іменем україни

20 березня 2013 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Журавель В.І.,

Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Медіакомпанія Слово», фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,

за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Медіакомпанія Слово», ОСОБА_5, фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2012 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 5 грудня 2012 року

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, TOB «Медіакомпанія Слово», фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди.

Посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в номері НОМЕР_1 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ІНФОРМАЦІЯ_3, в номері НОМЕР_2 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4», газетою «Субота плюс» було розміщено на правах реклами інформацію, що порочить честь, гідність та ділову репутацію Голови комісії з питань життєзабезпечення міста Запоріжжя - ОСОБА_3.

Зазначив, що у першій колонці четвертого абзацу статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», мова йде про те що: «Среди самых разрушительных инициатив депутата ОСОБА_3 нужно особенно отметить две: введение новых договоров на предоставление коммунальных услуг, выделение 30 % доходов ПРЭЖО на покупку материалов.», але всі ці твердження є безпідставними, не обґрунтованими та не правдивими.

Вважає, що інформація, що була опублікована в обох статтях газети «Субота плюс», взагалі не є рекламою, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 як громадянина та як голову комісії з питань життєзабезпечення міста Запоріжжя.

Поширення недостовірної інформації стосовно ОСОБА_3 порушує його честь та ділову репутацію, оскільки спрямоване на формування у необмеженого кола осіб уявлення про низький рівень ділових і професійних його якостей при виконанні ним службових та громадських обов'язків, а також про умисні негативні, з використанням службових повноважень, дії щодо підприємств комунального господарства.

Поширення недостовірної інформації призвело до порушення його особистих немайнових прав, що є підставою для відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює в 1 (одну) грн.

Відшкодування моральної шкоди має бути стягнуто із головного редактора газети ОСОБА_5, так як авторів публікацій не вказано, а за законом редактор підписує тираж газети на вихід у світ та несе відповідальність за виконання вимог, що ставляться до діяльності друкованого засобу масової інформації, його редакції відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.

Під час розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та зазначив, що у зв'язку із проведенням судової психолого-лінгвістичної експертизи за висновком експертів ДНДІСЕ від 19 червня 2012 p., за висновками експертів у всіх наданих на дослідження статтях міститься інформація, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3, а сама інформація виражена у формі категоричних суджень.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недостовірною інформацію, викладену в газеті «Субота плюс» ІНФОРМАЦІЯ_1 в номері НОМЕР_1 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме: «Среди самих разрушительных инициатив депутата ОСОБА_3 нужно особенно отметить две: введение новых договоров на предоставление коммунальных услуг; выделение 30% доходов ПРЭЖО на покупку материалов» та ІНФОРМАЦІЯ_3, в номері НОМЕР_2 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4», а саме: «...очередная инициатива депутата может принести вполне осязаемый вред. Речь идет о предложении ввести новые договора на услуги ЖКХ и обязательное выделение из бюджета ПРЭЖО 30% на закупку материалов и комплектующих для ремонта». Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Медіакомпанія Слово», фізичну особу - підприємця ОСОБА_6 спростувати через газету «Субота плюс» недостовірну інформацію, яка була надрукована ІНФОРМАЦІЯ_1 в номері НОМЕР_1 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ІНФОРМАЦІЯ_3 в номері НОМЕР_2 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4», шляхом опублікування у запланованому найближчому випуску газети «Субота плюс» на тому ж місці шпальти та тим самим шрифтом, що і спростовані повідомлення, спростування наступного змісту: «Опровержение. Уважаемые читатели! В випусках еженедельной газеты «Суббота плюс» НОМЕР_1 опубликован ряд материалов, в том числе на правах рекламы, где содержалась негативная оценка деятельности депутата городского совета, руководителя постоянной комиссии по жизнеобеспечению города ОСОБА_3. Как мы впоследствии выяснили, эти материалы основывались на нелепой и недостоверной информации, которую представили редакции заказчики этих публикаций.» В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Медіакомпанія Слово», фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 витрати зі сплати судового збору в розмірі 109 грн, а також судові витрати зі сплати за проведення експертизи в розмірі 1954 грн 68 копійок.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 5 грудня 2012 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2012 року у цій справі в частині задоволених позовних вимог про спростування недостовірної інформації та стягнення судових витрат змінено. Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Медіакомпанія Слово», фізичну особу - підприємця ОСОБА_6 спростувати через газету «Субота плюс» недостовірну інформацію, яка була надрукована ІНФОРМАЦІЯ_1 в номері НОМЕР_1 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ІНФОРМАЦІЯ_3 в номері НОМЕР_2 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4», шляхом опублікування у запланованому найближчому випуску газети «Субота плюс» на тому ж місці шпальти та тим самим шрифтом, що і спростовані повідомлення, спростування наступного змісту: «Опровержение. Уважаемые читатели! В выпусках еженедельной газеты «Суббота плюс» НОМЕР_1 опубликован ряд материалов, в том числе на правах рекламы, в которых содержалась недостоверная информация: в номере НОМЕР_1 под заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», в частности: «Среди самих разрушительных инициатив депутата ОСОБА_3 нужно особенно отметить две: - введение новых договоров на предоставление коммунальных услуг; - выделение 30 % доходов ПРЭЖО на покупку материалов»; в номере НОМЕР_1 под заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4», в частности: «...очередная инициатива депутата может принести вполне осязаемый вред. Речь идет о предложении ввести новые договора на услуги ЖКХ и обязательное выделение из бюджета ПРЭЖО 30 % на закупку материалов и комплектующих для ремонта». Как мы впоследствии выяснили, эти материалы основывались на нелепой и недостоверной информации, которую представили редакции заказщики этих публикаций». Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 2 063 грн 68 коп. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі директор ТОВ «Медіакомпанія Слово» - ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_4 порушують питання про скасування рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2012 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 5 грудня 2012 року та просить передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того що відповідачами поширена інформація про позивача, яка не відповідає дійсності, а тому порушені права позивача підлягають захисту.

Змінюючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції допущені порушення норм права.

З такими висновками судів погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Згідно зі ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду із позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно ч. 6 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в номері НОМЕР_1 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ІНФОРМАЦІЯ_3 в номері НОМЕР_2 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4», газетою «Субота плюс» було розміщено на правах реклами інформацію, яка є недостовірною та порочить честь, гідність та ділову репутацію Голови комісії з питань життєзабезпечення міста Запоріжжя - ОСОБА_3.

Так, у НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці НОМЕР_3 под заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» була розповсюджена така недостовірна інформація:

«Среди самих разрушительных инициатив депутата ОСОБА_3 нужно особенно отметить две: введение новых договоров на предоставление коммунальных услуг; выделение 30 % доходов ПРЭЖО на покупку материалов».

У НОМЕР_2 под заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4» була розповсюджена наступна недостовірна інформація:

«...очередная инициатива депутата может принести вполне осязаемый вред. Речь идет о предложении ввести новые договора на услуги ЖКХ и обязательное выделение из бюджета ПРЭЖО 30 % на закупку материалов и комплектующих для ремонта».

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Згідно із п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на необхідність розрізняти факти та оціночні судження і не врахував, що наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - неможливо.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Як роз'яснено у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і всебічно здійснювати своє особисте немайнове право.

Нормами закону - ст. 47 закону України «Про інформацію», ст. ст. 33, 34 Закону України «Про інформаційні агентства», ст. ст. 37, 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» передбачені підстави для відповідальності та звільнення від неї засобів масової інформації та інформаційних агентств за поширення недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо:

1) ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників);

2) вони містяться у відповіді на інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації, наданої відповідно до вимог Закону України «Про інформацію»;

3) вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об'єднань громадян;

4) вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього;

5) в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом.

Проте суди на зазначене уваги не звернули та визнали інформацію недостовірною та такою, що порочить і принижує честь, гідність та ділову репутацію, при цьому не визначилися, яка саме інформація та кого конкретно стосується, чим саме порочить честь і гідність позивача та не надали оцінки кожному вислову із вищезгаданих публікацій щодо того, чи стосується цей вислів позивачів, кого з них конкретно та чи завдає шкоди відповідним особистим майновим благам. Крім того, судами не з'ясовано джерело інформації, яка опублікована відповідачами.

Судами також не враховано, що рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Українська Прес-Група» проти України» від 29 березня 2005 року, суд визнав, що твердження журналіста, які містилися у статті, були оціночними судженнями, використаними в ході політичної риторики, і не підлягають доведенню. Публікації містили критику політиків, яка викладена жорсткою, полемічною, саркастичною мовою. Немає сумніву, що для позивачів вони були образливими і навіть шокуючими. Проте, обираючи свою професію, політики залишили себе відкритими для суворої критики і пильного нагляду; це той тягар, який політики мають прийняти в демократичному суспільстві.

Крім того відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення в цивільній справі» резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що

випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК. У ній, зокрема, має бути зазначено: конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Вказане також суперечить п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно з яким у судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднене.

Судами належним чином не перевірені рішення Запорізької міської ради шостого скликання десята сесія від 22 червня 2011 року, яким вирішено: продовжити дію тимчасового мораторію щодо підвищення тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій строком до 1 вересня 2011 року. Комунальним підприємствам «Виробниче ремонтно-експлуатаційним об'єднанням № 1-11, 13», «Ремонтно-експлуатаційне об'єднання по обслуговуванню гуртожитків» починаючи з 1 серпня 2011 року ввести окремий рахунок на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій: надсилати мешканцям житлового фонду комунальної форми власності рахунки за послуги з утримання будинків та прибудинкової території не пізніше 5-го числа наступного місяця, на звороті рахунків надавати наступну інформацію: перелік робіт з поточного ремонту проведених у звітному місяці та їх вартість; сумарну заборгованість мешканців будинку та номери квартир боржників. Встановити, що не менше 30% вартості складової тарифу на проведення поточного ремонту конструктивних елементів будинків в межах коштів, які сплатили мешканці за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території можуть бути використані виключно на придбання матеріалів та комплектуючих. Контроль за виконанням даного рішення покладеного на першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_10 та постійну депутатську комісію з питань життєзабезпечення міста (ОСОБА_3.). Судами не з'ясовано відношення позивача до цього рішення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що судами не встановлені та не перевірені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Медіакомпанія слово», ОСОБА_5, фізична особа підприємець ОСОБА_6, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2012 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 5 грудня 2012 року скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

П.О. Гвоздик

Судді:

О.І. Євтушенко В.І. Журавель І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко