ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 травня 2013 року № 826/5842/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі Старець І.В., вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про

визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Кікалов В.І.

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якому просив визнати дії відповідача неправомірними щодо відмови в задоволенні заяви про відшкодування коштів за вкладами його батька ОСОБА_3 в АБ «Банк регіонального розвитку»; поновити позивачу строк для звернення до фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язати відповідача прийняти в позивача заяву про відшкодування коштів за вкладами його батька ОСОБА_3 та зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу кошти за вкладами батька позивача ОСОБА_3, які знаходились в АБ «Банк регіонального розвитку».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно відмовлено у виплаті позивачу відшкодування за вкладом його батька, оскільки строк звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за отриманням відшкодувань коштів за вкладами пропущений з поважних причин та не по вині позивача.

Ухвалою суду від 23.04.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, справа призначена до судового розгляду на 20.05.2013 року.

В судовому засіданні 20.05.2013 року позивач позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивачем обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за отриманням відшкодування за вкладом, оскільки відповідно до частини 5 статті 32 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», (який діяв до 22.09.2012 роки) строк позовної давності по зверненнях вкладників становив три роки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Правові , фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі-Закон) встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Управління поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду (частина 1 статті 11 Закону).

Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в статті 12 Закону. Зокрема, відповідно до пунктів 2, 4 частини 3 цієї статті виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Статтею 27 Закону врегульовано порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Так, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Водночас, у відповідності з частиною 6 цієї статті, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону.

Відповідно до частини 5 цієї статті, протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Відповідно до пункту 9 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за №1548/21860, для отримання коштів вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування. Рекомендована форма заяви наведена в додатку 11 до цього Положення.

Згідно зі статтею 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною (частина 2 статті 1060 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

З метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України було прийнято Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до частини 1статті 26 цього Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Зобов'язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої пунктом 4 частини 1 статті 52 цього Закону.

Разом з тим, гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів на вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Такі випадки встановлені частиною 4 статті 26 Закону.

Судом встановлено, що 22 лютого 2013 року у відповідності з наведеними вимогами та за встановленою Положенням формою позивачем, ОСОБА_1 подано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заяву щодо виплати відшкодування за вкладом ОСОБА_3, який являється його батьком, у АБ «Банк регіонального розвитку».

Право на звернення з даною заявою підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, у відповідності до якого державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Палажій Г.В. посвідчено, що спадкодавцем зазначеного у цьому свідоцтві майна, зокрема, грошового вкладу з відповідними відсотками, що знаходяться у Залізничному відділенні Львівської філії акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є його син ОСОБА_1.

Проте, за результатами розгляду вказаної заяви позивачем отримано лист-відповідь, в якому зазначено, що у зв'язку з ініціюванням процедури ліквідації АБ «Банк регіонального розвитку» (постанова Правління Національного банку України № 713 від 02.12.2009) Фонд здійснював виплати гарантованої суми відшкодування у межах встановленого на вказану дату її граничного розміру. Рішенням від 21.08.2012 № 27 про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, до 200 000,00 грн. та поширення його дії на банки, що перебувають у стадії ліквідації на день прийняття цього рішення. Повідомлено, що відповідно до зазначеного рішення вкладники банків, в тому числі АБ «Банк регіонального розвитку», мали право звертатися до Фонду за отриманням відшкодувань коштів за вкладами, включаючи відсотки, до 31 грудня 2012 року.

Крім того, відповідач вказував на те, що у серпні 2012 року закінчився 3-річний термін позовної давності за зверненнями вкладників, визначений статтею 32 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб».

За наведених в листі обставин відповідач відмовив позивачу у відшкодуванні вкладу його батька.

Суд з такою позицією відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Положеннями статті 268 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється.

Зокрема частинами 1, 2 даної статті визначено що позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом, а також на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.

Крім того, положення Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», на які посилається відповідач, 22.09.2012 року втратив чинність з набранням чинності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», норми якого не містять жодних застережень щодо строків звернення за вкладами.

До того ж, як зауважив позивач, а відповідач не спростував, при зверненні до фонду позивачем були надані документи, які підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення за вкладом і унеможливлювали звернення позивача раніше.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

З огляду на викладене суд вважає дії відповідача щодо відмови в задоволенні заяви позивача про відшкодування коштів за вкладами його батька ОСОБА_3 неправомірними.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Так, позивач крім визнання дій відповідача неправомірними щодо відмови в задоволенні заяви про відшкодування коштів за вкладами батька ОСОБА_3 і зобов'язання відповідача прийняти в позивача заяву про відшкодування коштів за вкладами його батька ОСОБА_3 та зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу кошти за вкладами батька позивача ОСОБА_3, просив суд поновити позивачу строк для звернення до фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Проте, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень

З огляду на викладене, суд не наділений повноваженнями поновлювати позивачу строк для звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та встановлювати порядок прийняття заяв і відшкодування коштів, а тому відмовляє в задоволені цих вимог, в межах, викладених в позові і вважає за доцільне, зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії щодо відшкодування коштів за вкладами батька позивача - ОСОБА_3.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відмови в задоволені заяви ОСОБА_1 про відшкодування коштів за вкладами батька позивача - ОСОБА_3 з підстав, викладених в листі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 02-036-2357/13 від 28.03.2013 року.

Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії щодо відшкодування коштів за вкладами батька позивача - ОСОБА_3.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Постанова складена в повному обсязі та підписана 21.05.2013 року.