Справа № 121/963/13- к

1/121/39/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 року

Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого - судді Марчука О.Л.,

при секретарях - Матвєєвій О.В., Амірджанян Н.М.,

Тохтамиш Т.В., Казаченко Ю.М.,

за участю прокурорів - Ватрас Н.Ю., Торосяна С.А.,

захисника - адвоката ОСОБА_3,

потерпілого - ОСОБА_4,

представників потерпілих - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ялті кримінальну справу відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 197-1, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 192, ч. 5 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

За обвинувальним висновком, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він в період часу з 2006 по 2011 роки, згідно протоколів загальних зборів засновників ТОВ «Санаторій Утьос»: № 3 від 03.10.2005 року, № 5 від 11.05.2006 року, № 8 від 20.12.2006 року, № 10 від 27.03.2007 року, будучи засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Утьос» (надалі по тексту в постанові ТОВ «Санаторій Утьос»), займаючи, згідно наказу ТОВ «Санаторій Утьос» № 4-к від 03.08.2005 року, посаду першого заступника генерального директора даного товариства, а фактично одноосібно керуючи всією його діяльністю, у тому числі: з будівництва комплексу будівель елінг-центру «Лагуна» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф»; залученню інвестицій на будівництво зазначеного об'єкта; укладання договорів з пайовиками-інвесторами; управління грошовими коштами пайовиків інвесторів; управлінню майна ТОВ «Санаторій Утьос», володіючи правом першого підпису на фінансових документах і повноваженнями на представництво товариства у всіх банківських і кредитних установах з питань відкриття, закриття будь-яких рахунків і користування ними, на підставі зазначеного наказу № 4-к від 03.08.2005 року, а також нотаріального доручення від 30.05.2008 року, тобто, будучи посадовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, скоїв наступні умисні злочини:

- організація умисного пошкодження берегоукріплювальних споруд у вигляді залізобетонного плато завдовжки 300 метрів і залізобетонних стін-підпірок довжиною 250 метрів, що належать на праві власності АР Крим, що заподіяло АР Крим матеріальних збитків в сумі 1 462 112 гривень в особливо великих розмірах;

- організація самовільного будівництва будинків, будівель, споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці водного фонду, першої зони санітарного захисту курортів, санітарно-захисної зони;

- заволодіння майном ТОВ «Модерн-ХХІ» в особливо великих розмірах, що завдало шкоди державним інтересам у сумі 7 271 338 гривень 14 копійок;

- заподіяння майнової шкоди у великих розмірах шляхом обману та зловживання довірою: ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, якій уступив свої права на інвестування і пайову участь у будівництві ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25. ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31;

- заволодіння майном ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, шляхом зловживання службовим становищем, вчинене повторно, в особливо великих розмірах, за таких обставин.

Відповідно до інвентарної картки № 1096 від 01.01.2005 року, ДП «Кримське Республіканське протизсувне управління», берегоукріплювальні споруди: буни монолітні, залізобетонні - 6-ть штук, в тому числі буна № 1 з естакадою; набережна; пляж з відсипкою, протяжністю 340 метрів; погонних 1973 року будівництва, первинною вартістю 4 692 298 гривень, перебували на балансі ММЦ «Гурзуф».

Відповідно до Постанови Верховної Ради АР Крим № 444-3/03, № 982-2/2000 «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим», берегоукріплювальні і протизсувні споруди АР Крим знаходяться на балансі ДП «Кримське Республіканське протизсувне управління».

Відповідно до п.п. 7, п. 2.8, розділу 4 «Регіональних правил забудови та використання території в АР Крим», затверджених Постановою Верховної Ради АР Крим № 241-3/02 від 18.09.2002 року, при розширенні об'єкта архітектури необхідно надати документ, що свідчить про наявність у замовника права власності на об'єкт архітектури, а в разі відсутності такого права - згода власника (власників) об'єкта архітектури на його розширення.

Відповідно до Постанови Ради міністрів АР Крим № 68 від 11.03.1997 року «Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного і Азовського морів і територій, що зазнають впливу негативних природних процесів», управління берегоукріплювальними і протизсувними спорудами здійснює ДП «Кримське Республіканське протизсувне управління».

У відповідності до договору інвестування, проектування і будівництва елінг-центру з рятувальною станцією і пляжними спорудами на території с. Гурзуф від 29.06.2005 року, укладеного між ГО «Лагуна» і ТОВ «Санаторій Утьос», всі будівельні та проектні роботи на земельних ділянках площею 0,6655 і 0,7000 га., переданих ГО «Лагуна», здійснюються забудовником - інвестором ТОВ «Санаторій Утьос».

Так, ОСОБА_7, згідно із отриманих ТОВ «Санаторій Утьос» технічних умов № 2024 від 19.12.2005 року, достовірно знаючи, що на території переданих у користування ГО «Лагуна» земельних ділянках є берегоукріплювальні споруди, що належать АР Крим, у вигляді залізобетонного плато, довжиною 300 метрів і залізобетонних стін - підпорок, довжиною 250 метрів, в порушення вимог ст. ст. 13, 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України, що проголошують непорушність власності, п.п. 7, п. 2.8, розділу 4 «Регіональних правил забудови та використання території в АР Крим», затверджених Постановою Верховної Ради АР Крим № 241-3/02 від 18.09.2002 року, не маючи дозволу на знесення або реконструкцію зазначеного майна, перебуваючи в м. Ялті та с. Гурзуф, а також у невстановлених слідством місцях, маючи умисел на пошкодження майна АР Крим, в період часу з 2006 по 2011 року, організував із залученням підрядних організацій роботи з будівництва комплексу будівель елінг-центру з рятувальною станцією, протизсувними, берегоукріплювальними, гідротехнічними спорудами, набережної з пляжною зоною в районі очисних споруд с. Гурзуф, ММЦ «Гурзуф» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф», в ході яких вказане майно АР Крим пошкоджено.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3862 від 28.01.2011 року, вищевказані берегоукріплювальні споруди зруйновані внаслідок проведення будівельних робіт на 95 %, чим заподіяно майнову шкоду АР Крим в особливо великих розмірах в сумі 1 361 420 гривень 68 копійок.

Дії ОСОБА_7 за даним епізодом кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 194 КК України, тобто умисне пошкодження майна, що заподіяло шкоду в особливо великому розмірі.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає, що житловий будинок, будівлі, споруди, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи за належно затвердженим проектом або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із п.п. «а», «в» ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них, а також під морями, прибережними захисними смугами вздовж морів.

До земель державної власності належать земельні ділянки під водними об'єктами загальнодержавного значення (п.п. «г» п. 3 ст. 84 Земельного кодексу України).

Статтями 5, 14 Водного кодексу України визначено, що до водних об'єктів загальнодержавного значення належать внутрішні морські води і територіальне море, розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.

Згідно із ст. 29 Закону України «Про планування і забудову території», дозвіл на виконання будівельних робіт видається тільки за наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Норми статті 31 Закону України «Про курорти» встановлюють, що, перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менше 100 метрів.

На території першої зони (зони суворого режиму) в тому числі забороняється:

- спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курортів;

- проїзд автотранспорту не пов'язаний із обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або природоохоронною діяльністю.

Відповідно до визначень, наведених у Регіональних правилах забудови і використання територій в АР Крим:

- прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони Чорного та Азовського морів: пляжі і територія, прилегла до пляжів, завширшки не менше, ніж 100 метрів, яка повинна переважно використовуватися для експлуатації природних, лікувальних, кліматичних і талассо-ресурсів, а також для розміщення берегозахисних споруд, пов'язаних з використанням морської акваторії для відпочинку на воді (елінги прогулянкових плавзасобів, атракціони на воді, любительське рибальство, мисливство, а також об'єкти, безпосередньо пов'язані з рекреаційною діяльністю, буфети, кіоски та ін.); підставою для призначення прибережної захисної смуги в межах населеного пункту є місцеві правила забудови, в межах округу санітарної охорони - кордон території зони охорони суворого режиму;

- прибережна смуга Чорного та Азовського морів - це зона особливого режиму експлуатації морського узбережжя, яка включає водозахисну і прибережну захисну смугу Кримського півострова.

В архітектурно-планувальних завданнях № 06/28 (44/2004) від 25.02.2004 року та № 06/181 (486/05) від 13.10.2005 року, міститься інформація про наявність санітарної зони охорони курортів шириною 100 метрів (код КОПСЗІЗУ - 1.3).

Відповідно до «Проекту округу та санітарної охорони курортів Великої Ялти Кримської області УРСР. Основні положення», 1981 рік, розробник ДЕРЖБУД УРСР Український державний інститут проектування міст «ГІПРОГРАД», 1980 рік, абзац ІІ. Заборонені заходи в межах округу і зон санітарної охорони курортів Великої Ялти, сторінка 6, абзац А. Заборонені заходи по І-й зоні санітарної охорони курортів, п. 1 - заборонити будь-яке постійне або тимчасове проживання громадян у межах 1-ї зони санітарної охорони; п. 5 - заборонити будівництво елінгів та інших споруд для збереження моторних човнів власного користування громадян, у межах існуючих і перспективних пляжів курортів.

Відповідно до ст. 90 Водного кодексу України, прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів, входить в зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Згідно із п. 5.28 ДБН 360-92**, в приморських курортах підлягає охороні зона суворого режиму (перша зона санітарної охорони), включаючи прибережну смугу моря, пляжі і територію, прилеглу до пляжів шириною не менше 100 метрів, яка повинна використовуватися переважно для організації зелених насаджень загального користування, набережних, бульварів, скверів, кліматолікувальних споруд, спортивних і дитячих майданчиків.

Згідно із п. 10.4 ДБН 360-92**, розміщення будинків, споруд та комунікацій не допускається «... у першій зоні санітарної охорони курортів, якщо об'єкти, які проектуються, не пов'язані з експлуатацією природних лікувальних властивостей курортів».

Згідно із абзацом другим п. 10.25 ДБН 360-92**, «У межах захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється» «... розміщення будинків, споруд та комунікацій не менш ніж у 100 метрів від сухопутного кордону пляжу (в межах приморських курортів)».

Так, ОСОБА_7, в порушення зазначених нормативно-правових актів, достовірно знаючи, що площа проектованої забудови значно перевищує площу переданих у користування ГО «Лагуна» земельних ділянок, площею 0,6655 і 0,7000 га., а також, про обмеження, пов'язані з проведенням будівельних робіт в прибережній захисній смузі Чорного моря, в першій зоні (зоні суворого режиму) і зоні санітарної охорони Гурзуфських КОС, маючи умисел на самовільне будівництво комплексу будівель і споруд елінг-центру з рятувальною станцією, протизсувними, берегоукріплювальними, гідротехнічними спорудами, набережної з пляжною зоною в районі очисних споруд с. Гурзуф, ММЦ «Гурзуф» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф», в період часу з 2006 по 2007 роки, перебуваючи у м. Ялті і в с. Гурзуф, а також невстановлених слідством місцях, організував із залученням підрядних організацій, а також господарським способом, роботи із самовільного заняття земельної ділянки водного фонду в першій зоні (зоні суворого режиму) і зоні санітарної охорони Гурзуфських КОС, загальною площею 1,9014 га., шляхом засипання великогабаритним каменем з метою будівництва комплексу будівель елінг-центру «ЛАГУНА» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф».

Потім, ОСОБА_7, в порушення зазначених нормативно-правових актів, в період часу з 2006 по 2007 року, перебуваючи у м. Ялті і в с. Гурзуф, а також невстановлених слідством місцях, достовірно знаючи про обмеження пов'язані з проведенням будівельних робіт в прибережній захисній смузі Чорного моря, в першій зоні (зоні суворого режиму) і зоні санітарної охорони Гурзуфських КОС, продовжуючи злочинний умисел, спрямований на самовільне будівництво комплексу будівель і споруд елінг-центру з рятувальною станцією, протизсувними, берегоукріплювальними, гідротехнічними спорудами, набережної із пляжною зоною в районі очисних споруд с. Гурзуф, ММЦ «Гурзуф» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф», організував із залученням підрядних організацій роботи з будівництва комплексу будівель і споруд елінг-центру з рятувальною станцією, протизсувними, берегоукріплювальними, гідротехнічними спорудами, набережної з пляжною зоною в районі очисних споруд с. Гурзуф, ММЦ «Гурзуф» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф», площею 1,9014 га..

В результаті самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 1,9014 га. в районі очисних споруд с. Гурзуф, ММЦ «Гурзуф» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф», за межами населеного пункту, на землях водного фонду, в першій зоні (зоні суворого режиму) і зоні санітарної охорони Гурзуфських КОС, побудовані три будівлі: три, п'ять і сім поверхів, а також пляжні споруди. Площа самовільно зайнятої земельної ділянки, за відсутності дозвільних та правовстановлюючих документів, на якій ОСОБА_7 організував самовільне будівництво будівель становить 0,7841 га., пляжних споруд - 1,1173 га..

Згідно висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 4115 від 14.04.2011 року обвинуваченням встановлено наступне:

- площа земельної ділянки не відповідає забудові, що планується;

- земельна ділянка площею 1,9014 га., розташована за межами відведених в оренду ГО «Лагуна» земельних ділянок 0,6655 і 0,7000 га., а також за кордоном населених пунктів; на дату проведення натурного обстеження, частина багатоповерхових будівель елінг-центру (три корпуси, площею 0,7841 га.), які зводяться, а також підпірна стіна (пляжні споруди), площею 1,1173 га., частково зайняли прибережну смугу і землі акваторії Чорного моря;

- будівельно-проектна документація ТОВ «Санаторій Утьос» з будівництва місць зберігання плавзасобів, елінгів, елінг-центрів, протизсувних, берегоукріплювальних, гідротехнічних споруд, набережної з пляжною зоною в районі очисних споруд с. Гурзуф, ММЦ «Гурзуф», державним будівельним нормам і стандартам, іншим нормативно-правовим актам України під будівництво місць зберігання плавзасобів, елінгів, елінг-центрів, протизсувних, берегоукріплювальних, гідротехнічних споруд, набережної з пляжною зоною частково не відповідає;

- згідно державних будівельних норм, стандартів, інших нормативно-правових актів України, фактично зведені багатоповерхові споруди, що створюються у районі очисних споруд с. Гурзуф, ММЦ «Гурзуф» і передбачені будівельною документацією ТОВ «Санаторій Утес» - не є еллінгом; ідентифікувати поняття елінг-центр, згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 - неможливо;

- згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, зведені багатоповерхові споруди і, які зводяться зараз в районі очисних споруд с. Гурзуф, ММЦ «Гурзуф» і передбачені будівельною проектною документацією ТОВ «Санаторій Утьос» відносяться до:

+ будівель, за функціональним призначенням - комбінована житлова будівля;

+ споруд - споруди для мореплавних видів спорту та відпочинку;

+ інженерних споруд - портові та судоплавательні споруди морські;

- згідно державних будівельних норм, стандартів та інших нормативно-правових актів України, будівництво встановлених експертизою в натурі частини споруд (комбіновані житлові будівлі), зведені і, які зводяться зараз в межах забудови, яку здійснює ТОВ «Санаторій Утьос» в районі очисних споруд с. Гурзуф, ММЦ «Гурзуф» - неможливе;

- згідно державних будівельних норм, стандартів та інших нормативно-правових актів України, будівництво частини споруд, передбачених будівельно-проектною документацією ТОВ «Санаторій Утьос» (комбіновані житлові будівлі) в районі очисних споруд с. Гурзуф, ММЦ «Гурзуф» - неможливе;

- згідно державних будівельних норм, стандартів та інших нормативно-правових актів України, будівництво елінгів - неможливе;

- згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3294 від 31.01.2011 року, ринкова вартість самовільно зайнятої земельної ділянки площею 1,9014 га., на дату проведення досліджень становить 7 271 338 гривень 14 копійок, чим заподіяно значної шкоди державі на вказану суму.

Дії ОСОБА_7 за даним епізодом кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 4 ст. 197-1 КК України, тобто самовільне будівництво будівель і споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, щодо земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах, зонах особливого режиму використання земель, чим заподіяно значної шкоди законному користувачеві або власнику.

Крім того, 27.10.2008 року між ТОВ «Модерн-ХХІ» і ТОВ «Санаторій Утьос» було укладено договір купівлі-продажу № 124, згідно якого, ТОВ «Санаторій Утьос» придбало у ТОВ «Модерн-ХХІ» товар (вікна ПВХ) загальною площею 1803,24 кв.м. на загальну суму 2 083 895 гривень.

Згідно умов договору, ТОВ «Модерн-ХХІ» були поставлені і встановлені вікна ПВХ в повному обсязі.

Однак, ОСОБА_7, зловживаючи довірою ТОВ «Модерн-ХХІ», маючи умисел, спрямований на заволодіння його майном, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що ТОВ «Модерн-ХХІ» виконало свої зобов'язання, в період з 07 листопада по 25 грудня 2008 року, перебуваючи у м. Ялті, с. Гурзуф та інших невстановлених слідством місцях, дав вказівки сплатити тільки частину грошових коштів за договором у розмірі 1 613 507 гривень 50 копійок.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном ТОВ «Модерн-ХХІ», з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що ТОВ «Модерн-ХХІ» виконало свої зобов'язання, відмовився підписати акти виконаних робіт і, тим самим, позбавив можливості ТОВ «Модерн-ХХІ» у судовому порядку відстоювати свої інтереси.

В результаті, не сплативши виготовлені ТОВ «Модерн-ХХІ» для ТОВ «Санаторій Утьос» вікна ПВХ в кількості 540,967 кв.м., ОСОБА_7 незаконно заволодів майном ТОВ «Модерн-ХХІ» на загальну суму 470 387 гривень 50 копійок, чим заподіяв останньому матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

Дії ОСОБА_7 за даним епізодом кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 4 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

Крім цього, ОСОБА_7, в період часу з 2005 по 2011 роки, з метою будівництва комплексу будівель і споруд елінг-центру з рятувальною станцією, протизсувними, берегоукріплювальними, гідротехнічними спорудами, набережної з пляжною зоною в районі очисних споруд с. Гурзуф , ММЦ «Гурзуф» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф» організував на території України, Російської Федерації, Республіки Білорусь та Республіки Казахстан рекламну діяльність по залученню інвестицій у вказане будівництво.

В результаті зазначеної діяльності, з 2005 по 2011 року між ТОВ «Санаторій Утес» і пайовиками-інвесторами: ПП «Рексолла», в особі громадянина ОСОБА_39, а також, з громадянами ОСОБА_22, ОСОБА_26 ., ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_32, ОСОБА_20, ОСОБА_29, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_27, ОСОБА_30, ОСОБА_10, ОСОБА_21, ОСОБА_18, ОСОБА_33, ОСОБА_4, ОСОБА_31, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_34, ОСОБА_35 і ОСОБА_25, були укладені окремі договори «Про інвестування та дольову участь у будівництві», згідно яких пайовик-інвестор перераховував на рахунок компанії визначену договором грошову суму, а компанія надає право на отримання у власність апартаментів у комплексі будівель елінг-центру «Лагуна» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф». Данними договорами також визначався термін закінчення будівництва та здача об'єкта в експлуатацію.

Таким чином, за укладеними із зазначеними особами договорами, від них на розрахунковий рахунок ТОВ «Санаторій Утьос», відкритий у КРД АППБ «Аваль» м. Сімферополя надійшли грошові кошти.

Однак, ОСОБА_7, отримавши від пайовиків-інвесторів на підставі укладених з ними договорів «Про інвестування та дольову участь у будівництві», грошові кошти в загальній сумі 6 797 943,5 доларів США, в порушення п. 4.1.12. зазначених договорів, згідно яких ТОВ «Санаторій Утьос», фактично яким керував ОСОБА_7, взяло на себе зобов'язання використовувати грошові кошти пайовиків-інвесторів виключно за цільовим призначенням, тобто на будівництво комплексу будівель елінг-центру «Лагуна» за адресою : Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф», а також, в порушення вимог ст. 8 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», згідно з якими управитель не може використовувати отримане в управління майно не за цільовим призначенням, визначеним у договорі управління майном, маючи умисел на обман пайовиків-інвесторів, сховав від них юридично значиму інформацію про розміщення їхніх грошових коштів на депозитному рахунку в банку і, перебуваючи з 05 серпня 2008 року по 4 вересня 2008 року у м. Ялті, уклав з ВАТ КБ «Надра», в особі начальника відділення № 17 філії Кримського регіонального управління ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_49, договори №№ 3063/1/1, 3063/1/2, 3063/2/2 строкового банківського вкладу (депозиту), на підставі яких, отримані від пайовиків-інвесторів за договорами про інвестування та дольову участь у будівництві, в управління грошові кошти в сумі 6 797 943,5 доларів США, що еквівалентно, на той час 32 458 234 гривням, перерахував на депозитні рахунки відділення № 17 філії ВАТ КБ «Надра», з подальшою виплатою відсотків по вказаному депозиту для ТОВ «Санаторій Утьос».

В результаті зазначених умисних дій ОСОБА_7, які на думку обвинувачення є незаконними, пайовики-інвестори тривалий період були позбавлені можливості використовувати вкладені кошти у власних інтересах, так як розраховували на сумлінне виконання договірних зобов'язань з боку ОСОБА_7.

В період часу з 08 серпня 2005 року по 16 лютого 2009 року, грошові кошти пайовиків-інвесторів перебували на зазначених депозитних рахунках ВАТ КБ «Надра», за якими була отримана матеріальна вигода як ОСОБА_7 так і ТОВ «Санаторій Утьос» за рахунок пайовиків-інвесторів у сумі 134 669,5 доларів США, що еквівалентно на той час сумі 1 036 955 гривень 30 копійок та 274 999 гривень 99 копійок, а всього: у сумі 1 311 955 гривень 29 копійок, чим заподіяно матеріальну шкоду пайовикам-інвесторам ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, якій уступив свої права на інвестування і пайову участь у будівництві ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, у великих розмірах.

Дії ОСОБА_7 за даним епізодом кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 192 КК України, тобто заподіяння майнової шкоди у великому розмірі шляхом обману за відсутності ознак шахрайства.

Крім того, 02.03.2007 року між ТОВ «Санаторій Утьос» (компанія) і громадянкою ОСОБА_32 (пайовик-інвестор), було укладено договір «Про інвестування та дольову участь у будівництві» № 102/03, згідно якого пайовик-інвестор перераховує на рахунок компанії суму у розмірі 121 420 доларів США, а компанія надає право на отримання у власність апартаменти в корпусі № 3 (включаючи лоджію і/або балкон), на 6 поверсі, загальною площею визначеної за внутрішніми розмірами 46,7 кв.м..

Згідно із п. 2.1. вказаного договору, компанія здійснює будівництво комплексу будівель елінг-центру «Лагуна» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф».

Згідно із п. 2.6. договору, термін закінчення будівництва та здача об'єкта в експлуатацію - ІІІ квартал 2007 року.

Згідно із п. 4.1.12. договору, компанія гарантує цільове використання інвестицій саме в будівництво об'єкта, зазначеного в п. 2.1. цього договору і відповідає за виконання взятих зобов'язань відповідно до чинного законодавства.

Згідно із п. 7.5. договору, у разі порушення підприємством терміну зазначеного в п.2.5. договору більше ніж на шість місяців, договір, може бути розірваний за ініціативою пайовика-інвестора. При цьому, компанія повертає дольщику-інвестору всі сплачені грошові кошти протягом 30 днів з моменту вимоги пайовика-інвестора про розірвання договору. При простроченні виплат зазначених сум компанія сплачує пеню на кожну суму, розраховану згідно облікової ставки рефінансування НБУ в зазначені періоди відповідно до чинного законодавства України.

19.09.2007 року, між ТОВ «Санаторій Утьос» (компанія) і громадянкою ОСОБА_32 (пайовик-інвестор), було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 102/03 від 02.03.2007 року, згідно якої було змінено п.2.2. зазначеного договору в частині передачі у власність дольщику-інвестору апартаментів у корпусі № 3 на 6 поверсі загальною площею визначеної за внутрішніми розмірами 66,90 кв.м.. У зв'язку з чим, також був змінений п.2.4. договору сума, за яким склала 181 740 доларів США. При цьому, умови п. 2.6. (термін здачі об'єкта в експлуатацію) договору змінені не були.

Однак, ОСОБА_7, отримавши від ОСОБА_32 на підставі зазначеного договору та додаткової угоди грошові кошти в загальній сумі 121 420 доларів США, в порушення п. 4.1.12 зазначених договорів, згідно яких ТОВ «Санаторій Утьос», яким фактично керував ОСОБА_7, взяло на себе зобов'язання використовувати грошові кошти ОСОБА_32 виключно за цільовим призначенням, тобто на будівництво комплексу будівель елінг-центру «Лагуна» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф», а також, в порушення вимог ст. 8 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», згідно з якими управитель не може використовувати отримане в управління майно не за цільовим призначенням, визначеним у договорі управління майном, управління майном, маючи умисел на обман ОСОБА_32, приховав від неї юридично значиму інформацію про розміщення її грошових коштів на депозитний рахунок в банку і з 05 серпня 2008 року по 04 вересня 2008 року, перебуваючи у м. Ялта, уклав з ВАТ КБ «Надра», в особі начальника відділення № 17 філії Кримського регіонального управління ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_49, договори №№ 3063/1/1, 3063/1/2, 3063/2/2 строкового банківського вкладу (депозиту), на підставі яких, отримані від ОСОБА_32 за договором «Про інвестування та дольову участь у будівництві», в управління грошові кошти в сумі 121 420 доларів США, що еквівалентно, на той час 588 401 гривням 32 копійкам, перерахував на депозитні рахунки відділення № 17 філії ВАТ КБ «Надра», з подальшою виплатою відсотків по вказаному депозиту.

При цьому, ОСОБА_7, 14.10.2008 року, маючи умисел на незаконне зверення грошових коштів ОСОБА_32 на користь ТОВ «Санаторій Утес» і на свою користь, отримавши від ОСОБА_32 звернення про розірвання зазначених договорів у зв'язку з невиконанням п. 7.5. договору, згідно якого будучи зобов'язаним протягом 30 днів повернути отримані від ОСОБА_32 грошові кошти, використовуючи своє службове становище, перебуваючи у м. Ялті по вул. Гоголя 4, офіс 40, у невстановлений час, з метою обману ОСОБА_32, направив їй лист за вихідним № 01/602 від 14.11.2008 року, в якому, з метою неповернення її грошових коштів, вказав неправдиві відомості про нормальний процес виконання будівельних робіт.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_32 в сумі 121 420 доларів США, ОСОБА_7, 19.11.2008 року, використовуючи своє службове становище, перебуваючи у м. Ялті по вул. Гоголя 4, офіс 40, у невстановлений час, повторно, з метою обману ОСОБА_32 направив їй лист за вихідним № 01/608 від 19.11.2008 року, в якому, переконує її про можливість повернення їй коштів.

При цьому, ОСОБА_7, перебуваючи у м. Ялті, у невстановлений час, маючи умисел на незаконне зверенення на користь ТОВ «Санаторій Утес» і на свою користь зазначених коштів ОСОБА_32, при фактичній можливості повернення вказаної суми, використовуючи своє службове становище в корисливих цілях, заволодів грошовими коштами ОСОБА_32 в сумі 121 420 доларів США, що було еквівалентно на той час 727 791 гривням 48 копійкам і розпорядився ними на власний розсуд, шляхом їх утримання в результаті підписання 20.11.2008 року додаткової угоди № 3 до договору строкового депозитного вкладу № 3063/1/1 ВАТ «КБ «Надра».

Також, 27.09.2007 року, між ТОВ «Санаторій Утьос» (компанія) і громадянкою ОСОБА_33 (пайовик-інвестор), було укладено договір «Про інвестування та дольову участь у будівництві» № 199/09, згідно якого пайовик-інвестор перераховує на рахунок компанії суму в розмірі 177 295 доларів США, а компанія надає право на отримання у власність апартаменти в корпусі № 2 (включаючи лоджію і/або балкон), на 5 поверсі, загальною площею визначеної за внутрішніми розмірами 60,1 кв.м..

Згідно із п. 2.1. вказаного договору, компанія здійснює будівництво комплексу будівель елінг-центру «Лагуна» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф».

Згідно із п. 2.6. договору, термін закінчення будівництва та здача об'єкта в експлуатацію - ІІ квартал 2008 року.

Згідно із п. 4.1.12. договору, компанія гарантує цільове використання інвестицій саме в будівництво об'єкта, зазначеного в п. 2.1. цього договору і відповідає за виконання взятих зобов'язань відповідно до чинного законодавства.

Згідно із п. 7.5. договору, у разі порушення підприємством терміну зазначеного в п.2.5. договору більше ніж на шість місяців, договір, може бути розірваний за ініціативою пайовика-інвестора. При цьому компанія повертає дольщику-інвестору всі сплачені грошові кошти протягом 30 днів з моменту вимоги пайовика-інвестора про розірвання договору. При простроченні виплат зазначених сум компанія сплачує пеню на кожну суму, розраховану відповідно до облікової ставки рефінансування НБУ в зазначені періоди відповідно до чинного законодавства України.

20.05.2008 року, між ТОВ «Санаторій Утьос» (компанія) і громадянкою ОСОБА_33 (пайовик-інвестор), було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 199/09 від 27.09.2007 року, за якою було змінено п. 2.2. зазначеного договору в частині передачі у власність дольщику-інвестору апартаментів у корпусі № 2 на 5 поверсі загальною площею визначеної за внутрішніми розмірами 62,3 кв.м.. У зв'язку з чим, також був змінений п. 2.4. договору сума, за яким склала 183 785 доларів США. При цьому умови п. 2.6. (nермін здачі об'єкта в експлуатацію) договору змінені не були.

