ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Глибоцького професійного ліцею до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, про виселення з гуртожитку, заборону подальшого користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2012 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 19 грудня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 року Глибоцький професійний ліцей звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 1 липня 2010 року відповідно до договору найму житла, укладеного між ним та ОСОБА_5, Глибоцький професійний ліцей у своєму гуртожитку надав відповідачам у тимчасове користування житлове приміщення загальною площею 65 кв.м на період з 1 липня 2010 року по 1 липня 2011 року.

Після закінчення дії вищевказаного договору, у порушення його умов, ОСОБА_5 та члени її сім'ї надане житлове приміщення не звільнили та продовжують ним користуватися без законних на те підстав.

У зв'язку з цим позивач просив виселити ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 із житлового приміщення АДРЕСА_1 без надання іншого житла, а також заборонити останнім користуватися у подальшому вказаним приміщенням.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 2 жовтня 2012 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 з житлового приміщення АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 19 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення посилання на те, що підставою задоволення позову є закінчення терміну дії договору найму житла в гуртожитку, який був укладений 1 липня 2010 року між Глибоцьким професійним ліцеєм та ОСОБА_5 та посилання на ст. 132 ЖК України, ст. ст. 629, 631 ЦК України, ч. 3 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Доповнено мотивувальну частину рішення посиланням на те, що відповідачі без законних підстав, самоправно поселилися у спірних кімнатах гуртожитку, а тому не набули право на проживання в ньому та на ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 116 ЖК Української РСР. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_5, просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що на підставі ст. ст. 629, 631 ЦК України, ч. 1 ст. 132 ЖК України, ч. 3 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» відповідачі мають бути виселені з гуртожитку.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено укладення договору найму для проживання у гуртожитку і такий договір не може бути підставою для користування житловою площею у гуртожитку, тому з мотивувальної частини слід виключити посилання на ст. ст. 629, 631 ЦК України, ч. 1 ст. 132 ЖК України, ч. 3 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та доповнити мотивувальну частину посиланням на ст. ст. 109, 116 ЖК України.

З такими висновками судів повністю погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення у повній мірі не відповідають.

Судом установлено, що 1 липня 2010 року відповідно до договору найму житла у гуртожитку, укладеного між позивачем та ОСОБА_5, Глибоцький професійний ліцей надав відповідачам у тимчасове користування житлове приміщення загальною площею 65 кв.м у період з 1 липня 2010 року по 1 липня 2011 року (а. с. 7-8).

У зазначене житлове приміщення ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вселилися разом з дітьми: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 4 березня 2010 року власником гуртожитку по АДРЕСА_2 є держава в особі Міністерства освіти і науки України та вказані приміщення знаходяться в оперативному управлінні Глибоцького професійного ліцею (а. с. 97).

З трудової книжки ОСОБА_5 вбачається, що вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах у періоди з 28 жовтня 2004 року по 27 травня 2005 року, з 24 жовтня 2005 року по 22 травня 2006 року, з 27 лютого 2007 року по 26 вересня 2007 року, 26 листопада 2007 року по 23 червня 2008 року (а. с. 76-77).

З трудової книжки ОСОБА_3 вбачається, що відповідач у трудових відносинах з Глибоцьким професійним ліцеєм не перебував (а. с. 78-78).

Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк

за плату.

Згідно з ч. 1 ст. 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк,

встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір

вважається укладеним на п'ять років.

У п. 1.1 Договору найму житла у гуртожитку Глибоцького професійного ліцею № 9 від 01 липня 2010 року (далі Договір) вказано, що він діє до 01 липня 2011 року (а. с. 7).

У пункті 4.1.1 Договору зазначено, що договір може бути розірвано з ініціативи будь-якої сторони за наявності умов і у порядку, передбачених законодавством, умовами даного Договору, а також при закінченні строку дії даного Договору (а. с. 8).

Згідно з ч. 2 ст. 821 ЦК України до договору найму житла, укладеного на строк до одного року (короткостроковий найм), не застосовуються положення частини першої статті 816, положення статті 818 та статей 822-824 цього Кодексу.

Відповідно ч. 2 ст. 777 ЦК України наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк,

встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в

розумний строк.

Проте, з відповідачами термін дії Договору продовжено не було, вони не перебувають у трудових відносинах з Глибоцьким професійним ліцеєм, самостійно звільнити кімнату не бажають, не мають переважних прав наймачів, тому правових підстав для подальшого їх проживання у гуртожитку не має.

Суди, ухвалюючи рішення про задоволення позову, помилково посилались загальні положення ЦК України про договір, а саме ст. ст. 629, 631 та на ч. 1 ст. 109 ЖК України, ч. 3 ст. 116 ЖК України, а не на спеціальні норми ЦК України, які регулюють правовідносини сторін, що виникли із договору найму житла.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Питання про виселення на підставі ч. 3 ст. 116 ЖК України може ставитися лише у разі встановлення факту самоправного зайняття жилого приміщення (відсутність договору або ордеру, а також визнання їх недійсними).

Зазначені обставини по справі не встановлені, тому суд апеляційної інстанції помилково застосував норму ч. 3 ст. 116 ЖК України до даних правовідносин.

Оскільки обставини справи судами встановлені повно і правильно, не потребують додаткового дослідження доказів, однак судові рішення у справі ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 341 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позову з вищенаведених підстав.

Керуючись ст. ст. 333, 341, 346ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2012 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 19 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Виселити ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 із житлового приміщення АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

А.О. Лесько

С.Ф. Хопта

В.А. Черненко