КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8816/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

25 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Безименної Н.В., Федотова І.В.

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2012 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Київської регіональної митниці про скасування повідомлень-рішень форми "Р" № 160, 161 від 19.06.2012, -

В С Т А Н О В И Л А:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці про скасування повідомлення-рішення форми «Р» № 160, 161 від 19.06.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2012 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказів Київської регіональної митниці № 459-К від 19.04.2012 та №503 від 08.05.2012 посадовими особами відповідача у термін з 10.05.2012 по 15.05.2012 проведена невиїзна документальна перевірка дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог законодавства України з питань митої справи при декларуванні товару за вантажними митними деклараціями (надалі ВМД) №100140004/2011/400288 від 16.03.2011, №100140004/2011/400641 від 24.03.2011.

За результатами перевірки складено акт невиїзної документальної перевірки дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи № Н/43/12/100000000/2692504173 від 15.05.2012.

З акту перевірки вбачається, що оскільки, Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2011 у справі №2а-16456/10/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, визнано протиправним та скасовано рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.2010 щодо встановлення квотування, то при митному оформленні сірників за кодом 3605000000 згідно з УКТЗЕД, незалежно від країни походження та експорту, необхідно було застосовувати спеціальні заходи у вигляді спеціального мита у розмірі 11,3% від митної вартості товару (рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №СП- 215/2009/4402-25 від 20.09.2009). Згідно висновку акту перевірки підприємцем не було сплачено спеціальне мито, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті мита на суму 47631,12 грн. та по сплаті ПДВ на суму 9526,22 грн.

На підставі акту перевірки митним органом прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 160 від 19.06.2012, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «спеціальне мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 47633,12 грн., з яких: 47631,12 грн. за основним платежем, 2,00 грн. - штрафні санкції;

- № 161 від 19.06.2012, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 9528,22 грн., з яких: 9526,22 грн. - за основним платежем, 2,00 грн. - штрафні санкції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем за ВМД № 100140004/2011/400288 від 16.03.2011 був задекларований товар: «сірники форм.2/3, арт.8с-1-02 ГОСТ 1820-2001» за кодом 3605 00 00 00 згідно з УКТЗЕД, виробник - ВАТ «Борисовдрев», країна виробництва - Білорусь.

Митне оформлення проводилось з урахуванням застосування квоти імпорту товару в Україну на підставі Спеціальної ліцензії №0061331СП000011 від 12.03.2011 (дійсна до 09.06.2011) виданої Міністерством економіки України та сертифікату про походження товару №7/932-2 (3124014) від 14.03.2011 виданого Міським відділенням Білоруської ТПП.

За ВМД №№100140004/2011/400641 від 24.03.2011 позивачем задекларовано товар «сірники «Балабановские» ТУ 5551-005-00401294-2005. Виробник - ЗАО «Плитспичпром». Країна виробництва - RU» за кодом 3605 00 00 00 згідно з УКТЗЕД.

Митне оформлення проводилось з урахуванням застосування квоти імпорту товару в Україну на підставі Спеціальної ліцензії № 0061330СП000033 від 04.01.2011 (дійсна до 03.04.2011) виданої Міністерством економіки України та сертифікату про походження товару RUUА № 0043002218 від 15.11.2010 р. виданого Калужською ТПП.

Відповідні Спеціальні ліцензії були видані позивачеві Міністерством економіки України на підставі рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.2010 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 №СП-215/2009/4402-25».

У період з 17.11.2010 по 23.12.2010, згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову, дію рішення Міжнародної комісії з міжнародної торгівлі № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.2010 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 № СП-215/2009/4402-25» було зупинено.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2011 у справі №2а-16456/10/2670, яке залишене без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, визнано протиправним та скасовано рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.2010 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 №СП-215/2009/4402-25».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність будь-яких доказів того, що позивач знав або міг знати про наявність наведених вище судових рішень, як і доказів офіційного їх опублікування у порядку, встановленому законом України, як то передбачено приписами статті 31 Митного кодексу України.

Судом першої інстанції вірно зазаначено, що відповідачем поданий лист Державної митної служби України №11/2-10.14/5285-ЕП від 30.03.2011 адресований начальникам регіональних митниць та начальникам митниць, з якого вбачається, що митні органи лише 30.03.2011 були повідомлені про ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, якою визнано протиправним та скасовано рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.2010 року. Тобто, на момент декларування позивачем товару за ВМД від 16.03.2011 та від 24.03.2011 ані митні органи ані сам позивач не були повідомлений про скасування відповідних квот.

На підставі пункту 19 ст.ст. 1, 42, 45, 54, 81, 86, 88 Митного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України № 80 від 01.02.2006, Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997, пункту 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що митний контроль здійснюється на стадії декларування товару і саме митний орган на цій стадії здійснює перевірку класифікації та кодування товару, правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що перевірка правильності класифікації товару за кодом 3605000000 згідно УКТЗЕД, правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та застосування пільг у їх сплаті за ВМД від 16.03.2011 №100140004/2011/400288 та за ВМД від 24.03.2011 №100140004/2011/400641 проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар та Спеціальних ліцензій на імпорт товарів від 04.01.2011 №0061330СП000033 (дійсна до 03.04.2011) та від 12.03.2011 № 0061331СП000011 (дійсна до 09.06.2011), виданих позивачеві Міністерством економіки України.

Судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що будь - які зауваження щодо правильності заповнення ВМД, класифікації та кодування товару, правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті під час митного оформлення були відсутні, документи, які були подані позивачем у митного органу сумнівів не викликали.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, товар, заявлений позивачем до митного оформлення згідно ВМД від 16.03.2011 №100140004/2011/400288 та ВМД від 24.03.2011 № 100140004/2011/400641, пропущено на митну територію України.

Отже, оформлення відповідачем зазначених ВМД свідчить про надання позивачеві права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує його права та обов`язки щодо здійснення ним відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Виходячи з правового аналізу норм п. 12, п. 14, п. 35 ст. 1, ст.ст. 3, 40, 70, 72 Митного кодексу України, п. 46.1 ст. 46, п. 54.1 статті 54, п. 57.1 ст. 57, ст. 81 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що митна декларація жодних податкових зобов'язань не визначає, а є лише підставою для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики та подальшого нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

В силу приписів підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» №2097-XII від 05.02.1992 відповідальним за нарахування податкових зобов`язань з ввізного мита, що нараховується на товари та інші предмети безпосередньо при їх ввезенні на митну територію України, є митний орган.

Згідно з приписами пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України вбачається, що у разі, якщо податкове зобов'язання, визначене контролюючим органом, є узгодженим, платник податків зобов'язаний його погасити.

Відповідно до пунктів 56.1, 56.2, 56.3, 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Протягом зазначеного строку сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

В силу підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Митний орган здійснив розмитнення товару позивача та визначив ставку ввізного мита у розмірі 0%.

Жодних скарг з приводу визначення коду товару чи ставки податку з боку платника податків як в порядку адміністративного оскарження, так і в судовому порядку не подавалось.

Таким чином, податкове зобов'язання з ввізного мита за ставкою 0% під час митного оформлення товару на підставі зазначених вище ВМД вважається узгодженим в силу закону.

Суд першої інстанції вірно не приймав до уваги посилання митного органу на правомірність визначення податкового зобов'язання на підставі вимог підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог вказаної вище норми, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Тобто, підставою для її застосування є виявлені факти заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

У митних деклараціях податкові зобов'язання платником податків не визначаються, а особою, обов'язок щодо визначення податкових зобов'язань під час здійснення митного оформлення в силу закону покладається на митний орган.

Повторного визначення податкових зобов'язань контролюючим органом закон не допускає.

Статтею 16 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» встановлено, що якщо зростання обсягу імпорту в Україну відбувається у таких розмірах та (або) у такі строки або на таких умовах, що заподіюється або існує загроза заподіяння значної шкоди, з метою захисту національних інтересів Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (Комісія) може прийняти рішення про застосування таких спеціальних заходів: запровадження режиму квотування імпорту в Україну, що є об'єктом спеціального розслідування, з визначенням обсягів квот та порядку їх розподілу; установлення спеціального мита щодо імпорту в Україну, який є об'єктом спеціального розслідування.

Встановлене Комісією спеціальне мито сплачується імпортером товару в Україну незалежно від інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються при імпорті в Україну. Квотування імпорту в Україну товарів, які є об'єктом спеціальних заходів, здійснюється шляхом видачі Міністерством спеціальних ліцензій.

29.09.2009 Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі прийняте рішення "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту", яким застосовано спеціальні заходи щодо імпорту в Україну товару "сірники, крім піротехнічних виробів товарної позиції 3604, що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом 3605 00 00 00 шляхом запровадження строком на 3 роки спеціального мита у розмірі 11,3 %.

25.10.2010 Комісією прийняте рішення № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.2010, згідно з яким Комісією переглянуто вжиті нею спеціальні заходи, та вирішено застосувати спеціальні заходи шляхом запровадження строком на 2 роки квотування імпорту в Україну товару.

Згідно рішення Комісії № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.2010, квотування імпорту в Україну товару здійснюється шляхом видачі Міністерством спеціальних ліцензій. Митне оформлення товару здійснюється на підставі спеціальної ліцензії, виданої відповідно до наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 232 від 01.08.2002 та встановлено, що імпорт в Україну товару має супроводжуватися поданням спеціальної ліцензії та сертифіката походження.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції митне оформлення товару здійснюється не на підставі рішення Комісії № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.2010, яке у подальшому було скасовано, а на підставі відповідної ліцензії, яка була видана на виконання вказаного рішення.

Позивачем у встановленому порядку отримані Спеціальні ліцензії на імпорт товарів від 04.01.2011 №0061330СП000033 (дійсна до 03.04.2011) та від 12.03.2011 №0061331СП000011 (дійсна до 09.06.2011).

Будь-які докази того, що строк дії Спеціальних ліцензій позивача під час митного оформлення товару закінчився, вказані ліцензії були зупинені, скасовані, припинені або анульовані відсутні.

За наведених обставин колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку, що донарахування Київською регіональною митницею податкового зобов`язання за платежем спеціальне мито на товари, що ввозяться на територію України та податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України, здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для скасування податкових повідомлень рішень №160, 161 від 19.06.2012.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що безспірне списання коштів з рахунків Київської регіональної митниці на користь ФОП ОСОБА_2 буде вважатись бюджетним правопорушенням, оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції у відповідності до ст. 94 КАС України, п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 30.04.2013.

Головуючий -суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Н.В. Безименна

І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Федотов І.В.