Доповідач Ларіна Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Зінов'євої А.Г.

Суддів Ларіної Н.О., Кіянової С.В.

при секретарі Федоровій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 грудня 2012 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири. В позові зазначено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1. 31 січня 2010 року квартира позивача була залита квартирою № 33 яка розташована вище поверхом, про що складений акт за участю сусідів та УЖКГ ТОВ «Гражданстрой». В акті зазначені всі виявлені пошкодження в оздоблення квартири, інтер'єра, меблів та майна. Оскільки розмір шкоди позивач не може визначити без проведення просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у зв'язку із залиттям квартири, провести по справі експертизи по встановленню об'єму та розміру пошкоджень та розміру спричиненої матеріальної шкоди.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3 035 грн. 00 коп., витрати на проведення судових експертиз у сумі 4 648 грн. 56 коп., а всього 7 683 грн. 56 коп., вирішено питання про стягнення судових витрат. В частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 - відмовлено.

Зазначене рішення оскаржив позивач в апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати частково, ухвалити нове, яким стягнути майнову шкоду, крім стягнутої судом, у розмірі: за демонтаж та укладення нового паркету, плінтусу у квартирі - 16702,18грн., вартість ламінованого паркету та плінтусу - 64603 грн. та вартість витрат на проведення експертиз, не стягнуті судом.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що майнова шкода, спричинена залиттям квартири, не була відшкодована у повному обсязі, у справі були призначені ще дві будівельно-технічні експертизи. При цьому повторна експертиза була призначена оскільки висновки експерта ОСОБА_5 викликали у суду сумніви щодо їх правильності. Однак, як вбачається з висновків повторної експертизи від 16 жовтня 2012 року, експерт ОСОБА_6 не відповіла на жодне питання, яке ставилося судом.

Крім того, представником позивача було заявлені клопотання щодо надання можливості уточнити позовні вимоги з урахуванням виконаного відповідачами ремонту, про відвід судді, про надання часу на підготовку до дебатів, у задоволенні яких також було відмовлено.

У доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що суд не дав оцінки проведеним будівельно-технічним експертизам, з яких вбачається, що виконане покриття підлоги з ламінованого паркету не відповідає нормам БНіП 3.04.01-.87, та вимогам апелянта до відповідачів про відшкодування шкоди у цій частині.

Позивач та її представник в судовому засідання апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 відшкодування шкоди у зв'язку із залиттям та стягнути з відповідача у рахунок демонтажу та укладенню нового паркету, плінтусу у квартирі - 16702,18грн., вартість ламінованого паркету та плінтусу - 64 603 грн. та не стягнуті витрати на проведення експертиз.

Відповідачі та їх представник в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, доводи сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям підлоги скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 10 квітня 2007 року, що підтверджується копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 21015341 від 24 листопада 2008 року (т. 1, а.с. 3).

Відповідно до акту, 31 січня 2010 року відбулося залиття належної позивачці квартири з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 з тієї причини, що через відсутність опалення відбулося розмороження з наступним розривом колби фільтру холодної води (т. 1 а.с. 8).

Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3, що підтверджується випискою з особового рахунку № НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 6).

Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2011 року було призначено судову будівельно-технічну та судову товарознавчу експертизи, проведення яких доручено експертам Донецького НДІ судових експертиз (т. 1 а.с. 199). Однак, експертом було виконано лише будівельно-технічну експертизу. Крім того, суд встановив, що висновок експерта ОСОБА_5 викликає сумнів в його правильності та неупередженості, оскільки цей експерт вже надавав за зверненням відповідача висновок зі спірних питань (т. 1 а.с. 139-142). Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 червня 2012 р. по даній справі було призначено повторну судово-будівельну експертизу, проведення якої доручено іншому експерту Донецького НДІ судових експертиз (т. 1 а.с. 243).

Згідно висновку експерту товарознавчої експертизи № 3365/26 від 05 листопада 2012 року, розмір матеріальної шкоди, спричиненої майну позивачки у результаті залиття квартири, складає 3 035,00 грн. (т. 2 а.с. 31).

Як встановлено судом першої інстанції відповідачі в ході розгляду справи не оспорювали як факту залиття так і своєї вини в цьому.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що висновок експерта товарознавчої експертизи є належним та допустимим доказом того, що позивачці було завдано матеріальну шкоду залиттям квартири, тому з ОСОБА_3 як власника квартири підлягає стягненню 3 035 грн. 00 коп., в частині стягнення відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_4 відмовлено, оскільки вона не є власником квартири АДРЕСА_2 та не має відповідати за шкоду, спричинену залиттям квартири позивача. Зазначені висновки суду не оскаржені, тому на підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України рішення в зазначеній частині не ревізується.

Як вбачається з резолютивній частині рішення суду, позовні вимоги задоволено частково: вирішено питання щодо стягнення матеріальної шкоди спричиненої майну позивача у зв'язку із залиттям, тобто в інший частині позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди у зв'язку із залиттям відмовлено.

З зазнаним висновком суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування ОСОБА_3 матеріальної шкоди, завданої залиттям підлоги позивача не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

В ході слухання справи судом першої інстанції встановлений факт наявності вини відповідача ОСОБА_3 у залитті квартири позивача, вказані обставини підтверджені сторонами.

На усунення завданої шкоди відповідачем укладені договори підряду (т. 1 а.с. 68-84, 114-135), роботи за якими були виконані.

Разом з тим в ході слухання справи встановлено, що ремонтні роботи підлоги були виконані з порушенням будівельних норм, вказаний факт зафіксовано експертними висновками за вимогами обох сторін (т. 1 а.с.136-142 ).

Оскільки виконана підрядником робота не влаштовує позивачку в суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні цієї частини вимог.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З наведеного апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям підлоги та задоволення зазначеної частині вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_3 (як власника квартири № 33) матеріальної шкоди у розмірі 80 806 (16 203+64 603) грн. 00 коп. відповідно до даних додатку № 1 Додаткової угоди до договору підряду від 06 лютого 2010 року щодо вартості зазначених робіт по демонтажу та укладці паркету та плінтусу (а.с. 120-135) та наданих квитанції щодо вартості паркету (а.с. 152) з поверненням позивачем відповідачу ОСОБА_3 демонтованого паркету після відшкодування шкоди. З вищевикладеного доводи апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню.

Апеляційний суд не приймає доводів відповідачів щодо відмови у стягненні матеріальної шкоди з ОСОБА_4, оскільки позивачем рішення в зазначеній частині не оскаржено, лише в доводах апеляційної скарги зазначено про невідповідність висновків у мотивувальній та резолютивній частині щодо солідарного стягнення шкоди, але зазначені невідповідності висновків усунені ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 10 січня 2013 року.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи відповідачів щодо необхідності звернення позивача до суду з окремим позовом щодо недоліків підлоги, оскільки в даному випадку за зазначених відповідачем підстав виникають правовідносини між замовником (ОСОБА_3.) та підрядником, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», до того ж зазначені вимоги не виходять за межі заявлених вимог щодо відшкодування шкоди у зв'язку із залиттям квартири позивача.

Апеляційний суд не приймає доводів відповідачів щодо відсутності доказів про неякісне виконання стяжки підлоги та відсутності таких позовних вимог, оскільки зазначені вимоги знаходяться в межах заявлених позивачем вимог і до залиття квартири позивача влаштовували якість підлоги та стяжки цієї підлоги, а зазначені недоліки виявлені після залиття квартири позивача і виконання ремонтних робіт підлоги, тому доводи відповідачів безпідставні.

У порядку ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача ОСОБА_3 підлягають також судові витрати по проведенню будівельно-технічної експертизи № 16/10 від 15 липня 2010 року, сплачені позивачем у розмірі 2100 грн. (т. 1а.с. 26).

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям підлоги, з постановлениям нового про часткове задоволення цієї частини вимог, з підстав п. 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України. В іншої частини рішення залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 304, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 грудня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям підлоги скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям підлоги у розмірі 80 806 (вісімдесят тисяч вісімсот шість) грн. 00 коп., після відшкодування якої зобов'язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 демонтований паркет.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 100 (дві тисячі сто) грн.

В інший частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді: