ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2013 року № 826/10389/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В,, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області

про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, підприємець) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області (надалі - відповідач, Інспекція) про скасування постанови від накладення штрафних санкцій від 06.06.2013р. № 64.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та зазначив, що висновки Інспекції, викладені в акті перевірки є безпідставними, оскільки належна інформація про товар завжди доводиться позивачем до споживачів, а твердження відповідачем протилежного - суперечить обставинам справи.

Представник відповідача в письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що під час проведення перевірки підприємця було встановлено відсутність національного знаку відповідності на продукції, яка реалізовувалась позивача, що є порушенням законодавства про захист прав споживачів, у зв'язку з чим штрафні санкції застосовані правомірно.

В судове засідання 05.08.2013р. представник відповідача не прибув, тому із урахуванням приписів частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи було продовжено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

У період з 21.05.2013 р. по 22.05.2013 р. Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області було проведено планову перевірку дотримання Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 законодавства з питань відповідності продукції, що ним реалізується вимогам технічних регламентів, які розповсюджуються на дані товари та закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

За результатами перевірки складено Акт перевірки характеристик продукції від 22.05.2013 р № 02/68 та Протокол № 02/64П від 22.05.2013 р. про виявлення порушень п. 1 ч. 3 ст. 44 закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

На підставі вказаного протоколу начальником інспекції Левчуком Л.Р. прийнято рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів № 02/61 від 06.06.2013 p., a також винесено Постанову про накладання штрафних санкцій № 64р від 06.06.2013 р. у сумі 4 250,00 грн.

Як свідчать обставини справи, підставами для застосування до позивача штрафних санкцій, а також зобов'язання вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, стали висновки відповідача щодо розповсюдження позивачем продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності або такий знак неналежно застосовано.

Відповідач вважає, що такий знак повинен міститися також на продукції, яка була введена в обіг до 01.01.2012р.; аргументи позивача в заперечення вказаної позиції, на думку інспекції, необґрунтовані.

Разом з тим, суд не може погодитись із наведеними міркуваннями відповідача, що пояснюється наступним.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» особа, яка є розповсюджувачем продукції несе відповідальність за розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним гегламентом на відповідний вид продукції,

Згідно з п. 7 Технічного регламенту низьковольтного електричного і обладнання перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог.

Декларування відповідності - процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа (далі - виробник) під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам.

Сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Згідно з п. 2 Наказу Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 14.10.2010 р. № 467 «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає оцінці відповідності вимогам технічних регламентів в Україні» - для митного оформлення продукції, яка одночасно є об'єктом технічних регламентів, які вже набрали чинності, та включена до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, достатнім є супровід такої продукції (товару) під час введення в обіг декларацією про відповідність або сертифікатом відповідності (свідоцтвом про визнання відповідності), до її виключення з Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Судом встановлено, що продукція, яка перерахована в Акті була виготовлена та введена в обіг протягом 2011-2012 pp.

У відповідності до розділу 2 Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 01.02.2005 N 28 у період введення вказаної продукції в обіг (2006-2007 pp.) належала до товарів, що підлягають обов'язковій сертифікації, (вказану продукцію було виключено із переліку з 01.01.2012 р. - на підставі Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі N 162 від 25.10.2011) - тобто після введення вказаної продукції в обіг.

Таким чином для введення вказаної продукції в обіг у 2011 р. - було достатнім нанесення на упаковку національного знака відповідності про проходження продукцією сертифікації.

У відповідності до зазначеного, на продукції, що була введена в обіг у 2011 р. був нанесений національний знак відповідності, що відповідає сертифікованій продукції (опис якого затверджений ДСТУ 2296-93).

Таким чином, доводи відповідача про необхідність наявності на вказаній продукції Національного знаку відповідності, на думку суду, є необґрунтованими.

Крім того, у відповідності до п. 10 Технічного регламенту низьковольтного обладнання Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.

У зв'язку із тим, що товари виготовлені у 2011 р., на 01.01.2012 р. вже були введені в обіг, а тому змінювати маркування на товарі було технічно неможливо, виробник наніс національний знак відповідності на інструкцію, що додається до товару.

Щодо продукції, яка була введена в обіг у 2012 році та розповсюджувалась позивачем, то судом встановлено, що на упаковку такої продукції нанесено національний знак відповідності, опис якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 p. N 1599.

Суд звертає увагу на те, що доводи відповідача щодо відсутності Національного знаку зводяться до того, що такого знаку не було безпосередньо на продукції. Безпідставність таких доводів полягає в законодавчо передбаченій можливості наносити Національний знак відповідності на упаковку товару.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про підтвердження відповідності» сертифікація в законодавчо регульованій сфері провадиться, згідно з вимогами технічних регламентів.

Тобто, отримання сертифікату відповідності - є підтвердженням того, що товар відповідає вимогам технічних регламентів, на доказ чого вказаний сертифікат і видається уповноваженим органом.

У відповідності до п. 1.1 Державного стандарту ДСТУ 2296-93 «Національний знак відповідності. Форма, розміри, технічні вимоги та правила застосування» цей стандарт установлює форму, розміри та технічні вимоги до національного знаку відповідності, а також правила його застосування при сертифікації продукції.

Згідно з ч. 1 п. 2.1 ДСТУ 2296-93, цей знак застосовується для продукції, яка відповідає обов'язковим вимогам нормативних документів та вимогам, що передбачені чинними законодавчими актами України, за якими передбачено обов'язкову сертифікацію.

Вказаний знак (національний знак відповідності) був нанесений виробником на упаковку товарів при введені їх в обіг на території України з 2012р.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що продукція, яка реалізується позивачем відповідає вимогам встановленим чинними в Україні нормативними документами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», технічні регламенти не повинні обмежувати торгівлю більше, ніж це необхідно для захисту життя та здоров'я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охорони довкілля та природних ресурсів, запобігання недобросовісній практиці.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач , як суб'єкт владних повноважень, не надав суду допустимих, належних, достатніх доказів в обґрунтування обставин, викладених в Акті перевірки та не довів правомірності винесення постанови від 06.06.2013р. № 64. В свою чергу з матеріалів справи вбачається, що спірна постанова складена за відсутності правопорушення адресата, що є підставою для її скасування.

Враховуючи наведене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати Постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про накладення штрафних санкцій від 06.06.2013р. № 64.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 114,71 грн. (сто чотирнадцять гривень 71 копійку) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.