Провадження № 2/344/3337/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

17 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано -Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _3 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, зареєстрованого між сторонами 26.03.2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 374; після розірвання шлюбу залишити дошлюбне прізвище «ОСОБА_3».

Представник позивача просила позов задовольнити, посилаючись на те, що її довірителька з відповідачем більше двох років сімейні відносини не підтримує, відповідач, який являється громадянином Сирії, повернувся на батьківщину. Після чого, за словами представника позивача, її довірителька про місце перебування відповідача на даний момент інформації не має.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, а представник позивача подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 11 травня 2012 року, виданого відділом РАЦС Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис №374, сторони зареєстрували шлюб 26 березня 2009 року. (а.с.2).

Від шлюбу сторони повнолітніх дітей не мають.

Станом на даний час шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені, у зв'язку з тим, що в сім'ї склалися різні погляди на життєві ситуації.

Згідно з ч. 2 ст.104 СК України , шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

В ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України зазначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст.112 Сімейного кодексу України).

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до п.11 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із сімейних відносин, враховуючи, що сімейні правовідносини з іноземним елементом пов'язані одразу з двома, а іноді й більше державами, і, відповідно, з двома або кількома правовими системами, які часто по-різному врегульовують питання шлюбу і сім'ї (встановлення шлюбного віку, умов вступу в шлюб, підстав та допустимості розірвання шлюбу, визначення належності і поділу майна подружжя, порядку стягнення аліментів на дитину та одного з подружжя тощо). Розглядаючи справи про розірвання шлюбу, суд бере до уваги наступне. Право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу (стаття 55 Закону України «Про міжнародне приватне право»). Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України (стаття 56 Закону України «Про міжнародне приватне право»), тобто у такому випадку застосовуються вимоги Сімейного кодексу України (СК).

Державна реєстрація шлюбу з іноземцем та особою без громадянства в Україні здійснюється відповідно до СК, з дотриманням вимог щодо законності перебування іноземця та особи без громадянства на території України, підтвердження його сімейного стану та ін.

Припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу (стаття 63 Закону України «Про міжнародне приватне право»). Відповідно до статей 109-110 СК розірвання шлюбу за рішенням суду можливе як за спільною заявою подружжя, так і за заявою одного з подружжя.

Представник позивача проти надання їм часу для примирення заперечила, посилаючись на його недоцільність та неможливість їх примирення через фактичне небажання продовжувати сімейні відносини.

Таким чином, оскільки шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а збереження шлюбу є недоцільним.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 104, 105, 110, 112 СК України, керуючись ст.ст. 209, 212- 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що зареєстрований 26.03.2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 374.

Заочне рішення може бути переглянути за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя : Польська М.В.