Справа № 1527/2-6143/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р.

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Виноградової Н.В.,

при секретарі - Голованець Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ланжерон”, Діагностичний центр “МеДіАрт”, треті особи: Управління з питань захисту прав споживачів Одеської міської ради, ОСОБА_2 про захист прав споживача -

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ “Ланжерон”, Діагностичний центр “МеДіАрт” про захист прав споживача та про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Позивачка просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 38096 гривень, моральну шкоду у розмірі 50000 гривень, судові витрати, у тому числі, витрати на правову допомогу у розмірі 3200 гривень.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що 27.08.2011 року вона звернулась до Діагностичного центру “МеДіАрт” для отримання медично-діагностичних послуг та під час отримання медично-діагностичної послуги, позивачка також отримала усну консультацію лікаря ОСОБА_2, яку він надав після обстеження правого колінного суглобу за допомогою МРТ та власного письмового висновку. Також позивачка стверджує, що у висновку, зробленому лікарем ОСОБА_2, міститься діагноз її хвороби та лікар порадив позивачці зробити за кордоном (Ізраїль) невідкладну операцію правого колінного суглобу з метою видалення двох пошкоджених менісків. В результаті, як стверджує позивачка, вона звернулась до клініки в Ізраїлі, пройшла повторне обстеження, в результаті якого лікарі клініки в Ізраїлі повідомили, що робити операцію не потрібно та призначили консервативне лікування за місцем мешкання. Таким чином, позивачка дійшла висновку, що Діагностичний центр “МеДіАрт” надав їй неякісну медично-діагностичну послугу та зробив неякісне дослідження МРТ, а лікар-діагност Діагностичного центру “МеДіАрт” ОСОБА_2 допустив грубу лікарську помилку — поставив позивачці неправильний діагноз захворювання та надав невірний письмовий медичний висновок обстеження МРТ та невірну пораду щодо невідкладної операції правого колінного суглобу. Так, як стверджує позивачка, вона зазнала значних додаткових фінансових витрат щодо повторного медичного обстеження та діагностування за кордоном. Окрім того, позивачка вважає, що вона зазнала значну моральну шкоду, яка виразилася в стражданнях та переживаннях перед складною операцією, важкою поїздкою до Ізраїлю, відчутті обурення та недовіри до лікарських закладів власної держави.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали в повному обсязі, надала пояснення у відповідності до вищевикладеного.

Представник відповідача ТОВ “Ланжерон” за дорученням - ОСОБА_3 - в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, у задоволенні позову просила відмовити. Пояснила, що дійсно, 27 вересня 2011 року лікарем-рентгенологом ОСОБА_2 Діагностичного Центру “МеДіАрт” ТОВ “Ланжерон” на підставі наданого позивачем направлення лікаря-травматолога було проведено обстеження правого колінного суглобу позивачці методом магнітно-резонансної томографії та виконані знімки у трьох взаємноперпендикулярних площинах (сагіттальной, корональной та трансверзальной) в режимах Т1 ВИ, Т2 ВИ и РD. Результат обстеження було зафіксовано в протоколі обстеження із наступним висновком (надалі — мовою документа): “МР — признаки повреждения медиального мениска (III ст.) и латерального мениска (I – II ст.) правого коленного сустава. Синовит». Документом, яким підтверджується факт проведення дослідження правого колінного суглобу ОСОБА_1 методом магнітно-резонасної томографії є Протокол дослідження від 27.08.2011 року, який підписано лікарем ОСОБА_2. Представник відповідача стверджує, що ніякої інформації стосовно надання будь-якої консультації та/або порад стосовно проведення операції, а тим більше формулювання діагнозу, у Протоколі дослідження не міститься. Також представник відповідача зазначив, що вимоги позивачки до суду про направлення окремої ухвали на адресу Прокуратури Суворівського району м. Одеси відносно порушення кримінальної справи у відношенні ТОВ “Ланжерон” та ОСОБА_4 за фактами здійснення медичної практики без дозвільних документів, неналежної якості, що спричинило значну матеріальну шкоду, є безпідставними та надав відповідні документи, які підтверджують право відповідача ТОВ “Ланжерон” займатись господарською діяльністю в сфері охорони здоров’я - Ліцензію на здійснення медичної практики із строком дії з 17.12.2009 р. по 17.12.2014 р. Також представник відповідача зазначила, що ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах із відповідачем з 01 жовтня 2009 року, закінчив Одеський державний медичний університет за спеціальністю лікувальна справа, про що рішенням державної екзаменаційної комісії від 30 червня 1999 року йому присвоєно кваліфікацію спеціаліста лікаря, проходив підвищення кваліфікації в інтернатурі 79ІМС за спеціалізацією рентгенологія, проходив підвищення кваліфікації за спеціалізацією ТУ “Комп'ютерна томографія” у Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, проходив підвищення кваліфікації за спеціалізацією ТУ “Магнітно-резонансна томографія” у Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, йому була присвоєна кваліфікація зі спеціальності рентгенологія, категорія вища, тобто, кваліфікація лікаря ОСОБА_2 відповідає усім необхідним вимогам, які визначені законодавством України для здійснення медичної практики, зокрема проведення магнітно-резонансної томографії, а відповідач здійснює свою господарську діяльність в сфері охорони здоров'я на підставі Ліцензії, отриманої у відповідності до вимог законодавства України. Також, представник відповідача пояснив, що Діагностичний Центр “МеДіАрт” не є юридичною особою, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Ланжерон” подало заявку на відповідну торговельну марку, яка оформлена в Одеській регіональній торгово-промисловій палаті та подана на реєстрацію до Державного підприємства “Український інститут промислової власності”. Окрім того, як зазначив представник відповідача, відповідно до Наказу № 163 від 24 лютого 2010 року «Про управління якістю медичної допомоги» було видано Наказ № 15/11-1 від 15.11.2011 року «Про створення клініко-експертної комісії» у зв'язку із отриманням скарги від ОСОБА_1 на дії лікаря-рентгенолога ОСОБА_2. 18 листопада 2011 року відбулось засідання цієї комісії, про що складено Протокол №1 засідання клініко-експертної комісії ТОВ “Ланжерон”. Також створеною Комісією було складено Висновок експертного контролю якості медичної допомоги, в якому встановлено, що Комісія вважає, що ОСОБА_2 не порушив законодавства України. Також Комісією було встановлено, що лікар-рентгенолог ОСОБА_2 не має права та не встановлював жодного діагнозу ОСОБА_1 та у комісії немає підстав сумніватися у професійному рівні лікаря-рентгенолога ОСОБА_2

