ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

27.06.06 Справа № 2/1405-7/367

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого-судді М.Г. Слука

Суддів В.В. Онишкевич

П.Д. Скрутовський

при секретарі Крутько О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кам”янка-Бузькому районі Львівської області (надалі ВВД ФССНВ ) без номера та дати.

на рішення господарського суду Львівської області від 12.01.2006р.

у справі № 2/1405-7/367

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Кам’янка-Бузькому районі Львівської області, м. Кам”янко-Бузька

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кам”янка-Бузькому районі Львівської області, м. Кам”янко-Бузька

про стягнення 624,09грн.

за участю представників:

від апелянта: Кошевий А.Л. –довіреність № 08-01 від 27.01.2006 р.;

від позивача: Горбова Н.О.. –доручення № 852/01-18 від 03.03.2006 р.;

Ухвалами від 06.03.2006р., від 18.04.2006р. розгляд апеляційної скарги відкладався.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України та задоволено їх клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, колегією суддів встановлено:

Позов пред’явлено про стягнення суми боргу у розмірі 624,09 грн. В процесі судового розгляду позивачем змінено предмет позову (заява № 1095/06-09 від 18.03.2005р.(а.с. 84-85)) на зобов’язання відповідача включити в списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та в акт щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих Кука Б.О. починаючи з 01.02.2004 р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.01.06 р. у справі № 2/1405-7/367, суддя Білоус Б.О., позов Управління Пенсійного фонду України в Кам”янко-Бузькому районі Львівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кам”янко-Бузькому районі Львівської області задоволено повністю. Зобов’язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кам”янка-Бузькому районі Львівської області прийняти виплачені Управлінням пенсійного фонду в Кам”янко-Бузькому районі Львівської області суми пенсій гр. Кук Б.О. в розмірі 624,09 грн. за період з лютого по травень місяць 2004р. та включити до щомісячних актів звірок зазначені суми пенсій.

Рішення суду мотивоване, зокрема, положеннями норм ч. 2 ст. 7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, пп. 2, 5-7 Постанови правління Пенсійного Фонду „Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання”, ст.3, 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення.

ВВД ФССНВ в Кам”янко-Бузькому районі Львівської області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.01.2006 р. у справі №2/1405-7/367. Скаржник вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема, апелянт зазначає, що: за відсутності у Фонді ССВНВ особових справ потерпілих, фонд немає правових підстав для здійснення відшкодувань; відшкодування потерпілому шкоди, вчиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві, здійснюється стороною тієї держави, де стався страховий випадок; потерпілі, які отримали каліцтво за межами України та переїхали на постійне місце проживання в Україну не є застрахованими в Україні та за них не сплачуються до фонду страхові внески, тому, виплата страхових виплат є нецільовим використанням коштів.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в якому просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач посилається на те, що на підставі ст.7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” апелянт, зобов’язаний відшкодовувати витрати, з виплатою і доставкою пенсій по інвалідності Пенсійному фонду, незалежно від наявності в апелянта особової справи потерпілого; пенсії призначені за законодавством СРСР повинні виплачуватись ПФУ та відшкодовуватись ФССНВ.

Колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 12.01.2006 р. у справі № 2/1405-7/367 підлягає скасуванню, оскільки:

З завіреної позивачем ксерокопії акту без номера від 31.08.1959 р. про нещасний випадок на виробництві (далі акт), вбачається, що в радгоспі Тимерязіва, який знаходився в Казахстані, стався нещасний випадок з працівником Кук Б.А.

Позивач стверджує, що, на підставі акту, Кук Б.А. призначено пенсію по 3 гр. інвалідності внаслідок трудового каліцтва і за період з лютого 2004 р. по травень 2004р. виплачено пенсію на загальну суму 624,09 грн., та просить включити Кук Б.О : в списки осіб, яким виплачено пенсію по інвалідності та в акти щомісячних звірок по особових справах потерпілих. /клопотання про зміну предмету позову (а.с. 83-84)/.

Докази виплати вказаної пенсії в матеріалах справи відсутні, а позовну вимогу позивач обґрунтовує лише довідкою про виплачену пенсію та розрахунком боргу, незважаючи на те, що ухвалами від 13.02.2006р., 06.03.2006р., 18.04.2006р., судом витребувався від позивача документально обґрунтований розрахунок позову.

Національне законодавство України так регулює спірне питання:

Пенсійний фонд України створено у 1992 р., згідно Постанови КМУ від 28.01.1992 р. До його відання віднесено призначення пенсій та забезпечення їх виплати (Указ Президента України від 01.03.2001 р. № 121/2001)

23.09.1999 р. прийнято Закон України „Про загальнобов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-ХІУ (далі Закон № 1105-ХІУ), який набрав чинності 01.04.2001 р., згідно якого Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснює виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі пенсій по інвалідності) та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі пенсій у зв”язку з втратою годувальника) (ст. 21).

Закон № 1105 діє в просторі - в межах України і в часі –з моменту вступу його в законну силу.

Таким чином, з часу набрання чинності Законом № 1105-ХІУ виплату пенсій по інвалідності та пенсій у зв”язку з втратою годувальника повинен здійснювати страховик (ФССНВУ).

При цьому, страховик здійснює виплату таких пенсій застрахованим особам, тобто, фізичним особам, на користь яких здійснюється страхування. Такі особи, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Законом № 1105 (ст.10).

До набрання законної сили Законом № 1105 позивач відшкодовував виплачену потерпілому пенсію в регресному порядку за рахунок страхувальника, тобто підприємства, на якому стався нещасний випадок.

ФССНВУ є некомерційною самоврядною організацією, яка діє на підставі статуту, є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці. Метою останніх було доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, підвищення рівня охорони праці на виробництві, тощо. Фонди охорони праці не здійснювали соціальне страхування та соціальне забезпечення працівників.

Ст.7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 2271-ІІІ від 22.02.2001 р. передбачено, що ФССНВУ здійснює виплати з того часу, коли підприємства передали в установленому порядку документи, що підтверджують право працівників, (членів їх сімей), що потерпіли на виробництві до 01.04.2001 р. на такі страхові виплати та соціальні послуги.

Однак, діючим законодавством не передбачено права Пенсійного фонду України передати ФССНВУ документи для проведення соціальних виплат у формі виплати пенсій по інвалідності і пенсій у зв”язку з втратою годувальника. Виплату таких пенсій на даний час здійснює Пенсійний фонд України, згідно з Законом України „Про пенсійне забезпечення” та Законом України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 р. (надалі ЗУ 1058).

Відповідно до п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення”, до заяви про призначення пенсії додаються перелік документів, в т.ч. акт про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), акт про розслідування нещасного випадку (аварії) (форма Н-5), акт розслідування професійного захворювання (форма Н-4) і виписка з акту огляду МСЕК.

Для проведення відшкодування будь-яких виплат, відповідач, відповідно до вимог ст. 35 Закон № 1105, в обґрунтування понесених витрат повинен мати акт розслідування і інші документи, як підставу для призначення і проведення виплат.

Відповідно до ст. 2 Закону України № 1105, Закон діє в межах України, а ФССНВУ здійснює страхування застрахованих в Україні осіб з дати набрання чинності Законом № 1105. Громадянин Кук Б.О. отримав ушкодження здоров”я за межами України, а саме, на території Республіки Казахстан.

Між республікою Казахстан та Україною підписано дві угоди, які стосуються предмету спору: Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. та Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків від 09.09.1994 р., які не ратифіковано Верховною Радою України.

Ці угоди регулюють відносини в галузі пенсійного забезпечення громадян країн СНД щодо місця призначення пенсії, трудового стажу, обчислення та виплати пенсій. Угоди регулюють правовідносини щодо захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, і щодо взаємних прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ними трудових обов’язків.

Однак, ці угоди не регулюють правовідносини між органом який виплатив фізичній особі пенсію (ПФУ) і органом який зобов’язаний відшкодувати виплачені пенсії фізичним особам (в спірному випадку ФССНВ).

Національним законодавством питання відшкодування Пенсійному фонду України витрат пов’язаних з виплатою пенсій громадянам, які отримали трудове каліцтво чи професійне захворювання на території країн СНД, не передбачено.

Відповідно до Закону України від 10.12.1991 р. № 1953-ХІІ „Про дію міжнародних договорів на території України” Верховна Рада України постановила, що укладені і належними чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід”ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до ст.2 Закону України від 22.12.1993 р. № 3767-ХІІ „Про міжнародні договори України” від імені України укладаються міжнародні договори, що стосуються прав та свобод людини, а відповідно до ст. 7 цього закону такі договори підлягають ратифікації Верховною Радою України.

Зі змісту ст.4 Закону України №1058, ст. 4 Закону № 1105-ХІУ та ст. 9 КАС України випливає, що норми міжнародного договору України, які передбачають інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку підлягають застосуванню лише тоді коли згода на обов’язковість даного договору надана Верховною Радою України.

Тому, колегія суддів не бере до уваги ні Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., ні Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків від 09.09.1994 р., оскільки, вони не ратифіковані Верховною Радою України і не регулює спірного між сторонами питання.

Вказані вище угоди не регулюють спірні питання щодо відшкодування виплачених пенсій позивачем за рахунок відповідача. Вказані угоди передбачають лише виплату пенсій державою - Україна.

Спірне питання повинно було б бути врегульовано національним законодавством.

Позивач посилається на ч.2 ст.2 Закону № 1105, яка передбачає, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно з законодавством СРСР та законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов”язаних з виконанням ними трудових обов”язків мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку, відповідно до цього закону.

Однак, ч.2 ст.2 Закону України №1105, як і ст. 2 в цілому, стосується виплат пенсій фізичним особам і не регулює порядку відшкодування Пенсійному фонду України витрат здійснених фізичним особам по відшкодуванню пенсій за рахунок ФССНВ.

На думку колегії суддів, вказана норма закону стосується лише фізичних осіб, яким заподіяно шкоду на території України за часів СРСР, оскільки Закон № 1105 відноситься до національного законодавства і регулює питання загальнообов”язкового державного соціального страхування в просторі та часі на території України.

Згідно ст. 38 Закону № 1105-ХІУ страхові виплати та надання соціальних послуг може бути припинено на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України (ратифікація).

Потерпілий Кук Б.О. отримав трудове каліцтво на підприємстві, яке розташоване на території Республіки Казахстану.

Потерпілі, які отримали каліцтво поза межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання не є застрахованими в Україні і за них не сплачувались страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, а тому, у Фонду немає підстав відшкодовувати виплачені пенсії управлінню Пенсійного фонду України. Зобов’язань ФССНВ з відшкодування виплачених пенсій ПФУ фізичним особам діючим законодавством непередбачено.

Ні міжнародним договором від 13.03.92р., ні іншими законодавчими актами України не врегульовано питання покриття вказаних витрат Пенсійному фонду на виплату пенсії по інвалідності, заподіяної внаслідок трудового каліцтва за межами України, за рахунок коштів ФССНВ України.

Враховуючи те, що на час завдання шкоди потерпілому, діяло законодавство, яке передбачало право позивача звернутися з регресною вимогою до страхувальника, міжнародні угоди не ратифіковані, а відповідно до вимог ст. 4 Закону України № 1105 норми цього Закону не застосовуються, якщо міжнародним договором України, згода на обов”язковість якого надана Верховною радою України встановлено інше, обов”язковість відшкодування відповідачем виплачених пенсій позивачем потерпілим, які отримали ушкодження здоров”я за межами України діючим законодавством не передбачено, тому відсутні підстави для спонукання відповідача включити в списки осіб, яким виплачено пенсію по інвалідності, та в акти щомісячних звірок по особових справах потерпілих.

Крім цього, між Фондами розроблено Порядок відшкодування витрат, пов”язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання від 04.03.2003 р. № 5-4/4, яким передбачено здійснення розрахунків на централізованому рівні тих виплат, що здійснюються за національним законодавством.

На звернення вищестоящого органу відповідача до Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України з цього питання, останнє листом №16/3-0 висловило думку про відсутність підстав для відшкодування відповідачем позивачу виплачених пенсій.

Таке відшкодування відповідачем позивачу можливе лише за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки, інший порядок відшкодування діючим законодавством не передбачено.

Крім цього, позовна вимога документально не обґрунтована.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що, позовні вимоги заявлені без достатнього нормативного обґрунтування та документально не обґрунтовані (до матеріалів справи не додано доказів виплати позивачем спірних сум).

Аналогічна практика Вищого адміністративного суду України у справах № 2/47-7/21 і №2/48-7/20 за позовом управління ПФУ в Залізничному районі м. Львова до ВВДФССНВ у м. Львові.

Слід зазначити, що судом першої інстанції вирішено дану справу згідно з положеннями норм Господарського процесуального кодексу України та помилково не застосовано положення Кодексу адміністративного судочинства України, згідно пункту 6 розділу 7 Перехідних положень якого адміністративні справи, підвідомчі господарським судам, вирішуються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення

Враховуючи вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає що рішення господарського суду Львівської області 12.01.06 р. у справі № 2/1405-7/367 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у в Кам”янка-Бузькому районі Львівської області задоволенню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254, п.6 Розділу УІІ КАС України, Львівський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 12.01.06 р. у справі № 2/1405-7/367 скасувати.

Прийняти нову постанову –в позові відмовити.

Матеріали справи повернути до господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі одного місяця.

Головуючий суддя Слука М.Г.

Судді Онишкевич В.В.

Скрутовський П.Д.