ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2013 року № 826/5630/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобо-Тур-Сервіс»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС

про

визнання протиправними дій щодо проведення камеральної перевірки, визнання протиправними дій щодо складання Акта перевірки від 11.10.2012 р. № 358/1-22-70-31809343 та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2012 р. № 0005662270.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобо-Тур-Сервіс» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дій щодо проведення камеральної перевірки, визнання протиправними дій щодо складання Акта перевірки від 11.10.2012 р. № 358/1-22-70-31809343 та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2012 р. № 0005662270.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/5630/13-а, та призначено справу до судового розгляду.

В позовній заяві позивач просить суд:

- визнати протиправними (незаконними) дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби України щодо проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобо-Тур-Сервіс» (код ЄДРПОУ 31809343), за результатом якої складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 11.10.2012 року № 358/1-22-70-31809343;

- визнати протиправними (незаконними) дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби України щодо складення висновків зазначених в Акті від 11.10.2012 року № 358/1-22-70-31809343 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності по податку на додану вартість за жовтень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобо-Тур-Сервіс» (код ЄДРПОУ 31809343);

- визнати протиправними (незаконними) дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби України щодо складення Акту від 11.10.2012 року № 358/1-22-70-31809343 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку па додану вартість за жовтень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобо-Тур-Сервіс» (код ЄДРПОУ 31809343);

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби України № 0005662270 від 31.10.2012 р.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобо-Тур-Сервіс» (03127, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 120, корпус 1, код ЄДРПОУ 31809343) витрати зі сплати судового збору в сумі 118,50 гривень.

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на те, що у податкового органу не було законодавчо визначених підстав для проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобо-Тур-Сервіс», а також складення висновків зазначених в Акті перевірки від 11.10.2012 року № 358/1-22-70-31809343, та відповідно винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0005662270 від 31.10.2012 р.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

В судове засідання 16.05.2013 р. позивач не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 16.05.2013 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В наданих запереченнях відповідачем зазначено, що за наслідками проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ «Глобо-Тур-Сервіс» у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, внаслідок чого було завищено податковий кредит за жовтень 2010 року на суму 9 473,00 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується не визначення, а відповідно і не сплата контрагентом позивача Фірмою «Капітель Плюс» податкових зобов'язань по взаємовідносинах із позивачем в жовтні 2010 року, внаслідок чого відповідно було задано шкоди Державному бюджету, а також те, що з наявних матеріалів справи вбачається фіктивна діяльність такого контрагента позивача Фірми «Капітель Плюс», зокрема відсутність підприємства за його місцезнаходженням (місцем реєстрації), що відповідно унеможливлює отримання первинної документації на підтвердження товарності (фактичності) господарських операцій із позивачем, а також встановлення контролюючими органами відсутності факту реального товарного характеру господарських операцій між Фірмою «Капітель Плюс» та контрагентами.

На думку контролюючого органу матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача Фірми «Капітель Плюс», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини Фірмою «Капітель Плюс» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Зважаючи на не прибуття позивача в судове засідання 16.05.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 826/5630/13-а в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в порядку письмового провадження, позивач був повідомлений належним чином листом від 16.05.2013 р., що був отриманий останнім, докази чого містяться в матеріалах справи.

Так, 23.05.2013 р. позивачем та відповідачем через канцелярію суду були подані додаткові письмові пояснення із додатками.

Станом на 30.05.2013 р. інших документів від сторін по даній справі до суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобо-Тур-Сервіс» у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 11.10.2012 року № 358/1-22-70-31809343, згідно висновків якого позивачем порушено вимоги п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено податковий кредит за жовтень 2010 року на суму 9 473,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 31.10.2012 р. № 0005662270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11 841,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 9 473,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 368,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем до контролюючих органів вищих інстанцій зазначеного Акта перевірки та винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані Акт та рішення - без змін.

Однак, вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки, складання висновків Акта перевірки від 11.10.2012 року № 358/1-22-70-31809343, а також винесення податкового повідомлення-рішення від 31.10.2012 р. № 0005662270, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади (в даному випадку податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно п. 86.2 Податкового кодексу України , за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Зважаючи на зазначені норми податкового законодавства, що регулюють порядок проведення камеральних перевірок платника податків, суд вважає безпідставними посилання позивача на недотримання податковим органом строку в межах якого може проводитись така перевірка, оскільки будь які перевірки платників податків можуть проводитися в межах 1095 днів з моменту декларування платником податків своїх податкових зобов'язань перед Державним бюджетом.

Так, зазначена камеральна перевірка даних, задекларованих ТОВ «Глобо-Тур-Сервіс» у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2010 року була проведена відповідачем 11.10.2012 року (Акт від 11.10.2012 року № 358/1-22-70-31809343), а отже в межах 1095 днів, що встановлено Податковим кодексом України.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку порушень з боку контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ «Глобо-Тур-Сервіс» у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, за наслідками якої був складений Акт від 11.10.2012 року № 358/1-22-70-31809343, - не було, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Згідно податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, поданої до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС ТОВ «Глобо-Тур-Сервіс» встановлено, що ТОВ «Глобо-Тур-Сервіс» задекларовано податковий кредит за наслідками правовідносин із Фірмою «Капітель Плюс» (код за ЄДРПОУ 31095815) на суму ПДВ 9 473,00 грн., та на зазначену суму ПДВ 9 473,00 грн. у ТОВ «Глобо-Тур-Сервіс» є відхилення у задекларованих сумах податкового кредиту між податковими зобов'язаннями, задекларованими Фірмою «Капітель Плюс», а саме те, що контрагентом позивача Фірмою «Капітель Плюс» податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2010 року у сумі 9 473,00 грн. не декларувалися, та відповідно не були сплачені до Державного бюджету.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем від ДПІ у м. Сімферополі було отримано Акт від 11.04.2012 року № 38/22/31095815 про неможливість проведення зустрічної звірки Фірми «Капітель Плюс» ЄДРПОУ 31095815 (контрагента позивача) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Так, згідно даного Акта перевірки встановлено, що відповідно до отриманої постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України ОСОБА_5 від 02.04.2012 року, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, вбачається, що: «Кримінальна справа № 69-0146, порушена відносно директора ТОВ «Союз КДС» (код ЄДРПОУ - 24039320) ОСОБА_6 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України та відносно директора ТОВ БВП «Строитель - плюс» ОСОБА_7 (що також був директором Фірми «Капітель Плюс» ЄДРПОУ 31095815 - контрагента позивача), фізичних осіб ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11. ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_15 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_6 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також: пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_6, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України.

Також, в ході проведення зазначеної перевірки не було встановлено факту передачі товарів (послуг) від Фірми «Капітель Плюс» (код ЄДРПОУ 31095815) до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Зважаючи на таке контролюючим органом було зроблено висновок про те, що контрагент позивача Фірма «Капітель Плюс» здійснювала діяльність спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Як зазначив відповідач, у зв'язку з тим, що перевіркою Фірми «Капітель Плюс» встановлено відсутність фактичної поставки товарів (робіт, послуг), відсутні правочини між Фірмою «Капітель Плюс» та контрагентами як такі, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (ст. 234 Цивільного Кодексу України), а тому первинні документи по контрагенту Фірма «Капітель Плюс» не можуть братися до уваги, оскільки фактично не підтверджують реальності господарських операцій.

Крім того, як вбачається з Акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача Фірми «Капітель Плюс», в останнього були відсутні будь-які матеріальні та трудові ресурси (основні засоби, складські приміщення, устаткування, транспорт, робочий персонал), що відповідно були необхідні для здійснення основного задекларованого виду діяльності - будівництва будівель, а також виду діяльності, що був передбачений договірними відносинами із позивачем - надання туристичних послуг (хоча такий вид діяльності не відноситься до задекларованих видів діяльності Фірми «Капітель Плюс»), а відповідно, в даному випадку, позивачем не було надано допустимих доказів на підтвердження фактичності (реальності) таких господарських взаємовідносин із Фірмою «Капітель Плюс», яка за місцем своєї реєстрації не знаходиться, жодних матеріальних та трудових ресурсів не має, та проти директора якої порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, із внесеними змінами та доповненнями, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою длябухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійсненні господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Згідно з п. 2.4, п. 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Відповідно до п. 2.5 Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 8 Закону від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПС України від 30 травня 1997 року № 165, визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи практику Верховного суду України, а саме відповідно до постанови від 05.03.2012 р. де зазначено, у випадку якщо особи заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, то виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Таким чином, сама лише наявність податкових накладних, виписаних від імені контрагентів не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Проте, як було встановлено за наслідками перевірки позивача, ні одна з вищевказаних норм не має відображення в податковому обліку підприємства, а саме, позивачем до перевірки не було надано підтверджуючих документів стосовно надання контрагентом Фірмою «Капітель Плюс» туристичних послуг (що фактично не відноситься до задекларованих видів діяльності такого підприємства), у якого в свою чергу були відсутні матеріальні та трудові ресурси (основні засоби, складські приміщення, устаткування, транспорт, робочий персонал), таке підприємство за місцем його реєстрації не знаходиться, що відповідно унеможливлює отримання від останнього документів на підтвердження реальності господарських операцій із позивачем, та відносно директора такого підприємства було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України, при досудовому слідстві по якій ОСОБА_7 зазначив, що діяльності в якості директора Фірми «Капітель Плюс» не вів, первинних документів не підписував, та нікого на це не уповноважував.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Однак, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, його контрагент Фірма «Капітель Плюс» та її посадові особи за місцем реєстрації не знаходяться, а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу виконувати роботи та надавати послуги з будівництва будівель та туристичні послуги.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем його реєстрації контрагент позивача Фірма «Капітель Плюс» не знаходиться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема із позивачем) від останнього отримати не можливо.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», позивачем не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Крім того, законодавцем передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту)/та (або) формуванням валових витрат (що відповідно зменшує суму чистого доходу з якого нараховується податок на прибуток) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку (сплатою контрагентом податкових зобов'язань до бюджету).

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними доказами заперечено позивачем, його контрагентом Фірмою «Капітель Плюс» не було задекларовано та відповідно не було сплачено податкових зобов'язань по взаємовідносинах із позивачем в жовтні 2010 р. (додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 р.), внаслідок чого відповідно було завдано шкоди Державному бюджету, оскільки позивачем до складу податкового кредиту було включено суму ПДВ в розмірі 9 473,00 грн., що фактично його контрагентом Фірмою «Капітель Плюс» до Державного бюджету сплачена не була.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та Фірмою «Капітель Плюс» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом Фірмою «Капітель Плюс» завдали шкоди інтересам Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом Фірмою «Капітель Плюс» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність вчинених ним дій щодо проведення камеральної перевірки та складання Акта перевірки від 11.10.2012 р. № 358/1-22-70-31809343, а також правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.10.2012 р. № 0005662270.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя : Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 30.05.2013 р.