ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.09.2013 Справа № 905/5002/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» (83001, місто Донецьк, проспект 25-річчя РККА, будинок № 1-В; код ЄДРПОУ - 01200534)

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (83001, місто Донецьк, проспект Театральний, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 03361081)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Енергоресурс» (83017, місто Донецьк, бульвар Шевченка, будинок № 31; код ЄДРПОУ - 32942755)

про поновлення постачання природного газу, стягнення вартості недотранспортованого природного газу, -

за участю уповноважених представників:

від позивача: Болдирев Г.В. - генеральний директор ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко» (протокол загальних зборів № 10 від 25.06.2002)

від відповідача: Пеліхос Є.М. (довіреність № 429 від 18.12.2012)

від третьої особи: не з'явився

від НКРЕ: Климов О.С. (довіреність б/н від 02.01.2013)

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить зобов'язати публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» виконати умови договору на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 02 грудня 2012 року, щодо транспортування природного газу шляхом поновлення постачання природного газу товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко»; стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» 5 731,55 гривень вартості недотранспортованого природного газу; стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» 3 500,00 гривень вартості оплати послуг адвоката.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається неналежне виконання публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» умов договору на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 02 грудня 2012 року, що виразилося в безпідставному припиненні газопостачання товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко», а також недотранспортуванні визначених вказаних договором обсягів газу.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані статтями 525, 629 Цивільного кодексу України, статтями 179, 193 Господарського кодексу України та статтями 2, 13 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10 липня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 липня 2013 року, та з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Енергоресурс».

22 липня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшли письмові пояснення третьої особи, в яких зазначається про порушення відповідачем пункту 6.1 Порядку розроблення та погодження прогнозованого річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, плавного (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування в затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачем, а також позбавлення постачальника та позивача інформації щодо спожитого природного газу, що примушує товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» купувати газ у публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (а.с. 55-56).

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22 липня 2013 року розгляд справи відкладено на 29 липня 2013 року у зв'язку з ненадходженням в повному обсязі витребуваних ухвалою суду від 10 липня 2013 року документів та задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29 липня 2013 року розгляд справи відкладено на 08 серпня 2013 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів та виклику в судове засідання, в порядку статті 30 ГПК України представника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики для надання пояснень по суті спору з виниклих питань.

30 липня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в позові.

Відзив вмотивовано тим, що згідно договору на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 02 грудня 2012 року на травень 2013 року заплановано транспортування товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» - 2 000 м³ природного газу. Згідно наказу Міністерства енергетики та вугілля промисловості України від 26 листопада 2012 року № 920 цей обсяг виділений для позивача через ЦДД ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», але 25 травня 2013 року з невідомих підстав був встановлений ліміт для позивача в обсязі 1 000 м³. Даний ліміт у травні 2013 року позивачем було перевищено та склав 1 256 м³ спожитого природного газу. 17 червня 2013 року припинено постачання природного газу товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» в зв'язку з перевищенням ліміту обсягу споживання газу, виникненням заборгованості за спожитий природний газ та відсутністю доказів збільшення в установленому порядку підтвердження його об'єму. Також відповідач відзначає, що розрахунок заборгованості за недотранспортований природний газ зроблено помилково та безпідставно, а тому не заслуговує на увагу суду (а.с. 135-137).

08 серпня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшли доповнення до позовної заяви, в яких позивач просить зобов'язати публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» виконати умови договору на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 02 грудня 2012 року, щодо транспортування природного газу шляхом поновлення постачання природного газу товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко»; стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» 12 498,65 гривень вартості недотранспортованого природного газу за період з 01 червня 2013 року по 09 липня 2013 року; стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» 3 500,00 гривень вартості оплати послуг адвоката (а.с. 153-155).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08 серпня 2013 року розгляд справи відкладено на 22 серпня 2013 року у зв'язку з ненадходженням в повному обсязі витребуваних ухвалою суду від 29 липня 2013 року документів.

22 серпня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшли доповнення до позовної заяви, в яких позивач просить зобов'язати публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» виконати умови договору на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 02 грудня 2012 року, щодо транспортування природного газу шляхом поновлення постачання природного газу товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко»; стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» 15 656,57 гривень вартості недотранспортованого природного газу за період з 01 червня 2013 року по 08 серпня 2013 року; стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» 3 500,00 гривень вартості оплати послуг адвоката (а.с. 163-165).

22 серпня 2013 року в судовому засіданні оголошено перерву до 03 вересня 2013 року.

03 вересня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшли доповнення до позовної заяви, в яких позивач просить зобов'язати публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» виконати умови договору на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 02 грудня 2012 року, щодо транспортування природного газу шляхом поновлення постачання природного газу товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко»; стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» 18 386,03 гривень вартості недотранспортованого природного газу за період з 01 червня 2013 року по 03 вересня 2013 року; стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» 3 500,00 гривень вартості оплати послуг адвоката (а.с. 178-180).

Представник позивача Болдирев Г.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та доповненнях до позовної заяви.

Представник відповідача Пеліхос Є.М. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про час і місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

12 листопада 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» (в контексті договору - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Енергоресурс» (в контексті договору - постачальник) укладено договір про постачання природного газу № ЕР01-0098ДО (далі по тексту - Договір-1), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю природний газ, що не є імпортованим на митну територію України, який надалі за текстом цього Договору називатиметься «газ» в обумовлених цим Договором порядку та кількості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ в порядку та на умовах, визначених цим Договором (пункт 1.1 Договору-1) (а.с. 22-23).

Постачальник поставляє покупцю газ для власної потреби в 2013 році, а покупець приймає і оплачує газ, призначений для потреб споживачів України, в обсягах до 95,000 м³, в тому числі по кварталах та місяцях, зокрема, 2 квартал 2013 року - 7,500 м³ (квітень - 4 000 м³, травень - 2 000 м³, червень - 1 500 м³).

Порядок та умови постачання газу визначено розділом 3 Договору-1.

Відповідно до пункту 4.1 Договору-1 покупець здійснює оплату за природний газ, що постачається згідно даного Договору, шляхом перерахування 100 % коштів на рахунок постачальника, згідно виділеного ліміту за поточне споживання, не пізніше 20 числа місяця, що передує звітному. Порядок розрахунків може змінюватися за взаємною згодою сторін.

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2012, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх обов'язків (пункт 10.1 Договору-1).

02 грудня 2012 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (в контексті договору - газорозподільне підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» (в контексті договору - замовник) укладено договір на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 (далі по тексту - Договір-2), відповідно до умов якого газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів (пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газового обладнання (комерційні вузли обліку) визначаються сторонами у додатку до Договору за формулою, наведеною у додатку 1 до цього Типового договору (пункт 2.1 Договору-2) (а.с. 15-20).

Замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуг транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами Договору (пункт 2.2 Договору-2).

В силу пунктів 3.1, 3.2.1, 3.3 Договору-2 договірні обсяги транспортування природного газу замовника ГРМ визначаються в додатку до Договору по кожному об'єкту замовника або його споживачів за формою, наведеною у додатку 2 до цього Типового договору. Підставами для транспортування природного газу ГРМ є підтверджені в установленому порядку оператором Єдиної системи України місячні обсяги природного газу в постачальника, виділені для забезпечення об'єктів споживачів. Газорозподільне підприємство транспортує природний газ у загальному потоці газу від пунктів приймання-передачі газу в ГРМ до пунктів призначення в обсягах, підтверджених оператором.

Додатком 2 «Договірні обсяги транспортування природного газу ГРМ на 2013 рік» до Договору-2 передбачено, що газорозподільне підприємство здійснює протягом 2013 року транспортування природного газу газорозподільними мережами в обсязі 95,000 м³, у тому числі в травні 2013 року - 2 000 м³ (а.с. 21).

Згідно пункту 3.6 Договору-2 обсяг протранспортованого природного газу підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг транспортування природного газу ГРМ (акт послуг), що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку, визначених у додатках до Договору.

З акту подання послуг по транспортуванню природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 31 травня 2013 року, підписаного з боку публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» Музика Д.М. вбачається, що в травні 2013 року подано постачальником (товариством з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Енергоресурс») через газотранспортну систему, а споживачем прийнято 1 000 м³ природного газу.

Вказаний акт підписано представником товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» з розбіжностями, в яких зазначається, що: «в травні 2013 року подано постачальником (товариством з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Енергоресурс») через газотранспортну систему, а споживачем прийнято 1 256 м³.» (а.с. 134).

Порядок обліку природного газу та його якість визначено розділом IV Договору-2.

Розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1 000 м³ (далі - тариф), встановлений для газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в Договорі. У випадку переплати за фактично протранспортований природний газ сума переплати зараховується газопровідним підприємством у рахунок оплати послуг з транспортування газу ГРМ на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок замовника на його письмову вимогу(пункт 5.1, 5.5 Договору-2).

Матеріали справи не містять доказів повернення сум переплат на рахунок позивача, а також письмових вимог про таке повернення.

Платіжним дорученням № 61 від 10 січня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» сплачено на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» попередню оплату за транспортування природного газу за лютий 2013 року в сумі 3 168,00 гривень (а.с. 186).

25 квітня 2013 року відповідач виставив товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» рахунок на оплату розподілу природного газу № 1098/4 на суму 386,40 гривень (а.с. 26).

Актом звірки взаємних розрахунків б/н від 18 червня 2013 року, підписаним представниками сторін та скріплених їх печатками, відповідач підтвердив наявність переплати за договором договору на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 02 грудня 2012 року у розмірі 726,80 гривень; за даними позивача - 677,34 гривень (а.с. 24).

Також наявність суми переплати підтверджується рахунком відповідача № 1098/4 від 25 квітня 2013 року, де у графі «сальдо на кінець періоду (СКК рах.361)» зазначена сума переплати у розмірі 920,00 гривень.

За умовами Договору-2 відповідач (газорозподільне підприємство) зобов'язується, зокрема: виконувати умови Договору; забезпечувати транспортування природного газу ГРМ до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених Договором та погоджених оператором за умови дотримання відбору природного газу та розрахунків замовника за надані газорозподільним підприємством послуги (пункти 6.1.1, 6.1.2 Договору-2).

В свою чергу позивач (замовник) зобов'язався, зокрема: виконувати умови Договору; оплачувати газорозподільному підприємству вартість послуг згідно з умовами Договору (пункти 6.3.1, 6.3.2 Договору-2).

Пунктом 6.2.3 Договору-2 передбачено, що газорозподільне підприємство має право обмежувати або припиняти транспортування природного газу на об'єкти замовника або його споживачів згідно з умовами розділу VIII Договору відповідно до порядку встановленого законодавством.

Договір-2 набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31 грудня 2013 року (пункт 11.1 Договору-2).

01 січня 2012 року між дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником якої є публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» (в контексті договору - газотранспортне підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» (в контексті договору - замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1098Д (далі по тексту - Договір-3), відповідно до умов якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначання - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору (пункт 1.1 Договору-3) (а.с. 32-34).

Згідно пункту 1.2 Договору-3 (в редакції додаткової угоди № 1 від 17.01.2013 до Договору-3) річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 95,000 м³, у тому числі в травні 2013 року - 2 000 м³.

Підставою для транспортування природного газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України відповідно до планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або власні потреби (далі - підтверджені обсяги) (пункт 2.1 Договору-3).

Порядок обліку газу та його якість, визначення вартості послуг за Договором та порядок розрахунків визначено розділами 4, 5 Договору-3.

Цей Договорі набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2013 (пункт 11.1 Договору-3 в редакції додаткової угоди № 1 від 17.01.2013).

Матеріали справи містять повідомлення на ім'я керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» про припинення (обмеження) газопостачання № 1098 від 10 червня 2013 року, в якому зазначається про наявну заборгованість за постачання природного газу за травень 2013 року в сумі 1 203,79 гривень, та запропоновано у термін до 9:00 години 13 червня 2013 року самостійно відключити від газових мереж газоспоживання та підготувати до опломбування газоспоживне обладнання - ввідну засувку на всіх котельнях (а.с. 146).

При цьому, в графі «повідомлення одержав» відсутня відмітка про вручення вказаного повідомлення, а також відсутні докази вручення його інших шляхом.

Пунктом 8.1 Договору-2 встановлено, що газорозподільне підприємство має право обмежити або припинити транспортування природного газу ГРМ на об'єкти замовника або його споживачам з дотримання правил безпеки та нормативних документів, що визначають порядок обмеження (припинення) природного газу, зокрема, у випадках не проведення розрахунків за надані послуги згідно з умовами Договору.

17 червня 2013 року представниками публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на об'єкті позивача припинено постачання природного газу шляхом закриття ввідної засувки та встановлення пломби, про що складено відповідний акт (а.с. 25).

Представник публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» вважає, що постачання природного газу споживачу припинено у відповідності до умов укладеного Договору-2 та з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Позивач вважає, що публічне акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» безпідставно припинило газопостачання, чим фактично вчинило односторонню відмову від виконання умов Договору-2, що й стало причиною звернення до господарського суду з цим позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Підстави для виникнення цивільних прав та обов'язків викладено в статті 11 ЦК України; такими підставами є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, безпосередньо акти цивільного законодавства.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України).

Згідно статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 638 ЦК України закріплює, що договір є укладеним якщо в належній формі дійшли згоди з усіх істотних умов договору. Суть цієї норми в тому, що сторони повинні зафіксувати ті умови, які вони вважають для себе сприятливими.

Укладання господарського договору - це зустрічні договірно-процедурні дії двох або більше суб'єктів господарського права щодо вироблення умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам, і оформлення його як правового акта. Договір вважається укладеним, коли сторони досягли за усіма істотними умовами згоди і оформили її належним чином. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укла дають.

Господарським судом достовірно встановлено, що договір на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 02 грудня 2012 року (типовий договір) відповідає вимогам ЦК України, ГК України, підписано уповноваженими представниками юридичних осіб без жодних зауважень (розбіжностей) до нього, скріплено їх печатками. Умови, визначені в договорі на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 02 грудня 2012 року були визначені та погоджені сторонами, мають двосторонній зобов'язуючий характер, і не суперечать вимогам діючого законодавства та меті господарської діяльності позивача та відповідача. Вказаний договір містить предмет, ціну та строк дії (умови, що є обов'язковими згідно до статті 180 ГК України), та інші умови, жодна з яких не суперечить ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства. Письмова угода договору, яка встановлена для договорів між юридичними особами, сторонами дотримана.

За таких підстав, сторони досягли згоди за всіма істотними умовами та договір вважається укладеним і набував обов'язкової сили для сторін. Договір сторонами не заперечений, не визнаний судом недійсним та не розірвано в установленому порядку. Причому договір укладений за умови збігу волевиявлень сторін, яке опосередковується поняттям згода. Зміст цивільно-правового договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відтак, цивільне та господарське законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Господарський суд зазначає, що ЦК України не тільки декларує, а гарантує свободу договору. Свобода договору - це, насамперед, свобода укладення договору й визначення його умов. Вона означає, що фізичні і юридичні особи самостійно вирішують, з ким і які договори укладати, а також вільно узгоджують їхні умови.

Спори, що виникають між учасниками договірних правовідносин, підлягають вирішенню судом на підставі статті 55 Конституції України, загальних та спеціальних норм закону.

Стаття 13 Конституції України закріплює обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Проте при вирішенні питання щодо способу захисту прав в судовому порядку слід враховувати не тільки положення вищевказаних статей ЦК і ГК України, а й загальні норми права, які регулюють захист прав.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Вищезазначені конституційні норми в силу статті 8 Конституції України є нормами прямої дії і мають найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних прав встановлено, що особа має право на ефективний засіб юридичного захисту.

Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення вищевказаної Конвенції в силу Закону України «Про міжнародні договори України» підлягають переважному застосуванню порівняно з актами вітчизняного законодавства України.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що особа яка вважає що її права порушено може звернутися до суду з позовом про захист своїх прав обравши будь-який інших, ніж встановлений статтею 20 ГК України і статтею 16 ЦК України шлях/спосіб захисту, якщо його прямо не заборонено законом.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач, зокрема, ставить питання про зобов'язання публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» виконати умови договору на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 02 грудня 2012 року, щодо транспортування природного газу шляхом поновлення постачання природного газу товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко». Тобто товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» вимагає припинення дій, які порушують його права та відновлення становища, яке існувало до порушення. Можливість відновлення становища, яке існувало до порушення як спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що згідно договору на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 02 грудня 2012 року на травень 2013 року (спірний період) заплановано транспортування товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» - 2 000 м³ природного газу. Згідно наказу Міністерства енергетики та вугілля промисловості України від 26 листопада 2012 року № 920 цей обсяг виділений для позивача через ЦДД ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», але 25 травня 2013 року з невідомих підстав був встановлений ліміт для позивача в обсязі 1 000 м³. Даний ліміт у травні 2013 року позивачем було перевищено та склав 1 256 м³ спожитого природного газу.

Враховуючи, що в установленому порядку постачальник позивача не збільшив підтверджений об'єм газу, 17 червня 2013 року було припинено постачання природного газу товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» в зв'язку з перевищенням ліміту обсягу споживання газу, виникненням заборгованості за спожитий природний газ та відсутністю доказів збільшення в установленому порядку підтвердження його об'єму.

З акту прийняття-передачі природного газу за договором № 2013/Т-ПР-1098 від 02 грудня 2012 року, який не містить підпису сторін вбачається, що в травні 2013 року газотранспортне підприємство протранспортувало, постачальник передав відповідно на вказаного договору, а споживачем прийняв природний газ в обсязі 256 м³ (зворотня частина 134 арк.).

На думку відповідача, позивач повинен був укласти договір про постачання природного газу з гарантованим постачальником, яким є публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», оформити необхідні документи, передбачені договором з гарантованим постачальником та зробити розрахунок за вищевказаний об'єм газу, чого зроблено не було.

Залишаючи поза увагою заперечення відповідача у наведеній частині, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» надано поняття наведеним нижче термінам:

- газорозподільне підприємство - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо споживачам, у власності чи в користуванні якого перебувають газорозподільні мережі та інші виробничі об'єкти та який здійснює щодо них функції з оперативно-технологічного управління;

- гарантований постачальник - визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу;

- оператор Єдиної газотранспортної системи України (оператор) - газотранспортне підприємство, на яке рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, покладено функції оперативно-диспетчерського управління з видобутку, транспортування, зберігання та розподілу природного газу з метою забезпечення безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів України;

- розподіл природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з транспортуванням природного газу газорозподільними мережами з метою його доставки споживачам;

Розподіл природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким газорозподільне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, газорозподільними мережами до пункту приймання-передачі газу та передати його споживачу, який відповідно до законодавства має право на одержання зазначеного газу, а замовник зобов'язується сплатити за доставку газу за встановленою в договорі платою. Обов'язкові умови для газорозподільних підприємств та споживачів послуг, що надаються такими підприємствами, встановлюються в типовому договорі про транспортування природного газу газорозподільними мережами (стаття 14 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу»).

Частиною другою статті 21 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» передбачено, що газотранспортні та газорозподільні підприємства зобов'язані, зокрема: складати та підписувати із споживачем та представниками газотранспортного, газорозподільного та газодобувного підприємства акти приймання-передачі природного газу; надавати послуги з транспортування та розподілу природного газу відповідно до договорів; здійснювати транспортування природного газу та його розподіл відповідно до умов договорів; подавати оператору необхідну інформацію за звітний період для забезпечення контролю за обсягами транспортування, постачання та розподілу газу в розрізі постачальників і споживачів; виконувати згідно з умовами договорів інші обов'язки відповідно до законодавства.

Пунктом 4.1Правил користування природним газом для юридичних осіб передбачено, що постачання, транспортування, розподіл природного газу здійснюється відповідно до укладених договорів.

Додатком 2 «Договірні обсяги транспортування природного газу ГРМ на 2013 рік» до Договору-2 передбачено, що газорозподільне підприємство (відповідач) здійснює протягом 2013 року транспортування природного газу газорозподільними мережами в обсязі 95,000 м³, у тому числі в травні 2013 року - 2 000 м³.

Газотранспортне підприємство забезпечує транспортування природного газу, належного споживачу або його постачальнику, до газорозподільної станції в обсягах, підтверджених оператором, де передає газ споживачу або його постачальнику (пункт 4.4 Правил користування природним газом для юридичних осіб).

Згідно пункту 8.3.1 Правил користування природним газом для юридичних осіб газорозподільне підприємство зобов'язане своєчасно надавати достовірну інформацію щодо послуг з розподілу природного газу.

Пунктами 4.2, 4.3 Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам встановлено, що на підставі показників затвердженого місячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу в Україні та поданих газопостачальними підприємствами відповідно до пункту 4.1 цього розділу планових розподілів постачання природного газу споживачам на місяць Оператор щомісяця формує місячний плановий розподіл обсягів постачання природного газу споживачам та не пізніше 27 числа місяця, що передує місяцю постачання газу, в електронному вигляді доводить його до газотранспортних, газодобувних та газорозподільних підприємств для забезпечення транспортування цих обсягів природного газу споживачам та здійснення контролю за відпуском природного газу. Газорозподільні підприємства протягом одного дня з дня надходження місячного планового розподілу обсягів постачання природного газу споживачам надають оператору підтвердження щодо отримання інформації, передбаченої у пункті 4.2 цього розділу, та інформацію про місячний плановий розподіл обсягів транспортування газу споживачам у розрізі газотранспортних та газодобувних підприємств.

До 5 числа місяця, наступного за звітним, газотранспортні, газорозподільні та газодобувні підприємства разом з газопостачальними підприємствами та споживачами оформляють, підписують та скріплюють печатками акти приймання-передачі газу. Якщо за підсумками місяця фактичний обсяг споживання природного газу споживачем буде перевищувати місячний плановий обсяг постачання природного газу, газопостачальне підприємство (крім гарантованого постачальника) у п'ятиденний строк має погодити у Оператора (шляхом подання документів, зазначених у підпункті 5.1.1 пункту 5.1 розділу V цього Порядку) збільшення обсягу постачання природного газу за споживачами, про що Оператор у цей самий строк повинен повідомити відповідне газотранспортне та газорозподільне підприємство. В іншому разі величина перевищення планового обсягу постачання природного газу є обсягом постачання природного газу споживачу гарантованим постачальником, який визначений для нього Кабінетом Міністрів України. При цьому споживач зобов'язаний до 10 числа місяця, наступного за звітним, оформити з гарантованим постачальником усі необхідні документи щодо приймання-передачі газу (6.1 Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам).

В матеріалах справи відсутні докази складання відповідачем «трьохстороннього акту» за спірний період та сторонами зазначається, що такий акт не складався.

Так, частиною четвертою статті 23 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» встановлено, що у разі порушення газотранспортними та газорозподільними підприємствами відповідних ліцензійних умов та/або інших обов'язків, передбачених цим Законом, зобов'язань щодо забезпечення захисту прав споживачів природного газу до такого підприємства можуть застосовуватися санкції у вигляді штрафу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 01 серпня 2013 року № 1064 накладено штраф у розмірі 30 тисяч гривень на публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» за порушення пункт 3.8 Ліцензійних умов з постачання у частині дотримання вимог законодавства України, а саме пункту 6.1 Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам в частині підписання разом з газопостачальними підприємствами та споживачами актів приймання-передачі газу та підпункту 3.12.3 Правил в частині перерахунку обсягу природного газу; попереджено публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» про необхідність до 30.08.2013 усунення порушення пункту 3.8 Ліцензійних вимог в частині дотримання вимог законодавства України, а саме: пункт 6.1 Порядку в частині коригування обсягів постачання природного газу незалежним постачальником щодо врегулювання взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Енергоресурс», тощо (а.с. 192-194).

Платіжним дорученням № 14073 від 16 серпня 2013 року публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» оплачено штраф за порушення Ліцензійних вимог (а.с. 191).

Відповідачем не доведено та матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили стан відповідного коригування позивачу у спірний період обсягів газу оператором Єдиної газотранспортної системи України, та обізнаність позивача щодо цих корегувань; відсутні докази інформування позивача про належність відповідачу протранспортованого товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» в травні 2013 року природного газу в обсязі 256 м³.

Представник позивача наголосив, що про походження та належність цього об'єму газу (256 м³) відповідач не повідомляв.

Незважаючи на відсутність у позивача заборгованості за надані послуги згідно з умовами Договору-2 та відсутність будь-яких інших підстав для припинення газопостачання, 17 червня 2013 року представниками публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» безпідставно припинено постачання природного газу шляхом закриття ввідної засувки та встановлення пломби, про що складено відповідний акт.

Таким чином дії відповідача по припиненню газопостачання позивачу не охоплюються положеннями договору на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 02 грудня 2012 року.

Господарський суд враховує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні положень статей 33, 34 ГПК України, що спростовують позовні вимог в частині зобов'язання поновити постання природного газу товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко». Всі наявні заперечення відповідача ґрунтуються лише на самостійному тлумаченні норм діючого законодавства.

Господарський суд критично оцінює доводи відповідача про обов'язок товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» укласти договір постачання фактично переданого без відома позивача природного газу. Це свідчить про неправомірність дій публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» та зловживання ним своїм монопольним становищем, про недопустимість чого прямо застережено законодавцем в пункті 3 статті 13 ЦК України. Право на укладання договору про постачання природного газу належить безпосередньо споживачу (позивачу).

Враховуючи, що відповідач не довів як наявність в діях позивача порушення договірних зобов'язань, так і факт перевищення запланованого в травні 2013 року обсягу газоспоживання, то господарський суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про зобов'язання публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» виконати умови договору на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 02 грудня 2012 року, щодо транспортування природного газу шляхом поновлення постачання природного газу товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко».

Щодо позовних вимог про стягнення вартості недотранспортованого природного газу, господарський суд зазначає наступне.

Звернувшись до господарського суду з цим позовом, позивачем заявлено вимогу про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» 5 731,55 гривень вартості недотранспортованого природного газу.

08 серпня 2013 року, 22 серпня 2013 року та 03 вересня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшли «доповнення до позовної заяви», в яких позивач просив стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» 12 498,65 гривень вартості недотранспортованого природного газу за період з 01.06.2013 по 09.07.2013; стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» 15 656,57 гривень вартості недотранспортованого природного газу за період з 01.06.2013 по 08.08.2013; стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» 18 386,03 гривень вартості недотранспортованого природного газу за період з 01.06.2013 по 03.09.2013 (а.с. 153-155, 163-165, 175-180).

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Керуючись вищенаведеними роз'ясненнями, господарський суд розцінює доповнення до позовної заяви як зміну підстав позову.

Частиною четвертою статті 22 ГПК України передбачено право позивача до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Виходячи з вищевикладеного, позивач вправі реалізувати своє право змінити підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду справи по суті.

При цьому не має значення, з яких причин (поважних чи неповажних) заява про зміну підставі позову не була подана до початку такого розгляду.

Початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, з'ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі, витребування додаткових доказів тощо) суд переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог.

В судовому засіданні 29 липня 2013 року господарським судом було роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, з'ясовано про наявність відводів складу суду, розглянуті клопотання сторін, роз'яснено право про відвід судді, заслухано зміст позовних вимог позивача та заперечення відповідача проти позову, пояснення третьої особи. Хід судового засідання фіксувався за допомогою складання протоколу. (а.с. 117-119).

Так, після роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, з'ясування наявності відводів складу суду, в судовому засіданні 29 липня 2013 року господарський суд перейшов до розгляду справи по суті, що підтверджується протоколом судового засідання від 29 липня 2013 року у справі № 905/5002/13 (а.с. 117-119).

Таким чином, розгляд справи № 905/5002/13 у розумінні положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» фактично розпочатий судом по суті 29 липня 2013 року.

Доповнення до позовних заяв подано до господарського суду Донецької області 08 серпня 2013 року, 22 серпня 2013 року та 03 вересня 2013 року, про що свідчить відмітка на цих заявах за № 13458/13, № 16234/13 та відповідно № 18269/13.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає тільки первісні позовні вимоги.

Позивач просить стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»:

- вартість недотранспортованого в червні 2013 року природного газу в обсязі 0,794 м³ - 4 661,74 гривень (виходячи з вартості транспортування 1 000 м³ природного газу за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1098Д від 01.01.2012 - 173,52 гривень, вартості транспортування 1 000 м³ природного газу за договором на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 02 грудня 2012 року - 193,20 гривень, вартості 1 000 м³ природного газу за договором про постачання природного газу № ЕР01-0098ДО від 12.11.2012 - 4 295,02 гривень);

- вартість недотранспортованого в липні 2013 року природного газу в обсязі 1 500 м³ - 2 030,13 гривень за період з 01 липня 2013 року по 09 липня 2013 року.

Пунктом 7.3.1 Договору-2 передбачено, що у разі невиконання своїх обсягів транспортування природного газу ГРМ газорозподільне підприємство (відповідач) зобов'язане виплатити замовнику (позивачу) суму у розмірі вартості недотранспортованого природного газу.

З акту подання послуг по транспортуванню природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 30 червня 2013 року, підписаного представниками сторін та їх скріпленого печатками вбачається, що в червні 2013 року подано постачальником (товариством з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Енергоресурс») через газотранспортну систему, а споживачем прийнято 706 м³ природного газу (а.с. 140).

Додатком 2 «Договірні обсяги транспортування природного газу ГРМ на 2013 рік» до Договору-2 передбачено, що газорозподільне підприємство здійснює протягом 2013 року транспортування природного газу газорозподільними мережами в обсязі 95,000 м³, у тому числі в червні 2013 року - 1 500 м³, липні 2013 року - 1 500 м³.

Матеріали справи місять докази переплати за договором на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 02 грудня 2012 року, розмір якого є достатнім для надання публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережам у період з 01 червня 2013 року по 09 липня 2013 року.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та стягненню підлягає вартість транспортування за червень 2013 року в розмірі 794 м³ х 193,20 гривень (тариф транспортування 1 000 м³) = 153,40 гривень, за період з 01.07.2013 по 09.07.2013 в розмірі 435,51 м³ х 193,20 гривень = 84,14 гривень. В решті позовних вимог слід відмовити, з огляду на те, що позивач не здійснював оплату відповідачу вартості транспортування природного газу за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1098Д від 01.01.2012 та оплату вартості природного газу за договором про постачання природного газу № ЕР01-0098ДО від 12.11.2012, що унеможливлює застосування до нього санкцій в цій частині.

Розглядаючи вимоги в частині відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3 500,00 гривень, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Пунктом 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом статей 44, 48 ГПК України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Витрати позивача, пов'язані з оплатою ним послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України, відповідно до якої, судові витрати правої сторони відшкодовуються за рахунок винної.

Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якою визначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Пунктом 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Господарським судом встановлено, що 01 липня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» (клієнт) та суб'єктом підприємницької діяльності Коломоєць Костянтином Вікторовичем (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг (а.с. 27-29).

Пунктами 1.1, 2.1 вказаного передбачено, що предметом договору є представництво інтересів клієнта в господарському суді Донецької області та Донецькому апеляційному господарському суді за позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз».

За надані юридичні послуги за цим Договором клієнт сплачує виконавцю суму в розмірі 3 500,00 гривень. Виконавець приступає до виконання свої зобов'язань з моменту надходження оплати на розрахунковий рахунок (пункти 4.1, 4.2 договору про надання юридичних послуг).

Слід відзначити, що Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 у справі № 30/63 чітко зазначив, що в контексті статті 44 ГПК України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема статтею 33 ГПК України.

На підтвердження понесених витрат позивачем до позовної заяви надано: докази сплати адвокату Коломоєць Костянтином Вікторовичем грошових коштів за надання адвокатських послуг (призначення платежу - попередня оплата за юридичні послуги згідно договору надання юридичних послуг від 01.07.2013), як це передбачено статтею 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол № 6); копія свідоцтва про право на зайняття Коломійцю К.В. адвокатською діяльністю № 1130 від 23 листопада 1998 року.

Також внаслідок порушення відповідачем прав позивача, останній був вимушений звернутись за правовою допомогою до адвоката. Таким чином, укладення з адвокатом договору про надання юридичних послуг зумовлене неправомірним діями відповідача.

При встановлені розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, а гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина третя статті 30 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

Сплата позивачем вартості адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 385 від 10 липня 2013 року на суму 3 500,00 гривень (а.с. 31).

Беручі до уваги правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, категорію даного спору, кількість судових засідань, у яких брав участь представник позивача, часткове задоволення позовних вимог, господарський суд вважає за необхідне обмежити розмір оплати послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи сумою 1 500,00 гривень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Сукупність вищевикладених обставин спростовує інші наявні заперечення відповідача, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також розцінюються як намагання витлумачити законодавство виключно на свою користь.

В свою чергу, судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов 'язати публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (83001, місто Донецьк, проспект Театральний, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 03361081) поновити газопостачання товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» (83001, місто Донецьк, проспект 25-річчя РККА, будинок № 1-В; код ЄДРПОУ - 01200534) відповідно до умов договору на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР-1098 від 02 грудня 2012 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (83001, місто Донецьк, проспект Театральний, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 03361081, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» (83001, місто Донецьк, проспект 25-річчя РККА, будинок № 1-В; код ЄДРПОУ - 01200534, відомості про рахунки в установах банків відсутні) вартість транспортування природного газу у розмірі 237,54 гривень, судовий збір у розмірі 1 218,23 гривень, вартість послуг адвоката 1 500,00 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 06.09.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2013.

Суддя С.М. Фурсова