Однак, ОСОБА_7, отримавши від ОСОБА_33 на підставі зазначеного договору та додаткової угоди грошові кошти в загальній сумі 183 785 доларів США, у порушення п. 4.1.12 зазначених договорів, згідно яких ТОВ «Санаторій Утьос», яким фактично керував ОСОБА_7, взяло на себе зобов'язання використовувати грошові кошти ОСОБА_33 виключно за цільовим призначенням, тобто на будівництво комплексу будівель - елінг-центру «Лагуна» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, c. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф», а також, в порушення вимог ст. 8 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», згідно з якими управитель не може використовувати отримане в управління майно не за цільовим призначенням, визначеним у договорі управління майном, управління майном, маючи умисел на обман ОСОБА_33 та сховав від неї юридично значиму інформацію про розміщення її грошових коштів на депозитний рахунок в банку і, з 05 серпня 2008 року по 04 вересня 2008 року, перебуваючи у м. Ялті, уклав з ВАТ КБ «Надра», в особі начальника відділення № 17 філії Кримського регіонального управління ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_49, договори №№ 3063/1/1, 3063/1/2, 3063/2/2 строкового банківського вкладу (депозиту), на підставі якого, отримані від ОСОБА_33 за договором «Про інвестиції та дольову участь у будівництві», в управління грошові кошти в сумі 183 785 доларів США, що еквівалентно, на той час 890 622 гривням 11 копійкам, перерахував на депозитні рахунки відділення № 17 філії ВАТ КБ «Надра», з подальшою виплатою відсотків по вказаному депозиту.

При цьому, ОСОБА_7, в період з березня по квітень 2011 року, отримуючи від ОСОБА_33 звернення про розірвання зазначених договорів у зв'язку з невиконанням п. 7.5. договору, згідно якого будучи зобов'язаним протягом 30 днів повернути отримані від ОСОБА_33 грошові кошти в сумі 183 785 доларів США, маючи умисел на незаконне зверененя зазначеними коштами на користь ТОВ «Санаторій Утес» і на свою користь, використовуючи своє службове становище, перебуваючи у невстановлений час у невстановленому місці, при фактичній можливості повернення вказану суму, з березня 2011 року, знімаючи кошти з депозитних рахунків ВАТ КБ «Надра», використовуючи своє службове становище в корисливих цілях, заволодів грошовими коштами ОСОБА_33 в сумі 183 785 доларів США, що еквівалентно на той час 1 458 333 гривням 47 копійкам і розпорядився ними на власний розсуд.

Також, 02.04.2008 року, між ТОВ «Санаторій Утьос» (компанія) і громадянином ОСОБА_34 (пайовик-інвестор), було укладено договір «Про інвестування та дольову участь у будівництві» № 245/04, згідно якого пайовик-інвестор перераховує на рахунок компанії суму в розмірі 227 960 доларів США, а компанія надає право на отримання у власність апартаменти в корпусі № 5 (включаючи лоджію і/або балкон), на 2 поверсі, загальною площею визначеної за внутрішніми розмірами 55,6 кв.м..

Згідно із п. 2.1. вказаного договору, компанія здійснює будівництво комплексу будівель елінг-центру «Лагуна» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф».

Згідно із п. 2.5. договору, термін закінчення будівництва та здача об'єкта в експлуатацію - IV квартал 2008 року.

Згідно із п. 4.1.12. договору, компанія гарантує цільове використання інвестицій саме в будівництво об'єкта, зазначеного в п. 2.1. цього договору і відповідає за виконання взятих зобов'язань відповідно до чинного законодавства.

Згідно із п. 7.5. договору, у разі порушення підприємством терміну зазначеного в п.2.5. договору більше ніж на шість місяців, договір, може бути розірвано за ініціативою пайовика-інвестора. При цьому компанія повертає дольщику інвестору всі сплачені грошові кошти протягом 30 днів з моменту вимоги пайовика-інвестора про розірвання договору. При простроченні виплат зазначених сумм, компанія сплачує пеню на кожну суму, розраховану відповідно до облікової ставки рефінансування НБУ в зазначені періоди відповідно до чинного законодавства України.

Далі, 02.04.2008 року, між ТОВ «Санаторій Утьос» (компанія) і громадянином ОСОБА_34 (пайовик-інвестор), було укладено договір «Про інвестування та дольову участь у будівництві» № 246/04, згідно якого пайовик-інвестор перераховує на рахунок компанії суму в розмірі 204 590 доларів США, а компанія надає право на отримання у власність апартаменти в корпусі № 5 (включаючи лоджію і/або балкон), на 2 поверсі, загальною площею визначеної за внутрішніми розмірами 49,9 кв.м..

Згідно із п. 2.1. вказаного договору, компанія здійснює будівництво комплексу будівель елінг-центру «Лагуна» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф».

Згідно із п. 2.5. договору, термін закінчення будівництва та здача об'єкта в експлуатацію - IV квартал 2008 року.

Згідно із п. 4.1.12. договору, компанія гарантує цільове використання інвестицій саме в будівництво об'єкта, зазначеного в п. 2.1. цього договору і відповідає за виконання взятих зобов'язань відповідно до чинного законодавства.

Згідно із п. 7.5. договору, у разі порушення підприємством терміну зазначеного в п.2.5. договору більше ніж на шість місяців, договір, може бути розірвано за ініціативою пайовика-інвестора. При цьому компанія повертає дольщику-інвестору всі сплачені грошові кошти протягом 30 днів з моменту вимоги пайовика-інвестора про розірвання договору. При простроченні виплат зазначених сум компанія сплачує пеню на кожну суму, розраховану відповідно до облікової ставки рефінансування НБУ в зазначені періоди відповідно до чинного законодавства України.

Далі, 01.07.2008 року, між ТОВ «Санаторій Утьос» (компанія) і громадянином ОСОБА_34 (пайовик-інвестор), було укладено договір «Про передачу місця для зберігання транспортного засобу» № 50/07/246, згідно якого пайовик-інвестор перераховує на рахунок компанії суму в розмірі 100 000 доларів США, а компанія надає місце для зберігання транспортного засобу в цокольному поверсі корпусу № 5 орієнтовною площею 33 кв.м..

Згідно із п. 2 договору, термін здачі об'єкта в експлуатацію - ІІ квартал 2005 року.

Таким чином, за вказаними договорами від громадянина ОСОБА_34 на розрахунковий рахунок ТОВ «Санаторій Утьос», відкритий у КРД АППБ «Аваль» м. Сімферополя надійшли грошові кошти в сумі 532 550 доларів США.

Однак, ОСОБА_7, отримавши від ОСОБА_34 на підставі зазначеного договору та додаткової угоди грошові кошти в загальній сумі 532 550 доларів США, в порушення п. 4.1.12 зазначених договорів, згідно яких ТОВ «Санаторій Утьос», яким, на думку обвинувачення, фактично керував ОСОБА_7, взяло на себе зобов'язання використовувати грошові кошти ОСОБА_34 виключно за цільовим призначенням, тобто на будівництво комплексу будівель елінг-центру «Лагуна» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф», а також, в порушення вимог ст. 8 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», згідно з якими управитель не може використовувати отримане в управління майно не за цільовим призначенням, визначеним у договорі управління майном, управління майном, маючи умисел на обман ОСОБА_34, приховав від нього юридично значиму інформацію про розміщення грошових коштів останнього на депозитний рахунок в банку і з 05 серпня 2008 року по 04 вересня 2008, перебуваючи у м. Ялті, уклав з ВАТ КБ «Надра», в особі начальника відділення № 17 філії Кримського регіонального управління ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_49, договори №№ 3063/1/1, 3063/1/2, 3063/2/2 строкового банківського вкладу (депозиту), на підставі якого, отримані від ОСОБА_34 за договором про інвестиції та дольову участь у будівництві, в управління грошові кошти в сумі 532 550 доларів США, що еквівалентно, на той час 2 580 737 гривням 30 копійкам, перерахував на депозитні рахунки відділення № 17 філії ВАТ КБ «Надра», з подальшою виплатою відсотків по вказаному депозиту.

При цьому, ОСОБА_7, приблизно в травні 2011 року, будучи обізнаним про рішення Ялтинського міського суду АР Крим про стягнення грошової суми за вказаними договорами на користь ОСОБА_34 у зв'язку з невиконанням п. 7.5. вказаного договору, згідно якого будучи зобов'язаним протягом 30 днів повернути отримані від ОСОБА_34 грошові кошти в сумі 532 550 доларів США, маючи умисел на незаконне зверення зазначених коштів на користь ТОВ «Санаторій Утес» і на свою користь, використовуючи своє службове становище, перебуваючи у невстановлений час, у невстановленому місці при фактичній можливості повернення вказаної суми, з травня 2011 року, знімаючи кошти з депозитних рахунків ВАТ КБ «Надра», використовуючи своє службове становище в корисливих цілях, заволодів грошовими коштами ОСОБА_34 в сумі 532 552 долара США, що еквівалентно на той час 4 241 776 гривням 68 копійкам і розпорядився ними на власний розсуд.

Також, 09.04.2008 року, між ТОВ «Санаторій Утьос» (компанія) і громадянином ОСОБА_35 (пайовик-інвестор), було укладено договір «Про інвестування та дольову участь у будівництві» № 257/04, згідно якого пайовик-інвестор перераховує на рахунок компанії суму в розмірі 239 080 доларів США, а компанія надає право на отримання у власність апартаменти в корпусі № 5 (включаючи лоджію і/або балкон), на 3 поверсі, загальною площею визначеної за внутрішніми розмірами 55,6 кв.м..

Згідно із п. 2.1. вказаного договору компанія здійснює будівництво комплексу будівель елінг-центру «Лагуна» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф».

Згідно із п. 2.5. договору, термін закінчення будівництва та здача об'єкта в експлуатацію - IV квартал 2008 року.

Згідно із п. 4.1.12. договору, компанія гарантує цільове використання інвестицій саме в будівництво об'єкта, зазначеного в п. 2.1. цього договору і відповідає за виконання взятих зобов'язань відповідно до чинного законодавства.

Згідно із п. 7.5. договору, у разі порушення підприємством терміну зазначеного в п.2.5. договору більше ніж на шість місяців, договір, може бути розірвано за ініціативою пайовика-інвестора. При цьому компанія повертає дольщику-інвестору всі сплачені грошові кошти протягом 30 днів з моменту вимоги пайовика-інвестора про розірвання договору. При простроченні виплат зазначених сум компанія сплачує пені на кожну суму, розраховані відповідно до облікової ставки рефінансування НБУ в зазначені періоди відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, за вказаними договорами від громадянина ОСОБА_35 на розрахунковий рахунок ТОВ «Санаторій Утьос», відкритий у КРД АППБ «Аваль» м. Сімферополя надійшла частина коштів у сумі 191 300 доларів США.

Однак, ОСОБА_7, отримавши від ОСОБА_35 на підставі зазначеного договору та додаткової угоди грошові кошти в загальній сумі 191 300 доларів США, в порушення п. 4.1.12. зазначених договорів, згідно яких ТОВ «Санаторій Утьос», яким, на думку обвинувачення, фактично керував ОСОБА_7, взяло на себе зобов'язання використовувати грошові кошти ОСОБА_35 виключно за цільовим призначенням, тобто на будівництво комплексу будівель елінг-центру «Лагуна» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф», а також, в порушення вимог ст. 8 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», згідно з якими управитель не може використовувати отримане в управління майно не за цільовим призначенням, визначеним у договорі управління майном, управління майном, маючи умисел на обман ОСОБА_35, приховав від нього юридично значиму інформацію про розміщення грошових коштів останнього на депозитний рахунок в банку і з 05 серпня 2008 року по 04 вересня 2008, перебуваючи у м. Ялті, уклав з ВАТ КБ «Надра», в особі начальника відділення № 17 філії Кримського регіонального управління ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_49, договори №№ 3063/1/1, 3063/1/2, 3063/2/2 строкового банківського вкладу (депозиту), на підставі якого, отримані від ОСОБА_35 за договором «Про інвестування та дольову участь у будівництві», в управління грошові кошти в сумі 191 300 доларів США, що еквівалентно, на той час 927 039 гривням 80 копійкам, перерахував на депозитні рахунки відділення № 17 філії ВАТ КБ «Надра», з подальшою виплатою відсотків по вказаному депозиту.

При цьому, ОСОБА_7, 23.02.2009 року, отримавши від ОСОБА_35 звернення про розірвання зазначеного договору у зв'язку з невиконанням п. 7.5. договору, згідно якого, будучи зобов'язаним протягом 30 днів повернути отримані від ОСОБА_35 грошові кошти в сумі 191 300 доларів США, маючи умисел на незаконне зверення зазначених коштів на користь ТОВ «Санаторій Утес» і на свою користь, використовуючи своє службове становище, перебуваючи у невстановлений час, у невстановленому місці, при фактичній можливості повернення вказаної суми, з жовтня 2009 року, знімаючи кошти з депозитних рахунків ВАТ КБ «Надра», використовуючи своє службове становище в корисливих цілях, заволодів грошовими коштами ОСОБА_35 в сумі 191 300 доларів США, що еквівалентно на той час 1 531 162 гривням 20 копійкам і розпорядився ними на власний розсуд.

Дії ОСОБА_7 за даними епізодами щодо ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 і ОСОБА_35 кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 5 ст. 191 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.

Допитаний в судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав.

Щодо організації умисного пошкодження берегоукріплювальних споруд у вигляді залізобетонного плато завдовжки 300 метрів і залізобетонних стін-підпірок довжиною 250 метрів, що належать на праві власності АР Крим, що заподіяло майновий збиток АР Крим у сумі 1 462 112 гривень, в особливо великих розмірах, ОСОБА_7 . пояснив, що висновки експертизи, на яких ґрунтується обвинувачення не можуть буди належним доказом через те, що вони отримані в іншій кримінальній справі, а у данній кримінальній справі така експертиза не проводилися. Пояснив, що існуючі берегоукріплювальні споруди не забезпечували надійності схилу і на об'єкті не був забезпечений стійкий грунт схилу. Тому ТОВ «Санаторій Утьос» замовило укріплювальний проект, який був розроблений і затверджений ДП «Кримське Республіканське протизсувне управління». Роботи з будівництва берегоукріплювальних споруд велися в точності з проектом без жодних відступів. Однак, це було розцінено як руйнування берегоукріплювальних споруд. Пояснив, що ТОВ «Санаторій Утьос» діяло за постановою Верховної Ради АР Крим, в якій їй доручалося здійснити дані берегоукріплювальні роботи. Також, пояснив, що з 2007 року ТОВ «Санаторій Утьос» уклало з ДП «Кримське Республіканське протизсувне управління» договір користування берегоукріплювальними спорудами, за яким здійснює платежі до державного бюджету.

В частині обвинувачення з організації самовільного будівництва будинків, будівель та споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці водного фонду, першої зони санітарної захисту курортів, санітарно-захисної зони, ОСОБА_7 пояснив, що будівництво здійснювалося на підставі ст. 84 Водного кодексу України. ТОВ «Санаторій Утьос» були отримані всі погодження, було схвалення Верховної Ради АР Крим. Пояснив, що він не організовував ніякого захоплення земель. ТОВ «Санаторій Утьос» діяло суворо в рамках повноважень і здійснило засипку моря по наявному рішенню. У 2005 році Кабінет Міністрів України делегував Азово-Чорноморської інспекції повноваження, за якими вона дала ТОВ «Санаторій Утьос» п'ять погоджень на будівництво берегоукріплювальних споруд. Пояснив, що ГО «Лагуна» для будівництва споруд були надані земельні ділянки площею 0,6 і 0.7 га. і за їх межі ТОВ «Санаторій Утьос» не виходило. При цьому, понад 60 % будівель, які вже побудовані, внесені до Єдиного державного реєстру нерухомого майна України; це 4-й і 5-й корпуси; вони зареєстровані в БТІ, як нежитлові приміщення.

За фактом заволодіння майном ТОВ «Модерн-ХХІ» ОСОБА_7 пояснив, що він ніколи з представниками ТОВ «Модерн-ХХІ» не зустрічався і переговорів з даного питання з ним не вів. Для 5-го корпусу ТОВ «Санаторій Утьос» замовило вікна і зробило передоплату в розмірі 80 % суми договору. Поставлені і змонтовані за договором вікна та рами коричневого кольору були з браком. Монтажна стрічка, після установки з вікон знята не була і системи прийшли в непридатність. Частина поставлених систем так і не була встановлена. Саме з цим і пов'язано те, що ТОВ «Санаторій Утьос» припинив з ТОВ «Модерн-ХХІ» будь-які відносини з даного питання і не здійснив повну оплату за договором.

Щодо заподіяння майнової шкоди у великих розмірах ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, якій уступив свої права на інвестування і пайову участь у будівництві ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25. ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 і ОСОБА_31, шляхом обману та зловживання довірою, ОСОБА_7 пояснив, що всі пайовики-інвестори здійснювали платежі і вносили грошові кошти на будівництво комплексу. Його дії в цій частині обвинувачення не є порушенням закону. Посилання обвинувачення на Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» неправомірні, оскільки ТОВ «Санаторій Утьос» будує не житло, а елінг-центр, тобто комплекс апартаментів. Даний об'єкт не є квартирами, тобто цей комплекс за законом не відноситься до категорії житла. Пояснив, що депозитні рахунки було відкрито на ТОВ «Санаторій Утьос», яке уклало договір з банком і додаткові угоди по ньому. Відсотки за договором перераховувалися на рахунки ТОВ «Санаторій Утес» і використовувалися на будівництво, вони не використовувалися ним особисто. Проблемою було те, що тривалий час у ТОВ «Санаторій Утьос» не було доступу до розміщених на депозитах грошових коштів і в той час вони не використовувалися. Пояснив, що всі отримані від пайовиків-інвесторів суми, ТОВ «Санаторій Утьос» витрачало виключно на будівництво комплексу.

Відносно заволодіння майном ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, шляхом зловживання службовим становищем, вчинене повторно, в особливо великих розмірах, ОСОБА_7 пояснив, що грошовими коштами зазначених осіб він не заволодівав. Їх грошові кошти зберігалися на офіційних рахунках ТОВ «Санаторій Утьос», яке таким чином вело свою вільну господарську діяльність. Пояснив, що переведені з розрахункового на депозитний рахунок грошові кошти нікуди не зникали і використовувалися тільки на будівництво. Звернення деяких потерпілих із заявами про розірвання договору та повернення вкладених коштів товариство не мало можливості задовольнити, тому що у ТОВ «Санаторій Утьос» було заблоковано рахунки в банку і повернути грошові кошти інвесторам на їх вимогу було просто неможливо. При цьому, ОСОБА_34 з подібною заявою до ТОВ «Санаторій Утьос» взагалі не звертався. Як тільки рахунки товариства будуть доступними для використання з них коштів, вклади всім бажаючим пайовикам-інвесторам будуть повернуті.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив суду, що він дійсно уклав з ТОВ «Санаторій Утьос» договір на придбання апартаментів та перерахував за ним товариству грошові кошти. Пояснив, що він стурбований лише затягуванням строків будівництва. В діях ОСОБА_7 злочинних ознак він не вбачає. Бажає, щоб комплекс був добудований.

Представник потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_27 - ОСОБА_6, оголосила в судовому засіданні письмові показання своїх довірителів, які не підтримують обвинувачення і взагалі не вважають себе потерпілими від дій підсудного.

Свідок ОСОБА_51 в судовому засіданні пояснив, що у 2008 році було підписано договір № 124 між ТОВ «Санаторій Утьос» і ТОВ «Модерн-ХХІ», яке він представляв у м. Ялті як приватний підприємець. За даним договором було засклено 5-й корпус комплексу, крім приблизно 83 кв.м., що не були засклені через не готовність пройомів. Також, на об'єкті було залишено на складі в 5-му корпусі не встановлені блоки систем. По закінченню робіт, було підписано технічні акти про прийняття систем ПВХ та їх встановлення. Робота була прийнята, жодних зауважень і претензій з цього приводу не було. Акти було підписано мною, ОСОБА_52 і технічним наглядом. Проте, фінансова документація підписана не булаі кошти не перераховувались.

Свідок ОСОБА_53, допитаний в судовому засіданні пояснив суду, що його дружина укладала з ТОВ «Санаторій Утьос» договір інвестування. При цьому, проблема є тільки в термінах будівництва комплексу, що затягує процес отримання апартаментів у власність.

Також, в судовому засіданні було оголошено показання решти потерпілих та інших свідків по справі, які вони давали в ході досудового слідства.

В судовому засіданні, на стадії доповнень до судового слідства, захисник підсудного заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, аргументувавши його тим, що в ході досудового слідства у справі були допущені грубі порушення норм Кримінально-процесуального кодексу України, що спричинило за собою неповноту досудового слідства.

Підсудний підтримав дане клопотання.

Прокурор в судовому засіданні заперечила щодо задоволення зазначеного клопотання, оскільки вважає, що вказана захисником неповнота досудового слідства може бути усунута в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали кримінальної справи в повному обсязі, вислухавши доводи підсудного, пояснення потерпілого ОСОБА_4, представників потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6, допитавши свідка ОСОБА_51, суд приходить до висновку, що клопотання захисника підлягає задоволенню, а кримінальну справу необхідно повернути для додаткового розслідування з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» № 2 від 11 лютого 2005 роз'яснено, що повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства (п. 8).

Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).

Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні (п. 9).

У пункті 11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» № 2 від 11 лютого 2005 звернуто увагу судів на те, що їхні висновки не можуть ґрунтуватися на матеріалах досудового слідства, які не перевірені в судовому засіданні.

В ході досудового слідства у даній кримінальній справі, слідчим не було досліджено обставини щодо реконструкції берегоукріплювальних споруд в районі очисних споруд у с. Гурзуф, ММЦ «Гурзуф» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф», яку, як пояснив у судовому засіданні підсудний, фактично провело ТОВ «Санаторій Утьос», побудувавши нову 100 метрову стіну висотою 3-5 метрів, що також підтверджується, зокрема Актами візуального обстеження КРП «Протизсувне управління» від 05.05.2008 року та 02.02.2009 року, згідно яких, за проектом комплексного захисту, велося будівництво берегоукріплювальних споруд в районі КОС Гурзуф (т.с. 4, а.с. 80-81, 103-104).

Доводи обвинувачення в частині інкримінування підсудну організації самовільного будівництва будинків, будівель, споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці водного фонду, першої зони санітарної захисту курортів, санітарно-захисної зони, також підлягають додатковій перевірці, шляхом збору додаткових і перевірки існуючих доказів, з метою встановлення, чи правомірно використовує ТОВ «Санаторій Утьос» земельну ділянку для будівництва комплексу будівель елінг-центру з рятувальною станцією, протизсувними, берегоукріплювальними, гідротехнічними спорудами, набережної з пляжною зоною в районі очисних споруд с. Гурзуф, ММЦ «Гурзуф» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф» і чи має на це дане товариство всі необхідні дозвільні документи (т.с. 8, а.с. 49-158, т.с. 9, а.с. 84, 85-91, 92, 101-105, 213).

Також, в цій частині необхідно додатково перевірити співвідношення інкримінованого підсудному самовільне зайняття земельної ділянки, із встановленим порядком відведення земель водного фонду, що регулюється положеннями Водного кодексу України, який є спеціальним нормативним актом і регламентує порядок і процедуру відведення ділянок та дозволу на будівництво на землях водного фонду. Суд, зауважує, що норми Земельного кодексу України, є нормами загальної дії та регулюють правовідносини, що виникають при користуванні всіма видами земель, в тому числі і земель водного фонду.

В ході досудового розслідування не з'ясовано та не досліджено обставини того, чи було при будівництві ТОВ «Санаторій Утьос» берегоукріплювальних споруд порушено вимоги Водного кодексу України, що є суттєвим недоліком та повинно бути усунено на досудовому розслідуванні.

При цьому, необхідно додатково, ґрунтовно і повно перевірити здійснення реалізації інвестиційного проекту «Будівництво та експлуатація рекреаційно-готельного комплексу в смт. Гурзуф. Будівництво нових очисних споруд», що обговорювався на засіданні Ради зі сприяння в залученні інвестицій при Раді міністрів АР Крим та обставини виконання Постанови Верховної Ради АР Крим № 758-5/08 від 20.02.2008 року в частині реалізації ТОВ «Санаторій Утьос» Регіональної програми інженерного захисту територій АР Крим від зсувних, абразійних процесів, підтоплень і паводків на 2008-2011 роки (т.с. 4, а.с. 19-20, 23-24).

Стосовно вищевказаних двох епізодів обвинувачення, під час проведення додаткового розслідування, з метою дотримання вимог статей 22 і 64 КПК України 1960 року, необхідно дослідити зміст постанови Вищого господарського суду України № 5002-25/126-2011 від 29.05.2012 року у справі за позовом Прокуратури АР Крим в інтересах держави в особі Верховної Ради АР Крим і Ради Міністрів АР Крим до Гурзуфської селищної ради, ГО «Лагуна» про визнання недійсним рішення Гурзуфської селищної ради № 64 від 25.11.2005 року та договору оренди земельної ділянки від 15.12.2005 року, а також, зміст постанови Вищого господарського суду України № 5002-24/133-2011 від 04.09.2012 року у справі за позовом Прокуратури АР Крим в інтересах держави в особі Верховної Ради АР Крим і Ради Міністрів АР Крим до Гурзуфської селищної ради, ГО «Лагуна» про визнання недійсним рішення Гурзуфської селищної ради № 5 від 02.06.2004 року та договору оренди земельної ділянки від 20.07.2004 року (т.с. 31, а.с. 74-79) та, в залежності від викладених у них фактичних обставин, надавши їм належну правову оцінку, встановити межі дозволеної, необхідно поведінки підсудного у системному взаємозв'язку із вказаними документами. При цьому, обов'язковим є зазначення в обвинуваченні мотивів, а також суб'єктивної сторони інкримінованих в цій частині діянь ОСОБА_7 з відповідною кваліфікацією за КК України.

При проведенні додаткового розслідування, слід також, об'єктивно перевірити доводи підсудного в частині обвинувачення по заволодінню майном ТОВ «Модерн-ХХІ» в особливо великих розмірах. Доказова база по даному епізоду ґрунтується на договорі купівлі-продажу № 124, укладеного 27.10.2008 року між ТОВ «Модерн-ХХІ» і ТОВ «Санаторій Утьос», за умовами якого, ТОВ «Санаторій Утьос» придбало у ТОВ «Модерн-ХХІ» товар (вікна ПВХ) загальною площею 1803,24 кв.м. на загальну суму 2 083 895 гривень.

В судовому засіданні, захистом надано рішення суду, що набрало законної сили, а саме: копію постанови Вищого господарського суду України № 5002-9/4408-2011 від 05.06.2012 року у справі за позовом ТОВ «Модерн-ХХІ» до ТОВ «Санаторій Утьос» про стягнення грошових сум, із змісту якої вбачається, що питання оплати послуг і фінансових розрахунків з постачання та встановлення віконних систем за договором купівлі-продажу № 124 від 27.10.2008 року між ТОВ «Модерн-ХХІ» і ТОВ «Санаторій Утьос», відносяться до господарських правовідносин, які в даному випадку вирішено судом, як правомочним органом держави, що має преюдиціальне значення (т.с. 31, а.с. 81-84).

До того ж, за даним епізодом обвинувачення, в ході додаткового розслідування необхідно перевірити причетність підсудного до підписання договору купівлі-продажу № 124 від 27.10.2008 року між ТОВ «Модерн-ХХІ» і ТОВ «Санаторій Утьос» з боку останнього, а також, наявність обов'язку ОСОБА_7, як заступника директора товариства на підписання актів виконаних робіт за даним договором.

При цьому, слідчим, всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України 1960 року, при провадженні досудового слідства, не були досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме: не досліджено, чи надавались на підпис уповноваженим посадовим особам ТОВ «Санаторій Утьос», зокрема ОСОБА_7, як заступнику директора, акти виконаних робіт за договором купівлі-продажу № 124 від 27.10.2008 року, які він нібито відмовився підписати, чим, згідно обвинувачення, позбавив можливості ТОВ «Модерн-ХХІ» у судовому порядку відстоювати свої інтереси.

Так само, в ході досудового слідства, не досліджено ту обставину, однак, стверджується в обвинуваченні, що ОСОБА_7 особисто дав вказівку на несплату ТОВ «Модерн-ХХІ» решти суми за договором, що підсудний категорично заперечив в судовому засіданні.

Досліджуючи додатково зазначені обставини, слідству необхідно врахувати, показання учасників процесу, що отримані в судовому засіданні, з приводу відсутності акту виконаних робіт, який є підставою для остаточної оплати суми за договором між юридичними особами. Враховуючи, що такий акт підписано сторонами не було, дана обставина прямо вказує на відсутність навіть формальних підстав для здійснення повного розрахунку між сторонами, так як робота за договором замовником прийнята не була навіть на момент порушення відносно підсудного кримінальної справи за фактом шахрайства.

Також, неповним є досудове слідство в частині встановлення всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення справи, в частині обвинувачення за фактом заподіяння підсудним матеріальної шкоди у великих розмірах шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, якій уступив свої права на інвестування і пайову участь у будівництві ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25. ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, а саме: слідчим не зібрано будь-яких прямих і неспростовних доказів того, що ОСОБА_7 відкрив особистий рахунок на своє ім'я в банківській установі і, як зазначено в обвинуваченні, з метою причинення зазначеним особам матеріальної шкоди, шляхом обману, розмістив, отримані від них грошові кошти на такому депозиті в банку.

Обставини відкриття банківських рахунків по депозитним вкладам ТОВ «Санаторій Утьос» у ВАТ «КБ «Надра» досліджено поверхово і, на думку суду, однобічно, а тому потербує додаткових перевірок і з'ясувань всіх обставин перерахування грошових коштів пайовиків-інвесторів на депозитні рахунки відділення № 17 філії ВАТ КБ «Надра», з подальшою виплатою відсотків по ним для ТОВ «Санаторій Утьос».

При цьому, з метою з'ясування всіх фактичних обставин розміщення грошових коштів пайовиків-інвесторів на депозитних рахунках ВАТ КБ «Надра», в ході додаткового розслідування потрібно додатково перевірити дані, які знаходяться в юридичній справі ТОВ «Санаторій Утьос», код клієнта 3063, АТ «Банк «Надра» (т.с. 23, а.с. 219) і співвіднести їх з вимогами Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 09 червня 2003 року № 978-IV.

Як, встановлено в судовому засіданні, пайовиків-інвесторів елінг-центру «Лагуна» близько 200 осіб, і всі вони за відповідними договорами вносили грошові кошти на рахунок ТОВ «Санатрій Утьос».

Одночасно, слід звернути увагу, що ТОВ «Санатрій Утьос» здійснило переведення на депозитні рахунки загальної суми грошових коштів із всієї суми, яка малась на рахунках товариства, отриманої від пайовиків-інвесторів. Зважаючи на той факт, що ідентифікувати персональну належність грошових коштів із загальної суми до того чи іншого пайовика-інвестора неможливо, - реально визначити грошові кошти кого саме із всіх вкладників будівництва особисто, тобто з'ясувати, чи було розміщено на депозиті суму коштів інвестування кожного окремо взятого пайовика-інвестора, також неможливо.

Норми статті 49 КПК України 1960 року чітко визначають, що потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Таким чином, слід розуміти, що особу має бути визнано потерпілим відразу після того, як у кримінальні справі будуть зібрані докази факту заподіяння їй шкоди. Натомість, деяких осіб було визнано потерпілими без урахування наведених положень кримінально-процесуального законодавства, а лише виходячи з їх особистого, суб'єктивного сприйняття того, що вони вважають себе потерпілими.

Так, на переконання суду, суттєвим недоліком досудового слідства по данній кримінальній справі, який необхідно усунути в ході проведення додаткового розслідування, є та обставина, що не були допитані всі особи, які уклали з ТОВ «Санаторій Утьос» договори на інвестування будівництва елінг-центру «Лагуна». Потерпілими на досудовому слідстві визнано лише 28 осіб пайовиків-інвесторів, з понад 180 фізичних осіб. Матеріали кримінальної справи містять протоколи допитів лише частини із загальної кількості пайовиків-інвесторів (не більше половини осіб), що безумовно свідчить про неповноту досудового слідства та поверховість дослідження даних обставин.

Суд наголошує, що з'ясування обставин точної кількості осіб, які дійсно, реально, фактично є потерпілими внаслідок дій чи бездіяльності підсудного, мають істотне значення для правильного вирішення даної кримінальної справи та визнання обґрунтовоності або спростування пред'явленого обвинувачення.

Таким чином, при проведенні додаткового розслідування в даній кримінальній справі, слід допитати усіх без виключення осіб - пайовиків-інвесторів за обставинами укладення ними з ТОВ «Санатрій Утьос» договорів про інвестування коштів у будівництво об'єкта елінг-центру «Лагуна» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф».

Додатково, слід дослідити ту обставину та обґрунтувати позицію обвинувачення щодо розміщення на депозитному рахунку суми в розмірі 6 797 943,5 доларів США та визнання при цьому потерпіими лише 28 осіб із понад 180 пайовиків-інвесторів.

До того ж, під час розгляду справи судом, із клопотаннями про визнання їх потерпілими зверталися інші інвестори-пайовики будівництва елінг-центру «Лагуна», однак, з урахуванням вимог ст. 275 КПК України 1960 року, відповідно до якої розгляд справи проводиться тільки в межах пред'явленого підсудному обвинувачення, суд ухвалював постанови про відмову в задоволенні таких клопотань (т.с. 30, а.с. 359, т.с. 32, а.с. 225 на звороті).

В судовому засіданні встановлено, що інкриміноване ОСОБА_7 розміщення грошових коштів на депозитному рахунку було скоєно одноразово, шляхом підписання депозитного договору, за яким було розміщено кошти іноземних фізичних та юридичних осіб (крім українських пайовиків-інвесторів, які вносили грошові кошти у гривні) в сумі 6 797 943,5 доларів США. Всього російські фізичні та юридичні особи внесли на будівництво елінг-центру «Лагуна» приблизно 52 мільйона доларів США. При цьому, потерпілий ОСОБА_34, який є громадянином Росії, заявив, що із загальної суми депозиту в розмірі 6 797 943,5 доларів США, знаходилися також і всі його кошти в розмірі 532 550 доларів США.

Разом з цим, в ході судового слідства були допитані й інші потерпілі, які є громадянами Росії, серед них: ОСОБА_4 та інші, які заявили, що вони не вважають нецільовим використанням внесених ними за договорами інвестицій грошових коштів - їх розміщення ТОВ «Санаторій Утьос» на депозитному рахунку в ВАТ «КБ «Надра».

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що потерпілі та свідки, які вважають, що розміщення їхніх грошових коштів на рахунку підприємства на депозиті не є нецільовим використанням, внесли грошові кошти в загальній сумі, що в декілька разів перевищує суму матеріальної шкоди за обвинуваченням в розмірі 6 797 943,5 доларів США.

Зазначене, також свідчить про неповноту проведеного досудового слідства, яка жодним чином не може бути усунута в судовому засіданні.

Згідно пред'явленого підсудному обвинувачення, досудовим слідством встановлено, що загальна кількість пайовиків-інвесторів будівництва елінг-центру «Лагуна» становить близько 200 осіб, котрі вносили грошові кошти за укладеними договорами пайової участі. Загальний обсяг внесених на рахунок ТОВ «Санаторій Утьос» грошових коштів - приблизно 52 мільйона доларів США. Частину з них було внесено в іноземній валюті, а саме: у доларах США нерезидентами України, а інша частина - в національній валюті України. Громадяни Росії та інших країн, а також юридичні особи, вносили грошові кошти тільки у іноземній валюті, а громадяни України, тільки в гривні.

ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він використав не за цільовим призначенням 6 797 943,5 доларів США, розмістивши їх на депозитні рахунки підприємства у ВАТ «КБ «Надра». Оскільки, такі кошти розміщувалися у валюті, а саме: в доларах США, можна зробити висновок, що це були грошові кошти тільки іноземних громадян і підприємств, так як, громадяни України, як резиденти України вносили грошові кошти лише у гривні, а депозитні рахунки у гривнях, згідно обвинувачення, ТОВ «Санаторій Утьос» не відкривались.

Тобто, при додатковому розслідуванні, із всього числа потерпілих за звинуваченням у нецільовому використанні коштів, має бути виключено всіх пайовиків-вкладників - громадян України, оскільки, їх грошові інвестиці за договорами, на депозитні рахунки розміщено не було розміщено, отже, такі кошти не могли використовуватися за нецільовим призначенням.

Також, досудове слідство в цій частині обвинувачення є поверховим і неповним, оскільки в ході його провадження, не добуто жодних доказів того, що грошові кошти в долларах США, які було розміщено ТОВ «Санаторій Утьос» на депозитних рахунках у ВАТ «КБ «Надра», є саме тими грошовими коштами, що були внесені потерпілими, а саме: пайовиками-інвесторами - громадянами України у гривні, а не в доларах США, а також іноземними громадянами.

При цьому, недопустимим є формулювання обвинувального ухилу змісту запитань, які задавалися допитуваним особам (пайовикам-інвесторам) в ході досудового розслідування (т.с. 15, а.с. 9-11, 56-58, 66-70, 74-78, 82-86, 149-153).

Крім того, в ході судового слідства, більшість із потерпілих заявили, що потерпілими вони себе вважають лише в частині строків несвоєчасного закінчення будівництва комплексу, що, з позиції правозастосування, не тягне за собою кримінальну відповідальність, а відноситься до сфери цивільно-правових відносин. Тому, на додатковому розслідуванні слід перевірити обґрунтованість визнання таких осіб потерпілими у даній кримінальній справі.

Серед іншого, обґрунтовуючи обвинувачення порушенням ОСОБА_7 вимог ст. 8 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», який у своїй статті 1 визначає, що цей закон встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, слідством поверхово і однобічно досліджено зміст договорів про інвестування і дольову участь в будівництві комплексу будівель елінг-центру «Лагуна», предметом яких чітко визначенно отримання у власність дольщиками-інвесторами апартаментів.

Як наслідок, органами досудового слідства не з'ясовано, чи є апартаменти, що знаходяться в комплексі приміщень - елінг-центрі «Лагуна», житлом відповідно до визначень чинного законодавства України, зокрема норм Житлового кодексу Української РСР, який чітко і без застережень регламентує, що включає в себе поняття житловий фонд.

В комплексному зв'язку із наведеними обставинами, під час додаткового розслідування необхідно визначитись із правовими підставами обвинувачення в частині порушення підсудним вимог ст. 8 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» дослідивши зазначені обставини, з метою з'ясування, чи здійснювалось дольщиками-інвесторами за укладеними ними з ТОВ «Санаторій Утьос» договорами інвестування, фінансування будівництва житла, що безумовно має істотне значення для правильного вирішення справи.

Одночасно, на додатковому розслідуванні, обґрунтувавши, яким чином положення наведеного закону, що стосуються лише будівництва житла, поширюються на будівництво елінг-центру «Лагуна», необхідно додатково дослідити і у повній мірі встановити та дати оцінку стосуючихся цього обставин узгодження, отримання відповідних дозволів, погодження і державних експертиз, що мали місце на стадії проектування та будівництва елинг-центру «Лагуна», який проходив усі, передбачені законом процедури, як об'єкт, що за законодавством України не належить до житла.

При цьому, слід додатково перевірити ту обставину, що приміщення корпусів елінг-центру «Лагуна», які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі нерухомого майна України, зареєстровано, саме як нежитлові приміщення.

До того ж, необхідно додатково дослідити бухгалтерську та іншу документацію фінансового характеру ТОВ «Санаторій Утьос», з метою встановлення подальшого руху грошових коштів, знятих товариством з депозитних рахунків, відкритих в АТ «Банк «Надра», тим самим, перевіривши доводи підсудного про те, що всі кошти пайовиків-інвесторів використовувалися виключно на цілі будівництва комплексу «Лагуна».

У зв'язку із цими обставинами, додатковим розслідуванням, слід ретельно перевірити об'єктивні данні, що вказують на існування зазначених у обвинуваченні доводів в частині заволодіння підсудним майном ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 і ОСОБА_35, шляхом зловживання службовим становищем.

В судовому засіданні, до матеріалів кримінальної справи долучено копію ухвали Апеляційного суду АР Крим від 22.05.2012 року по кримінальній справі відносно ОСОБА_55 і ОСОБА_56, якою встановлено, що, згідно з п. 99 додатка 3 до Постанови Верховної Ради АР Крим від 15.03.2000 року № 982-2/2000 «Про склад майна, що належить АР Крим» із змінами, внесеними Постановою Верховної Ради АР Крим від 19.03.2008 року № 814-5/08, берегоукріплювальні споруди Гурзуфських КОС в смт. Гурзуф є майновою приналежністю АР Крим, відносяться до державної власності і знаходяться на балансі Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління». При цьому, з моменту укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,6655 га. між Гурзуфською селищною радою та ГО «Лагуна», до теперішнього моменту зазначені берегоукріплювальні споруди як були, так і залишилися на балансі Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління», тобто з володіння власника і балансоутримувача не вибували.

Таким чином, на додатковому розслідуванні, слід перевірити наявність відповідних погоджень з Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління» не тільки на використання даного майна, а й будівництва нових берегоукріплювальних споруд на переданій в оренду земельній ділянці.

Крім іншого, в основу обвинувачення покладено висновок судової будівельно-технічної експертизи № 3862 від 28 січня 2011 року, згідно якого можливість використання за функціональним призначенням берегоукріплювальних споруд у вигляді залізобетонного плато і залізобетонної стіни на дату проведення дослідження не збережена у зв'язку з їх руйнуванням, існуюча ступінь зносу 95 %. Існуюча ступінь зносу фактично пов'язана з будівельними роботами на земельних ділянках, на яких розташовані берегоукріплювальні споруди. На дату проведення дослідження на їх місці частково розташовані будівлі, зведені ГО «Лагуна». Рік початку забудови земельних ділянок - 2006. Ринкова вартість берегоукріплювальних споруд на 02 червня 2004 року складала 1 462 112 гривень (т.с. 12, а.с. 32-45).

У зв'язку з тим, що вказана експертиза була проведена в рамках розслідування іншої кримінальної справи, суд вважає, що були порушені передбачені статею 197 КПК України 1960 року права ОСОБА_7, які він має як обвинувачений при призначенні і проведенні експертизи, що в цій частині є неправильністю досудового слідства, оскільки органами досудового слідства при формулюванні обвинувачення з посиланням на вище вказаний висновок експертизи, були безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального закону стосовно забезпечення прав обвинуваченого.

Як вбачається із змісту зазначеної вище копії ухвали Апеляційного суду АР Крим від 22.05.2012 року по кримінальній справі відносно ОСОБА_55 і ОСОБА_56, в судовому засіданні в ході розгляду апеляцій, експерт ОСОБА_57 пояснила, що при визначенні величини зносу, функціональний та економічний знос не враховувався, однак документального обґрунтування данним обставинам не дала.

Крім того, в ході розгляду апеляцій, експерт ОСОБА_57 пояснила також, що старі берегоукріплювальні споруди в побудовані ГО «Лагуна» нові берегоукріплювальні споруди входили частково і, з її слів, неможливо визначити, в якій частині вони увійшли в нові споруди.

За таких обставин, в ході додаткового досудового слідства, необхідно ґрунтовно дослідити обставини і факти, викладені в ухвалі Апеляційного суду АР Крим від 22.05.2012 року по кримінальній справі відносно ОСОБА_55 і ОСОБА_56, ретельно перевіривши пов'язані з ними докази, в частині, що безпосередньо стосується обвинувачення ОСОБА_7 в організації умисного пошкодження берегоукріплювальних споруд у вигляді залізобетонного плато завдовжки 300 метрів і залізобетонних стін-підпірок довжиною 250 метрів, що належать на праві власності АР Крим, що заподіяло АР Крим матеріальних збитків в сумі 1 462 112 гривень в особливо великих розмірах, при необхідності, встановивши об'єктивні фактичні дані, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, шляхом призначення і проведення відповідних експертиз (додаткових та/або повторних).

На додатковому розслідуванні необхідно в повному обсязі дослідити і встановити обставини обсягу і якості виконаних ТОВ «Санаторій Утьос» будівельних робіт на об'єкті комплексу елінг-центра «Лагуна», врахувавши при цьому, чи вплинули на терміни будівництва і на строки здачі об'єкта законодавчі зміни, що набули чинності під час будівництва, щодо нових, підвищених будівельних вимог до сейсмостійкості будівель і споруд у сейсмонебезпечних районах України, до яких зокрема відноситься і Крим. У зв'язку з цим, потребують перевірці обставини фактичних обсягів виконаних забудовником додаткових обсягів проектних і будівельних робіт, що не було досліджено і встановлено на досудовому розслідуванні.

Окремо, в ході додаткового розслідування необхідно дослідити обставини та встановити, чи вплинула на можливість добудови комплексу в строк і на виконання зобов'язань перед пайовиками-інвесторами, заборона на продовження будівництва, що була введена у травні 2011 року на вимогу слідчого Гордієнка у провадженні в іншій кримінальній справі. З огляду на таке, також підлягає додатковій перевірці обставини щодо обвинувачення ОСОБА_7 в частині заволодіння ним майном тих пайовиків-інвесторів, зокрема: ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 і ОСОБА_35, які вже після введеної у травні 2011 року заборони будівництва вимагали розірвати укладені ними договори інвестування на підставі затримки введення об'єкта в експлуатацію.

Враховуючи, що при проведенні додаткового розслідування у даній кримінальній справі необхідно добути, дослідити і перевірити наведені вище, а також інші істотні обставини, необхідні для встановлення істини у справі, суд приходить до висновку, що існуюча неповнота і неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні, оскільки для цього потрібно провести цілий комплекс оперативних заходів та ряд супроводжуючих їх слідчих дій.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Згідно із нормами частин 1 і 2 статті 22 КПК України 1960 року, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

Обставинами, що підлягають доказуванню в кримінальній справі при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді є також:

- подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

- винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

- обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують або обтяжують покарання.

З урахуванням викладених вимог закону, органу досудового слідства в рамках додаткового розслідування даної кримінальної справи необхідно належним чином перевірити обставини всіх інкримінованих підсудному злочинів і його причетність до їх вчинення, належним чином встановивши фактичні обставини справи, у тому числі достовірні час, місце, способи та інші обставини вчинення злочинів, а також винність обвинуваченого у їх вчиненні і мотиви вчинення кожного із інкримінуємих йому злочинів.

На думку суду, в ході судового слідства по справі, показання самого ОСОБА_7 і доводи його захисника щодо всіх епізодів обвинувачення, підлягали ретельній перевірці органом досудового слідства, шляхом збору та отримання допустимих даних вини або невинності обвинуваченого, їх належної оцінки, однак, слідчим така перевірка фактично не проводилася, а по деяких з епізодів обвинувачення є неповною, поверховою і однобічною.

Органом досудового слідства залишені без уваги суттєві факти і обставини діяльності ТОВ «Санаторій Утьос» з будівництва об'єкта елінг-центру «Лагуна» за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, с. Гурзуф, набережна, район ММЦ «Гурзуф».

Таким чином, проведеним досудовим слідством, всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України 1960 року було неповно, поверхово і однобічно досліджено обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Не встановивши всі фактичні обставини справи, без належної і ретельної перевірки даних, які було отримано в ході досудового слідства, ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення, яке позбавляє суд можливості постановити як обвинувальний, так і виправдувальний вирок щодо дій підсудного за всіма епізодами інкримінованих йому злочинів.

Зазначений вище перелік оперативно-слідчих дій є початковим і не може бути вичерпним, оскільки результати проведення таких дій можуть вимагати здійснення інших, з метою встановлення фактичних обставин справи.

Суд, в судовому засіданні позбавлений можливості з дотриманням процесуальної природи судового розгляду усунути зазначену неповноту слідства по даній кримінальній справі, оскільки у справі необхідно здійснити цілий комплекс оперативних та слідчих дій, тобто фактично повністю провести досудове слідство, що суперечить процесуальній природі судового розгляду.

Згідно із ст. 16-1 КПК України 1960 року, на суд покладається функція розгляду справи, недопустимим є покладення на нього функцій, які притаманні слідчим органам.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що досудове слідство у справі було проведено неповно та неправильно і така неповнота та неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні, у зв'язку з чим, матеріали кримінальної справи слід повернути на додаткове розслідування.

Частина 4 статті 165 КПК України 1960 року передбачає, що запобіжний захід підлягає скасуванню або заміні, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше застосованому запобіжному заході.

Відповідно до вимог ст. 274 КПК України 1960 року, під час розгляду справи суд, при наявності до того підстав, може своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо підсудного.

Приймаючи до уваги, данні про особу підсудного, його процесуальну поведінку під час розгляду справи судом, а також відсутність відомостей про те, що він може перешкоджати встановленню істини у справі, ухилитися від суду і слідства, ухилитися від виконання процесуальних рішень або продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що підстав для продовження застосування запобіжного заходу відносно підсудного немає, а тому його слід скасувати.

При цьому, оскільки немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, на підставі ч. 3 ст. 148 КПК України 1960 року, від підсудного слід відібрати письмове зобов'язання про явку на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 22, 64, 148, 154-1, 165, 273, 281 КПК України, затвердженого Законом Української РСР від 28 грудня 1960 року,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника - задовольнити.

Повернути прокурору Автономної Республіки Крим на додаткове розслідування кримінальну справу відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 197-1, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 192, ч. 5 ст. 191 КК України.

Обраний відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави - скасувати.

Суму застави в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, після набрання постановою суду законної сили, повернути заставодавцю.

Відібрати від ОСОБА_7 письмове зобов'язання про явку на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.

На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим протягом семи діб з дня її винесення.

Головуючий