open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 2а-111/09/0770
Моніторити
Ухвала /06.04.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /01.04.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /30.09.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /25.09.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /29.07.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /29.07.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /29.07.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /29.07.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /23.07.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /23.07.2015/ Вищий адміністративний суд України Постанова /24.06.2015/ Вищий адміністративний суд України Постанова /24.06.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /03.06.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /03.06.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /09.12.2013/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /09.12.2013/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /16.09.2013/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /10.09.2013/ Вищий адміністративний суд України Постанова /20.08.2013/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /09.06.2011/ Закарпатський окружний адміністративний суд Судовий наказ /09.06.2011/ Закарпатський окружний адміністративний суд Ухвала /02.06.2011/ Закарпатський окружний адміністративний суд Судовий наказ /22.07.2010/ Закарпатський окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 2а-111/09/0770
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала /06.04.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /01.04.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /30.09.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /25.09.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /29.07.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /29.07.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /29.07.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /29.07.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /23.07.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /23.07.2015/ Вищий адміністративний суд України Постанова /24.06.2015/ Вищий адміністративний суд України Постанова /24.06.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /03.06.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /03.06.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /09.12.2013/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /09.12.2013/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /16.09.2013/ Вищий адміністративний суд України Ухвала /10.09.2013/ Вищий адміністративний суд України Постанова /20.08.2013/ Львівський апеляційний адміністративний суд Судовий наказ /09.06.2011/ Закарпатський окружний адміністративний суд Судовий наказ /09.06.2011/ Закарпатський окружний адміністративний суд Ухвала /02.06.2011/ Закарпатський окружний адміністративний суд Судовий наказ /22.07.2010/ Закарпатський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 52819/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року у справі за позовом Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області, Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-угорське підприємство «Геліос» звернулося до суду з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області, яким з врахуванням уточнення та збільшення позовних вимог просило визнати недійсним податкові повідомлення-рішення № 642-23-1-19110530/4932 від 09 вересня 2002 року на суму 19994 грн., № 647-23-1-19110530/4937 від 09 серпня 2002 року на суму 41705,70 грн., № 641-23-1-19110530/4931 від 09 вересня 2002 року на суму 3925 грн., № 645-23-1-19110530/4935 від 09 вересня 2002 року на суму 2065,89 грн. та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року на суму 960 грн., згідно акту перевірки № 23-111/65 від 29 серпня 2002 року; визнати, що Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція незаконно зняла кошти на підставі платіжних вимог № 86 від 15 грудня 2003 року на суму 21720,99 грн., платіжної вимоги № 88 від 15 грудня 2003 року на суму 11543,37 грн., платіжної вимоги № 87 від 15 грудня 2003 року на суму 68 грн. та зобов'язати Ужгородську міжрайонну державну податкову інспекцію повернути гроші в сумі 33332,36 грн. на розрахунковий рахунок СП «Геліос» 26008301150061; зобов'язати Ужгородську міжрайонну державну податкову інспекцію надати до Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області висновок про повернення зайво сплачених коштів по ПДВ згідно імпортних ВМД починаючи з 04 липня 1994 року по 02 грудня 1996 року на суму еквівалентну 13739,54 доларів США 108689,38 грн. на розрахунковий рахунок СП «Геліос».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та дії Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції є протиправними і таким, що суперечать чинному законодавству, з підстав невірного застосування податковим органом вимог законодавства і невідповідність його висновків фактичним обставинам справи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року, відповідно до ч. 3 ст. 52 КАС України до участі у справі у якості співвідповідача залучено Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року позовну заяву спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення коштів, а також про зобов'язання вчинити певні дії в частині вимоги про зобов'язання Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції надати до Державного казначейства висновок про повернення зайво сплачених коштів по ПДВ згідно імпортних ВМД починаючи з 04 липня 1994 року по 02 грудня 1996 року на суму еквівалентну 13739,54 доларів США 108689,38 грн. на розрахунковий рахунок СП «Геліос» залишено без розгляду.

Дана ухвала не оскаржена в апеляційному порядку особами, які беруть участь у справі.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення № 642-23-1-19110530/4932 від 09 вересня 2002 року на суму 19994 грн., № 647-23-1-19110530/4937 від 09 серпня 2002 року на суму 41705,70 грн., № 641-23-1-19110530/4931 від 09 вересня 2002 року на суму 3925 грн. та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року на суму 960 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції (в частині, що оскаржена в апеляційному порядку) мотивована тим, що визначення відповідачем податкового зобов'язання нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» є протиправним, оскільки така форма акта ненормативного характеру як податкове повідомлення-рішення може застосовуватися лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), а в зазначених нормах штраф, накладений відповідачем на позивача, не визначений як податок або збір (обов'язків платіж). Відтак позовна заява в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року на суму 960 грн. та від 09 серпня 2002 року № 647-23-1-19110530/4937 на суму 41705,70 грн. підлягають до задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції, фірма «Рaramount engineering LLC LLC»(CША), з якою позивач уклав договір про надання посередницьких послуг, не здійснювала комерційної діяльності в Україні через розташоване в ній постійне представництво, тому позивач не повинен був сплачувати податок на репатріацію доходів у розмірі 15% відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже позовна заява в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 641-23-1-19110530/49316 від 09 вересня 2002 року на суму 3925 грн. підлягає до задоволення.

Позивач отримував товар від фірми «First General Commerce LTD» товари народного споживання по договору від 10 червня 1993 року через фірму «Полі-Кер КФТ» (Угорщина), що в свою чергу не означає, що остання є постачальником. Суд дійшов висновку про хибність твердження відповідача щодо правовідносин позивача з фірмою «Полі-Кер КФТ» по договору від 10 червня 1993 року, оскільки такі не підтверджені актом перевірки, матеріалами справи і відповідних доказів не здобуто й під час розгляду справи. Таким чином, у позивача відсутня кредиторська заборгованість перед фірмою «Полі-Кер КФТ», по якій минув строк позовної давності, отже, у позивача відсутній оподатковуваний дохід (суми безповоротної фінансової допомоги). Відтак позовна заява в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 641-23-1-19110530/49316 від 09 вересня 2002 року на суму 3925 грн. підлягає до задоволення.

Не погодившись з вищенаведеною постановою в частині задоволення позовних вимог, Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція Закарпатської області подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати в цій частині та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова в частині задоволених позовних вимог є незаконною та необґрунтованою, оскільки винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Постанова в частині відмови в позові в апеляційному порядку не оскаржена і під час апеляційного провадження не встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України постанова у вказаній частині не переглядається.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в період 13-27 серпня 2002 року Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією була проведена перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства у Спільному українсько-угорському підприємстві «Геліос» в період з 01 липня 1999 року по 01 липня 2002 року, за результатами якої складено акт від 29 серпня 2002 року № 23-111/65.

Під час перевірки було встановлено зокрема, наступне.

На підставі договору, укладеного СП «Геліос» з нерезидентом - фірмою Paramount engineering LLC (CША), позивачем у січні та квітні 2002 року виплачено нерезиденту комісійну винагороду у сумі 23900,09 грн. за надання останнім посередницьких послуг. При цьому, на думку податкового органу, всупереч вимогам п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач не здійснював утримання з джерел виплати податку на репатріацію доходів в розмірі 15% від суми виплати, в зв'язку з чим було прийняте податкове повідомлення-рішення № 641-23-1-19110530/4931 від 09 вересня 2002 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за січень та квітень 2002 року у розмірі 3925 грн., з яких основного платежу 3585 грн. та 340 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Також перевіркою встановлено факт отримання позивачем від нерезидента - фірми First General Commerce LTD (Англія) через угорську фірму «Полі-Кер КФТ» фінансової допомогу у сумі 300000 доларів США для будівництва виробничої бази та заводу. Фінансова допомога видавалась у вигляді товарів народного споживання (натуральна форма), розрахунки за які, згідно з договором від 10 червня 1993 року повинні були бути проведені через угорську фірму «Полі-Кер КФТ». Станом на 01 січня 2000 року отримані товари позивачем реалізовані, але розрахунки за цей товар із власником не проведені. З врахуванням встановлених статтею 8 Конвенції «Про позовну давність у міжнародному договорі купівлі-продажу»строків позовної давності, вартість реалізованих товарно-матеріальних цінностей, отриманих від нерезидента, відповідачем прирівняно до безповоротної фінансової допомоги, в зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення № 642-23-1-19110530/4932 від 09 вересня 2002 року, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 1999 та 2001 роки у розмірі 19994 грн., з яких основного платежу 17160 грн. та 2834 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме здійснення розрахункових операцій в готівковій формі без застосування реєстратора розрахункових операцій та ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме позивач здійснював торговельну діяльність без придбання торгового патенту, в зв'язку з чим були прийняті податкове повідомлення-рішення від 09 серпня 2002 року № 647-23-1-19110530/4937, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 41705,70 грн. та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 960 грн., відповідно.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 641-23-1-19110530/4931 від 09 вересня 2002 року колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2001 року між СП «Геліос» (Замовник) та фірмою Рaramount engineering LLC (CША) (Посередник) було укладено договір про надання посередницьких послуг, відповідно до статті 2 якого Посередник здійснює пошук і знаходження Покупця продукції Замовника, а також здійснює допомогу в підписанні договору між Замовником та Покупцем. Відповідно до статті 5 цього договору за надані послуги Посередник отримує винагороду, яка є різницею між ціною, що вказана Замовником та ціною, за якою товар придбаний Покупцем.

