П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року

м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі

головуючого

Барбари В.П.,

суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б., -

за участю представників:

Генеральної прокуратури України -Кабінету Міністрів України -

Зузака I.O.,Станецької О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" (далі - Товариство) про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25 квітня 2013 року у справі № 5009/3430/12 за позовом Запорізького міжрайонного екологічного прокурора (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

До Верховного Суду України звернулося Товариство із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25 квітня 2013 року у справі № 5009/3430/12.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права (зокрема статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статті 24 Закону України "Про плату за землю" та статей 628, 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заявник надав копії постанов Вищого господарського суду України від 14 червня 2010 року у справі № П-12/118-6/100 та від 2 березня 2011 року у справі

№ 14/277, у яких за тих самих обставин, застосувавши ті самі положення закону, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що законодавча зміна нормативної грошової оцінки землі не може бути підставою для зміни розміру орендної плати в односторонньому порядку, внаслідок чого, на думку Товариства, було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 17 червня 2013 року Вищий господарський суд України допустив до провадження справу № 5009/3430/12 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25 квітня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.

Під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 травня 2003 року між Запорізькою міською радою (далі - Рада) і Товариством було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір-1), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 9,9337 га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 44, для розташування проммайданчика по виробництву шліфувальної шкурки із енергозабезпеченням з нормативною грошовою оцінкою у 9 115 485,29 грн.

Відповідно до пункту 2.1 договір-1 укладено строком до 20 січня 2013 року.

Згідно з пунктом 3.1 встановлено плату за один календарний рік у розмірі 91 154,85 грн.

Пунктом 3.4 визначено, що орендна плата підлягає індексації відповідно до індексації грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

4 травня 2005 року (далі - договір-2) між Радою та Товариством було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,4284 га за адресою: м. Запоріжжя,

вул. Димитрова/Виробнича, 42/1в, для розташування будинку культури з парком з нормативною грошовою оцінкою у 1 271 510,24 грн.

Відповідно до пункту 8 договір-2 укладено на десять років.

Пунктом 9 договору-2 визначено, що орендар вносить орендну плату у грошовій формі в розмірі 12 715,1 грн за один календарний рік.

За змістом пункту 10 обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 30 визначено обов'язок орендаря самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

28 грудня 2005 року (далі - договір-3) між Радою та Товариством було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,8511 га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 44а, для розташування фільтро-очищувальних споруд із нормативною грошовою оцінкою у 1 264 462,85 грн.

Згідно з пунктом 8 договір-3 укладено на десять років.

Пунктом 9 договору-3 визначено, що орендар вносить орендну плату у грошовій формі в розмірі 12 644,63 грн за один календарний рік.

За змістом пункту 10 обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 30 визначено обов'язок орендаря самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України

"Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Так, рішенням Ради від 3 березня 2008 року № 79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя" затверджено базову вартість 1 кв. м землі у розмірі 190,18 грн із врахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя станом на 1 січня 2008 року. Рішення Ради від 15 червня 2001 року № 17 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя" визнано таким, що втратило чинність, з моменту впровадження нової грошової оцінки.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Статтею 526 ЦК України, що кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, проте відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку за орендовану земельну ділянку, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 2 107 877,31 грн.

Оскільки у договорах оренди землі сторони визначили, що орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, Вищий господарський суд України при вирішенні справи

№ 5009/3430/12 правильно застосував норми матеріального права, а отже, у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 111²⁶ Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 111²³ , 111²⁴ та 111²⁶ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 111¹⁶ Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.П. Барбара

Судді:

М.І. Балюк

І.С. Берднік

В.С. Гуль

А.А. Ємець

П.І. Колесник

О.І. Потильчак

І.Б. Шицький

Правова позиція у справі № 3-21 гс 13

Відповідно до статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статті 24 Закону України "Про плату за землю" та статей 628, 632 Цивільного кодексу України законодавча зміна нормативної грошової оцінки землі може бути підставою для зміни розміру орендної плати в односторонньому порядку, якщо це погоджено сторонами у договорі.