-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" серпня 2013 р. Справа № 915/914/13
за позовом: Прокурора міста Миколаєва /54030, м. Миколаїв, Бузький бульвар, 15/ в інтересах держави
до відповідача-1: Виконавчого комітету Миколаївської міської ради /54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20/
до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1/
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 117/
про скасування п. 1.15 розділу 1 рішення виконкому Миколаївської міської ради № 578 від 25.05.2012р. та п. 33 розділу 2 рішення виконкому Миколаївської міської ради № 327 від 29.03.2013р.
Суддя Бездоля Д.О.
ПРЕДСТАВНИКИ:
від прокурора: Коршунова О.О. (посвідчення від 06.06.13р. № 017558)
від відповідача-1: Горобченко О.В. (довіреність від 15.03.13р. № 669/020201-22/02.07/14/13)
від відповідача-2: не з'явився
від третьої особи: Бойко В.В. (довіреність від 01.06.13р. № 67/13-24)
СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду в інтересах держави з позовом до відповідачів-1, 2 про:
- скасування п. 1.15 розділу 1 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.05.12р. № 578 "Про укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувних тимчасових споруд";
- скасування п. 33 розділу 2 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 29.03.13р. № 327 "Про укладення та продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувної тимчасової споруди (групи пересувних тимчасових споруд) по м. Миколаєву";
- визнання недійсним з моменту вчинення договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 11.06.12р. № 100, укладеного між відповідачами, зі змінами, внесеними договором про зміни від 22.04.13р. № 100/1-13.
Заявлений позов позивач обґрунтовує тим, що спірні рішення відповідача-1 суперечать ст.ст. 1, 19, 20, 50, 51, 52 Земельного кодексу України, ст. 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 7, 9 Закону України "Про природно - заповідний фонд України", а тому підлягають скасуванню господарським судом.
Відповідачі-1, 2 проти позову позивача заперечили, мотивуючи тим, що спірними рішеннями відповідач-1 не змінював цільового призначення земельної ділянки, позивач не довів наявності негативного впливу діяльності відповідача-2 на природний стан земель, процедура надання відповідачем-1 дозволу на розміщення пересувної тимчасової споруди на цій земельній ділянці повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.
Третя особа пояснила суду, що відповідач-1 незаконно надав відповідачу-2 земельну ділянку для здійснення сезонної роздрібної торгівлі, тим самим змінивши її цільове призначення.
Ухвалою суду від 27.05.13р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 13.06.13р. об 11 год. 15 хв.
Ухвалою суду від 13.06.13р. розгляд справи був відкладений на 01.07.13р. о 15 год. 20 хв. у зв'язку з залученням до участі у справі третьої особи, неподанням відповідачами витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових доказів по справі. Цією ж ухвалою до участі у справі на стороні позивача була залучена третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державна інспекція сільського господарства у Миколаївській області.
У судовому засіданні 01.07.13р. судом оголошувалась перерва до 09.07.13р. о 14 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 09.07.13р. провадження у справі в частині позовної вимоги Прокурора міста Миколаєва до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту вчинення договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 11.06.12р. № 100, укладеного між відповідачами, зі змінами, внесеними договором про зміни від 22.04.13р. № 100/1-13, було припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Ухвалою суду від 09.07.13р. строк розгляду спору був продовжений на 15 днів, а розгляд справи відкладений на 07.08.13р. о 15 год. 00 хв. у зв'язку з неподанням прокурором витребуваних судом доказів.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням виконкому Миколаївської обласної ради народних депутатів від 23.10.1984р. № 448 «Про мережу територій та об'єктів природно-заповідного фонду області» Флотський бульвар, площею 3,7 га, по вулиці Набережній, був включений до переліку державних парків - пам'ятників садово - паркового мистецтва місцевого значення.
Рішенням Миколаївської міської ради від 25.10.07р. № 17/11 "Про взяття за основу переліку об'єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення м. Миколаєва", Флотський бульвар, орієнтовною площею 3,09 га, від Інгульського спуску до вул. Пушкінської, статус об'єкта - згідно з рішенням виконкому Миколаївської обласної ради народних депутатів від 23.10.1984р. № 448, був включений до переліку об'єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення м. Миколаєва.
Рішенням Миколаївської міської ради від 25.08.11р. № 8/11 "Про затвердження проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж Флотського бульвару - території природоохоронного призначення" був затверджений проект землеустрою з організації та встановлення меж Флотського бульвару - території природоохоронного призначення, обмеженої вулицею Набережною, Інгульським спуском та площею Леніна в Центральному районі міста Миколаєва. Загальна площа території Флотського бульвару складає 70803 кв.м.
Рішенням Миколаївської міської ради від 04.04.13р. № 27/16 «Про затвердження переліку об'єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення в м. Миколаєві» парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва "Флотський бульвар", площею 70803 кв.м., включений до переліку об'єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення в м. Миколаєві.
Згідно з ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до ст.ст. 43, 44, ч. 1 ст. 46 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва). До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність.
Згідно з ст. 3 Закону України "Про природно - заповідний фонд" до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
За вищевикладених обставин, господарський суд вважає, що Флотський бульвар є об'єктом природно-заповідного фонду, а землі Флотського бульвару відповідно належать до категорії земель природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Спірним пунктом 1.15. розділу 1 рішення відповідача-1 від 25.05.12р. № 578 "Про укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувних тимчасових споруд" відповідачу-2 дозволено розмістити для здійснення сезонної роздрібної торгівлі пересувну тимчасову споруду, площею 10,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2.
Пунктом 2.15. розділу 2 даного рішення відповідача-1 відповідача-2 зобов'язано звернутись до Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради для укладання договору про встановлення особистого строкового сервітуту строком на один рік щодо земельної ділянки, площею 10,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2.
Спірне рішення було прийнято відповідачем-1 виходячи з наступних даних: цільове використанням землі - комерційне використання; код цільового використання землі: 03.03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Дана обставина підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж особистого строкового сервітуту (а.с. 17 - 18, 27, 42), поясненнями позивача, третьої особи та жодним чином не спростовується відповідачами.
11.06.12р. відповідачі підписали договір про встановлення особистого строкового сервітуту № 100, за яким відповідач-1 на підставі власного рішення від 25.05.12р. № 578 встановив особистий строковий сервітут строком на 1 рік з дати державної реєстрації цього договору відносно земельної ділянки, площею 10 кв. м., на АДРЕСА_2, в інтересах відповідача-2, для розміщення пересувної тимчасової споруди, площею 10 кв. м., для здійснення сезонної роздрібної торгівлі.
Згідно з п. 11.1. вказаного договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами, здійснення плати та його реєстрації.
Даний договір був зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів про встановлення особистого строкового сервітуту вчинено запис від 11.06.12р. за № 100.
Відповідно до ч. 3 ст. 100 ЗК України, в редакції станом на 11.06.12р., договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Згідно з ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідачі не здійснили державну реєстрацію договору від 11.06.12р. № 100 у територіальному органі Держземагенства в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.09р. № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі", а отже вказаний договір не був вчинений відповідачами.
Спірним пунктом 33 розділу 2 рішення відповідача-1 від 29.03.13р. № 327 "Про укладення та продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувної тимчасової споруди (групи пересувних тимчасових споруд) по м. Миколаєву" відповідачу-2 продовжено термін дії вищезазначеного не вчиненого відповідачами договору про встановлення особистого строкового сервітуту строком на 1 рік з 11.06.13р., для розміщення пересувної тимчасової споруди, площею 10 кв. м., для здійснення сезонної роздрібної торгівлі по Флотському бульвару, навпроти будинку АДРЕСА_2
22.04.13р. відповідачі на підставі рішення відповідача-1 від 29.03.03р. № 327 підписали договір про зміни № 100/1-13 до договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 11.06.12р. № 100.
Даний договір про зміни був зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів про встановлення особистого строкового сервітуту вчинено запис від 22.04.13р. за № 100/1-13.
Згідно з ч. 3 ст. 100 ЗК України, в редакції станом на 22.04.13р., договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Згідно з ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідачі не здійснили державну реєстрацію вказаного договору про зміни, а отже він також є не вчиненим сторонами.
За результатами позапланової перевірки дотримання відповідачем-2 вимог земельного законодавства, проведеної третьою особою 07.08.13р., встановлено:
- відповідач-2 використовує земельну ділянку на території АДРЕСА_2 згідно з договором про встановлення особистого строкового сервітуту від 11.06.12р. № 100;
- загальна площа, яка використовується відповідачем-2, складає 162 кв. м.;
- на земельній ділянці розташовані холодильні вітрини, столи, стільці, розбірні намети, парасольки;
- об'єкт знаходиться на пішохідній зоні;
- об'єкт використовується як тимчасова споруда, земельна ділянка огороджена парканом (самовільно зайнято 152 кв. м.).
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Згідно з ч. 2 ст. 45, ч. 3 ст. 46 ЗК України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом. Порядок використання земель іншого природоохоронного призначення визначається законом.
Відповідно до ст. 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в редакції станом на 25.05.12р., ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об'єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об'єктом природно-заповідного фонду України. До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Господарським судом встановлено, що Флотський бульвар є об'єктом природно-заповідного фонду, а землі Флотського бульвару належать до категорії земель природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення, а отже вказані землі повністю або частково вилучені з господарського використання та можуть використовуватись лише: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Натомість, спірним пунктом 1.15. розділу 1 рішення відповідача-1 від 25.05.12р. № 578 відповідачу-2 дозволено розмістити пересувну тимчасову споруду, площею 10,0 кв. м., на землях АДРЕСА_2 для здійснення сезонної роздрібної торгівлі, а спірним пунктом 33 розділу 2 рішення відповідача-1 від 29.03.13р. № 327 відповідачу-2 продовжено термін дії не вчиненого відповідачами договору про встановлення особистого строкового сервітуту строком на 1 рік з 11.06.13р., для розміщення цієї тимчасової споруди на Флотському бульварі також для здійснення сезонної роздрібної торгівлі.
За цих обставин, господарський суд вважає, що спірні п. 1.15. розділу 1 рішення відповідача-1 від 25.05.12р. № 578 та п. 33 розділу 2 рішення відповідача-1 від 29.03.13р. № 327 суперечать ч. 5 ст. 20 ЗК України, ст. 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ч. 3 ст. 7, ст. 9 Закону України "Про природно - заповідний фонд України", оскільки дозволяють відповідачу-2 діяльність, яка може негативно вплинути на стан парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва "Флотський бульвар" та яка перешкоджає використанню земель цього об'єкту природно-заповідного фонду за цільовим призначенням, як-то: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За цих підстав, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає задоволенню, а спірні п. 1.15. розділу 1 рішення відповідача-1 від 25.05.12р. № 578 та п. 33 розділу 2 рішення відповідача-1 від 29.03.13р. № 327 визнанню незаконними та скасуванню.
Господарським судом встановлено, що спірний пункт 1.15. розділу 1 рішення відповідача-1 від 25.05.12р. № 578 був прийнятий відповідачем-1 виходячи з наступних даних: цільове використанням землі - комерційне використання; код цільового використання землі: 03.03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.10р. № 548, розділ 03 належить до земель громадської забудови. Між тим, землі Флотського бульвару, які належать до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, вказані в іншому розділі класифікації: 04 - землі природно - заповідного фонду.
За цих обставин, господарський суд вважає, що спірні рішення відповідача-1 прийняті останнім на підставі недостовірних даних та з порушенням ч. 2 ст. 20 ЗК України, яка передбачає (в редакції станом на 25.05.12р.), що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
Дана обставина є окремою підставою для задоволення позову позивача.
Господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідачів-1, 2 проти задоволення позову прокурора, оскільки вони повністю спростовані наявними в матеріалах справи доказами та не ґрунтуються на чинному законодавстві України.
Керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати п. 1.15 розділу 1 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.05.2012р. № 578 "Про укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувних тимчасових споруд".
3. Визнати незаконним та скасувати п. 33 розділу 2 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 29.03.2013р. № 327 "Про укладення та продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувної тимчасової споруди (групи пересувних тимчасових споруд) по м. Миколаєву".
4. Стягнути з виконавчого комітету Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код 04056612) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 12.08.2013р.
Суддя Д.О.Бездоля
скопійовано
-
скопійовано
-
