ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХ В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"05" червня 2013 р. м. Київ К/9991/37288/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І,

суддів: Мироненка О.В., Розваляєвої Т.С.,

секретарі судового засідання: Петриченко Ю.П.,

за участі представника Державної податкової адміністрації України: Діанова О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Державної податкової адміністрації України, за участі третьої особи - Державної податкової адміністрації України в Кіровоградській області, про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної податкової адміністрації України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року,

у с т а н о в и л а :

У вересні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що після звільнення з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах міжрегіонального управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України у Кіровоградській області з 1 липня 2006 року отримує пенсію відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262-ХІІ) у розмірі 549,44 гривень.

На думку позивача, при обчисленні розміру пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області безпідставно не включило до складу заробітку позивача, з якою проводить розрахунок, усі види грошового забезпечення, які той отримував за останні 24 календарні місяці перед звільненням.

Посилаючись на норму статті 40 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (надалі - Закон № 3235-IV), відповідно до якої при звільненні у 2006 році для обчислення пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, до грошового забезпечення враховуються відповідні щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із листом про здійснення перерахунку пенсії відповідно до усіх неврахованих відповідачем видів грошового забезпечення

Отримавши від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відмову у здійсненні перерахунку пенсії, позивач, вважаючи такі дії протиправними, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Просив визнати незаконними зниження розміру призначеної йому пенсії та відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у перегляді її розміру; зобов'язати відповідача зарахувати до призначеної йому пенсії надбавку за особливі умови праці згідно до пункту 4.2. постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року, надбавку за особливі умови праці відповідно до указу Президента України від 20 червня 2002 року № 575, різницю між заробітною платою згідно з пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268; а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити йому недонараховану суму пенсії з дня її призначення.

Ухвалами Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 лютого 2008 року та від 24 березня 2008 року до участі у справі було долучено Управління державної податкової адміністрації України у Київській області в якості третьої особи на стороні відповідача та Державну податкову адміністрацію України в якості співвідповідача відповідно.

Постановою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 травня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено у повному обсязі.

У касаційній скарзі Державна податкова адміністрація України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його постанову та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у своїй заяві про приєднання до касаційної скарги, зауважує на її обґрунтованість, просить її задовольнити та, скасувавши постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року, залишити в силі постанову Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 травня 2008 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову Кіровський районний суд міста Кіровограда прийшов до висновку, що на момент виходу ОСОБА_2 на пенсію надбавки за особливі умови праці, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року та указом Президента України від 20 червня 2002 року № 575, позивачу не нараховувались у зв`язку із втратою чинності цими нормативно-правовими актами, а тому у відповідачів були відсутні правові підстави включити їх до складу заробітної плати, з якої проводилося обчислення його пенсії.

У свою чергу, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що вищезазначені надбавки відповідачі повинні були врахувати, оскільки статтею 40 Закону № 3235-IV був встановлений особливий порядок обчислення пенсії особам, які мають право на неї відповідно до Закону № 2262-ХІІ, за яким до грошового забезпечення звільнених у 2006 році осіб враховуються відповідні щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає позицію суду першої інстанції не правильною та погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, виходячи при цьому з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 з 30 червня 2006 року звільнений з Межрегіонального управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області.

З 1 липня 2006 року позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі статті 43 Закону № 2262-ХІІ.

Пунктом 30 статті 77 Закону № 3235-IV дію частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ зупинено на 2006 рік.

Одночасно з цим статтею 40 Закону № 3235-IV був встановлений особливий порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовців у 2006 році, згідно з яким до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом України № 3591-IV від 4 квітня 2006 року «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» назву Закону № 3235-IV викладено в такій редакції: «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також викладено в новій редакції і деякі положення зазначеного Закону, зокрема статтю 43.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 3235-IV, в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Разом з тим встановлений статтею 40 Закону № 3235-IV порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовців, та вимоги пункту 30 статті 77 цього ж Закону щодо зупинення на 2006 рік дії частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ не були скасовані або визнані неконституційними, тобто були чинними і діяли, а тому підлягали застосуванню.

Отже, на момент призначення пенсії позивачу існувало дві законодавчі норми щодо обчислення розміру пенсій при їх призначенні колу осіб, на яких поширюється дія Закону № 2262-XII.

Погоджуючись з позицією суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з того, що частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Також частина третя статті 22 Основного Закону України передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтями 6, 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах, відповідно до законів України. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із заявлених у позові вимог, пояснень ОСОБА_2 та інших матеріалів справи, саме ці норми Основного Закону держави та чинної на момент призначення позивачу пенсії редакції статті 40 Закону № 3235-IV давали нагоду йому прогнозовано і беззаперечно розраховувати на включення до її складу усіх видів грошового забезпечення, отриманих ним за останні 24 календарні місяці служби

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Оскільки з вини законодавчого органу держави виникла ситуація, коли одні й ті ж правовідносини одночасно врегульовувались по-різному актами однакової юридичної сили, колегія суддів, виходячи з принципів верховенства права та соціальної відповідальності держави, вважає правильним застосування для вирішення цієї справи тієї норми, яка більше захищає пенсійні права позивача, а саме статті 40 Закону № 3235-IV. Такий висновок відповідає судовій практиці Європейського суду з прав людини.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що нарахування пенсії позивачу необхідно провести з усіх видів грошового забезпечення, що він отримував за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Мироненко

Т.С. Розваляєва