ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8206/13

20.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Українські ковбаси»;

до Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Лорд»;

про стягнення 168 321,92 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники :

Від позивача: Толпєєв А. С., представник, довіреність №б/н від 12.11.2012 р.;

Від відповідача: Чміль В. В., представник, довіреність №14/20-7-13 від 14.01.2013 р.;

Гребелюк Л. М., представник, довіреність №14/20-6-3 від 14.01.2013 р.;

Від третьої особи: не з'явилися.

Ухвалою Господарською суду міста Києва від 26.04.2013 року порушено провадження у справі №910/8206/13, розгляд справи призначено на 21.05.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року відкладено розгляд справи на 04.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року відкладено розгляд справи до 20.06.2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 168 321,92 грн. заборгованості,а також 3 366,45 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву та у доповненні до відзиву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним:

- що стосується листа №151 від 23.12.2010 року про відмову від договору, то, як вбачається з його змісту, позивач відмовився від договору фінансового лізингу №14-07-643фл від 02 листопада 2007 року, проте між лізингодавцем та лізингоодержувачем такого договору не існує, а укладався договір №14-07-643фл від 02 жовтня 2007 року;

- пунктом 3.5.1. договору фінансового лізингу сторони погодили, що лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу і у разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію предмету лізингу протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити лізингодавця про відмову у прийнятті предмета лізингу. Якщо лізингоодержувач при підписанні тристороннього акту не вказав в акті про наявність неусувних недоліків і протягом 2-х робочих днів не заявив про це лізингодавцю, вважається, що приймання предмету лізингу відбулося без зауважень;

- виходячи з того, що в акті приймання-передачі №10 від 09.11.2007 року предмета лізингу до договору №14-07-643фл від 02 жовтня 2007 року не вказано про будь-які недоліки останнього та письмової відмови від договорів фінансового лізингу протягом двох робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі №10 від 09.11.2007 року від ТОВ АП «Українські ковбаси» не надходило, приймання предмета лізингу лізингоодержувачем відбулося без зауважень;

- розділ 8 договору фінансового лізингу, який встановлює порядок дострокового припинення договору, не дає право лізингоодержувачу на відмову в односторонньому порядку від виконання зобов'язань за договором та припинення дії вказаного договору;

- стаття 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що право лізингоодержувача на відшкодування збитків може бути використане лише після відмови від договору в порядку, передбаченому даною статтею;

- позовні вимоги ТОВ АП «Українські ковбаси» заявлено про стягнення лише лізингових платежів в частині винагороди лізингодавцю за передачу в лізинг техніки і не є платежами в частині відшкодування вартості техніки, тому застосувати до даних правовідносин норми статті 693 Цивільного кодексу України, є неправомірними, оскільки частина 2 статті 806 Цивільного кодексу України визначає, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом;

- що стосується заволодіння відповідачем коштами позивача, то в даному випадку відповідач не враховує правову підставу отримання відповідачем цих коштів, адже сума в розмірі 168 321,92 грн. була отримана відповідачем саме на виконання договору фінансового лізингу;

- пункт 8.5. договору встановлює, що при достроковому припиненні дії або розірванні договору сплачені лізингові платежі, в тому числі і попередній не повертаються;

- якщо дотримуватися думки позивача про припинення дії договору, посилання останнього на умови договору, в тому числі і на пункт 9.3. договору про позовну давність, є безпідставними, оскільки між сторонами припинилися будь-які права та обов'язки за договором;

- в такому випадку перебіг позовної давності для вимог про повернення сплачених коштів розпочався 10 листопада 2007 року - з наступного дня після підписання акту приймання-передачі №10, а з огляду на те, що загальну позовну давність встановлено тривалістю у три роки, тому 10 листопада 2010 року сплив строк позовної давності для звернення до суду про повернення сплачених коштів;

- щодо зауваження позивача, що отримане обладнання є об'єктом нерухомого майна, то таке твердження суперечить матеріалам справи, умовам договору, акту приймання-передачі;

- у пункті 2.1. договору зазначено, що предмет лізингу придбаний за кошти Державного бюджету України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року №1904;

- пунктом 2 цієї постанови встановлено, що перелік і граничні ціни на техніку, що накуповується компанією у заводів-виробників та/або дилерів з продажу за рахунок коштів державного бюджету для подальшої передачі у фінансовий лізинг, погоджується Міжвідомчою експертною радою з питань визначення пріоритетів у виробництві нової техніки та обладнання для сільськогосподарських товаровиробників;

- предмет лізингу вартістю 2 984 000,00 грн., який переданий відповідачеві в порядку, погодженому сторонами, є обладнанням, що включене Міжвідомчою експертною радою з питань визначення пріоритетів у виробництві нової техніки та обладнання для сільськогосподарських товаровиробників при Міністерстві аграрної політики до переліку сільськогосподарської техніки та обладнання для агропромислового комплексу, закупівля якого фінансується за рахунок коштів державного бюджету, про що вказано у п. 1.1. договору поставки №04-445/б від 18.04.2005 року;

- з урахуванням вищевикладеного, такий порядок передачі конкретного предмета лізингу повністю відповідає вимогам чинного законодавства та погоджено державою в особі Міністерства аграрної політики України;

- таким чином, предмет лізингу є рухоме майно, яке позивач отримав за адресою постачальника та відповідно до п. 2.5. договору лізингу, витрати з доставки предмета лізингу до лізингоодержувача несе позивач;

- у своїх поясненнях у справі №17/272/09, яка розглядалася Господарським судом Миколаївької області, ТОВ ТПК «Лорд» зазначило, що за договором фінансового лізингу та договором поставки було здійснену поставку предмету лізингу у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами.

Позивач надав суду письмові пояснення в обґрунтування своїх позовних вимог, у яких зазначив, що відповідно до Державного класифікатора ДК 018-2000, затвердженого Держстандартом України, пунктом 1252 передбачено такий вид будівель і споруд як резервуари, силоси та склади; до цієї підгрупи відносяться силоси для зерна, цементу та інших сипких мас; предметом договору лізингу не міг бути комплект запчастин або техніки, що підлягає монтажу; предметом договору лізингу має бути готовий для використання об'єкт основних засобів; враховуючи те, що предметом договору лізингу можуть бути виключно основні фонди, то лізингодавець, перебуваючи правомірним власником зерносховищ, мав отримати свідоцтво про право власності на нерухомий об'єкт, введений в експлуатацію, поставити його собі на баланс, а тільки потім мав право передавати його в фінансовий лізинг; як видно із тексту видаткової накладної №202, в ній відсутнє місце складання, посади осіб, відповідальних за здійснення операцій, а висновок експерта підтвердив фальсифікацію підпису Крицького М. П. в графі одержувача; акт приймання-передачі без вказання реквізитів, довіреності, за якою передається майно, без вказання місця передачі №10 від 09.11.2007 року є неналежним доказом по справ та не має доказової сили як і видаткова накладна №202 від 09.11.2007 року.

Від арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ ТПК «Лорд» на адресу господарського суду надійшли письмові пояснення, у яких зазначалося, що у ліквідатора відсутні будь-які первинні документи, що могли б бути доказом існування тих чи інших правовідносин між ТОВ ТПК «Лорд» та ДПАТ НАК «Украгролізинг».

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

02.10.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (лізингодавець) та Закритим акціонерним товариством «Українські ковбаси» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №14-07-643фл, відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року №1904 із змінами та доповненнями «Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу».

Згідно з п. 2.2. договору, строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником, що укладається у 5-ти автентичних примірниках.

Пунктом 3.4.1. договору передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає умовам договору та технічним умовам виробника, за умови письмового повідомлення лізингодавця.

У п. 3.5.1. договору зазначено, що лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу, при цьому при прибутті до постачальника провести огляд предметі лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію предмету лізингу протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити лізингодавця про відмову у прийнятті предмету лізингу. Якщо лізингоодержувач при підписанні тристороннього акту не вказав в акті про наявність неусувних недоліків і протягмо 2-х робочих днів не заявив про це лізингодавцю, вважається, що приймання предмету лізингу відбулося без зауважень

З моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу;

- винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів: перший платіж через шість місяців, подальші платежі через кожен один місяць. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожен один місяць (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору, лізингоодержувач після укладення договору, перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15% від його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7% невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.

Згідно з п. 5.1. договору, предмет лізингу передається лізингоодержувачу по тристоронньому акту за умови укладення останнім на користь лізингодавця договору страхування предмету лізингу, сплати попереднього лізингового платежу, визначеного пунктом 4.3. цього договору.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що в разі дострокового припинення дії договору лізингоодержувач в тижневий строк відшкодовує лізингодавцю збитки, в тому числі спричинені внаслідок неналежної експлуатації чи зберігання предмета лізингу, недоїмки, пені, штрафи, що виникли внаслідок дострокового припинення дії договору.

У п. 8.1. договору зазначено, що договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.

Дострокове припинення дії договору з причин невідповідності уявленням лізингоодержувача щодо властивостей чи якості предмету лізингу не допускається (п. 8.7. договору).

Згідно з додатком №1 до договору фінансового лізингу, предмет лізингу є зерносховище СМВУ 110.К.2Н.4Т.3С500.АР-П, вартістю 2 984 000,00 грн.; попередня оплата становить 625 148,00 грн.; предмет лізингу буде передано в термін до 01 жовтня 2008 року.

Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України «Про фінансовий лізинг» та нормами Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві зазначив, що на виконання умов договору фінансового лізингу №14-07-643фл від 02.10.2007 року ЗАТ «Українські ковбаси» платило попередній лізинговий платіж, передбачений п. 4.3. договору, у розмірі 447 600,00 грн. - 15% вартості предмета лізингу та 150 111,50 грн. - 7% винагороди, а також 18 210,42 грн. лізингових платежів. Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2012 року по справі №17/272/09-НР встановлено, що предмет лізингу не був поставлений. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 року вказане рішення залишено без змін.

Позивачем відповідачеві було надіслано лист №151 від 23.12.2010 року, в якому позивач відмовився від договорів фінансового лізингу та вимагав повернення сплачених за цим договором коштів, посилаючись на норми статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», якими передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбаченого іншого строку. Лізнгоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

З врахуванням вищевикладеного, позивач вважає, що ним було виконано свій обов'язок за договором фінансового лізингу та сплачено платежі, передбачені договором, однак предмет лізингу не було передано у користування, а тому можна дійти висновку, що відповідач заволодів коштами позивача, а свої зобов'язання за договором не виконав, що нанесло позивачеві суттєвих матеріальних збитків.

Позивач надав суду письмові пояснення в обґрунтування своїх позовних вимог, у яких зазначив, що відповідно до Державного класифікатора ДК 018-2000, затвердженого Держстандартом України, пунктом 1252 передбачено такий вид будівель і споруд як резервуари, силоси та склади; до цієї підгрупи відносяться силоси для зерна, цементу та інших сипких мас; предметом договору лізингу не міг бути комплект запчастин або техніки, що підлягає монтажу; предметом договору лізингу має бути готовий для використання об'єкт основних засобів; враховуючи те, що предметом договору лізингу можуть бути виключно основні фонди, то лізингодавець, перебуваючи правомірним власником зерносховищ, мав отримати свідоцтво про право власності на нерухомий об'єкт, введений в експлуатацію, поставити його собі на баланс, а тільки потім мав право передавати його в фінансовий лізинг; як видно із тексту видаткової накладної №202, в ній відсутнє місце складання, посади осіб, відповідальних за здійснення операцій, а висновок експерта підтвердив фальсифікацію підпису Крицького М. П. в графі одержувача; акт приймання-передачі без вказання реквізитів, довіреності, за якою передається майно, без вказання місця передачі №10 від 09.11.2007 року є неналежним доказом по справ та не має доказової сили як і видаткова накладна №202 від 09.11.2007 року.

Господарський суд в даному випадку погоджується з твердженнями відповідача і вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбаченого іншого строку. Лізнгоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Як видно із додатку №1 до договору фінансового лізингу, відповідач зобов'язався передати предмет лізингу позивачеві у строк до 01 жовтня 2008 року.

Матеріали справи містять акт №10 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 09.11.2007 року, який засвідчує факт передачі предмета лізингу позивачеві.

Як вже зазначалося, позивач стверджує, що предмет лізингу йому не передано. Однак, пунктом 3.5.1. договору фінансового лізингу сторони погодили, що лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу і у разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію предмету лізингу протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити лізингодавця про відмову у прийнятті предмета лізингу. Якщо лізингоодержувач при підписанні тристороннього акту не вказав в акті про наявність неусувних недоліків і протягом 2-х робочих днів не заявив про це лізингодавцю, вважається, що приймання предмету лізингу відбулося без зауважень.

Виходячи з того, що в акті приймання-передачі №10 від 09.11.2007 року предмета лізингу до договору №14-07-643фл від 02 жовтня 2007 року не вказано про будь-які недоліки останнього та письмової відмови від договорів фінансового лізингу протягом двох робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі №10 від 09.11.2007 року від ТОВ АП «Українські ковбаси» не надходило, приймання предмета лізингу лізингоодержувачем відбулося без зауважень.

Розділ 8 договору фінансового лізингу, який встановлює порядок дострокового припинення договору, не дає право лізингоодержувачу на відмову в односторонньому порядку від виконання зобов'язань за договором та припинення дії вказаного договору.

Стаття 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що право лізингоодержувача на відшкодування збитків може бути використане лише після відмови від договору в порядку, передбаченому даною статтею.

Позовні вимоги ТОВ АП «Українські ковбаси» заявлено про стягнення лише лізингових платежів в частині винагороди лізингодавцю за передачу в лізинг техніки і не є платежами в частині відшкодування вартості техніки, тому застосувати до даних правовідносин норми статті 693 Цивільного кодексу України, є неправомірними, оскільки частина 2 статті 806 Цивільного кодексу України визначає, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Що стосується заволодіння відповідачем коштами позивача, то в даному випадку відповідач не враховує правову підставу отримання відповідачем цих коштів, адже сума в розмірі 168 321,92 грн. була отримана відповідачем саме на виконання договору фінансового лізингу.

Пункт 8.5. договору встановлює, що при достроковому припиненні дії або розірванні договору сплачені лізингові платежі, в тому числі і попередній не повертаються.

Щодо зауваження позивача, що отримане обладнання є об'єктом нерухомого майна, то таке твердження суперечить матеріалам справи, умовам договору, акту приймання-передачі.

У пункті 2.1. договору зазначено, що предмет лізингу придбаний за кошти Державного бюджету України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року №1904.

Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що перелік і граничні ціни на техніку, що накуповується компанією у заводів-виробників та/або дилерів з продажу за рахунок коштів державного бюджету для подальшої передачі у фінансовий лізинг, погоджується Міжвідомчою експертною радою з питань визначення пріоритетів у виробництві нової техніки та обладнання для сільськогосподарських товаровиробників.

Предмет лізингу вартістю 2 984 000,00 грн., який переданий відповідачеві в порядку, погодженому сторонами, є обладнанням, що включене Міжвідомчою експертною радою з питань визначення пріоритетів у виробництві нової техніки та обладнання для сільськогосподарських товаровиробників при Міністерстві аграрної політики до переліку сільськогосподарської техніки та обладнання для агропромислового комплексу, закупівля якого фінансується за рахунок коштів державного бюджету, про що вказано у п. 1.1. договору поставки №04-445/б від 18.04.2005 року.

З урахуванням вищевикладеного, такий порядок передачі конкретного предмета лізингу повністю відповідає вимогам чинного законодавства та погоджено державою в особі Міністерства аграрної політики України.

Таким чином, предмет лізингу є рухоме майно, яке позивач отримав за адресою постачальника та відповідно до п. 2.5. договору лізингу, витрати з доставки предмета лізингу до лізингоодержувача несе позивач.

Що стосується листа №151 від 23.12.2010 року про відмову від договору, то, як вбачається з його змісту, позивач відмовився від договору фінансового лізингу №14-07-643фл від 02 листопада 2007 року, проте між лізингодавцем та лізингоодержувачем такого договору не існує, а укладався договір №14-07-643фл від 02 жовтня 2007 року.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2011 року у справі №10/452 встановлено, що укладення між сторонами трьохстороннього акту приймання-передачі від 09.11.2007 року предмету лізингу свідчить про належне виконання лізингодавцем умов та специфікацій предмету лізингу та прийняття лізингоодержувачем такого виконання.

Так як акт є належним доказом поставки предмету лізингу 09.11.2007 року, а сторони домовились, що граничний строк передачі зерносховища 01.10.2008 року, прострочення поставки не відбулося, а тому в даному випадку у господарського суду немає підстав для застосування до правовідносин статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», якою передбачено, що лізнгоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Українські ковбаси» не підлягають задоволенню.

Відповідач надав суду заяву про застосування строків позовної давності у зв'язку з наступним:

- спірний договір укладений сторонами 2 жовтня 2007 року;

- акт приймання-передачі №10 підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємства - 09.11.2007 року;

- отже, навіть якщо право позивача було порушене, вже в наступний день після укладення акту позивач довідався про таке порушення;

- таким чином, перебіг строку позовної давності для вимог про повернення сплачених коштів розпочався 10 листопада 2007 року - з наступного дня після підписання акту приймання-передачі №10;

- з огляду на те, що загальну позовну давність встановлено тривалістю у три роки, тому 10 листопада 2010 року сплив строк позовної давності для звернення до суду про повернення сплачених коштів;

- оскільки позивач звернувся до суду з позовною заявою №17 від 19.04.2013 року лише у 2013 році, вказане свідчить про те, що останнім було пропущено строк на звернення до суду за захистом свого права.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

У пункті 9.3. договору фінансового лізингу сторони домовилися, що строк позовної давності 10 років, а для пені, штрафу, інших видів неустойки - три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

У своїй позовній заяві позивач посилається на частину 1 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», відповідно до якої лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Отже, вказаними нормами не передбачено конкретний час, коли лізингоодержувач може звернутися до лізингодавця з вимогою про повернення сплачених коштів.

Згідно з абзацом другим частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання; якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, під пільговим строком у розумінні абзацу другого частини п'ятої статті 261 ЦК України слід розуміти строк, протягом якого боржник після пред'явлення йому вимоги повинен виконати свій обов'язок.

Кредитор отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків.

Вимога відповідачеві пред'явлена 23 грудня 2010 року, відповідачеві надається семиденний строк для виконання вимоги і лише на восьмий день - 31 грудня 2010 року у позивача з'являється право звертатися до суду з позовною заявою.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, навіть застосовуючи трирічний термін позовної давності, заява відповідача про застосування троку позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

О. В. Мандриченко

Дата складання рішення 01.07.2013 р.