ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2013 року 15:50 № 826/1878/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Каракашьяна С.К., суддів Григоровича П.О., Смолія І.В., при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участі представників позивача Галкіна В.Ю., Беззуб’яка К.М., Фецата М.Є., Скрипки О.В., Перепечая А.М. та Коби А.О., відповідача Шевченка М.В., Білячат І.Й., Чернеги С.Д., Ільківа П.А., Балася О.Л., Богдана М.М., та Ляшова М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до

Державної фінансової інспекції України

про

визнання протиправною та скасування вимоги №05-14/82 від 22.01.2013 в частині,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати п. 2, пп. 3.1 п.3, абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 3 пп. 3.2 п. 3, абз. 5 пп. 3.2 п. 3, абз. 1 пп. 3.3 п. 3, абз. 2 пп. 3.6 п. 3, пп. 3.7-3.8 п. 3, абз. 2, 4, 9-10 п. 4, п.п. 5, 6, 8, 9, 10, 11, 13, 17, 18 вимогу Державної фінансової інспекції України №05-14/82 від 22.01.2013, а також її п.п. 2,3,5,6,8,9,13,14 в частині вимог щодо стягнення коштів з невизначеного кола осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено вимогу є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам, зроблені без дослідження усіх доказів та первинних документів, що є підставою для визнання вимоги протиправною в частині.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність висновків та оскаржуваної вимоги.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 08.10.2012 по 07.12.2012 Державною фінансовою інспекцією України (далі - відповідач) проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) за період з 01.03.2010 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт №05-21/84 від 14.12.2012 (далі - акт ревізії).

Позивачем були подані зауваження до акту ревізії, які згідно висновку на зауваження (заперечення) до акту ревізії від 17.01.2013 не були прийняті відповідачем.

З метою усунення виявлених ревізією порушень та попередження виникнення їх у подальшому, керуючись п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», пп. 15 п. 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №499/2011 від 23.04.2011, п.46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006, відповідач листом №05-14/82 від 21.01.2013 встановив обов'язкові вимоги до позивача, серед яких позивачем оскаржуються наступні з них:

- (епізод 1) згідно пункту 2 стягнути у порядку, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України, з осіб, винних у недонарахуванні пені за несвоєчасне виконання робіт, передбаченої умовами договорів №р6/9-190 від 30.12.2009 та №р6/9-191 від 31.12.2009 та не вжитті заходів щодо її стягнення протягом строку позовної давності, шкоду в сумі 2354,52 тис. грн.;

- (епізоди 2-9) згідно пункту 3 відобразити в обліку дебіторську заборгованість за невиконані ремонтно-будівельні роботи (різницю у вартості виконаних робіт) та стягнути кошти в сумі 1623,57 тис. грн. з підрядних організацій, а саме: ПрАТ «ЗАНГАС-НГС» (пп.3.1), ТОВ «Інтехальянс» (абз. 1 пп.3.2), ТОВ ВФК «Промтехноінвест» (абз. 3 пп.3.2), ПАТ «Укрбудгазресурс» (абз. 5 пп.3.2), ТОВ НВФ «Торговий дім РЕМА» (абз. 1 пп.3.3), ТОВ «Інтеренергоком» (абз.2 пп.3.6), МП «Мехбуд» (пп.3.7), ТОВ «Агропромсантехенргосервіс» (пп.3.8). У випадку об'єктивної неможливості стягнути кошти із зазначених контрагентів у порядку, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України, стягнути з осіб, винних у прийнятті завищених обсягів і вартості робіт та проведенні зайвих виплат, шкоду в сумі 1623,57 тис. грн.;

- (епізоди 10-12) згідно пункту 4 відкоригувати (зменшити) в обліку зайве нарахування до оплати коштів на загальну суму 1488,82 тис. грн. внаслідок завищення вартості наданих послуг та виконаних робіт підрядними організаціями: ПрАТ «ЗАНГАС-НГС» (абз. 2), ПНВП «Спецремналадка» (абз. 4), АО науково-технічним підприємством «Укрпроменерго» (абз. 9-10);

- (епізод 13) згідно пункту 5 відшкодувати в порядку ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України за рахунок винних осіб шкоду, що завдана в результаті своєчасного не проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості з КП «Вінницябудмонтаж», ВАТ «Глуховецький завод залізобетонних виробів», ВАТ «Зінківська сільгосптехніка», ВАТ «Турківський маслозавод», СП Українсько-литовська фірма «Енергія», ВАТ «БК «Стрийбудмонтаж», СТОВ «Зоря», ТОВ «Укрзахідбуд», Міжгірського будівельно-деревообробного підприємства та ДСБМТ «Кривбасшахтопроходка»;

- (епізод 14) згідно пункту 6 у зв'язку із преміюванням колишніх працівників за економію паливно-енергетичних ресурсів, що не передбачено умовами колективних договорів, в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України відшкодувати шкоду в розмірі 179,29 тис. грн. за рахунок осіб, винних у виплатах зайвих грошових коштів, та провести коригування перерахувань до державних цільових фондів в сумі 61,95 тис. грн.;

- (епізод 15) згідно пункту 8 внаслідок здійснення доплат за збільшення обсягу робіт при відсутності економії за тарифними ставками та при відсутності у штатному розписі посад, за якими надавалась доплата у порядку, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду в сумі 112,09 тис. грн.

- (епізод 16) згідно пункту 9 за понаднормове списання паливно-мастильних матеріалів у порядку, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду в сумі 102,2 тис. грн.;

- (епізод 17) згідно пункту 10 внаслідок перерахування КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» за надані у завищених обсягах послуги з теплопостачання, відобразити в обліку дебіторську заборгованість за не надані обсяги послуг в сумі 98,99 тис. грн., стягнути з КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» зайво сплачені кошти та/або провести коригування взаєморозрахунків;

- (епізод 18) згідно пункту 11 через безпідставне перерахування ВРТП «Укргазенергосервіс» збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який нарахований на компенсацію за невикористані відпуски, провести коригування перерахувань до державних цільових фондів в сумі 90,27 тис. грн.;

- (епізод 19) згідно пункту 13 за виплачені надбавки за науковий ступінь кандидата наук працівникам, діяльність яких за профілем не співпадає з наявним науковим ступенем у порядку, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду в сумі 13,3 тис. грн.;

- (епізод 20) згідно пункту 17 внаслідок нарахування на основні засоби амортизації (на квартири, які фактично належать іншим фізичним особам), зменшити у бухгалтерському обліку вартість активів на суму 10507,01 тис. грн. та відкоригувати у бухгалтерському обліку шляхом сторно витрати у сумі 132,54 тис. грн.;

- (епізод 21) згідно пункту 18 у зв'язку з не проведенням індексації житлового фонду (будинків та гуртожитків) провести індексацію житлового фонду та відповідно збільшити у бухгалтерському обліку вартість активів на суму 871,04 тис. грн.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» відповідачу надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Проте, дане право слід розглядати у контексті з нормами ст. 15 цього Закону, які встановлюють обов'язок службових осіб об'єктів,що ревізуються, виконувати лише законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Колегія суддів не погоджується з правомірністю зазначених вимог, враховуючи таке.

1. Підставою для встановлення відповідачем вимоги, викладеної у пункті 2 були обставини, відображені в акті ревізії, з приводу не нарахування ВРТП «Укргазенергосервіс» ДК «Укртрансгаз» штрафних санкцій ТОВ «Укрпайпенерго» за несвоєчасне виконання зобов'язань за договорами підряду на ремонт речі №р6/9-190 від 30.12.2009 та №р6/9-191 від 31.12.2009, що є порушенням ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, згідно п. 1.1. договору №р6/9-190 від 30.12.2009 ТОВ «Укрпайпенерго» зобов'язалось на свій ризик за завданням ВРТП «Укргазенергосервіс» виконати ремонт агрегату ГТД НК-16СТ (надалі - виріб) виробництва ВАТ «КМПО», а ВРТП «Укргазенергосервіс» зобов'язалось прийняти відремонтовані виріб і оплатити вартість ремонту.

Вартість ремонту, відповідно до п. 2.1 договору, з урахуванням умов доставки виробів згідно пунктів 3.2 та 3.6 даного договору зазначена в підписаній сторонами Специфікації, складеної відповідно до положень абзацу другого пункту 1.1.

Строк виконання ремонтних робіт, згідно з п. 2 Специфікації до договору №р6/9-190 від 30.12.2009, встановлено 180 календарних днів з дати передачі виробу в ремонт.

Згідно акту приймання-передачі б/н від 17.03.2010 ТОВ «Укрпайпенерго» прийняло від філії ВРТП «Укргазенергосервіс» в ремонт виріб, а згідно акту б/н від 18.11.2010 передано останньому з ремонту, що свідчить про прострочення виконання зобов'язання на 93 дні.

Пунктом 5.3.2 вказаного договору підряду передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань щодо виконання ремонту (в тому числі строків за гарантійними зобов'язаннями згідно пунктів 4.5, 5.1.2. цих договорів) стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка від вартості ремонту, з якого допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення.

На аналогічних з договором №р6/9-190 від 30.12.2009 умовах щодо порядку визначення вартості послуг та відповідальності за несвоєчасне виконання розрахунків позивачем з ТОВ «Укрпайпенерго» був укладений договір №р6/9-191 від 31.12.2009, предметом якого є послуги з ремонту виробу (ротора ВК ТВТ ГТК- 251) та за яким строк виконання капітального ремонту виробу визначено протягом періоду: грудень 2009 року - березень 2010 року.

Виконання ремонту ТОВ «Укрпайпенерго» згідно акту приймання виконаних робіт №1 за жовтень 2010 вказує на прострочення виконання зобов'язання терміном 183 дні.

За вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, судом відзначається, що в силу положень ст.ст. 216-218, 230, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 546, 611 Цивільного кодексу України дійсно встановлено обов'язок боржника сплатити неустойку, натомість не передбачено обов'язку кредитора її стягувати, навіть коли для цього є достатні правові підстави.

Тобто застосування заходів по забезпеченню виконання зобов'язань, одним з яких є пеня, є правом, а не обов'язком підприємства.

З огляду на викладене відсутні законні підстави для зобов'язання позивача в обов'язковому порядку застосувати до ТОВ «Укрпайпенерго» штрафні санкції за порушення ним термінів виконання зобов'язання і тим самим забезпечити отримання доходу.

При цьому, звертається увага, що сторони скористались застереженням щодо вирішення спірних питань, обумовленим пп. 8.1.1 договорів, та шляхом обміну листами узгодили відстрочку виконання зобов'язань, що також не є порушенням ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, як на тому наполягає відповідач.

Окрім того, судом враховується, що під час виконання договорів №р6/9-190 від 30.12.2009 та №р6/9-191 від 31.12.2009 тривало виконання зобов'язань за попередньо укладеними договорами між тими ж сторонами №р6/8-123 від 02.09.2008, №р6/9-176 від 11.12.2009 та №р6/9-192 від 31.12.2009, за якими в той час обліковувалась заборгованість у філії ВРТП «Укргазенергосервіс» перед ТОВ «Укрпайпенерго», наявність якої не призвела до нарахування останнім штрафних санкцій на прострочену суму боргу.

Однак, відповідачем наведені обставини стосовно можливості виставлення ТОВ «Укрпайпенерго» зустрічних вимог по стягненню санкцій та їх розміру не були досліджені та враховані, ані в ході ревізії, ані за результатом розгляду заперечень позивача на акт ревізії.

Таким чином вимога у вищезазначеній частині є необґрунтованою та такою, не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягає скасуванню.

Як наслідок безпідставною є вимога щодо стягнення з осіб, винних у недонарахуванні пені, шкоду в сумі 2354,52 тис. грн. в порядку, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

2. Встановлена ревізією заборгованість за невиконані ремонтно-будівельні роботи та різниця у вартості виконаних робіт за підрядними організаціями ПрАТ «ЗАНГАС-НГС», ТОВ «Інтехальянс» (абз. 1 пп.3.2), ТОВ ВФК «Промтехноінвест» (абз. 3 пп.3.2), ПАТ «Укрбудгазресурс» (абз. 5 пп.3.2), ТОВ НВФ «Торговий дім РЕМА», ТОВ «Інтеренергоком» (абз.2 пп.3.6), МП «Мехбуд» (пп.3.7), ТОВ «Агропромсантехенргосервіс» (пп.3.8) стала підставою для виставлення вимог, викладених у пункті 3.

За результатами ревізії встановлено включення ПрАТ «ЗАНГАС-НГС» до актів виконаних робіт витрат за здійснення авторського нагляду, які за умовами договору покладено на вказане товариство, у зв'язку з чим пред'явлення вищезазначених витрат до сплати Дирекції по будівництву газопроводу «Джанкой-Феодосія-Керч» призвело до завищення вартості робіт на суму 425,8 тис. грн. (з ПДВ) та порушення ст. 629 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 2.1 генерального договору підряду №1/46 від 25.07.2003 на виконання робіт при будівництві газопроводу «Армянськ-Джанкой» в АР Крим, укладеного між позивачем та ПрАТ «ЗАНГАС-НГС», останній зобов'язався виконати роботи з будівництва при власному керівництві, нагляді та власними робочими силами «роботи під ключ», що передбачені проектно-кошторисною документацією, розробка якої також забезпечується ним.

Пунктом 6 додаткової угоди до №6 від 29.07.2010 до генерального договору підряду №1/46 від 25.07.2003 встановлено, що затрати пов'язані зі здійсненням авторського нагляду виконуються за рахунок підрядника.

Як вбачається з матеріалів справи, закладення замовником витрат на здійснення авторського нагляду ПрАТ «ЗАНГАС-НГС» в сумі 354,834 тис. грн. (без ПДВ) підтверджується п. 22 Зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва газопроводу Армянськ-Джанкой в АР Крим, затвердженого наказом НАК «Нафтогаз України» №568 від 19.12.2007.

Проектна-кошторисна документація по газопроводу Армянськ-Джанкой в АР Крим з закладеними витратами на здійснення авторського нагляду, отримала позитивний комплексний висновок державної експертизи ДП «ЦС «Укрдержінвестекспертиза» №348 від 14.12.2007.

Отже, викладене свідчить про закладення сторонами витрат на здійснення авторського нагляду до початкової ціни договору з покладенням їх на позивача, а також про зміну вказаної умови шляхом підписання додаткової угоди до №6 від 29.07.2010 до генерального договору підряду №1/46 від 25.07.2003.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» під час будівництва об'єкта архітектури здійснюється авторський нагляд, порядок проведення якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 N 903 «Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об'єкта архітектури», у відповідності до п. 2 якого авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими особами відповідно до законодавства та договору із замовником (забудовником) протягом усього періоду будівництва і передбачає контроль за відповідністю будівельно-монтажних робіт.

Пунктом 51 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005, передбачено право замовника на укладання договору про здійснення авторського нагляду за дотриманням вимог проектної документації з її розробником.

Водночас п. 78 наведеної постанови встановлено обов'язковість забезпечення замовником здійснення авторського нагляду протягом усього періоду будівництва шляхом укладення договору з відповідальним розробником проектної документації (генеральним проектувальником) з метою контролю за відповідністю будівельно-монтажних робіт проектній документації.

Згідно п. 17 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №45 від 16.05.2011 замовник і генпроектувальник (проектувальник) визначають в умовах договору виконавця авторського нагляду, який здійснює авторський нагляд відповідно до вимог законодавства та державних будівельних норм.

Порядок здійснення авторського нагляду за новим будівництвом, розширенням, реконструкцією і технічним переоснащенням об'єктів цивільного і виробничого призначення, врегульовано Державними будівельними нормами України А.2.2-4-2003 «Положення про авторський нагляд за будівництвом будинків і споруд», затвердженими наказом Державного комітету з будівництва та архітектури №84 від 13.06.2003 (далі - ДБН А.2.2-4-2003).

Відповідно до п. 1.1 ДБН А.2.2-4-2003 авторський нагляд проектних організацій за будівництвом об'єктів будівництва незалежно від форм власності замовника (інвестора) повинен здійснюватися протягом усього періоду будівництва з метою забезпечення відповідності технологічних, архітектурно-будівельних та інших технічних рішень об'єктів будівництва рішенням, що передбачені в затверджених проектах.

У переліку основних термінів та визначень ДБН А.2.2-4-2003 авторський нагляд визначається як нагляд авторів проекту, інших розробників проектної організації та, за необхідності, інших спеціалістів за відповідністю будівельно-монтажних робіт, що виконуються, розробленій проектній документації.

В розрізі викладених положень, випливає беззаперечний висновок про обов'язковість здійснення та забезпечення авторського нагляду замовником будівельних робіт.

З цього приводу слід також звернути увагу на те, що п. 8 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено покладення відповідальності на замовника будівництва за незабезпечення здійснення авторського нагляду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що встановлення відповідачем факту необґрунтованої сплати замовником витрат на авторський нагляд лише на підставі додаткової угоди №6 від 29.07.2010 до генерального договору підряду №1/46 від 25.07.2003 без врахування структури витрат, передбаченої Зведеним кошторисним розрахунком проектно-кошторисної документації, який також є невід'ємною частиною договору, здійснено передчасно відповідачем та без належної оцінки і дослідження такої суперечності у додатках та додатковій угоді до договору.

3. Ревізією в УМГ «Київтрансгаз» позивача в ході перевірки правильності застосування норм, розцінок та коефіцієнтів встановлено, що підрядною організацією ТОВ «Інтехальянс» при виконанні робіт по впровадженню системи керування лінійною частиною магістральних газопроводів та відводів: «Шебелінка-Полтава-Київ», «Єлець-Диканька-Київ», «Курськ-Київ», «Диканька-Київ», «Брянськ-Київ», «Тула-Шостка-Київ», «Київ-Захід України-1», «Київ-Захід України-2», «Південний Промінь», «Київ-Хотів», лупінг «Червонопартизанське підземне сховище газу», магістральний газовідвід до газорозподільної станції «Біла Церква» та магістральний газовідвід до газорозподільної станції «ТЕЦ-5». Телемеханізація. Боярського ЛВУМГ, виконуваних відповідно до договорів від 16.08.2010 №03-23-225, від 22.09.2010 №03-23-281, від 14.01.2011 №10-21-08, були необґрунтовано включені до актів приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) за жовтень-листопад 2010 року, березень-квітень 2011 року, березень-травень 2011 року коефіцієнти, що враховують вплив умов виконання робіт К=1,15 та К=1,2, зокрема, при виконанні земляних робіт, робіт по виготовленню та укладанню бетону, а також робіт по монтажу електричного кабелю.

Зазначені коефіцієнти не передбачені ВБН Д.1.1-00013741-01:2006, таблицею Б1 ДБН Д.1.1-3-99 фактори впливу на умови виконання робіт, що є порушенням вимог п. 3.3.12 ДБН Д.1.1-1-2000, яке призвело до завищення вартості робіт на 316,7 тис. грн. та до матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.

Пунктом 3.3.12 ДБН Д.1.1-1-2000 встановлено, що незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявленні у розрахунках за виконані роботи (форми N КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та N КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрати», які були відповідно оформлені та оплачені за попередні періоди) безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок.

А отже, на думку відповідача, є законні підстави для вимоги про відображення позивачем в обліку дебіторської заборгованості різниці у вартості виконаних робіт та стягнення цієї різниці з підрядних організацій.

Однак, суд, оцінюючи правомірність та законність виставлення зазначеної вимоги позивачу, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» формування кошторисної нормативної бази, визначення порядку її застосування у будівництві, перевірка дотримання нормативних документів і нормативів обчислення вартості будівництва об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Згідно з п. 1 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житло-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України №742/2011 від 08.07.2011, таким органом є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житло-комунального господарства України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

При цьому, ст. 10 названого Закону встановлено виключний перелік прав органів державного фінансового контролю, системний аналіз якої дає підстави для висновку, що у відповідача відсутня компетенція у сфері забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Так, філією УМГ «Київтрансгаз» при розробці завдання на проектування об'єкту було окремо передбачено виконання робіт в особливих умовах, а саме його п.14 визначено, що будівництво буде проводитись в умовах діючої газотранспортної системи, що потребує розробки відповідного проекту організації будівництва з урахуванням виконання робіт, які будуть виконуватись в охоронних зонах діючих магістральних газопроводів, як об'єктів підвищеної небезпеки.

Відповідно до зазначеного завдання ТОВ «Технозв'язок» розроблено проект організації будівництва (шифр Т.09.001-ТЛМ-ПОБ) та кошторисну документацію (проектно-кошторисну документацію), в яких для визначення умов виконання робіт застосовано коефіцієнт до норм трудовитрат робітників та до часу експлуатації машин і механізмів К=1,2 у відповідності до п.4.6 ВБН Д.1.1-00013741-01:2006 призначеного для виконання ремонтно-будівельних, монтажних та пуско-налагоджувальних робіт при їх виконанні в охоронних зонах діючих газопроводів. Та не застосовано ДБН Д.1.1-3-99 таблицю Б1, оскільки передбаченими ними елементними кошторисними нормами не враховані умови виконання будівельних робіт в охоронній зоні діючих магістральних газопроводів високого тиску.

Проектно-кошторисна документація, у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок затвердження інвестиційних програм проектів будівництва та проведення їх державної експертизи» №1269 від 31.10.2007, отримала позитивний висновок державної експертизи, проведеної Державним підприємством «Укрдержбудекспертиза» Міністерства регіонального розвитку та будівництва України за №00-00134-09 від 07.08.2009, тобто отримала рекомендацію до затвердження із зазначенням відповідних техніко-економічних показників.

Проте, ревізорами при перевірці правильності визначення вартості виконаних будівельно-монтажних робіт не прийнято до уваги позитивний висновок державної експертизи та зроблено висновок про те, що за відсутності у додатках до ДБН конкретно-визначеного коефіцієнта на вплив умов праці при виконанні робіт вздовж діючих газопроводів, або в їх охоронній зоні, то їх застосування не допускається, а також не підлягають застосуванню і будь-які інші коефіцієнти.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідач доходячи таких висновків у сфері, що не належить до його компетенції, визначеній Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», навіть не скористався, наданим п. 11 ст. 10 цього Закону правом на одержання від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформації, документів і матеріалів, необхідних для виконання покладених на нього завдань. До органу до повноважень якого віднесено здійснення перевірки дотримання нормативних документів і нормативів обчислення вартості будівництва об'єктів не звертався.

Після закінчення ревізії, філія УМГ «Київтрансгаз» листом №7625/24-07 від 24.12.2012 звернулась за роз'ясненням до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України з приводу правомірності застосування проектною організацією коефіцієнтів на вплив умов праці при виконанні будівельно-монтажних робіт в охоронній зоні діючих магістральних газопроводів високого тиску, у відповідь на який Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України листом №7/15-14 від 02.01.2013 повідомило про можливість застосування зазначених коефіцієнтів при обчисленні вартості виконання робіт на об'єкті будівництва до норм витрат праці робітників-будівельників, робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів, та часу експлуатації будівельних машин і механізмів, за відповідним визначенням в проекті організації будівництва та в кошторисній документації.

За таких обставин, оскільки правильність застосування коефіцієнту є вірним, а висновки відповідача в акті ревізії щодо завищення вартості робіт спростовані доказами у справі та вимога, встановлена на їх підставі, є протиправною та підлягає скасуванню.

4. Ревізією УМГ «Київтрангаз» встановлено неправомірне включення підрядною організацією ТОВ ВФК «Промтехноінвест» до актів (ф.КБ-2в) за липень-жовтень та грудень 2010 року по виконанню робіт з реконструкції установки пінного пожежогасіння на ГКС «Красилів» Красилівського ЛВУМГ відповідно до договору №03-26-132 від 13.05.2010 та акту (ф.КБ-2в) за травень 2010 року по виконанню робіт з реконструкції замірних дільниць на ГКС «Красилів» відповідно до договору №03-22-275 від 14.12.2010 завищеного усередненого показника розміру кошторисного прибутку (замість 2,50 грн./люд-год застосовано 7,76 грн./люд-год), чим порушено пп. 3.1.18.2, 3.2.12 та 3.2.12.1 ДБН Д.1.1-1-2000.

У відповідності до п. 3.1.18.2 ДБН Д.1.1-1-2000 розмір кошторисного прибутку приймається з урахуванням усереднених показників, наведених у додатку 12, з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. Базою для обчислення кошторисного прибутку є загальна кошторисна трудомісткість. По будовах (об'єктах), до складу яких входять об'єкти різного призначення, кошторисний прибуток визначається диференційовано виходячи з виду та призначення конкретного об'єкта і зазначається в графах 4, 5 та 8 ЗКР.

Згідно п. 3.2.12.1 Розмір прибутку, якщо він планується, приймається в межах усереднених показників, наведених у додатку 12, з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. По будовах (об'єктах), до складу яких входять об'єкти різного призначення, кошторисний прибуток визначається диференційовано виходячи з виду та призначення конкретного об'єкта.

Судом відзначається, що застосований відповідачем показник 2,50 грн./люд-год, згідно п. 16 додатку 12 ДБН Д.1.1-1-2000, застосовується за умови виконання робіт з монтажу технологічних трубопроводів та технологічного устаткування, тобто відповідачем видом будівництва, в даному випадку, визначено - монтаж.

Окрім того, відповідач, наполягаючи на тому, що дані є саме ремонтними роботами на магістральному газопроводі, а не будівельними, жодних нормативних обґрунтувань з цього приводу не навів, а також не підтвердив свої висновки доказами або первинними документами.

Натомість позивачем в проектно-кошторисній документації для визначення кошторисного прибутку застосований показник 6,2 грн./чол.год у відповідності до п.5 додатку 12 до ДБН Д.1.1-1-2000 для виду будівництва «Промислові підприємства та об'єкти виробничого призначення», оскільки передбачалось проведення, як будівельних робіт, так і монтажних.

Враховуючи вищенаведене, є підстави вважати, що висновки органу фінансового контролю зроблені без належної оцінки та дослідження зібраних за результатами ревізії інформації і доказів та на підставі суб'єктивних припущень, що вказує на недоведеність встановлених ревізією порушень, яких судом також не встановлено, відтак абз. 3 пп. 3.2 п. 3 вимоги вимога є протиправним та підлягає скасуванню.

5. Ревізією при проведенні перевірки філії УМГ «Київтрансгаз» встановлено завищення підрядником ПАТ «Укрбудгазресурс» обсягів виконаних робіт на суму 16,79 тис. грн. при виконанні зобов'язань за договором №03-23-282 від 23.09.2010 по об'єкту «Система керування лінійною частиною магістральних газопроводів «Єлець-Кременчук-Кривий Ріг», «Єлець-Курськ-Диканька». Телемеханізація Сумського ЛВУМГ» по зворотній засипці траншей в актах приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) за квітень-травень 2011 року, яка при прокладці кабелю в траншеях повинна бути менша на об'єм піску, внаслідок чого не дотримано вимоги п.1.2.10 ДБН Д.2.2-1-99, затверджених наказом Держбуду України від 05.11.1999 №270 та п.3.1.22 ДБН Д.1.1-1-2000.

Зі змісту акту ревізії виплаває, що, оскільки проектувальником ТОВ «Технозв'язок» в кошторисній документації по об'єкту не передбачались роботи з транспортування та планування витісненого ґрунту, то як наслідок зайво враховано роботи по засипці вручну траншей, пазух котлованів і ям, і відповідно завищено витрати труда робітників-будівельників на 459 люд/год та 75 люд/год. Окрім того, до актів приймання виконаних будівельних робіт включено роботи по засипці вручну траншей, пазух котлованів і ям, тоді як фактично з надлишкового ґрунту виконувались роботи по насипанню валу.

За вимогами п.1.2.10 розділу 1.2 «Правила обчислення обсягів робіт» технічної частини ДБН Д.2.2-1-99 «Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи Збірник 1. Земляні роботи.» обсяги надлишкового ґрунту, який підлягає перевезенню та плануванню на місці, необхідно приймати по кількості ґрунту, витісненого фундаментами, підвалами, технічними підвалами, колодязями, камерами, трубами, основами під трубопроводи, спеціальними піщаними засипками приямків, траншей пазух та іншими заглибленими спорудами.

Отже, норма на яку посилається відповідач прямо передбачає лише визначення обсягу надлишкового ґрунту, який підлягає перевезенню та плануванню на місці, витісненого конструкціями та основами, при чому не містить правила по вирахуванню обсягу робіт по зворотній засипці.

Водночас, як встановлено контролюючим органом в ході ревізії, судом в процесі розгляду спору, а також не заперечується позивачем, роботи по перевезенню надлишкового ґрунту та планування його на місці проектом робіт не передбачались в кошторисі і не проводились, у зв'язку з чим випливає висновок про відсутність законних підстав для застосування п.1.2.10 ДБН Д.2.2-1-99 до робіт здійснених підрядником.

15.11.2012 та 16.11.2012 ревізорами були проведені вибіркові контрольні обстеження на предмет виявлення влаштування земляного валу над траншеєю під силовий кабель після зворотної засипки, яким встановлено відсутність земляного валу.

З письмових пояснень інженера ІІ-ї категорії виконавців з капітального будівництва та капітальних та поточних ремонтів на об'єкті «Система керування лінійною частиною магістральних газопроводів «Єлець-Кременчук-Кривий Ріг», «Єлець-Курськ-Диканька». Телемеханізація Сумського ЛВУМГ» вбачається, що при зворотній засипці траншей утворився залишок ґрунту в результаті витіснення його піщаним шаром (піском природним, збагаченим), у зв'язку з чим, у відповідності до проекту, було влаштовано вал над траншеєю висотою 10% від глибини траншеї, товщиною 6 см та шириною 50 см.

Між тим, судом було встановлено, що перевіряючими власні обрахунки щодо розміру та об'єму валу не проводились, пояснення інженера при здійсненні контрольних обстежень не враховувались, ніяких додаткових дій по дослідженню спірних питань відповідачем не здійснювалось, що є підставою вважати висновки акту передчасними та необґрунтованими.

Оцінюючи викладене, судом приймається до уваги, що встановлення контролюючим органом при обстеженні відсутності земляного валу зумовлене сукупністю об'єктивних причин природного характеру, тривалістю проміжку часу між виконанням робіт та обстеженням (більше півтора року), а також досить незначним розміром валу (6см), які, в свою чергу, ним не досліджувались.

Беручи до уваги недоведеність відповідачем правомірності його висновків в акті ревізії, відсутні законні підстави вважати, що при виконанні робіт з прокладки кабелю були недотримані вимоги п.1.2.10 ДБН Д.2.2-1-99

Щодо порушення філією УМГ «Київтрансгаз» п. 3.1.22 ДБН Д.1.1-1-2000, то вимогами вказаної норми передбачено, що до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва включаються встановлені чинним законодавством податки, збори, обов'язкові платежі, не враховані складовими вартості будівництва. Розмір цих витрат визначається виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством. Зазначені витрати включаються окремими рядками до граф 7, 8 ЗКР.

Названа норма міститься в розділі 3 «Правила визначення вартості будівництва» ДБН Д.1.1-1-2000, положення якого встановлюють основні правила визначення кошторисної вартості будівництва і ціни пропозиції претендента на виконання робіт (договірної ціни) та уточнення вартісних показників при проведенні розрахунків за обсяги виконаних робіт.

Відтак, як наведеною нормою, так і розділом до якого її включено, врегульовані правила визначення економічних та вартісних складових кошторисної документації, між тим жодних положень щодо технології або правил виконання робіт земляних робіт дана норма не містить.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги, що згідно з п. 1.1.3 Технічної частини ДБН Д.2.2-1-99 технологія виконання робіт, дальність переміщення ґрунту, характеристики землерийних машин та транспортних засобів приймаються по проектним даним з врахуванням вказівок та рекомендацій, наведених саме в розділі «Технічна частина», на думку суду, застосування відповідачем п. 3.1.22 ДБН Д.1.1-1-2000 при розрахунку технічного показника з обсягу чи об'єму будівельних земляних робіт є безпідставним, та таким, що суперечить нормам права.

За підсумком викладеного, абз. 5 пп. 3.2 п. 3 вимоги є таким, що не ґрунтується на вимогах закону, а тому підлягає скасуванню.

6. Ревізією в УМГ «Львівтрансгаз» виявлено невірне застосування ресурсних елементних кошторисних норм при визначенні ТОВ НВФ «Торговий дім РЕМА» вартості виконаних робіт з фарбування фасаду адміністративної будівлі Стрийського ВУЗП, що призвело до завищення вартості робіт на суму 106,34 тис. грн., чим порушено п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000.

Ревізією в УМГ «Львівтрансгаз» за результатами обстеження фактично виконаних підрядником ПП «Нафтогазмеханізація» робіт по капітальному ремонту тепломережі КС-Тернопіль Тернопільського ЛВУ МГ філії УМГ «Львівтрансгаз» на підставі договору №01-280-ІІІ.10 від 07.09.2010 встановлено, що внаслідок зайвого включення в грудні 2010 року до актів (КБ-2в) вартості робіт по влаштуванню шламовідвідників магнітних ОІS m т 500/150, тип №6 в кількості 2 штуки, порушено п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 та завищено вартість робіт на суму 79010,10 грн.

У відповідності до п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 вартість прямих витрат при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт визначається на підставі нормативних витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та уточнених цін ресурсів, передбачених в договірній ціні.

У проектній документації позивачем для визначення вартості монтажу та демонтажу устаткування застосована норма М18-5-1 «Монтаж фільтра листового горизонтального, що надходить у зібраному вигляді, маса 0,19 т», що передбачає застосування мостового електричного крана вантажопідйомністю 32т (потребує додаткового встановлення та демонтажу, прокладання спеціальних колій), крана на гусеничному ходу вантажопідйомністю 25т, крана на автомобільному ходу вантажопідйомністю 10т.

Для забезпечення виконання необхідного обсягу робіт на об'єкті підрядником був взятий в оренду автомобільний кран «Libherr» LТ 1080, що підтверджується договором №72/04 від 13.04.2011 та додатком до нього від 19.05.2011, а також актами виконаних робіт за липень-вересень 2011 рік на суму 105735,47 грн. з ПДВ.

Натомість судом в ході розгляду спору встановлено, що при перевірці актів виконаних робіт ревізорами виключено з норми М18-5-1 повну вартість експлуатації машин і механізмів мотивуючи тим, що камера не знімалась, а тому не підлягали використанню машини чи механізми.

Водночас в судовому засіданні ревізор, що проводив перевірку УМГ «Львівтрансгаз», однозначної відповіді щодо того, чи досліджувалося питання того, чи знімалась підрядником камера при виконанні робіт з капітального ремонту тепломережі, чи ні, не надав, довести або заперечити наведені факти суду не зміг. Не було обґрунтовано та не вказано про причини неможливості використання машин і механізмів при проведенні робіт, яким чином їх використання призвело до матеріальних збитків, а лише, як і у вищенаведених випадках зазначено про факт порушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та недоведеність висновків акту ревізії щодо завищення вартості виконаних робіт підрядником та протиправність вимоги в цій частині.

7. Ревізією встановлено невиконання ТОВ «Інтеренергоком» повного обсягу робіт з розробки проектно-кошторисної документації на виконання договору підряду №1202031184 від 13.02.2012, чим порушено вимоги Додатку 1 до Збірника цін на проектні роботи. Розділ 4 «Газова промисловість» та п. 2.7 ДБН Д.1.1.-7-2000.

Як вбачається з матеріалів справи в рамках договору підряду №122031184 від 13.02.2012, укладеного за результатами проведення конкурсних торгів, на виконання ремонту вимірних вузлів на ГРС підрядником здійснено розробку проектно-кошторисної документації.

За умовами договору ціна встановлена у фіксованому розмірі в сумі 70017613,00 грн. та відповідала ціновій пропозиції переможця торгів. За результатами виконання договору фактична вартість робіт була зменшена і склала 67775900,00 грн.

Ціна на розробку кошторисів на проектно-вишукувальні роботи визначена за базовою вартістю розробки аналогічних проектів на підставі Збірника цін на проектні роботи, яка склала в цілому 574075,00 грн.

З документації конкурсних торгів не вбачається жодних технічних вимог щодо порядку складання окремого кошторису на розробку проектно-кошторисної документації на ремонтні роботи, зокрема, щодо його складу та розділів. Згідно з пропозицією переможця торгів кошторисів - 9, які були додані до укладеного договору на розробку проектної документації.

Відповідно до ч.5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Вищенаведене не було взято до уваги відповідачем, зокрема не наведено, яким чином економія коштів призвела до збитків та до порушення законодавства. Водночас, як і в інших випадках, відсутні посилання на первинні документи на підтвердження обґрунтування прямої залежності ціни виконаних робіт від кількості розділів кошторисів та його складу.

8. Ревізією в УМГ «Черкаситрансгаз» встановлено завищення МП «Мехбуд» суми прибутку і адміністративних витрат по об'єкту «Будівництво лабораторного корпусу з прибудованим спортзалом і допоміжними приміщеннями підприємства УМГ «Черкаситрансгаз» по вул. Сумгаїтська, 3» та не підтвердження зустрічною звіркою, проведеною у зазначеному підприємстві, витрат на експлуатацію будівельних машин та механізмів, чим порушено п. 3.2.11 ДБН Д.1.1-1-2000. Зазначене призвело до завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 91,64 тис. грн. і, як наслідок, до матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.

Проте, суд звертає увагу, що вказані висновки ревізії спростовуються листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №7/15-7096 від 07.05.2013, згідно якого підтверджено застосування показників для обчислення розміру кошторисного прибутку та адміністративних витрат, відповідно 6,20 та 1,52.

Зокрема, судом відзначається, що в акті ревізії стосовно цього порушення міститься лише висновок, без жодного посилання на первинні документи.

9. Ревізією у ВРТП «Укргазенергосервіс» встановлено включення ТОВ «Агропромсантехенргосервіс» до актів приймання виконаних робіт витрат по експлуатації агрегату із зварювання поліетиленових труб, використання якого не передбачено даними роботами, а також послуг по перевезенню працівників підрядної організації, що не передбачено проектно-кошторисною документацією, чим порушено п.п. 3.2.7.7, 3.3.9 ДБН Д.1.1-1-2000. Зазначено призвело до завищення вартості робіт на загальну суму 10,28 тис. грн. і, як наслідок, до матеріальної шкоди (збитки) на вказану суму.

Згідно актів виконаних робіт будівельно-монтажні роботи по прокладанню трубопроводу з напірних поліетиленових труб діам.20-32 мм проводились на об'єкті «Будівництво складських-приміщень та критої стоянки автомобілів» у липні 2010 року із застосуванням установки ОБ 2418 У2 для стикового зварювання.

Згідно пояснень позивача на етапі виконання робіт на об'єкті електрична енергія була відсутня, тому використовувалась установка для зварювання ОБ 2418 У2, змонтована на автомобілі «Газель», яка виконує операції по підрізанню, зачищенню, зварці та випробуванню стиків та забезпечує якісний зварний стик та довговічність експлуатації трубопроводу.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вартість установки, зазначена в акті виконаних робіт не перевищує вартості фіксованої договірної ціни і ціни в кошторисній документації при використанні паяльної установки, що, на думку суду, повністю узгоджується з вимогами п.3.3.9 ДБН Д. 1.1-1-2000, за яким за твердої договірної ціни взаєморозрахунки провадяться на підставі виконаних обсягів робіт та їхньої вартості, визначеної в договірній ціні.

Отже, фактичне застосування різної за найменуванням та виробничими характеристиками техніки при виконанні робіт за однакового розміру їх вартості не призвело вартісних втрат. Щодо порушень норм ДБН Д. 1.1-1-2000 при використанні агрегату до вказаного виду робіт та неправомірності його застосування підрядником відповідач жодних обґрунтувань не навів, окрім того, що вбачається різниця в найменуванні техніки, що використовувалась.

Окрім того, згідно п. 3.1.16 ДБН Д.1.1-1-2000 частина супутніх витрат, які враховуються в главах 1, 9 ЗКР, визначається або на підставі чинних нормативних документів, або на підставі даних проекту (робочого проекту) за локальними кошторисами (розрахунками). Приблизний перелік таких витрат наведено в додатку Б "Приблизна номенклатура зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва", наприклад: додаткові витрати, пов'язані з виконанням протипаводкових заходів; витрати на утримання та відновлення після закінчення будівництва діючих постійних автомобільних доріг; витрати, пов'язані з випробуванням паль (будівельні роботи); витрати на проведення геолого-розвідницьких робіт; витрати на придбання господарського інвентарю (включаючи меблі) для промислового будівництва; витрати на проведення маркшейдерських робіт у вугільній промисловості в частині, не врахованій у загальновиробничих витратах, - визначаються за локальними кошторисами.

Решта супутніх робіт та витрат (глави 1, 9 ЗКР), характер і методи виконання яких не можуть бути точно визначені при проектуванні і уточнюються при визначенні виконавця робіт або в процесі будівництва, відшкодовуються підряднику замовником за рахунок коштів замовника на покриття ризику, які передбачаються у зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва.

До зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва проекту були включені витрати, на покриття ризиків всіх учасників будівництва в сумі 195332,00 грн., в тому числі і на перевезення працівників, які до моменту укладання договору не використовувалися та не могли бути передбачені проектувальником до робочого проекту.

Факт включення витрат, на покриття ризиків всіх учасників будівництва відповідач в судовому засіданні не заперечив та, вважає, що відсутність прямого визначення витрат на перевезення робітників є порушенням.

Проте, суд приймаючи до уваги вимоги п. 3.1.16 ДБН Д.1.1-1-2000, якими передбачена можливість врахування додаткових витрат, що не були враховані загальновиробничих витратах, а також те, що у відповідності до цієї норми були покриті витрати на перевезення, які в свою чергу були значно меншими ніж витрати на проживання, приходить до висновку про недоведеність відповідачем висновків акту ревізії.

В розрізі вищевикладеного слід відзначити, що з огляду на встановлену протиправність, оцінених судом вищенаведених вимог, викладених у пункті 3, як наслідок безпідставною є вимога щодо стягнення з осіб, винних у виявлених ревізією порушеннях, шкоди в порядку, передбаченому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

10. Відповідно до акту ревізії завищено вартість виконаних робіт 1212,51 тис. грн. по об'єкту «Вузол підключення газопроводу «Армянск-Джанкой» із влаштування камери запуску очисного пристрою на ГВС Червоний Чабан», які виконувались відповідно до договору підряду №92/110909951 від 06.10.2011, у зв'язку із включенням підрядником - ПрАТ «ЗАНГАС-НГС» до актів виконаних робіт (КБ-2в) за січень 2012 року завищеної вартості труб не у відповідності до затвердженої кошторисної документації та договірної ціни, що є порушенням ч.1 ст. 877 Цивільного кодексу України та п.3.3.9 ДБН Д.1.-1-1-2000. При цьому, коригування твердої договірної ціни позивачем не проводилось у порядку, передбаченому п. 24 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» №668 від 01.08.2005, згідно якого тверда договірна ціна може коригуватися тільки за взаємної згоди сторін.

За вимогами ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Пунктом 3.3.9 ДБН Д.1.-1-1-2000 передбачено, що за твердої договірної ціни взаєморозрахунки провадяться на підставі виконаних обсягів робіт та їхньої вартості, визначеної в договірній ціні.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 06.10.2011 між позивачем в особі директора філії «Дирекція по будівництву і експлуатації газопроводу Джанкой-Феодосія-Керч» та ПрАТ «ЗАНГАС-НГС» укладено договір №92/110909951 на виконання робіт по об'єкту «Вузол підключення газопроводу «Армянск-Джанкой» із влаштування камери запуску очисного пристрою на ГВС Червоний Чабан» за результатами проведеного тендеру з застосуванням процедури відкритих торгів, переможцем якого було визнано ПрАТ «ЗАНГАС-НГС».

Згідно абз.1 ч.1 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» договір про закупівлю укладається відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відтак пріоритетними у застосуванні до укладення договорів є норми саме Закону України «Про здійснення державних закупівель», як наслідок ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України та п. 3.3.9 ДБН Д.1.-1-1-2000 застосовуються тій частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно розділу ІІІ Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого Наказом Міністерства економіки України №921 від 26.07.2010 визначення предмета закупівлі робіт здійснюється замовником відповідно до пункту 26 частини першої статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» за об'єктами будівництва та з урахуванням Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 N174 (в редакції наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 17.06.2003 N 85).

Згідно ДБН Д.1.1-1-2000 договірна ціна - це вартість підрядних робіт, за якої підрядна організація, визначена виконавцем, згодна виконати об'єкт замовлення. Договірна ціна входить до складу вартості будівництва і використовується при проведенні взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 21 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» №668 від 01.08.2005 договірна ціна у договорі підряду визначається на основі кошторису як приблизна або тверда. Договірна ціна вважається твердою, якщо інше не встановлено договором.

У разі укладення договору підряду за результатами торгів (тендеру) вид договірної ціни та вимоги до кошторису визначаються у тендерній документації замовника. Договірна ціна у цьому випадку повинна відповідати ціні, зазначеній у тендерній пропозиції підрядника, визнаного переможцем торгів (тендеру).

За змістом наведених норм у разі закупівлі робіт предмет закупівлі визначається позивачем за об'єктом будівництва в цілому, а не за частинами та елементами, і відповідно ціна робіт також пропонується учасниками торгів за об'єкт замовлення в цілому.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору №92/110909951 його ціна склала 90446956,00 грн. та є твердою, була визначена за об'єктом будівництва в цілому, відповідала розміру акцептованої позивачем пропозиції конкурсних торгів ПрАТ «ЗАНГАС-НГС», що також підтверджується відсутністю, встановлених ревізією порушень при проведенні тендеру щодо невідповідності умов укладеного договору, умовам тендерної документації.

За таких обставин, визначення відповідачем завищеної вартості робіт по об'єкту будівництва, виходячи з окремих позицій та складових робіт суперечить нормам права.

Відповідно до п. 3.3 ДБН Д.1.1-1-2000 договірні ціни можуть бути твердими, динамічними чи періодичними, зокрема, при твердій договірній ціні ціни встановлюються незмінними на весь обсяг будівництва і не уточнюються, за винятком випадків, якщо: замовник змінює в процесі будівництва проектні рішення, що спричиняють зміну обсягів робіт і вартісних показників; у процесі будівництва в проектній документації і інвесторських кошторисах виявлені помилки, що не могли бути виявлені на стадії тендерної пропозиції і складання договірної ціни, а підрядник не є виконавцем проектно-кошторисної документації; виникають форс-мажорні обставини, що не можуть бути передбачені сторонами при укладанні договору (контракту).

Згідно ч.5 ст. 844 Цивільного кодексу України підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

Слід відзначити, що ні ГК України, ні ЦК України не містить визначення поняття «істотне зростання (збільшення) вартості». Іншими діючими законодавчими нормами також не визначено яке саме збільшення вартості матеріалу і устаткування є істотним.

Частиною 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» регламентовано, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та відбудеться не раніше трьох місяців з дня його укладення;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі;

5) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

В розрізі викладених положень, вбачається право на уточнення твердої договірної ціни, при цьому судом наголошується вдруге - ціни за об'єктом в цілому, а також на її зміну, але за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення твердої суми, визначеної у договорі.

Матеріалами справи підтверджується, що у січні 2012 року до актів виконаних робіт КБ-2в включено труби сталеві електрозварювальні для газонафтопроводів класу міцності К52 (діаметр 1020 мм, товщина 11,8 мм, товщина не менше 3,0 мм по ТУ У 14-8-23-2000 (ВУ)) за ціною, яка на 705,20 грн. за 1м більша ніж передбачена локальним кошторисом.

Однак як вбачається з протоколу зборів з питань будівництва об'єкту «Вузол підключення газопроводу «Армянск-Джанкой» із влаштування камери запуску очисного пристрою на ГВС Червоний Чабан» від 12.12.2011 підрядником та замовником було розглянуто питання щодо необхідності внесення змін в договір №92/110909951 у зв'язку із зміною ціни більш ніж 10% на трубу Ду1020х11,8 та вирішено не укладати додаткову угоду, оскільки збільшення вартості труби не призведе до збільшення твердої договірної ціни.

Зважаючи на викладене, посилання відповідача лише на необхідність дотримання підрядником та замовником ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України та п. 3.3.9 ДБН Д.1.-1-1-2000 при виконанні будівельних робіт, а також необхідність застосування ними п. 24 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» №668 від 01.08.2005 за умови не коригування твердої договірної ціни, є необґрунтованими та безпідставними.

По-друге, встановлена договором ціна в розмірі 90446956,00 грн., внаслідок збільшення вартості труб, не була змінена в період дії договору в бік збільшення. Зокрема, як встановлено вище, сторони договору і не мали наміру коригувати тверду договірну ціну. Навпаки вартість всього обсягу виконаних робіт ПрАТ «ЗАНГАС-НГС» по об'єкту за договором склала 88768032,00 грн., тобто на 1678924,00 грн. менше. При цьому, ПрАТ «ЗАНГАС-НГС» прав на оплату вартості суми заощаджених коштів не заявляв, сума робіт підлягала оплаті за їх фактичною вартістю, а не за ціною договору.

Отже збільшення фактичної вартості труби д. 1020x11,8 мм (К52), закупленої ПрАТ «ЗАНГАС-НГС» у січні 2012 року, в ході виконання договору, не призвело до зміни істотної умови договору, тобто до збільшення загальної ціни робіт по об'єкту, відтак і до завищення вартості робіт понад 90446956,00 грн.

Судом звертається, увага, що відповідач у висновках на зауваження (заперечення) до акту ревізії, які є невід'ємною частиною акту, також вказує: «дійсно збільшення вартості труби не призвело до збільшення ціни договору».

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та недоведеність висновків акту ревізії щодо завищення вартості виконаних робіт підрядником та протиправність вимоги відкоригувати (зменшити) в обліку зайве нарахування до оплати коштів.

11. Ревізією встановлено невірне застосування ПНВП «Спецремналадка» розцінок при виконанні робіт, що призвело до порушення п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.-1-1-2000 наступних по об'єктах:

- ремонт будівлі управління УМГ «Донбастрансгаз» відповідно до договору підряду від 18.05.2011 №10503698 в актах ф.КБ-2в за липень та вересень 2011 року,

- ремонт ГРС-2 М.Маріуполь Ялтинської дільниці Макіївського ЛПМУГ відповідно до договору від 19.08.2010 №100803145 в актах ф.КБ-2в за жовтень, грудень 2010 року,

- ремонт будівлі компресорного цеху Вергунського ПСГ відповідно до договору підряду від 07.09.2010 №100903190 в актах ф.КБ-2в за жовтень - грудень 2010 року.

З метою встановлення основних правил визначення вартості будівництва розширення, реконструкції, та технічного переоснащення підприємств, будівель, споруд, наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174 затверджено Правила визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), які носять обов'язків характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Будівельні норми можуть також застосовуватися для визначення вартості будівельно-ремонтних робіт, які здійснюються на об'єктах промислового та іншого призначення з урахуванням відповідних галузевих та технологічних особливостей.

ДБН Д.1.1-1-2000 встановлюється, в тому числі система ціноутворення в будівництві, яка серед іншого включає кошторисні нормативи. В свою чергу кошторисні нормативи - це узагальнена назва комплексу кошторисних норм, що об'єднаються в окремі збірники.

Водночас наказом Міністерства палива та енергетики України «Порядок визначення вартості ремонту виробничих об'єктів газотранспортних підприємств України» №165 від 15.05.2006 затверджені відомчі будівельні норми ВБН Д.1.1-00013741-01:2006.

Пунктами 1.2, 1.3 ВБН Д.1.1-00013741-01:2006 встановлено, що при визначенні вартості робіт з ремонту виробничих об'єктів газотранспортних підприємств впроваджуються державні будівельні кошторисні норми, перелік яких наведений у розділі 2, та які обов'язкові для застосування.

Розділ 2 ВБН Д.1.1-00013741-01:2006 включає перелік державних будівельних норм до застосування газотранспортними підприємствами, зокрема, будівельні норми ДБН Д.2.4-13-2000, ДБН 2.4-20-2000 «Державні будівельні норми України. Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи» систематизовані у 20 збірниках.

Таким чином, складаючи кошторисну документацію позивач повинен застосовувати саме відомчі норми, як і було ним вчинено шляхом використання Ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи (РЕКНр), що містяться у збірнику №13 при визначенні кошторисної вартості робіт з облицювання фасадів профільованим листом по металевому каркасу, а саме: Р13-23-1 «Улаштування металевих каркасів для акустичних конструкцій стін», Р13-26-1 «Облицювання каркасів стін неперфорованим дюралюмінієм» та Р13-31-1 «Улаштування підвісних стель з алюмінієвих рейок».

При цьому, слід враховувати, що ВБН Д.1.1-3.1-2001 «Правила визначення вартості робіт з ремонту основних фондів підприємств, підпорядкованих Міністерству промполітики України» встановлюють основні правила складання кошторисної документації і визначення вартості ремонту зданій, споруд підприємств, підпорядкованих саме цьому Міністерству.

Натомість УМГ «Донбастрансгаз» не підпорядковано вказаному Міністерству, а тому, за наявності наведеного застереження щодо ремонту зданій, споруд підприємств, підпорядкованих Міністерству промполітики України, правомірно застосувало вимоги ВБН Д.1.1-00013741-01:2006 та розцінку Р13-23-1.

При розрахунку вартості облицювання фасадів профільним листом за договором №100903190 від 07.09.2010 (ремонт будівлі компресорного цеху Вергунського ПСГ) застосовано розцінку Р13-26-1, Збірник 13, ДБН Д.2.4-13-2000.

Відповідно до п. 4.3 ВБН Д.1.1-00013741-01:2006 види робіт з ремонту виробничих об'єктів можуть нормуватися відповідно до норм збірників на нове будівництво ДБН Д.2.2-1-ДБН-45, коли такі роботи не охоплені збірниками РЕКНр (ДБН Д.2.4-1-ДБН Д.2.4-20).

Водночас ресурсні елементні кошторисні норми, на використанні яких наполягає відповідач передбачені для застосування при виконанні будівельних робіт, а не ремонтних.

За таких обставин вимога у вищезазначеній частині є необґрунтованою та незаконною, оскільки ґрунтується на невірному застосуванні відповідачем норм законодавства, а тому підлягає скасуванню.

12. Ревізією у ВРТП «Укргазенергосервіс» встановлено завищення вартості робіт на загальну суму на 21,23 тис. грн., яке виникло в результаті застосування АО науково-технічним підприємством «Укрпроменерго» збільшуючого коефіцієнту 1,2 до норм трудовитрат при виконанні робіт з реконструкції котельні Первомайської ремонтної бази Харківського управління ВРТП «Укргазенергосервіс» згідно з договором від 04.10.2011 №616/11-159/1110101019, чим порушено п. 1.1.26 Технічної частини Збірника 46 «Роботи при реконструкції будівель та споруд», затвердженого наказом Держбуду від 05.11.1999 №270 та п.2.12 ДБН Д.1.1-1-2000. Також вказаним підприємством в порушення вимог пп. 3.1.18.4, 4.3, 3.1.18.2, 3.2.12.1, ДБН Д. 1.1-1 -2000 в актах приймання виконаних робіт включено завищені розміри адміністративних витрат та кошторисного прибутку, що призвело до завищення вартості робіт на 22,11 тис. грн.

Судом встановлено, що на Первомайській ремонтній базі котельня є одним з приміщень будівлі виробничого цеху, зупинка виробництва якої на період проведення робіт не планувалася і названа будівля з експлуатації не виводилася.

Також слід відзначити, що умовами договору було передбачено виконання робіт жовтень-листопад (опалювальний сезон), не зупиняючи роботи котельні.

Договір з твердою договірною ціною на проведення цих робіт був укладений на основі проведеного тендера державних закупівель, з урахуванням визначених коефіцієнтів та показників на основі проектно-кошторисної документації, відповідно в розмірі 1,2, 1,3, 1,52 та 6,2 грн./люд, яка в свою чергу отримала позитивний експертний звіт №21-00855-12.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» формування кошторисної нормативної бази, визначення порядку її застосування у будівництві, перевірка дотримання нормативних документів і нормативів обчислення вартості будівництва об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Згідно з п. 1 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житло-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України №742/2011 від 08.07.2011, таким органом є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житло-комунального господарства України.

Статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено виключний перелік прав органів державного фінансового контролю, системний аналіз якої дає підстави для висновку, що у відповідача відсутня компетенція у сфері забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері будівництва, містобудування та архітектури, в тому числі щодо визначення коефіцієнтів та показників.

Між тим, проектно-кошторисна документація з виконання робіт реконструкція котельні отримала позитивний висновок державної експертизи, тобто отримала рекомендацію до затвердження, застосованих в ній відповідних техніко-економічних показників.

Проте, ревізорами при перевірці правильності визначення вартості виконаних робіт не прийнято до уваги позитивний висновок державної експертизи.

Відповідач доходячи таких висновків у сфері, що не належить до його компетенції, визначеній Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», не скористався, наданим йому п. 11 ст. 10 цього Закону правом на одержання від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформації, документів і матеріалів, необхідних для виконання покладених на нього завдань. До органу до повноважень якого віднесено здійснення перевірки дотримання нормативних документів і нормативів обчислення вартості будівництва об'єктів не звертався.

За таких обставин, оскільки правильність застосування коефіцієнтів та показників вірним, а висновки відповідача в акті ревізії щодо завищення вартості робіт спростовані доказами у справі, вимога, встановлена на їх підставі, є протиправною та підлягає скасуванню.

13. За змістом пункту 5 вимоги шкода завдана в результаті списання УМГ «Київтрансгаз», УМГ «Львівтрансгаз», УМГ «Харківтрансгаз» та БМФ «Укргазпромбуд» дебіторської заборгованості та своєчасного не проведення претензійно-позовної роботи щодо її стягнення з КП «Вінницябудмонтаж», ВАТ «Глуховецький завод залізобетонних виробів», ВАТ «Зінківська сільгосптехніка», ВАТ «Турківський маслозавод», СП Українсько-литовська фірма «Енергія», ВАТ «БК «Стрийбудмонтаж», СТОВ «Зоря», ТОВ «Укрзахідбуд», Міжгірського будівельно-деревообробного підприємства та ДСБМТ «Кривбасшахтопроходка».

Пунктом 7 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» відповідачу надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Проте, дане право слід розглядати у контексті з нормами ст. 15 цього Закону, які встановлюють обов'язок службових осіб об'єктів,що ревізуються, виконувати лише законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю.

Отже, органи державного фінансового контролю під час пред'явлення підконтрольним установам, що ревізуються, вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства та обираючи спосіб усунення цих порушень повинні виходити з того, щоб при виконанні цих вимог у зазначений спосіб підконтрольні суб'єкти не вчиняли нових порушень чинного законодавства.

У період, за який проводилась ревізія (з 01.03.2010 по 30.09.2012) позивачем було проведено у обліку списання безнадійної дебіторської заборгованості, а також до проведення ревізії. Відповідно до акту ревізії та наданих до суду заперечень, відповідачем не було встановлено порушень позивачем вимог чинного законодавства при списанні дебіторської заборгованості. Однак, як порушення вказується не вжиття заходів щодо проведення претензійно-позовної роботи в межах строків позовної давності.

Відповідно до наданих позивачем доказів про списання дебіторської заборгованості вказані зобов'язання виникли в період з 1999 року по 2008 рік.

Згідно до вимог ст.71 Цивільного кодексу УРСР та ст.257 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) загальний строк позовної давності, який розповсюджується на вказані правовідносини, складає 3 роки. Внаслідок вказаного, дії позивача, які визначені відповідачем як порушення, могли мати місце у періоди, які передують початку періоду, що перевірявся.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Згідно до п.7 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 у ході підготовки до ревізії посадовими особами контролюючого органу складається в двох примірниках програма ревізії, в якій визначаються найменування об'єкта контролю, тема, період та питання, що підлягають ревізії відповідно до компетенції контролюючого органу. Програма затверджується керівником контролюючого органу чи його заступником.

Згідно п. 35 названого Порядку за результатами проведеної ревізії складається акт, який має містити:

- вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб контролюючого органу та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії;

- констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства.

Відповідно до акту ревізії період, який підлягав ревізії, становив з 01.03.2010 по 30.09.2012.

Вказане свідчить, що пункт 5 вимоги базується на висновках акту ревізії про наявність порушень законодавства, які фактично мали місце за межами періоду, що перевірявся, тобто до 01.03.2010.

Також слід зазначити, що відповідач, обираючи спосіб усунення порушення, припустився помилки, оскільки на момент винесення вимоги у позивача були відсутні підстави для застосування ст.ст. 130-136 КЗпП України (сплинув термін видачі розпорядження про покриття шкоди та термін пред'явлення позову суду), а відповідно виконання вимоги не призведе до усунення порушення або відновлення прав позивача. Більш того, стаття 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не передбачає повноважень контрольно-ревізійної служби зобов'язувати підконтрольні установи відшкодовувати збитки за рахунок винних осіб.

Окрім викладеного суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до чинного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.1999 «Дебіторська заборгованість», дебіторська заборгованість визнається у фінансовій звітності та бухгалтерському обліку активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума.

Такі положення відповідають визначенню терміну «активи», наведеному у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з яким: «активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому».

При цьому, виходячи з загальних вимог формування фінансової звітності, одним з основних принципів є забезпечення таких методів оцінки в бухгалтерському обліку, які запобігають заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства (принцип обачності).

Відповідно до цього принципу, активи, які не відповідають критеріям, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підлягають виключенню (списанню) із складу активів. Таке списання здійснюється шляхом вибуття активу та визнанням витрат у порядку, встановленому відповідними П(С)БО №10 та за процедурами, визначеними підприємством.

Таким чином, застосування принципу обачності та списання активів, які не відповідають встановленим критеріям, є обов'язком підприємства.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 встановлює механізми списання активу у вигляді дебіторської заборгованості, а саме:

поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом, включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. При цьому резерв створюється за рахунок витрат підприємства;

виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів;

поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

При цьому, під безнадійною дебіторською заборгованістю розуміється - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, а під сумнівним боргом - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Діючи, відповідно до П(С)БО №10, згідно з встановленим в ПАТ «Укртрансгаз» порядком було створено резерв сумнівних боргів та відповідно витрати на створення резерву включено до витрат операційної діяльності цих періодів.

Створення резерву та визнання витрат чинний П(С)БО №10 не пов'язує з проведенням претензійно-позовної роботи.

Що стосується дебіторської заборгованості, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, то як вбачається з матеріалів справи і передбачено П(С)БО №10 її списання відбулося в період отримання доказів, що підтверджують впевненість у неповерненні її боржником, в тому числі КП «Вінницябудмонтаж», ВАТ «Глуховецький завод залізобетонних виробів», ВАТ «Зінківська сільгосптехніка».

Отже, суд за результатом дослідження та оцінки доказів з вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості з ВАТ «Турківський маслозавод», СП Українсько-литовська фірма «Енергія», ВАТ «БК «Стрийбудмонтаж», СТОВ «Зоря», ТОВ «Укрзахідбуд», Міжгірського будівельно-деревообробного підприємства та ДСБМТ «Кривбасшахтопроходка» також не знаходить законних підстав вважати, що твердження відповідача про завдання шкоди ґрунтується на вимогах законів.

14 . Згідно пунктів 6,8 вимоги встановлене безпідставне нарахування та виплата премії за економію паливно-енергетичних ресурсів працівникам філії УМГ «Черкаситрансгаз» та філії УМГ «Донбастрансгаз», а також виплата філією УМГ «Черкаситрансгаз» працівникам доплати за збільшення обсягу робіт при відсутності економії за тарифними ставками та при відсутності у штатному розписі посад, за якими надавалась доплата, що є порушенням ст.ст. 5, 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» та положень розділу 4 «Оплата праці» Колективного договору на 2009 рік та на 2010-2012 роки.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

При цьому, ч. 2 ст. 15 цього Закону встановлено, що конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Зі змісту наведених положень випливає висновок, про наявність права у підприємства самостійно визначати умови встановлення доплат та надбавок і їх розміри. Між тим, відсутнє обмеження нарахування премій та надбавок особам, які звільнилися з підприємства.

Згідно п. 4. 10 Колективного договору з урахуванням Положення про матеріальне стимулювання за економію та раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів в ДК «Укртрансгаз», яке є додатком до Колективного договору, здійснюється преміювання працівників за ефективне використання енергоресурсів у межах установленої частки вартості зекономлених паливно-енергетичних ресурсів.

Згідно даного положення матеріальне стимулювання колективів УМГ та їх структурних підрозділів здійснюється за фактичну економію паливно-енергетичних ресурсів після підведення підсумків за звітний період.

На виконання вимог Положення про матеріальне стимулювання за економію та раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів в ДК «Укртрансгаз», на рівні юридичної особи та філії створюються Комісії з питань економії та раціонального використання паливно-енергетичних.

Комісії діють в межах Положення про Комісію та Положення про матеріальне стимулювання за економію та раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів в УМГ «Черкаситрансгаз», яке затверджене наказом №49 від 27.01.2011.

Згідно п. 2.10 названого положення здійснюється преміювання пенсіонерів, які працювали у звітному періоді, відповідно до діючих коефіцієнтів участі у відповідності до фактично відпрацьованого часу працівником у звітному періоді.

У філії УМГ «Донбастрансгаз» нарахування та виплата премії за економію паливно-енергетичних ресурсів також здійснюється на підставі Положення про матеріальне стимулювання за економію та раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів в ДК «Укртрансгаз» (додаток 25 до Колективного договору ДК «Укртрансгаз»).

Додатком 3 Колективного договору ДК «Укртрансгаз» на 2010-2012 роки передбачено встановлення доплати за розширення зон обслуговування або збільшення обсягу робіт і дана доплата визначається наявністю, одержаної економії за тарифними ставками, які могли б виплачуватись при нормативній чисельності працівників.

За таких обставин вимога у вищезазначеній частині є необґрунтованою та такою, не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягає скасуванню.

Як наслідок безпідставною є вимога щодо стягнення з осіб, винних у зайвих витратах, шкоду в сумі 2354,52 тис. грн. в порядку, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

15.Підставою для встановлення вимоги відповідачем у пункті 9 стало незастосування коригуючих коефіцієнтів до норм витрат палива при роботі за межами приміської зони на дорогах із асфальтобетону та їх понаднормового списання паливно-мастильних матеріалів філією УМГ «Черкаситрансгаз» на суму 102,2 тис. грн.

Ревізією дотримання правильності застосування коригуючих коефіцієнтів до норм витрат палива встановлено, що при списанні бензину та дизельного палива не застосовувались коефіцієнти коригування при роботі за межами приміської зони на дорогах із асфальтобетону чим порушено положення п. 1 ст. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 3.2.1 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, наказу філії УМГ «Черкаситрансгаз» №270 від 27.04.2010.

Факт незастосування власних норм витрат палива при роботі за межами приміської зони не заперечується позивачем.

Так, з матеріалів справи вбачається, що філією УМГ «Черкаситрансгаз» були розроблені власні норми щодо нормування витрат палива та мастильних матеріалів з визначеними коефіцієнтами коригування, які затверджені наказом №270 від 27.04.2010.

ДК «Укртрансгаз» також були розроблені норми витрат палива для всіх філій, які введені в дію наказом ДК «Укртрансгаз» за №131 від 25.04.2012, на підставі якого філія УМГ «Черкаситрансгаз» і прийняла наказ №218 від 27.06.2012.

До того ж розділом 3 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України №43 від 10.02.1998 передбачено, що для коригування лінійних норм можуть застосовуватись всі наведені у цьому розділі коригуючі коефіцієнти.

Отже за змістом даної норми передбачено право застосування всіх коригуючих коефіцієнтів, відтак і вибіркове встановлення надбавок або знижок до базових норм.

Коефіцієнти коригування, згідно пп. 3.1.1 - 3-2.3 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України №43 від 10.02.1998, не встановлюють конкретну величину коефіцієнту, а встановлюють його межі «до 5%, до -15%».

Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що коефіцієнт може бути встановлений в розмірі, як від 0 до 5% в сторону збільшення, так і від 0 до 15% в сторону зменшення.

Таким чином вимога у вищезазначеній частині є необґрунтованою та такою, не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягає скасуванню.

Як наслідок безпідставною є вимога щодо стягнення з винних осіб шкоди в сумі 102,2 тис. грн. в порядку, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

16. Ревізією в УМГ «Черкаситрансгаз» встановлено зайве перерахування КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» за надані послуги з теплопостачання у завищених обсягах, чим порушено п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71, та п. 3.1 Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 14.12.1993, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на суму 98,89 тис. грн.

У відповідності до вимог ДБН В.2.5-39:2008 «Теплові мережі» затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09.12.2008 №568, проектування нових, реконструкція, модернізація і технічне переоснащення існуючих теплових мереж здійснюється

Згідно п.5.5 Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 14.12.1993 (КТМ 204 України 244-94) передбачено, що витрати теплової енергії в теплових мережах слід визначати, як суму теплових втрат внаслідок теплопередачі через ізольовані поверхні трубопроводів та величину середньорічних втрат теплоносія, пов'язаних з витоком його з трубопроводів». Розрахунок теплових втрат внаслідок теплопередачі через ізольовані поверхні трубопроводів в залежності від способу їх прокладання, їх діаметрів, протяжності, температурного графіку джерела теплопостачання, матеріалу теплової ізоляції та інших вихідних параметрів-виконується у відповідності до СНиП 2.04.14-88 «Тепловая изоляция оборудования и трубопроводов» та ДСТУ НБВ.2.5-35:2007 «Теплові мережі та мережі гарячого водопостачання з використанням попередньоізольованих трубопроводів. Настанова з проектування, монтажу, приймання та експлуатації».

Згідно з вимогами п. 6.3.76 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики №71 від 14.02.2007, визначається величина середньорічних втрат теплоносія, пов'язаних з витоком його з трубопроводів.

З огляду на викладене, втрати теплової енергії в теплових мережах жодним чином не пов'язані з кількістю теплової енергії, яка транспортується до кінцевого споживача і не може визначатися в процентному співвідношенні до цієї кількості.

Результати випробувань, в тому числі і на визначення теплових втрат в теплових мережах, що виконуються згідно Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж є даними, що визначають їх технічний стан у зв'язку з чим не можуть бути застосовані для розрахунків за спожиту теплову енергію між теплопостачальною організацією і споживачем.

Виходячи з вищезазначеного, теплові втрати передбачені п.7.2.43 Правил та визначені розрахунком у відповідності до вимог п.5.5 Норм КТМ 204 України 244-94, що застосовуються КПТМ Черкаситеплокомуненерго» в розрахунках зі споживачами, які купують теплову енергію за приладами обліку у відповідності до укладених Договорів купівлі-продажу теплової енергії, мають абсолютно законні підстави та підтверджуються діючими нормативно-технічними документами.

А Норми КТМ 204 України 244-94 не призначені для проведення комерційних та інших розрахунків між теплопостачальною організацією і споживачем за наявності приладів комерційного обліку теплової енергії.

Таким чином, висновок є безпідставним та не ґрунтується на вимогах законодавства .

17. Ревізією встановлено, що внаслідок безпідставного перерахування ВРТП «Укргазенергосервіс» збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який нараховано на компенсацію за не використані відпуски, порушено п. 2 Переліку видів в оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженого постановою КМУ №697 від 18.05.1998.

Разом з цим суд приймає до уваги те, що об'єктом для нарахування страхових внесків для працедавців, у відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла у 2010 році) є суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати і інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають оподаткуванню з доходів фізичних осіб, а також суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, здійснюваних за рахунок коштів працедавців, і допомоги з тимчасової непрацездатності.

Застраховані особи сплачують страхові внески з сум доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат і винагород, нарахованих (виплачених) платникові відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, які включаються до складу загального оподатковуваного доходу.

Єдиним нормативним документом, розробленим відповідно до Закону України «Про оплату праці», та, яким визначено складові фонду оплати, є Інструкція за статистикою заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики №5 від 13.01.2004 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713.

Відповідно до п. 2.2.12 наведеної Інструкції оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної і податкових) відпусток і додаткових відпусток працівникам, що мають дітей, в розмірах, передбачених законодавством, відносяться до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Слід також звернути увагу на те, що підприємство, яке нараховує та перераховує грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, за змістом роз'яснення Пенсійного фонду України від 21.07.2010 №12575/03-30, є страхувальником, який зобов'язаний нарахувати, утримати та сплатити внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи викладене, названі виплати є об'єктом для нарахування та сплати 33,2% і 2% страхових внесків до Пенсійного фонду.

Відтак посилання відповідача на п.2 Переліку видів оплати праці та інших виплат, затвердженого постановою КМУ від 18.05.1998 №697, який регулював порядок обчислення середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, а не обчислення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, є протиправним та суперечить нормам права.

18. Ревізією встановлено порушення з виплати надбавки за науковий ступінь кандидата наук працівникам апарату ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», діяльність яких за профілем не співпадає з наявним науковим ступенем на суму 9,72 тис. грн. (пункт 13 вимоги).

Так, наказом від 17.03.2008 №76-к працівнику апарату ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» ОСОБА_15, провідному інженеру відділу по роботі з зарубіжними фірмами, банками та іншими міжнародними організаціями, спорідненими газовими компаніями Управління зовнішньоекономічних зв'язків було встановлено доплату у розмірі 15% до посадового складу, оскільки дана посада вимагає професійних знань міжнародного становища зарубіжних країн, їх політичних систем і державного устрою, особливостей регіонального розвитку.

Професійні знання ОСОБА_15 підтверджені дипломом кандидата політичних наук серії НОМЕР_2.

Наказом від 21.03.2012 №84-к провідному інженеру відділу пожежної безпеки та цивільного захисту Управління охорони праці, технічного нагляду та пожежної безпеки ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» ОСОБА_16 з 21.03.2012 було встановлено доплату у розмірі 15% до посадового окладу за ступінь кандидата юридичних наук на підставі диплома серії НОМЕР_3, Колективного договору на 2010-2012 роки, а також Закону України «Про пожежну безпеку», Постанови Кабміну України №873 від 04.06.2003 та Наказу МНС від 29.09.2003, посадової інструкції охорони праці, які за профілем діяльності ОСОБА_16 співпадають з наявним науковим ступенем кандидата юридичних наук, в тому числі знання Законів у разі виявлення порушень та взаємодія з підрозділом юридичної роботи.

Колегія суддів доходить висновків, що співвідношення між професійними обов'язками певного працівника та сферою отриманого ступеня є оціночним критерієм, а посилання позивача на наявність такого зв'язку - прийнятними.

При цьому колегія суддів враховує відсутність законодавчо встановлених критеріїв такого зв'язку та посилання позивача. Натомість відповідачем такі посилання не спростовані, а наявність такого зв'язку не спростована.

Крім цього колегія враховує наступне.

Функції Державної фінансової інспекції України, правові засади ї діяльності визначено нормами Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», зокрема ст.ст. 8, 10 цього Закону встановлено виключений перелік прав органів державного фінансового контролю.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що органу державного фінансового контролю, а отже і Державній фінансовій інспекції України надається право:

- перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

- безперешкодного доступу в ході державного фінансового контролю на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підприємствам, установам та організаціям, що контролюються; зупиняти в межах своїх повноважень бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами в установленому законодавством порядку, а також застосовувати та ініціювати застосування відповідно до закону інших заходів впливу у разі виявлення порушень законодавства;

- залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних органів виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок;

- вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться ревізія, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України;

- при проведенні ревізій вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про порушення, а на підставі рішення суду - вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державного фінансового контролю та керівника відповідного підприємства, відповідної установи, організації, та залишенням копій таких документів таким підприємствам, установам, організаціям;

- одержувати від Національного банку України та його установ, банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що контролюються, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавної форми власності, що мали правові відносини із зазначеними об'єктами, - довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями. Одержання від банків інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність";

- одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю;

- пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

- порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;

- накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

- одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

- проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється;

- при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку;

- ініціювати проведення перевірок робочими групами центральних органів виконавчої влади;

- порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Отже, системний аналіз ст. 10 зазначеного Закону дає можливість зробити висновок, що у відповідача відсутня компетенція у сфері трудових відносин і посадові особи відповідача не мають компетенції робити за результатами проведених ним ревізій висновки щодо порушення або додержання керівником підконтрольної установи вимог законодавства про працю, зокрема норм КЗпПУ. Оскільки вимога відповідачем прийнята з перевищенням його повноважень, вона є протиправною та підлягає скасуванню.

19. Стосовно порушення, викладеного у пункті 17 вимоги, з приводу обліковування в бухгалтерському обліку УМГ «Львівтрансгаз», УМГ «Черкаситрансгаз» та УМГ «Донбастрансгаз» квартир, які фактично належать іншим фізичним особам, чим порушено п.6, п. 33 П(С)БО №7 «Основні засоби» та ст.ст. 3, 5, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та виставленої у зв'язку з цим вимоги про зменшення у бухгалтерському обліку вартості активів на суму 10507,01 тис. грн., судом звертається увага на наступне.

ПАТ «Укртрансгаз» засноване НАК «Нафтогаз України» та є підприємством державного сектору економіки, 100% майна якого перебуває у державній власності.

Квартири, що знаходяться на балансах філій УМГ «Львівтрансгаз», УМГ «Черкаситрансгаз» та УМГ «Донбастрансгаз» обліковуються як основні фонди, та були приватизовані фізичними особами в судовому порядку, що не заперечується сторонами у справі.

Згідно положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до пп.14.1.138 п.14.1.138 ст. 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» відчуження основних фондів державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту, передача їх з балансу на баланс, в концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, передача до статутного фонду інших юридичних осіб основних фондів та акцій таких підприємств, вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів та акцій цих підприємств, а також основних фондів та акцій Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», дочірніх та заснованих нею підприємств і газосховищ забороняються, крім випадків, коли результатом таких дій є створення державних підприємств, 100 відсотків яких є у державній власності України.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» відповідачу надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Проте, як зазначалось судом вище, дане право слід розглядати у контексті з нормами ст. 15 цього Закону, які встановлюють обов'язок службових осіб об'єктів,що ревізуються, виконувати лише законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю.

Отже, органи державного фінансового контролю під час пред'явлення підконтрольним установам, що ревізуються, вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства та обираючи спосіб усунення цих порушень повинні виходити з того, щоб при виконанні цих вимог у зазначений спосіб підконтрольні суб'єкти не вчиняли нових порушень чинного законодавства.

Зважаючи на викладене, вимога відповідача про передачу у приватну власність нерухомого майна - квартир, що обліковуються на балансі ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», прямо суперечить Закону України «Про трубопровідний транспорт», а отже відповідач, встановлюючи спосіб усунення порушення, фактично зобов'язав позивача вчинити нове порушення чинного законодавства, як наслідок така вимог є протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону.

Пунктом 18 вимоги відповідачем зобов'язано збільшити у бухгалтерському обліку вартість активів по філіям УМГ «Львівтрансгаз» та УМГ «Київтрансгаз» у зв'язку з не проведенням індексації житлового фонду (будинків та гуртожитків), оскільки не вчинення вказаних дій призвело до заниження в обліку вартості активів на загальну 2871,04 тис. грн., внаслідок чого порушено п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок індексації вартості житлового фонду» від 31.08.2009 №1024, наказів Державного комітету будівництва №84 від 20.05.2005, Міністерства будівництва України №44 від 17.02.2006, №76 від 05.03.2007, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №100 від 27.02.2008 та №133 від 31.03.2009.

Згідно розрахунків контролюючого органу житловий фонд філій підлягав індексації станом на 01.01.2011 та 01.01.2012.

З огляду на викладене суд відзначає, що в період дії постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок індексації вартості житлового фонду» від 31.08.2009 №1024 була також чинною Інструкція з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, затверджена наказом Міністерства фінансів України №159 від 24.07.1997, який, в свою чергу, втратив чинність з 1 липня 2000 року на підставі наказу Мінфіну України №92 від 27.04.2000.

Між тим, наказом Мінфіну України №92 від 27.04.2000 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», в якому термін «індексація» відсутній, за виключенням випадку, коли первісна вартість об'єкта основних засобів може бути збільшена на суми індексації, проведеної у порядку, встановленому податковим законодавством.

Приписами чинного у 2010-2012 роках податкового законодавства, а саме: пп.8.3.3 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування підприємств» та п. 146.21 ст. 146 Податкового кодексу України, регламентовано, що платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об'єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів.

За таких обставин твердження відповідача щодо обов'язкової індексації об'єктів житлового фонду є неправомірними та таким, що невірно тлумачить норми права, відтак вимога підлягає скасуванню в цій частині.

20. Додатково, що стосується вимог відповідача щодо стягнення шкоди в порядку, встановленому ст. ст. 130-136 КЗпП України, з осіб, винних у проведенні зайвих виплат (п.п. 2-3, 5-6, 8-9,13-14 вимоги), слід вказати, що ними не визначено коло осіб, які повинні нести матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків, не встановлено межі відповідальності цих осіб та не зазначено спосіб, у який вказану вимогу може бути виконано.

З урахуванням того, що ст.ст. 130-136 КЗпП України передбачають не тільки різні межі матеріальної відповідальності, а й різні способи визначення розміру такої шкоди та різні порядки її покриття, позивач відповідач був сформулювати свою вимогу у спосіб, який не допускає її неоднозначне тлумачення, чітко і вичерпно визначити, які саме дії повинен здійснити позивач для відновлення порушених інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення, зокрема, обставини його прийняття з урахуванням всіх обставин справи та дослідження всіх необхідних доказів.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З огляду на викладене судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати пункт 2, підпункт 3.1 пункту 3, абзац 1 підпункту 3.2 пункту 3, абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3, абзац 5 підпункту 3.2 пункту З, абзац 1 підпункту 3.3 пункту 3, абзац 2 підпункту 3.6 пункту 3, підпункт 3.7 пункту З, підпункт 3.8 пункту 3, абзац 2 пункту 4, абзац 4 пункту 4, абзаци 9-10 пункту 4, пункт 5, пункт 6, пункти 8-11, пункт 13, пункт 17, пункт 18, а також пункти 2, 3, 5-6, 8-9, 13-14 в частині вимог щодо стягнення коштів з невизначеного кола осіб Вимог про усунення порушень Державної фінансової інспекції України від 22.01.2013 № 05-14/82.

Судові витрати в сумі 2294 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної фінансової інспекції України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя С.К.Каракашьян

Судді П.О.Григорович

І.В.Смолій