ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2013 р. м. Київ К/9991/31752/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Лиски Т.О.,

Ситникова О.Ф.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Бахчисарайського районного центру зайнятості Автономної Республіки Крим до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення штрафу,

провадження в якій відкрито за касаційною каргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 6 липня 2010 року та Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2010 року Бахчисарайський районний центр зайнятості Автономної Республіки Крим (далі - Центр зайнятості) пред'явив у суді позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26 серпня 2009 року Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення було перевірено діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на предмет дотримання законодавства України про зайнятість населення.

Цією перевіркою встановлено, що в порушення вимог статті 8 Закону України "Про зайнятість населення" фізична особа - підприємець ОСОБА_5 використував працю громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_6 без дозволу державної служби зайнятості, про що складно акт № 78/ш від 26 серпня 2009 року про порушення законодавства України про зайнятість населення та запропоновано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 у місячний термін сплатити штраф у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, що дорівнює 12 500 гривень.

Оскільки зазначений штраф сплачений не був, Центр зайнятості звернувся до суду з позовом про примусове його стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 6 липня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь Центру зайнятості штраф у розмірі 850 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову, про задоволення позовних вимог та стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь Центру зайнятості штрафу у розмірі 12 500 гривень.

У касаційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвалених ними постанов та прийняття нової, про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу Центр зайнятості просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований Бахчисарайською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим як фізична особа - підприємець, а також перебуває на обліку у Центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття з 10 липня 2006 року.

26 березня 2009 року старшим інспектором ВГІРФО Бахчисарайського РВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим складено протокол КР № 242 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 204 КУпАП, в якому зафіксовано порушення ОСОБА_5 встановленого порядку працевлаштування іноземців, зокрема, працевлаштування громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_6 без відповідного дозволу.

За наслідком розгляду цього протоколу про адміністративне правопорушення, Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим постановою від 22 квітня 2009 року у справі № 3-846/2009 року застосував відносно ОСОБА_5 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень за порушення встановленого порядку працевлаштування іноземців.

Про цю обставину Центр зайнятості був повідомлений 9 червня 2009 року листом начальника ВГІРФО Бахчисарайського РВ ГУ МВС України від 5 червня 2009 року за № 10/3736.

26 серпня 2009 року начальником інспекції по контролю за дотриманням законодавства України про зайнятість населення Кримського республіканського центру зайнятості був складений акт за № 78/ш, за висновком якого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 порушено вимогу статті 8 Закону України "Про зайнятість населення", оскільки він використовував працю громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_6 без дозволу Державної служби зайнятості України, прийнявши її на роботу продавцем на ринку "Рубін" у місті Бахчисарай. Також, у зазначеному акті фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 запропоновано в місячний термін внести штраф за працевлаштування з порушенням законодавства іноземної громадянки у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом, що складає 12 500 гривень.

Відсутність у відповідача дозволу на використання праці іноземців судами попередніх інстанцій встановлено безперечно.

Під час розгляду судом адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності фізична особа - підприємець ОСОБА_5 свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 204 КУпАП, не заперечив.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 вимог статті 8 Закону України "Про зайнятість населення" знайшов своє підтвердження під час розгляду справи. Однак, при прийнятті спірного рішення, Центр зайнятості, в порушення статті 58 Конституції України, застосував до спірних правовідносин, які виникли 23 березня 2009 року (день виявлення правопорушення), постанову Кабінету Міністрів України № 322 від 8 квітня 2009 року "Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства", яка була прийнята пізніше. Внаслідок цього, ОСОБА_5 невірно визначено розмір штрафу.

Оскільки в момент виникнення спірних правовідносин була чинною інша постанова Кабінету Міністрів України - від 1 листопада 1999 року за № 2028 "Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні", то розмір штрафу для ОСОБА_5 повинен визначатися відповідно до її пункту 14, яким передбачено штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що складає 850 гривень.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд обгрунтовано зазначив, що відповідальність за вчинене ОСОБА_5 правопорушення передбачена статтею 8 Закону України "Про зайнятість населення" у редакції Закону України від 5 грудня 2008 року № 799-VI, який набрав чинності з 13 січня 2009 року, якою встановлено, що у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Виходячи з того, що розмір мінімальної заробітної плати на момент виникнення спірних правовідносин склав 630 гривень, то до сплати ОСОБА_5 підлягає штраф у розмірі 12 600 гривень.

Положення ж пункту 14 постанови Кабінету Міністрів від 1 листопада 1999 року за № 2028 наведеній правовій нормі суперечить, а тому суд першої інстанції безпідставно застосував його до спірних правовідносин, оскільки згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, оскільки він ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 що у такий спосіб він двічі притягується до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, що суперечить приписам статті 61 Конституції України, до уваги колегією суддів не приймаються з огляду на те, що адміністративні та економічні санкції не є юридичною відповідальністю одного виду. Тобто накладення адміністративного штрафу за адміністративне правопорушення на фізичну особу, яке передбачено статтею 204 КУпАП, не виключає застосування економічних штрафних санкцій, застосованих до роботодавця, які передбачені статтею 8 Закону України "Про зайнятість населення".

Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновків апеляційного суду не спростовують, останній під час розгляду справи вірно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування ухваленої ним постанови відсутні.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Ф. Весельська

Т.О. Лиска

О.Ф. Ситников