Вирок від 28.05.2013 по справі № 1-13/11 Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

open

Головна
Судові рішення
Вирок
Вирок від 28.05.2013 по справі № 1-13/11 Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 1-13/11

Картка справи

Справа № 1-13/11

Картка справи

1-13/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2013 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді - Микуляк П.П.

при секретарі - Матіко Я.Ю.

з участю прокурора - Дьоміної І.Ю.

захисника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, матеріали кримінальної справи по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, за національністю українки, уродженки с.Яхни Старченівського району Київської області, мешканки АДРЕСА_1, з вищою освітою, кандидата медичних наук, лікаря-бактеріолога Ужгородської районної санітарно-епідеміологічної станції, вдови, раніше не судимої

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

14 жовтня 2005 р. ОСОБА_2, будучи згідно наказу головного державного санітарного лікаря Ужгородського району №07-0 від 01.08.2005 р. призначена лікарем-бактеріологом Ужгородської районної санітарно-епідеміологічної станції, маючи ступінь кандидата медичних наук та ліцензію МОЗ України на здійснення медичної практики у галузі бактеріології, знаходячись в приміщенні бактеріологічної лабораторії Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічної станції за адресою м.Ужгород, вул.Собранецька, 96, яке згідно наказу №114 Міністерства охорони здоров'я України від 22.06.1995 року не відноситься до лікувально-профілактичних закладів, усвідомлюючи, що за технологічним призначенням згідно Правил влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях), мікробіологічного профілю - ДСП 9,95.-080-2002 в бактеріологічній лабораторії не передбачено приміщень і не створено відповідних умов для здійснення лікувальних процедур, у тому числі і для введення аутовакцин, не будучи працівником даної установи, всупереч посадовій інструкції лікаря-бактеріолога, будучи повідомленою чоловіком хворої та самою хворою, про те, що вона хворіє на бронхіальну астму, усвідомлюючи, що дана маніпуляція може викликати ускладнення, у тому числі і анафілактичний шок, та призвести до тяжких наслідків, всупереч вимогам п.п.1,4, Положення затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про організацію і проведення профілактичних щеплень» в якому зазначено, що щеплення проводяться за наявності протишокової укладки та підготовленого медичного персоналу, за відсутності такого, оскільки у відповідності з кваліфікаційними характеристиками фахівців з лікарських спеціальностей за фахом бактеріологія, навики невідкладної допомоги у випадку розвитку поствакцинальних ускладнень та реакцій для фахівців-бактеріологів не передбачені, нехтуючи відсутністю у бактеріологічній лабораторії препаратів для надання невідкладної медичної допомоги, у разі анафілактичного шоку та інших термальних станів, несумлінно виконуючи свої обов'язки лікаря, зробила внутрішньошкірну пробу, тобто внутрішкірно ввела гр.ОСОБА_3 стафілококову аутовакцину у кількості 0,05 мл.

Після введення ОСОБА_2 внутрішкірної проби, гр.ОСОБА_3 почала задихатися та втратила свідомість, в подальшому остання була доставлена у реанімаційне відділення Ужгородської центральної міської клінічної лікарні з діагнозом: анафілактичний шок, клінічна смерть, де перебувала протягом 85 діб у несвідомому стані. ІНФОРМАЦІЯ_2 хвора ОСОБА_3, не приходячи до свідомості померла у реанімаційному відділенні Ужгородської ЦМКЛ.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому їй злочині не визнала, просила суд винести виправдувальний вирок, у зв'язку із відсутністю в її діях складу суспільно-небезпечних діянь.

ОСОБА_2 пояснила, що з 2004 року вона працює лікарем-бактеріологом Ужгородської районної санітарно-епідеміологічній станції. На початку жовтня 2005 року їй на мобільний телефон зателефонувала невідома їй жінка, яка представилась ОСОБА_3 та попросила її про зустріч, для того щоб отримати консультацію з питань її хвороби та хвороби її дитини. На дану пропозицію вона погодилась, і вони домовились зустрітись 06.10.2005 року в приміщенні бактеріологічної лабораторії Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічної станції.

06.10.2005 року, зранку, вона прийшла в бактеріологічну лабораторію Закарпатської обласної санепідемстанції, в яку вона приходить досить часто по робочих питаннях, оскільки на протязі 35 років працювала в даній лабораторії, в т.ч. і на посаді завідуючої, а також нею орендується певне приміщення в лабораторії для здійснення своєї приватної практики. Через декілька хвилин до лабораторії знайшла молода жінка з хлопчиком, та чоловік жінки, яка представилась ОСОБА_3 Під час їхньої розмови остання повідомила, що її син хворіє на стафілолококову інфекцію та показала їй результати аналізів, які були зроблені в Закарпатський обласній санепідемстанції та направлення з дитячої лікарні на виготовлення аутовакцини для лікування хвороби. ОСОБА_3 запитала чи може вона допомогти з лікуванням сина та чи зможе вона виготовити аутовакцину для сина, на що вона відповіла, що зможе виготовити аутовакцину для її сина за умови якщо візьме біологічний матеріал для проведення повторних аналізів від хлопчика для виготовлення для нього аутовакцини. Крім того, в розмові ОСОБА_3 повідомила, що вона також хворіє фурункульозом та запитала, чи може вона виготовити вакцину і для неї. Оглянувши ОСОБА_3 вона повідомила, що зможе виготовити для неї аутовакцину, однак для цього необхідно взяти біологічний матеріал та проведення аналізів. Того ж дня нею були взяті необхідні біологічні матеріали від ОСОБА_3 та її сина, і вони домовились про зустріч після того, як вона виготовить аутовакцину. Про те, що у неї алегрія на анальгін, а також те, що вона хворіє на бронхіальну астму ОСОБА_3 нічого не говорила.

Декілька разів після цього ОСОБА_3 телефонувала їй на мобільний телефон, вони домовитись про зустріч зранку 14 жовтня 2005 року в бактеріологічній лабораторії Закарпатської обласної санепідемстанції.

14.10.2005 року вона прийшла в бактеріологічну лабораторію Закарпатської облсанепідемстанції приблизно о 9 год. ранку, через хвилин 10-15 під'їхала ОСОБА_3, якій вона повідомила, що аутовакцина для сина ще не готова, а її попросила зайти до приміщення лабораторії. В приміщенні вона спитала у ОСОБА_3 якими хворобами, крім фурункульозу хворіє, на що остання повідомила, що хворіє хронічним бронхітом. Тоді вона взяла шприц, наповнила його аутовакциною, яка була виготовлена на підставі біологічного матеріалу ОСОБА_3 та зробила їй внутрішньошкірну пробу в плече, тобто внутрішньошкірно ввела їй аутовакцину в малій кількості, щоб подивитися реакцію її організму на аутовакцину та продовжувала з нею розмовляти, а ОСОБА_3 в той момент сиділа на стільці.

Протягом 5-7 хв. вона спостерігала за ОСОБА_3 та за місцем де зробила пробу аутовакцини, ОСОБА_3 почувала себе нормально, ніякої реакції на аутовакцину у неї не було. Однак, приблизно через 7 хв. після внутрішньошкірної проби, ОСОБА_3 почала кашляти, підійшла до рукомийника, а потім знову сіла на стілець. Після цього ОСОБА_3 раптом сказала їй, що їй дуже погано та попрохала зробити їй укол медичного препарату «Еуфілін», який знаходився у її сумочці. Вона вийшла з кабінету та покликала колег з бактеріологічної лабораторії, щоб допомогти їй та пішла викликати карету швидкої допомоги. Під час виклику карети швидкої допомоги, нею було повідомлено лікарів швидкої допомоги, що у молодої жінки приступ астми, оскільки вона зрозуміла це, по тих ліках, які знаходились у ОСОБА_3 у сумочці, та проявах хвороби. Після того як повернулась у кабінет, де була ОСОБА_3, туди також прийшли ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, і вони стали допомагати ОСОБА_3

ОСОБА_4 ввела ОСОБА_3 внутрівенно медпрепарат «Еуфілін», а далі в кабінет зайшли лікар ОСОБА_7 та чоловік ОСОБА_3, він зразу підійшов до ОСОБА_3 та допомагав відкрити їй рот. У той час ОСОБА_3 перебувала у свідомості, оскільки дуже агресивно реагувала на появу її чоловіка. ОСОБА_7 вприснув ОСОБА_3 ліки. Через деякий час приїхала карета швидкої допомоги і ОСОБА_7 разом з чоловік ОСОБА_3, винесли її на руках до карети швидкої допомоги.

ОСОБА_2 вважає, що в даному випадку, відсутній прямий причинно-послідовний зв'язок між зробленою внітрішньокірною проби і погіршенням стану здоров'я ОСОБА_3 Первинна небезпечка для її здоров'я була в її основному захворюванні - тяжкій формі бронхіальної астми, а безпосередньою причиною тяжкого нападу ядухи, міг стати цілий ряд інших факторів, які мали місце в той ранок і співпали з приходом пацієнтки до лікаря, зокрема перепад температур на вулиці і в приміщенні, фізична напруга, попередній прийом антибіотиків, склад повітря в кабінеті, психоемоційний фактор. Хворій, до прибуття карети швидкої допомоги, був наданий повний об'єм невідкладної допомоги рекомендований нормативними документами. Крім того, ОСОБА_2 просить прийняти до уваги, що на виклик до тяжкохворої прибула бригада карети швидкої допомоги без лікаря та необхідного обладнання, що не дало можливості надати пацієнтці необхідну медичну допомогу, що призвело до клінічної смерті ОСОБА_3

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що на початку літа 2005 року його з дружиною ОСОБА_3 малолітній син ОСОБА_8, 1998 р.п., захворів на фурункульоз, в період лікування лікарями дитячої поліклініки м.Ужгорода було виявили в нього інфекцію золотистого стафілококу. В вересні 2005 року лікарем даної поліклініки ОСОБА_10, після чергового загострення хвороби сина, було порекомендовано звернутися до лікаря з прізвищем ОСОБА_2, яка раніше працювала в обласній санепідемстанції та виготовляла вакцину від стафілококу. Після звернення до персоналу Закарпатської обласної санепідемстанції, йому дали номер телефону ОСОБА_2, який він передав своїй покійній дружині та попросив домовитись про зустріч та лікування їхнього сина.

Через деякий час дружина ОСОБА_3 повідомила, що вона домовилась про зустріч з лікарем ОСОБА_2 6 жовтня 2005 року він разом з дружиною та сином, під'їхали до обласної санепідемстанції, там вони піднялися на другий поверх в бактеріологічну лабораторію і запитали де можна знайти ОСОБА_2, на що їх попросили зачекати. Через хвилин 10 з одного з кабінетів, в халаті медичного працівника, до них підійшла жінка яка представилась ОСОБА_2 Після цього вони разом зайшли в кабінет, де проводиться прийом громадян і розповіли їй про причини нашого візиту, про хворобу нашого сина. ОСОБА_2 відповіла, що вона виготовляє вакцину від стафілококу, яка повністю виліковує дану хворобу, але для цього необхідно взято мазки на аналізи від сина на встановлення бактерій стафілококу. Жінка надала їй результати аналізів, які були зроблені Закарпатською обласною санепідемстанцією, але ОСОБА_2 повідомила, що потрібно зробити повторні мазки. В ході розмови, його дружина ОСОБА_3 повідомила лікарю, що в неї за .декілька днів до цього на правій нозі вискочив фурункул і чи не могла б вона також її подивитися. ОСОБА_2 знову взяла інструмент і відібрала мазок з самого фурункула та повідомила їм, що скоріш за все у жінки також інфекція золотистого стафілококу, і що їй потрібно робити таку ж вакцину. Тоді ОСОБА_2 запитала від дружини чи є якась реакція на медикаменти у їхнього сина чи у неї, на що та відповіла, що у сина не виявлена реакція на медикаменти, оскільки раніше вони його лікували різними антибіотиками, а у неї є реакція на анальгін, вона хворіє на бронхіальну астму і коли лікувалася в пульмонологічному відділенні ОКЛ м.Ужгорода, то її лікарі попередили про це. Після цього ОСОБА_2 записала анкетні дані жінки в журнал і сказала, що вона виготовляє вакцину від стафілококу, розповіла спосіб її застосування.

Через три або чотири дні дружина ОСОБА_3 повідомила йому, що вона телефонувала лікарю ОСОБА_2 на рахунок аналізів, і та їй повідомила, що у неї і у сина виявлено бактерії золотистого стафілококу і для повного лікування необхідно пройти курс лікування цією вакциною і їй і сину. Також ОСОБА_2 повідомила їй, що вакцина для сина вже готова і жінка може забрати її в обласній санепідемстанції, а для неї вакцина буде готова через декілька днів.

14 жовтня 2005 року зранку, коли він мав вести дружину на роботу, вона попросила його підвести її до обласної санепідемстанції, де вона повинна була забрати вакцину для себе від лікаря ОСОБА_2 Під'їхавши до обласної санепідемстанції близько 09 год. 15 хв., вони зайшли в приміщення бактеріологічної лабораторії на другому поверсі, де в кімнаті для прийому громадян на них вже чекала лікар ОСОБА_2, остання сказала, що зробить дружині укол і подивиться, як відреагує її організм. Він в цей час, вирішив не заважати в кабінеті і сказав дружині, що зачекає її на вулиці.

Через деякий час, приблизно через одну хвилину, на його мобільний телефон зателефонувала дружина та запитала чи має він при собі 100 грн. для розрахунку за вакцину, на що він їй повідомив, що при собі немає таких грошей. Тоді дружина попросила піднятися до неї в кабінет і взявши кредитку картку піти в банкомат та знятті гроші, що він і зробив. Повернувся приблизно через 5-7 хвилин, заходячи в приміщення санепідемстанції, він почув крики своєї дружини на другому поверсі. Піднявшись туди він побачив, як в кабінеті стоїть лікар ОСОБА_2 та тримає дружину під руки, рукав медичного халату, в який була одягнена лікар, був у крові. Його дружині було дуже погано і вона задихалася. Тоді він почав кричати, що б вони викликали швидку допомогу і допомагали жінці, на що хтось із персоналу, які були присутні у кабінеті сказали, що вони вже викликали швидку. Тоді він сам зателефонував на телефон « 03» і попросив негайно направити до обласної санепідемстанції швидку допомогу, на що йому повідомити, що швидка вже виїхала.

За хвилину після нього до даного кабінету зайшли лікарі і повідомили, що вони з швидкої дитячої лікарні і в них при собі немає жодних медичних препаратів. Тоді він на руках став виносити дружину на вулицю до машини швидкої допомоги. В цей момент, під'їхала інша карета швидкої допомоги, мабуть тої, що викликалася. Лікарі підбігли до них і запитали, що сталося, на що хтось із персоналу санепідемстанції повідомив, що в жінки анафілактичний шок. Тоді лікарі швидкої стали вводити дружині якісь медичні препарати протишокової дії, після чого вони каретою швидкої допомоги поїхали в Ужгородську ЦМКЛ, де завезли дружину в реанімаційне відділення.

Через декілька хвилин з реанімаційного відділення Ужгородської ЦМКЛ вийшли лікарі і повідомили йому, що вони відреанімували його дружину, але до свідомості вона не прийшла. Лікар запитав від чого це сталося, на що він розповів, що він відвозив свою дружину в обласну санепідемстанцію для проведення вакцинації від стафілококу, який у неї виявили і також повідомив лікарям, що дружина хворіє на бронхіальну астму. Лікарі запитували яку саме вакцину вводили його дружині, алей ому цього відомо не було, у зв'язку з чим він одразу поїхав в обласну санепідемстанцію для з'ясування від лікаря ОСОБА_2, яку саме вакцину вона ввела його дружині ОСОБА_3 У ході розмови лікар ОСОБА_2 повідомила, що ніякої вакцини його дружині вона не вводила і ввела їй препарат «Еуфілін», після чого дружині стало погано. Про даний факт він повідомив лікарям Ужгородської ЦМКЛ.

Під час лікування дружини в реанімаційному відділенні Ужгородської ЦМКЛ від лікарів, які проводили її лікування, він дізнався, що при захворюванні людини на бронхіальну астму суворо заборонено будь-яку вакцинацію або будь-які щеплення, оскільки дана хвороба є алергічною і під час введення таких ін'єкцій може викликати в людини анафілактичний шок, який може закінчитися смертю, якщо своєчасно не буде надана спеціальна медична допомога, тобто введення медичних препаратів протишокової терапії.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що з 2001 року по теперішній час вона працює завідуючою бактеріологічною лабораторією Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічною станції. 14.10.2005 року близько 8 год. вона прийшла на роботу, у приміщенні бактеріологічної лабораторії вже були інші співробітники ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а трохи пізніше підійшли ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_13

Того ж дня, приблизно о дев'ятій годині, в лабораторію зайшла ОСОБА_2, яка раніше працювала в Закарпатській обласній санітарно-епідеміологічній станції, а тепер працює лікарем - бактеріологом в Ужгородській районній санітарно-епідеміологічній станції. Після звільнення з їх лабораторії ОСОБА_2 стала приватним підприємцем і орендувала приміщення в бактеріологічній лабораторії Закарпатської обласної санітарне - епідеміологічної станції.

Між ними почалася розмова на різні теми їх роботи в лабораторії. Приблизно через п'ять - десять хвилин у лабораторію зайшла ОСОБА_14, яка покликала її до телефону в інший кабінет і вона, закінчивши спілкуватися з ОСОБА_2, пішла в інший відділ. Після розмови по телефону вона повернулася до бактеріологічної лабораторії, де знаходилися працівники лабораторії. Через 5-10 хв. до лабораторії зайшла ОСОБА_2 та спитала, як викликати карету швидкої допомоги, на що вона відповіла їй щоб зателефонувала по номеру «03». Після цього, ОСОБА_2 вийшла та приблизно через хвилину знову зайшла і попросила допомогти їй викликати швидку допомогу, оскільки в неї не виходить та повідомила, що в сусідньому кабінеті знаходиться молода жінка, якій стало погано і вона задихається, оскільки в неї бронхіальна астма.

Викликавши карету швидкої допомоги, вона зайшла до сусіднього кабінету де побачила невідому їй молоду жінку, як їй стало відомо пізніше це була ОСОБА_3, якій, як вона побачила, було дуже погано. Про даний факт вона повідомила в. о. головного лікаря санстанції - ОСОБА_15. Після цього хтось з працівників санстанції сказав, що на вулиці біля будівлі знаходиться катера швидкої допомоги і вони вирішили піти попросити надати допомогу, однак, то була машина швидкої допомоги з дитячої лікарні і в них при собі не було ніяких лікарських препаратів. Тоді вони всі повернулись до кабінету, де знаходилась ОСОБА_3, там вже були працівники з їх санепідемстанції, лікар ОСОБА_4 зробила останній укол медичного препарату «Еуфіллін», який вони знайшли у сумочці жінки. Після цього, вона вибігла на вулицю до карети швидкої допомоги дитячої лікарні попросити відвезти ОСОБА_3 у лікарню і побачила, що приїхала інша карета швидкої допомоги, яка і відвезла потерпілу у лікарню.

Пояснити з якого приводу ОСОБА_3 зверталась до ОСОБА_2, що відбувалось між ними в кабінеті бактеріологічної лабораторії Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічної станції свідок не змогла, оскільки про дані події їй нічого не відомо. При цьому, свідок зазначила, що за період її керівництва в приміщенні бактеріологічної лабораторії Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічної станції будь-які аутовакцини, лікарські препарати або лікарські засоби працівниками бактеріологічної лабораторії не вироблялися.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що з 1997 року вона працює лікарем-бактеріологом в бактеріологічній лабораторії Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічної станції. В лабораторії окрім неї працюють завідуюча ОСОБА_5, лікарі ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_13

14 жовтня 2005 року вона прийшла на роботу на 8 год., в той час в лабораторії вже знаходились ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_19 Приблизно о 8 годині 30 хвилин в бактеріологічну лабораторію зайшла ОСОБА_2, яка працює в Ужгородській районній санітарно - епідеміологічній станції та яка часто приходить в обласну санстанцію по роботі, та почала розмовляти з ОСОБА_5 Приблизно через п'ять хвилин ОСОБА_5 покликали до іншого кабінету до телефону і вона пішла, разом з нею з кабінету вийшла і ОСОБА_2

Далі вона займалася своєю роботою, в проміжок час у 9 по 10 год., тепер вже точний час не пригадує, вона почула, що працівники санепідемстанції розмовляють про те, що необхідно викликати карету швидкої допомоги, оскільки комусь стало погано. Вийшовши в коридор та зайшовши в інший кабінет бактеріологічної лабораторії обласної санстанції, вона побачила там невідому їй молоду жінку, яка сиділа на стільці, якій з вигляду було дуже погано, в кабінеті також знаходилась ОСОБА_2 Трохи пізніше, в цей кабінет зайшов їх працівник ОСОБА_7 і вони з ним вдвох, оскільки бачили що жінка задихається, намагалися відкрити їй рот для того щоб вона дихала, а саме вставили їй в порожнину рота шпатиль. В цей момент в кабінет заходив ї невідомий їй молодий чоловік, як вона зрозуміла, це був чоловік молодої жінки ОСОБА_3, який питав у неї, що сталось, однак остання не могла нічого сказати. Тоді ОСОБА_7 та невідомий їй чоловік винесли ОСОБА_3, яка вже була непритомна, до карети швидкої допомоги.

ОСОБА_6 зазначила, що з якого приводу 14.10.2005 року ОСОБА_3 зверталась до ОСОБА_2 і чому потерпілій стало погано в приміщенні бактеріальної лабораторії Закарпатської обласної санітарно - епідеміологічної станції, їй не відомо. Про те, що ОСОБА_2 займається приватною практикою та виробляла в бактеріологічній лабораторії аутовакцини їй відомо зі слів останньої, однак вона ніколи не бачила, щоб ОСОБА_2 кому-небудь робила укол чи аутовакцини.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що з 1967 року він працює в Закарпатській обласній санітарно-епідеміологічній станції.

14.10.2005 року вранці він прийшов на роботу в відділ особливо небезпечних інфекцій Закарпатської обласної санітарно - епідеміологічної станції приблизно та почав займатися своєю роботою. В проміжок часу між дев'ятою та десятою годиною, він піднімався на другий поверх в приміщенні санепідемстанції та побачив, що завідуюча бактеріологічною лабораторію ОСОБА_5 кудись побігла, заглянувши в приміщення самої лабораторії, він побачив там декілька працівників Закарпатської облсанепідемстанції та невідомо йому молоді жінку, якій було погано, вона сиділа на стільці та повільно з нього сповзала. В цьому ж кабінеті він побачив ОСОБА_2, яка, як він знає, працює в Ужгородській районній санітарно-епідеміологічній станції та часто приходить в обласну санепідемстанцію. В руках у ОСОБА_6 він помітив якийсь балончик, остання просила невідому йому жінку відкрити рот і тоді він зрозумів, що ця жінка задихається і їй хочуть дати ліки. Він допоміг ОСОБА_6 відкрити рота молодій жінці за допомогою пластикового шпателю і ОСОБА_6 вприснула ліки в порожнину рота. В цей момент до кабінету зайшла медсестра, якої він раніше ніколи не бачив та сказала, що в неї при собі нема ніяких ліків, щоб надати першу медичну допомогу, та пішла. Через якусь мить, до кабінету зайшов молодий чоловік, як він зрозумів, що був чоловік молодої жінки, який почав питати у неї що з нею трапилося, однак вона не відповідала. Тоді він допоміг молодому чоловікові винести жінку на вулицю, де була карета дитячої швидкої допомоги, яка приїхала до санепідемстанції, щоб забрати якісь аналізи.

В цей же час у двір Закарпатської обласної санепідемстанції заїхала інша карета швидкої допомоги і вони поставили ОСОБА_3 до цієї машини, лікарі відразу розпочали надавати їй медичну допомогу, а саме вводили внутрівенно ліки, але він відчув, що потерпіла не дихає та почав робити їй штучне дихання. Після цього, на кареті швидкої допомоги ОСОБА_3 відвезли до лікарні.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що вона працює лаборантом бактеріологічної лабораторії Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічної станції.

14.10.2005 року знаходячи на своєму робочому місці, приблизно о дев'ятій годині ранку, вона почула голос ОСОБА_2, яка працює лікарем - бактеріологом в Ужгородській районній санітарно-епідеміологічній станції, яка спитала у їх завідуючої ОСОБА_5, як викликати карету швидкої допомоги.

Після цього, вона вийшла в коридор і зайшла в інший кабінет бактеріологічної лабораторії обласної санстанції, де побачила невідому їй молоду жінку, яка сиділа на стільці і якій було дуже погано. В той момент в кабінеті також знаходились, ОСОБА_5 і ОСОБА_2, яка сказала, що в даної невідомої їй молодої жінки приступ бронхіальної астми. Молода жінка, як стало пізніше це була ОСОБА_3, попросила зробити їй укол медичного препарату «Еуфілін», що нею і було зробила. Чоловік ОСОБА_3, який також заходив в кабінет, просив її вдихнути якісь ліки, однак потерпіла відмовилася.

В цей момент вона (ОСОБА_4.) вибігла на вулицю, де побачила карету швидкої допомоги, і вона поросила попросила лікарів з тієї швидкої допомоги піти у приміщення Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічної станції та допомогти ОСОБА_3, якій було погано. Однак, лікарі, які приїхали в кареті швидкої допомоги відповіли їй, що вони привезли аналізи і ніяких медикаментів та медичного устаткування з собою не мають. Повернувшись до приміщення бактеріальної лабораторії, вона побачила там їх працівника ОСОБА_7, який надавав потерпілій допомогу. Після цього, ОСОБА_7 разом з чоловіком потерпілої винесли останню до карети швидкої допомоги.

Свідок зазначила, що працівники бактеріологічної лабораторії Закарпатської обласної санітарно - епідеміологічної станції та інші особи не мають права робити маніпуляції, уколи в приміщенні станції, будь-які аутовакцини, лікарські препарати або лікарські засоби працівниками бактеріологічної лабораторії не виготовлялись.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що вона працює на посаді лікаря - хірурга в Ужгородській міській дитячій лікарні. В середині липня місяця 2005 року вона лікувала неповнолітнього ОСОБА_8, 1998 р.н., у якого було виявлено фурункул. В середині вересня 2005 року до неї повторно звернулися батьки ОСОБА_8, під час лікування у хлопчика було встановлено фурункульоз, масивне обсіменіння золотистого стафілококу. Даний діагноз було нею поставлено в тому числі на підставі аналізів посіву гною на флору і чутливість до антибіотиків, які проводилися в Закарпатській обласній санітарно - епідеміологічній станції за направленням.

Враховуючи такий стан хвороби у неповнолітнього нею було видане направлення в Закарпатську обласну санітарно - епідеміологічну станцію для проведення його вакцинації, оскільки вакцина для .лікування такої хвороби виготовляється саме в Закарпатській обласній санстанції. Вона не пам'ятає, щоб вказувала в направлені до якого саме лікаря необхідно там звернутись. Про обставини вакцинації матері неповнолітнього ОСОБА_3 свідок нічого пояснити не змогла.

Заслухавши показання підсудної ОСОБА_2, потерпілого та свідків, дослідивши в сукупності зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості суд вважає показання способом захисту, оскільки такі спростовуються зібраними на досудовому розслідуванні та дослідженими в ході судового слідства доказами:

Об 'єктом злочину передбаченого ст.140 КК України є життя та здоров'я особи, а також установлений порядок надання кваліфікованої медичної допомоги.

Об'єктивна сторона даного злочину закріплює три обов'язкові умови кримінальної караності неналежного виконання обов'язків медичним або фармацевтичним працівником: а) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником; б) якщо ця діяльність спричинила тяжкі наслідки для хворого; в) причинний зв'язок між діями винної особи і суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Надання медичної допомоги включає в себе діагностику (оцінку об'єктивних і суб'єктивних даних про стан здоров'я, вибір і прийняття рішення про лікування) та лікування (застосування різного роду процедур, проведення медикаментозної та іншої терапії, виконання хірургічних операцій тощо).

Злочин, передбачений ст.140 КК, може бути вчинений шляхом двох дій: невиконання або неналежного виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником. Під невиконанням слід розуміти невчинення ним певних дій при наданні лікарської допомоги хворому, які він повинен був вчинити. А під неналежним виконанням професійних обов'язків - вчинення необхідних дій не у повному обсязі чи вчинення не тих дій, які необхідно було вчинити (наприклад, поверхове проведення огляду хворого).

Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків є наслідком недбалого чи несумлінного ставлення до них, під яким слід розуміти погане, байдуже, без належної старанності, неуважне, неакуратне, халатне їх виконання

Обов'язковою умовою кримінальної караності неналежного виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником є причинний зв'язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Згідно записів медичної картки №11207/706 стаціонарного хворого на ім'я ОСОБА_3, остання була госпіталізована до Ужгородської центральної міської клінічної лікарні 14.10.2005 року о 10 год. Була доставлена швидкою допомогою з обласної санепідемстанції з діагнозом «Анафілактичний шок. Клінічна смерть» через 30 хв. після початку захворювання.

Діагноз при госпіталізації: «Клінічна смерть». «..10.00 відділення реанімації. Хвора доставлена ШМД минаючи приймальне відділення в стані клінічної смерті на фоні реанімаційних заходів бригадою ШМД. Об'єктивно: самостійне дихання відсутнє, серцева діяльність не визначається, тотальний ... аноз, зіниці D=S, розширені, атонія, арефлексія. Невідкладні заходи: 1) інтубація трахеї з ШВЛ, 2) венепункція з фармакологічною стимуляцією серця, 3) дефібриляція. Після 5-го сеансу електричної стимуляції серця - відновлення самостійної серцевої діяльності з поступовою стабілізацією гемодинаміки.... 12.30 - Діагноз: постреанімаційна хвороба. Мозкова кома 4... 13.40 - Діагноз: гостра токсикоалергічна енцефалопатія. Мозкова кома ІІІ. Стовбурні судоми.... Консіліум лікарів... Заключення:у хворої має місце стан після клінічної смерті, зумовленої анафілактичним шоком. Ефективна реанімація. Гостра постгіпоксична енцефалопатія...»

Згідно висновку комплексної судово-медичної експертизи №10 від 07.02.2007 року (т.1 а.с.168-178), з врахуванням акту судово-медичного дослідження трупа №22 від 27.01.2006 року (т.1 а.с.151-161), стало відомо, що смерть гр.ОСОБА_3, 1978 р.н., настала внаслідок постгіпоксичної енцефалоатії, що призвело до інтоксикації, дистрофікаційних змін внутрішніх органів, енцефалопатії, набряку та виявлення речовини головного мозку, що і стало безпосередньою причиною смерті її. Дана причина смерті підтверджується наявністю ділянок розм'якшення речовини головного мозку, дистрофічними змінами внутрішніх органів (серця, печінко, нирок), лівобічною плевропневмонією, набряком речовини головного мозку та виявлення борозди, щепленням її в потиличній ділянці, а також даними додаткових судово-гістологічних методів дослідження. Смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в 15.55 годин.

Як слідує з висновку повторної судово-медичної експертизи №129/08 від 08.09.2011 року, виконаної експертами Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, у ОСОБА_3 14.10.2005 року о 9 год. 25 хв. розвився патологічний стан, який без ненадання своєчасної невідкладної медичної допомоги обумовив різке погіршення стану здоров'я з настанням зупинки серця та дихання (клінічна смерть), розвитком в наступному постгіпоксичної енцефалопатії та поліогранної недостатності, які стали безпосередніми причинами смерті.

Встановити конкретну причину виникнення даного патологічного стану неможливо за відсутності відповідних об'єктивних судово-медичних даних (об'єктивних документальних даних, які підтверджують факт потрапляння сторонньої речовини до організму ОСОБА_3 безпосередньо перед початком різкого погіршення її здоров'я, відомостей про склад цієї речовини, шлях її введення, морфологічні особливості в місці введення, даних впливу інших зовнішніх факторів тощо). Але за умови, які містяться в показаннях свідків та обвинуваченої ОСОБА_2 в наданих матеріалах справи, тобто наявності факту внутрішньошкірного введення імуногенного матеріалу (« 0,05 мл. стафілококової аутовакцини») ОСОБА_3 за 5-7 хвилин до початку різкого погіршення стану її здоров'я, враховуючи її обтяжений алергологічний анамнез (хворіла на бронхіальну астму), наявність на момент вакцинації гнійного захворювання шкіри (фурункульозу) можливо припустити, що причиною виникнення вищевказаного патологічного стану у ОСОБА_3 явилась реакція гіперчутливості негайного типу на введення імуногенного матеріалу («стафілококової аутовакцини») у вигляді анафілактичного шоку з настанням зупинки серця та дихання (клінічної смерті), який без ненадання своєчасної невідкладної медичної допомоги обумовив розвиток в наступному постгіпоксичної енцефалопатії та поліорганної недостатності, які явились безпосередніми причинами смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність причинного зв'язку дій ОСОБА_2 при здійсненні нею своїх професійних обов'язків та наслідками, які настали для хворого (смерть ОСОБА_3.) При цьому, судом не може бути прийнято до уваги посилання підсудної на той факт, що ненадання ОСОБА_3 своєчасної медичної допомоги мало місце внаслідок приїзду карети швидкої допомоги без лікаря та необхідного обладнання.

З супровідного листа та талону до нього б/н (арк.2 медичної картки №11207/706) «діагноз лікаря швидкої медичної допомоги: Анафілактичний шок. Клінічна смерть (зіниці не реагують на світло).. Доставлений в лікарню УЦМКЛ реанімаційне відділення 14.10.2005 р. о 9 год. 50 хв. №виклику 21017, прийнятому о 9 год. 30 хв... Після прививки стало погано у хворої зупинилося серцебиття та дихання о 9 год. 25 хв. 14.10.2005 р.... лікувальні заходи, проведені бригадою СШМД: одночасно: закритий масаж серця, пальцева фіксація язика. Внаслідок явищ бронхоспазму - вентиляція легень «рот в рот» була унеможливлена. 1) Адреналін 1,0-0,18%+фіз.р-р 10,0-0,9% 2) Меатон 1,0-1%.. 3) Дексаметазон 2,0-0,04% 4) Еуфелін 5,0-2%+фіз.р-р 5,0-0,9%.. Після проведених дій стан хворої не покращився і хвора була транспортована в реанімаційне відділення УЦМКЛ», де їй була надана медична допомога. Тобто при виїзді катети швидкої допомоги на місце пригоди, в наявності у медичного персоналу били всі необхідні медичні препарати для надання першої медичної допомоги хворому.

Суд не може погодитись з твердженнями підсудної ОСОБА_2 та її захисника, що ОСОБА_2 не є спеціальним суб'єктом даного злочину, так як в момент проведення внутрішкірної проби ОСОБА_3 вона діяла як приватний лікар на основі ліцензії Міністерства охорони здоров'я на медичну практику, а не як лікар-бактеріолог Ужгородської районної СЕС, і посилання на Положення про бактеріальну лабораторію, Положення про лікаря-бактеріолога лікувально-профілактичної установи та її Посадову інструкцію є неправомірними.

Статтею 140 КК України закріплені ознаки спеціального суб'єкту. Це медичні та фармацевтичні працівники (лікарі незалежно від профілю, особи середнього медичного персоналу тощо), у тому числі ті, хто займається медичною та фармацевтичною як різновидами господарської діяльності. Відповідно до законодавства про охорону здоров'я фармацевтичні працівники є однією із категорій медичних працівників. Для кваліфікації за ст.140 не має значення, до якої категорії лікуючих лікарів належить винний: він безпосередньо обраний пацієнтом чи його призначено керівником закладу охорони здоров'я (підрозділу цього закладу). Медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.

З досліджених судом матеріалів слідує, що ОСОБА_2 з 02.08.2004 року працювала лікарем-бактеріологом Ужгородської районної санітарно-епідеміологічної станції з вищою категорією по контракту (т.1 а.с.95, 96). Окрім того, з серпня 2003 року ОСОБА_2 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, вид господарської діяльності «медична практика (бактеріологія)», про що свідчить ліцензія Міністерства охорони здоров'я України №628120 від 24.09.2003 року, строк дії ліцензії з 05.08.2003 р. по 05.08.2006 року (т.1 а.с.21).

Згідно договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №3 від 15.03.2002 року, укладеного між головним лікарем Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічної станції та приватним підприємцем, особі лікаря-бактеріолога ОСОБА_2 (т.1 а.с.303-308), остання для здійснення своєї медичної практики орендувала вбудовані приміщення в будинку облсанепідемстанції, площею 32,27 кв.м., розміщені за адресою м.Ужгород, вул.Собранецька, 96, на ІІ-му поверсі будівлі.

ОСОБА_2 будучи приватним підприємцем і здійснюючи свою медичну практику зі спеціальності «бактеріологія», одночасно займаючи посаду лікаря-бактеріолога Ужгородської районної СЕС, в свої роботі повна керуватися та дотримуватись вимог чинного законодавства України про охорону здоров'я та нормативно-правових актів, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію санітарно-епідеміологічної служби.

Згідно висновку повторної судово-медичної експертизи, проведеної експертами Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, №129/08 від 08.09.2011 року, та нормативних документів - наказів Міністерства охорони здоров'я України від 31.10.2000 року №276 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні» (наказ втратив чинність на підставі наказу №48 від 03.02.2006 року)та від 28.12.2002 року №500 «Про затвердження примірних положень в бактеріологічній системі МОЗ України» бактеріологічні лабораторії лікувально-профілактичних закладів є діагностичними підрозділами та призначені для проведення діагностичних мікробіологічних (бактеріальних, серологічних, вірусологічних, паразитологічних) та санітарно-бактеріологічних досліджень. Для виконання будь-яких лікувально-профілактичних заходів (щеплень, введення вакцин тощо) приміщення бактеріологічних лабораторій не пристосовані та не обладнані.

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 року №336 «Про затвердження Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників» вимог щодо виконання лікарями бактеріологічних лабораторій (бактеріологами) будь-яких лікувально-профілактичних заходів (щеплень, введення вакцини тощо) про здійсненні яких можливий ризик виникнення термінальних станів, що потребує надання невідкладної медичної допомоги, не передбачено. Тобто, лікар за спеціальністю «бактеріологія» не може виконувати будь-яких лікувально-профілактичних заходів (в т.ч. щеплень, введення вакцин тощо).

Вищезазначені вимоги нормативних документів ОСОБА_2 було проігноровано та порушено спеціальні правила, що регламентують проведення певних процедур (щеплень, введення вакцин тощо).

За технологічним призначенням (Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях), мікробіологічного профілю - ДСП 9.95-080-2002) в бактеріальній лабораторії не передбачено приміщень і не створено відповідних умов для здійснення лікувальних процедур, у т.ч. для ведення аутовакцин.

Згідно Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень в Україні, затверд. наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.10.2000 року №276 (наказ втратив чинність на підставі наказу №48 від 03.02.2006 року) щеплення мають здійснюватись у відповідно оснащених приміщеннях медичним працівником, який володіє заходами невідкладної допомоги у випадку розвитку поствакцинальних реакцій і ускладнень.

Як слідує з аналізу показань підсудної ОСОБА_2 у разі настання поствакцинальних реакцій і ускладнень, вона як лікар, яка має тривалий досвід роботи (працювала терапевтом, шкільним лікарем, педіатром), має навики надання невідкладної медичної допомоги. Крім того, проба аутовакцини нею здійснювалась в приміщенні бактеріальної лабораторії Закарпатської обласної санепідемстанції до є аптечка, в якій зокрема знаходяться медичні препарати протишокової дії -еуфілін, адреналін тощо. Персонал, який працює в Закарпатської обласної СЕС має вищу або середню спеціальну медичну освіту, вони всі проходять підготовку на курсах, на яких читається курс з невідкладної медичної допомоги, тобто вони в будь-який час могли надати кваліфіковану медичну допомогу.

Дані обставини свідчать, що ОСОБА_2. при виконанні своїх професійних обов'язків, зокрема проведення внутрішньо шкірної проби стафілококової аутовакцини гр. ОСОБА_3 повинна була і могла усвідомити, що нею порушуються певні правила проведення процедур та можливість настання наслідків, однак не вважала їх суспільно небезпечними розраховуючи на свій багатий досвід роботи, рівень підготовленості, а також допомогу сторонніх осіб.

Аналізуючи в сукупності зібрані та досліджені докази, суд приходить до висновку, що вина підсудної ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України кваліфікуючими ознаками якого є - неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворої у вигляді її смерті - доведена повністю. Її дії - кваліфіковано вірно.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання підсудної, судом не встановлено.

Обираючи до підсудної ОСОБА_2 вид та міру покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної, як характеризуючі дані приймає до уваги її характеристику по місцю проживання та роботи (т.1 а.с.217, 218), раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась (т.1 а.с.219), з моменту вчинення злочину минуло більше семи років, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, що буде відповідати вимогам ст. 50 КК України.

Приймаючи до уваги, що злочин, який вчинила ОСОБА_2, у відповідності до ст.12 КК України кваліфікується, як злочин невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до двох років, з моменту його вчинення минуло більше 3 років, суд вважає, що необхідно постановити вирок із застосуванням п.2 ч.1 ст.49 КК України.

Відповідно до ч.5 ст.74 КК України особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 КК України.

Цивільний позов по справі - не заявлено

Судові витрати по справі - відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 49 ч.1 п.1, ст.74 ч.5, ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА _2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

В порядку ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного їй даним вироком покарання на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України - у зв'язку з закінченням строків давності.

Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд, до вступу вироку в законну силу, - залишити попередній.

Речові докази по справі:

- медичні картки стаціонарного хворого ОСОБА_3 №11207/706 на 106 арк. та №4250/228 на 13 арк.(т.1 а.с.149, 150) - залишити при матеріалах справи;

- гістологічні матеріали від трупа ОСОБА_3 (опечатані) - повернути до Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: Микуляк П.П.

Джерело: ЄДРСР 31507069

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!