Пр 2-а/621/62/13

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.05.2013 року м. Зміїв

Суддя Зміївського районного суду Харківської області Вельможна І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про оскарження дій суб'єкта владних повноважень, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2013 року представник позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області (далі - УПФУ у Зміївському районі) в якому просить визнати протиправним прийняття відповідачем розпорядження №127297 від 14.02.2013 року; скасувати розпорядження №127297 від 14.02.2013 року; зобов'язати управління Пенсійного Фонду України у Зміївському районі Харківської області негайно поновити виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області по справі №2-а-178/09 від 28.05.2009 року; зобов'язати управління Пенсійного Фонду України у Зміївському районі Харківської області утриматись від вчинення будь-яких дій, які суперечать постанові Зміївського районного суду Харківської області по справі №2-а-178/09 від 28.05.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що наприкінці квітня 2013 року ОСОБА_1 отримала копію розпорядження №127297 від 14.02.2013 року згідно до якого УПФ України в Зміївському районі Харківської області повністю припинило виконувати рішення Зміївського району Харківської області, яким вирішено спір про розмір належних їй, як інваліду ЧАЕС пенсій та виплачує пенсію у значно меншому розмірі ніж це затверджено постановою суду, яка набрала законної сили. В усному порядку ОСОБА_1 було роз'яснено, що УПФ України у Зміївському районі Харківської області діє на виконання норм Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» №5515-VI від 06 грудня 2012 року, який нібито в прикінцевих положеннях вніс зміни до статей 20,21,22,23,30,31,37,39,48,50,51,52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких вони застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету Українм на 2013 рік. Такі дії відповідача ОСОБА_1 вважає протиправними, оскільки постановою Зміївського районного суду Харківської області по справі №2-а-178/09 від 28.05.2009 року встановлено обов'язок сплачувати розмір пенсії, що визначений судовим рішенням. ОСОБА_1 просила задовольнити її адміністративний позов у повному обсязі.

У поданому до суду письмовому запереченні представник відповідача Гончаренко В.І. просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на те, що ОСОБА_1, отримує пенсію як інвалід ЧАЕС 2-ї групи з 10 березня 1993 року, відповідно до норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Пенсія інвалідам ЧАЕС виплачується тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно рішення Зміївського районного суду від 28 травня 2009 року по справі № 2-а-178/09 УПФУ в Зміївському районі зобов'язано здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року.

19 червня 2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", згідно якого Прикінцеві положення Закону "Про Державний бюджет" доповнено пунктом 4, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39,50,51,52,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Враховуючи положення вищевказаного Закону України і на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року, органи ПФУ сплачували до 31 грудня 2011 року інвалідам ЧАЕС., в т.ч. і ОСОБА_1, основну і додаткову пенсії в розмірах, встановлених пунктом 1 цієї постанови.

3 1 січня 2012 року ОСОБА_1, як інваліду ЧАЕС 2-ї групи, пенсія перерахована у відповідності до п. З Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" і постанови КМУ від 23 листопада 2011року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, визнано конституційним пункт 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року № 2857-VI з наступними змінами.

З 1 січня 2013 року пенсія ОСОБА_1 перерахована у відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік".

Рішенням Конституційного суду України від 25 січня 2012 року № З-рп/2012 (пункт 2 резолютивної частини) визнано повноваження Кабінету Міністрів України щодо регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законі в України.

Крім того зазначено, що звернення позивачки до суду з даними позовними вимогами фактично с невиконанням відповідачем рішення Зміївського районного суду Харківської області від 28 травня 2009 року по справі № 2-а-178/09. Звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою про зобов 'язання визнати протиправними дії відповідача по зменшенню їй пенсі (фактично - виконання рішення суду), позивач, таким чином, порушила питання, що стосується здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, порядок розгляду якого визначені ст.267 КАС України.

Стаття 267 КАС України встановлює повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання.

Згідно ч. 9 ст. 267 КАСУ, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Така заява подається протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред 'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду. У разі відповідності заяви вимогам, визначеним в статті 267 КАС України, вона підлягає розгляду та вирішенню судом протягом десяти днів з дня її отримання. В іншому випадку вона ухвалою суду повертається заявнику.

Стаття 267 КАС України, встановлює повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає загальні та спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають в розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державиі а виконавців. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 181 КАСУ. Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 267 КАСУ, зокрема, до них належать: зобов 'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладання штрафу за невиконання судового рішення та ін.

Позивач, звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом, фактично просить зобов'язати відповідача негайно прийняти розпорядження щодо проведення перерахунків пенсії відповідно до постанови Зміївськсго районного суду від 28 травня 2009 року по справі № 2-а-178/09, тобто, виконати рішення суду, яке вже набрало законної сили і повинно виконуватися відповідачем без ухвалення будь-яких додаткових судових рішень (статті 14 та 255 КАСУ). Суд першої інстанції не вправі зобов 'язувати відповідача виконувати рішення суду, яке і так є обов 'язковим до виконання для осіб, які беруть участь в справі. Чинним законодавством не передбачено права суду приймати рішення про зобов'язання виконувати інше рішення суду. Згідно ст. 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Просили відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, вважаю, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що постановою Зміївського районного суду Харківської області від 28.05.2009 року по справі № 2-а-178/09, зобов'язано УПФ України у Зміївському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, встановивши основну щомісячну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальних пенсій за віком, розраховуючи з встановленої мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», діючого на момент нарахування пенсії з 22 травня 2008 року.

Зі змісту виконавчого листа №2-а-178/09 виданого Зміївським районним судом Харківської області на виконання постанови від 28.05.2009 року, вказаним судовим рішенням був вирішений спір щодо розміру пенсії, який мав нараховуватися та виплачуватися у 2008 році. / а.с.4/

Згідно розпорядження №127297 від 14.02.2013 року управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 року. /а.с. 7/

Таким чином, оскаржуване розпорядження не впливає на розмір пенсії, яка належала до виплати ОСОБА_1 у 2008 році відповідно до зазначеного судового рішення, а зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається, що внаслідок прийняття оскаржуваного розпорядження відбулося зменшення розміру пенсії порівняно з тим, який виплачувався позивачці станом на 31.12.2012 року.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання управління Пенсійного Фонду України у Зміївському районі Харківської області негайно поновити виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області по справі №2-а-178/09 від 28.05.2009 року та зобов'язання управління Пенсійного Фонду України у Зміївському районі Харківської області утриматись від вчинення будь-яких дій, які суперечать постанові Зміївського районного суду Харківської області по справі №2-а-178/09 від 28.05.2009 року, слід зазначити наступне:

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У своєму рішенні № 3-рп від 25.01.2012 року Конституційний Суд України зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень, в той час, коли Конституцією України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділом ІІ Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.02.2008 року № 5-5, із змінами, внесеними згідно з Постановами Правління Пенсійного фонду № 20-1 від 29.10.2012 року, визначені основні завдання, функції, права та обов'язки Управління.

Відповідно до п. п. 13 п. 2.4 цього Положення, Управління має право у межах своєї компетенції розпоряджатися майном і коштами Фонду в межах затвердженого кошторису видатків. Управління має також інші права, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п. 2.5 цього Положення, Управління зобов'язане у процесі своєї діяльності суворо додержуватися вимог чинного законодавства, законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах від 30.04.2002 року № 8-2 у своїй діяльності управління керується Конституцією України та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства соціальної політики України, дорученнями Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України, його першого заступника та заступника, наказами Фонду та постановами правління Фонду, дорученнями Голови правління Фонду, актами Ради Міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та наказами регіональних управлінь.

19 червня 2011 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог вищезазначеного Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року.

У зв'язку з викладеним, у 2011 році пенсійні виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі й ті, розмір яких встановлено на виконання судових рішень здійснювали у розмірах, визначених постановою від 06.07.2011 року № 745.

Прийнятим 26.12.2011 року рішенням Конституційного Суду України № 20- рп/2011 у справі за конституційними поданнями щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» вищезазначені норми визнані такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).

Аналогічна ситуація склалась і у 2012 році у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік».

Пунктом 3 прикінцевих положень цього Закону визначено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

На виконання вищезазначеного Закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.01.2012 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 визначено, що при розгляді справ суди повинні керуватись принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Пунктом 4 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» також встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

У Рішенні від 27.11.2008 року № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету Конституційний Суд України зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Отже, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України в системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22 та статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який розробляє проект закону про Державний бюджет України на наступний рік і подає його до Верховної Ради України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання. Ефективне здійснення Кабінетом Міністрів України цих повноважень є основою для вжиття ним заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, проведення політики у сфері соціального захисту, фінансової та податкової політики.

Така політика базується на передбачених у законодавстві державних соціальних стандартах та державних соціальних гарантіях. Згідно з Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України.

У Рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України також зауважив, що невід'ємною складовою правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері.

Конституційний Суд України виходить з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 23.07.2011 року визначено мінімальний розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, та щомісячних додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановами Кабінету Міністрів України № 69 від 08.02.2012 року та № 101 від 11.02.2013 року затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2012 рік та 2013 рік відповідно, якими передбачені видатки: за рахунок власних надходжень - на пенсійне забезпечення осіб, пенсія яким призначена згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; пенсійне забезпечення осіб, пенсія яким призначена згідно з іншими законодавчими актами в частині, що не перевищує розміру трудової пенсії за віком, на яку особа має право відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; виплату різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників, що відшкодовується за рахунок коштів не бюджетних підприємств і установ; виплату доплати відповідно до Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни»; пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу в частині, що не перевищує розмір трудової пенсії; пенсійне забезпечення осіб, які проживають за кордоном, та іноземних пенсіонерів; розрахунково - касове обслуговування та плату за підкріплення готівкою виплати пенсії і грошової допомоги; керівництво та управління у сфері пенсійного забезпечення; виготовлення свідоцтв загальнообов'язкового державного соціального страхування та пенсійних посвідчень; виготовлення бланків, виплатних відомостей для виконання функцій з призначення та виплати пенсій; створення програмно - технічного забезпечення системи інформаційно - аналітичної підтримки органів Пенсійного фонду України; створення та впровадження автоматизованої системи Накопичувального фонду загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; за рахунок коштів Державного бюджету України - на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами; за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

На підставі вищевикладеного та враховуючи, що, оскільки, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України та всіма органами, то відповідач діяв у межах своїх повноважень у спосіб, встановлений ст. 19 Конституції України.

Порядок виконання судового рішення регулюється статтею 257 КАС України. Відповідно до пунктів цієї статті у разі необхідності спосіб, строк і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Крім того, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, закон надає право на примусове виконання рішення суду особі, на користь якої ухвалено рішення, в межах виконавчого провадження.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, встановлено статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження».

Стаття 181 КАС України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.

Системний аналіз вказаних статей дає підстави для висновку, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої в примусовому порядку виконується рішення суду. У випадку, якщо особа вважає, що протиправними діями боржника або державного виконавця при виконанні рішення порушуються її права, остання має право захищати свої права в порядку, встановленому чинним законодавством (зокрема, в порядку статті 181 КАС України).

При цьому чинне законодавство не передбачає такого способу захисту в межах виконавчого провадження як звернення до суду з позовом про зобов'язання виконати рішення суду, оскільки у цьому випадку відбувається нашарування судових рішень, що не призводить до ефективного захисту прав осіб.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов заявлено без відповідних правових підстав, а тому він не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись: рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 року, від 25.01.2012 року, Указом Президенту України від 06.04.2011 року № 384/2011 «Положення «Про Пенсійний Фонд України», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2013 рік», ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», ст. ст. 160 - 163 КАС України, - ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про оскарження дій суб'єкта владних повноважень, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя :