ун . № 759/4833/13-а

пр. № 2-а/759/187/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого-судді Мазур І.В.

при секретарі Сіряченко Я.В.

з участю представника позивача, 3-ї особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Святошинського районного відділу головного управління державної міграційної служби України в місті Києві, третя особа ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

Керуючись ч.3 ст.160,186 КАСУ, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративною позовною заявою до Святошинського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві, 3-тя особа: ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 07.09.2012 року і по даний час проживає в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 зі своєю біологічною матір'ю ОСОБА_3, яка являється власником особового рахунку. Між ним та третьою особою ОСОБА_3 07.09.2012 року було укладено договір найму житлового приміщення, але з червня 2012 року і по даний час його місце проживання ніде не зареєстровано. Він з метою реєстрації місця фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1, 25 жовтня 2012 року подав до Святошинського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві заяву про реєстрацію місця проживання, однак йому було відмовлено в прийнятті документів на реєстрацію місця проживання. Також позивач посилається на протокол КИ №304210 та протокол КИ №304234, згідно яких його та третю особу було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.197, ст.199 КУпАП за проживання за вище вказаною адресою без реєстрації, що є підтвердженням фактичного проживання його в квартирі АДРЕСА_1. Він надав всі передбачені чинним законодавством документи для здійснення реєстрації його місця проживання за вищевказаною адресою, тому просить зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію місця фактичного його проживання за адресою : АДРЕСА_1.

Представник позивача та 3-ї особи, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Святошинського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Керуючись ст.128 КАС України, згідно якої неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи не є перешкодою для розгляду справи, вважає за можливе розглядати справу у відсутності представник відповідача

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (надалі - позивач) з 07.09.2012 року і по даний час проживає в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1.

Разом з ним в квартирі проживає ОСОБА_3 (надалі - третя особа), яка являється згідно розпорядження № 817 від 11.05.2007 року наймачем квартири АДРЕСА_1 (а.с.15). ОСОБА_3 також являється біологічною матір'ю позивача, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с.9).

З червня 2012 року і по даний час місце проживання позивача ніде не зареєстровано.

Норми ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зобов'язують особу протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Не виконання обов'язку щодо реєстрації місця проживання, може мати наслідоком притягнення такої особи до адміністративної відповідальності.

Так підтвердженням фактичного проживання позивача в квартирі АДРЕСА_1 є протокол КИ №304210 та протокол КИ №304234 про адміністративне правопорушення (а.с.18-19), згідно яких позивача та третю особу було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.197, ст.199 КУпАП за проживання за вище вказаною адресою без реєстрації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні» (надалі - постанова) затверджено зразки документів, які необхідні для проведення реєстрації. У затвердженому зразку заяви про реєстрацію місця проживання наведений перелік підстав для реєстрації місця проживання заявника - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи.

Постановою передбачено необхідність згоди власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації.

Необхідність отримання згоди співвласників житла узгоджується з вимогами ст. 358 ЦК України, згідно якої право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Проти реєстрації позивача в вищезазначеній квартирі третя особа ОСОБА_3 не заперечує.

З метою реєстрації місця фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 позивачем 25 жовтня 2012 року було подано до Святошинського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві (надалі - відповідач) заяву про реєстрацію місця проживання(а.с.21-22).

На особистому прийомі у начальника Святошинського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві було відмовлено позивачеві в прийнятті документів на реєстрацію місця проживання, мотивуючи це тим, що договір найму житлового приміщення не посвідчений начальником Єдиного розрахункового центру філії №805, а начальник філії Єдиного розрахункового центру філії №805 відмовляється посвідчувати договір найму житлового приміщення в зв'язку з тим, що чинним законодавством України це не передбачено.

Згідно відповіді Державної міграційної служба України в м.Києві позивачу по справі було відмовлено в реєстрації (а.с.26).

Норма ч.1 ст. 811 Цивільного кодексу України передбачає укладання договору найма житла в простій письмовій формі, що не потребує нотаріальної реєстрації.

Згідно зі статтею 92 Конституції України права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також основні обов'язки громадянина визначаються виключно законами України. При цьому, частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та іншими законами України.

Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»громадянам України, а також -іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»місцем проживання особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Згідно зі статтею 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель, тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно тимчасово.

Реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення відомостей про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси одного житла особи чи адреси спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, військової частини до визначених цим Законом документів та до реєстраційного обліку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб.

Стаття 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначає, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.

Для реєстрації особа або її законний представник подає:

- письмову заяву;

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;

- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

- талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

Здійснюючи аналіз наведених положень Закону, суд приходить до висновку, що перелік документів, необхідних для вчинення дії по реєстрації місця проживання особи є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягають.

Отже, на момент звернення позивача до відповідача із заявою про її реєстрацію за адресою проживання такий документ, як договір найму, передбачений чинним законодавством України у переліку необхідних документів.

Враховуючи викладене, а також те, що, по-перше, Позивач надав всі передбачені чинним законодавством документи для здійснення реєстрації його місця проживання за вищевказаною адресою, по-друге, Третя особа не заперечує проти реєстрації фактичного місця проживання, по-третє, реєстрація місця проживання є фактом, підтверджуючим місцезнаходження особи і не може вплинути на володіння нерухомим майном, можна дійти до висновку про відсутність належних правових підстав для відмови позивачу у здійсненні реєстрації місця проживання, а відтак, і про необхідність зобов'язання Відповідача здійснити реєстрацію місця фактичного проживання Позивача за адресою : АДРЕСА_1.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Святошинський районний суд міста Києва приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх повного задоволення.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Святошинський районний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати дії Святошинського районного відділу головного управління державної міграційної служби України в місті Києві, які полягають у відмові зареєструвати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в місці постійного проживання, а саме: квартирі номер АДРЕСА_1, протиправними.

Зобов'язати Святошинський районний відділ головного управління державної міграційної служби України в місті Києві, зареєструвати місце фактичного проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в квартирі номер АДРЕСА_1

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: