ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/25319/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Пасічник С.С.

Головчук С.В.

Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Красноармійської міської ради Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Красноармійської міської ради Донецької області, треті особи: Красноармійський міський голова, Капінус Валентина Георгіївна, про скасування рішення міської ради та поновлення на роботі,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Красноармійської міської ради Донецької області про скасування рішення Красноармійської міської ради «Про звільнення та затвердження заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» від 05.03.2008 року за № 5/25-25 та поновлення його на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 05.03.2008 року ним на ім'я Красноармійського міського голови Ляшенка А.Г. було подано заяву про надання невикористаної відпустки терміном загалом 46 календарних днів з 05.03.2008 року з виплатою допомоги на оздоровлення та наступним звільненням за угодою сторін й розпорядженням міського голови його заяву було задоволено і з 05.03.2008 року він знаходився у відпустці, термін якої закінчувався 20.04.2008 року, проте під час знаходження у відпустці позивач хворів, що підтверджується листами непрацездатності, а відповідно до ст.80 КЗпП України знаходження на лікарняному під час відпустки тягне за собою продовження терміну останньої; 11.08.2008 року позивачем за місцем роботи було подано заяву, якою він повідомив про те, що вирішив не звільнятися з займаної посади та по закінченні відпустки приступити до виконання службових обов'язків, однак цього ж числа ним було одержано рішення сесії Красноармійської міськради від 05.03.2008 року, з якого йому стало відомо про те, що його звільнено з посади 20.04.2008, а п. 2 даного рішення затверджено заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Капінус Валентину Георгіївну. Вказане рішення Красноармійської міської ради від 05.03.2008 року за № 5/25-25, на думку позивача, є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм законодавства про працю та про місцеве самоврядування, оскільки звільнення за угодою сторін, тобто за п. 1 ст. 36 КЗпП України, передбачає, що звільнення повинно відбутися у термін, про який сторони домовились, а з тексту заяви та резолюції міського голови випливає, що звільнення повинно відбутися по закінченні відпустки, отже конкретна дата його звільнення не була обумовлена; крім того, ст. 80 КЗпП України передбачає продовження щорічної відпустки у разі тимчасової непрацездатності працівника, чого відповідачем враховано не було.

Ухвалами Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.11.2008р. та від 11.12.2008р. було залучено до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Красноармійського міського голову Ляшенко Андрія Геннадійовича та начальника житлово-комунального відділу міської ради Капінус Валентину Георгіївну.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012р. апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено; постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено: скасовано рішення Красноармійської міської ради «Про звільнення та затвердження заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» від 05.03.2008 року №5/25/25 та поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Красноармійської міської ради Донецької області з 05.03.2008 року.

Не погоджуючись з прийнятим судом апеляційної інстанції рішенням, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, позивач 05.03.2008р. подав на ім'я Красноармійського міського голови заяву про надання невикористаної частини щорічної відпустки терміном 16 календарних днів та чергової щорічної відпустки терміном 30 календарних днів з 05.03.2008р. з виплатою допомоги на оздоровлення та наступним звільненням за угодою сторін.

На підставі вказаної заяви Красноармійська міська рада 05.03.2008р. прийняла рішення №5/25/25, а міський голова - видав розпорядження №20рв.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що рішенням Красноармійської міської ради від 05.03.2008р. №5/25/25 та розпорядженням міського голови від 05.03.2008р. №20рв було визначено дату звільнення позивача з займаної посади за угодою сторін з 20.04.2008р. - після використання наданої відпустки (з 05.03.2008р. по 20.04.2008р.).

Проте, судом апеляційної інстанції було встановлено, що під час знаходження у відпустці ОСОБА_4 з 15.04.2008 року перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності, які приймались та оплачувались відповідачем.

Згідно розпоряджень Красноармійського міського голови №44рв від 28.05.2008 року, №123рв від 10.11.2008 року, №124рв від 12.11.2008 року позивачу була продовжена щорічна основна відпустка у зв'язку з хворобою.

08.08.2008р. позивач подав заяву про те, що він вирішив не звільнятися і продовжити роботу за займаною посадою після закінчення відпустки й після подання цієї заяви відповідач продовжував приймати його листки непрацездатності, оплачувати їх, про що свідчать копії листків непрацездатності, додані до матеріалів справи (з 15.08.2008 р, з 12.09.2008р.) та довідка про доходи за травень-жовтень 2008р. від 27.11.2008р. №02/31-1883.

Згідно з записом №25 в трудовій книжці позивача розпорядженням від 14.11.2008 року №83рго його було звільнено з 14.11.2008 року за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України, але згідно з записом №26 запис №25 вважається недійсним, після чого зроблено запис №27 про звільнення 20.04.2008р. на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за розпорядженням №20рв від 05.03.2008 року та рішенням міської ради від 05.03.2008 року №5/25-25.

Враховуючи вказані обставини та приписи ч.2 ст.80 КЗпП України, які визначають, що щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період чи продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення позову та скасування рішення Красноармійської міської ради «Про звільнення та затвердження заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» від 05.03.2008 року №5/25/25 і поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Красноармійської міської ради Донецької області з 05.03.2008 року.

Проте, судова колегія Вищого адміністративного суду України вказує на таке.

Судами як першої, так і апеляційної інстанцій при розгляді даної справи не було досліджено конкретні періоди перебування ОСОБА_4 на лікарняному та періоди перебування його у відпустці між лікарняними з врахуванням розпоряджень Красноармійського міського голови №44рв від 28.05.2008 року, №123рв від 10.11.2008 року, №124рв від 12.11.2008 року про продовження позивачу щорічної основної відпустки у зв'язку з хворобою, що впливає на визначення дати закінчення відпустки як такої.

До того ж, судами не надано оцінки як розпорядженню №83рго про звільнення позивача з 14.11.2008 року та підставам для його видання міським головою й внесення запису про це в трудову книжку позивача, так і наявному у справі розпорядженню Красноармійського міського голови №89рго від 08.12.2008р., яким було скасовано вказані вище розпорядження.

Одночасно, слід вказати, що, поновлюючи позивача на займаній посаді, суд апеляційної інстанції датою такого поновлення вказав 05.03.2008р., хоча цієї дати Красноармійською міською радою приймалось рішення №5/25-25 «Про звільнення та затвердження заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» та міським головою видавалось розпорядження №20рв, а не звільнявся позивач.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Красноармійської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04.11.2011р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : Пасічник С.С.

Головчук С.В.

Черпак Ю.К.