ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2006 р. Справа № 3/507/06

м. Миколаїв

За позовом: АБ «Брокбізнесбанк», м. Київ, пр-т Перемоги,41

До відповідача: ТОВ «Батьківщина», Миколаївська обл.., Казанківський р-н, с. Новофедорівка, вул. Миру, 32

Про стягнення заборгованості по кредитному договору

Суддя Смородінова О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Корчагін К.Л., за дорученням;

Від відповідача: не з’явився;

В судовому засіданні присутні:

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №15-02-02 від 20.02.2002р. в розмірі 554382,0грн.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що відповідач декілька разів звертався до нього з пропозицією врегулювати спір мирним шляхом (лист боржника від 03.11.2006р.), але обіцяних проплат, хоча б частково не провів.

Відповідач повторно вимоги ухвали суду від 18.09.2006р. не виконав, а саме відзив по суті позову не надав, в судове засідання представника вдруге не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 04.12.2006р. знову звернувся до суду з заявою про відкладення розгляду справи, в зв’язку з зайнятістю представника в районному суді.

Отже, справа розглядається на підставі ст.. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні, відповідно до ст.. 85 ГПК України, за згодою позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд –

встановив:

20.02.2002 року між сторонами було укладено кредитний договір № 15-02-02.

За умовами зазначеного вище кредитного договору, а саме п. 2.1. договору, банк надав позичальникові кредит в сумі 400000,0грн. строком з 20 лютого 2002 року по 15 грудня 2002 року зі сплатою 27 % річних.

У забезпечення виконання зазначеного вище кредитного договору, сторони уклали між собою 21.02.2002р., договір застави, за яким на забезпечення виконання зобов'язань позичальника відповідач передав в заставу позивачеві сільськогосподарську техніку та пшеницю врожаю 2002 року.

Матеріали справи свідчать, що в подальшому при зміні умов договору між сторонами укладалися відповідні письмові додаткові угоди.

Додатковою угодою № 4 від 21.05.2002 року, положення кредитного договору, а саме п. 2.1. договору у викладено у наступній редакції: „банк надає позичальнику кредит у сумі 440000,0грн. строком з 20 лютого 2002 року по 01 вересня 2004 року зі сплатою 27% річних для поповнення обігових коштів.

Факт видачі кредиту підтверджується меморіальним ордером та розпорядженням відділу по обслуговуванню рахунків в національній валюті.

Відповідно до умов додаткової угоди за № 7 від 20.02.2002 року строк повернення кредиту продовжено відповідачеві до 22 грудня 2005 року.

На день розгляду справи кредит банку відповідачем не повернуто.

14.02.2006 року банк направив на адресу відповідача - ТОВ „Батьківщина" лист-вимогу про сплату кредиту та санкцій за порушення зобов'язань. Відповідач відповіді не надав, борг не сплатив.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення цього Кодексу застосовуються щодо тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються , якщо інше не передбачено законом або договором.

За правилами ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір та прийнявши на себе зобов'язання повернути кредит, відсотки за його користування у обумовлений строк, відповідач не виконав даного зобов'язання, чим порушив умови договору та ст. 526 Цивільного кодексу України.

Станом на момент пред'явлення позову заборгованість по кредиту становить 440000,0грн.

Крім того, відповідач має заборгованість по сумі належних до сплати відсотків у сумі 77 240, 00 грн.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України під неустойкою розуміється пеня - грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору № 15-02-02 від 20.02.2002 року у випадку несвоєчасного погашення позики та (або) відсотків за її використання, позичальник (відповідач) сплачує банку (позивачу) пеню, яка нараховується виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення.

Таким чином, станом на 18.05.2006 року, за обґрунтованим розрахунком позивача, заборгованість відповідача по пені складає:

- по основній сумі: 33 440, 00 грн.;

- по відсотках: 3 702, 99 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ „Батьківщина" перед АБ „БРОКБІЗНЕСБАНК" становить: 554 382 грн. (440000, 0грн. + 77240,0грн. + 33440,0грн. + 3702,0грн.).

Отже, в спірних правовідносинах відповідачем порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв’язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені обґрунтовано у відповідності до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Батьківщина" ( вул. Миру, 32, с. Новофедерівка, Казанківський район, Миколаївська область, п/р 26001392594001 в МФ „Приватбанку" м. Казанка, МФО 326610; код ЄДРПОУ 03764809) на користь Акціонерного Банку „БРОКБІЗНЕСБАНК" ( пр. Перемоги, 41, м. Київ, 03057, к/р 32007173501 в Управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 300246; код ЄДРПОУ 19357489) –440000,0грн. основного боргу, 77240,0грн. заборгованості по відсоткам, 33440,0грн. пені по основному боргу, 3702,99грн. пені по процентам, 5543,82грн. держмита, 118грн. витрат на ІТЗ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 14.12.2006року.

Суддя О.Г. Смородінова