Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 21 березня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 2 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2012 року.

Вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 2 березня 2012 року.

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

засуджено: за ч. 1 ст. 175 КК України на 1 рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 3 роки; за ч. 2 ст. 367 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 3 роки та штрафом в сумі 4250 грн., на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 визначено до відбуття

остаточне покарання у виді 2-х років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 3 роки та зі штрафом в сумі 4250 грн.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, ОСОБА_1, працюючи на посаді виконуючого обов'язки керівника КП ЖРЕП Червоногвардійського району, в період часу з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, знаходячись на своєму робочому місці по вул. Шмідта, 22, в м. Дніпропетровську, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, не забезпечив перерахунок тарифів на послуги по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій, що призвело до завищення тарифів на суму 601701, 97 грн. і потягнуло застосування економічних санкцій в розмір 767169, 54 грн., що спричинило тяжкі наслідки для КП ЖРЕП Червоногвардійського району.

Крім цього, ОСОБА_1, знаходячись на своєму робочому місці, умисно, безпідставно, в період часу з 1 січня 2010 року по 1 вересня 2011 року, не виплатив працівникам КП ЖРЕП Червоногвардійського району заробітну плату на загальну суму 708809 грн., чим спричинив суттєву шкоду правам, свободам та інтересам окремих громадян та порушив передбачене ч. 7 ст. 43 Конституції України право працівників на своєчасну оплату праці.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2012 року вирок Червоногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 2 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінено в частині призначеного покарання.

Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 367 КК України в редакції 2001 року до міри покарання визначеної судом першої інстанції.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у кримінальній справі щодо нього у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочинів. Вважає, що під час досудового та судового слідства були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які залишились без уваги суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить змінити ухвалу апеляційного суду, зазначивши у резолютивній частині ухвали про засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 175 КК України в редакції 2001 року. В мотивувальній частині касаційної скарги прокурор посилається також на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати і провадження у справі закрити, касаційну скаргу прокурора просили залишити без задоволення, думку прокурора, який підтримав касаційні скарги частково, просив ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, так як ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурора та засудженого задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Згідно ч. 3 ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Як свідчать матеріали справи, висновки суду про винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчинені встановлених злочинів за обставин, викладених судом у вироку, є мотивовано обґрунтованими і підтверджуються показаннями самого ОСОБА_1, який у судовому засіданні повністю визнав свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні, у зв'язку з чим, на підставі ст. 299 КПК України фактичні обставини справи судом не досліджувалися.

В матеріалах справи також наявна заява на проведення розгляду справи за ст. 299 КПК України, без участі потерпілих осіб (т. 3 а. с. 2). Тому, посилання засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим його касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що злочинні дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 175, ч. 2 ст. 367 КК України, тобто кримінальний закон застосовано правильно.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність і неповноту досудового і судового слідства, колегією суддів не встановлено.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи поданих апеляцій: прокурора, про уточнення редакції 2 ст. 367 КК України 2001 року; засудженого, про пом'якшення призначеного йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, оскільки він повністю визнав себе винним та щиро розкаявся у скоєному, й правильно визнав їх обґрунтованими, відповідно: змінивши вирок Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 2 березня 2012 року та застосувавши до ОСОБА_1 вимоги статей 75, 76 КК України; уточнивши засудження ОСОБА_1 по ч. 2 ст. 367 КК України в редакції 2001 року. Усі наведені в апеляціях засудженого і прокурора доводи, належним чином перевірено із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Посилання прокурора в касаційній скарзі на необхідність конкретизації редакції статті 175 КК України є безпідставними, оскільки, згідно встановлених судом обставин справи ОСОБА_1, не виплачував потерпілим заробітну плату за період травень, жовтень 2008 року, січень 2009 року - грудень 2010 року, липень-серпень 2011 року, тобто до і після внесення змін до ст. 175 КК України відповідно до Закону України № 1027-VI від 19 лютого 2009 року.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1, залишити без задоволення, а вирок Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 2 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_1 - без зміни.

С у д д і:

Орлянська В.І. Суржок А.В. Франтовська Т.І.