-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2013 року
Справа № 29425/10
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Затолочного В.С.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 10.06.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Косівської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 звернулася до суд з позовом до Косівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Позов обґрунтований тим, що 04.06.2009 року відповідач прийняв рішення про дачу дозволу третій особі ОСОБА_2 на перевід належної йому квартири АДРЕСА_1 з житлового в нежитлове приміщення під магазин. На думку позивача дане рішення відповідача є незаконним, тому що прийнято без попереднього погодження з власниками суміжних квартир, без врахування аварійного стану будинку, без належного обстеження будинку та можливості реконструкції, без отримання дозволу від органу державного архітектурно-будівельного контролю. Тому просить скасувати оскаржуване рішення.
Постановою від 10.06.2010 року Верховинський районний суд Івано-Франківської області в задоволенні позову відмовив.
Суд мотивував своє рішення тим, що згідно чинного законодавства власник квартири має право для здійснення підприємницької діяльності, а тому відповідач правомірно, за зверненням третьої особи надав останній дозвіл на перевід квартири в нежитлове приміщення під магазин.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивачка оскаржила його в апеляційному порядку, зазначивши, що суд першої інстанції проігнорував всі її доводи щодо незаконності рішення відповідача. Крім того. Прямо зазначивши, що дозвіл на переведення квартири в нежитлове приміщення надається виконкомом міської ради, а не самою радою, суд першої інстанції не врахував, що в дачі такого дозволу виконкомом Косівської міської ради третій особі відмовив. Позивачка просить скасувати оскаржувану постанову суду та задовольнити її позовні вимоги.
Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.
Вислухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_2.
Третя особа є власником суміжної квартири НОМЕР_1 в цьому ж будинку.
04.06.2009 року відповідачем прийнято рішення № 1.8-30/2009, яким надано дозвіл тертій особі ОСОБА_2 на перевід власної квартири АДРЕСА_1 з житлового в нежитлове приміщення під магазин, попередньо виготовивши проектно-технічну документацію.
Крім того, встановлено, що 27.05.2009 року виконавчим комітетом Косівської міської ради прийнято рішення про повернення дозвільному центру Косівської РДА матеріалів про надання дозволу на перевід з житлового в нежитловий фонд та переобладнання під магазин квартири АДРЕСА_4 гр. ОСОБА_2 в зв'язку з відсутністю погодження співмешканців будинку та відсутністю комплексного технічного висновку.
Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб визначені в Конституції України та відповідних законах.
Відповідно до ст. 140 Конституції та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до ст. 143 Конституції територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання, вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Оцінюючи спірне рішення, прийняте Косівською міською радою на відповідність законності його прийняття в порівнянні з повноваженнями органів місцевого самоврядування, наданих Конституцією та законами України, суд виходив з наступного.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено загальні повноваження сільських, селищних, міських рад розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до ст. 59 Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
З аналізу вказаних вище конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ні Конституцією України, ні Законом України «Про місцеве самоврядування», ні іншими законодавчими актами не надано міським радам повноважень щодо вирішення питань про переведення квартир з житлового фонду в нежитловий.
Крім того, Главою 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначені виключні повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Статтею 40 даного закону передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
Відповідно до статті 152 Житлового кодексу Української РСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
27.05.2009 року виконавчий комітет Косівської міської ради відмовив в наданні дозволу на перевід з житлового в нежитловий фонд квартири, належної третій особі.
Частиною 7 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що у разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та винести це питання на розгляд відповідної ради.
Таким чином, законодавцем чітко передбачені повноваження міської ради та її виконавчого органу щодо вирішення питань, належних до їх компетенції і порядку реагування на рішення виконавчого органу у разі незгоди з ним.
В даному ж випадку відповідач, вийшов за межі наданих ним законом повноважень, порушив порядок прийняття рішення у випадку незгоди з рішенням, прийнятим виконавчим органом.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Разом з тим, частиною 7 зазначеної статті встановлено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про основи містобудування» однією із основних вимог до містобудівної діяльності є урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.
Ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що у виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватись за рішенням виконавчого комітету обласної і міської ради народних депутатів.
Згідно з чинним Житловим кодексом Української РСР житлові будинки і житлові приміщення призначаються для постійного проживання громадян. Виконання робіт з перебудови та перепланування житлових приміщень у багатоквартирних будинках із подальшим використанням їх як нежитлових приміщень повинно здійснюватися за згодою співвласників будинку та без обмеження їх інтересів та житлових прав.
Частина 2 статті 383 Цивільного кодексу України передбачає, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції встановлено Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Держбуду України від 05.12.2000 № 273.
Зазначене Положення обов'язкове для застосування усіма суб'єктами будівництва незалежно від форм власності, відомчої належності та джерел фінансування.
Чинним законодавством передбачено порядок розгляду виконавчими комітетами міських рад питань щодо переведення квартир в нежитловий фонд (з обов'язковим зазначенням функціонального призначення) з подальшим проведенням реконструкції таких квартир.
Проте відповідачем дотримання порядку розгляду вказаного питання не перевірялось.
Крім того, відповідачем при постановленні рішення не було перевірено чи мають квартири позивача та третьої особи спільні огороджувальні конструкції (внутрішні перегородки, спільні плити перекриття) по периметру квартир, зміна яких, у разі переведення квартири третьої особи до об'єктів нежитлового фонду та подальшому проведенні реконструкції, може призвести до порушення цілісності будинку, - тобто, до порушення права власності позивача.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст.. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 10.06.2010 року у справі № 2а-69/10 скасувати.
Винести нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Косівської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Косівської міської ради Івано-Франківської області від 04.06.2009 року № 1.8-30/2009 про надання дозволу ОСОБА_2 на перевід квартири АДРЕСА_1 з житлового в нежитлове приміщення під магазин.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.С. Затолочний
Судді В.Я. Качмар
О.І. Мікула
скопійовано
-
скопійовано
-
