КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2013 року Справа № 810/222/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Луценко К.Ю., за участю:

представника позивача - Шевчука В.І.,

представника відповідача - Прибори П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат»

до про

Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат» звернулось до суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 22.11.2012 № 0002341500 та визнання протиправними дій відповідача стосовно складання ним вказаного рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Державному спеціалізованому підприємству «Чорнобильський спецкомбінат» донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 22517 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 5629 грн. 00 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказане податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладені обставини, позивач також просить суд визнати дії відповідача щодо складання оскаржуваного рішення протиправними, як такі, що порушують права позивача у сфері податкових відносин.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат» (ідентифікаційний код 37197165, місцезнаходження: 07270, Київська область, Іванківський район, м. Чорнобиль, вул. Радянська, буд. 70) зареєстроване державним реєстратором Іванківської районної державної адміністрації Київської області 25.01.2011, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 1 337 102 0000 000690. Підприємство засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства надзвичайних ситуацій України та є правонаступником функцій, майнових прав і обов'язків ДП по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення «Чорнобильсервіс», ДСП «Регіональне управління забезпечення організаційно - технічної та розпорядчої діяльності», ДП «Спеціалізована будівельна компанія», ДСНВП «Чорнобильський радіоекологічний центр», ДСКП «Чорнобильська Пуща», ДСВКВП «Чорнобильводексплуатація», а також ДСП «Комплекс» у частині отриманих прав і обов'язків останнього щодо виконання функцій з дезактивації радіаційно забруднених матеріалів.

Зазначені обставини підтверджуються даними, що наведені у наявних в матеріалах справи копіях свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 327094 (т. 1 а.с. 11) та статуту Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат», затвердженого Міністерством надзвичайних ситуацій України 24.01.2011 та зареєстрованого державним реєстратором Іванківської районної державної адміністрації Київської області 25.01.2011 (т. 1 а.с. 8-10).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що у жовтні 2012 року Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат» подано до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2012 року разом з додатками, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи (т. 1 а.с. 14-25).

У листопаді 2012 року посадовою особою податкового органу на виконання вимог статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, заявлених у вказаній податковій декларації.

За результатами камеральної перевірки відповідачем складено акт від 22.11.2012 № 601/15/37197165, в якому зафіксовано порушення позивачем порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток, що призвело до завищення показника витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, на суму 107225 грн. 00 коп., та, як наслідок, до заниження податкового зобов`язання з цього податку на 22517 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 22.11.2012 № 0002341500, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств у загальному розмірі 28146 грн. 00 коп., з яких: 22517 грн. 00 коп. - за основним платежем; 5629 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Під час судового розгляду справи представник позивача зазначив, що висновки податкового органу стосовно вчинення Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат» податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, здійснено суб`єктом господарювання у відповідності до вимог чинного податкового законодавства України.

У свою чергу, представник відповідача пояснив суду, що включення позивачем до складу адміністративних витрат показників амортизації таких нематеріальних активів як: програмне забезпечення (комп`ютерні програми, ключі електронного захисту), ліцензії та фільм « 20 років Чорнобильської катастрофи» є порушенням вимог статей 138 та 145 Податкового кодексу України, оскільки витрати, сплачені за користування такими активами, визнаються роялті.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України передбачено, що податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків.

Порядок адміністрування податком на прибуток підприємств визначено розділом III Податкового кодексу України, положення якого в силу приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно з приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 розділу III Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 розділу III цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, що беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством; витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші операційні витрати; фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку); інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

У свою чергу, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, включають: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що до складу показника адміністративних витрат декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2012 року позивачем було включено амортизацію нематеріальних активів групи 6 у загальному розмірі 107225 грн. 00 коп.

Так, до вказаної групи нематеріальних активів включено, зокрема, системні комп`ютерні програми (Microsoft Windows, MSSQL Svr тощо), прикладні та спеціалізовані комп`ютерні програми (Kaspersky Antivirus, LeoMetr-F, автоматизована система електронного документообігу «Аскод», геоінформаційна система «Земля і нерухомість», комплекс засобів захисту від НСД в АС класу 1 «Рубіж-РСО», автоматизована система бухгалтерського обліку « 1С», електронні ключі захисту тощо), ліцензії на провадження діяльності, пов`язаної з використанням джерел іонізуючого випромінювання, наданням послуг з охорони власності та громадян тощо, а також фільм « 20 років Чорнобильської катастрофи».

Вирішуючи питання стосовно обґрунтованості висновків податкового органу про неправильне ведення позивачем податкового обліку, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, суд виходить з наступного.

Пунктом 144.1 статті 144 Податкового кодексу України визначено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.120 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нематеріальні активи - це право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Згідно з приписами пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242, нематеріальним активом вважається немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. У свою чергу, група нематеріальних активів - це сукупність однотипних за призначенням та умовами використання нематеріальних активів.

Відповідно до підпункту 145.1.1 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України, нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється із застосуванням методів, визначених у підпункті 145.1.5 пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу, протягом таких строків:

- група 1 (права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище) - відповідно до правовстановлюючого документа;

- група 2 (права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо) - відповідно до правовстановлюючого документа;

- група 3 (права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті) - відповідно до правовстановлюючого документа;

- група 4 (права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті ) - відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 5 років;

- група 5 (авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті) - відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки;

- група 6 (інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо) - відповідно до правовстановлюючого документа.

Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

В силу приписів статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-XII комп`ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

Статтею 8 зазначеного Закону передбачено, що комп`ютерна програма є об`єктом авторського права.

Згідно з приписами частини першої статті 440 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності на твір є право на використання твору.

У свою чергу, використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо (частина перша статті 441 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-XII, майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-XII, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Відповідно до підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України роялті вважається будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Таким чином, необхідною умовою для визначення природи платежу за отримання певного об`єкту власності є наявність відповідних прав у особи - або авторське право на комп'ютерну програму (це право може належати розробнику програми або особі, яка отримала майнові права повністю чи частково на підставі авторського договору), або право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілена програма (примірник програми, відтворений на диску або іншому носії інформації).

Слід також звернути увагу на те, що авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки (стаття 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-XII).

Враховуючи наведені вище положення правових норм, суд дійшов висновку, що саме платежі за користування авторським правом на комп'ютерні програми, а не платежі за користування комп'ютерними програмами визнаються податковим законодавством України як роялті.

Як встановлено судом та не заперечувалось представниками сторін, розробниками програмного забезпечення не передано у користування позивачу та не надано йому права користування авторськими правами на такі програми. У свою чергу вказані програми надані позивачу виключно для внутрішнього використання у рамках господарської діяльності підприємства, тобто позивачем придбано виключно право використання програм без переходу авторських прав до нього.

Враховуючи, що Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат» набуло програмне забезпечення з метою його використання у власній господарській діяльності в якості допоміжного інструменту при вирішенні виробничих завдань, обробки даних, бухгалтерського та управлінського обліку, технічних розрахунків тощо, платіж за придбання права використання програм не відповідає визначенню роялті в розумінні норм підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а відтак такі програми, зважаючи на можливість визначення їх достовірної вартості, у відповідності до вимог статті 145 цього Кодексу враховуються у складі 6 групи нематеріальних активів.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що підпунктом «ж» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, включають витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом I цього Кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, у тому числі витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I Податкового кодексу України, основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Таким чином, ліцензії, видані державними органами для провадження господарської діяльності, вартістю більше 2500 гривень зі строком дії понад рік, в силу приписів підпункту 145.1.1 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України належать до 6 групи нематеріальних активів (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних належних доказів того, що ліцензії, які засвідчують право позивача на провадження видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, не підпадають під ознаки ліцензій, що підлягають амортизації у складі нематеріальних активів 6 групи, висновки відповідача про неправильне відображення підприємством у податковому обліку витрат на їх придбання суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до підпункту 144.2 статті 144 Податкового кодексу України, не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.

Національним фільмом вважається створений суб'єктами кінематографії України фільм, виробництво якого здійснено в Україні та авторське право чи право власності на який повністю або частково належить суб'єктам кінематографії України, а також основна (базова) версія мовної частини звукового ряду якого створена українською мовою. Суб'єкт кінематографії - це фізична або юридична особа, яка займається будь-яким видом професійної діяльності у галузі кінематографії (абзаци 16 та 23 статті 3 Закону України «Про кінематографію» від 13.01.1998 № 9/98-ВР).

Як встановлено судом та не було спростовано представником податкового органу у ході судового розгляду справи, телевізійний ролик « 20 років Чорнобильської катастрофи», витрати на виробництво якого понесені ДСП «Регіональне управління забезпечення організаційно - технічної та розпорядчої діяльності» (правонаступником якого є позивач) за договором про виконання робіт від 06.09.2006 № 10, укладеним з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, не є національним фільмом у розумінні приписів Закону України «Про кінематографію» від 13.01.1998 № 9/98-ВР, а відтак визначені підпунктом 144.2 статті 144 Податкового кодексу України обмеження стосовно амортизації вказаного нематеріального активу відсутні.

Пунктом першим частини третьої статті 2 цього Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що висновки податкового органу стосовно завищення задекларованого Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат» показника витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, на суму 107225 грн. 00 коп., у судовому засіданні були спростовані належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог податкового законодавства України під час обрахування ним суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств.

За таких обставин, податкове повідомлення - рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 22.11.2012 № 0002341500, якими визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 28146 грн. 00 коп., з яких: 22517 грн. 00 коп. - за основним платежем; 5629 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача, що виявились у складанні податкового повідомлення - рішення від 22.11.2012 № 0002341500, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушене право особи в публічно-правових відносинах.

Враховуючи те, що наслідком відповідної активної поведінки відповідача у процесі перевірки та під час фіксації її наслідків стало конкретне рішення, а саме: податкове повідомлення - рішення від 22.11.2012 № 0002341500 про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 28146 грн. 00 коп., яке, як встановлено судом, є протиправним, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а тому спричинило порушення прав Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат», суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача в сфері публічно-правових відносин з відповідачем.

Відтак, у задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 281 грн. 46 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Податкове повідомлення - рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 22.11.2012 № 0002341500, - визнати протиправним та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 281 (двісті вісімдесят одна) грн. 46 коп.

4. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 19 червня 2013 року.