КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. Справа№ 36/271

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

при секретарі Помаз І.А.

від позивача: Сологуб А.В. - представник за дов. №293/151 від 12.02.2013р.;

від відповідача: Сидоренко І.О. - представник за дов. №55/1 від 05.04.2013р.;

Безшапочний В.В. - директор;

від третьої особи: Кошман А.С. - представник за дов. №21 від 06.06.2013р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.04.2013р. (дата підписання - 18.04.2013р.)

у справі №36/271 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом Національного інституту стратегічних досліджень

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про стягнення 33 191,36 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса»

до Національного інституту стратегічних досліджень

про стягнення 107 843,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011р. до Господарського суду м. Києва звернувся Національний інститут стратегічних досліджень з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ніса" 33 191, 36 грн. збитків за час фактичного користування нерухомим майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2011р. порушено провадження у справі № 36/271, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 07.09.2011р., за участю представників сторін та третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011р. розгляд справи відкладено на 21.09.2011р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

15.09.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України подав клопотання про зміну підстав позову, в якому просив замість стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" (надалі - Товариство) збитків за час фактичного користування нерухомим майном у розмірі 33 191, 36 грн. стягнути з відповідача орендну плату за час фактичного користування нерухомим майном у тому ж розмірі. Заява прийнята місцевим господарським судом до розгляду .

Вимоги вмотивовані тим, що відповідно до розпорядження КМУ від 02.10.2010р. №1769-р "Про передачу майна Національному інституту стратегічних досліджень" була здійснена передача адміністративної та адміністративно-гаражної будівель по Чоколівському бульвару, 13, у м. Києві із закріпленням зазначених будівель на праві оперативного управління за Національним інститутом стратегічних досліджень (надалі - Інститут), яка оформлена актом приймання-передачі від 29.10.2010р. Як з'ясував Інститут, передане йому в оперативне управління майно було об'єктом оренди за укладеним 19.05.2006р. між РВ ФДМУ та Товариством договором оренди. Проте після закінчення терміну оренди, об'єкт оренди не був повернутий Товариством орендодавцю. Вважаючи, що за умовами договору оренди після закінчення терміну оренди Товариство має сплачувати оренду плату по день фактичної передачі майна балансоутримувачу на підставі акта приймання-передачі, позивач просив стягнути з відповідача орендні платежі на свою користь за фактичне користування приміщенням за період з листопада 2010 року по червень 2011 року в сумі 33 191, 36 грн.

У процесі розгляду справи провадження у справі № 36/271 зупинялося до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №48/353 за позовом Національного інституту стратегічних досліджень до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса", третя особа, що не заявляє самосійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення фонду державного майна України по м. Києву, про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном.

Заперечуючи проти доводів Інституту на тих підставах, що право стягнення плати за фактичне користування об'єктом оренди належить орендодавцю - Регіональному відділенню Фонду державного майна, а не Інституту, Товариство, водночас, звернулося до Інституту з зустрічним позовом про стягнення вартості безпідставно набутого майна у розмірі 107 843,00 грн. При цьому Товариство вважало, що здійснені ним поліпшення орендованого майна у межах строків оренди, створили на боці Інституту вигоди у вигляді збільшення вартості майна, а тому Інститут зобов'язаний відшкодувати різницю між вартістю приміщень до передачі їх в користування Товариству та їх нинішньою вартістю на підставі глави 83 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2012р. поновлено провадження у справі №36/271 і прийнято зустрічну позовну заяву Товариства.

У процесі розгляду справи за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" господарським судом призначалася будівельно-технічна експертиза нерухомого майна, яке знаходиться за адресою м.Київ, Чоколівський бульвар, 13 (другий поверх будівлі складських приміщень).

Заперечуючи проти зустрічного позову, Інститут зазначив, що протягом дії договору орендар (позивач) не звертався до орендодавця з пропозиціями щодо здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, згоди на проведення таких поліпшень Регіональне відділення Фонду державного майна по м. Києву як орендодавець, не надавало і такі поліпшення в межах дії договору оренди взагалі не здійснювалися. На думку Інституту, будь-яка зміна стану речі, в тому числі її поліпшення, може бути проведена наймачем виключно за згодою наймодавця (орендодавця), наслідки такого поліпшення залежать від згоди наймодавця (орендодавця) на його проведення, отже, відсутні підстави для стягнення з Національного інституту стратегічних досліджень 107 843,00 грн. вартості безпідставно набутого майна, що утворилася в результаті поліпшень орендованого майна.

Рішенням господарського суду міста Києва (суддя Т.Ю.Трофименко) від 15.04.2013р. у справі №36/271 первісний позов задоволено і стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" на користь Національного інституту стратегічних досліджень 33 191,36 грн. основного боргу, 331,91 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд, пославшись на ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, виходив з того, що Постановою Київського апеляційного господарського суду №51/30 від 25.08.2011р. залишено без змін рішення господарського суду у справі №51/30, яким задоволено позов Інституту проблем національної безпеки України і зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" звільнити нерухоме майно, загальною площею 135,40 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13, повернувши його балансоутримувачу за актом приймання-передачі (повернення), у зв'язку з припиненням з 19.02.2009р. договору оренди №3141.

Надалі, суд першої інстанції встановив, що Товариство самостійно не виконало наказу Господарського суду м. Києва від 26.09.2011р. №51/30 про виселення, а звільнення приміщення, загальною площею 135,40 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13, було проведено примусово державним виконавцем.

Місцевий господарський суд також виходив з того, що з дня прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження від 02.10.2010р. №1769-р "Про передачу майна Національному інституту стратегічних досліджень", орендодавцем по Договору №3141 залишається регіональне відділення ФДМ України, тоді як балансоутримувачем стає Інститут, оскільки державне майно було передане йому на баланс на праві оперативного управління. Про зміну кредитора у зобов'язанні Інститут повідомив ТОВ "Торговий дім "Ніса" листом № 939/669 від 29.11.2010р. Попри це, Товариство, користуючись та володіючи об'єктом оренди, сплату орендної плати ні попередньому, ні новому кредиторові (балансоутримувачу) не здійснювало. Встановивши ці обставини і спираючись на ч.1 ст.762 ЦК України та ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги первісного позову та стягнув з Товариства плату за користування ним майном у період з листопада 2010р. по червень 2011р. у розмірі 33 191, 36 грн. на користь Інституту.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд відхилив доводи Товариства про застосування до правовідносин сторін приписів глави 83 ЦК України. Поряд з цим Господарський суд м. Києва вважав недоведеними Товариством вимоги у зв'язку з відсутністю письмової згоди орендодавця на здійснення за рахунок орендаря поліпшень об'єкту оренди.

Не погоджуючись із висновками та мотивами судового рішення, ТОВ «Торговий дім «Ніса» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення суду першої інстанції від 15.04.2013р. у справі №36/271 у частині висновків щодо первісного позову і за результатами апеляційного провадження у задоволенні первісного позову - відмовити повністю.

У доводах апеляційного оскарження Товариство заперечувало право на позов за Інститутом про стягнення на його користь заборгованості з орендних платежів та плати за користування майном по Договору оренди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013р. №36/271 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Гончаров С.А., Корсакова Г.В.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 11.06.2013р.

05.06.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив оскаржене судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Того ж дня, 05.06.2013р., через канцелярію суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника ТОВ «Торговий дім «Ніса» у дане судове засідання через зайнятість у іншому судовому процесі.

Розгляд апеляційної скарги, призначений на 11.06.2013р., у даній справі відкладався у порядку ст.77 ГПК України на 02.07.2013р.

13.06.2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2013р. №36/271 у зв'язку із перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі, суддю Іоннікову І.А. замінено суддею Тищенко О.В.

У призначене судове засідання з'явилися представники сторін та представник третьої особи.

За клопотанням ТОВ «Торговий дім «Ніса» апеляційним господарським судом здійснювався запис розгляду судової справи №36/271 за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».

У судовому засіданні представники ТОВ «Торговий дім «Ніса» підтримали доводи апеляційного оскарження, просили скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні первісного позову.

Представник Інституту та представник третьої особи проти доводів апеляційного оскарження заперечили з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просили прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як доведено матеріалами справи, 19.05.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна по м. Києву (далі - третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" був укладений Договір оренди державного нерухомого майна №3141 (далі - договір оренди), за яким орендарю у строкове платне користування, до 19.04.2007р., передавалося державне нерухоме майно, площею 135,4 кв. м., розміщене за адресою м. Київ, Чоколівський бульвар, 13 (другий поверх будівлі складських приміщень Інституту проблем національної безпеки).

Метою оренди приміщень державної власності є розміщення у ньому офісу Товариства.

Заперечуючи передання йому речі у стані, який відповідав умовам договору оренди та призначенню майна, Товариство (орендар) у зустрічному позові до Інституту, серед інших доводів, звертало увагу на невиконання орендодавцем - РВ ФДМ України - своїх зобов'язань за договором в частині передачі в оренду приміщень, придатних для цілей оренди. Як зазначало Товариство, передане йому в оренду майно потребувало ремонту і приведенню у стан, необхідний для розміщення офісу орендаря. У зв'язку з цим, вказувало Товариство, воно за власні кошти вимушене було поліпшити об'єкт оренди і протягом строку договору підтримувати майно у належному стані.

Судова колегія у цьому зв'язку зазначає, що за змістом ч.1 ст.767 ЦК України передання наймачеві речі у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню, дійсно є обов'язком наймодавця. Проте, згідно з ч.3 цієї норми, наймач у присутності наймодавця зобов'язаний перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передачі речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому у належному стані. Поряд з цим, Товариство не було позбавлене права, наданого йому ч.1 ст.784 ЦК України, вимагати розірвання договору оренди, якщо передана йому річ на відповідала умовам договору та призначенню речі. Між тим, цими правомочностями Товариство не скористалося, а у зустрічному позові стверджувало, що здійснило невіддільні поліпшення, які надали нових якостей об'єкту оренди.

Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову, місцевий господарський суд, серед іншого, послався на пункт 6.2. договору оренди, за яким орендар вправі вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості, лише з письмового дозволу орендодавця. При цьому вартість поліпшень орендованого майна, зроблених як за згодою, так і без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, в силу пункту 10.6. Договору, компенсації не підлягали і ці поліпшення визнавалися власністю держави. З цими мотивами слід погодитися, адже вони ґрунтуються на істотних умовах договору, на підставі і на виконання якого Товариство отримало у користування майно для цілей власної підприємницької діяльності.

Враховуючи ту обставину, що здійснені орендарем поліпшення орендованого майна не підлягали компенсації, сама по собі передача майна в оперативне управління іншій особі не вплинула на існуючий обсяг прав та обов'язків у орендаря відносно цього майна.

За таких обставин справи відмова у задоволенні зустрічного позову про стягнення з Інституту 107 843, 00 грн. вартості безпідставно набутого майна була правомірною.

Звертаючись із зустрічним позовом до Інституту стратегічних досліджень, Товариство водночас заявляло про відсутність у Інституту суб'єктивного права на вимоги про стягнення плати за час фактичного користування об'єктом оренди Товариством у період з листопада 2010р. по червень 2011р. На думку апелянта, таким правом на позов володіє лише орендодавець - Регіональне відділення ФДМУ.

З цими доводами судова колегія погодитися не може, адже цивільна право- та дієздатність Національного інституту стратегічних досліджень визначається Статутом, затвердженим Указом Президента України від 16 грудня 2002 року N 1158/2002 з наступними змінами, внесеними згідно з Указами Президента N 1408/2003 (1408/2003) від 05.12.2003, N 557/2004 (557/2004) від 19.05.2004, N 83/2008 (83/2008) від 04.02.2008, N 1106/2008 ( 1106/2008 ) від 27.11.2008, N 471/2010 (471/2010) від 02.04.2010, N 662/2010 (662/2010) від 02.06.2010.

Згідно з положеннями Статуту майно Інституту є державною власністю і належить йому на праві оперативного управління, при цьому Інститут має право передавати в оренду споруди та приміщення, обладнання і транспортні засоби, що тимчасово не використовуються.

Відповідно до розпорядження КМУ від 02.10.2010р. № 1769-р "Про передачу майна Національному інституту стратегічних досліджень" була здійснена передача адміністративної та адміністративно-гаражної будівель по Чоколівському бульвару, 13, у м. Києві із закріпленням зазначених будівель на праві оперативного управління за Національним інститутом стратегічних досліджень (далі - позивач), яка оформлена актом приймання-передачі від 29.10.2010р.

Отже, Інститут як особа, яка наділена правом передавати в оренду майно, яке перебуває у нього на праві оперативного управління, має право і на отримання плати від оренди з моменту передачі Інституту майна згідно з актом від 29.10.2010р., складеним на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.10.2010р. №1769-р.

Товариство документально не спростувало тієї обставини, що у період з листопада 2010р. по червень 2011р. не володіло і не користувалося державним нерухомим майном, площею 135,4 кв.м., розміщеним за адресою м. Київ, Чоколівський бульвар, 13.

З матеріалів справи випливає, і вірно встановлено місцевим господарським судом, що з 01.12.2010р., з листа Інституту від 29.12.2010р., отриманого Товариством (а.с.77-79, т.1), останньому стало відомо про передачу адміністративної та адміністративно-гаражної будівлі по Чоколівському бульвару, 13, у м. Києві на баланс Інституту.

Доводи апелянта з приводу того, що йому не були відомі платіжні реквізити Інституту, і тому не сплачувалася плата за користування приміщеннями, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, адже Товариство не було позбавлене можливості запитати необхідні реквізити у Національного інституту стратегічних досліджень, тим більше, що при поданні зустрічного позову до Інституту платіжні реквізити останнього були вказані Товариством.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з вірним висновком місцевого господарського про обґрунтованість вимог первісного позову та наявність підстав для його задоволення в силу пункту 5.14 у сукупності з пунктом 3.3 Договору оренди №3141 про стягнення орендної плати за фактичне користування майном у розмірі 33 191,36 грн. за період з листопада 2010р. по червень 2011р.

За таких обставин справи, рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2013р. у справі №36/271 слід залишити без змін та скасування, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" - без задоволення.

Судові витрати за апеляційну скаргу віднести на апелянта на підставі ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса» на рішення господарського суду м. Києва від 15.04.2013р. у справі №36/271 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 15.04.2013р. у справі №36/271 - без змін.

2. Матеріали справи №36/271 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Гончаров С.А.

Тищенко О.В.