ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Справа № 922/1096/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі - Тяпкіній В.А.

за участю представників сторін:

позивача - Каракулова В.А., дов.№12 від 15.03.2013 р. (у справі)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Віта Феліче" (вх. №1779Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2013 року по справі №922/1096/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Віта Феліче", м. Харків

до Приватного підприємства "Ла Віта Феліче", м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сана-Мед", м. Харків

про захист ділової репутації та спростування поширеної неправдивої інформації,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 р. позивач, ТОВ "Ла Віта Феліче", звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд захистити ділову репутацію позивача та спростувати поширення неправдивої інформації, а також віднести на відповідача ПП "Ла Віта Феліче" судовий збір. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в січні 2013 року в мережі Інтернет на сервері ТОВ "ІТЛ" під доменними іменами http/www.surrogate-mother.ru; mother-surrogate.com; surrogate-mother-cost.com була розміщена інформація про припинення діяльності компанії "Ла Віта Феліче" та повідомлено, що в подальшому діяльність по наданню кандидатур сурогатних матерів і донорів ооцитів та юридичне супроводження буде здійснювати лікарня професора Феськова з зазначенням контактних телефонів та електронної адреси лікарні.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.2013 р. по справі №922/1096/13 (суддя Ковальчук Л.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач, ТОВ "Ла Віта Феліче", з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2013 року по справі №922/1096/13 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; визнати інформацію, розміщену у мережі Інтернет на сервері ТОВ "ІТЛ" під доменними іменами http/www.surrogate-mother.ru; mother-surrogate.com; surrogate-mother-cost.com про припинення діяльності компанії "Ла Віта Феліче" та повідомлення, що в подальшому діяльність по наданню кандидатур сурогатних матерів і донорів ооцитів та юридичне супроводження буде здійснювати лікарня професора Феськова О.М. з зазначенням контактних телефонів та електронної адреси лікарні - такою, що не відповідає дійсності. Також, просить зобов'язати ПП "Ла Віта Феліче" розмістити в мережі Інтернет під доменними іменами http/www.surrogate-mother.ru; mother-surrogate.com; surrogate-mother-cost.com інформацію про те, що відомості, які були поширені в мережі Інтернет під вказаними доменними іменами є такими, що не відповідають дійсності та спростувати її, вказавши, що ТОВ "Ла Віта Феліче" продовжує свою роботу у звичному режимі; судові витрати покласти на відповідача. На думку позивача, рішення суду першої інстанції було прийнято із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач, ПП «Ла Віта Феліче», відзиву на апеляційну скаргу не надав та не скористався наданим процесуальним правом брати участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи. На адресу Харківського апеляційного господарського суду повернулася копія ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 10.06.2013 р., яка була надіслана на адресу підприємства відповідача, що вказана в матеріалах справи, з поштовою відміткою щодо причини повернення - «за спливом строку зберігання».

Третя особа по справі, ТОВ «Сана-Мед», також не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач та третя особа не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та представника третьої особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, в січні 2013р. в мережі Інтернет на сервері ТОВ "ІТЛ" під доменними іменам http/www.surrogate-mother.ru; mother-surrogate.com; surrogate-mother-cost.com була розміщена інформація про припинення діяльності компанії "ЛА Віта Феліче" та повідомлено, що в подальшому діяльність по наданню кандидатур сурогатних матерів та донорів ооцитів та юридичне супроводження буде здійснювати лікарня професора Федькова, на сайті вказані контактні телефони та електронна адреса лікарні.

20.02.2013р. листом за №11 позивач звернувся до ТОВ "ІТЛ" з проханням видалити або заблокувати розміщення цієї інформації відносно центра сурогатного материнства "ЛА Віта Феліче" на хостизі.

В свою чергу, компанія ІТЛ листом за № 11 від 26.02.2013р повідомила, що представником ПП "ЛА Віта Феліче" Чуприновою В.О. було надано пояснення, що на інтернет-ресурсах зроблено посилання на адміністрацію ПП "ЛА Віта Феліче" і будь-якої інформації про ТОВ "Ла Віта Феліче" на її ресурсах не розміщено, а тому після з'ясування цього питання надання послуг було поновлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було підтверджено належними доказами факту поширення стосовно нього недостовірної інформації шляхом розміщення такої інформації на веб-сайті відповідача в мережі Інтернет, а відтак відсутні підстави стверджувати, що завдано шкоди діловій репутації позивача та наявності факту порушення його особистих немайнових прав.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції, позивач посилається на те, що в якості доказів до господарського суду були надані роздруківки скріншотів, а також лист №27 від 26.02.2013 р. ТОВ «ІТЛ», заява №106 від 22.02.2013 р. власника ПП «Ла Віта Феліче».

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками господарського суду з огляду на наступне.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 р. №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

Відповідно до частини 1 статті 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів (пункти 5 і 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 р. №01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію").

Частиною 3 статті 277 ЦК України встановлено, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про інформацію", поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Правова позиція, наведена у постанові Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 р. №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", зазначає про те, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову у справі про захист ділової репутації юридичної особи внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

В абзацах 2, 5, 6 п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено наступне:

- під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

- недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

- згідно з ч. 3 ст. 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", в якій зокрема зазначено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство відповідача ПП "Ла Віта Феліче" також є центром сурогатного материнства. Ним було розміщено в мережі Інтернет інформацію стосовно припинення діяльності саме Приватного підприємства "Ла Віта Феліче", а не ТОВ "Ла Віта Феліче".

Крім того, факт безпосередньо ПП "Ла Віта Феліче" припинення діяльності підприємством відповідача шляхом ліквідації також підтверджується публікацією в газеті "Харківський Кур`єр", яка наявна в матеріалах справи

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що позивачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не було доведено документально, що відповідачем, в даному випадку, поширенням зазначеної інформації були порушені права та/або інтереси позивача як юридичної особи, а також не було доведено факту наявності негативних наслідків через розміщення інформації, щодо припинення діяльності ПП «Ла Віта Феліче».

Відповідно до статті 30 Закону України від 02.10.1992 р. в редакції Закону від 13.01.2011 р. "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.

Оціночними судженнями за винятком наклепу, є висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні данні, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позивач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності своїх вимог, доказів спричинення відповідачем шкоди відповідним особистим немайновим благам позивача або доказів, що перешкоджають особі позивача повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Віта Феліче" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23 травня 2013 року по справі №922/1096/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 19 липня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Могилєвкін Ю.О.