Відповідно до заяв на переказ № 1 від 17 січня 2002 року на суму 1980 доларів США та № 3 від 15 квітня 2002 року на суму 2511 доларів США Посереднику за послуги по договору від 10 квітня 2001 року було перераховано 4491 доларів США, що на момент виплати (як визначив відповідач у акті) становило 23900,09 грн.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (тут і далі в редакції, чинній час виникнення спірних відносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом; в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу «інжиніринг»; г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця); д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону; є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Відповідно до п. 13.2 даної статті резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.7, зобов'язані утримувати під час виплати такого доходу та додатково сплачувати податок на репатріацію доходів у розмірі 15 відсотків від суми такого доходу за рахунок такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Таким чином, враховуючи положення наведених норм та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки доходи отримані за вказаними вище договорами є виручкою (компенсацією) за надані нерезидентами послуги, передані резиденту від такого нерезидента, були відсутні правові підстави для оподаткування цих сум в порядку п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 641-23-1-19110530/4931 від 09 вересня 2002 року підлягає до задоволення.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 642-23-1-19110530/4932 від 09 вересня 2002 року колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Спільне українсько-угорське підприємство «Геліос»у формі товариства з обмеженою відповідальністю зареєстроване розпорядженням Представника Президента України в Ужгородському районі Закарпатської області за № 62 від 16 лютого 1993 року.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 15 Закону України «Про іноземні інвестиції», в редакції, чинній на час реєстрації іноземної інвестиції, державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Міністерством фінансів України до початку, в період або після фактичного здійснення інвестицій шляхом подання іноземними інвесторами до Міністерства фінансів України інформації у двох примірниках стосовно загального обсягу, форми, періоду здійснення, об'єкта інвестицій, юридичного імені (фірмової назви), юридичного статусу та державної належності іноземного інвестора та його представників на території України згідно з формою, встановленою Міністерством фінансів. Зазначена в цій статті інформація може подаватись особисто іноземним інвестором, через офіційних представників іноземного інвестора або надсилатись поштою. Другий примірник інформаційного повідомлення стосовно іноземних інвестицій, що подається (надсилається) до Міністерства фінансів України, відмічається при реєстрації спеціальним штампом і повертається іноземному інвестору як підтвердження факту державної реєстрації його інвестицій. В разі, коли іноземний інвестор одержує додаткові пільги за державною програмою заохочення іноземних інвестицій, йому видається інвестиційне свідоцтво встановленого зразка, яке служить підставою для одержання встановлених пільг.

Відповідно до «Інформаційного повідомлення»про іноземну інвестицію така була зареєстрована 20 травня 1993 року за реєстраційним № 5198/1.

Іноземним учасником Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос»- фірмою «Полі-Кер КФТ» (Угорщина) згідно ВМД № 30104/4/300243 від 12 квітня 2004 року внесено в статутний фонд Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос» обладнання для обробки гуми або пластмас, або для виробництва продукції з цих матеріалів на суму 70000 доларів США.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 55-93 «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції - це всі види цінностей, що вкладаються безпосередньо іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності згідно з чинним законодавством України; підприємство з іноземними інвестиціями - це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене за законами України, якщо протягом календарного року в його статутному фонді є кваліфікаційна іноземна інвестиція. При цьому для новостворених підприємств цей критерій визначається за підсумками першого повного календарного року їх існування; 4) кваліфікаційна іноземна інвестиція - це іноземна інвестиція, що становить не менше 20 відсотків статутного капіталу і при цьому не може бути менше суми, еквівалентної: а) у разі здійснення її у вигляді, передбаченому пунктами 3, 6 і 7 статті 3 цього Декрету: 100 тисячам доларів США - для банків та інших кредитно-фінансових установ; 50 тисячам доларів США - для решти підприємств (організацій); б) у разі здійснення її в інших видах, передбачених статтею 3 цього Декрету: 1 мільйона доларів США - для банків; 500 тисячам доларів США - для решти підприємств (організацій).

Відповідно до статті 7 пункту 7.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»прибуток підприємств з іноземними інвестиціями, зареєстрованих до набрання чинності цим Законом, не оподатковується протягом п'яти років з моменту внесення кваліфікаційної інвестиції.

Відповідно до статті 31 Декрету Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки, встановлені законодавчими актами України, за винятками, передбаченими цим Декретом. У разі коли законодавчими актами України встановлюються нові види податків, які не були передбачені ними на момент прийняття цього Декрету, існуючі підприємства з іноземними інвестиціями звільняються від них на п'ять років. Пільги, передбачені цією статтею, поширюються на підприємства з іноземними інвестиціями, якщо кваліфікаційна іноземна інвестиція не відчужується протягом терміну її амортизації, але не раніше закінчення пільгового податкового періоду. Підприємства з іноземними інвестиціями, за винятком випадків, зазначених у частині п'ятій цієї статті, звільняються від сплати податків на прибуток (доходи) протягом п'яти років з моменту внесення кваліфікаційної інвестиції.

Оскільки державна реєстрація іноземної інвестиції було проведена 20 травня 1993 року, то позивач був звільнений від сплати податків на прибуток (доходи) протягом п'яти років.

Крім того, ст. 20 Закону України «Про режим іноземного інвестування» було встановлено, що підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки, відповідно до законодавства України, питання про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями на той час було врегульовано Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Законом Україні від 22.05.1997 року «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який набрав чинності з 01.07.1997 року та який був чинним у і редакції на час проведення перевірки, пільг щодо оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями не передбачав.

Враховуючи положення наведених вище норм, колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта про те, що СП «Геліос» звільнялося від сплати податків на прибуток (доходи) лише до 01.07.1997 року, отже, не користувалося пільгами щодо сплати цього податку з 3 кварталу 1997 року.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», який набув чинності 25 лютого 2000 року була скасована дія Закону України «Про іноземні інвестиції» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування».

10 червня 1993 року між фірмою «General Commerce LTD» (Англія) в особі уповноваженого і офіційного представника фірми в Угорщині та позивачем був укладений договір про надання фінансової допомоги фірмою «General Commerce LTD»позивачеві в будівництві виробничої бази й заводу будівельних матеріалів. Відповідно до умов цього договору фірма «General Commerce LTD» надає фінансову допомогу в розмірі 300000 доларів США у вигляді поставок товарів народного споживання, обладнання, продуктів харчування, автомобілів, перерахунку грошей на розрахунковий рахунок. Товар поставляється з консигнаційних складів Угорщини.

Відповідно до додатку № 1 від 05 січня 1995 року до договору між фірмою» General Commerce LTD»в особі уповноваженого і офіційного представника фірми в Угорщині та позивачем фірма «General Commerce LTD» зобов'язується поставити позивачеві товари народного споживання згідно з переліком. Відповідно до цього додатку розрахунок за поставлений товар проводиться позивачем шляхом перерахунку грошей у вільноконвертованій валюті на вказаний розрахунковий рахунок в м. Будапешт. Перерахунок грошей проходить після отримання товару на Україну в адресу позивача не пізніше 30 днів після поступлення товару.

Відповідно до додатку № 2 від 29 серпня 1995 року до договору між фірмою «General Commerce LTD»в особі уповноваженого і офіційного представника фірми в Угорщині та позивачем фірма «General Commerce LTD» зобов'язується поставити позивачеві товари народного споживання згідно з переліком. Відповідно до цього додатку розрахунок за поставлений товар проводиться позивачем шляхом перерахунку грошей у вільноконвертованій валюті на вказаний розрахунковий рахунок в м. Будапешт. Перерахунок грошей проходить після отримання товару на Україну в адресу позивача по мірі реалізації товару.

Відповідно до додатку № 3 від 04 квітня 1996 року до договору між фірмою «General Commerce LTD» в особі уповноваженого і офіційного представника фірми в Угорщині та позивачем фірма «General Commerce LTD» зобов'язується поставити позивачеві товари народного споживання згідно з переліком. Відповідно до цього додатку розрахунок за поставлений товар проводиться позивачем шляхом перерахунку грошей у вільноконвертованій валюті на вказаний розрахунковий рахунок в м. Будапешт. Перерахунок грошей проходить після отримання товару на Україну в адресу позивача по мірі реалізації товару.

За результатами зазначеної вище перевірки податковим органом було збільшено валові доходи СП «Геліос» за II півріччя 1999 року - 2001 рік.

Свої висновки, з якими колегія суддів погоджується і вважає їх обґрунтованими, Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція мотивує наступним.

СП «Геліос» отримало від фірми «First General Commerce LTD» через угорську фірму «Полі-Кер КФТ» фінансову допомогу в сумі 300 тис. доларів США для будівництва виробничої бази і заводу будівельних матеріалів у вигляді товарів народного споживання, обладнання, продукти харчування на підставі зазначеного вище договору та додатків до нього.

Розрахунки з фірмою «First General Commerce LTD» за одержаний товар проводилися позивачем через фірму «Полі-Кер КФТ» (Угорщина) по мірі реалізації товару.

Під час перевірки було встановлено, що станом на 01.01.2000 року у СП «Геліос» обліковуються товари, одержані від фірми «Полі-Кер КФТ» на загальну суму 6718:37,00 грн., а кредиторська заборгованість згідно з даними бухгалтерського обліку за одержані товари складає 69317,90 грн.

Тобто СП «Геліос» реалізувало отримані товари, однак розрахунки з фірмою «Полі-Кер КФТ» не провело.

Відповідно пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, валовий дохід включає доходи п інших джерел та від позареалізаційних операцій, в тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податків у звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п. 1.22 ст. 1 цього Закону безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно ст. 8 Конвенції «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів» ратифікованої Україною 14.07.1993 року (набрала чинності для України 01.05.1994 року), строк позовної давності з визначено в чотири роки.

Відповідно до п. 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 року № 250, чинного на час проведення перевірки, суми кредиторської заборгованості між підприємствам недержавної форми власності, щодо яких термін позовної, давності минув, підлягають внесенню на результат фінансово-господарської діяльності у наступному місяці після закінчення терміну позовної давності.

Отже , як правильно зазначив податковий орган, кредиторська заборгованість СП «Геліос» перед угорською фірмою «Полі-Кер КФТ», по якій минув чотирирічний термін позовної давності, вважається доходом і повинен оподатковуватися в загальновстановленому порядку згідно з діючим на той час законодавством.

Оскільки заборгованість СП «Геліос» в сумі 63317,90 грн. виникла за товари, одержані в період з травня 1995 року по грудень 1996 року, то з врахуванням чотирирічного строку позовної давності, який закінчується лише по мірі реалізації товарів, суми кредиторської заборгованості були віднесені на результати фінансово-господарської діяльності в наступному місяці після закінчення терміну позовної давності. А з врахуванням строків давності, встановлених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - 1095 днів, перевіркою були збільшені валові доходи СП «Геліос» за 3 квартал 1999 року - 1 квартал 2001 року.

Колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про те, що товарно-матеріальні цінності за вказаним вище договором і додатками до нього позивач отримував саме від фірми «Полі-Кер КФТ» (Угорщина), з якою і повинен був проводити розрахунки, що підтверджується також актами перевірки СП «Геліос» від 12.02.1996 року та від 09.09.2002 року, скаргами позивача до податкових органів та його позовними заявами в інших справах, в яких він підтверджує наявність простроченої кредиторської заборгованості перед фірмою «Полі-Кер КФТ»

Крім того, сам факт наявності у СП «Геліос» кредиторської заборгованості, по якій закінчився строк позовної давності, підтверджується також поясненнями позивача про те, що розрахунки за отриманий товар відповідно до договору від 10 червня 1993 року не проводились, а сам товар був отриманий в 1993-1996 роках.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 641-23-1-19110530/4936 та № 641-23-1-19110530/4937 від 09 вересня 2002 року колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою було встановлено порушення СП «Геліос» вимог ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме здійснення розрахункових операцій в готівковій формі без застосування реєстратора розрахункових операцій та ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме позивач здійснював торговельну діяльність без придбання торгового патенту, в зв'язку з чим були прийняті податкове повідомлення-рішення від 09 серпня 2002 року № 647-23-1-19110530/4937, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 41705,70 грн. та № 646-23-1-19110530/4936 від 09 серпня 2002 року, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 960 грн., відповідно.