Третя особа - ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5, у судовому засіданні підтвердили, що дійсно ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах із відповідачем з 01 жовтня 2009 року, Пояснили, що дійсно, 27 вересня 2011 року лікарем-рентгенологом ОСОБА_2 Діагностичного Центру “МеДіАрт” ТОВ “Ланжерон” на підставі наданого позивачем направлення лікаря-травматолога було проведено обстеження правого колінного суглобу позивача методом магнітно-резонансної томографії та виконані знімки у трьох взаємноперпендикулярних площинах (сагіттальной, корональной та трансверзальной) в режимах Т1 ВИ, Т2 ВИ и РD. Результат обстеження було зафіксовано в протоколі обстеження із наступним висновком (надалі — мовою документа): “МР — признаки повреждения медиального мениска (III ст.) и латерального мениска (I – II ст.) правого коленного сустава. Синовит» та ніякої консультації та/або порад стосовно проведення операції ОСОБА_2 не надавав, діагноз не формулював.

За клопотанням позивача, 09 лютого 2012 року та 03 жовтня 2012 року судом було призначено комплексну судово-медичну експертизу та додаткову комплексну судово-медичну експертизу, які було доручено провести судовим експертам Обласного бюро судово-медичних експертиз МОЗ України в Одеській області.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, третю особу ОСОБА_2 та його представника, враховуючи Висновки судово-медичної експертної комісії, свідчення свідків, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 27 вересня 2011 року лікарем-рентгенологом ОСОБА_2, який перебуває у трудових відносинах із відповідачем ТОВ “Ланжерон”, було проведено обстеження правого колінного суглобу позивача методом магнітно-резонансної томографії та виконані знімки у трьох взаємноперпендикулярних площинах (сагіттальной, корональной та трансверзальной) в режимах Т1 ВИ, Т2 ВИ и РD. Результат обстеження було зафіксовано в протоколі обстеження із наступним висновком (надалі — мовою документа): “МР — признаки повреждения медиального мениска (III ст.) и латерального мениска (I – II ст.) правого коленного сустава. Синовит». Документом, який підтверджується факт проведення дослідження правого колінного суглобу позивача методом магнітно-резонасної томографії є Протокол дослідження від 27.08.2011 року, який підписано лікарем ОСОБА_2 (а.с.6) та квитанція до прибуткового касового ордеру № 2494 від 27 серпня 2011 року про оплату медичних послуг МРТ правого колінного суглобу (а.с.7).

Згідно із ст. 17 Основ законодавства України про охорону здоров'я, провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров'я, яка відповідно до закону підлягає ліцензуванню, дозволяється лише за наявності ліцензії.

Пунктом 20 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлено, що такий вид господарської діяльності як медична практика, підлягає ліцензуванню.

Судом встановлено, що ТОВ “Ланжерон” здійснює господарську діяльність у сфері охорони здоров'я на підставі Ліцензії на здійснення медичної практики (перелік лікарських спеціальностей: рентгенологія, радіологія, ультразвукова діагностика; номенклатура спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою: рентгенологія) із строком дії з 17.12.2009 р. по 17.12.2014 р. (рішення № 41 від 17.12.2009 року; бланк ліцензії серія АВ № 511574), отриманої у відповідності до вимог законодавства України.

Згідно із ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров'я, медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності, встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладу охорони здоров'я і ті органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров'я.

Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19 грудня 1997 року N 359 (із змінами внесеними наказом № 76 від 21 лютого 2006 року) Про подальше удосконалення атестації лікарів, атестації на визначення знань та практичних навиків з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності підлягають особи, які закінчують навчання в інтернатурі, клінічній ординатурі або аспірантурі з цієї спеціальності, якщо останні ще не мають сертифіката лікаря-спеціаліста з даного фаху, а також особи, які у порядку, передбаченому наказом МОЗ України від 25.12.92 N 195, допущені до лікарської діяльності та пройшли курси спеціалізації, стажування або інші види підготовки. Зазначена атестація з присвоєнням (підтвердженням) звання лікаря-спеціаліста має передувати зайняттю особою лікарської посади в закладах охорони здоров'я, що відповідає цій спеціальності, або здійсненню медичної практики за цією спеціальністю на підприємницьких засадах.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 закінчив Одеський державний медичний університет за спеціальністю лікувальна справа, про що рішенням державної екзаменаційної комісії від 30 червня 1999 року йому присвоєно кваліфікацію спеціаліста лікаря. Протягом 5 місяців у 2000 році ОСОБА_2 проходив підвищення кваліфікації в інтернатурі 79ІМС за спеціалізацією рентгенологія. Окрім того, з 16.05 по 30.06 2006 року ОСОБА_2 проходив підвищення кваліфікації за спеціалізацією ТУ “Комп'ютерна томографія” у Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика. З 15.11 по 29.12 2006 року ОСОБА_2 проходив підвищення кваліфікації за спеціалізацією ТУ “Магнітно-резонансна томографія” у Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика. Наказом по Управлінню охорони здоров'я та медицини катастроф від 09.12.2009 року № 181-к ОСОБА_2 була присвоєна кваліфікація зі спеціальності рентгенологія, категорія вища.

Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я від 29.03.2002 року № 117 “Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров'я”, редакція від 21.03.2011 р., лікар-рентгенолог вищої кваліфікаційної категорії повинен відповідати наступним кваліфікаційним вимогам: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки “Медицина”, спеціалністю “Лікувальна справа”. Проходження інтернатури за спеціалністю “Радіологія-діагностика” з наступною спеціалізацією з “Рентгенології”. Підвищення кваліфікації (курси вдосконалення, стажування, передатестаційні цикли, тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом — понад 10 років.

Судом встановлено, що кваліфікація лікаря ОСОБА_2 відповідає усім необхідним вимогам, які визначені законодавством України для здійснення медичної практики, зокрема проведення магнітно-резонансної томографії.

Вимоги позивачки до суду про направлення окремої ухвали на адресу Прокуратури Суворівського району м. Одеси відносно порушення кримінальної справи у відношенні ТОВ “Ланжерон” та ОСОБА_2 за фактами здійснення медичної практики без дозвільних документів є безпідставними.

За клопотанням позивача було проведено судово-медичну експертизу судово-медичною експертною комісією у складі: голови - заступника начальника Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи, судово-медичного експерта вищої кваліфікаційної категорії ОСОБА_6, стаж роботи за фахом “судово-медична експертиза” з 1981 року, 1 кваліфікаційного класу, 5 рангу, членів — лікаря-рентгенолога вищої кваліфікаційної категорії медичного центру “Інто-Сана” ОСОБА_7, стаж роботи за фахом з 1970 року, кандидата медичних наук і доповідача по справі — судово-медичного експерта другої кваліфікаційної категорії Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_8, стаж роботи за фахом з 2010 року, кандидата медичних наук. Судово-медична експертна комісія провела комісійну судово-медичну експертизу якості надання медичної допомоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.103-107).

У відповідності із поставленими позивачкою питаннями, судово-медична експертна комісія дійшла наступних висновків: надані на дослідження МР-скани правого колінного суглобу гр. ОСОБА_1 від 27.08.2011 р. низької якості, надати кваліфікований висновок про існування та характер паталогічних змін в області правого колінного суглобу ОСОБА_1 по даним сканам не є можливим; виходячи із неможливості кваліфіковано визначити наявність і характер патологічних змін в правому колінному суглобі гр. ОСОБА_1 По наданим МР-сканам (у зв'язку із їхньою низькою якістю), визначити правильність висновку лікаря ОСОБА_2 і, отже, ймовірність допущення ним лікарської помилки, не є можливим; магнітно-резонансна томографія є додатковим методом дослідження,її результат є висновком лікаря-рентгенолога і призначений для використання спеціалістом (у даному випадку травматологом) для діагностики і лікування захворювання або пошкодження. Діагноз визначається з урахуванням даних огляду хворого, результатів клінічних і інструментальних методів дослідження, постановка діагнозу у даному випадку є прерогативою лікаря-травматолога. Таким чином, висновок лікаря ОСОБА_2 не є діагнозом, носить рекомендаційний характер, і його результати обов'язково повинні бути підтвердженими клінічними даними (обстеженням у травматолога); лікар ОСОБА_2 під час надання медичних послуг гр. ОСОБА_1, діяв в межах своєї компетенції. Слід зазначити, що, визначивши низьку якість отриманих зображень, він міг або повторити дослідження, або, якщо низька якість отриманих сканів обумовлена поломкою або зносом магнітно-резонансного томографу, рекомендувати ОСОБА_1 повторити дослідження в іншому медичному закладі.

Після ознайомлення із висновками експертизи, представник позивачки заявила клопотання про призначення судом додаткової судово-медичної експертизи. Висновок експертної комісії №424 підтвердив висновок № 66 експертної комісії, яка проводила попередню експертизу (а.с.171-183).

06.02.2012року за клопотанням позивачки, допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_9 в своїх поясненнях посилався на те, що ніби то чув, як лікар порекомендував позивачці операцію, «щоб не запустити», та ОСОБА_10, який давав пояснення зі слів позивачки та почутого у черзі приміщення відповідача.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 189 “Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності” від 09.04.2008 року встановлено, що експертиза тимчасової непрацездатності - це комплексна оцінка порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу. Діагноз - стислий лікарський висновок про сутність захворювання і функціональний стан хворого, виражений в термінах сучасної медичної науки (позначення захворювання за прийнятою класифікацією та визначення індивідуальних особливостей організму хворого). Обґрунтування тимчасової непрацездатності в разі захворюваності та травми - докладне і зрозуміле формулювання діагнозу відповідно до виявлених при обстеженні хворого нозологічної форми захворювання та травми, характеру та ступеня порушення функцій органів і систем, яке дає змогу визначити факт непрацездатності з урахуванням умов праці та можливості її виконувати, терміни непрацездатності, призначити амбулаторне або стаціонарне лікування, направити хворого на консультацію, обстеження, для огляду до МСЕК.

Пунктом 5.1. Наказу № 189 встановлено, що саме лікуючий лікар формулює діагноз, який обумовлює тимчасову непрацездатність відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду, прийнятої 43-ю Всесвітньою асамблеєю охорони здоров'я 1 січня 1993 року, відображаючи ступінь функціональних порушень органів і систем, ускладнень, ступінь їх тяжкості; надає медичні рекомендації щодо подальшого лікування, працевлаштування, дієтичного харчування, санаторно-курортного лікування тощо; відображає в медичних картах амбулаторного (стаціонарного) хворого скарги, анамнез, у т. ч. страховий (за останні 12 місяців), дані об'єктивного огляду, додаткових методів обстеження та інше, які є підставою для визначення діагнозу. Тобто, дослідження, яке проводилось методом магнітно-резонансної томографії є додатковим методом обстеження, враховуючи який серед інших, лікуючий лікар формулює діагноз та надає медичні рекомендації щодо подальшого лікування.

Відповідно до ст. 284 ЦК України, фізична особа має право на надання їй медичної допомоги. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Пунктом “д” ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я встановлено, що кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає, у тому числі вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я.

Таким чином, звертаючись до іншої клініки за кордоном позивачка лише реалізовувала своє право, встановлене Цивільним Кодексом, Основами законодавства України про охорону здоров'я, яке виникло у позивачці в силу закону.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. А згідно ст.1167 вказаного кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Тобто, як вбачається із матеріалів справи, підтверджується Висновками судово-медичної експертної комісії, твердження позивачки про формулювання лікарем ОСОБА_4 неправильного діагнозу та допущення лікарської помилки є хибним та помилковим. Звернення позивачки до іншого медичного закладу за наданням медичних послуг та отримання цих послуг не має причинного зв'язку із діями відповідача, є лише реалізацією суб'єктивного права позивачки, тому, не може розглядатись судом як заподіяння ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди з вини відповідача.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено: відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки згідно ст. 23 ЦК України – особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права. Однак позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів в підтвердження викладених у позовній заяві обставин.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 64, 66, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ланжерон”, Діагностичний центр “МеДіАрт”, треті особи: Управління з питань захисту прав споживачів Одеської міської ради, ОСОБА_2 про захист прав споживача - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: