КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 року № 810/2057/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Пилипчук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перша взуттєва фабрика «Київ» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2013 року №0001551601 та №0001542300.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 01.04.2013 року №204/22-01/33715556, є безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - товар поставлений контрагентом у повному обсязі та оплачений, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача позову не визнали, проти позову заперечували та просили суд у його задоволенні відмовити.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» 22.08.2005 зареєстроване як юридична особа Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 23.08.2005 року за №2008.

Основним видом діяльності ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» є виробництво взуття.

У лютому 2013 року посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС проведено документальну виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.04.2013 року №204/22-01/33715556 (далі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог:

- пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями);

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.3, п.198,6, ст. 198 Податкового кодексу України - встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 593 761,06 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2010 року на суму 21 675,18 грн.; липень 2010 року на суму 23937,05 грн.; вересень 2010 року на суму 58 877,90 грн.; жовтень 2010 року на суму 78 983,56 грн.; грудень 2010 року на суму 70 553,45 грн.; січень2011 року на суму 15 000,00 грн.; лютий 2011 року на суму 30 000,00 грн.; березень 2011 року на суму 1 744,16 грн.; квітень 2011 року на суму 100 631,94 грн., травень 2011 року на суму 9 571,95 грн., червень 2011 року на суму 34 983,37 грн., липень 2011 року на суму 9 402,91 грн., серпень 2011 року на суму 11 819,65 грн., вересень 2011 року на суму 30 579,86 грн., жовтень 2011 року на суму 59 509,08 грн., листопад 2011 року на суму 19 178,79 грн., грудень 2011 року на суму 4 074,54 грн.;

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001551601 від 19.04.2013 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 14 383,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 3 596,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001542300 від 19.04.2013 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 579 378,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 98 863,00 грн.

Вважаючи висновки податкового органу та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення необґрунтованими і протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як встановлено судом, між ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» (покупець) і ТОВ «ЛЕЗЕР 2010» (продавець) укладено договір №36 від 21.05.2010 року про поставлення сировини.

Згідно договору, підписаного директором гр. ОСОБА_1, продавець зобов'язується поставити сировину, а ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» отримати сировину згідно вартості, визначеної у специфікації.

Податкові накладні на зазначену сировину підписані директором ТОВ «ЛЕЗЕР 2010» гр. ОСОБА_1

У судовому засіданні податковим органом надано суду лист ДПІ у Деснянському районі м. Києва №674/7/23-517, до якого додано акт від 27.01.2012 №76/23-5/36821133 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лезер 2010» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.10 по 30.11.11р.»

У ході відпрацювання ТОВ «Лезер 2010» співробітниками ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва 11.01.2012 опитано директора ТОВ «Лезер 2010» гр. ОСОБА_1, який пояснив, що зареєстрував підприємство на прохання знайомого без мети в подальшому займатись підприємницькою діяльністю. Документів податкової та бухгалтерської звітності, інших документів, пов'язаних з діяльністю ТОВ «Лезер 2010», не складав та не підписував, участі у фінансовій діяльності підприємства не брав. Крім того, він не має відповідної освіти та навичок ведення фінансово-господарської діяльності, безробітний, раніше працював комірником на складських приміщеннях в м. Броварах Київської області.

Згідно ч.2 ст. 205 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Всупереч зазначеному положенню відповідальні особи за ведення та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лезер 2010», що були зазначені в статутних документах, фактично не укладали із ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» вказаного договору, фінансово-господарські документи не підписували.

Оскільки документи фінансово-господарської діяльності укладені без волевиявлення уповноважених осіб ТОВ «Лезер 2010», дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 ЦК України закріплює загальні вимоги щодо дійсності правочину та передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України (у редакції Закону України від 16.01.2003 №435-IV зі змінами та доповненнями) нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 2 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Статтями 2, 4, 9 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори до бюджетів та до державних фондів у порядку та на умовах, визначаються законами України про оподаткування.

Згідно ст. 41 ЦК України угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Згідно пп. 7.4.4. п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97ВР «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4 ст.7 вказаного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У ході розгляду даної адміністративної справи судом допитано в якості свідка гр. ОСОБА_1, згідно пояснень якого він займав посаду директора ТОВ «Лезер 2010» з 2009 року по грудень 2011, стверджував, що підприємство знаходилось в м. Броварах, де орендувало складські приміщення в іншого суб'єкта підприємницької діяльності та здійснювало постачання товарів ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ».

У той же час, свідок не дав суду відповіді на питання щодо розміру статутного капіталу ТОВ «Лезер 2010», кількість та прізвище осіб, які працювали на підприємстві, не назвав контрагентів, у яких підприємство придбавало сировину, що була предметом вказаного договору з позивачем, заперечував факт дачі пояснень працівникам податкової міліції саме такого змісту, як зазначено в Акті від 27.01.2012 №76/23-5/36821133.

На запитання суду чому підписи від імені ОСОБА_1 на первинних документах значно відрізняються між собою, пояснив, що це нормальне явище, адже з часом почерк людини може змінюватись.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд критично оцінює пояснення свідка відносно того, що його покази, дані ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва в ході відпрацювання ТОВ «Лезер 2010» та відображені в Акті від 27.01.2012 №76/23-5/36821133, є неправдивими, оскільки суду не надано будь-яких належних доказів та обґрунтованих пояснень на їх спростування.

Враховуючи викладене, пояснення свідка, дані в ході розгляду даної справи, не можуть бути належним доказом підтвердження реальності зазначених господарських операцій між позивачем і ТОВ «Лезер 2010».

Отже, суд приходить до висновку, що ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» на порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по накладних, сплачених за наданий товар та послуги, без наявності документального підтвердження такого зв'язку з господарською діяльністю підприємства, чим завищено суму податкового кредиту на загальну суму 3 714 455,14 грн. у відповідних періодах, тому висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про порушення позивачем вимог законодавства, є обґрунтованими

Щодо взаєморозрахунків та взаємовідносин ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» з ТОВ «Єврограндбуд», суд зазначає наступне.

До перевірки податковому органу позивачем було надано договір про надання юридичних послуг від 01.08.2011 №б/н, згідно якого ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» (замовник) в особі генерального директора Стеценка Сергія Володимировича та ТОВ «Єврограндбуд» (Виконавець) в особі директора ОСОБА_4, уклали цей Договір про надання юридичних послуг, про те, що Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання, а Виконавець зобов'язується відповідно до завдання Замовника надати йому за плату юридичні послуги в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, після чого Замовник зобов'язується такі послуги оплатити.

На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг відповідно до умов цього Договору складається Акт передачі-приймання виконаних Послуг, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Послуги надаються Виконавцем Замовнику шляхом:

- усного та письмового консультування;

- складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв;

- надання послуг щодо захисту інтересів Замовника в органах судової влади, в тому числі представництва Замовника в загальних та господарських судах України.

При виконанні зазначених в п. 4. Договору Послуг Виконавець керується відповідним чинним законодавством і цим Договором і гарантує таку якість надаваних за цим Договором Послуг, що відповідає вимогам, які звичайно ставляться до Послуг такого роду.

Строк надання Послуг починається з « 01» серпня 2011р. та закінчується « 31» жовтня 2013 року.

За надані послуги Замовник виплачує Виконавцеві плату згідно виставленим рахункам.

Ціна наданих послуг становить 86 300,00 грн., в тому числі ПДВ - 14 383,33 грн.

Замовник здійснює оплату за цим Договором одноразово в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок Виконавця в строк ста п'ятдесяти днів після підписання відповідного Акту передачі-приймання виконаних Послуг.

ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ»» до перевірки надано копії документів, якими оформлено фінансово-господарські операції із ТОВ «Єврограндбуд», а саме:

- Акт № 97 здачі-прийняття робіт за Договором про надання юридичних послуг від 31.10.2011р.;

- Податкова накладна № 97 від 31.10.2011р., в якій ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ»» зазначено Покупець та ТОВ «Єврограндбуд» - Продавець на загальну суму 86300,00 грн. (у т.ч. ПДВ 14383,33 грн.);

Відомості наданої до перевірки податкової накладної № 97 від 31.10.2011р. на загальну суму 86300,00 грн. (у т.ч. ПДВ 14383,33 грн.) року відповідають даним додатку № 5 до декларацій з податку на додану вартість (Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за жовтень 2011р. Дані додатку №5 до декларації з податку на додану вартість (Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за жовтень 2011р. також співпадають з даними декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2011р.

Таким чином, протягом жовтня 2011 року підприємством ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» оформлено операції з ТОВ «Єврограндбуд», а наслідки таких операцій відображено в податковому обліку, а саме - до складу податкового кредиту віднесено суму у загальному розмірі 14 383,33 грн.

За наслідками розгляду Святошинським районним судом м. Києва справи №2608/15013/12 по обвинуваченню у здійсненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України винесено Вирок від 25.10.2012 (т. 4 а.с. 217 - 222), згідно якого встановлено, що ОСОБА_5, повторно, на початку червня 2011 року, використовуючи важке матеріальне становище ОСОБА_4, запропонував за разову грошову винагороду придбати та зареєструвати підприємство ТОВ «Єврограндбуд»(код 37106523), переконавши в законності та правомірності своїх дій.

ОСОБА_4, будучи необізнаним про дійсні злочинні наміри ОСОБА_5, погодився на його пропозицію, після чого, 03.06.2011 року, прибувши разом з ОСОБА_5 до офісного приміщення приватного нотаріуса ОСОБА_6 Київського міського нотаріального округу, підписав надані ОСОБА_5 документи, необхідні для придбання та державної перереєстрації ТОВ «Єврограндбуд», а саме: протокол загальних зборів учасників №3 від 3.06.2011 року про призначення директором товариства та вхід до складу учасників товариства з затвердженням його частки у розмірі 100% статутного капіталу, наказ №3-к від 03.06.2011 про призначення директором.

Після цього, ОСОБА_4 03.06.2011, перебуваючи разом з ОСОБА_5 у приватного нотаріуса ОСОБА_6, підписав договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Єврограндбуд», а також попередньо виготовлений невстановленими особами та наданий ОСОБА_5 статут ТОВ «Єврограндбуд». Не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6 засвідчила договір купівлі-продажу та справжність підпису ОСОБА_4 у статуті ТОВ «Єврограндбуд».

Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 07.06.2011 внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перереєстровано суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Єврограндбуд»(код 37106523) за адресою м. Київ, вул. Пироговського, 19, корпус 6, офіс 2.

Оскільки вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25.10.2012 у справі № 2608/15013/12 встановлено, що ТОВ «Єврограндбуд» було перереєстроване з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності без наміру здійснення господарської діяльності (фіктивне підприємництво), то зазначене підприємство не могло надавати юридичні послуги.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 №3018-III визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом.

Відповідно до ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Нормами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Нормами ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оформлення ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» первинних документів щодо отримання юридичних послуг у ТОВ «Єврограндбуд», діяльність якого визнана судом незаконною, без наміру здійснення господарської діяльності, є таким, що суперечить вказаним нормам ЦК України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Документальне оформлення суб'єктами господарської діяльності правочинів щодо придбання товарів, робіт, послуг від суб'єктів господарської діяльності, стосовно діяльності яких набули законної сили судові рішення, що підтверджують факт здійснення фіктивного підприємництва, не відповідають вимогам ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, оскільки супроводжуючими такий правочин первинними документами обумовлюється придбання товарів, робіт, послуг від суб'єктів підприємницької діяльності, діяльність яких не може вважатись такою, що має на меті реальну поставку товарів, робіт, послуг.

У таких випадках згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України правочини є недійсними, та згідно ч. 2 статті 215 ЦК України - нікчемними у розумінні закону.

Таким чином, первинні документи, які складені ТОВ «Єврограндбуд» з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом, ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області 18.11.2011 за №901151338 декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2011 року.

З урахуванням викладеного суд вважає, що висновок податкового органу про те, що ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» на порушення п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання послуг, оформлених з ТОВ «Єврограндбуд», які не є сумою податків, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товару(послуг), оскільки податкові накладні, оформлені за наслідками нікчемних правочинів, не можуть бути підставою для віднесення таких сум до складу податкового кредиту, а податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директором ТОВ «Єврограндбуд», а особою, неуповноваженою на складання первинних документів, тому вони не можуть бути звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а отже, не можуть створювати правових наслідків у податковому обліку позивача.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 № 21-421а11.

Суд також звертає увагу на те, що державна реєстрація ТОВ «Єврограндбуд» на момент виникнення спірних правовідносин сама по собі не може бути доказом придбання товарів (послуг) у вказаного підприємства.

В силу положень ч. 1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які містяться в матеріалах справи, не можуть створювати правових наслідків у податковому обліку позивача, а також те, що позивачем під час судового розгляду не було доведено факту передачі товарів від продавця до покупця з урахуванням того, що надані податкові накладні містять недостовірну інформацію і не можуть бути звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи/та послуг; наявність обвинувального вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 25.10.2012 щодо посадової особи контрагента позивача, який набрав законної сили, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження їх на його користь відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69-72, 122, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 серпня 2013 р.