Перевіркою було встановлено, що СП «Геліос» протягом 2001 - 1 півріччя 2002 року здійснювало розрахункові операції в готівковій формі шляхом оприбуткування готівки в касу підприємства за реалізовані товарно-матеріальні цінності приватним підприємцям, населенню та організаціям без застосування реєстратора розрахункових операцій з оформленням видаткових і прибуткових касових ордерів на загальну суму 8341,14 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими, відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції, купівлі-продажу іноземної валюти.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік випадків, в яких реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Оскільки СП «Геліос» протягом вказаного періоду здійснювало реалізацію продукції не власного виробництва, а реалізовувало придбані товари - цемент, арматуру тощо, то при реалізації вказаних товарів за готівкові кошти позивач був зобов'язаний застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Тому на підставі ч. 1 ст. 17 цього Закону України до СП «Геліос» до нього було застосовано штрафну санкції в п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій в сумі 41705,7 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Позивач отримав торговий патент № 553816 для здійснення діяльності у сфері торгівлі за адресою м. Чоп (Промислова зона), який було видано Ужгородською МДПІ із терміном дії з 01.04.2002 по 31.03.2003 року.

Однак , як встановлено під час перевірки, в період з березня 2000 року по квітень 2002 року торгівельну діяльність шляхом продажу товарно-матеріальних цінностей приватним підприємцям, населенню та організаціям, не придбав відповідний торговий патент.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» торговий патент є чинним на території органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності чи з яким погоджене місцезнаходження його структурного (відокремленого) підрозділу за місцем видачі торгового патент} цьому суб'єкту. Передача торгового патенту іншому суб'єкту підприємницької діяльності або іншому структурному (відокремленому) підрозділу суб'єкта підприємницької діяльності не дозволяється.

Відповідно до рішень Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області від 31.03.1998 року, від 21.12.1999 та від 22.12.2000 року «Про затвердження вартості торгових патентів для здійсненні торговельної діяльності, діяльності по наданню послуг та встановлення розміру фіксованого податку з зайняття підприємницькою діяльністю» встановлено розмір плати за торговий патент в сумі 80,00 грн.

Відповідно до ст. 8 зазначеного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, щ< здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закон; несуть відповідальність за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Відповідно до наведеної норми до позивача були застосовані штрафні санкції за вказане порушення у розмірі 960,00 грн.

Визнаючи протиправними і скасовуючи дані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що визначення відповідачем податкового зобов'язання нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» є протиправним, оскільки така форма акта ненормативного характеру як податкове повідомлення-рішення може застосовуватися лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), а в зазначених нормах штраф, накладений відповідачем на позивача, не визначений як податок або збір (обов'язків платіж), однак не надав жодної оцінки наявності самих фактів порушення позивачем зазначених вище вимог законодавства, які були належним чином зафіксовані в акті перевірки і підтверджується матеріалами справи.

Зазначений вище висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим з таких підстав.

Форма рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (форма «С») була введена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 328, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 923/11203, яким були внесені зміни та доповнень до наказу Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253 «Про затвердження Порядку направлення органам державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків», який був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за № 567/5758.

А станом на момент винесення зазначених податкових повідомлень-рішень в серпні 2002 року така форма рішення була відсутня.

Крім того, невідповідність самої форми акта не звільняє платника від передбаченої законодавством відповідальності за вчинене правопорушення при підтверджені факту його вчинення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекція задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року у справі № 2а-111/09/0770 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 642-23-1-19110530/4932 від 09.09.2002 року, № 642-23-1-19110530/4937 від 09.09.2002 року, № 642-23-1-19110530/4936 від 09.09.2002 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В.Ніколін

Джерело: ЄДРСР 33155259
Друкувати PDF DOC
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку