ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2013 р. (15:01)

Справа №801/6009/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1486)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_1, паспорт серії: НОМЕР_1, службове посвідчення НОМЕР_2;

представник відповідача - Ляшук Сергій Федорович, довіреність № б.н від 20.06.2013 року, посвідчення НОМЕР_3;

представник третьої особи - не з'явився.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1486) про визнання протиправними дії щодо відмови в зарахуванні терміну навчання в Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою та Одеському військовому ліцеї до загального (безперервного) строку військової служби; зобов'язання зарахувати термін навчання в Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою та Одеському військовому ліцеї (з 01 липня 1999 року по 20 червня 2002 року до загального (безперервного) строку військової служби, внести відповідні зміни у відповідні документи (в т.ч до особової справи), провести перерахунок вислуги років вважаючи початком військової служби день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі - 01.07.1999 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються, тим що начальником Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України було прийнято рішення, яким ОСОБА_1 було відмовлено у зарахуванні часу навчання у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою до вислуги років військової служби, у зв'язку з чим ця відмова є неправомірною, необґрунтованою та такою, що порушує законні права та інтереси позивача.

У судовому засіданні, яке відбулося 02.07.2013 року позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про відкладення розгляду справи (а.с.34), клопотань не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до припису від 31 червня 1999 року № 2/133, 1 липня 1999 року позивач прибув до Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою для здачі вступних іспитів (а.с.13).

З 15.07.1999 року згідно наказу по стройовій частині, позивач був зарахований до списку ліцеїстів 1-го курсу і навчався в Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою (далі - Чернігівський ліцей з ПВФП), який був сформований на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року «Про реформу системи військової освіти», наказу Міністра Оборони України №133-92р. «Про реформу системи військової освіти України» на базі Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків (а.с.8,9).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з наказу Одеського військового ліцею від 14.03.2001 року №31-к «Про зарахування до списків особового складу ліцею ОСОБА_1» з 14.03.2001 року позивача призначено на посаду ліцеїста 2 роти Одеського військового ліцею (а.с.11), який він закінчив 20.06.2002 року з відзнакою та золотою медаллю (а.с.12).

Згідно довідки, на даний час Байло Р.Г проходить військову службу на посаді помічника начальника Азово-Чорноморського регіонального управління-начальника сектору внутрішнього аудиту (а.с.14).

02.03.2013 року позивач звернувся до начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України генерал-лейтенанта ОСОБА_3 з рапортом, в якому просив зарахувати до календарної вислуги років період навчання у військових ліцеях з 1 липня 1999 року (а.с.15).

Як вбачається з витягу з протоколу від 19.04.2013 року №2, затвердженого начальником Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України генерал-лейтенантом Хортюк А.В., позивача повідомлено, що проходження військової служби на посаді курсанта почалося 16.07.2002 року після зарахування ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (а.с.16-18).

Не погодившись з рішенням начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України генерал-лейтенанта Хортюк А.В. позивач звернувся до суду.

Досліджуючи документи надані позивачем в обґрунтування позовних вимог судом встановлено наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизн здійснює Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Статтею 24 вказаного Закону (в редакції від 12 травня 1992 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено початок і закінчення перебування на військовій службі. Зокрема, початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

Таке положення закону було чинним до набрання чинності нової редакції Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яку було прийнято 18 червня 1999 року. У новій редакції закону виключено згадування про початок військової службу з часу прибуття на навчання до військового ліцею.

У новій редакції цього Закону, яка набрала чинності 31 липня 1999 року і, з відповідними змінами, діє на цей час, стаття 24 вже не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Зазначена норма Закону передбачає, що початком проходження військової служби є: день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Статтею 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Видами такої служби згідно з ч.4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ є: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено і у статті 25 цього Закону. Громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, відповідно до частини першої статті 12 Закону N 2232-XII проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.

За змістом Закону № 2232-ХІІ (в редакції, що діяла в період з 1992 року по 1999 рік) не передбачалося одночасне проведення допризовної підготовки та проходження військової служби.

Однак, відповідно до ст.15 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» на строкову службу в мирний час призиваються придатні до неї за станом здоров'я і віком громадяни чоловічої статі, яким до дня відправки у навчання до військової частини виповнилося 18 років. Оскільки вік громадян, які приймаються на навчання до військового ліцею, є меншим ніж 18 років, здійснювати комплектування Збройних Сил України такими громадянами неможливо у зв'язку з їх недостатнім віком.

Статтею 2 Закону № 2232-ХІІ не визначено період навчання у військовому ліцеї, як вид військової служби.

Згідно з п.4 Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинам, затвердженого Указом Президента України від 13 травня 1993 року № 174/93 (чинне на момент виникнення спірних правовідносин), початком перебування на військовій службі вважається: день прибуття до військового комісаріату для відправлення до військової частини - для призовників; день від'їзду до місця служби, вказаний у розпорядженні, виданому військовим комісаріатом, - для військовозобов'язаних і жінок; день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

Крім того, в листі заступника Міністра оборони України від 14.04.2006 року вих. №26-1454 зазначено, що ст.58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до абз.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» в редакції закону від березня 1992 року початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання військово-навчального закладу (військового ліцею) вказаний у приписі військовим комісаром. Зазначена норма діяла до 31.07.1999 року, коли набула чинності нова редакція Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», в якій ст.24 не передбачає, що навчання у військових ліцеях є початком військової служби. У зв'язку з викладеним, при нарахуванні вислуги років військовослужбовцям, в період з 25.03.1992 року по 31.07.1999 року, які навчались у військових ліцеях, необхідно керуватися нормами Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» в редакції закону від березня 199 року (а.с.44).

Враховуючи вищенаведене законодавство та беручи до уваги, що позивач прибув до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою для здачі вступних іспитів 1 липня 1999 року (а.с.13) суд дійшов висновку про необхідність включення ОСОБА_1 періоду навчання з 1 липня 1999 року по 20.06.2002 року (день коли позивач закінчив Одеський військовий ліцей) у загальний строк військової служби.

Також суд зазначає, що застосування до спірних правовідносин нормативно-правових актів, якими скасовано право позивача на зарахування навчання у військовому ліцеї у строк військової служби, призводить до звуження обсягу прав позивача у сфері проходження військової служби, чим порушуються вимоги ст.ст.22 та 58 Конституції України. Так, нечіткість норм законодавства не повинна перешкоджати особі в її самореалізації, тому, якщо на момент виникнення спірних правовідносин абз.4 ч.1ст.24 Закону № 2232- ХІІ передбачав початком перебування на військовій службі - день прибуття на навчання до військового ліцею, дане положення законодавства належить до виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 02.07.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 05.07.2013 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 71, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні терміну навчання в Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою та Одеському військовому ліцеї до загального (безперервного) строку військової служби.

3. Зобов'язати Начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України зарахувати ОСОБА_1 термін навчання в Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою та Одеському військовому ліцеї (з 01 липня 1999 року по 20 червня 2002 року до загального (безперервного) строку військової служби.

4. Зобов'язати Начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 на військовій службі, вважаючи днем початку служби 01 липня 1999 року.

5. Зобов'язати Начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України внести відповідні зміни щодо перерахування років на військовій службі до особової справи та інших документів ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко