Справа 2-а-799/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2009 року м.Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді Сінгур В.О.

при секретарі Біндюг Л.М., розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Шостка про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги та поновлення пропущеного строку для звернення до суду

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, управління Пенсійного фондуУкраїни в м.Шостка, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і, відповідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, щомісячно, починаючи із січня 2006 року має право на отримання соціальної грошової допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але всупереч вимогам Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішенню Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп., управління Пенсійного фонду України в м.Шостка перерахунок пенсії не здійснило. Сума боргу складає 3726,70 грн.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилася, надавши суду письмову заяву про слухання справи в її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву про слухання справи у його відсутність та письмове заперечення проти позову. Суд з урахуванням наданих сторонами письмових заяв щодо розгляду справи в їх відсутність вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача та відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач у наданому суду запереченні просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Як зазначено у запереченні, Рішення Конституційного суду України стосувалось лише Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік Що стосується Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік”, то передбачалась поетапна, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, виплата допомоги, в порядку визначеному КМУ. Відповідач вважає, що в даному випадку порушень в частині виплати допомоги з боку управління Пенсійного фондуУкраїни в м.Шостка не було. Що стосується виплати коштів за період з 01.01.2007року до 09.07.2007 року, то в зазначений період діяли норми п.12. ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” і до 9 липня 2007 року не можуть бути застосовані.

Крім того відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснювати такі виплати особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому відповідач зазначив необгрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” оскільки розмір мінімальної пенсії за віком встановлений абзацом 1 ч.1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених цих законом.

Також відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст.99 КАС України.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус „дитини війни”, що також підтверджується пенсійним посвідченням № 596658 . ( а.с.10).

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається із заперечень наданих відповідачем суду, відповідач не може проводити виплати зазначеної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за відсутності коштів та невизначенності розрахункової величини.

Виходячи із встановлених обставин справи та дослідження доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарнтій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року до ст.110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку , визначеному КМУ за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни„ запроваджені не були.

Закони України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актом єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріорітету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Не має такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4з/п ( справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: ”конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього акту. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення виплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання державного бюджету в 2006 році.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплат до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст.71 п.12 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст.11 цього Закону було зупинено.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року за №6-рп/2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст.ст.29, 36ч.2, ст.56ч.2, ст.62ч.1, ст.66пп.7,9, 12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46,ст.71,ст.98,101,103,111 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71 України „Про державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст.11 цього закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України і не може бути оскарженим.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним судом України УПФ в м. Шостка повинен був нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення рішення щодо неконституційності п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, ця норма втратила чинність та не підлягає застосуванню. Отже відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України„ Про соціальний захист дітей війни”, нарахувати та здійснити позивачу відповідні виплати.

Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, текст ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції. ДІтям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки,встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарнтії їх соціального захисту” дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.

З 01.01.2008 року позивачу була нарахована та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № р/п2008 року, у справі за конституційним поданням Верховного Суду україни щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2 пункту 3 розділу 3 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік) та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.67 розділу 1, п.п.1-4,6-22,24-100 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано такими що не відповідає Конституції України ( є неконституційними) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.”

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року УПФ в м.Шостка повинен був нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2„Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно до чч.3,4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечності чи відсутності законодавства яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного закону, з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарнтії, встановленої, ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії передбаченої ст.6 „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача передбачені ст.6 Закону України„Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФ у м.Шостка, за місцем проживання позивача.

Суд відхиляє заяви відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФ в м.Шостка доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку та нархування пенсії замість органу якому надані такі повноваження.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФ в м.Шостка по невиконанню з 09.07.2007 року приписів ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-10, 167 КАСУ, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Закону України „Про соціальний захист дітей війни” ст.ст.1,3,21,64,152 Конституції України,

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Шостка про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги та поновлення пропущеного строку для звернення до суду задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Шостка щодо ненарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни – ОСОБА_1

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Шостка здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12. 2007 року та за 2008 рік з 22.05.2008 року, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду до Харківського адміністративного суду може бути подано впродовж 10 днів з дня її проголошення, а вразі складання постанови в повному обсязі – з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів через Шосткинський міськрайонний суд.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження судового рішення, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.О.Сінгур.