ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

27.11.06 Справа№ 4/2074-10/300

За позовом : ВАТ „Крюківський вагонобудівний завод” м. Кременчук

До відповідача : ДП „Ланквітцер-Україна” ТзОВ „Ланквітцер-Польща”м. Львів

Про : стягнення 153600,60 грн.

Суддя : Довга О.І

При секретарі : Скремета О.О.

Представники:

від позивача : не з’явився

від відповідача 1: Введенський Б.В., Хамуляка О.Б., Марченко Р.В., представники по дорученню

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом ВАТ „Крюківський вагонобудівний завод” м. Кременчук до ДП „Ланквітцер-Україна” ТзОВ „Ланквітцер-Польща” м. Львів про стягнення 153600,60 грн. боргу.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в попередніх ухвалах суду.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, направив на адресу суду телеграму від 27.11.2006 року в якій просить в зв’язку з тим, що представник ВАТ „Крюківський вагонобудівний завод” у судовому засіданні 24.10.2006 року надав всі пояснення по суті справи , та в матеріалах справи є всі необхідні документи для її розгляду, розглядати справу без його участі.

Представники відповідача проти позову заперечують з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вважають заявлені вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, документально не підтвердженими.

В ході розгляду справи, судом встановлено:

Між відкритим акціонерним товариством „Крюківський вагонобудівний завод”, м. Кременчук ( позивач ) та дочірним підприємством „Ланквітцер - Україна” ТзОВ „Ланквітцер - Польща” м. Львів ( відповідач) був укладений договір № 16-17-50 юр від 13.06.2005 року .

Відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов’язання по поставці та передачі у власність позивача, а позивач - прийняти та оплатити лакафарбову продукцію, найменування, кількість та ціни якої оговорюються сторонами в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору № 16-17-50 юр.

Як вбачається з матеріалів справи, лакофарбова продукція використовується позивачем для здійснення фарбування продукції „Крюківський вагонобудівний завод”, а саме –вантажних вагонів для перевезення мінеральних добрив ( мінераловози).

У позовній заяві позивач посилається на факт, що 10 .04.2006 року на адресу ВАТ „Крюківський вагонобудівний завод” надійшло повідомлення № Sk/S-472 від ЗАТ „Скінест - Балтія” Литва, про те, що на поставлених позивачем у червні - серпні 2005 року 150 вагонах –мінераловозах моделі 19-1017 , виробництво ВАТ „Крюківський вагонобудівний завод” , відбулося руйнування лакофарбового покриття , не пов’язане з механічним впливом на нього.

Згідно вимог п.2.5 договору, яким передбачено, що при виявлені якісних недоліків чи кількісних розбіжностей, виклик представника відповідача є обов’язковим, позивач , факсимільним зв’язком, на адресу відповідача направив лист № 24-166/769 від 18.05.2006 року , з проханням направити своїх представників у Литву для встановлення причин виникнення руйнування лакофарбового покриття на поставлених позивачем мінераловозах.

Як зазначено в позовній заяві, відповідач не відповів на направлені ВАТ „Крюківський вагонобудівний завод” листи, та не направив свого представника для проведення приймання продукції по якості.

Позивач, у відповідності до п. 2.5. договору та п. п. 9,14,19 Інструкції з приймання продукції з якості П-17 провів приймання продукції з якості з представником громадськості.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що руйнування продукції на 150 одиницях мінераловозів виробництва позивача не пов’язане з механічним впливом на нього, є остаточною невідповідністю з вини відповідача та підлягає відновленню ( перефарбуванню) за рахунок відповідача протягом 20 днів з дня складення акту. Акт № 24-113Т від 18.05.2006 року).

У зв’язку з поставкою відповідачем продукції неналежної якості ( п.2.4. договору передбачено, що відповідач гарантує позивачу поставку продукції належної якості, а також доставку та заміну неякісної продукції або компенсацію ії вартості протягом 14 днів з моменту одержання повідомлення), позивач звернувся до ДП „Ланквітцер -Україна” з претензією № 1-45юр від 21.06.2006 року.

Відповідач повністю відхилив претензійні вимоги позивача.

З метою виконання гарантій, взятих на себе перед ЗАТ „Скінест - Балтія” ВАТ „Крюківський вагонобудівний завод „ власними силами провів роботи по перефарбуванню частини мінераловозів ( 50 одиниць ) .

На думку позивача , товариство понесло збитки, так як для проведення робіт по перефарбуванню , ними за власні кошти було придбано нове лакофарбове покриття та інші витратні матеріали.

Збитки позивача по перефарбуванню 50 мінераловозів власності ЗАТ „Скінест –Балтія” із загальної партії у 150 одиниць, які знаходяться на сервісному обслуговуванні позивача внаслідок поставки відповідачем продукції неналежної якості склали 128 000,50 грн., які ВАТ „Крюківський вагонобудівний завод” просить стягнути з відповідача.

Окрім наведеного, в зв’язку з поставкою відповідачем позивачу продукції неналежної якості та не прийняттям відповідачем всіх необхідних заходів для виконання умов укладеного договору, позивач у відповідності до ст.ст. 230, 231, 269 Господарського кодексу України, ст.ст. 610,611,623,624 Цивільного кодексу України , п.п. 56,59 „Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення ПТН № 888”, п.п. 2.4., 6.1 договору, нарахував ДП „Ланквітцер –Україна „ штраф - 20% вартості продукції неналежної якості, що становить 25600,10 грн.

Розглянувши матеріали справи, беручи до уваги пояснення, надані представниками сторін в судовому процесі суд визнав позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким в якому слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

У своїй заяві позивач стверджує, що 13.06.2005 року між відповідачем та позивачем було укладено договір № 16-17-50 юр відповідно до п.1.1. якого відповідач зобов’язувався поставити позивачу лакофарбову продукцію.

10.04.2006 року ним отримано від ЗАТ „Скінест-Балтія” повідомлення № Sk|S-472 про те, що на поставлених ним у червні –серпні 2005 року вагонах –мінераловозах моделі 19-1017 відбулося руйнування лакофарбового покриття, не пов’язане з механічним впливом на нього та вимагає від відповідача відшкодувати йому суму збитків, понесених внаслідок поставки продукції неналежної якості.

Зазначивши це у своїй заяві, позивач сам спростовує і одночасно доводить безпідставність своїх позовних вимог.

Предметом поставки за договором № 16-17-50юр є лакофарбова продукція, що підтверджує і сам позивач, а збитки він вимагає стягнути за поставку неякісного лакофарбового покриття.

Виробництво вагонів, як вбачається з матеріалів справи, зокрема їх пофарбування (лакофарбове покриття) здійснювалося позивачем, який є виробником та постачальником зазначених вагонів, самостійно.

Жодних претензій щодо якості лакофарбової продукції, ЗАТ „Скінест –Балтія” позивачу не виставляло, претензії стосувались лише неякісного лакофарбового покриття (неякісного пофарбування) вагонів - мінераловозів, яке здійснювалося самим позивачем, а не відповідачем.

Це зокрема підтверджується і поданим позивачем актом приймання продукції по якості № 24-113Т від 18.05.2006 року, складеного у м. Вільнюсі (Литва), згідно з яким прийманню-передачі підлягали вагони-мінераловози як окремий товар, який позивач поставив ЗАТ «Скінест - Балтія», а не лакофарбова продукція і недоліки були виявлені саме на поверхні вагонів - мінераловозів (неякісне лакофарбове покриття).

Відповідно до ч.5 ст. 269 ГПК України, постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому.

Тому, позивач, як виробник та постачальник несе гарантійні зобов’язання за неякісні вагони-мінераловози у цілому, в т.ч. за їх неякісне лакофарбове покриття і відповідно до ч.6 ст.269 ГПК України зобов’язаний за власний рахунок усувати виявлені на них дефекти, в даному випадку це неякісне лакофарбове покриття.

Таким чином, з наведеного вище видно, що застосування позивачем до правовідносин, які виникли між ним і ЗАТ „Скінест - Балтія” умов договору № 16-17-50 юр від 13.06.2005 року, укладеного між ним та відповідачем є помилковим.

Оскільки, постачальником та виробником вагонів - мінераловозів, щодо якості яких і було заявлено претензії був позивач, то саме він, а не відповідач і повинен був за власний рахунок усувати недоліки.

Як видно з матеріалів справи приймання лакофарбової продукції по якості, як товару, відповідно до п. 3.2 договору № 16-17-50 юр здійснювалось позивачем у м. Кременчук (Україна).

Відповідно до п. 2.2 договору гарантійний строк придатності на лакофарбову продукцію складає 6 (шість) місяців з дня виготовлення товару.

В умовах договору зазначено, що всі претензії якості продукції приймаються постачальником в строк не більше 90 днів з моменту поставки партії продукції і повинні бути завірені відповідним актом.

Суду не представлено будь-яких доказів, що з моменту поставки відповідачем позивачу лакофарбової продукції, до ДП „Ланквітцер –Україна” заявлялись претензії про невідповідність поставленої продукції щодо якості.

Товар, який продавець передає або зобов’язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Стаття ст.268 ГК України передбачає, що якість товарів, які поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості.

Окрім наведеного, враховуючи вимоги ст. 678 ЦК України , позивач у справі не навів суду вагомих причин, що дають йому підстави для відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

П.1 вказаної статті чітко передбачає, що у разі передачі покупцеві товару неналежної якості, він має право , незалежно від можливості використання товару за призначенням вимагати від продавця на вибір, або пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк , чи відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі ж істотного порушення вимог щодо якості товару, покупець має право відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, або вимагати заміни товару.

У своїй заяві позивач стверджує, що руйнування лакофарбового покриття,на поставлених ним у червні-серпні 2005 року вагонах - мінераловозах, сталося з вини відповідача.

У своїх позовних вимогах ВАТ „Крюківський вагонобудівний завод” не довів, яким чином позивач міг пофарбувати вагони-мінераловози у червні-серпні 2005 року використавши лакофарбову продукцію, яку відповідно до договору №16-17-50 юр відповідач йому не поставляв, а він її не приймав.

Як вбачається з матеріалів справи, вся поставлена відповідачам лакофарбова продукція до грудня 2005 року відповідно до договору від 13.06.2005 року була призначена для фарбування пасажирських вагонів, а не мінераловозів.

Не доведено суду і твердження позивача, що руйнування лакофарбового покриття на поставлених ним вагонах - мінераловозах не пов’язане з механічним впливом на нього.

Це підтверджується, зокрема поданими позивачем дефектними відомостями від 21.06.2006 року, в яких чітко зазначено, що прояви корозії лакофарбового покриття на мінераловозах виявлені в місцях механічних пошкоджень.

Для з’ясування причин корозії на зовнішній поверхні вагонів-мінераловозів системи покриття „алкідний грунт KG 81-8140/9 –алкідна емаль KF 36-3011/2”, нанесеного у заводських умовах на вагони-мінераловози на „Крюківському вагонобудівному заводі”, у відповідності з договором № 23/388 від 18.07.2006 року, укладеного між ДП „Ланквітцер-Україна” та ФМІ НАН України лабораторією сертифікаційних випробовувань протикорозійних ізоляційних покриттів ФМІ НАН України проведено експертизу технічної документації та обстеження протикорозійного покриття вагонів-мінераловозів виробництва „ Крюківського вагонобудівного заводу” (м. Кременчук).

Представленою відповідачем експертизою встановлено, поверхні і очистка металу перед нанесенням покриття не відповідають вимогам ГОСТ 9.402-80 (ступень 2) або класу Sa 2,5 по ISO 8501, що недопустиме для системи покриття, яка експлуатується в умовах регулярного контакту з хімічно-агресивним продуктом - калійним добривом (хлористим калієм), іони якого мають здатність в місцях невидалених продуктів корозії дифундувати під плівку покриття, і, як наслідок, - виникає інтенсивний розвиток корозійних процесів під плівкою покриття, утворення пухирів і корозійних пошкоджень.

Відповідно до висновків Заключення на протикорозійне покриття вагонів-мінераловозів виробництва „ Крюківського вагонобудівного заводу „(м. Кременчук) № 88-43/037 від 22.09.2006 року, - основною причиною корозійних пошкоджень покриття на вагонах-мінераловозах є відсутність належної підготовки поверхні металу перед фарбуванням, бо як відомо, чим агресивніше середовище, в якому експлуатується покриття, тим більш якісніше повинна бути підготовлена поверхня.

Отже, як вбачається з вищенаведеного, причиною руйнування лакофарбового покриття на поверхні вагонів-мінераловозів є неналежна підготовка позивачем поверхні металу перед фарбуванням, а не лакофарбова продукція, як про це стверджує позивач.

Відповідно до ст. 244 ГК України, обов’язок по відшкодуванню збитків покладається на учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання.

Позивачем у справі не доведено наявність та розмір збитків, завданих порушенням договірних зобов’язань відповідачем, та причинно-наслідкового зв’язку між збитками та діями відповідача.

Відповідно до п.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності , повинен відшкодовувати завдані цим збитки суб’єкту права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати ( штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток ( втрачена вигода) , на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі неналежного виконання зобов’язання другою стороною.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

З приписів вищезазначених статей вбачається, що для застосування деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: протиправної поведінки ( дії чи бездіяльності) особи; шкоди; причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою ; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Отже, позивач неправомірно просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 128 000,50 грн. в результаті поставки неякісної продукції з боку відповідача, так як сума збитків позивачем не доведена, як і не доведений причинно-наслідковий зв’язок між неправомірними діями відповідача та збитками позивача в зв’язку з поставкою неякісної продукції.

Відповідно до ч.1 ст.679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

А як вбачається з вищенаведеного, на момент передачі лакофарбова продукція була належної якості і жодних претензій щодо її якості від позивача не надходило, як не надходило їх і протягом гарантійного строку.

З цього випливає, що у збитках, які зазнав позивач відсутня вина відповідача, а тому, він не може і не зобов’язаний їх відшкодовувати.

Як було доведено вище, неякісним виявилось покриття позивачем лакофарбовою продукцією вагонів, яке здійснювалося самим позивачем вже після прийняття продукції.

Тобто, позивач сам вчинив порушення і повинен нести за це відповідальність у вигляді витрат, які він зробив для перефарбування.

Судові витрати віднести на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст .224,268, 269 ГК України, ст.ст. 679,1166 ЦК України, ст. ст.12,43,49,82-84 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суддя Довга О.І.