Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

2/330/88/2013

Справа № 330/196/13- ц

"15" квітня 2013 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Нестеренко Т.В.

при секретарі Корнієнко М.М.

з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_14 про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, визнання недійсною Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, скасування Рішення виконавчого комітету Кирилівської селищної ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання літнього будинку, розташованого в смт.Кирилівка самочинним будівництвом, визнання за позивачами права власності на будівельні матеріали та визнання за ними право розібрати зазначений літній будиночок,

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, визнання літнього будинку, розташованого в смт.Кирилівка самочинним будівництвом, визнання за позивачами права власності на будівельні матеріали та визнання за ними право розібрати зазначений літній будиночок. Пізніше позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уточнили свою позовну заяву та звернулися з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_14 про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, визнання недійсною Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, скасування Рішення виконавчого комітету Кирилівської селищної ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання літнього будинку, розташованого в смт.Кирилівка самочинним будівництвом, визнання за позивачами права власності на будівельні матеріали та визнання за ними право розібрати зазначений літній будиночок, мотивуючи тим, що відповідач 1 - ОСОБА_5 є мамою позивача ОСОБА_3. Відповідач 2 - ОСОБА_8 є сином позивачів. Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області №2-780 від 25.09.2008р. за ОСОБА_5 (відповідач 1) було зареєстровано право власності на літній будиночок літ. Ж-2, площею 42,0 кв.м., розташований за адресою Запорізька область, Якимівський район, АДРЕСА_1. ОСОБА_5 за договором дарування нерухомого майна від 07.04.2011р. подарувала 2/5 часток житлового будинку та земельні ділянки. При цьому до складу 2/5 часток увійшов і літній будиночок літ. Ж-2. Це випливає з п. 1.1. Договору. Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 10.04.2012р. по справі №8/0828/4/2012 була задоволена заява позивача 1 - ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та рішення Якимівського районного суду Запорізької області №2-780 від 25.09.2008р. було скасовано, справу призначено до розгляду. Після цього ОСОБА_5 подала заяву про залишення її позову буз розгляду. Право розпоряджання своїм майном належить власникові (ст. 317 ЦК України). Так як ОСОБА_5 не є власником літнього будиночка літ. Ж-2, площею 42,0 кв.м. за адресою Запорізька область, Якимівський район, АДРЕСА_1, то не могла розпорядитися ним - подарувати ОСОБА_6, але зробила це. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Договір дарування нерухомого майна від 07.04.2011р., зареєстрований приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_9 в реєстрі за №325, суперечить діючому законодавству - ст. 317 ЦК України, в частині: «Нерухоме майно, що є предметом цього договору складається з 1.1.....; літнього будиночку (цегла), літера Ж-2, загальною площею 42 кв.м.». В силу ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України: «Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)». Як бачимо, право оскарження дійсності договору належить не тільки сторонам, але і заінтересованим особам. Позивачі вважають, що вони є заінтересованими особами, бо строїли літній будиночок літ. Ж-2, площею 42,0 кв.м. за свої кошти, наймали робітників. Відповідач 1 не заперечувала проти цього. Таким чином, вони мають право на будівельні матеріали в силу ч. 2, ст. 331 ЦК України: «Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. 3. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна)». На сьогоднішній день відповідачі заперечують факт будівництва ними літнього будиночка літ. Ж-2 та відповідач 2 вважає його повністю своїм. Факт будівництва позивачами літнього будиночка підтверджується накладними на придбання будівельних матеріалів (копії додаються), показаннями свідків, які будуть заявлені у попередньому судовому засіданні. Статтею 376 ЦК України передбачено: « 2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. 3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. 4. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. 5. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. 6. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене». В силу ч. 1 ст. 376 ЦК України та ст. 24 закону України «Про планування і забудову територій», в редакції, що діяла на момент будівництва, будівництво літнього будиночка літ. Ж-2 є самочинним, ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій»: «Фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво). Як їм стало відомо під час попереднього слухання справи Рішенням виконавчого комітету Кирилівської селищної ради №454 від 19.06.2012р. ОСОБА_6 видано Свідоцтво про право власності на 2/5 частини житлового будинку, до складу якого увійшли: житловий будинок 1 А, сарай 1 В, сарай 1 Г, літня кухня 1 г, тераса 1 Є, душ З, вбиральня І, №1 басейн, а також приміщення для відпочинку 2-Ж, загальною площею 16,3 кв.м. Зазначене рішення було прийнято за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_6 щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з вводом в експлуатацію приміщення для відпочинку Ж-2. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 2 статті 55 Конституції України кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ч. 10 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. В даному випадку позивачі вважають, що існує спір про право власності, тому рішення виконавчого комітету Кирилівської селищної ради №454 від 19.06.2012р. підлягає оскарженню не в порядку адміністративного судочинства, а в порядку цивільного. У відповідності до змісту згаданого вище рішення, воно прийнято на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом №7/5 від 07.02.2002р. Міністерства юстиції України. Безпосередньо які положення зазначених нормативно-правових актів використовувалися -у рішенні не зазначено. Що стосується повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва, то до них відноситься: підпункт 1, пункту б) частини 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якого до делегованих повноважень відноситься участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку та у випадках, встановлених законом. Такий порядок та випадки були визначені п. 8.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом №7/5 від 07.02.2002р. Міністерства юстиції України: «Оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно: а) органами місцевого самоврядування: - фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам». ОСОБА_6 надав на підтвердження наступний документ - Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 12.06.2012р. Особливу увагу слід звернути на ту обставину, що Декларація про готовність об'єкта до експлуатації була зроблена у формі Додатка №2 до Порядку прийняття в експлуатацію Індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 №91, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.07.2011 р. за №830/19568 (надалі Порядок Мінрегіонрозвитку) Згідно п. 1.1. цього порядку: «Цей Порядок встановлює процедуру та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності (далі - об'єкти), збудованих до 31.12.2009 без дозволу на виконання будівельних робіт, заяви про прийняття в експлуатацію яких подано до 31.12.2012, а також механізм проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж». Якщо б будівництво, або реконструкція, як зазначав на попередньому судовому засіданні відповідач ОСОБА_6, були зроблені з отриманням дозволу, складанням проекту, як було необхідно, то тоді була би подана інша декларація, яка є додатком №1 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011р. №461 (надалі Порядок Кабінету Міністрів). Таким чином, самі надані документи свідчать про самовільність будівництва ОСОБА_6 Але це не головне. Відповідно до 3.4. Порядку Мінрегіонрозвитку дані, зазначені у декларації, повинні узгоджуватись з документами, які подаються разом з нею. Замовник відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації. Як зазначалося вище, ОСОБА_6 за договором дарування нерухомого майна від 07.04.2011р. набув право власності на 2/5 часток житлового будинку, до складу якого входив літній будиночок літ. Ж-2, площею 42,0 кв.м., розташований за адресою Запорізька область, Якимівський район, АДРЕСА_1. Тобто, нотаріусом та Якимівським БТІ, а також реєстратором було зафіксовано наявність саме будиночка для відпочинку площею 42,0 кв.м. У декларації, поданій ОСОБА_6 від 12.06.2012р. значиться вже не будиночок для відпочинку літ. Ж-2, а Приміщення для відпочинку (Ж-2) і в нього вже інша площа -61,2 кв.м. При цьому, у розділі 2 Декларації «Інформація про об'єкт будівництва», зазначені наступні строки: - початок будівництва - 01.09.2007р.; закінчення будівництва - 08.05.2008р. Ніяких інших дат про реконструкцію, будівництво у Декларації не зазначено.

