РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

розглянув справу:

за позовом: Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул. Білецька,1, 46003

до відповідача 1: Унітарного приватного підприємства „Укртехмаш”, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 16, 46000

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Радема”, пров. Робітничий, 1, м. Рівне,33009

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову:

1/ Приватний підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1;

2/ Товариство з обмеженою відповідальністю „Дім”, м. Тернопіль, бульвар Т.Шевченка,1;

3/ Західно -Українська Товарна біржа , м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28.

Представники від:

Позивача: Буклешова Т.М.- довіреність № 20450/7/10-015 від 03.07.2006 року ;

Третіх осіб /2,3/: Авдєєнко В.В. - довіреність від 11.10.2006р..

Суть справи:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція звернулася з позовом про визнання недійсними господарських зобов'язань, які виникли між Унітарним приватним підприємством „Укртехмаш”, який діяв з умислом направленим на безпідставне отримання доходів та ухилення від сплати податків та Товариством з обмеженою відповідальністю „Радема” на підставі укладених 26.08.2005 року договорів купівлі -продажу автомобіля вартістю 418000 грн. та напівпричепу вартістю 209000 грн. та застосувати наслідки передбачені ст. 208 Господарського кодексу України (далі ГК України), а саме стягнути з УПП „Укртехмаш” на користь ТОВ „Радема” 627000 грн., які в подальшому стягнути з останнього в доход Державного бюджету.

В процесі розгляду справи позивач подав 01.08.2006 року уточнення позовних вимог та підстави звернення з позовом в яких просить суд: - визнати недійсними правочини купівлі -продажу автомобіля та напівпричепа як такі, що укладені внаслідок обману з боку УПП „Укртехмаш”, так як договори та документи, що підтверджують передачу предмету договору підписані невідомою особою від імені директора ОСОБА_2, який не міг брати участь у даних господарських операціях , так як помер 17.07.2005 року згідно даних акту запису про смерть; - визнати недійсними господарські зобов'язання УПП „Укртехмаш” з передачі у власність ТОВ „Радема” автомобіля і напівпричепа та застосувати наслідки передбачені ст. 208 ГК України.

В судовому засіданні 12.09.2006 року позивач знову подав уточнення позовних вимог та підстави звернення з позовом, в яких просить суд визнати недійсними господарські зобов'язання, які виникли на підставі правочину купівлі -продажу автомобіля та напівпричепа від 26.08.2005 року, як такі що укладені невідомою особою, яка порушила господарську компетенцію УПП „Укртехмаш”, так як особа яка діяла від імені підприємства не мала необхідних для цього повноважень, а тому таке господарське зобов'язання згідно ч. 1. ст. 207 Господарського кодексу України може бути визнане недійсним на вимогу органу державної влади. Вимоги щодо застосування наслідків передбачених ст. 208 ГК України не заявляє.

Судом прийняті уточнення до розгляду, як такі що подані відповідно до ст. 22 ГПК України до прийняття судом рішення, а тому спір розглядається з урахуванням уточнень поданих 12.09.2006 року.

Учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України.

Сторони, відповідно до ст. 64. ГПК України, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Радема” проти позову заперечує, посилаючись на те, що: - податкова інспекція не довела належними доказами порушення членами біржі вимог Закону України „Про товарну біржу” при укладені біржових угод; - виконані сторонами господарські зобов'язання не порушують інтереси держави і суспільства; - податковою інспекцією підтверджено, що УПП „Укртехмаш” в період укладення договорів перебувало в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій України, ним подавалася податкова звітність, а тому твердження позивача щодо порушення господарської компетенції підприємства вважає безпідставними, так як особи, що їх укладали діяли в межах чинного законодавства і жодних підстав для визнання їх недійсними немає. Крім того, просить звернути суд увагу на те, що виконання зобов'язань сторонами підтверджуються первинними документами.

Західно -Українська Товарна біржа пояснила, що договори укладені на біржі відповідно до Закону „Про товарну біржу”, Правил про біржові торги, а тому не суперечать чинному законодавству. Щодо учасників договорів, то відповідно до вимог вищезазначеного закону, від імені продавця та покупця, в межах наданих їм повноважень, діяли член біржі ПП ОСОБА_1 та брокер ТОВ «Дім»ОСОБА_3.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дім”, який являється членом Західно -Української Товарної біржі, повідомило суду, що від імені та в інтересах покупця при укладені договорів виступала брокер товариства ОСОБА_3 і укладені нею договори не суперечать чинному законодавству.

ОСОБА_1 повідомила суду, що діяла як асоційований член біржі та здійснювала за рахунок УПП „Укртехмаш” маркетинговий пошук та оформляла договір та документи пов'язані з продажем автомобіля та напівпричепа. Інформацією щодо директора підприємства не володіла, у зв'язку з відсутністю такої необхідності.

Унітарне підприємство відзиву на позов не подало.

Справа розглядається за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75. ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:

- на Західно -Українській Товарній біржі 26.08.2005 року укладено договори купівлі -продажу між членом біржі, приватним підприємцем ОСОБА_1. яка діяла в інтересах УПП „Укртехмаш” на підставі договору доручення НОМЕР_1(Продавець) та членом біржі, брокером Брокерської контори ТОВ „Дім” ОСОБА_3, яка діяла в інтересах ТОВ „Радема” (Покупець), відповідно до яких УПП «Укртехмаш” продав, а ТОВ „Радема” купив напівпричіп марки «ПП MAGYAR SR 3MEBIA” 1998 року випуску державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 209000 грн. та автомобіль марки „VOLWO FH 1242” 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, вартістю 418000 грн.. Виконання сторонами зобов'язань підтверджується платіжним дорученням НОМЕР_4 на суму 260000 грн., в тому числі податок на додану вартість 43333,33 грн. (130000грн. згідно пояснення представника відповідача за напівпричіп), НОМЕР_5 на суму 485598,82 грн. (418000 грн. за автомобіль та 67596,88 за напівпричіп) в тому числі ПДВ 80933,14 грн., платіжне доручення НОМЕР_6 на суму 11401,18 грн. за напівпричіп, накладними НОМЕР_7 та НОМЕР_8 та податковими накладними № НОМЕР_7,НОМЕР_8, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів за ТОВ „Радема”.

Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому суд виходив із наступного:

- відповідно до ст. 173-175 ГК України від 16.01.2003 року, господарське зобов'язання, одним з видів якого є майново -господарське зобовязання (цивільно -правове), виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов”язку. Майнові зобовязання регулюються нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року (далі ЦК України) з урахуванням особливостей ГК України;

- згідно ст. 11 ЦК України, 174 ГК України, підставою для виникнення таких зобовязань є договори та інші правочини.

Правочином, згідно ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України, є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків до яких застосовуються загальні положення про зобов”язання та про договори, при цьому такий правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Господарські зобов'язання, які виникли між підприємством та товариством, за своєю правовою природою є правочинами, що випливають з договорів купівлі -продажу укладених на біржі, порядок укладення яких згідно ст. 650 ЦК України встановлюється відповідними актами цивільного законодавства. Таким актом є Закон України „Про товарну біржу” (далі Закон України) та правила біржової торгівлі, які затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим і є, згідно ст.17 даного закону, основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань.

Так, відповідно ст. 15-17 Закону України, п. 2- 3 Правил біржових торгів на Західно -Українській товарній біржі, затверджені біржовим комітетом 27.03.1997 року, біржовою операцією визнається угода, що відповідає наступним умовам: - якщо вона являє купівлю -продаж товарів допущених до обігу на товарній біржі; - якщо її учасники є членами біржі або брокерами, які діють в інтересах покупців і продавців; - якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного дня після укладення угоди.

Такі угоди вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі.

Як випливає з тексту укладених 26.08.2005 року договорів, останні укладалися брокерами зареєстрованими на Західно -Українській товарній біржі, а саме -ОСОБА_1. (член біржі з 08.06.2003 року -припинила членство з 01.07.2006 року) та ОСОБА_3 (брокер біржі з 03.06.2002 року по 01.06.2006 року), які виконували доручення членів Біржі по здійсненню біржових операцій шляхом пошуку контрактів і діяли в інтересах УПП „Укртехмаш” та ТОВ „Радема”, пересвідчившись, як в наявності та якості запропонованого до продажу товару так і в платоспроможності покупця.

Згідно даних головного управління статистики, станом на момент укладення договору та розгляду спору, як продавець так і покупець перебували в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій України (довідки статуправління в Тернопільській та Рівненській областях). За даними Тернопільської Державтоінспекції, продані на біржі транспортні засоби зняті з обліку УПП „Укртехмаш” та зареєстровані за ТОВ „Радема”, про що свідчать свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу видані Рівненською Державтоінспекцією 23.09.2005р., в порядку передбаченому „Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок” затвердженими постановою кабінету Міністрів України від 7.09.1998 року № 1388. Договори купівлі -продажу зареєстровані Західно -Українською товарною біржею 26.08.2005 року з присвоєнням їм реєстраційних номерів НОМЕР_9 та НОМЕР_10, отже вважаються укладеними в порядку встановленому Законом України та Правилами біржових торгів. Що стосується зазначених в договорі паспортних даних керівників покупця та продавця та їх підписів, то такі не передбачені при укладені біржових угод, а тому в обов'язки особи, яка реєструвала дані угоди, не входить перевірка як правоздатності так і дієздатності таких осіб, так як такі перевіряються тільки при нотаріальному посвідчені угод. Угоди укладені на біржі не потребують нотаріального посвідчення, при цьому слід зазначити, що такі угоди не прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Відповідно до п. 3.7. Правил біржових торгів, укладений на біржі договір може бути визнаний недійсним відповідно до чинного законодавства.

Так, згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу у спосіб визначеним даними нормами закону, одним з яких є визнання договору чи правочину недійсним.

Щодо захисту інтересів держави і суспільства, то таким правом наділені органи державної податкової служби згідно п. 10 ст. 11 Закону „Про державну податкову службу в Україні”, та ст.ст. 207, 208 ГК України, відповідно до яких ними подаються позови про визнання недійсними угод (господарських зобов'язань, правочинів, з яких складається договір) та стягнення в доход держави коштів одержаних сторонами за такими угодами (зобов'язаннями). Слід звернути увагу на те, що норми ЦК України не містять такої санкції, як стягнення в доход держави коштів одержаних сторонами за угодами укладеними з метою суперечною інтересам держави, такі санкції встановлені в ч. 1. ст. 208 ГК України та вищезазначеним Законом.

Отже, згідно зазначених нормативних актів, податкова інспекція наділена повноваженнями тільки на звернення з позовом у випадках, якщо господарське зобов'язання вчинено сторонами (стороною) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Випадків звернення податкової інспекції в інтересах інших осіб, норми чинного законодавства не передбачають.

При таких обставинах, звертаючись з позовом, з урахуванням уточнень позовних вимог, про визнання недійсними господарських зобов'язань, які вчинені від імені УПП „Укртехмаш” невідомою особою, тобто в інтересах юридичної особи, податкова інспекція вийшла за межі наданих їй повноважень, що суперечить ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, звертаючись з позовом, податкова інспекція не звернула увагу на те, що при визнанні недійсним господарського зобов'язання з підстав порушення однією з сторін зобов'язання господарської компетенції, наступають наслідки передбачені ч. 2 ст. 208 ГК України, а саме кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, якщо інші наслідки не передбачені законом. Такі ж самі наслідки, передбачені ст. 216. ЦК України, що є підтвердженням того, що право на звернення з позовом про визнання недійсним господарського зобов'язання з вищезазначених підстав має сторона такого зобов'язання.

Що стосується сторін, в інтересах яких укладено біржові угоди, то зобов'язання сторонами виконані належним чином і в установлений строк, кошти перераховані на рахунок УПП „Укртехмаш”, сторони зобов'язання зареєстровані платниками ПДВ, належних доказів порушення інтересів підприємства та нанесення йому збитків чи моральної шкоди особою, яка діяла від імені підприємства, позивач не надав, не доведено і фактів щодо того, що дана операція не знайшла свого підтвердження в податкових зобов'язаннях підприємства.

Відповідно до норм чинного законодавства, сам факт укладення чи виконання господарського зобов'язання особою, повноваження якої не встановлено, чи особою, яка діяла не в межах наданих їй повноважень, не тягне за собою наслідків передбачених ст. ст. 207, 208 ГК України, поки таке зобов'язання не оспорюється його стороною або таку особу визнано винною у вчиненні таких дій. Як випливає з постанови прокурора Підволочиського району від 09.06.2006 року, на яку посилається податкова інспекція як на одну з підстав звернення з позовом, кримінальна справа порушена за фактом внесення службовими особами УПП „Укртехмаш” неправдивих відомостей до офіційних документів підприємства, а саме укладення в період червень -вересень 2005 року угод з використанням факсимільного підпису директора ОСОБА_2.. Згідно ст. 62 Конституції особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Податкова інспекція не надала суду доказів, що підтверджують особу та її вину в порушені господарської компетенції УПП „Укртехмаш”.

Крім того, дані про смерть (17.07.2005р.) ОСОБА_2., жителя м. Скалат, Підволочиського району, були направлені 10.08.2005р. відділом реєстрації актів цивільного стану Підволочиського районного управління юстиції в державну податкову інспекцію в Підволочиському районі у відповідності до п. 3. 13. „Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні”, затверджені наказом Мінюсту України № 52/5 від 18.10.2000р, згідно якого органи реєстрації цивільного стану щомісяця надсилають податковим інспекціям інформацію про померлих громадян, шляхом надання повідомлення за формою встановленою в додатку 13 до Правил, для зняття з обліку в Державному реєстрі платників податків та інших обов'язкових платежів, із зазначенням ідентифікаційного коду, дати смерті фізичної особи, яке підписується відповідальною особою та керівником органу реєстрації актів громадянського стану. Інформація органів реєстрації актів цивільного стану щодо смерті фізичної особи, яка займалася підприємницькою діяльністю, згідно пп. 25.2.1. п. 25. „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість” затверджено наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р. та пп. 7.1. п.7., пп. 8.9. п. 8. „Інструкції про порядок обліку платників податків, затверджена наказом ДПА України від 17.11.1998р. № 552 є підставою для внесення змін до облікових даних платників податків та прийняття рішення про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість. Даними облікової картки УПП «Укртехмаш” за період з жовтня 2005р. по січень 2006р. підтверджено, що підприємством вносилися платежі як по податку на прибуток (останній платіж за зазначений період в картці 510 грн. сплачені 16.01.2006р. платіжним дорученням НОМЕР_11) так і по податку на додану вартість (22 .12. 2005р. в сумі 1100 грн. платіжним дорученням НОМЕР_12), що свідчить про те, що підприємство займалося господарською діяльністю і з обліку платника податків знято не було. Також, не направлялася інспекцією інформація державному реєстратору у формі довідки 12-ОПП з прикладенням повідомлення органу реєстрації актів громадського стану про смерть ОСОБА_2., які могли бути підставою для внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

При таких обставинах, позовні вимоги заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 43, 82, 84 ГПК України господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “6” грудня 2006 року, через місцевий господарський суд.

Суддя М.С. Стадник