неодноразових перевірок, Головного управління МВС України в Одеській області не встановлено.

При цьому, суд не погоджується з означеною позицією відповідача,з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, 09.11.2000р. старший ДІМ ВДІМ Ізмаїльського МВ УМВС капітан міліції ОСОБА_1 під час виконання покладених на нього службових обов'язків на 43км. автодороги Ізмаїл-Кирнички Ізмаїльського району Одеської області потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, у зв'язку з чим у неконкретному стані був госпіталізований до Ізмаїльської ЦРЛ, де йому поставлено діагноз закрита черепно-мозкова травма, забиття головного мозку середнього ступеню, забита рана правої бровної області та правої верхньої повіки, забиття правого очного яблука і правої очниці, забиття ран м'яких тканин шиї зліва. У подальшому 10.11.2000р. з Ізмаїльської ЦРЛ ОСОБА_1 у тяжкому стані було доставлено до нейрохірургічного відділення Одеської обласної клінічної лікарні, у якому він знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 10.11.2000р. по 14.12.2000р., за результатами якого встановлено діагноз - тяжка сполучена закрита черепно-мозкова травма, забиття головного мозку, субараххноідальний крововилив, чисельні забиття, садни м'яких тканин обличчя та лобної області, забита рана правої брови, забиття м'яких тканин лівого стегна.

Після покращення стану ОСОБА_1 було переведено на амбулаторне лікування до Ізмаїльської ЦРЛ, де йому встановлено діагноз - застарілий вивих лівого стегна. Однак, 27.12.2000р. у зв'язку з погіршенням самопочуття ОСОБА_1 було госпіталізовано до ортопедичного відділення Одеської обласної клінічної лікарні, у якому хворому встановлено діагноз - застарілий вивих лівого стегна з переломом покрівлі та заднього краю лівої вертлюжної впадини, зміщення відламків та осколків, укорочення ноги на 5см., стійке погіршення функцій статики та переміщення.

03.01.2001р. ОСОБА_1 було зроблено операцію - відкрите вправлення застарілого вивиху лівого стегна, мобілізацію основного суглобу спонгіозним вінтом і трьома спицями, відкрита репозиція та мобілізація основного суглобу заднього краю лівої вертлюжної впадини шурупом, після чого 19.01.2001р. ОСОБА_1 було виписано на амбулаторне лікування під нагляд травматолога Ізмаїльської ЦРЛ.

Також, судом встановлено, що у зв'язку з тяжкими наслідками дорожньо-транспортної пригоди у вигляді тілесних ушкоджень, які вплинули на погіршення стану здоров'я, ОСОБА_1 у період з 24.04.2001р. по 08.05.2001р. знаходився на лікуванні в нейрохірургічному відділенні Одеської обласної клінічної лікарні з діагнозом - проміжний період тяжкої сполученої черепно-мозкової травми, забиття головного мозку, диплопія, поріз правого окорушного нерва, переломо-вивих лівого кульшового суглобу.

У подальшому у період з 21.09.2010р. по 11.10.2010р. ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у відділені травматології та ортопедії міської клінічної лікарні м.Миколаєва, у якому 22.09.2010р. йому було зроблено ендопротезування лівого кульшового суглобу.

Для придбання призначених лікарями медичних препаратів, лікування та відновлення власного здоров'я, позивачем - ОСОБА_1 були витрачені грошові кошти у загальній сумі 71847,37грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи Лист від 28.11.2011р. №1335/01-06, Довідка про роздрібну ціну медикаментів в аптеці №1 ТОВ «Зчет» від 02.02.2012р. №7, Видаткова накладна №020 від 09.09.2010р., Акт міської клінічної лікарні м.Миколаєва №3 про встановлення ендопротеза, Лист від 01.06.2012р. №01/01-06/1762, Квитанції «ПриватБанк» від 28.09.2010р., Квитанції від 09.09.2010р.

Згідно зі ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статус ветеранів органів внутрішніх справ, основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, служби в органах внутрішніх справ, гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві встановлено Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24 березня 1998року №203/98-ВР (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст.1 якого державна політика стосовно ветеранів органів внутрішніх справ здійснюється в рамках обов'язкових цільових державних і місцевих програм соціального захисту ветеранів органів внутрішніх справ, спрямованих на забезпечення реалізації гарантій та пільг, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами для ветеранів органів внутрішніх справ. Реалізація обов'язкових цільових державних і місцевих програм соціального захисту ветеранів органів внутрішніх справ здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно з ст.2 означеного Закону України законодавство України про статус ветеранів органів внутрішніх справ базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України, що регулюють суспільні відносини у сфері соціального захисту громадян.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального захисту ветеранів органів внутрішніх справ покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 4-1 вищевказаного Закону України передбачено, що його дія поширюється на громадян України, які віднесені до категорій ветеранів органів внутрішніх справ, і які постійно проживають на території України.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранами органів внутрішніх справ визнаються, у тому числі, громадяни України які бездоганно прослужили в органах внутрішніх справ 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.

При цьому, як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, Наказом ГУ МВС України в Одеській області №84о/с від 25.02.2011р. «По особовому складу», відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991р. №114, підполковника міліції ОСОБА_1, старшого дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області, звільнено у відставку за п.65 «б» (через хворобу) 28.02.2011р. Також, в означеному Наказі №84о/с від 25.02.2011р. «По особовому складу» зазначено, що вислуга років старшого дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області, підполковника міліції ОСОБА_1, на день звільнення у календарному обчисленні становить 22 роки 01 місяць 29 днів, у пільговому обчисленні - 31 рік 01 день.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990року №565-XII (зі змінами та доповненнями) передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991р. №114 (зі змінами та доповненнями) встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Відповідно до п.25 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991р. №114 майнові збитки особі рядового або начальницького складу, заподіяні у зв'язку з виконанням службових обов'язків, відшкодовуються у повному обсязі за рахунок відповідних джерел утримання. Шкода, заподіяна особі рядового або начальницького складу внаслідок пошкодження здоров'я під час виконання службових обов'язків, відшкодовується у повному обсязі незалежно від розміру пенсії, призначеної на даній підставі, за рахунок коштів відповідного бюджету або коштів міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій, які уклали договори з органами внутрішніх справ.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має повноцінне право на відшкодування витрачених ним на лікування грошових коштів у загальному розмірі 71847,37грн., зокрема, витрачених на придбання призначених лікарями медичних препаратів, лікування та відновлення власного здоров'я, яке погіршилося внаслідок дорожньо-транспортної пригоди яка сталася під час виконання покладених на нього органом внутрішніх справ службових обов'язків.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов та викладені усно у судових засіданнях в ході судового розгляду справи по суті.

При цьому, стосовно позовних вимог ОСОБА_1 відносно стягнення грошових коштів витрачених на юридичну допомогу в сумі 3000,00грн., та моральної шкоди в сумі 20000,00грн., суд вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Моральна (немайнова) шкода - наслідки правопорушення, які не мають економічного змісту і вартісної форми і можуть полягати у: 1) фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна (немайнова) шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми.

Означене свідчить про те, що обов'язковою умовою відшкодування є реальна наявність моральної шкоди та вина певної особи чи державного органу у її завданні.

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім цього, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Між тим, беручи до уваги те, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачами - Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Головним Управлінням державної казначейської служби України в Одеській області, зокрема, моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення внаслідок цього стану здоров'я, тощо, а також не надано ґрунтовних пояснень та доказів на підтвердження того, з яких саме міркувань виходив позивач визначаючи спірну суму завданої, за його твердженням, відповідачами, моральної шкоди у розмірі 20000грн., суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в даній частині позовних вимог.

Також, згідно з ч.ч.1,3 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992р. №2887-XII (зі змінами та доповненнями) визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Поняття «витрати на правову допомогу» у даному контексті - це витрати, пов'язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов'язані з розглядом справи в суді.

При цьому, судом відхиляються та не приймаються до уваги надана позивачем - ОСОБА_1, та наявна у матеріалах справи Квитанція прибуткового касового ордеру №10 від 15.11.2011р., як на підставу перерахування грошових коштів у сумі 3000грн. за надану адвокатом ОСОБА_21 юридичну допомогу позивачу в межах даної адміністративної справи, оскільки по-перше, в означеній квитанції зазначено, що дана допомога надавалась по цивільній справі, а по-друге даний розрахунковий документ не містить жодних посилань на реквізити договору, наданого позивачем до справи на підтвердження надання йому адвокатом ОСОБА_21 відповідної правової допомога саме в межах даної адміністративної справи.

До того ж, під час розгляду даної адміністративної справи, адвокат ОСОБА_21 у жодному із судових засідань присутній не був.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного Управління державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності щодо виплати грошових коштів, витрачених на лікування та протезування, зобов'язання здійснити виплату грошових коштів, витрачених на лікування в результаті дорожньо-транспортної пригоди при виконанні службових обов'язків у загальному розмірі 71847,37грн., а також грошових коштів витрачених на юридичну допомогу в сумі 3000,00грн., та моральної шкоди в сумі 20000,00грн., підлягають задоволенню частково, з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ч.4 ст.128, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного Управління державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності щодо не виплати грошових коштів, витрачених на лікування та протезування, зобов'язання здійснити виплату грошових коштів, витрачених на лікування в результаті дорожньо-транспортної пригоди при виконанні службових обов'язків у загальному розмірі 71847,37грн., грошових коштів витрачених на юридичну допомогу в сумі 3000,00грн., та моральної шкоди у сумі 20000,00грн., задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо не виплати грошових коштів, витрачених ОСОБА_1 на лікування та протезування.

3. Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області здійснити виплату на користь ОСОБА_1 грошових коштів, витрачених на лікування в результаті дорожньо-транспортної пригоди при виконанні службових обов'язків, у загальному розмірі 71 847(сімдесят одна тисяча вісімсот сорок сім)грн. 37коп., за рахунок коштів Державного бюджету України.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано судом 20 вересня 2013 року.

Суддя Харченко Ю.В.