У розділі 7 Декларації «Інформація про земельну ділянку» зазначено Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 03.08.2006р. серія ЗП №149760. Але зазначений акт був виданий ОСОБА_5, а не ОСОБА_6. Тобто, заявник не надав документи про належність йому на праві власності земельної ділянки або документу щодо права користування земельною ділянкою. Навпаки, був наданий акт про право власності на земельну ділянку іншої особи. Тобто, згідно даних Декларації, поданої ОСОБА_6, станом на 08.05.2008р. існував самовільно збудований об'єкт нерухомості - Приміщення для відпочинку Ж-2 площею 61,2 кв.м. В договорі дарування нерухомого майна від 07.04.2011р. у п. 2 зазначено, що право власності Дарувальника було підтверджено нотаріусу витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №29523838, виданим КП «Якимівське бюро технічної інвентаризації» 01.04.2011р. У зазначеному витягу в розділі «Опис об'єкта» під порядковим номером 10 значиться Ж-2 літній будиночок, цегла, площа 42,0 кв.м., вартість - 49917грн., відсоток зносу - 0. Виходить розбіжність: за документами Якимівського БТІ станом на 01.04.2011р. існував Ж-2 літній будиночок площею 42,0 кв.м., а за даними, які містяться у декларації про готовність об'єкта до експлуатації та наданими відповідачем ОСОБА_6 - на зазначену дату 01.04.2011р. вже існувало приміщення для відпочинку Ж-2 площею 61,2 кв.м., хоча мова йде про одне і теж приміщення. Згідно п. 7.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом №7/5 від 07.02.2002р. Міністерства юстиції України: «Наданню витягу з Реєстру прав передує проведення технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадку надання витягу з Реєстру прав відповідно до пункту 3.13 Положення». Таким чином, якщо б на 01.04.2011р. існувало приміщення для відпочинку Ж-2 площею 61,2 кв.м., воно обов'язково повинно було би відображено у інвентарній справі та у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно. Викладене свідчить про те, що літній будиночок Ж-2 не реконструювався взагалі, або реконструювався після 04.04.2011р. Але в останньому випадку відповідач ОСОБА_6 повинен був оформити та подати на затвердження, а Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області при наявності підстав затвердити зовсім іншу декларацію - Декларацію, яка є додатком №1 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011р. №461, який вже передбачає необхідність наявності проекту та дозволу на проведення будівельних робіт. Таким чином, згідно п. 3.5. Порядоку Мінрегіонрозвитку від 24.06.2011 №91, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області повинна була відмовити ОСОБА_6 в реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Виходячи з викладеного, на підставі ст. 15, 16, 203, 215, 317, 331, 376 ЦК України, Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 №91, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України И-07.2011 р. за №830/19568, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом №7/5 від 07.02.2002р. Міністерства юстиції України, позивачі просили: 1) Визнати недійсним договір дарування нерухомого майна між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 07.04.2011р., зареєстрований приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_9 в реєстрі за №325, в частині пункту 1.1.: «літнього будиночку (цегла), літера Ж-2, загальною площею 42 кв.м.»; 2) визнати недійсною Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації серія ЗП №1821209653 від 12.06.2012р., зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області; 3) скасувати Рішення виконавчого комітету Кирилівської селищної ради №454 від 19.06.20І2р.; 4) визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.06.2012р., видане Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області ОСОБА_6 на 2/5 частки житлового будинку за адресою: Запорізька область, Якимівський район, АДРЕСА_1; 5) визнати літній будиночок літ. Ж-2, площею 42,0 кв.м., розташований за адресою Запорізька область, Якимівський район, АДРЕСА_1 самочинним будівництвом; 6) визнати за позивачами право власності на будівельні матеріали, з яких побудований літній будиночок літ. Ж-2, площею 42,0 кв.м., розташований за адресою Запорізька область, Якимівський район, АДРЕСА_1 та визнати за нами право розібрати зазначений літній будиночок.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та їх представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2, підтримали, викладені в уточненій позовній заяві вимоги та просили їх задовольнити. Позивач ОСОБА_3 зазначила, що відповідачі довгий час були на їх утриманні, вони купляли відповідачам їжу та одежу. В 1997 році її мати, відповідач ОСОБА_5 склала на її користь заповіт, тому вони самі за свій кошт збудували літній будиночок літ. Ж-2, площею 42,0 кв.м., розташований за адресою в АДРЕСА_1, але на теперішній час заповіт не існує, а тому вони просять визнати за ними право розібрати зазначений літній будиночок, так як на компенсацію вона не згодна, а їй потрібні її будівельні матеріали, з яких збудований цей будиночок. Також вона зазначила, що за 2011-2012 роки вони нічого не робили з цим будинком, не вносили ніякий вклад і не робили ніяких змін, так як відповідач ОСОБА_6 збудував паркан і на подвір»я до нього вони не ходять, але вона впевнена, що він також в цьому будинку нічого не робив, а користується лише тим, що вони збудували з чоловіком.

Позивач ОСОБА_4 пояснив, що він дійсно розваляв времянку відповідача ОСОБА_5, але з її дозволу. Потім самочинно збудований літній будиночок Ж-2 загальною площею 42,0 кв.м був оформлений на ім»я ОСОБА_5 ним самим за її довіреннісю, так як вона склала заповіт на його дружину, ОСОБА_3, який був зареєстрований в селищній раді. Якби не було заповіту, вони б не будували цей будинок. ОСОБА_4 зазначив, що дійсно, відповідач ОСОБА_6 працював разом з ним при будівлі будинку, але вони з дружиною платили йому за це гроші, хоча і не великі, як рідному, але все ж таки платили, та все було збудовано за їх з дружиною гроші, тому вони претендують на це майно.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що її ніхто ніколи не утримував і вона ніколи нікому нічого не заповідала. Коли ОСОБА_4 одружилися, у них нічого не було і вони жили в її старій хаті, а вона в літній кухні. У неї була лита времянка, яку ОСОБА_4 розібрав, все її вивіз та збудував двоповерховий будинок. Адреса, АДРЕСА_1 - це був її старий будинок і до теперішнього часу це була її власність, яку вона добровільно за своїм бажанням подарувала своєму онуку, сину ОСОБА_3, ОСОБА_6, разом з земельними ділянками. Так як земля була її і будівництво на цій землі було її. Вона б не погодилась на це, якби знала, що вони її будівлю розваляють, а нову не побудують, вона була одна та захисту у неї не було, а стару хату позивачі відремонтували для себе, так як на той час вони там і жили. Та і інші приміщення вони відремонтували, щоб заробляти гроші з цього, як і отримували гроші з літнього будинку.

Відповідач ОСОБА_6 пояснив в судовому засіданні, що він разом з ОСОБА_4 будували спірний літній будиночок Ж-2, площею 42,0 кв.м, але разом з тим на той час вони також будували і інший будинок, який на теперішній час належить його сестрі, спільній доньці відповідачів та були ще інші будівлі. Тому він вважає, що позивачами не доведено той факт, що літній будинок Ж-2 загальною площею 42,0 кв.м, збудовано саме з тих будівельних матеріалів, копії квитанцій яких ними надано суду, ці ж матеріали могли бути використані в іншому будівництві. В 2007 році він працював в ПП «Кадастр» та також заробляв гроші та купував будівельні матеріали. З того часу, як бабуся йому подарувала своє нерухоме майно та земельні ділянки, він змінив внутрішню реконструкцію літнього будинку, замінив сантехніку та інше. При оформленні декларації про готовність об'єкта до експлуатації, він заповнив ту декларацію, яку йому було надано фахівцями Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області та яка на той час була необхідна, а щодо зміни площі літнього будинку, він не може пояснити, чому вона збільшилась, мабуть за рахунок балконів, бо всі заміри виконувалися техніками КП «Якимівське БТІ». Щодо іпотечного договору, який його батьки ОСОБА_4 оформили в 2006 році, він також приймав участь у його оформленні, так як був поручителем та його автомобіль був заставним майном. Право власності на зазначений літній будинок Ж-2 загальною площею 42,0 кв.м ОСОБА_4 сам за власним бажанням оформив на бабусю за рішенням Якимівського районного суду на відповідача ОСОБА_5, діючи за її довіреністю ще у 2008 році, яка діяла всього рік, до листопада 2009 року, а потім з невідомих їм з бабусею підстав за заявою ОСОБА_3 відмінив це рішення, а він не встиг оскаржити. Коли ОСОБА_4 розпочав будівництво в бабусиному дворі вона скаржилася до Кирилівської селищної ради, але там її заспокоїли, що всі будівлі, які знаходяться на її землі, належать їй, навіть ті, які самочинно збудовані і бабуся далі не скаржилася.

В судове засідання представник відповідача, Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, належним чином повідомлені про день час та місце розгляду справи, не з»явилися, причини неявки суду не повідомили, заяв не надали.

В судове засідання відповідач, представник за довіреністю Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що однією з позовних вимог є визнання недійсною декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 12.06.2012 року № ЗП 1821209653, видану інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області. По суті даного питання інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області пояснює наступне. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011р. № 91, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.07.2011р. за № 830/19568 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж (далі-Порядок). Цей Порядок встановлює процедуру та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, збудованих до 31.12.2009 без дозволу на виконання будівельних робіт, заяви про прийняття в експлуатацію яких подано до 31.12.2012, а також механізм проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж. Пунктом 3.2. Порядку передбачено перелік документів, які замовник або його уповноважена особа подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта, для прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, а саме: 1) заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта за формою, наведеною у додатку 3 до Порядку, 2) два примірники заповненої декларації за формою згідно додатку 2 до Порядку, 3) звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації 4) засвідчені в установленому порядку копії: документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт; технічного паспорта, виданого бюро технічної інвентаризації. Так 05.06.2012 року на адресу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області надійшла заява ОСОБА_6 про прийняття в експлуатацію самочинно збудованого літнього будинку розташованого за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1. Відповідно до п. 3.3 Порядку інспекція розглядає документи, зазначені у пункті 3.2 Порядку та приймає протягом тридцяти днів з дати їх подання рішення про реєстрацію декларації або її повернення. Відповідно до п. 3.5 Порядку Інспекція повертає замовнику декларацію, якщо вона подана чи оформлена з порушенням вимог, установлених цим Порядком. Отже, Порядком визначено вичерпний перелік підстав для повернення замовнику декларації. До зазначеної заяви про прийняття в експлуатацію ОСОБА_6 було додано усі документи визначені п.3.2 Порядку, а саме: два примірники заповненої декларації за формою згідно додатку 2 до Порядку, звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації, засвідчені в установленому порядку копії: документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт, відповідно до якого власником земельної ділянки є саме ОСОБА_8; технічного паспорта, виданого бюро технічної інвентаризації, відповідно до якого ОСОБА_8 є користувачем спірного будинку, разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_14. У матеріалах справи наявна заява співвласників майна, відповідно до якої останні не проти прийняття в експлуатацію саме ОСОБА_6 приміщення для відпочинку, яке позначено в технічному паспорті (літ. Ж), розташованого за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1. Документи подані замовником узгоджувались з документами доданими до заяви. 12.06.2012 року за № ЗП НОМЕР_1 було зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації подану ОСОБА_6. Тому вважають, що рішення інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області щодо реєстрації спірної декларації є таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, та на підставі вищевикладеного просять у задоволені позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відмовити у повному обсязі.

В судове засідання треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_14, належним чином повідомлені про день час та місце розгляду справи, не з»явилися, причини неявки суду не повідомили, заяв не надали.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона проживає в смт.Кирилівка з 2004 року та є приятелькою ОСОБА_3. Вона весь час ходила до них додому та спілкувалясь, а у 2007 році ОСОБА_3 взяла у неї гроші для будівництва літнього будиночку за адресою АДРЕСА_1, в сумі 40 тисяч гривень та надала їй розписку, а потім гроші віддала, а вона повернула їй розписку, та на жаль розписка не збереглась. За зазначеною адресою ОСОБА_3 проживали та будували літній будиночок, їх мати, ОСОБА_5 проживала окремо від них та будівництво вони вели самі, за свій кошт, відповідачі не будували цей будиночок.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона є донькою позивача ОСОБА_4 та вона у вже збудованому будиночку клеїла шпалери. Вона не пам'ятає, щоб на той час виникав який-небудь спір щодо збудованого приміщення, бо його будував її батько.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що він працював підсобником в бригаді, розвантажував цеглу на будівництві та вони ще робили кришу. Про участь у будівництві відповідачів йому нічого не відомо, за роботу розраховувався ОСОБА_4, але йому також не відомо, що там було бабусине майно та чиї були гроші, якими з ними розраховувалися.

Окрім пояснень сторін та свідків у судовому засіданні були досліджені матеріали справи, а саме: договір дарування нерухомого майна від 07.04.2011 року, відповідно якого ОСОБА_5 подарувала 2/5 часток житлового будинку та земельні ділянки ОСОБА_6. При цьому до складу 2/5 часток увійшов і літній будиночок літ. Ж-2, загальною площею 42 кв. м, що зазначено в п. 1.1. Договору (а.с.9 та 76). Відповідно до п.2 Договору зазначено нотаріусом, що вказана частка житлового будинку належить Дарувальнику на підставі дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС №-036261 виданого Кирилівською селищною радою від 05.11.2009 року та Рішення Якимівського районного суду Запорізької області №2-780 від 25 09.2008 року та зареєстрованих, як правовстановлюючий документ КП «Якимівсье БТІ» від 05.11.2009 року, номер запису 198 в книзі №-2, Р№-28764443 (а.с.11), що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №-29523838, виданим КП «Якимівське БТІ» від 01.04.2011 року. Тобто нотаріусом було перевірено належність ОСОБА_5 відчужуваного нерухомого майна, а сам договір відповідачем ОСОБА_6 був зареєстрований 09.06.2011 року (а.с.11 та 78) відповідно до ст. 182 ЦК України, де зазначено, що право власності на нерухомість підлягає державній реєстрації. Тобто з моменту державної реєстрації власник ОСОБА_6 відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України набув право власності на нерухоме майно, а саме на літній будиночок літ. Ж-2, загальною площею 42 кв. м включно, та відповідно до ст. 317 ЦК України мав право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Також на власний розсуд міг право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, в даному випадку реконструкція власної будівлі. Зазначені факти підтверджуються також наданими копіями інвентаризаційної справи та технічного паспорту на житловий будинок, надані КП «Якимівське БТІ» (а.с.54-92). Де відповідно довідки КП «Якимівське БТІ» датованою від 15.05.2008 року(а.с.61) зазначено, що в АДРЕСА_1 самочинно збудовано: Ж-2 Дітній будиночок площею 42,0 кв.м.. Та рішенням суду від 25.09.2008 року за ОСОБА_5 визнано право власності на зазначений літній будиночок (а.с.64-65) за власним розсудом позивачем ОСОБА_4 за довіреністю від відповідача ОСОБА_5, зазначене рішення позивачами не оскаржувалось та набрало законної сили і було внесено до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.70). Зазначене нерухоме майно було збудовано у 2007-2008 роках про що в судовому засіданні не заперечували сторони, без дозволу на виконання будівельних робіт, тобто самочинно. Розмір будинку Ж-2 змінився, що підтверджується поверховим планом на будівлю літер «Ж-2» та експлікацією внутрішньої площі зазначеної будівлі (а.с.80-83) із зазначенням загальної площі 61,2 кв.м з чого видно, що змінилися і житлова - 48,8 кв.м та підсобна - 12,4 кв.м площа. Підстави недовіряти замірам спеціалістів - техніків КП «Якимівське БТІ» у суду відсутні. Відповідно до письмових пояснень представника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, ОСОБА_6 звернувся з заявою про прийняття в експлуатацію самочинно збудованого літнього будинку розташованого за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1. Відповідно до п. 3.3 Порядку інспекція розглядає документи, зазначені у пункті 3.2 Порядку та приймає протягом тридцяти днів з дати їх подання рішення про реєстрацію декларації або її повернення. Відповідно до п. 3.5 Порядку Інспекція повертає замовнику декларацію, якщо вона подана чи оформлена з порушенням вимог, установлених цим Порядком. Отже, Порядком визначено вичерпний перелік підстав для повернення замовнику декларації. До зазначеної заяви про прийняття в експлуатацію ОСОБА_6 було додано усі документи визначені п.3.2 Порядку, а саме: два примірники заповненої декларації за формою згідно додатку 2 до Порядку, звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації, засвідчені в установленому порядку копії: документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт, відповідно до якого власником земельної ділянки є саме ОСОБА_6, відповідно до договору дарування від 07.04.2011 року, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації (а.с.84-85). На цих підставах Виконавчим комітетом Кирилівської селищної ради прийнято рішення №454 від 19.06.2012 року «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно» на 2/5 частини житлового будинку, до складу якого входять: …приміщення для відпочинку, 2 Ж, загальною площею 61,2 кв.м;…, а не 16,3 кв.м, як зазначено в уточненій позовній заяві позивачів (а.с.104) з посиланнями на Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 року за №7/5. Позивачі, посилаючись на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 10.04.2012 року (а.с.15 та 114), зазначають, що цією ухвалою по справі №8/0828/4/2012 була задоволена заява позивача 1 - ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та рішення Якимівського районного суду Запорізької області №2-780 від 25.09.2008р. було скасовано, справу призначено до розгляду. Після цього ОСОБА_5 подала заяву про залишення її позову буз розгляду. Відповідачем ОСОБА_6 станом на 19.06.2012 року його власне нерухоме майно відповідно до договору дарування від 07.04.2011 року, зі змінами, які він зробив на власний розсуд було зареєстровано відповідно до діючого на той час законодавства. Позивачі, посилаючись на ч. 3 ст. 215 ЦК України: «Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)», не зазначили, підстави недійсності правочину відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. При укладанні договору дарування відповідачем ОСОБА_5, вона була одноособово власником 2/5 часток житлового будинку та земельних ділянок, які подарувала з власної волі ОСОБА_6. При цьому до складу 2/5 часток увійшов і літній будиночок літ. Ж-2, загальною площею 42 кв. м,. Тобто на момент укладання цієї угоди були додержані всі вимоги, що є необхідними для чинності правочину, який був вчинений у формі, встановленій законом, посвідчений нотаріусом та зареєстрований в органах реєстрації прав нерухомого майна, діючого на той час. Надані в якості доказів позивачами накладні на будівельні матеріали датовані 2006 роком із зазначеною адресою АДРЕСА_2 (а.с.12,13 та 112), деякі не мають дати (а.с.111) а на а.с.14 та 113 дата виправлена з 2012 року на 2006 рік та ніяким чином не підтверджують той факт, зазначений в позовній заяві, що саме з цих будівельних матеріалів збудовано літній будиночок літ. Ж-2, площею 42,0 кв.м., розташований за адресою в АДРЕСА_1, в будівництві якого приймали участь як позивачі так і відповідачі. Показання свідків також не підтвердили той факт, що саме з будівельних матеріалів, зазначених в накладних, наданих в якості доказів позивачами, збудований спірний літній будиночок, бо вони не були присутні при купівлі цих будівельних матеріалів та їх подальшого використання. Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 209, 210, 215, 317, 319, 321, 328, 334, 331, 376 ЦК України, Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності. Які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, ст.ст.10, 11, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_14 про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, визнання недійсною Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, скасування Рішення виконавчого комітету Кирилівської селищної ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання літнього будинку, розташованого в смт.Кирилівка самочинним будівництвом, визнання за позивачами права власності на будівельні матеріали та визнання за ними право розібрати зазначений літній будиночок - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: