ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2013 р.

Справа № 5/5025/1327/12

Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів Смаровоза М.В. та Шпака В.О. під головуванням судді Грамчука І.В. при секретарі судового засідання Налуцишині Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю"Стеллар-Логістік" м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен Карго" м.Хмельницький

про стягнення 35519,59 грн. вартості пошкодженого товару, 88,83 грн. комісії банку за переказ коштів в розмірі 0,25% від суми переказу, 120 грн. комісії банку за проведення розрахунків клієнтів по списанню безготівкових коштів через рахунки НОСТРО, 50 грн. комісії за використання SWIFT

За участю представників сторін:

позивачів : Костишин В.М. - за довіреністю від 01.10.2012р.

відповідача: Гниленький В.В. - за довіреністю № 116 від 20.12.2012р.

Мудрак О.В. - за довіреністю № 117 від 08.02.2013р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розгляд справи продовжується 22 квітня 2013р., так як в судовому засіданні 17 квітня 2013р. господарським судом оголошувалась перерва з метою дослідження отриманих судом додаткових доказів у справі. На переконання прибулих до суду повноважних представників сторін в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів для прийняття рішення по суті спору.

Суть спору : Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача 35519,59 грн. вартості пошкодженого товару, 88,83 грн. комісії банку за переказ коштів в розмірі 0,25% від суми переказу, 120 грн. комісії банку за проведення розрахунків клієнтів по списанню безготівкових коштів через рахунки НОСТРО, 50 грн. комісії за використання SWIFT. В обґрунтування вимог вказує на те, що за поданою позивачем заявкою № 200 від 07.12.2011р. на транспортування вантажу в міжнародному сполученні відповідач мав здійснити перевезення вантажу "Сік яблучний концентрований" в кількості 76 бочок, вага нетто 19000 кг, вага брутто 20216 кг, перевезення якого мало б бути здійснено за маршрутом Скала-Подільська (UA) - Бєлгород (RU). Повідомив, що під час здійснення вказаного перевезення вантажу, перевезення якого відбувалось вантажним автомобілем відповідача сталось ДТП, що підтверджується ухвалою про порушення справи про адміністративне правопорушення та проведення адміністративного розслідування від 13.12.2011р. та довідкою про ДТП. Посилається на п.п.4.2,4.3 договору та ч.2 ст. 308.ст.314 ГК України, ст. ст. 924 ЦК України. Додатково стверджує, що внаслідок цього власник вантажу (ТОВ "Марафон") поніс збитки в розмірі 5805,06 EUR.

При цьому, в акті приймання від 20.12.2011р. передбачено, що при виявленні у процесі переробки концентрату на відповідність його визначеним нормам, буде додатково оформлено відповідний акт.

В процесі переробки концентрату були встановлені додаткові дефекти вантажу, перевезення якого здійснював Відповідач та який було прийнято за актом приймання від 20.12.2011р., а саме, у бочках, які були пошкоджені в наслідок ДТП, встановлена недостача вантажу в кількості 137,2 кг вартістю 212,39 EUR. Цей факт підтверджується актом від 20.01.2012р.

Окрім того, внаслідок пошкодження вантажу, власник вантажу поніс транспортні витрати в розмірі 369,28 EUR, оскільки фактична вага вантажу, перевезення якого здійснювалось, склала меншу кількість, за кількість пошкодженого.

Таким чином, за підрахунками позивача загальна сума завданих відповідачем збитків разом склала 6386,73 EUR.

В зв'язку з цим, власником вантажу виставлені претензії на суми завданих збитків на загальну суму 6386,73 EUR, які відповідно до норм діючого законодавства та Договору, на думку повноважного представника позивача, підлягають відшкодуванню перевізником (Відповідачем).

Пунктом 6.1. Договору сторони передбачили, що всі спори та розбіжності, що виникають у зв'язку з цим Договором, його тлумаченням, дією або припиненням, підлягають вирішенню, насамперед шляхом переговорів між Сторонами.

З метою досудового вирішення спору Позивачем було надіслано Відповідачу дві претензії про відшкодування шкоди, але станом на день подання позову Відповідач не відшкодував Позивачу завданих збитків, що з точки зору представника, вказує на порушення Відповідачем, норм діючого законодавства та умов Договору.

В послідуючому Позивачем, у відповідності до статті 601 ЦК України, було проведено зменшення суми заборгованості Відповідача перед Позивачем, шляхом проведення часткового зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме, зарахування суми в розмірі 32500 грн., яку Позивач мав сплатити Відповідачу за надання послуг з перевезення вантажу, в рахунок часткового (в розмірі 2900 EUR) погашення суми завданих збитків, які мав сплатити Відповідач.

Загалом по підрахункам позивача, після проведеного часткового зарахування зустрічних однорідних вимог сума збитків, які мав відшкодувати Відповідач за пошкодження вантажу, склала 3486,73 EUR, що по офіційному курсу НБУ станом на 19.11.2012р. (100 EUR = 1 018,7079 грн.) становить 35519,59 грн.

На відшкодування вказаної суми Позивачем була надіслана на адресу Відповідача уточнююча претензія, яка як і попередні претензії Відповідачем не були розглянуті і відповідно сума завданих збитків Відповідачем не була відшкодована.

Окрім вказаної суми Відповідач має відшкодувати Позивачу, додаткові витрати, які має сплатити Позивач в зв'язку з перерахуванням вказаної вище суми збитків власнику вантажу, а саме: 0,25% від суми - комісія банку за переказ коштів, що склала 8,72 EUR - 88,83 грн. по офіційному курсу НБУ; 120 грн. - комісія банку за проведення розрахунків клієнтів по списанню безготівкових коштів через рахунки НОСТРО та 50 грн. - комісія за використання SWIFT.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, обґрунтовуючи доказами поданими при поданні позову. Крім того, подав додаткові пояснення в яких повідомив, що позивач та відповідач є юридичними особами і після підписання договору-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні між ними виникли господарсько-правові відносини. Вважає, що до цих відносин не може бути застосовані положення цивільного кодексу з посиланням на ст. 1, ч.5 ст. 306 ГК України.

Посилається на ч.5 ст. 307 ГК України та вважає, що межі відповідальності перевізника визначаються іншими спеціальними нормативно-правовими актами, які конкретизують положення господарського законодавства в залежності від виду перевезення.

Стверджує, що для такого виду перевезень, як автомобільні перевезення, спеціальною нормою права є Статут автомобільного транспорту, затверджений постановою Ради міністрів УРСР від 27.06.1969р. № 401 та вважає, що даний нормативно-правовий акт містить вичерпний перелік обставин, внаслідок яких перевізник звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, серед яких відсутня така підстава, як пошкодження майна внаслідок ДТП. Вважає, що в даному випадку перевізник несе відповідальність у повному обсязі.

Повноважний представник відповідача у судовому засіданні усно та у письмовому відзиві на позов проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у позові, посилаючись на ч.1 ст. 314 ГК України, ст.ст. 614, 924 ЦК України.

Звертає увагу на п. 4.3 договору-доручення від 08.06.11р. укладеного між сторонами, згідно якого доказом вини виконавця є акт складений та підписаний представниками вантажоодержувача і перевізника в якому відображено факт втрати або пошкодження вантажу. Оскільки акт був підписаний лише представниками вантажоодержувача, даний документ не може бути доказом вини перевізника у пошкодженні вантажу.

При цьому згідно вимог ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Загальні положення про здійснення перевезень визначаються ст. 908 ЦК України, відповідно до вимог якої перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Разом з тим загальні умови перевезення визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду також визначені ст. 1166 ЦК України, де передбачено, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, які її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до вимог ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Аналогічно умови відповідальності перевізника визначено у ст. 314 ГК України, відповідно до якої, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до вимог ст. 133 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №401 від 27.06.1969 року (далі Статут) автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до перевезення згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало.

ТОВ «Стеллар - Логістик» посилаючись в своєму поясненні на ст. 134 даного Статуту вказує, що дана стаття містить вичерпний перелік обставин, внаслідок яких перевізник звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, однак умисно не приводить повністю вимоги даної норми права.

В той час, як ч. 2 ст. 134 Статуту чітко визначено, що автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації.

Тобто, акцентуючи увагу суду на тому, що вказана вище стаття Статуту не містить посилання на те, що перевізник звільняється від відповідальності за пошкодження вантажу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач повністю ігнорують визначені цією нормою права загальні умови при яких настає відповідальність перевізника, а саме те, що доведення вини перевізника у втраті або пошкодженні вантажу в даному покладається саме на ТОВ «Стеллар -Логістик».

Крім цього, умови настання відповідальності перевізника визначено ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (далі - Конвенція), згідно якої перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка стались внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Згідно вимог ст. 1 Конвенції ця конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певним засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За вказаних вище обставин ТОВ «Кармен Карго» надано достатньо доказів того, що пошкодження вантажу ТОВ «Стеллар - Логістик» сталася внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась не з його вини, а також те, що уникнути даної обставини перевізник не міг.

Ці обставини зазначає і сам позивач у доповнені до позовних вимог, однак при цьому, підтримуючи свої позовні вимоги, не наводить ніяких доказів вини перевізника у пошкодженні вантажу.

Оскільки, за вказаних вище обставин втрата/пошкодження вантажу ТОВ «Стеллар - Логістик» сталося в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце не з вини ТОВ «Кармен Карго», на думку відповідача, відсутні правові підстави для відшкодовування завданих збитків за рахунок перевізника.

В отриманих судом додаткових поясненнях від 23.01.2013р. (т.1 а.с.52-53) представник позивача акцентував увагу на тому, що ТОВ «Кармен-Карго» у своєму відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти заявленого позову, посилається на ст. 314 ГК України, а також на ст.ст. 614, 924 ЦК України, вказуючи що ДТП, яке мало місце відбулось не з вини відповідача, що є підставою, яка звільняє відповідача від обов'язку по відшкодуванню збитків, завданих в наслідок пошкодження вантажу, який відповідач перевозив.

Так, за твердженнями відповідача, за результатами проведеного ним аналізу вказаних вище норм права, відповідач прийшов до висновку, що він, як перевізник, несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження майна, якщо не доведе, що пошкодження сталось не з його вини. А оскільки пошкодження вантажу сталось внаслідок ДТП по вині іншого автомобіля, тому відповідач вважає, що він не має нести відповідальність за пошкодження вантажу, перевезення якого він здійснював.

ТОВ «Стеллар-Логістик» вважає викладені у відзиві аргументи відповідача безпідставними на підставі наступного :

Позивач та Відповідач згідно чинного законодавства є юридичними особами і після підписання Договору-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні (надалі по тексту - Договір), між ними виникли господарсько-правові відносини. В даному випадку до вказаних правовідносин не може бути застосовано положення Цивільного кодексу, оскільки відповідно до ст. 1 ГК України, саме Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Той факт, що відносини між Позивачем та Відповідачем, які виникають при наданні послуг перевезення регламентуються виключно нормами ГК України, а не ЦК України, вказує ч. 5 ст. 306 ГК України, згідно якої загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Отже посилання відповідача на статті ЦК України є безпідставним.

Щодо ст. 314 ГК України, на яку робить посилання Відповідач у своєму запереченні, то вона є загальною нормою права, яка визначає загальні умови виникнення відповідальності перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу.

Однак, відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Транспортні кодекси, статути та правила перевезення вантажів наводять перелік обставин, за яких перевізник звільняється від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу.

Аналіз даної норми дає підстави стверджувати, що межі відповідальності перевізника визначаються іншими спеціальними нормативно-правовими актами, які конкретизують положення господарського законодавства в залежності від виду перевезення.

Для такого виду перевезень, як автомобільні перевезення, спеціальною нормою права є Статут автомобільного транспорту, затверджений постановою Ради міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401 (надалі за текстом - Статут).

Відповідні норми Статуту визначають випадки, коли перевізник звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу.

Зокрема, відповідно до ст. 133 Статуту визначено, що автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок:

а)вини вантажовідправника (вантажоодержувача);

б)особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться;

в)дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі;

г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні;

д)здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.

Окрім того, ст. 134 Статуту передбачає, що автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли :

а)вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж - з справними захисною маркіровкою, бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача;

б)недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок природних причин, зв'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі;

в)вантаж перевозився у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача);

г) недостача вантажу не перевищує норм природних втрат.

Отже, даний нормативно-правовий акт містить вичерпний перелік обставин, внаслідок яких перевізник звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, серед яких відсутня така підстава, як пошкодження майна в наслідок ДТП.

Оскільки у нашому випадку причиною часткового пошкодження вантажу стало ДТП, тому перевізник несе відповідальність у повному обсязі.

Не погодившись із відміченими додатковими поясненнями, повноважний представник відповідача додатково зазначив (вх. № 05-22/1457/13 від 12.02.2013р.) (т.1 а.с. 68-70), що на його думку, представник позивача умисно перекручує або не у повному вигляді вимоги чинного законодавства, яке регулює дані правовідносини.

Так, в своєму додатковому поясненні представник позивача посилається на те, що до вказаних правовідносин не можуть бути застосовані положення цивільного кодексу, що являється невірним.

Зокрема, згідно вимог ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Загальні положення про здійснення перевезень визначаються ст. 908 ЦК України, відповідно до вимог якої перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

При цьому загальні умови перевезення визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду, також визначені ст. 1166 ЦК України, де передбачено, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, які и завдала. При цьому особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до вимог ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Аналогічно умови відповідальності перевізника визначено у ст. 314 ГК України, відповідно до якої, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до вимог ст. 133 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №401 від 27.06.1969 року (далі Статут) автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до перевезення згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало.

ТОВ «Стеллар - Логістик» посилаючись в своєму поясненні на ст. 134 даного Статуту вказує, що дана стаття містить вичерпний перелік обставин, внаслідок яких перевізник звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, однак умисно не приводить повністю вимоги даної норми права.

В той час, як ч. 2 ст. 134 Статуту чітко визначено, що автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації.

Тобто, акцентуючи увагу суду на тому, що вказана вище стаття Статуту не містить посилання на те, що перевізник звільняється від відповідальності за пошкодження вантажу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач повністю ігнорують визначені цією нормою права загальні умови при яких настає відповідальність перевізника, а саме те, що доведення вини перевізника у втраті або пошкодженні вантажу в даному покладається саме на ТОВ «Стеллар -Логістик».

Крім цього, умови настання відповідальності перевізника визначено ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (далі - Конвенція), згідно якої перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка стались внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Згідно вимог ст. 1 Конвенції ця конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певним засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних вище обставин ТОВ «Кармен Карго» надано достатньо доказів того, що пошкодження вантажу ТОВ «Стеллар - Логістик» відбулось внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась не з його вини, а також те, що уникнути даної обставини перевізник не міг.

Ці обставини зазначає і сам позивач у доповнені до позовних вимог, однак при цьому, підтримуючи свої позовні вимоги, не наводить ніяких доказів вини перевізника у пошкодженні вантажу, тобто підтверджує відсутність правових підстав для відшкодовування завданих збитків за рахунок перевізника.

В додаткових поясненнях від 17.04.2013р. (т.1 а.с.127) повноважний представник позивача відмітив, що відповідно до п.2.2.8. Договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 09.06.2011р. №169 (надалі - Договір), Відповідач зобов'язався забезпечити наявність страхування СМК на кожне окреме перевезення у міжнародному сполучені.

У попередніх судових засіданнях Відповідач підтвердив, що ним було порушено дану умову Договору та не забезпечено страхування СМК на перевезення вантажу, частина якого була пошкоджена під час його перевезення (вартість якого є предметом судового розгляду).

У відповідності до ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, ч. 2 ст. 193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п.4.2. Договору, Перевізник і Експедитор у випадку невиконання або неналежного виконання однією із сторін зобов'язань, що виникають з цього Договору, несуть взаємну відповідальність в межах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.4.2. Договору, Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому вантажу з моменту його прийняття до моменту передачі уповноваженій особі вантажоодержувача.

Таким чином, порушуючи умову Договору, що стосується проведення СМК страхування та здійснюючи відповідно перевезення вантажу без проведення його СМК страхування, Відповідач тим самим взяв на себе повну відповідальність за усі можливі втрати чи пошкодження вантажу, які можуть бути під час його перевезення.

Оскільки з точки зору представника, в даному випадку Відповідач виступає недобросовісним виконавцем (Перевізником), при наявності СМК страхування вантажу, конфліктної ситуації, що призвела до судового розгляду не виникло б, оскільки збитки були б відшкодовані за рахунок СМК страхування.

Окрім того на думку повноважного представника відповідача, всупереч вимог суду відповідно до ухвал від 05.12.2012р. та 24.01.13р. позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, що підтверджують виникнення боргових зобов'язань ТОВ «Кармен Карго» перед ТОВ «Стеллар Логістик» (є лише претензії, договір, заявка, відсутні документи про вартість наданих перевізником послуг, акт взаємозвірки. З точки зору представника, не зрозуміло яке відношення ТОВ «Стеллар Логістик» має взагалі до даної господарської операції, оскільки відповідно до вантажно-митної декларації та ЦМР, відправником товару являється ДП «Дністер Україна Стелар» Тернопільської області, одержувачем являється ТОВ «Марафон» м. Москва, а перевізником ТОВ «Кармен Карго», що відповідає положенням ч.2 ст.306 ГК України.

Позивач на вимогу суду не надав оригінал чи належним чином завірену копію договору між відправником та одержувачем товару (ДП «Дністер Україна Стела» та ТОВ «Марафон»). Не надав первинних документів, які вказують на проведення розрахунків покупця з продавцем за поставлений товар. Відсутній акт взаємозвірки між ними, не з'ясовано чи виставлялись продавцем претензії щодо наявної заборгованості. Не зрозуміло чи взагалі існувала та існує заборгованість покупця перед продавцем товару. Не надано суду акт про передачу товару від відправника до покупця з участю перевізника.

В свою чергу як викладено у позовній заяві ТОВ «Стеллар Логістик» та наданих копія документів позивач взяв на себе виконання транспортно-експедиційних послуг перед фірмою «Forland Enterprises Limited» London (далі «Форланд»), що підтверджується наданим контрактом від 01.10.2009 року. При цьому, позивачем не надано суду для огляду оригінал даного контракту.

Не надано суду первинних документів, які підтверджують проведення даної господарської операції між ТОВ «Стеллар Логістик» та фірмою «Форланд» (заявок, рахунків, актів надання послуг, актів звірок, платіжних доручень про проведення розрахунків та інших документів), як по наданню послуг, так і щодо відшкодування вартості пошкодженого товару.

Позивачем надано лише не належним чином завірену копію виписки банку про перерахування на транзитний рахунок позивача 2900 EUR. При цьому, не доведено для чого перераховано кошти. Чомусь не надано самого платіжного доручення № 969 від 23.04.2012 року що згадується у претензії контрагента (надання якого вимагав суд у попередньому засіданні) про перерахування даної суми валюти на рахунок фірми «Форланд». якби в рахунок часткового погашення заборгованості (2900 EUR з 6386,73 EUR) за пошкоджений товар з вини перевізника ТОВ «Кармен Карго». Причину не надання платіжного доручення в листі позивача на адресу суду, при наданні суду банківської виписки, чомусь не вказано, тоді як можливо причина в тому, що кошти перераховано для конвертації, або по іншій операції з іншим призначенням.

Як випливає з претензії від 05.11.2012р. фірми «Форланд» до позивача решта заборгованості 3486,73 EUR списується за рахунок наявної попередньої заборгованості фірми «Форланд» перед ТОВ «Стеллар Логістик».

При цьому, позивачем не надано жодного документу, якій підтверджує таку заборгованість (акти надання послуг чи виконання робіт, накладні про постачання товарів, платіжні доручення, акти взаємозвірки, рахунки, ін). Не надано суду позивачем жодного документа який підтверджує заборгованість, та підтверджує проведення фірмою «Форланд» розрахунків з позивачем за надані ним транспортні послуга по даній операції.

Позивач по даній операції з фірмою «Форланд» взагалі не надав документів, окрім претензії, до позивача підписаної представником компанії за дорученням А.Удод, при цьому саме доручення для підтвердження повноважень даної особи суду не надано. Позивач чомусь не ініціював питання про залучення під час розгляду справи в суді в якості третьої особи на його стороні фірми «Форланд», що значно полегшило встановлення по справі істини.

В свою чергу позивачем не надано будь-яких документів, а саме: договорів, рахунків, заявок, актів виконання робіт, платіжних доручень про виникнення господарських зобов'язань та заборгованості між фірмою «Форланд» та ТОВ «Марафон» м.Москва. Так, представником позивача суду надано лише належним чином завірений лист ТОВ «Марафон» від 05.02.2013 року про те, що фірма «Форланд» повністю відшкодувала збитки по даній операції в сумі 6386,73 EUR. Однак наявність такої

заборгованості та її списання абсолютно нічим не підтверджено.

Знову ж надано суду не належним чином завірені копії розпоряджень на обов'язковий продаж валюти ТОВ «Марафон» про надходження на транзитний рахунок підприємства 03.05.2012 року - 3000 EUR та 22.06.2012 року - 3386,76 EUR. Разом з тим, з документів не зрозуміло від кого та за що дані суми валюти поступили. Позивачем не надано платіжних доручень фірми «Форланд», або банківської виписки про перерахування на рахунок ТОВ «Марафон» двома платежами згаданої вище суми заборгованості. Не надано також виписки банку з рахунку ТОВ «Марафон» з розшифровкою призначення платежу та контрагента.

Після скоєння ДТП 15.12.2011 року пошкоджений вантаж за рахунок перевізника був перевезений для зберігання та митного огляду на підприємство ЗАО «РОСТЭК-Курск», проведено його митний огляд. Оглядом встановлено пошкодження 15 з 76 бочок яблучного концентрованого соку. При цьому 6 бочок були пусті, 9 пошкоджено та лише частково наповнені. Після проведення митного огляду вантаж на автомобілі перевізника ТОВ «Кармен Карго» доставлено на Бєлгородський молочний комбінат де розвантажено. 20.12.2011 року складено акт прийомки 15250 кг соку, однак власником товару значиться не ТОВ «Марафон», а уже ТОВ «Торговий дім Уорлд Трейд». Більше того, акт приймання складено ООО «Пармалат МК», яке незрозуміло з яких причин приймало товар. 20.01.2012 року цим же товариством складено дефектний акт на 137,2 кг соку. При цьому, саме ТОВ «Марафон», який уже не є власником товару, звертається до фірми «Форланд» з претензією 13.02.2012 року на 212,39 EUR щодо відсутності 137,2 кг соку. Хто йому пред'явив претензію та чи пред'явив взагалі незрозуміло, позивач не надав відповідних документів у підтвердження цього.

Крім цього, 16.02.2012 року ТОВ «Марафон» звертається ще з однією претензією до фірми «Форланд» про відшкодування уже транспортних витрат на перевезення товару у зв'язку з пошкодженням 15 бочок з соком в сумі 369,28 EUR. Вважаємо, що позивачем безпідставно дану суму включено в позов, оскільки транспортні витрати проведено самим перевізником - ТОВ «Кармен Карго». Як наголошувалось раніше після ДТП товар було перевантажено на інший автомобіль перевізника і доставлено для митного огляду. При цьому саме перевізником проплачено вартість розвантажувально-завантажувальних робіт, зважування та зберігання товару в сумі 1434,96 рублів ЗАО «РОСТЭК-Курск». Після цього тим же автомобілем відповідачем за власні кошти доставлено товар в м.Белгород на молочний комбінат. ТОВ «Марафон» не поніс додаткових витрат. Позивачем не надано документів які підтверджують що покупець товару - ТОВ «Марафон» розрахувався за надання експедиційно-транспортних послуг з фірмою «Форланд» чи ТОВ «Стеллар Логістик», що позбавляє його можливості заявляти претензію для додаткового відшкодування транспортних послуг.

При цьому з перевізником ніхто не розрахувався по цих операціях, тоді як по попередній взагалі погашено неіснуючий борг по другій операції.

Згідно ст.32 ПІК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги. Ці дані встановлюються в тому числі письмовими доказами, поясненнями сторін. Ст. 33 ПІК передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставі своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Ст.36 ГПК передбачає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналах чи в належним чином завірених копіях.

Відповідно до ст.75 ГПК якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

Як видно з матеріалів справи позивач на неодноразові вимоги суду не зміг надати оригінали документів, що підтверджують його участь у проведеній господарській операції між ДП «Дністер Україна Стела» та ТОВ «Марафон» м.Москва, за участю перевізника ТОВ «Кармен Карго». При цьому надав ряд копій документів сумнівного походження, які не можуть бути використані судом як письмові докази. Не надано позивачем суду для огляду оригінали та для долучення до матеріалів справи належним чином завірені копій таких документів : контракти, договори, заявки, рахунки, акти виконання робіт, акти взаємозвірок, платіжні доручення, виписки банку, претензій та інші первинні бухгалтерські документи по операціях між ТОВ «Стеллар Логістик» та фірмою «Форланд», фірмою «Форланд» та ТОВ «Марафон» (покупець по ВМД), між ТОВ «Марафон» та ДП «Дністер Україна Стела» (продавець), між ТОВ «Марафон» та ВАТ «Білгородський молочний комбінат» (фактичний одержувач, переробник товару), між ТОВ «Марафон» та ТОВ «Торговий дім Уорлд Трейд» (постачальник товару на молочний комбінат). Не зрозуміло яке відношення до даної господарської операції має ТОВ «Пармалат МК», працівники якого приймали та відбраковували товар, при цьому без участі представників покупця та перевізника.

Таким чином, на переконання повноважного представника відповідача, позивачем не обґрунтовано заявлено до відповідача ТОВ «Кармен Карго» позов, не доведено наявність у нього заборгованості та проведення розрахунків з фірмою «Форланд», в свою чергу фірми «Форланд» перед ТОВ «Марафон», а ТОВ «Марафон» перед продавцем яблучного концентрованого соку - ДП «Дністер Україна Стела»., а тому у відповідача виникає сумнів щодо добросовісності даного позивача.

Оскільки за вище викладених обставин пошкодження вантажу сталось в результаті ДТП, що відбулось не з вини ТОВ. «Кармен Карго», що підтверджено матеріалами адміністративної справи, з урахуванням вказаних положень ГК та ЦК, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, оскільки позивач не надав відповідні бухгалтерські, банківські та інші документи та відповідно не довів наявність і погашення ним боргових зобов'язань перед власником товару чи іншим учасником даної господарської операції, а також оскільки з урахуванням зроблених висновків на переконання відповідача він являється недобросовісним позивачем, тому на підставі викладеного, керуючись ст.ст.21, 22, 28, 82 ГПК України повноважні представники відповідача просили суд відмовити повністю у заявленому ТОВ «Стеллар Логістик» до ТОВ «Кармен Карго» позові.

Розглядом матеріалів справи встановлено :

За договором-доручення № 169 від 9 червня 2011р. про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні ТОВ «Кармен Карго», що надалі іменується «Повірений», який є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора Баськова М.Б., що діє на підставі Статуту, з одного боку, і ТОВ «Стеллар-Логістик» надалі іменується «Довіритель», який є платником податку на прибуток на загальних підставах в особі директора Пасічного А.А., що діє на підставі Статуту,з іншого боку, домовились (розділ I) про те, що Довіритель (перевізник або його довірена особа) доручає Повіреному за винагороду здійснювати пошук і підбір вантажовласників (замовників або їхніх довірених осіб), з метою забезпечення вантажами транспортних засобів (Перевізника) для транспортування їх в міжнародному сполученні (п.1.1) ; Повірений, діючи з доручення Довірителя в межах даного договору-доручення, надає послуги по пошуку і підбору вантажовласників чи їхніх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є (п.1.2) ; у розділах 2-8 даного договору Довіритель іменується ПЕРЕВІЗНИКОМ, а ПОВІРЕНИЙ іменується ЕКСПЕДИТОРОМ (п.1.3).

Додатково сторони правочину погодили (п.1.4), що у своїй діяльності керуються положеннями даного договору, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, Конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року, Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) 1956 року, Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957 року, Цивільним та Господарським кодексами України, чинним законодавством України, а також законодавством тих країн, по території яких здійснюється перевезення.

Обов'язки по вищезгаданому правочину сторони погодили в розділі 2 Договору, вартість послуг та порядок розрахунків - у розділі 3, відповідальність сторін - у розділі 4, форс-мажор - в розділі 5, вирішення спорів - у розділі 6, термін дії договору - в розділі 7, особливі умови - в розділі 8, тощо.

На виконання умов Договору, згідно з поданою ТОВ «Стеллар-Логістик» заявкою № 200 від 07.12.2011р. на транспортування вантажу в міжнародному сполученні (а.с. 12, 91) ТОВ «Кармен Карго» мало здійснити перевезення вантажу «Сік яблучний концентрований», в кількості 76 бочок, вага нетто 19000 кг, вага брутто 20216 кг., перевезення якого мало бути здійснено за маршрутом смт. Скала-Подільска Борщівський р-н Тернопільска обл. Україна (UA) - г.Белгород (РФ), що додатково об'єктивно підтверджується примірниками наявних в матеріалах справи (а.с.86) рахунку-фактури № 333 від 08.12.2011р. та міжнародної товарно-транспортної-накладної CMR А № 812846 від 08.12.2011р. (а.с. 87, 108, 109). Відправником товару відмічено ДП «Дінтер Україна Скала» смт. Скала-Подільска, одержувачем вантажу у згаданих документах вказано ООО «Марафон» г. Москва, а місце розвантаження вантажу : 308032, г.Белгород, ул. Привокзальная, д.5 Россия.

Під час здійснення перевезення вантажу належним відповідачу автомобілем ТОВ «Кармен Карго» «ІVЕСО Еvrotech», державний номерний знак ВХ 2683 АВ/ВХ0100ХХ, 11 грудня 2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода під час якої було частково пошкоджено вантаж.

Дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія автомобіля «SСАNIA R 124 LА» Гудаускаса Кестутиса, який порушив правила дорожнього руху та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем, що перевозив належний ООО «Марафон» г. Москва вантаж.

Дана обставина підтверджується виданою органами МВС Російської Федерації довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 11.12.2011 року., в якій зазначено, що водій .автомобіля ТОВ «Кармен Карго» правил дорожнього руху не порушував, а проти водія автомобіля «SСАNIA R 124 LА» Гудаускаса Кестутиса винесено постанову про притягнення його до відповідальності за адміністративне правопорушення.

Окрім того довідкою зафіксовано пошкодження напівпричепа автомобіля «ІVЕСО Еvrotech», державний номерний знак ВХ 2683 АВ/ВХ0100ХХ, в якому перевозився отриманий відповідачем вантаж.

Під час перевантаження вантажу з пошкодженого автомобіля в інший транспортний засіб для його доставки по місцю призначення разом з працівниками митниці Російської Федерації було зафіксовано пошкодження частини вантажу, що підтверджується Актом митного огляду № 10108070/151211/000236 від 15 грудня 2011 року з додатками та фототаблицями до нього (а.с.42-49).

Додатково часткове пошкодження упаковки вантажу через дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 11 грудня 2011р. відображено у акті приймання вантажу від 20 грудня 2011 року. (а.с.50, 89), складеного в процесі приймання виготовленого ДП «Дінтер Україна Скала» концентрованого яблучного соку, який надійшов на ОАО «Белгородский молочный комбінат» від вантажовідправника ООО «Торговый дом Уорлд Трейд».

Вислухавши міркування прибулих до суду повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом приймається до уваги наступне :

Організація міжнародних перевезень автомобільним транспортом визначена розділом IV Закону України "Про автомобільний транспорт" ( 2344-14 ).

Відповідно до ст.1 Закону ( 2344-14 ), міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Закону ( 2344-14 ), організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Судом встановлено, що фактично між сторонами у справі виникли зобов'язання з міжнародного перевезення вантажу, які зафіксовані у заявці № 200 на транспортування вантажу від 07.12.2011р. отриманого в ДП «Дінтер Україна Скала» смт. Скала-Подільска Борщівський р-н Тернопільска обл. Україна для відвантаження його в РФ, 308032, г.Белгород, ул.Привокзальная, д.5, ОАО «Белгородский молочный комбінат» у строк до 13.12.2011р. Умови оплати визначено через 10-15 банківських днів після отримання оригіналу рахунку, оригіналу CMR накладної, підтвердженої копії CMR накладної, податкової накладної і акта виконаних робіт (а.с. 12, 91).

Повноважними представниками сторін не заперечується, що товар отримано відповідачем на виконання зобов'язань за підписаним сторонами договором-доручення № 169 від 9 червня 2011р. про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні (а.с. 9-11), згідно якого ТОВ «Кармен Карго» в якості «Повіреного» прийняло на себе зобов'язання за винагороду здійснювати пошук і підбір вантажовласників (замовників або їхніх довірених осіб), з метою забезпечення вантажами транспортних засобів (Перевізника або Довірителя) для транспортування їх в міжнародному сполученні (п.1.1).

Разом з тим в ході судового розгляду встановлено, що по суті спірних правовідносин, ТОВ «Кармен Карго» підписавши правочин від імені «Перевізника» (а.с. 11) та отримавши в послідуючому товар в ДП «Дінтер Україна Скала» смт. Скала-Подільска Борщівський р-н Тернопільска обл. Україна для відвантаження його в РФ, 308032, г.Белгород, ул.Привокзальная, д.5, ОАО «Белгородский молочный комбінат» фактично приступило до виконання зобов'язань «Перевізника» за підписаним сторонами договором-доручення № 169 від 9 червня 2011р. про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні.

Строки позовної давності та порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевозками в закордонному сполученні, встановлюються транспортними статутами (кодексами) або міжнародними договорами.

Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах, яка підписана у Женеві 19.05.56р., застосовується до договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою транспортних засобів, якщо місце навантаження вантажу і місце доставки вантажу, зазначені в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна є учасницею Конвенції.

Враховуючи, що місце розвантаження вантажу - Російська Федерація, яка є учасницею Конвенції, суд дійшов висновку про необхідність застосування до взаємовідносин сторін її норм, не зважаючи на те, що згідно із Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 1 серпня 2006 року держава приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві, з таким застереженням :

"Відповідно до пункту 1 статті 48 Конвенції Україна не вважає себе зобов'язаною статтею 47 цієї Конвенції".

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Міжнародної товарно-транспортної накладної CMR A N 812846, складеної 08.12.2011р. (а.с. 87, 109), зазначено, що це перевезення, не дивлячись ні на які інші договори, виконується згідно з умовами Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів по дорогах (КДПВ), посилання на яку Сторони здійснили також у п.1.4 договору-доручення № 169 від 9 червня 2011р. про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні.

За змістом ст. 32 Конвенції, подання позовів, які можуть виникнути в результаті перевезень, здійсненних відповідно до Конвенції, може мати місце протягом одного року.

Враховуючи, що позов подано з дотриманням встановленого строку, суд дійшов висновку про необхідність відхилення заперечень відповідача з цього приводу, оскільки за захистом порушеного суб'єктивного матеріального права шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми завданих останньому збитків ТОВ «Стеллар-Логістик» звернулось у визначений Конвенцією період.

Розділом IY Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів по дорогах визначено «Відповідальність перевізника», зокрема згідно статті 17 Конвенції Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (п.1).

2. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

При цьому відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

У відповідності до пункту 1 статті 23 Конвенції, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

2. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.

3. Розмір відшкодування не може, однак, перевищувати 25 франків за кілограм відсутньої ваги брутто. "Франк" означає золотий франк вагою 10/31 грама проби 0,900.

4. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

5. У випадку прострочення доставки, якщо позивач доведе, що прострочення завдало збитку, перевізник компенсує такий збиток, який не може перевищувати плату за перевезення.

6. Більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо відповідно до статей 24 і 26 була задекларована вартість вантажу або спеціальний відсоток при доставці.

Статтею 25 Конвенції передбачено, що (п. 1) у випадку пошкодження вантажу перевізник сплачує суму, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23.

2. Розмір компенсації не може, однак, перевищувати :

a) у випадку пошкодження всієї відправки, суми компенсації, яка підлягала б сплаті при втраті всього вантажу;

b) у випадку пошкодження лише частини відправки, суми, яка підлягала б сплаті при втраті тієї частини вантажу, яка виявилася пошкодженою.

Умовами договору-доручення № 169 від 9 червня 2011р. про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні визначено (п.4.3), що за втрату (недостачу) вантажу Перевізник несе відповідальність в розмірі втраченого (розмірі недостачі) вантажу та штрафних санкцій, які були пред'явлені Експедитору вантажоодержувачем. В разі пошкодження вантажу, Перевізник несе відповідальність в розмірі суми на яку зменшилась вартість вантажу та штрафних санкцій, які були пред'явлені Експедитору вантажоодержувачем. При цьому доказом вини Виконавця є Акт, складений та підписаний представниками вантажоодержувача і Перевізника, в якому відображено факт втрати (недостачі) або пошкодження вантажу.

У відповідності до наданих в ході судового розгляду повноважними представниками сторін пояснень, такий Акт, складений та підписаний представниками вантажоодержувача і Перевізника, в якому відображено факт втрати (недостачі) або пошкодження вантажу, відсутній.

Непереконливим доказом на підтвердження розміру недостачі концентрату яблучного соку є також Акт від 20 січня 2012р. (а.с. 14) ОАО «БМК», оскільки складено його за відсутності повноважних представників перевізника в односторонньому порядку через тривалий проміжок часу (понад місяць), протягом якого концентрат перебував на збереженні ОАО «Белгородский молочный комбінат» РФ.

Аналогічно суд оцінює запропоновану представником позивача в якості доказів завданих ТОВ "Стеллар-Логістік" збитків переписку останнього з компанією «Forland Enterprises Limited», London, United Kingdom, як посередника у правовідносинах з ОАО «Марафон» м. Москва.

Статтею 193 ГК України, яка визначає загальні умови виконання господарських зобов'язань, передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому безпідставним є посилання повноважного представника позивача в обґрунтування позовних вимог на порушення відповідачем норм Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №401 від 27.06.1969 року, оскільки останній не підлягає застосуванню при врегулюванні спору в спірних правовідносинах через наявність бланкетної норми пункту 11 розділу I «Загальні положення» Статуту, за якою міжнародні перевезення вантажів, пасажирів та багажу автомобільним транспортом здійснюються в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР.

Оскільки при вирішенні спору встановлено, що втрата/пошкодження отриманого ТОВ "Кармен Карго" для перевезення в міжнародному сполученні вантажу сталась внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, а саме дорожньо-транспортної пригоди з вини водія іншого автомобіля «SСАNIA R 124 LА» Гудаускаса Кестутиса, який порушив правила дорожнього руху та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем, що перевозив належний ООО «Марафон» г. Москва вантаж, що підтверджується ухвалою про порушення справи про адміністративне правопорушення та проведення адміністративного розслідування від 13.12.2011р. та довідкою про ДТП, за відсутності належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33-35 ГПК України на підтвердження наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, а також вини відповідача у втраті/пошкоджені вантажу в позові ТОВ "Стеллар-Логістік" м. Київ до ТОВ "Кармен Карго" м.Хмельницький слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 44, 49, 75, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Стеллар-Логістік" м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен Карго" м.Хмельницький про стягнення 35519,59 грн. вартості пошкодженого товару, 88,83 грн. комісії банку за переказ коштів в розмірі 0,25% від суми переказу, 120 грн. комісії банку за проведення розрахунків клієнтів по списанню безготівкових коштів через рахунки НОСТРО, 50 грн. комісії за використання SWIFT - відмовити.

Повне рішення складено 26.04.2013р.

Головуючий суддя І.В. Грамчук

судді М.В. Смаровоз

В.О. Шпак