ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р.

справа № 2а-0870/7660/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Стельмашової Я.А.,

представника позивача - Колодки Володимира Дмитровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пологівський Агробуд" до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пологівський Агробуд" звернувся 21.09.2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.05.2011 року №0000772301, яким Відкритому акціонерному товариству «Пологівський агробуд» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 67349,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 16837,25 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року даний адміністративний позов задоволений. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 року №0000772301, прийнятого Пологівською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Не погодившись з даним рішенням суду представник відповідача (податкового органу) подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що постановою суду першої інстанції не вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Посилається на те, що перевіркою встановлено, що в порушення вимог пп. 7.8.2 п. 7.8. ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 30 ЗУ «Про акціонерні товариства» - не нараховані та не сплачені дивіденди в розмірі 30% нерозподіленого прибутку минулих років та не було внесено до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 25% до суми дивіденду - 67349грн. Статтею 10 (п. 10.1) ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що прибуток платників, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковуються за ставкою 25% до об'єкта оподаткування. Судом першої інстанції помилково не взято до уваги, норми ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік», які до дня ухвалення Рішення Конституційним Судом від 30.11.2010 року - були чинними, тому підлягали застосуванню.

В письмових запереченнях представник позивача зазначив що природа авансового внеску не дає підстав вважати його податком на прибуток, який платник податків зобов'язаний безповоротно сплачувати до бюджету. Податкове законодавство не визначає авансовий внесок, нарахований на суму дивідендів, призначених для виплати, платежем несплата якого може призвести до збільшення грошового зобов'язання платника податків. Обов'язок платника податків нараховувати і сплачувати до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток

В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Суду надав пояснення аналогічні письмовим запереченням на апеляційну скаргу: несплата авансового внеску не може призвести до виникнення у платника податку податкового зобов'язання. Однак відповідач дійшов висновку, що позивачем знижені суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Відповідач збільшив позивачеві грошове зобов'язання на авансовий внесок з податку на прибуток, нарахувавши цей внесок на суму дивідендів, призначених для виплати з чистого прибутку, отриманого за 2009 рік, та нерозподіленого прибутку минулих років. Прибуток отриманий акціонерним товариством у 2008 році фактично розподілений рішенням загальних зборів акціонерів у 2009 році і станом на 2010 рік нерозподіленого прибутку у позивача не було. До того ж цей прибуток був використаний позивачем ще у 2008 році на придбання основних засобів виробництва.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Пологівський Агробуд" створено шляхом реорганізації ВАТ "Пологівський Агробуд" на підставі рішення установчих зборів засновників від 23.06.2011 року. На підставі направлення від 11.04.2011 року №139 проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.208 року по 31.12.10 року відповідно до затвердженого плану перевірки. Результати перевірки оформлені актом від 04.05.2011 року. Актом встановлені порушення пп. 7.8.2 п. 7.8. ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням вимог ст. 30 ЗУ «Про акціонерні товариства», ст. 15 п. «д» ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про господарські товариства» в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в строк до 01.07.2010 року в сумі 67349грн. На підставі акту прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 84186,25грн.

Згідно матеріалів справи перевіркою встановлено, що згідно з показниками фінансової звітності чистий прибуток за 2009 рік склав 114100грн. зборами акціонерів товариства (протокол від 30.04.2010) прийнято рішення направити чистий прибуток в сумі 114100грн. на придбання основних засобів, необхідних для діяльності товариства. Дивіденди за фінансовими результатами діяльності товариства за 2007-2009 роки акціонерам не нараховувалися та не виплачувалися. Сума нерозподіленого прибутку позивача за підсумками 209 року станом на 31.12.2009 року згідно з даними ф-1 «Баланс» склала 898000грн. До перевірки була надана оборотно-сальдова відомість по рахунку 441 «Прибуток нерозподілений», згідно з якою нерозподілений прибуток станом на 01.01.2010 року становить 897988,01грн.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, за таких умов, позивач у відповідності з ст. 30 ЗУ «Про акціонерні товариства» (зі змінами і доповненнями, внесеними ЗУ від 27.04.2010 року «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та ЗУ від 03.12.2010 року «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році») за фінансовими результатами 2009 року отримало прибуток, розрахований за правилами бухгалтерського обліку, і було зобов'язане до 30.06.2010 року нарахувати та сплатити дивіденди в розмірі не менше 30 % з нерозподіленого прибутку на кінець звітного періоду 2009 року в сумі 269396,40грн. (897988,01грн. х 30% = 269396,40грн.) у деклараціях з податку на прибуток за І квартал 2010 року, за півріччя 2010 року, ІІІ квартал 2010 року та за 2010 рік за рядком 20 «Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів,- задекларовано відсутність показників.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що податковий орган при проведенні перевірки правильно визначив, що в порушення вимог ст. 7 (пп.7.8.2 п.7.8) ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 30 ЗУ «Про акціонерні товариства» не нараховані та не сплачені дивіденди в розмірі 30% нерозподіленого прибутку минулих років та не внесено до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 25% до суми дивідендів - 67349грн.

Відповідно до приписів ст. 83 ПКУ, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи визначені цим кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення інші матеріали, отримані в порядок та у спосіб, передбачений цим Кодексом або іншими законами контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З акту перевірки вбачається, що предметом перевірки крім іншого було дотримання законодавства в частині обчислення своєчасності сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів, виплачених за 2009 рік. Під час перевірки перевіряючим встановлено, що позивач не нарахував та не виплатив дивіденди з чистого прибутку, отриманого у 2009 році та/або нерозподіленого прибутку минулих років. Загальні збори з питань виплати дивідендів за 2009 рік не проводилися та питання щодо виплати дивідендів на загальних зборах не розглядалося.

Законом України від 27.04.2010 року «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Законом України «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році», суттєва змінено порядок виплати дивідендів, зокрема виключено норму із ЗУ «Про акціонерні товариства», яка надавала право акціонерним товариствам виплачувати лише обсяг дивідендів, який встановлено рішенням загальних зборів.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (пп.10.11 розділ VІІ «Прикінцеві положення») та Законом України «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році» внесено зміни до ст. 15 ЗУ «Про господарські товариства», де зазначено, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається в повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрямки його використання.

Тобто розмір прибутку, який залишається у розпорядженні господарського товариства, визначається шляхом вирахування із балансового прибутку сплаченої обов'язкової суми дивідендів.

Рішенням Конституційного Суду України від 30.11.2010 року положення статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» визнано таким, що не відповідають Конституції. Однак на час до 30.11.2010 року такі норми були чинними та підлягали виконанню.

Пунктом 54.3 статті 54 ПКУ передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2).

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись пунктом 3 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пологівський Агробуд" до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212, ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак