КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа№ 5011-16/17504-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Агрикової О.В.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги б/н від 15.03.2013 року товариства з обмеженою відповідальністю «Елін ЛТД» на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2013 року

у справі № 5011-16/17504-2012 (суддя - Ярмак О. М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Незалежна Сервісна Компанія»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін ЛТД»

2. Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто»

про стягнення в порядку регресу суми 79 258, 89 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гирич О. В., представник за довіреністю б/н від 20.11.2012 року;

від відповідача 1: Родіна Т. М., представник за довіреністю б/н від 10.01.2012 року;

від відповідача 2: Дуля Ю. В., представник за довіреністю № 49-1-4/37-Ю від 20.12.2012 року;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Незалежна Сервісна Компанія» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Елін ЛТД» та публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» про стягнення в порядку регресу суми 79 258, 89 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2013 року по справі № 5011-16/17504-2012 позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Елін ЛТД» на користь публічного акціонерного товариства «Незалежна Сервісна Компанія» 54 258, 89 грн. відшкодування, 1 101, 83 грн. судового збору. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» на користь публічного акціонерного товариства «Незалежна Сервісна Компанія» 24 490, 00 грн. відшкодування, 497, 32 грн. судового збору. В частині стягнення з відповідача-2 суми 510 грн. (франшизи) відмовлено.

В обґрунтування позову позивач посилається на норми ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 993, 1191 ЦК України, які регламентують правовідносини сторін у разі виплати страхового відшкодування страхувальнику внаслідок настання страхового випадку.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, відповідач - 1, ТОВ фірма «Елін ЛТД» 16.02.2013 року, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2013 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Елін ЛТД» на користь публічного акціонерного товариства «Незалежна Сервісна Компанія» 54 258, 89 грн. відшкодування, та постановити в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Елін ЛТД».

04.03.2013 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Елін ЛТД» було повернуто на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Ухвалою від 22.03.2013 року Київський апеляційний господарський суд, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Елін ЛТД» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.04.2013 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Апелянт стверджує, що заявлена в позовній заяві сума становить не лише 57 000 грн., які складають вартість ремонту автомобіля, але й з платежу на погашення заборгованості Бражника Сергія Олеговича за кредитним договором у сумі 22 258, 89 грн., яку неправомірно включено до регресної вимоги.

Представник апелянта у судовому засіданні 15.04.2013 року підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить рішення господарського суду м. Києва залишити без змін, скаргу - без задоволення.

Представник відповідача-2, ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

17.09.2009року у місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: «Хонда», державний реєстраційний номер АА 9669 ЕР водій Бражник О.О.; «ВАЗ», державний реєстраційний номер АА 8256 АТ, яким керував Пупков О.В., перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Елін ЛТД»; «Шкода Октавія», державний реєстраційний номер 257 46 КА, водій Козлов В.Ю.; «КІА», державний реєстраційний номер АА 0199 ЕР, водій Осіповська М.О.; «Тойота», державний реєстраційний номер 909 68 ХА, водій Яськів А.С.

Згідно представленої в матеріалах справи довідки ВДАІ ГУ МВС України в місті Києві від 17.09.2009 року, автомобіль «Хонда», державний реєстраційний номер АА 9669 ЕР в результаті ДТП отримав механічні пошкодження.

Як вбачається з постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 14.10.2009 року по справі № 3-11707/09, громадянина Пупкова Олександра Валерійовича, який 17.09.2009 року керував автомобілем «ВАЗ», д. н. з. АА 8256 АТ визнаний винним у скоєнні ДТП, внаслідок чого його притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається з Висновку автотоварознавчого дослідження Центру правової допомоги «Правозахист» № 185 від 14.10.2009 року, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Хонда», державний номерний знак АА 9669 ЕР, в результаті його пошкодження внаслідок дорожньої - транспортної пригоди, без урахування втрати товарної вартості, складає 79 557, 89 грн.

27.11.2009 року власник автомобіля «ХОНДА» (страхувальник) Бражник С. О. звернувся до позивача - страховика за полісом (КАСКО) № 760983 від 14.11.2008 року із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просив страхове відшкодування в сумі 79 557,89 грн. перерахувати частково ПП «Єфіменко Д. Ю.» в сумі 57 000,00 грн. на виконання ремонтних робіт, а суму 22 258, 89 грн. перерахувати на погашення заборгованості по кредиту.

Предметом договору страхуванням є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у договорі. За умовами договору до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння транспортним засобом; протиправні дії третіх осіб щодо транспортного засобу; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

На підставі заяви страхувальника від 27.11.2009 року та страхового акту № 15529 від 02.12.2009 року, позивач виплатив страхове відшкодування у сумі 79 258, 89 грн., а саме 57 000, 00 грн. на рахунок ПП «Єфіменко Д. Ю.» та 22 258, 89 грн. на рахунок ПАТ КБ «Правекс - Банк» що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень (а. с. - 46).

Посилаючись на ст. ст. 22, 993 Цивільного кодексу України, 27 Закону України «Про страхування», позивач просить стягнути з відповідачів 79 258, 89 грн., збитків в регресному порядку, в тому числі з відповідача - 2 - 25 000, 00 грн. ( в межах ліміту цивільно-правової відповідальності) та з відповідача - 1 - 54 258, 89 грн. (суму не покритою полісом).

Місцевий господарський суд правомірно зазначив, що у відповідності до вимог ст. ст.1187, 1188 Цивільного кодексу України наземні транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право зворотної вимоги (регресу) - це вимога кредитора до боржника (особи, яка завдала шкоду) про повернення сплаченого за його вини відшкодування потерпілому.

За загальним правилом, на боржника за зворотною вимогою покладається обов'язок відшкодувати кредитору сплачений ним третій особі платіж у повному обсязі.

Регресна вимога носить похідний характер. Вона виникає тільки на основі виконання якогось іншого зобов'язання, що стосовно регресного може бути названо основним.

Похідний характер регресної вимоги, однак, не означає тотожності її характеру з тією вимогою, що обумовило її виникнення. За своїм характером ці вимоги можуть бути різними (хоча нерідко й збігаються), і в цьому сенсі, звичайно, можна говорити про відносну самостійність регресних зобов'язань.

Змістом регресної вимоги завжди є стягнення назад сплаченого, тим часом як основна вимога має своїм змістом у більшості випадків (якщо говорити не про деліктні зобов'язання) щось інше, а саме: сплату боргу, стягнення санкцій, збитків, тощо

В регресному зобов'язанні беруть участь дві сторони - кредитор (регредієнт) і боржник (регресант). Особливість кредитора полягає в тому, що він, перш ніж стати кредитором у регресному зобов'язанні, був боржником в іншому зобов'язанні, виконання якого і породило регресне зобов'язання.

Регресна вимога завжди спрямована на відшкодування втрат, понесених за рахунок або з вини іншої особи, а тому вона, по суті, є зобов'язанням по відшкодуванню шкоди й, отже, в більшості випадків є формою цивільно-правової відповідальності

Отже, об'єктом регресного зобов'язання є відшкодування, яке регресант зобов'язаний вчинити регредієнту.

Зміст регресного зобов'язання становлять права і обов'язки сторін. У регресному зобов'язанні регредієнту належить право на одержання відшкодування, регресант зобов'язаний вчинити дії по відшкодуванню, тобто змістом регресного зобов'язання є стягнення сплаченого.

Розмір регресної вимоги не може бути більше суми фактичного сплаченого кредиторові в основному зобов'язанні.

Вищевказане дає підставу дійти висновку, що регрес як за змістом, так і за своєю природою не є цілком самостійним інститутом цивільного права, а лише засобом перекладання збитків із платника на особу, відповідальну за ці збитки.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток в межах суми 79 557, 89 грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Вина Пупкова О. В., який керував транспортним засобом «ВАЗ» державний номерний знак АА 8256 АТ, встановлена у судовому порядку, підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.10.2009 року у справі № 3-11707/09.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ» державний номерний знак АА 8256 АТ ТОВ фірма «ЕЛІН ЛТД» застраховано за Полісом № ВВ/4412349 публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» (а. с. 98), з лімітом майнової відповідальності 25 500, 00 грн., франшиза - 510, 00 грн. (а. с. 98).

Згідно вимог ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування зменшується на суму франшизи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду визнає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що до стягнення в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної особи - ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» належить сума 24 490, 00 грн. (25000 грн. (з врахуванням позовних вимог) - 510 грн.(франшиза)).

Крім того, виплативши страхове відшкодування у розмірі 79 557, 89 грн., позивач в силу положень ст. ст. 993, 1166, 1172, 1194 ЦК України набув право регресного позову і до відповідача - 1-ТОВ фірма «Елін ЛТД», як власника джерела підвищеної небезпеки, з яким у трудових відносинах станом на час скоєння ДТП перебувала винна в ДТП особа - Пупков О.В. в сумі 54258,89 грн., що становить суму збитків не покритих полісом № ВВ/4412349.

Твердження апелянта, що в суму регресного відшкодування неправомірно включено 22 258, 89 грн. виплачених позивачем ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» в рахунок погашення заборгованості Бражника С.О. за кредитним договором, які не є збитками у розумінні ст. ст. 1191, 1192 ЦК України не відповідає обставинам справи та спростовуються представленими доказами.

Розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Хонда», державний номерний знак АА 9669 ЕР, в результаті ДТП в сумі 79 557, 89 грн. встановлено висновком автотоварознавчого дослідження Центру правової допомоги «Правозахист» № 185 від 14.10.2009 року (копія міститься в матеріалах справи).

Страховик (позивач у справі) за Полісом добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) ТЗН № 760983 виплатив страхове відшкодування страхувальнику в повному розмірі і виплата частини страхового відшкодування на вимогу страхувальника в сумі 22 258, 89 грн. ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» вигодонабувачу за договором відповідає вимогам ст. 3 Закону України «Про страхування», п. 8.1 розділу 8 додатку до Полісу добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) ТЗН № 760983, яким передбачено право страхувальника визначати фізичних або юридичних осіб (вигодо набувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку для отримання страхового відшкодування.

Такими особами страхувальник визначив ПП «Єфіменко Д. Ю.», як особу яка виконує ремонт автомобіля, на рахунок якої позивачем перераховано 57 000, 00 грн. ПАТ КБ «Правекс - Банк», як вигодонабувач, на рахунок якої позивачем перераховано 22 258, 89 грн.

Згідно представленої в матеріалах справи калькуляції на відновлювальний ремонт автомобіля включено ПДВ, що відповідає вимогам ст. ст.1-3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, № 168/97-ВР з послідуючими змінами та доповненнями, який був чинним на час складання калькуляції, висновку про вартість відновлювальних робіт, проведення ремонту та здійснення страхового відшкодування. Відтак, посилання апелянта на неправомірне застосування ПДВ при визначенні вартості відновлювального ремонтує необґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2013 року у справі № 5011-16/17504-2012 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу б/н від 15.03.2013 року товариства з обмеженою відповідальністю «Елін ЛТД» на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2013 року по справі № 5011-16/17504-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2013 року по справі № 5011-16/17504-2012 залишити без змін.

3. Справу № 5011-16/17504-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Агрикова О.В.

Остапенко О.М.