-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" липня 2013 р.
Справа № 11/274
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевченко В.В.
суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.
при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Калінін М.В.
від відповідача: Мотін О.М.
від ВДВС: ПлахутаД.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України
на ухвалу господарського суду Миколаївської області
від 14 травня 2013 року
у справі № 11/274
за позовом Державного підприємства "Енергоринок"
до Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"
про стягнення 36.906.681 грн. 34 коп.
ВСТАНОВИЛА:
11.03.2013 р. відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі ВДВС) винесено постанову про стягнення з ВАТ ЕК "Миколаївобленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (далі ПАТ, відповідач, боржник) виконавчого збору в сумі 3.690.934 грн. 93 коп.
25.03.2013 р. ПАТ звернулось до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії ВДВС та просило визнати неправомірними дії останнього щодо ухвалення постанови від 11.03.2013 р. про стягнення з ПАТ виконавчого збору в сумі 3.690.934 грн. 93 коп. та визнати цю постанову недійсною.
Скарга мотивована тим, що ВДВС всупереч вимогам ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження" ухвалив постанову від 11.03.2013 р. про стягнення з відповідача виконавчого збору, оскільки на момент її прийняття, строк для добровільного виконання рішення, встановлений ухвалою суду від 16.06.2011 р. ще не сплинув, а тому оскаржена постанова є недійсною, внаслідок чого скарга підлягає задоволенню у повному обсязі.
ВДВС скаргу ПАТ вважав безпідставною посилаючись на те, що постанова від 11.03.2013 р. про стягнення з боржника виконавчого збору була прийнята ним правомірно та з дотриманням положень Закону України „Про виконавче провадження", оскільки постановою від 04.04.2007 р. про відкриття виконавчого провадження боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення суду до 11.04.2007 р., проте останній своїм правом не скористався, добровільно рішення суду до визначеної у постанові дати не виконав. Постановою від 04.05.2007 р. виконавче провадження було зупинено та на дату зупинення рішення суду виконано не було, у зв'язку з чим відповідно до приписів ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження" постанова від 11.03.2013 р. про стягнення з ПАТ виконавчого збору в розмірі 10 % суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим провадженням, тобто у сумі 3.690.934 грн. 93 коп. є цілком законною, а тому підстави для задоволення скарги - відсутні.
Державне підприємство "Енергоринок" (далі ДП, позивач, стягувач) скаргу ПАТ вважало обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.05.2013 р. (суддя Василяка К.Л.) скарга ПАТ задоволена та дії ВДВС щодо ухвалення постанови від 11.03.2013 р. про стягнення з ПАТ виконавчого збору в сумі 3.690.934 грн. 93 коп. визнані неправомірними, а сама постанова - недійсною.
Ухвала суду мотивована тим, що відповідно до приписів Закону України „Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5, які діяли на 11.04.2007 р., ВДВС повинен був пересвідчитись, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано та вирішити питання щодо стягнення з боржника виконавчого збору. Однак, доказів виконання вищезазначених вимог чинного на той час законодавства ВДВС суду не надав, так як і не надано доказів надання ПАТ нового строку для добровільного виконання рішення суду. Крім того, враховуючи надання судом ПАТ відстрочки та розстрочки виконання рішення суду, строки добровільної оплати останнім боргу - змінились, а тому ВДВС при виконанні рішення суду у даній справі повинен був діяти у спосіб і порядок, визначений в ухвалах господарського суду від 23.10.2007 р., від 10.11.2009 р. та від 16.06.2011 р., тобто вказані ухвали фактично замінювали собою попередні накази суду і є обов'язковими до виконання, як виконавчі документи.
Окрім цього, згідно з положеннями п. 15 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження" в редакції від 20.02.2007 р. та п. 3.7 ст. 3 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження", а тому на строк участі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до вищезазначеного закону щодо таких підприємств зупиняється дія ст. ст. 4, 5 цього Закону.
В апеляційній скарзі Державна виконавча служби України просить ухвалу місцевого суду скасувати, оскільки вона не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалена з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПАТ у повному обсязі. В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ просить ухвалу місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник ПАТ доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.
Представник ДП апеляційну скаргу ВДВС вважав безпідставною.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.02.2004 р., що залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2004 р. позов ДП до ПАТ про стягнення 36.906.681 грн. 34 коп. - залишений без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2004 р. вищезазначені судові рішення скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 р. у задоволенні позову ДП до ПАТ про стягнення 36.906.681 грн. 34 коп. - відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 р. судове рішення від 10.08.2004 р. скасовано, а позов ДП задоволений у повному обсязі та з ПАТ на користь ДП стягнуто: 27.075.516 грн. 73 коп. - боргу, 1.913.831 грн. 05 коп. - пені, 5.238.844 грн. 41 коп. - інфляційних збитків, 2.678.489 грн. 15 коп. - 3% річних, а також понесені судові витрати по справі: 2550 грн. - на сплату держмита і 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2005 р. постанова Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 р. змінена шляхом скасування резолютивної частини постанови від 21.12.2004 р. щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1.913.831 грн. 05 коп., в решті частині постанова апеляційного суду залишена без змін.
На виконання вказаних судових рішень місцевим судом виданий наказ № 11/274.
Позивач, у встановленому Законом України „Про виконавче провадження" порядку, подав заяву та відповідний наказ до ВДВС для примусового виконання судового рішення.
За зазначеною заявою ДП та судовим наказом № 11/274 постановою ВДВС від 04.04.2007 р. відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного судового рішення та ПАТ надано строк до 11.04.2007 р. для його добровільного виконання.
Як свідчать матеріали справи і правильно встановлено судом першої інстанції вищеназвана постанова ВДВС від 04.04.2007 р. отримана боржником 10.04.2007 р.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів.
Оскільки, як зазначалося вище, постанова ВДВС від 04.04.2007 р. про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу № 11/274 та надання боржнику строку до 11.04.2007 р. для його добровільного виконання, отримана останнім 10.04.2007 р., то одноденний строк для виконання судового рішення в добровільному порядку вважати розумним, справедливим та законним - неможливо, так як він є завідомо недостатнім для можливості акумуляції та перерахування боржником стягувачу грошових коштів, зокрема: 27.075.516 грн. 73 коп. - боргу, 5.238.844 грн. 41 коп. - інфляційних збитків, 2.678.489 грн. 15 коп. - 3% річних, 2550 грн. - витрат зі сплати держмита і 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вищенаведене не враховано ВДВС при ухваленні постанови від 11.03.2013 р. щодо стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 3.690.934 грн. 93 коп.
Крім того, при ухваленні постанови від 11.03.2013 р. ВДВС не звернув увагу на те, що 04.05.2007 р. ним була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 15 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття вказаної постанови) до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", тобто до 01.01.2013 р.
А також на те, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.12.2007 р., що набрала законної сили (а.с.94-96 т.2), заява боржника щодо надання йому відстрочки та розстрочки виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 р. задоволена та відстрочено виконання вищезазначеної постанови апеляційного суду (з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 14.04.2005 р.) до 01.11.2009 р. та ПАТ надана розстрочка виконання цієї постанови строком на 8 років, починаючи з 01.11.2009 р. згідно відповідного графіку.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.11.2009 р., що набрала законної сили (а. с. 51-56 т.3), заява боржника щодо надання йому розстрочки виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 р. задоволена та ПАТ надана розстрочка виконання вищезазначеної постанови апеляційного суду (з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 14.04.2005 р.) строком на 8 років, починаючи з 01.11.2009 р. згідно відповідного графіку.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.06.2011 р., що набрала законної сили (а.с.68-69 т.3), заява боржника щодо надання йому розстрочки виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 р. задоволена та ПАТ надана розстрочка виконання вищезазначеної постанови апеляційного суду (з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 14.04.2005 р.) строком на 18 місяців з моментом першого платежу не пізніше 31.03.2013 р.
Вищезазначені судові ухвали від 25.12.2007 р., від 10.11.2009 р. та від 16.06.2011 р., що набрали законної сили, відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України є обов'язковими до виконання на всій території України, в тому числі і органами державної виконавчої служби.
Оскільки, вказаними судовими ухвалами боржнику надавалась відстрочка та розстрочка виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 р. (з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 14.04.2005 р.) та в судовому порядку остаточно визначено, що перший платіж з погашення боргу за названими судовими рішеннями ПАТ повинний здійснити у строк не пізніше 31.03.2013 р., то вважати, що станом на 11.03.2013 р. (час ухвалення ВДВС оскарженої постанови) боржник не виконав в добровільному порядку судові рішення - неможливо, так як перший платіж з погашення боргу останній повинний здійснити у строк не пізніше 31.03.2013 р.
Крім того, в оскарженій постанові від 11.03.2013 р. ВДВС зазначив, що з боржника на користь стягувача підлягає стягненню: 27.075.516 грн. 73 коп. - боргу, 1.913.831 грн. 05 коп. - пені, 5.238.844 грн. 41 коп. - інфляційних збитків, 2.678.489 грн. 15 коп. - 3% річних, 2550 грн. - витрат на сплату держмита і 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та нарахував виконавчий збір в розмірі 10% від всіх цих сум шляхом їх складання в загальному розмірі 3.690.934 грн. 93 коп. (нарахувавши 10% і на 1.913.831 грн. 05 коп. - пені).
Але, такі дії ВДВС є безпідставними, так як постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2005 р. позовні вимоги ДП щодо стягнення з боржника 1.913.831 грн. 05 коп. - пені визнані необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Тому нарахування виконавчого збору на цю суму пені є неможливим взагалі, оскільки це суперечить остаточному судовому рішенню по цій справі.
При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах задовольнив скаргу боржника та визнав дії ВДВС щодо ухвалення постанови від 11.03.2013 р. про стягнення з ПАТ виконавчого збору в сумі 3.690.934 грн. 93 коп. неправомірними, а саму постанову - недійсною, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть, у зв'язку з чим оскаржена ухвала місцевого суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для її зміни чи скасування відсутні.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 р. при прийнятті апеляційної скарги ВДВС до розгляду названого суду останній був зобов'язаний надати належні докази сплати та зарахування до державного бюджету України судового збору в сумі 573 грн. 50 коп., оскільки апелянтом до скарги була надана ніким не засвідчена фотокопія платіжного доручення № 294 від 27.05.2013 р. на названу суму, яка, в порядку ч. 2 ст. 36 ГПК України, не є належним і допустимим доказом сплати скаржником судового збору у розмірі та порядку, визначеному чинним законодавством.
Вищеназвані вимоги апеляційного суду скаржником не виконані, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що ВДВС не надано належних та допустимих доказів сплати та зарахування до державного бюджету України судового збору в сумі 573 грн. 50 коп. за подану та розглянуту апеляційну скаргу, внаслідок чого ці витрати підлягають стягненню з ВДВС в порядку ст. 44, 49, 99 ГПК України до державного бюджету України за наслідками апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 14.05.2013 року у справі № 11/274 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - без задоволення.
Стягнути з Державної виконавчої служби України (код ЄДРПОУ: 37471975, код банку: 820172, р/р 35213001004124) до Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір"(Державна судова адміністрація України,050), символ звітності 206 код ЄДРПОУ суду 26016990) судовий збір у розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три ) гривні 50 копійок за прийняту та розглянуту апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 14.05.2013 року у справі № 11/274.
Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.07.2013 року.
Головуючий суддя: Шевченко В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Головей В.М.
скопійовано
-
скопійовано
-
