ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/85928/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді

Головчук С.В. (суддя-доповідач),

суддів

Пасічник С.С.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 29 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 27 липня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Житомирській області про визнання дій неправомірними,

в с т а н о в и л а:

У липні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії. Позивач зазначив, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення та відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на доплату в розмірі 2 мінімальних заробітних плат. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії у розмірі встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просив зобов'язати останнього нарахувати і виплатити вказану доплату до пенсії з 01 травня 2008 року по 30 червня 2009 року в сумі 15873,00 грн.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 29 вересня 2009 року, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 27 липня 2010 року, позов задоволено. Визнано дії ГУ ПФУ в Житомирській області по застосуванню постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 в частині визначення ОСОБА_4 розміру виплат згідно статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними. Стягнуто з ГУ ПФУ в Житомирській області на користь ОСОБА_5 доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення передбачені статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 травня 2008 року по 30 червня 2009 року в сумі 15873,00 грн.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано статтю 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не враховано положення Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ Житомирської області, є потерпілим від наслідків Чорнобильської АЕС 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданого 16 жовтня 2006 року та проживає на території, яка віднесена до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 місто Овруч Житомирської області віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищується на 2 мінімальні заробітні плати (стаття 39).

Згідно із підпунктом 9 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 № 107-VI внесені зміни до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», частини першу та другу якої замінено однією частиною такого змісту «Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Зміни, внесені підпунктом 9 пункту 28 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп/2008.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, право позивача на отримання підвищення до пенсії в розмірі 2 мінімальних заробітних плат, згідно зі статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягало поновленню з 22 травня 2012 року.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Кабінетом Міністрів України у 2009 році таке право використано не було, а тому вказані норми не підлягали застосуванню під час визначення розміру виплат, передбачених статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судами встановлено, що на виконання статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу УПФУ в Лугинському районі Житомирської області щомісяця виплачувалася передбачена цією статтею виплата в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вирішуючи цей спір, суди першої та апеляційної інстанцій з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

За таких підстав правильним є висновок судів щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати до пенсії в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.

Посилання скаржника на те, що законом не визначено які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, не приймаються колегією суддів, оскільки непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, доплата виплачується органами Пенсійного фонду України.

Разом з тим, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, безпідставно задовольнив позовні вимоги позивача з 01 травня 2008 року та необґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість в сумі 15873,00 грн, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд мав повноваження визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

На підставі наведеного, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 29 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 27 липня 2010 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_5 доплату в розмірі 2 мінімальних заробітних плат, передбачену статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22 травня 2008 року по 30 червня 2009 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

С.В. Головчук

Судді

С.С. Пасічник

Ю.К. Черпак