П О С Т А Н О В А

Іменем України

22.12.06 Справа № 2/549н-ад.

Суддя Седляр О.О., розглянувши матеріали справи за позовом

Науково-виробничого приватного підприємства «Нафтохімекологія», м. Алчевськ Луганської області

до Державного підприємства «Луганськстандартметрологія», м. Луганськ

3-я особа з боку відповідача –Луганська облпрокуратура

про визнання акту перевірки недійсним та визнання рішення про перевірку від 04.10.06 № 466 незаконним

в присутності представників сторін:

від позивача – Кривко Ю.М., дов. від 27.11.06 б/н,

від відповідача – Первун Т.А., дов. від 11.06.04 № 1227/12,( після перерви не прибув)

від 3-ої особи – прокурор Кадацький М.М.,

в с т а н о в и в:

Суть спору: заявлено вимогу про визнання недійсним акта перевірки додержання вимог стандартів та норм і правил від 04.10.06. Визнання рішення про перевірку від 04.10.06 № 466 незаконним.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 29.11.06 № 2359/12 позовні вимоги відхилив, посилаючись на безпідставність стверджень позивача щодо порушення з боку підприємства норм діючого законодавства.

Відзивом на заперечення позивача від 19.12.06 № 2630/12 відповідач посилався також на неправильне трактування позивачем норм діючого законодавства, а саме:

- посилання позивача на Указ Президента «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності»№ 817/98, на його думку, неправомірні, оскільки п. 5 Указу дає вичерпаний перелік контролюючих органів, які повинні повідомити підприємства за 10 календарних днів про перевірки з зазначенням її дати, до яких ДП «Луганськстандартметрологія»не відноситься;

- сумніви позивача щодо обов’язку підприємства виконувати законні вимоги органів прокуратури, безпідставні, оскільки на вимогу прокуратури перевірка проводилась лише одна на підставі рішення про перевірку від 27.12.05 № 530;

- ствердження позивача про порушення діючого законодавства з боку підприємства є безпідставними, оскільки протягом календарного року підприємство позивача фактично було перевірено лише один раз –у грудні 2005 року та й жовтні 2006 року.

3-я особа, з боку відповідача –Луганська облпрокуратура відповідно до пояснень від 22.12.06 № 05-637 вих. вважає, що рішення суду у дані й справі ніяким чином не може вплинути на права та інтереси чи правове становище прокуратури області, тому що прокуратура виконувала покладені на неї законом функції з метою захисту інтересів держави в особі ТОВ НВП «Нафтохімекологія», м. Лисичанськ при розгляді звернення його керівника.

Позивач наполягає на задоволенні його позовних вимог.

Сторонами не досягнуто примирення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов до наступного.

В обґрунтування позовних вимог позивача посилається на наступне:

Так, протягом грудня 2005 року - лютий 2006 року відповідач у справі провів перевірку діяльності позивача. На підставі проведеної перевірки відповідач склав акт №75 від 22.02.06.

04.10.06 відповідач розпочав повторну перевірку додержання вимог стандартів, норм і правил при виробництві продукції. Дана перевірка була розпочата відповідачем відповідно до рішення про перевірку №466 від 04.10.06, яке було прийнято на підставі листа прокуратури від 03.10.06 №05-4070-04. Позивач вважає перевірку, яку було проведено відповідачем 04.10.06 незаконною та акт б/н від 04.10.06, таким що підлягає відміні у зв'язку з тим, що: вона була проведена всупереч вимогам п.14 Указу Президента України «Про деякі заходи по дерегуляції підприємницької діяльності» від 23.07.1997р. №817/98 та ч.1ст.4 Декрету КМУ «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил, відповідальності за їх порушення»від 08.04.1993р. №30-93, а саме: перевірка повинна проводити за вмотивованою вимогою органів влади або за зверненням споживачів. Така мотивація з боку відповідача була відсутня, також відповідач письмово не попередив позивача за 10 днів про проведення перевірки. Також, питання по перевірку неправомірності відчуження технічних умов сформульований конкретно і може бути предметом розгляду тільки у судовому порядку. втручання відповідача та 3-ої особи на боці відповідача може призвести до зриву поставок та може розглядатись, як дії в інтересах недобросовісного конкурента. Тому він вважає, що правових підстав для проведення відповідачем перевірки не було та просить визнати недійсним акт перевірки додержання вимог стандартів, норм і правил вії 04.10.06 та визнати незаконним рішення про перевірку №466 від 04.10.06.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач у справі – Державне підприємство «Луганськстандартметрологія»діє на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 08.04.93 № 30-93 «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення»( далі –Декрет).

Пунктом 1 статті 3 Декрету передбачено, що об’єктами державного нагляду є: продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, продукція тваринництва та рослинництва, продукти харчування, в тому числі продукція, що пройшла сертифікацію, - на відповідність стандартам, нормам і правилам.

Статтею 4 Декрету передбачено, що державний нагляд здійснюється за планами органів державного нагляду або на вмотивовану вимогу інших органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, прокуратури, або за зверненнями громадян у формі перевірки додержання стандартів, норм і правил, крім будівельних, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних і ветеринарних норм і правил, при розробленні, виробництві, випуску, зберіганні, транспортуванні, використанні, експлуатації, реалізації та утилізації продукції підприємцями, в тому числі оптовими торговельними організаціями, за винятком реалізації товарів у сфері роздрібної та оптово-роздрібної торгівлі, випуску і реалізації продукції на підприємствах громадського харчування та надання послуг громадянам як споживачам, шляхом проведення періодичних або постійних перевірок з вибірковим або суцільним контролем; стабільності якості сертифікованої продукції, правил проведення випробувань продукції. Результати перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка за вимогою прокуратури протягом календарного року проводилась тільки одна на підставі рішення про перевірку № 530 від 27.12.05, про що свідчить акт від 28.12.05. На момент перевірки продукція була відсутня і позивачу було видано заборону на реалізацію продукції, яка підлягає держнагляду, без пред'явлення її для контролю. Позивач листом № 18/01-1 від 18.01.06 запропонував відповідачеві направити інспекторів для відбору проб і перевірки реагенту "Міор" у відповідності до рішення про перевірку № 530 від 27.12.05. Дана перевірка була проведена, що підтверджено актом № 45 від 07.02.06 і за її результатами було виявлено порушення вимог стандартів реагенту «Міор»та підприємству було видано припис про заборону реалізації партії продукції.

Повторна перевірка була здійснена на вимогу позивача за листом № 09/02-1 від 09.02.06, за її результатами відповідачем було складено акт від 22.02.06 № 75 та видано дозвіл на реалізацію продукції.

Проведена перевірка на вимогу прокуратури (листи заступників прокурора Луганської області Громова В.П. за № 05-4070-04 від 22.09.06 та Стось С.П. за № 05-4070-04 від 03.10.06) проведена не була, у зв'язку з відсутністю перевіряємої продукції, про що було складено акт від 04.10.06.

Посилання відповідача на відсутність мотиву щодо проведення перевірки за вимогою Луганської облпрокуратури, судом не приймається до уваги, оскільки відповідачем у справі надано листи заступників прокурора Луганської області Громова В.П. за № 05-4070-04 від 22.09.06 та Стось С.П. за № 05-4070-04 від 03.10.06, відповідно до яких відповідачеві доручено проведення даної перевірки на підставі ст.ст. 19,20 Закону України «Про прокуратуру», ст. 4 Декрету та у зв’язку з розглядом звернення директора ТОВ НВП «Нафтохімекологія»щодо порушень закону. Дії прокуратури щодо мотивів та підстав проведення даної перевірки на час розгляду справи не оспорені.

Крім того, посилання відповідача на недійсність акту від 04.10.06, у зв’язку з порушенням відповідачем вимог Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.98, судом також не приймається до уваги, оскільки п. 5 цього Указу дає вичерпаний перелік контролюючих органів які повинні попереджати про проведення перевірок, до якого відповідач у справі не входить ДП "Луганськстандартметрологія" до цього переліку не входить.

Таким чином, позивачем не доведено суду підстав недійсності акту перевірки додержання вимог стандартів, норм та правил від 04.10.06 та незаконності рішення про перевірку від 04.10.06, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з віднесенням судових витрат на позивача.

Зайво сплачені позивачем судовий збір на сплату держмита у сумі 81 грн. 60 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно платіжних доручень від 23.10.06, № 9 та № 10 підлягають до повернення йому у встановленому порядку за його заявою.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п"ятиденного строку.

На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 27.12.06.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.О. Седляр