ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 р.

Справа № 804/7263/13-а

6 серпня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

суддів Верби І.О., Степаненко В.В.

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров'я України про визнання дій незаконними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.13 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства охорони здоров'я України (далі - відповідач) в якому просив:

- визнати нечинним та скасувати пункт 8.3 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.2012 року № 940 в частині анулювання ліцензії МОЗ України від 10.03.2011 року НОМЕР_2, виданої фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_1) на провадження господарської діяльності з медичної практики на підставі Акта про відмову ліцензіата в проведенні перевірки МОЗ України;

- скасувати Акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки МОЗ України від 13.11.2012 року;

- визнати право фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на провадження господарської діяльності з медичної практики згідно ліцензії Міністерства охорони здоров'я України від 10.03.2011 року НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13 травня 1993 року він отримав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_3. 10 березня 2011 року ФОП ОСОБА_2 Міністерством охорони здоров'я України видана ліцензія НОМЕР_2 на право провадження господарської діяльності з медичної практики. 28 листопада 2012 року позивачем отримано повідомлення Управління контролю якості медичних послуг МОЗ України про проведення планової перевірки додержання ФОП ОСОБА_2 ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики в період з 13 по 16 листопада 2012 року. Зазначене повідомлення направлене позивачу 12.11.2012 року, що протиречить приписам Наказу МОЗ України від 10.02.2011 р. № 80 «Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності в галузі охорони здоров'я, що ліцензується», яким передбачено що письмове повідомлення про проведення таких перевірок направляється ліцензіату не пізніше ніж за 10 днів до дня їх проведення. Крім того, повідомлення про проведення перевірки було відправлено не на адресу позивача, а на інший адрес, а саме: АДРЕСА_1. Про те, що відповідачем було проведено перевірку 13.11.2012 року позивачу стало відомо тільки 27.12.2012 року з листа МОЗ України (вих. 17/20732 від 04.12.2012 р.) в якому повідомлялось про анулювання ліцензії на підставі наказу МОЗ України від 22.11.2012 р. № 940 на підставі Акту про відмову ліцензіата від проведення перевірки. Копію наказу МОЗ України від 22.11.2012 р. № 940 та витягу з протоколу № 48 від 22.11.2012 р. засідання Ліцензійної комісії МОЗ України позивач отримав 19.02.2013 року. З огляду на порушення відповідачем порядку повідомлення ліцензіата про проведення перевірки, вважає, що п. 8.3 Наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про ліцензування медичної практики» від 22 листопада 2012 року № 940 в частині анулювання ліцензії, виданої позивачеві, підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила задовольнити позов із вказаних в ньому підстав, зазначила, що 28 листопада 2012 року позивач звернувся до Управління контролю якості медичних послуг МОЗ України з клопотанням про перенесення строку перевірки через перебування його за кордоном, однак у зв'язку з допущеними відповідачем порушеннями під час повідомлення ліцензіата про проведення перевірки зазначене клопотання не взяте до уваги позивачем, а висновки зроблені відповідачем щодо відмови ліцензіата від проведенні перевірки, є хибними.

Відповідач - Міністерство охорони здоров'я України проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову, які залучені до матеріалів справи, просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначив, що ФОП ОСОБА_2 завчасно був повідомлений про проведення планової перевірки, що підтверджується повідомленням, направленим на адресу ліцензіата та журналом телефонограм від 02.11.2012 року про направлення повідомлення про проведення планової перевірки на телефон позивача. ОСОБА_2 відмовився від проведення перевірки про що комісією з проведення перевірки складено акт від 13.11.2012 р. про відмову ліцензіата в проведенні перевірки МОЗ України, який і став підставою для анулювання ліцензії. Таким чином, відповідач при прийнятті рішення про анулювання ліцензії ОСОБА_2 діяв в рамках діючого законодавства і підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

10 березня 2011 року Міністерством охорони здоров'я України фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 видана ліцензія на зайняття медичною практикою НОМЕР_2. Строк дії ліцензії з 10.03.2011 року (а.с. 39).

2 листопада 2012 року Управлінням контрою якості медичних послуг МОЗ України на підставі наказу МОЗ України від 05.10.2012 р. № 774 «Про затвердження плану перевірок додержання суб'єктами господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики на IV квартал 2012 року» було складено Повідомлення за № 17-01-377 згідно якого, ОСОБА_2 повидомляли про те, що комісією МОЗ України буде проведено планову перевірку додержання ФОП ОСОБА_2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики з 13 по 16 листопада 2012 року ( а.с. 15). Вказане повідомлення було направлено позивачеві 12.11.2012 року поштою, що підтверджується відбитком штемпелю поштового відділення м. Києва від 12.11.2012 року (а.с.16).

Як було встановлено судом, повідомлення про проведення планової перевірки від 02.11.2012 р № 17-01-377 було направлено на адресу: АДРЕСА_1 у той час, коли позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, вказане повідомлення було отримано позивачем тільки 28.11.2012 року.

28.11.2012 року позивач направив на адресу відповідача клопотання про перенесення строку проведення планової перевірки у зв'язку з тим, що з 13.11.2012 р. по 27.11.2012 року він знаходився за межами України і не мав можливості бути присутнім при проведенні перевірки в період з 13.11.2012 р. по 16.11.2012 року (а.с. 19-20).

27.12.2012 р. позивач отримав лист від Міністерства охорони здоров'я України від 04.12.2012 р. за вих. № 17/20732 в якому його було повідомлено, що відповідно до наказу МОЗ України від 22.11.2012 р. № 940 «Про ліцензування медичної практики» на підставі Акта про відмову ліцензіата в проведенні перевірки МОЗ України (ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»), анульовано ліцензію НОМЕР_2, видану МОЗ України фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 на провадження господарської діяльності з медичної практики (а.с.17).

Як свідчать матеріали справи, 13 листопада 2012 року комісією Управління контролю якості медичних послуг МОЗ України було складено Акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки МОЗ України (а.с.34).

Згідно протоколу засіданні Ліцензійної комісії Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.2012 року № 48, комісія МОЗ України тричі виїздила в робочий час (в 10-00, в 12-00, в 14-00 год.) за місцем провадження діяльності ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, але кабінет, на якому зазначено «Кабінет ОСОБА_2.» було закрито. Коміся також виїздила за адресою місця проживання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - АДРЕСА_1, але двері помешкання ніхто не відчинив. У зв'язку з відмовою ліцензіанта в проведенні перевірки було прийняте рішення про анулювання ліцензії МОЗ України від 10.04.11 року НОМЕР_2, виданого фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 на провадження господарської діяльності з медичної практики на підставі Акта «Про відмову ліцензіата в проведенні перевірки МОЗ України». (а.с. 28-29).

Пунктом 8.3 Наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про ліцензування медичної практики» від 22 листопада 2012 року № 940, відповідачем було прийнято рішення «анулювати ліцензію МОЗ України від 10 березня 2011 року НОМЕР_2, виданої фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової карти платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_1), на провадження господарської діяльності з медичної практики на підставі Акта про відмову ліцензіата в проведенні перевірки МОЗ України» (а.с. 26).

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Порядком контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2011 року № 80, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 травня 2011 року за №634/19372, Наказом МОЗ України від 02.02.2011 р. № 49 (в редакції наказу МОЗ України від 30.11.2012 року № 981), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за №2131/22443 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики».

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування, визначено Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775 - III (надалі - Закон № 1775 - III).

Відповідно до статті 1 Закону № 1775 - III, ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (стаття 1 Закону).

Відповідно до пункту 20 частини 2 статті 9 Закону № 1775 - III, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: медична практика.

Частиною 1 статті 8 Закону № 1775 - III визначено, що ліцензійні умови є нормативно - правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для проведення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я, Законів України «Про лікарські засоби», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», інших актів законодавства, було розроблено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, що затверджені Наказом МОЗ України від 02.02.2011 р. № 49 (в редакції наказу МОЗ України від 30.11.2012 року № 981), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2131/22443 (надалі - Ліцензійні умови), які визначають ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики.

Медична практика - це вид господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, який провадиться закладами охорони здоров'я та фізичними особами - підприємцями, які відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, з метою надання видів медичної допомоги, визначених законом, та медичного обслуговування (пункт 1.3 Ліцензійних умов).

Згідно з пунктом 2.2 Ліцензійних умов, медична практика провадиться суб'єктами господарювання на підставі ліцензії за умови виконання кваліфікаційних, організаційних, інших спеціальних вимог, встановлених цими Ліцензійними умовами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» Міністерство охорони здоров'я України віднесено до органів ліцензування з медичної практики.

Частиною 2 статті 8 Закону № 1775 - III визначено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Принципи нагляду та контролю у сфері ліцензування визначено статтею 20 Закону № 1775 - III.

Так, відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 1775 - III, державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов господарської діяльності з медичної практики визначено Порядком контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності в галузі охорони здоров'я, що ліцензуються, затвердженим наказом МОЗ України від 10.02.2011 р. № 80, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.05.2011 р. за № 634/19372 (надалі - Порядок № 80).

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону № 1775 - III, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Планові перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік (частина 10 статті 20 Закону № 1775 - III).

Згідно з пунктами 2.2 та 2.5 Порядку № 80, планові перевірки проводяться відповідно до квартальних планів, які затверджуються наказами МОЗ України до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. МОЗ України здійснює планові перевірки за умови письмового повідомлення ліцензіанта про проведення таких перевірок не пізніше ніж за десять днів до дня їх проведення.

Відповідно до п.п. 2.6 та 2.7 Порядку № 80, повідомлення готується на бланку МОЗ України і повинно містити: дату початку та дату закінчення планової перевірки; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по - батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється перевірка. Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів МОЗ України або вручається особисто ліцензіату (уповноваженому представнику) під розписку.

За результатами здійснення планових перевірок посадові особи МОЗ України складають Акт за формою, затвердженою наказом МОЗ України від 23.11.2010 р. № 1033 «Про затвердження уніфікованих форм актів, які складаються за результатами планових перевірок додержання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності в галузі охорони здоров'я, що ліцензуються», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.02.2011 р. за № 170/18908 (п. 6.1 Порядку № 80).

Згідно з п. 6.10 Порядку № 80, Акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки складається у разі: відсутності під час планової перевірки ліцензіата (уповноваженого представника) без його обґрунтованого клопотання про перенесення строку перевірки; відмови ліцензіата надати всі необхідні документи, що підтверджують додержання ним Ліцензійних умов; відмови ліцензіата в допуску посадових осіб МОЗ України на територію та/або до будівель, споруд, приміщень суб'єкта господарювання, які використовуються для провадження господарської діяльності з медичної практики. Ці підстави зазначаються в Акті перевірки, до якого додаються відповідні пояснення ліцензіата (працівників ліцензіата).

Відповідно до частини 13 статті 20 Закону № 1775 - III, орган ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше п'яти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або приймає рішення про анулювання ліцензії.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 21 Закону № 1775 - III, підставами для анулювання ліцензії є: акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття (частина 2 статті 21 Закону № 1775 - III).

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877 - V (далі Закон № 877 - V) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані: повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень - Наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про ліцензування медичної практики» від 22 листопада 2012 року № 940 в частині п. 8.3 «анулювати ліцензію МОЗ України від 10 березня 2011 року НОМЕР_2, виданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової карти платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_1), на провадження господарської діяльності з медичної практики на підставі Акта про відмову ліцензіата в проведенні перевірки МОЗ України», з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, підставою прийняття вказаного рішення суб'єктом владних повноважень явились обставини, викладені в Акті перевірки Ліцензійних умов комісією МОЗ України від 13 листопада 2012 року про відмову ліцензіата в проведенні перевірки МОЗ України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

В ході розгляду справи було встановлено, що повідомлення Управління контрою якості медичних послуг МОЗ України від 02.11.12 року № 17-01-377 про проведення планової перевірки додержання ФОП ОСОБА_2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики з 13 по 16 листопада 2012 року, було надіслано відповідачем на адресу позивача лише 12.11.2012 року, тобто без дотримання вимог п. 2.5 Порядку № 80, чим були порушені права позивача під час здійснення перевірки, визначені Розділом IV Порядку № 80.

Суд не приймає у якості достовірних доказів по справі надані відповідачем на підтвердження того, що ОСОБА_2 був повідомлений належним чином про дати проведення планової перевірки з 13 по 16.11.2012 року, витяг із журналу телефонограм і повідомлень, оскільки з тексту самого повідомлення незрозумілими є дати проведення перевірки, дата направлення телефонограми, а також коли її прийняв позивач (а.с.30-32).

В ході розгляду справи представником позивача було заявлено, що ні 02.11.2012 року, як зазначає у своїх запереченнях відповідач, ні в будь - яку іншу дату листопада 2012 року ніяких телефонограм позивач з МОЗ України не отримував. Про те, що комісія Управління контролю якості медичних послуг МОЗ України планує провести планову перевірку додержання ФОП ОСОБА_2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики з 13 по 16 листопада 2012 року, позивачу стало відомо лише 28.11.2012 року із повідомлення відповідача.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом були витребувані з ПАТ «Укртелеком» Дніпропетровська філія, відомості про вхідні дзвінки, які були здійснені на номер телефону позивача, який зазначений в журналі телефонограм МОЗ України, а саме: НОМЕР_4 (АДРЕСА_2) за 02.11.2012 року.

Згідно з даними деталізації вхідних телефонних дзвінків за 02.11.2012 року, дзвінків із міста Києва на телефон позивача здійснено не було (а.с. 85-86). Між тим, відповідно до Порядку № 80, повідомлення про проведення перевірки повинно бути направлено телефонограмою саме Міністерством охорони здоров'я України, юридична адреса якого: вул. М. Грушевського, 7, м. Київ, 01601, тел. (044) 253-61-94 (а.с.76-80).

Тобто, відповідачем не були дотримані вимоги Порядку № 80 про належне сповіщення позивача про проведення планової перевірки.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що з тексту Акту про відмову ліцензіата в проведенні перевірки Ліцензійних умов комісією МОЗ України від 13 листопада 2012 року, який і став підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_2, взагалі незрозуміло де і коли був складений вказаний Акт. Крім того, в Акті про відмову ліцензіата в проведенні перевірки МОЗ України не зазначено які саме обставини свідчать про відмову ліцензіата в проведенні перевірки -відсутність під час планової перевірки ліцензіата (уповноваженого представника) без його обґрунтованого клопотання про перенесення строку перевірки; відмова ліцензіата надати всі необхідні документи, що підтверджують додержання ним Ліцензійних умов; відмова ліцензіата в допуску посадових осіб МОЗ України на територію та/або до будівель, споруд, приміщень суб'єкта господарювання, які використовуються для провадження господарської діяльності з медичної практики, що є обов'язковим, виходячи із вимог п. 6.10 Порядку № 80.

За таких обставин суд зазначає, що оскільки, Акт перевірки від 13.11.2012 р. про відмову ліцензіата в проведенні перевірки МОЗ України складений з порушенням вимог Порядку № 80 та не містить достовірної інформації щодо фактичних підстав його складення, відповідач не мав права приймати рішення про анулювання ліцензії позивачу з підстав наявності акту про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Суд також зазначає, що згідно з інформацією, наявною в паспорті громадянина України для виїзду за кордон, позивач з 13 по 27.11.2012 року знаходився за межами України і фізично не мав можливості брати участь у перевірці, яка була призначена відповідачем (а.с. 36-38).

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи відповідачем - Міністерством охорони здоров'я України не було надано обґрунтованих пояснень та достовірних доказів правомірності прийняття оскаржуваного Наказу від 22.11.2012 р. № 940 в частині п. 8.3 «анулювати ліцензію МОЗ України від 10 березня 2011 року НОМЕР_2, виданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової карти платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_1), на провадження господарської діяльності з медичної практики на підставі Акта про відмову ліцензіата в проведенні перевірки МОЗ України», у зв'язку з чим, підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині скасування вказаного рішення.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання права фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на провадження з медичної практики згідно ліцензії Міністерства охорони здоров»я України НОМЕР_2 виданої 10 березня 2011 року, є безпідставною, з огляду на наступне.

Відповідно до положень чинного законодавства України в сфері ліцензування та порядку здійснення перевірок і оформлення їх результатів - рішення Ліцензійної комісії мають рекомендаційний характер, вони оформляються протоколом, який затверджується наказом Міністерства охорони здоров'я України.

Відтак, законної сили та обов'язкового характеру рішення Ліцензійної комісії набуває лише з моменту його затвердження наказом Міністерства охорони здоров'я України. Тобто, рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, яке стосується прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб, є наказ Міністерства охорони здоров'я України, яким затверджується рішення Ліцензійної комісії.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що скасування наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про ліцензування медичної практики» від 22 листопада 2012 року №940 в частині п. 8.3 є достатнім та належним способом захисту порушених прав Позивача в сфері публічно-правових відносин, у зв'язку з чим у задоволенні вимог позивача в частині визнання права фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на провадження з медичної практики, слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат здійснити з урахуванням положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров'я України про визнання дій незаконними та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про ліцензування медичної практики» від 22 листопада 2012 року № 940 в частині п. 8.3 «анулювати ліцензію МОЗ України від 10 березня 2011 року НОМЕР_2, виданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової карти платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_1), на провадження господарської діяльності з медичної практики на підставі Акта про відмову ліцензіата в проведенні перевірки МОЗ України».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової карти платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1) витрати по оплаті судового збору в розмірі 11,47 грн. (одинадцять грн. 47 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Судді

І.В. Тулянцева І.О.Верба В.В.Степаненко