open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2013 року 13:03 № 826/3804/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П., судді Іщука І.О., судді Погрібніченка І.М.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

представник відповідача - Мовіле О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України про скасування наказу від 21.02.2013 року № 154, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) до Міністерства охорони здоров'я України (далі - відповідач, МОЗ України) про скасування наказу відповідача від 21.02.2013 року № 154 про затвердження протоколу засідання Ліцензійної комісії від 21.02.2013 року №8 щодо анулювання ліцензії МОЗ України від 23.02.2012 року серії НОМЕР_1, виданої фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з рішенням відповідача про анулювання ліцензії, вважає таким, що прийняте безпідставно та з порушенням норм діючого законодавства.

Крім того, позивач вважає, що всі зафіксовані в акті перевірки порушення законодавства або були усунені позивачем, або є такими, що не є підставою для анулювання ліцензії, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для анулювання ліцензії.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що Міністерство охорони здоров'я України при прийнятті оспорюваного наказу діяло в межах компетенції та на підставі нормативно-правових актів, що регулюють процес здійснення перевірок Ліцензійних умов та фактичних обставин, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

До Міністерства охорони здоров'я України надійшов лист від Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві від 19.11.2012 року № 10-11-05/1996, в якому повідомлено, що Інспекцією проведена перевірка ФОП ОСОБА_1 на підставі звернення гр. ОСОБА_4 щодо порушення прав споживача працівниками стоматології ФОП ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог чинного законодавства про захист прав споживачів. На підставі проведеної перевірки Інспекція звернулась до відповідача з проханням провести перевірку позивача на дотримання вимог чинного законодавства в межах своєї компетенції.

На підставі наказу МОЗ України від 11.01.2013 року № 7 «Про затвердження плану перевірок додержання суб'єктами господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики на І квартал 2013 року», посвідчення на проведення планової перевірки ліцензіата від 08.02.2013 року № 17/14 комісією МОЗ України в термін з 11.02.2013 року по 15.02.2013 року проведено планову перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики.

За результатами планової перевірки відповідачем складено Акт про результати планової перевірки додержання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики від 15.02.2013 року, Акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов, встановлених для господарської діяльності з медичної практики від 15.02.2013 року, Акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих ліцензіатом для одержання ліцензії від 15.02.2013 року.

Не погоджуючись з виявленими порушенням, зафіксованих в актах, позивачем 21.02.2013 року надано відповідачу зауваження та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 року № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» та на підставі протоколу засідання Ліцензійної комісії МОЗ України від 21.02.2013 року № 8 видано наказ від 21.02.2013 року № 154 про ліцензування медичної практики, відповідно до якого анульовано ліцензію МОЗ України на провадження господарської діяльності з медичної практики, видану ФОП ОСОБА_1 23.02.2013 року Серії НОМЕР_1.

Не погодившись з вказаним наказом, позивач звернувся до суду з вимогою щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Основами законодавства України про охорону здоров'я та іншими нормативно-правовими актами.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування, визначено Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ (далі -Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (стаття 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»).

Відповідно до пункту 20 частини 2 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає медична практика.

Статтею 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено, що ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

У ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження яких необхідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до працівників суб'єктів господарювання - юридичних осіб та (або) до фізичних осіб - підприємців.

У разі якщо для провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, необхідні особливі вимоги щодо будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів, такі вимоги включаються до ліцензійних умов.

Відповідно до Законів України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про лікарські засоби», Основ законодавства України про охорону здоров'я, Господарського кодексу України, інших нормативно-правових актів розроблено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2011 р. № 49, зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 09.02.2011 р. за № 171/18909 (далі - Ліцензійні умови), які визначають встановлюють кваліфікаційні, організаційні та інші вимоги для провадження медичної практики.

Дія цих Ліцензійних умов поширюється на всіх суб'єктів господарювання, що зареєстровані в установленому порядку, незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять господарську діяльність з медичної практики (пункт 1.2. Ліцензійних умов).

Медична практика - діяльність, пов'язана з комплексом спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями й реабілітацію хворих та інвалідів, що здійснюється особами, які мають спеціальну освіту (пункт 1.3 Ліцензійних умов).

Ліцензія на провадження медичної практики - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження медичної практики за умови виконання ним кваліфікаційних, організаційних та інших спеціальних вимог, установлених Ліцензійними умовами (п. 1.3 Ліцензійні умови).

Пунктом 2.3 Ліцензійних умов передбачено, що медична практика провадиться суб'єктами господарювання на підставі ліцензії та за наявності:

- приміщень, що відповідають установленим санітарним, епідеміологічним, гігієнічним нормам і правилам, протипожежним нормам і правилам за наявності дозволу органу державного пожежного нагляду;

- приладів, обладнання, оснащення відповідно до Табеля оснащення виробами медичного призначення лікувальних та діагностичних кабінетів амбулаторно-поліклінічних закладів, стаціонарних відділень лікарень (далі - Табель оснащення). При цьому засоби вимірювальної техніки повинні бути метрологічно повірені;

- працівників (лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою) для провадження медичної практики відповідно до розділу III Ліцензійних умов.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» Міністерство охорони здоров'я України є органом ліцензування на провадження діяльності з медичної практики.

Ліцензіат під час перевірки дотримання ним ліцензійних умов надає всі необхідні для проведення перевірки документи та забезпечує умови для її проведення (частина 11 статті 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»).

Неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності у відповідності до частини 1 статті 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» є підставою для анулювання ліцензії, про що складається відповідний акт.

Аналогічні положення закріплені у пункті 7.1 Розділу VII Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, який затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я, від 10.02.2011 року № 80 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.05.2011 року за №634/19372 (далі - Порядок № 80).

У відповідності до підпункту 1.4.4 пункту 1.4 цього Порядку неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов - це відсутність за місцем провадження господарської діяльності матеріально-технічної бази (виробничих площ, обладнання, матеріальних ресурсів та медичної документації обліку і звітності, які в установленому порядку використовуються під час здійснення діяльності за видами медичної допомоги, нормативних документів зі стандартизації, необхідних для провадження господарської діяльності з медичної практики), медичних працівників або наявність медичних працівників, допущених до здійснення діяльності без відповідного рівня освіти і кваліфікації, а також встановлення при перевірці факту використання праці без оформлення трудових відносин з працівником.

Зі змісту оскаржуваного наказу Міністерства охорони здоров'я України № 154 від 21.02.2013 року вбачається, що підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії позивача на провадження господарської діяльності з медичної практики є виявлені порушення, що зафіксовані в акті про неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов, встановлених для господарської діяльності з медичної практики та акті про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих ліцензіатом для одержання ліцензії.

Згідно акту від 15.02.2013 року про неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов, встановлених для господарської діяльності з медичної практики органом ліцензування відповідно до журналу обліку якості предстерилізаційної обробки встановлено, що предстерилізаційну обробку проводить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також трудові відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не оформлені належним чином, тобто відсутній трудовий договір найму на роботу.

Враховуючи зазначене відповідачем розцінено даний факт про те, що ФОП ОСОБА_1 не може забезпечити виконання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, оскільки ліцензіатом використовується праця без оформлення трудових відносин та проводиться особою, яка не має медичної освіти.

Кваліфікаційні вимоги до фізичних осіб - підприємців, що провадять медичну практику, та медичних (фармацевтичних) працівників закладів охорони здоров'я та спеціальні вимоги до суб'єктів господарювання, що провадять медичну практику, передбачені розділом ІІІ та ІV Ліцензійних умов.

Позивач з цього приводу заперечував, зазначаючи, що заповнення журналу, проводилося особою, пов'язаною з ним цивільно-правовими відносинами, а саме укладений цивільно-правовий договір на надання послуг. Даний вид договору, як вказує позивач, не має під собою наявності трудових відносин, визначених у КЗпП України, зокрема, про підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку. Виходячи з викладеного, наявності трудових відносин, як визначено в акті між позивачем і виконавцем немає, отже позначений в акті факт, на думку позивача, не є порушенням пункту 3.4, 4.1. Ліцензійних умов.

Суд не може погодитися з такою позицією позивача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.1. Ліцензійних умов медичною діяльністю можуть займатись особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Такі вимоги встановлені Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров'я», затвердженим наказом МОЗ України від 29.03.2002 року № 117.

Вимоги щодо відповідності спеціальним освітнім та кваліфікаційним вимогам визначені у пунктах 3.2-3.3 Ліцензійних умов.

До провадження медичної практики не допускаються особи, які не відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим пунктами 3.1-3.3 цього розділу, це визначено пунктом 3.4 Ліцензійних умов.

Згідно з пунктом 4.1. Ліцензійних умов суб'єкти господарювання, що провадять медичну практику, повинні, зокрема, провадити діяльність відповідно до заявлених у відомостях лікарських та провізорських спеціальностей та спеціальностей молодших спеціалістів з медичною та фармацевтичною освітою; дотримуватись санітарних норм і правил; дотримуватись трудового законодавства щодо прийняття та оформлення фізичних осіб на роботу.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Оформлення трудового договору визначається як угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну платню і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Отже, з аналізу визначених норм, суд погоджується з позицією відповідача про порушення позивачем пунктів 3.4, 4.1. Ліцензійних умов, оскільки запис до журналу обліку здійснено ОСОБА_5, що підтверджується копією витягу з журналу обліку якості предстерилізаційної обробки, яка не має на те повноважень. До того ж позивачем у своїх зауваженнях до акту підтверджено, що трудових відносин з ОСОБА_5 не мав.

Окрім цього, за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 посадовими особами Міністерства охорони здоров'я України складено акт від 15.02.2013 року про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих ліцензіатом для одержання ліцензії.

В період перевірки комісією виявлено, що в стоматологічному кабінеті, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 встановлено дві стоматологічні установки, а в пункті 3.6. довідки про стан матеріально-технічної бази суб'єкта господарської діяльності, наявність у нього нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів із стандартизації, необхідних для провадження господарської діяльності з медичної практики, переробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів від 29.12.2011 року № 624 ліцензіат зазначив лише одну.

Крім того, в пункті 3.6. вказаної довідки зазначено площу кабінету лікаря-стоматолога-ортопеда 32 кв.м., а в плані за поверхами вказано 30,3 кв.м.

В камері для зберігання стерильних інструментів та в ємності для замочування використаних інструментів виявлено хірургічний інструментарій для видалення зубів, що свідчить про те, що ФОП ОСОБА_1 проводить операції з видалення зубів, проте, в порушення вимог статті 10 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», пункту 4.1 Ліцензійних умов, не зазначив про зайняття ним спеціальністю «Хірургічна стоматологія»в документах, що приєднуються до заяви про видачу ліцензії.

Враховуючи зазначене, орган ліцензування прийшов до висновку про те, що позивач не подав достовірні дані, які зазначені в пунктах 2 та 3.6. довідки про стан матеріально-технічної бази суб'єкта господарської діяльності, наявність нормативно-правових документів, необхідних для провадження господарської діяльності з медичної практики, переробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів від 29.12.2011 року № 624 у висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 18.11.2011 року № 09.06.712-381 та виявлені під час планової перевірки додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики.

На підтвердження виявлених порушень під час проведення перевірки відповідачем надані план за поверхами на будівлю літера «А» по вул. Строкача, 3 приміщення 157 Святошинського району м. Києва, також фотоматеріали про підтвердження знаходження хірургічного інструментарію та наявності 2-х стоматологічних установок в приміщенні, де здійснює позивач господарську діяльність.

Позивач щодо встановлення другої стоматологічної установки зазначив, що дана установка уже видалена з площі кабінету, оскільки у зв'язку з набранням чинності наказу МОЗ України від 30.11.2012 року №981 «Про внесення змін до наказу МОХ України від 02.02.2011 року № 49», наявність даної установки та внесення змін до довідки матеріально-технічної бази для нього стали безперспективними.

Крім того, під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що обидві стоматологічні установки були підключені до електромережі, що підтверджує використання даних установок позивачем у своїй господарській діяльності.

Також, у зауваженнях до акту, позивач вказує, що зазначений для видалення зубів не використовується, а періодично здійснюється його очистка або застосовується при проведенні процедур під час ортопедичних робіт.

З огляду на зазначене, позивачем фактично підтверджено, що в кабінеті було встановлено дві стоматологічні установки та наявність хірургічного інструментарію, проте з невідомих причин про це позивачем не зазначено у документах, які приєднуються до заяви про видачу ліцензії та не повідомлено орган ліцензування у встановленому порядку.

Згідно з пунктом 4.4.Ліцензійних умов ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі виникнення таких змін ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.

В матеріалах справи відсутні повідомлення позивача про внесення змін та документи на їх підтвердження.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» підставами для анулювання ліцензії є, крім іншого, акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності.

Частиною другою ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

Підсумовуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що обставини, які стали підставою для анулювання ліцензії позивача на провадження господарської діяльності з медичної практики, є такими, що відповідають дійсності.

Отже, з урахуванням усіх встановлених судом обставин справи, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення щодо анулювання ліцензії від 23.02.2012 року серії НОМЕР_1, виданої ФОП ОСОБА_1, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відтак, наказ Міністерства охорони здоров'я України № 154 від 21.02.2013 року в частині пункту 8.3, яким анульовано ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, видану ФОП ОСОБА_1 23.02.2012 року , є таким, що прийнятий правомірно, а тому скасуванню не підлягає.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2013 року.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко

Джерело: ЄДРСР 32069485
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку