Справа № 121/2068/13-к

1-кп/121/93/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2013 року

Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді - Романенко В.В.,

при секретарі - Валішевській В.Ю.,

за участю прокурора прокуратури м.Ялта - Кутіщевої Н.М.,

захисника - адвоката ОСОБА_2,

потерпілої - ОСОБА_3,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду обвинувальний акт за кримінальним провадженням №12012130020000088 від 21.11.2012 року за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Травневе, Джанкойського району, АР Крим, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, з вищою освітою, засудженого 16.03.2012 року Сімферопольським РС АР Крим за ст.286 ч.1 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном 1 рік, який є депутатом Нижнєгірської районної ради АР Крим, у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 29 серпня 2012 року, в період часу, приблизно, з 22.00 до 23.00 години, перебуваючи біля будинку №39 по вул.Тімірязєва в м.Ялта, зустрів свою колишню співмешканку ОСОБА_3, з якою вони припинили особисті стосунки у травні 2013 року, та в ході конфлікту, що виник на підставі особистих неприязних стосунків, а також раптово виниклого умислу на відкрите заволодіння чужим майном із корисливих мотивів, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для здоров'я та життя, що виразилось в утриманні потерпілої за руку, вихопив з її руки мобільний телефон марки "Nokіa Asha 200", у пластиковому корпусі білого кольору, вартістю 699 гривень, укомплектований сім картою оператора «Київстар», номер якої « НОМЕР_2», та мобільний телефон марки "іPfone 4s", у пластиковому корпусі білого кольору, вартістю 8000 гривень, що знаходився в пластиковому чохлі чорного кольору, вартістю 150 гривень, укомплектований сім картою оператора «МТС», номер якої « НОМЕР_3», які поклав у кишеню одягненої на нього куртки, та наніс декілька ударів ОСОБА_3 по обличчю та іншим частинам тіла, які не спричинили тілесних ушкоджень.

Надалі, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на заволодіння майном ОСОБА_3, насильно заштовхнув її на заднє сидіння автомобілю «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, де, діючи з умислом на відкрите заволодіння чужим майном із корисливих мотивів, проти волі потерпілої, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для здоров'я та життя потерпілої, утримуючи її руками за тулуб, руки та шию, зняв іншою рукою з безіменного пальця руки ОСОБА_3 кільце торгівельної марки "Chopard", виготовлене із золота 750 проби з 1 діамантом в 0,05 карат, вартістю 37 030 гривень 37 копійок, та обернув його на свою користь.

Викраденим майном ОСОБА_5 розпорядився на свій розсуд, чим заподіяв ОСОБА_3 матеріальний збиток на загальну суму 45 879 гривень 37 копійок.

Дії ОСОБА_5 відповідно до обвинувального акту кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої.

Суд вважає, що висновок органу досудового слідства щодо вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, - необґрунтований, не знайшов свого підтвердження в суді, виходячи з наступного.

Мотивуючи висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, органи досудового слідства послалися як на докази його вини на: протокол усної заяви від 04.09.2012 року про вчинення ОСОБА_5 відносно ОСОБА_3 злочину (а.с.26); протокол слідчого експерименту від 24.01.2013 року з фото таблицею за участю потерпілої ОСОБА_3, де вона на місцевості показала і розказала об обставинах, які мали місце 29 серпня 2012 року (а.с.49-77); протокол слідчого експерименту від 24.01.2013 року з фото таблицею за участю свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, де вони на місцевості показали і розказали обставини, які мали місце 29 серпня 2012 року ввечері за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.80-89); документами на мобільні телефони марки "Nokіa Asha 200" і марки "іPfone 4s" та кільце торгівельної марки "Chopard" (а.с.96-99,129,143); акт №848 судово-медичного дослідження ОСОБА_3 (а.с.130); інформацію з каналів зв'язку (а.с.146-148); протокол огляду ОСОБА_5 та протокол огляду вилученого у нього мобільного телефону "Nokіa Asha 200" від 08.10.2012 року (а.с.153,154); постанову про долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів - телефонів "Nokіa Asha 200" і "Nokіa 101" від 10.10.2012 року (а.с.156); покази потерпілої ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Однак, аналіз перерахованих вище доказів на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 необхідно виправдати в інкримінованому йому злочині за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950), яка ратифікована Верховною Радою України від 17 липня 1997 року, кожен, хто звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинним доти, поки його провина не буде доведена відповідно до закону.

У положеннях частин другої та третьої статті 62 Конституції України закріплено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, якщо вичерпані всі можливості їх усунути, відповідно до конституційного принципу презумпції невинуватості повинні тлумачитися і враховуватися на користь обвинуваченого.

Статтею 17 КПК України передбачено, що :

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Відповідно до ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частина 2 ст.186 КК України передбачає відповідальність за відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства.

Грабіж з об'єктивної сторони є відкритим викраденням чужого майна, тобто вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викраденення. Одночастно і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення, але вона ігнорує це.

Предметом злочинів проти власності є тільки чуже майно.

Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, які характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину. Ознаками суб'єктивної сторони, як елементу складу, є вина, мотив і мета злочину. Обов'язковій (необхідної) основною ознакою суб'єктивної сторони будь-якого складу злочину є вина особи.

Згідно зі ст.23 КК України виною є "психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченою цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності".

При відсутності вини особи немає і складу злочину, навіть якщо в результаті її дії (бездіяльності) настали передбачені законом суспільне небезпечні наслідки. У цьому положенні відображається найважливіший принцип - принцип суб'єктивного ставлення, закріплений у ст. 62 Конституції України.

Стаття 24 КК передбачає умисел і його види - прямий і непрямий. При прямому умислі особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Законодавець свідчить про три необхідні ознаки умислу:

а) свідомість особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності;

б) передбачення його суспільно небезпечних наслідків;

в) бажання настання суспільно небезпечних наслідків або ж свідоме їх допущення.

При умисному вчиненні злочинів з матеріальними складами (грабіж) свідомістю винного охоплюється не тільки освідомлення суспільно небезпечного характеру свого діяння, але і передбачення настання суспільно небезпечних наслідків.

Грабіж з суб'єктивної сторони передбачає тільки прямий умисел: особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, відкрито вилучає чуже майно, на яке не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає завдати таку шкоду.

Обов'язковими суб'єктивними ознаками грабіжу є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Не утворюють складу грабежу протиправні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном не з корисливою метою, а, наприклад, з метою його тимчасового використання з подальшим поверненням власнику або у зв'язку з передбачуваним правом на це майно. Залежно від обставин справи такі дії при наявності до того підстав підлягають кваліфікації за іншими статтями Кримінального кодексу. Привласнення знайденого або такого, що випадково опинилося у винного, не може розглядатися як розкрадання.

За пред'явленим обвинуваченням ОСОБА_5 29 серпня 2012 року, приблизно з 22.00 до 23.00 години, перебуваючи біля будинку № 39 по вул. Тімірязєва в м.Ялта, зустрів свою колишню співмешканку ОСОБА_3, з якою вони припинили особисті стосунки у травні 2013 року, та в ході конфлікту, що виник на підставі особистих неприязних стосунків, а також раптово виниклого умислу, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для здоров'я та життя потерпілої, відкрито заволодів її майном із корисливих мотивів.

Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні не визнавав та показав, що він 29 серпня 2012 року не випадково зустрів ОСОБА_3, а приїхав до неї цілеспрямовано, оскільки вона є його коханою жінкою і він з нею з січня 2012 року перебував у особистих відносинах, у тому числі і разом спів мешкали, разом відпочивали, ходили до ресторанів, кафе, спільних друзів, родичів, він її матеріально підтримував, дарував подарки, купував дорогі речі, допомагав вирішувати проблеми, користувалися речами одне одного, вона була вагітна від нього і т.п., вважав своєю родиною і в той вечір приїхав, щоб підтримати та допомогти, оскільки йому стало відомо, що помер її батько. Коли він спрямував до її будинку, вона вже бігла на зустріч і була у стані сильного душевного хвилювання, плакала та кричала, щоб відвезти її до батька. Він намагався її заспокоїти, вона фактично не усвідомлювала своїх дій і прибувала в істеричному стані, він намагався посадити її в машину, коли підійшли ОСОБА_3 сестра з чоловіком ОСОБА_8 та ОСОБА_7. Він сказав їм, щоб вони йшли додому, бо там погано почувається їх матір, викликана швидка допомога на домашню адресу, а ОСОБА_3 добавила на адресу ОСОБА_8, що вони їдуть в лікарню, і вони пішли, а вони з ОСОБА_3 поїхали в лікарню. В машині він давав ОСОБА_3 випити води. В лікарні до них вийшов лікар ОСОБА_10, який підтвердив, що її батько помер. ОСОБА_3 оставалася дуже збудженою, хаотично рухалася, плакала, тому лікар порадив або надати її алкогольного напою для заспокоєння або такої дії ліків, або їхати додому та викликати швидку допомогу. Він пішов в лікарні до аптеки і надав ОСОБА_3 прийняти заспокійливу настойку, але вона не допомогла. По дорозі вони догнали машину швидкої допомоги і звернулися до них за допомогою. ОСОБА_3 була надана лікарями швидкої допомога, поставлений укол і він привіз її без свідомості, заніс на руках, до дому. Мобільні телефони ОСОБА_3 залишилися в нього машині, оскільки вона була без свідомості, а коли вийшла з дому, то тримала їх в руках, бо в той час розмовляла з ним по телефону. Він не заперечував, що телефони залишилися в нього, він не мав наміру їх залишати собі та не повертати, незважаючи на те, що вони були куплені на його гроші, а телефон Айфон належав йому і перебував у ОСОБА_3 в користуванні. При цьому, йому було відомо, що кільце торгівельної марки "Chopard" в неї було, воно було дуже дорогим, як пам'ять, але чи було воно в той вечір на ОСОБА_3, він не звернув уваги, оскільки ситуація була дуже складною і тяжкою, вся увага його була направлена на стан її здоров'я. Коли вони бачилися в день в лікарні, кільця на ній не було. Це кільце вона одягала тільки на важливі заходи, не кожний день. Ніяких протиправних дій відносно ОСОБА_3, а тим більше грабіжу, він не скоював і не мав такого наміру, всі його дії були спрямовані на те, щоб її заспокоїти, а не спричинити біль.

Потерпіла ОСОБА_3 в суді пояснила, що вона була співмешканкою ОСОБА_5, вони проживали разом з лютого 2013 року. З того часу ОСОБА_5 став вести себе неадекватно, спричиняв їй тілесні ушкодження, але потім просив дуже щиро вибачення і вона його простила, дуже сильно її ревнував. Потім вона завагітніла і втратила дитину, що негативно сказалося на їх відносинах, але вони продовжували бути разом. В квітні 2012 року ОСОБА_5 знов спричинив їй тілесні ушкодження і після цього вона в травні повернулася додому в м.Ялта і припинила з ним відносини. Але обвинувачений постійно її переслідував, погрожував, вона його боялася. 20 серпня 2012 року їй подзвонив ОСОБА_5 і сказав, що їде в м.Запоріжжя і вона може користуватися його машиною. 27 серпня 2012 року обвинувачений перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння знов спричинив їй тілесні ушкодження, вони посварилися. Він постійно дзвонив та вибачався. 29 серпня 2012 року вона разом зі своїм батьком поїла в Горгаз, де йому стало недобре і на швидкій допомозі відвезли до лікарні. Коли приїхали в лікарню, то ОСОБА_5 вже був там. Батька розмістили в лікарні і вона повернулася додому. Ввечері лікар ОСОБА_10 їй зателефонував і повідомив, що батько помер. Вона схопила телефони і побігла в лікарню. Біля гаражів її схопив ОСОБА_5, почав трясти та вдарив по лицю, забрав телефони і повів до машини. В цей момент підійшли її сестра з чоловіком, ОСОБА_8 і ОСОБА_7, які спитали, що коїться і ОСОБА_5 відправив їх додому, а її насильно посадив в машину, став її тріпати, зняв з пальця кільце і сказав водію їхати до лікарні. В лікарні лікар ОСОБА_10 підтвердив, що її батько помер, ОСОБА_5 її примусово заставив випити якісь ліки і вона втратила свідомість. Коли 30 серпня 2012 року вона прийшла в себе, то виявила відсутність телефонів та кільця. На запитання де її речі, мама сказала, що у ОСОБА_5. Вона домовилася про зустріч з ОСОБА_5 30 серпня 2012 року. Коли приїхали на зустріч до будівлі виконавчого комітету Ялтинської міської Ради і до їх машини підійшов ОСОБА_5, вона не вийшла до нього, бо він був дуже агрессивним і вона боялася, що він її знов спричинить біль. Просить назначити покарання передбачене законом та задовольнити її цивільний позов.

Допитаний судом свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що 29 серпня 2012 року батько її дружини попав до лікарні, ввечері коли він зі своєю дружиною ОСОБА_8 підходили до будинку, де живе ОСОБА_3, почули крик останньої і побачили, як ОСОБА_5 заштовхував ОСОБА_3 в машину, а їм сказав йти додому, так як мама почувається недобре. Після того, як прийшли додому дзвонили ОСОБА_3 на телефон, але відповідав ОСОБА_5. Пізніше ввечері ОСОБА_5 приніс на руках додому ОСОБА_3, яка була без свідомості. Йому сказали забрати ОСОБА_3 речі у ОСОБА_5, на що останній сказав, що завтра віддасть. 30 серпня 2012 року вони намагалися зустрітися з ОСОБА_5, але оскільки той здавався їм агресивним, вони поїхали з місця зустрічі. Зі слів своєї дружини, її мами та самої ОСОБА_3 знає, що ОСОБА_5 її бив, бачив синці. Телефон «Нокія Айше» він подарував своїй дружині на день народження, а та вже його обміняла на інший у ОСОБА_3 Кільце ОСОБА_3 подарував її колишній хлопець, ОСОБА_18. Знає, що ОСОБА_3 проживала разом з ОСОБА_5 з січня 2012 року по травень 2012 року.

Свідок ОСОБА_8 суду дала аналогічні покази показам свого чоловіка, свідка ОСОБА_7 та добавила, що 29 серпня 2012 року їй подзвонив ОСОБА_5 і вона повідомила, що батько в лікарні і щоб він залишив у спокої ОСОБА_3. Ввечері, коли ОСОБА_5 приніс сестру додому, вона спитала, де речі ОСОБА_3, на що той відповів, що завтра поверне. А також, що коли ОСОБА_5 намагався проти волі посадити ОСОБА_3 в машину, вона бачила в ОСОБА_3 на пальці кільце.

Таким чином, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_7 підтвердили, що 29 серпня 2012 року вони бачили як ОСОБА_5 проти волі посадив ОСОБА_3 в машину, але вони не бачили, щоб ОСОБА_5 відкрито викрав телефони чи кільце у ОСОБА_3 і не усвідомлювали побачені дії, як скоєння злочину по відкритому незаконному заволодінню майном її родички, вона не просила в них захисту, допомоги чи викликати міліцію.

Покази потерпілої ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в суді підтверджуються також протоколами про проведення слідчого експерименту за їх участю під час досудового слідства, під час яких були надані аналогічні пояснення.

Свідок ОСОБА_3 також підтвердила, що ввечері на мобільні телефони її дочки ОСОБА_3, відповідав ОСОБА_5 і коли приніс ОСОБА_3 додому, були відсутні мобільні телефони та кільце її дочки. На запитання, де речі її дочки, ОСОБА_5 повідомив, що поверне їх самій ОСОБА_3 завтра. При цьому доповнила, що ОСОБА_5 ображав її дочку, бив.

Свідок ОСОБА_19 пояснив, що ОСОБА_5 29 серпня 2012 року попросив його відвезти в місто Ялта. Перше заїхали до ОСОБА_3, потім поїхали в лікарню. Ввечері знов поїхали до ОСОБА_3 і зустріли її вже на вулиці. ОСОБА_5 поміг їй сісти в машину, дали випити води, вона дуже кричала і плакала. Бачив як підходили до ОСОБА_5 з ОСОБА_3 ОСОБА_7. Поїхали в лікарню, ОСОБА_5 знайшов лікаря, який повідомив ОСОБА_3, що її батько дійсно помер. Також лікар порадив купити або алкогольний напій, або заспокійливе в аптеці, так як ОСОБА_3 було дуже тяжко, вона не переставала плакати. Коли їхали з лікарні побачили швидку допомогу і поїхали за нею, догнали, зупинили і лікарі швидкої надали ОСОБА_3 допомогу, зробили укол. Після цього відвезли ОСОБА_3 додому і повернулися в місто Алушта. Під час коли відбувалися викладені ним обставини і коли він залишався з ОСОБА_3 один на один, вона не зверталася до нього з проханням допомогти їй, чи викликати міліцію, не скаржилася на ОСОБА_5, на те, що він викрав у неї якісь речі, не намагалася втекти і т.п. Як на його думку ОСОБА_3 не могла повірити в смерть свого батька, тому так плакала, кричала.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він був лікарем батька ОСОБА_3 і 29 серпня 2012 року в Ялтинську міську лікарню приїжджали ОСОБА_3 і як він пойняв зі своїм чоловіком ОСОБА_5 Вони привозили хрестик, ікону, свічки, спілкувалися між собою. Також вдень приїжджав і сам ОСОБА_5 і питав, яка необхідна з його сторони допомога в лікуванні батька. Ввечері ОСОБА_5 приїхав знов з ОСОБА_3 і він вже їм підтвердив факт смерті. ОСОБА_3 була дуже в тяжкому емоційному, істеричному стані, намагалася зайти до батька, хаотично рухалася, але він її не пустив і порекомендував викликати швидку допомогу, оскільки вона зі своїм станом самостійно могла не справитися. Він бачив як ОСОБА_5 її посадив в машину і повіз. ОСОБА_5 вів себе спокійно, з турботою. ОСОБА_5 відходив до аптеки і він залишався з ОСОБА_3 наодинці, вона не просила про допомогу, не намагалася втекти, не скаржилася на ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_22 пояснив, що є другом ОСОБА_3, ОСОБА_5 також знає. 29 серпня 2012 року він приїхав до ОСОБА_3 додому, там була її мама. Він дзвонив ОСОБА_3, але відповідав ОСОБА_5. Чув в телефон як кричала ОСОБА_3. Потім ОСОБА_5 привіз ОСОБА_3 додому буз свідомості. Він і ОСОБА_5 вийшли, палили і він бачив у ОСОБА_5 телефон ОСОБА_3. ОСОБА_8 сказала ОСОБА_5 повернути телефони ОСОБА_3, але той телефони не віддав, сказав завтра. Мови про кільце не йшло. Зі слів ОСОБА_3 знає, що ОСОБА_5 забрав не тільки телефони, але і кільце, яке було подарунком колишнього хлопця. Кільця у ОСОБА_5 він не бачив. Знає, що ОСОБА_3 боялася ОСОБА_5, останній не залишав її у спокої. Вони постійно сварилися, мирилися, в них були своєобразні відносини, в які він не втручався і не інтересувався. Мобільний телефон марки "іPfone 4s" був куплений ОСОБА_5 для ОСОБА_3 взамін іншого розбитого, як йому відомо з ревнощів, телефону.

Свідок ОСОБА_23 пояснив, що обвинувачений є його братом. Йому відомо, що ОСОБА_5 жив разом з ОСОБА_3 весною та літом 2012 року в м.Алушта і в м.Ялта, вони разом приїжджали в гості. В началі серпня 2012 року він возив ОСОБА_5 до ОСОБА_3 у зв'язку з пошкодженням автомобіля, а потім ще раз він підвозив до виконкому Ялтинської міської ради на зустріч з ОСОБА_3, щоб повернути телефони. ОСОБА_5 підходив до чорного автомобіля типу Джип, щоб побалакати з ОСОБА_3 та віддати телефони, але з машини ніхто не вийшов і машина поїхала. ОСОБА_5 повернувся в машину розсерджений, що ОСОБА_3 не вийшла. ОСОБА_5 матеріально є забезпеченою людиною і не міг скоїти такий злочин.

Свідок ОСОБА_24 є матір'ю ОСОБА_5 і пояснила, що вважала ОСОБА_3 своєю невісткою, ОСОБА_5 захоплювався ОСОБА_3, яка була вагітна від нього. ОСОБА_3 їздила на машині ОСОБА_5. В кінці серпня щось між ними сталося і вони припинили відносини, їй нічого не пояснили. ОСОБА_5 матеріально є забезпеченою людиною і на її думку не міг скоїти такого злочину.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що між обвинуваченим та потерпілою відносини зав'язалася у січні 2012 року, а в травні 2013 року припинилися, оскільки ОСОБА_5 ОСОБА_3 ображав, бив, ревнував. Коли ОСОБА_5 тільки познайомився з ОСОБА_3, він був уважним, дарував їй подарунки, а потім як вони стали жити разом все змінилося. ІНФОРМАЦІЯ_2, коли помер батько ОСОБА_3, вона була в неї вдома. ОСОБА_3 розповідала їй, що сталося, і в той момент ОСОБА_5 заніс ОСОБА_3 без свідомості. ОСОБА_3 стала питати ОСОБА_5, де речі її доньки, на що той відповів, що завтра віддасть. 30 серпня 2012 року вона на своєму автомобілі разом з ОСОБА_3 поїхали на зустріч з ОСОБА_5 до будівлі виконавчого комітету Ялтинської міської Ради. Коли підійшов ОСОБА_5, то сказав, щоб ОСОБА_3 вийшла до нього з машини. ОСОБА_3 відмовилася і сказала повернути її речі, оскільки він наполягав на тому щоб ОСОБА_3 вийшла, вони поїхали, так як зрозуміли, що ОСОБА_5 настроєний негативно. Телефони і кільце пропали після того, як ОСОБА_5 приніс ОСОБА_3 додому 29 серпня 2012 року.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона є подругою ОСОБА_3. ОСОБА_3 жила разом з ОСОБА_5, як родина, але в травні 2012 року припинила з ним особисті відносини, а підтримувала тільки звичайні стосунки Припинила стосунки у зв'язку з тим, що він її бив, принижував, погрожував. В кінці серпня 2012 року вона була свідком того, як ОСОБА_5 ОСОБА_3 ображав, принижував, бив, погрожував. Ці обставини мали місце, коли вона з ОСОБА_25 і ОСОБА_3 на машині ОСОБА_5 їздили для вирішення проблем, які виникли в неї і її необхідна була допомога нотаріуса, за якою ОСОБА_3 звернулася по телефону до ОСОБА_5. Коли вони під'їхали до ОСОБА_5 той був в стані алкогольного сп'яніння і вів себе дуже неадекватно, хватав ОСОБА_3 за волосся, виганяв з машини, забирав ключі, погрожував, продивлявся її телефон і т.п. ОСОБА_3 боялася ОСОБА_5. ОСОБА_5 контролював її, звертав увагу на її дзвінки, повідомлення, забирав для цього телефон, був випадок, коли він з ревнощів побив її телефон. Зі слів ОСОБА_8 знає, що 29 серпня 2012 року ОСОБА_5 забрав у ОСОБА_3 телефони і кільце, яке той подарував її колишній хлопець Константан.

Свідок ОСОБА_25 дала покази аналогічні показам свідка ОСОБА_14

Свідок ОСОБА_26 пояснив, що підтримує дружні відносини з ОСОБА_5, який жив цивільним шлюбом з ОСОБА_3 з зими 2012 року. Перш вони жили в Алушті у ОСОБА_5, потім жили в Ялта у ОСОБА_3. Конфліктів не бачив. Знає, що ОСОБА_5 балував ОСОБА_3, купував їй подарунки. ОСОБА_3 їздила на машині ОСОБА_5, той купив їй телефон, передавав через нього ОСОБА_3 гроші.

Також в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_15, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, які підтвердили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали одною родиною з січня 2012 року та все літо 2012 року, бачили їх разом, ходили в гості, каталися в городі.

Предметами інкримінованого ОСОБА_5 злочину є наступне майно: мобільний телефон марки "Nokіa Asha 200", мобільний телефон марки "іPfone 4s", кільце торгівельної марки "Chopard".

На підставі представлених стороною обвинувачення документів та пояснень учасників кримінального провадження встановлено, що:

Мобільний телефон марки "Nokіa Asha 200" білого кольору був куплений ОСОБА_8 на день народження в якості подарунка, в наслідок їх родинних взаємовідносин телефоном стала користуватися ОСОБА_3

Мобільний телефон марки "іPfone 4s" був куплений ОСОБА_5 та переданий ОСОБА_3

Кільце торгівельної марки "Chopard" було передано в дар ОСОБА_3 під час її особистих відносин з ОСОБА_18

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 є самостійною, матеріально забезпеченою людиною, який займається суспільною роботою, є депутатом органів місцевого самоврядування, має у власності рухоме та нерухоме майно, є директором ПП «Арагор», має постійний заробіток і дохід.

Жодних доказів того, що ОСОБА_5 мав намір збагатитися за рахунок майна ОСОБА_3, суду не представлено, як і доказів того, ОСОБА_5 усвідомлював, що він відкрито заволодіває чужим майном і його дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення.

Посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_5 користувався відповідно до інформації знятої з каналів мобільного зв'язку, та протоколу вилучення у нього мобільного телефону "Nokіa Asha 200", білого кольору, належного ОСОБА_3, є свідченням його винуватості у грабіжі, судом до уваги не приймається, оскільки факт знаходження телефону у ОСОБА_5 ним і не заперечувався, він цього не приховував.

Факт перебування вилученого телефону у ОСОБА_5 не підтверджує вчинення ним відкритого викрадення чужого майна, оскільки він не вважав ні ОСОБА_3, ні її майно чужим, не передбачав спричинення матеріальної шкоди і не бажав завдати таку шкоду. ОСОБА_5 мав намір повернути телефон ОСОБА_3, враховуючи їх відносини, особисто, але вона перш при зустрічі 30 серпня 2012 року не побажала розмовляти, а потім все ускладнилося тим, що ОСОБА_3 звернулася 04 вересня 2012 року до міліції з заявою про вчинення відносно неї ОСОБА_5 злочину.

Крім того, з пояснень свідків як зі сторони обвинувачення та і зі сторони захисту встановлено, що відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ґрунтувалися на ревнощах і раніше були випадки, коли ОСОБА_5 забирав телефони, розбивав їх, повертав, обмінював.

Також встановлено, що перебуваючи в цивільних шлюбних відносинах з потерпілою, обвинувачений забезпечував їх проживання, відпочинок, дарував їй подарунки, купував дорогі речі, вона користувалася належним його родині транспортним засобом, зверталася до нього за допомогою у вирішенні проблем та питань.

Суду не доведено органом досудового слідства та не встановлено в судовому засіданні, що особисті відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були припинені в травні 2012 року, оскільки свідки як зі сторони обвинувачення так і зі сторони захисту є зацікавленими особами і суд відноситься в цій частині до їх показів критично.

Разом з тим, суд враховуючи можливість потерпілої ОСОБА_3 29 серпня 2012 року повідомити про злочинні дії відносно неї ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_10, лікарям швидкої допомоги (які повідомили би правоохороні органи про злочин), приходить до висновку, що дії ОСОБА_5 нею також на той момент не вважалися, як грабіж, не усвідомлювалися як безоплатне вилучення її майна в її присутності.

Між тим, потерпіла та її представник представили суду докази того, що потерпіла ОСОБА_3 кількаразово зверталася до правоохоронних органів у зв'язку з спричиненням їй ОСОБА_5 тілесних ушкоджень та погроз фізичного насильства.

Відповідно до наданого стороною обвинувачення Акту судово-медичного дослідження №848 від 07.09.2012 року, у ОСОБА_3 відсутні які небудь тілесні ушкодження. В заяві ОСОБА_3 про вчинення злочину від 04.09.2012 року вказано, що тілесних ушкоджень їй не спричинено. Таким чином, обвинуваченням не доведено, що ОСОБА_5 29 серпня 2012 року застосовував до ОСОБА_3 насильство з метою заволодіння її майном.

Оцінка діям обвинуваченого відносно ОСОБА_3 29 серпня 2012 року надана судом, як таким, що вчинені з метою втішити, заспокоїти, допомогти у зв'язку з горем, яке сталося в родині близької йому людини.

Той факт, що потерпіла ОСОБА_3 кількаразово зверталася до правоохоронних органів у зв'язку з спричиненням їй ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, до відома суду не приймається, оскільки на кваліфікацію інкримінованих йому дій, які мале місце 29 серпня 212 року, не впливає. Крім того, з боку ОСОБА_5 також до міліції подавалися заяви про вчинення злочинних дій ОСОБА_3

Також органом досудового слідства не встановлені всі інкриміновані обвинуваченому предмети злочину, не встановлено їх місце знаходження, їх вартість.

Враховуючи вищевикладені обставини та негативне ставлення потерпілої до обвинуваченого, відсутність інших доказів, крім показів самої потерпілої, про заволодіння ОСОБА_5 кільцем, суд вважає не доведеним цього факту.

Суд, оцінивши показання обвинуваченого, потерпілої, свідків, встановив, що, у ОСОБА_5 був відсутній корисливий намір на безоплатне заволодіння майном ОСОБА_3, на збагачення за рахунок її речей, а також з його боку 29 серпня 2012 року були відсутні будь - які умисні дії, спрямовані на заподіяння побоїв чи фізичного болю потерпілій, оскільки докази, представлені державним обвинувачем у судовому засіданні, як кожне окремо, так і в сукупності, не дали підстав для висновку про винність ОСОБА_5 в інкримінованому йому діянні, а свідчать про наявність конфліктів, спорів, неприязнених відносин, заснованих у першу черзі на ревнощі між чоловіком та жінкою, у зв'язку з чим, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 73849 гривень суд залишає без розгляду відповідно до ст.129 КПК, яка передбачає, що у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.186 КК України визнати невинуватим і виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді застави залишити без змін до набрання вироком законної сили. Заставу у розмірі 113400,00 гривень, внесену ОСОБА_24 відповідно до квитанції АТ «Збербанк Россіі» №2-2200 від 17.12.2012 року, повернути заставодавцю по вступу вироку у законну силу.

Речові докази: мобільні телефони "Nokіa Asha 200" і «Nokіa 101», передані на зберігання до камери схову Лівадійського відділу Ялтинського міського управління - повернути за належністю "Nokіa Asha 200" ОСОБА_3, «Nokіa 101» - ОСОБА_5, копію посвідчення НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_5 - зберігати в матеріалах справи.

Цивільний позов ОСОБА_3 залишити без розгляду.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом 30 діб через Ялтинський міський суд з моменту проголошення, для засуджених в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні.

Суддя: