Справа № 420/3767/12

Провадження № 2/177/156/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 липня 2013 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Приміч Г. І.

за участі: секретаря Гофмеклер М. Д.,

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відпочинково-оздоровчий комплекс «Вернигора» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою 20.12.2012 року, в порядку Закону України “Про захист прав споживачів”, уточнюючи позовні вимоги, просили суд стягнути з ТОВ “Відпочинково-оздоровчий комплекс “Вернигора” на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 40 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 130 000 грн. та на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі – 80 000 грн. також витрати, пов’язані з судовим розглядом справи, а саме витрати на правову допомогу за договором №02/12 від 25.09.2012 року та відповідним актом про виконання робіт адвокатом ОСОБА_2

Позивачі в позовній заяві посилаються на те, що з 15.07.2012 року ОСОБА_4, а з 17.07.2012 року – ОСОБА_1 по 23.07.2012 року проживали в ТОВ “Відпочинково-оздоровчий комплекс “Вернигора”, приїхавши з нагоди проведення церемонії вінчання та святкування весілля. Проте, 19.07.2012 р., за їх відсутності, з кімнати № 3, будинку № 7 Відпочинково-оздоровчого комплексу «Вернигора», в якій проживали позивачі, невідомою особою, шляхом вільного доступу до приміщення кімнати, було таємно викрадено їх майно, а саме:

фотокамера Саnon 50D;

відеокамера GoРго HERO 2НD;

відеокамера JVС GZ-НD7Е;

фото об'єктив Саnon 18-200 kit;

фото об'єктив SIGМА 30 mm F1.4 ЕХ DС;

фотоспалах Саnon ЕХ580;

спеціальне кріплення до камери RIDE HERO (GRH 30);

спеціальне кріплення до камери HeadStrapMount (GHS 30);

батарея до камери ВаtteryBacPac (АВРАК-001);

пульт керування фотокамерою;

сумка професійна для фотокамери;

чохол-сумка для камери та об'єктиву;

МТС модем;

флеш пам'ять на 8 гігабайт з робочими файлами ТОВ «МІК»;

флеш пам'ять на 32 гігабайти;

флеш пам'ять на 8 гігабайт, яка була у фотокамері;

зарядний пристрій для телефону Вlаскbеггу;

8 акумуляторів ААА.

Як вказували позивачі, відповідачем завдано матеріальної шкоди у розмірі приблизно 40000 грн. Тобто в результаті недотримання відповідачем вимог ч. 1, ч. 4 ст. 975 ЦК України щодо схоронності речей, які ними були внесені до кімнати готелю, позивачі отримали готельну послугу не належної якості та з недоліками, що спричинило втрату їх речей та завдало значних матеріальних збитків.

Щодо спричинення діями відповідача позивачам моральної шкоди, то у позовній заяві позивачі вказували на те, що вони зазнали моральних страждань через відсутність фото-відеоапаратури, в зв'язку з їх втратою, що вплинуло на їх настрій та і їх вінчання фактично було на межі зриву. Позивачі отримали значний психічний стрес. Викрадена техніка призначалась для ведення фото та відео зйомки весілля під час підготовки до нього та безпосередньо під час святкування. Втрата ж техніки призвела до необхідності термінового пошуку фотографа з власною технікою, додаткових витрат за його послуги.

З викраденням техніки було втрачено флеш карти з «хронікою» підготовки до весілля: святкування заручин, подорож за весільною сукнею та інші весільні клопоти.

Крім того, в день весілля вони постійно сварилися, замість того, щоб радіти, дуже хвилювались в зв'язку з невирішеним питанням щодо фото та відео зйомки. На церемонію були запрошені гості, яким також вони не могли приділяти увагу належним чином.

Адміністрація ТОВ “Відпочинково-оздоровчий комплекс “Вернигора” не сприяла пошукам фото-, відео- оператора.

Крім того, ОСОБА_1 зазначав, що в зв’язку з викраденням робочого модуля флеш пам’яті, зникла вся конфіденційна інформація, пов’язана з його роботою, що становила комерційну таємницю компанії, де він працював, в зв’язку з чим у нього виникли проблеми на роботі.

Будучи присутніми в судовому засіданні 22.04.2013 року особисто позивачі ОСОБА_1 просив матеріальну шкоду в розмірі 40 000,00 грн. стягнути на його користь, вказуючи, що викрадена фото, відео апаратура належала йому особисто, яка була ним куплена ще до шлюбу. На його користь просив стягнути 130 000,00 грн. моральної шкоди, а ОСОБА_4 просила в рахунок моральної шкоди стягнути 80 000,00 грн., вказуючи на обставини, викладені в позовній заяві та надалі просила справу розглядати за її відсутності (а.с.104).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ “Відпочинково-оздоровчий комплекс “Вернигора” - ОСОБА_3 в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилався на те, що була порушена кримінальна справа за фактом крадіжки майна у ОСОБА_1, але на даний час не встановлений факт наявності вини у діях відповідача щодо зникнення майна позивача. Також, вказував, що позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження того, що вказане майно дійсно знаходилось у його власності та 19.07.2012 року у номері ТОВ “Відпочинково-оздоровчий комплекс “Вернигора”. Як зазначав представник відповідача, відповідно до умов проживання викладених в реєстраційній картці, ТОВ “Відпочинково-оздоровчий комплекс “Вернигора” не несе відповідальності за втрату та пошкодження будь-яких матеріальних цінностей, які не були здані на зберігання, а позивачами не було окремо передано готелю на зберігання речі, які ними зазначені та є цінними речами. Проживання позивачів в ТОВ “Відпочинково-оздоровчий комплекс “Вернигора”, відповідно до квитанцій було оплачено ТОВ «МіК», а не особисто позивачами. Зазначав також, що позивач ОСОБА_4 шляхом підпису в реєстраційній картці, погодилася з правилами та умовами проживання в ТОВ “Відпочинково-оздоровчий комплекс «Вернигора». Позивачі, подали позовну заяву в рамках Закону України «Про захист прав споживачів», в той час як порушена кримінальна справа, та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вважає, повинно розглядатися в рамках кримінальної справи.

Суд, вислухавши позивачів, представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про туризм» від 15.09.1995 року готельна послуга – це дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням та тимчасовим проживанням.

Готельна послуга є видом послуги, в розумінні п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Як вбачається з Витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виписки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статуту ТОВ “Відпочинково-оздоровчий комплекс “Вернигора”, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Відпочинково-оздоровчий комплекс “Вернигора” є юридичною особою, яке знаходиться за адресою: с. Модричі, вул.. Курортна, будинок 3/1, Дрогобицького району Львівської області, основним видом діяльності якого є діяльність готелів і подібних заходів тимчасового розміщування з наданням послуг з тимчасового розміщення (проживання) готелів з ресторанами відповідно до сертифікату відповідальності (а.с.71-73, 76-94, 97).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про туризм» від 15.09.1995 року за договором на готельне обслуговування одна сторона (готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення) зобов'язується за дорученням іншої сторони (проживаючого) надати послуги по тимчасовому проживанню (ночівлі) у спеціально обладнаному жилому приміщенні (номері), виконати або організувати виконання інших визначених договором на готельне обслуговування послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням, а проживаючий зобов'язується сплатити за ці послуги встановлену плату.

Відповідно до довідки ТОВ «МіК» № 12/1/03 від 25.03.2013 року ОСОБА_1 з 01.08.2005 року працював на вказаному підприємстві за сумісництвом на 0,5 ставки на посаді юриста, з 03.05.2006 року по 28.02.2013 року на посаді керівника відділу маркетингу, а з 01.02.2013 року - на посаді комерційного директора (а.с.68). За його заявою від 05.06.2012 року про надання відпустки та авансу у розмірі вартості проживання в двох номерах ТОВ “Відпочинково-оздоровчий комплекс “Вернигора” було винесено наказ № 33/1 від 05.06.2012 року, яким у зв’язку урочистостями з приводу весілля вирішено призначити премію ОСОБА_1 у розмірі вартості проживання в двох стандартних номерах ТОВ “Відпочинково-оздоровчий комплекс “Вернигора” в період з 15.07.2012 року по 26.07.2012 року, провести оплату рахунків за період з 10.07.2012 року по 20.07.2012 року (а.с.9,12).

За заявою позивача ОСОБА_1 були заброньовані та перераховані ТОВ «МіК», де працював ОСОБА_1, 6 840,00 грн. платіжним дорученням № 4938 від 11.07.2012 року на рахунок ТОВ “Відпочинково-оздоровчий комплекс “Вернигора”, в якості передплати за проживання (а.с. 9, 13, 66-67).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 975 Цивільного кодексу України, готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю особою, яка проживає у ньому. Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона передана працівникам готелю або знаходиться у відведеному для особи приміщенні. Готель відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей) лише за умови, що вони були окремо передані готелю на зберігання. Аналогічна норма міститься і у п. 4.11 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної Адміністрації України від 16.03.2004 року № 19, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2004 року за № 413/9012.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про туризм», до відносин за договором на готельне обслуговування застосовуються норми цивільного законодавства, цей Закон, законодавство з питань захисту прав споживачів та інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до них.

Готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення, зобов'язаний до укладення договору надати необхідну і достовірну інформацію про послуги з готельного обслуговування, їх види і особливості, про порядок і терміни оплати послуг готелю та надати проживаючому на його прохання інші пов'язані із договором і відповідним готельним обслуговуванням відомості, а також іншу інформацію, передбачену законодавством про захист прав споживачів.

Відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю чи майну проживаючого, визначається відповідно до цивільного законодавства, якщо договором на готельне обслуговування не передбачена підвищена відповідальність готелю.

Наказом ТОВ “Відпочинково-оздоровчий комплекс “Вернигора” від 01.07.2011 року затверджені правила внутрішнього трудового розпорядку (Правила проживання ) та реєстраційна картка гостя у Відпочинково-оздоровчому комплексі «Вернигора», де відповідно до п. 2 Правил зазначено, що цінні речі та документи повинні залишати в сейфі на рецепції. За речі залишені без догляду в номері відповідальність несе Гість (а.с. 96, 124, 126).

При вселенні 15.07.2013 року ОСОБА_4 до ТОВ “Відпочинково-оздоровчий комплекс “Вернигора”, остання заповнила та підписала реєстраційну картку (а.с.95, 127) в якій зазначено, що “Відпочинково-оздоровчий комплекс “Вернигора” не несе відповідальність за втрату та пошкодження будь-яких матеріальних цінностей гостя, за винятком тих, які були здані на зберігання. Отже, підписуючи зазначену реєстраційну картку без будь-яких зауважень ОСОБА_4 погодилась з вказаними умовами. Позивач ОСОБА_1 хоча фактично і не підписував зазначеної картки, але самим фактом вселення та проживання в Відпочинково-оздоровчий комплекс “Вернигора” висловив свою згоду з умовами проживання викладеними в реєстраційній картці та Правилах проживання у зазначеному комплексі.

ОСОБА_1 із зазначених ним зниклих речей надав суду докази про їх наявність у нього лише щодо кріплення Ride HERO (GRH30) на суму 289,00 грн., кріплення Head Strap Mount (GHD) на суму 211,00 грн., аксесуару Battery BacPac (ABPAK-001) на суму 640,00 грн., а всього на суму 1140,00 грн., відповідно до видаткової накладної на його ім’я № Ext-000346 від 12.06.2012 року (а.с.21);

фотокамери Canon 50 D 18-200 kit на суму 17043,00 грн., фотоспалаху Canon 580EX II на суму 4524,00 грн., карти пам’яті Sandisk Compact flash Extreme III 86 B 2 шт. на суму 1522,00 грн. а всього на суму 23089,00 грн. (товарний чек № 6 від 20.02.2009 року (а.с.22);

фотооб’єктива Sigma 30 mm E 1.4 EX DG fox Pentax and Nikon, Sony, Canon на суму 3905,00 грн. (видаткова накладна № Сор - 001744 від 20.01.2011 року (а.с.23,28), тобто на загальну суму 28 134, 00 грн., в той час як зазначає, що були викрадені речі на суму приблизно 40 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Цивільного Кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

А відповідно до ст.. 322 ЦК України тягар утримання майна покладається на власника.

Але позивачами не надано жодних доказів того, що зникле майно, дійсно вносилось до Відпочинково-оздоровчого комплексу “Вернигора” та знаходилось у кімнаті, де проживали позивачі, адже на зберігання зазначені цінні речі, в порушення Правил проживання Відпочинково-оздоровчого комплексу “Вернигора” вони не здавали, про наявність зазначених речей у позивачів жодному із працівників зазначеного комплексу не було відомо, що вбачається зі свідчень, які містяться в матеріалах кримінальної справи: керуючої Відпочинково-оздоровчим комплексом “Вернигора” ОСОБА_5, покоївки ОСОБА_6, яка прибирала в кімнаті позивачів, адміністратора Удалової К.С. Щодо пояснень ОСОБА_7 про наявність в кімнаті ОСОБА_1 зазначеної ними техніки (а.с. 128, 129), суд відноситься критично, оскільки вона являється сестрою ОСОБА_4 та є заінтересованою особою.

Разом з тим, за фактом крадіжки з кімнати № 3, будинку № 7 Відпочинково-оздоровчого комплексу «Вернигора», в якій проживали позивачі, за заявою позивача ОСОБА_1 від 20.07.2012 року постановою слідчого СВ Дрогобицького МВ УМВС України у Львівській області ОСОБА_8 від 25.07.2012 року було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, але постановою від 16.09.2012 року досудове слідство по кримінальній справі зупинено до встановлення особи, що вчинила злочин (а.с. 31, 130).

Як видно із довідки № 8494 від 16.05.2013 року, відомості по кримінальній справі № 115-0697 від 20.07.2012 року, за ознаками ч. 3 ст. 185 КК України до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення не внесені (а.с. 116).

Відповідно до положень п .6 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України в редакції 2012 року, кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом перебувають у провадженні органів досудового слідства, залишаються у провадженні цих органів до завершення розслідування незалежно від зміни їх підслідності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, приймаючи до уваги, що кримінальна справа порушена, та в разі встановлення винної особи не виключена можливість стягнення шкоди саме з винної особи.

Оскільки в судовому засіданні за розглядом зазначеної справи вина відповідача не встановлена, то у суду відсутні підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відпочинково-оздоровчий комплекс «Вернигора» на користь позивачів матеріальної та як наслідок і моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 322, 975, 1169 ЦК України, п. 6 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України в редакції 2012 року, ст. 1, 22 Закону України «Про туризм», Законом України „Про захист прав споживачів”, Правилами користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної Адміністрації України від 16.03.2004 року № 19, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2004 року за № 413/9012, ст.ст. 10, 11, 60, 88 ч.1, 208, 214-218ЦПК України, суд; -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відпочинково-оздоровчий комплекс «Вернигора» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: