ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

___________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р.

Справа № 821/753/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Горшкова В.М.,

при секретарі: Кальченко-Буланова М.С.

за участю:

представника позивача - Сторчеус Р.О.

представника відповідача - Оржинської Е.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сандіка Аркадія Мотлевича - генерального директора ТДВ "Херсонський електромеханічний завод"

до Державної екологічної інспекції у Херсонській області про визнання нечинним та скасування припису,

встановив:

Генеральний директор товариства з додатковою відповідальністю "Херсонський електромеханічний завод" Сандік Аркадій Мотлевич (надалі - позивач, ТДВ "Херсонський електромеханічний завод") звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції в Херсонській області (надалі - відповідач), у якому просить визнати визнати нечинним та скасувати припис від 21.03.2012 року за № 04-9/533 від 21.03.2012 року в частині зобов'язання ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" отримати дозвіл на спеціальне користування надрами та виконувати умови дозволу на спеціальне водокористування, через його передчасність.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, в період з 27.02.2012 року по 07.03.2012 року, на підставі наказу від 27.02.2012 року за №125, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Херсонській області проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на очолюваному позивачем підприємстві ТДВ "Херсонський електромеханічний завод".

За наслідками планової перевірки складено акт від 29 лютого року - 07 березня 2012 року, в якому встановлено: у ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" відсутній дозвіл на користування надрами, що є порушенням п.2 ст. 44 Водного кодексу України, ст. 19,23 Кодексу України "Про надра", вода використовується у виробництві та не виконуються вимоги погоджуючи організацій.

Генеральний директор ТДВ "Херсонський електромеханічний завод", не погоджуючись з викладеним в акті перевірки, підписав його із запереченнями.

23 березня 2012 року позивач отримав поштою припис за № 04-9/533 від 21.03.2012 року, яким державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області вимагає від ТДВ "Херсонський електромеханічний завод", окрім іншого: отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) - до 18.06.2012 року (п. 2 ст. 44 Водного кодексу України ст. ст. 19, 23 Кодексу України "Про надра"), виконувати умови дозволу на спеціальне водокористування - з 16.03.2012 року (п. 2, 14 ст. 44 Водного кодексу України).

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки від 29 лютого - 07 березня 2012 року, вважає їх помилковими та безпідставними, а складений на його підставі припис від 21.03.2012 року № 04-9/533, в частині зобов'язання підприємства отримати спеціальний дозвіл на користування надрами та виконання умов дозволу спеціальне водокористування, повинен бути скасований.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити поклавшись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні та в своїх письмових запереченнях на позов просив суд відмовити задоволенні позову в повному обсязі, так як на його думку припис є законним та обґрунтованим, винесеним в межах наданих відповідачу повноважень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

В період з 27.02.2012 року по 07.03.2012 року, на підставі наказу від 27.02.2012 року за № 125, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Херсонській області проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на очолюваному позивачем підприємстві ТДВ "Херсонський електромеханічний завод".

За наслідками планової перевірки складено акт від 29 лютого 2012 року по 07 березня 2012 року, в якому встановлено: у ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" відсутній дозвіл на користування надрами, що є порушенням п.2 ст. 44 Водного кодексу України, ст. 19, 23 Кодексу України "Про надра", вода використовується у виробництві та не виконуються вимоги погоджуючих організацій.

Генеральний директор ТДВ "Херсонський електромеханічний завод", не погоджуючись з викладеним в акті перевірки, підписав його із запереченнями.

23 березня 2012 року позивач отримав поштою припис за № 04-9/533 від 21.03.2012 року, яким державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області вимагає від ТДВ "Херсонський електромеханічний завод", окрім іншого: отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) - до 18.06.2012 року (п. 2 ст. 44 Водного кодексу України ст. ст. 19, 23 Кодексу України "Про надра"), виконувати умови дозволу на спеціальне водокористування - з 16.03.2012 року (п. 2, 14 ст. 44 Водного кодексу України).

Суд вважає, вищевказаний припис такими що суперечать діючому законодавству з наступних підстав.

Відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19 грудня 2006 року за № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за №120/13387 "Про затвердження положення про Державну екологічну Інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі", державна екологічна інспекція в областях, є спеціальним підрозділом Мінприроди України. Повноваження Інспекції в областях поширюються на територію відповідної області.

Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Згідно п. 4 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19 грудня 2006 року за № 548 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за №120/13387, інспекція відповідно до покладених на неї завдань:

1) здійснює державний контроль за:

а) додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами;

б) додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами); виконанням вимог висновків державної екологічної експертизи у сфері використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, транскордонне переміщення об'єктів рослинного та тваринного світу;

в) забрудненням навколишнього природного середовища внаслідок викидів та скидів шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань показників складу та властивостей, у тому числі забруднюючих речовин, у межах галузі атестації на право виконання цих вимірювань;

г) додержанням вимог екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

А згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач у своєму приписі зобов'язує очолюване позивачем підприємство отримати дозвіл на спеціальне користування надрами, вказуючи в акті перевірки, що у ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" відсутній дозвіл на користування надрами, що є порушенням п.2 ст. 44 Водного кодексу України, ст. 19, 23 Кодексу України "Про надра".

В п. 4 оскаржуваного припису, відповідач вимагає від позивача отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) з терміном виконання до 18.06.2012 року на підставі ст.ст. 19, 23 Кодексу України "Про надра".

Згідно ст. 19 Кодексу України "Про надра" надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд зазначає, що статтею 21 Кодексу України "Про надра" передбачено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Статтею 23 Кодексу України "Про надра" також встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Продуктивність водозаборів підземних вод позивачем із артскважини №20-9, що знаходяться на земельній ділянці наданої ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" у користування згідно акту на право постійного користування серії ХС, зареєстрованому в Книзі записів за №4 від 22.03.1994 року (Херсонська область, Білозерський р-н, с. Чорнобаївка), не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовується виключно на власні потреби. Обсяги водокористування фіксуються засобом обліку лічильником СТВ-65 (повірений 16.01.2012 року).

Артскважина №20-479Д, що знаходяться на земельній ділянці наданої ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" у користуванні згідно Акту на право постійного користування серії ХС-ХІХ, зареєстрованому в Книзі записів за №72 від 17.02.1994 року (Херсонська область, м. Херсон, вул. Паровозна, 12) використовується виключно для відкачки вод з об'єкту. Згідно записів у журналі дренажна свердловина №20-479Д протягом 2011 року не використовувалась.

Судом встановлено, що очолюване позивачем підприємство щомісячно звітує за вказаними обсягами водозаборів з артскважин №20-9 та №20-479Д. Відповідно до щомісячних довідок загальний місячний обсяг по артсвердловинам складає min 190 м3 max 362 м3 за місяць, тобто від 39 м3 до110,55 м3 за добу.

Отже, судом в судовому засіданні встановлено, що позивач користується-підземними водами в тому обсязі, який не породжує у нього обов'язку отримувати будь-які спеціальні дозволи на користування надрами.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач при складанні акту перевірки дійшов помилкового висновку щодо по рушення позивачем природоохоронного законодавства, а саме ст.ст. 19, 23 Кодексу України "Про надра". А тому вимога відповідача, яка міститься в пункті 4 припису № 04-9/533 від 21.03.2012 року, щодо отримання ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) - є безпідставною та неправомірною.

Окрім того, і самим відповідачем не було заперечено проти порушень ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" вимог ст. 23 Кодексу України "Про надра". Оскільки в жодному документі складеному відповідачем під час перевірки не зазначено про порушення вищезазначених вимог та обмежень, встановлених статтею 23 Кодексу України "Про надра".

На законодавчому рівні використання таких природних ресурсів як підземні води регулюються Водним кодексом України та Кодексом України про надра. І у зв'язку з чим передбачено отримання двох різних дозволів дозволу на спеціальне водокористування (відповідно до Водного кодексу України) та спеціального дозволу на користування надрами (відповідно до Кодексу України про надра).

З урахуванням того, що ст. 3 Кодексу України про надра встановлено, що водні відносини регулюються відповідним законодавством України, то основним (спеціальним) законодавчим актом, що закріплює правовий режим користування підземними водами, є Водний кодекс України.

Отже, водокористування відбувалося на підставі дозволу на спеціальне водокористування № Укр 7107-ХРС від 07 вересня 2011 року, виданого Державним управлінням охорони навколишнього середовища в Херсонській області, терміном дії до 01 липня 2014 року. Згідно вищевказаного дозволу ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" було дозволено спеціальне водокористування у господарчо-побутових та виробничих потребах без застережень про необхідність отримання додаткових спеціальних дозволів на водокористування. Отже, вищевикладене свідчить про законність водокористування з свердловини №20-9 ТДВ "Херсонський електромеханічний завод". А законність експлуатації у свою чергу свідчить про відсутність порушень з боку товариства та його керівника.

У дозволі на спеціальне водокористування не зазначалось, що підприємство зобов'язане оформити спеціальний дозвіл (ліцензію) на право користування надрами (підземними водами).

Відповідно до положень Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування це документ, який засвідчує право певного суб'єкта господарювання на користування водними ресурсами (у тому числі і тих, що відносяться до корисних).

Чинним законодавством України не передбачено, що лише за умови наявності дозволу на спеціальне водокористування і спеціального дозволу користування надрами суб'єкт господарювання набуває право на користування водними ресурсами. Тобто підприємство користується водою відповідно до наданого дозволу на спеціальне водокористування, а згідно із ст. 55 Водного кодексу України відсутність спеціального дозволу на користування надрами не є підставою для припинення спеціального водокористування.

Посилання відповідача на ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра є безпідставним, оскільки вказаними нормами регулюється порядок про надання надр у користування для видобування. Однак позивач вже користується надрами на підставі вищевказаного дозволу на спеціальне водокористування.

Пунктом 4 Припису до акту перевірки Державної екологічної інспекції в Херсонській області зобов'язано ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" отримати спеціальний дозвіл на право користування надрами (підземними водами) в строк до 18.06.2012 року.

Однак, суд зазначає, що чинним законодавством України не встановлені строки отримання спеціальних дозволів у разі зміни законодавства і не передбачено обов'язкового зупинення водокористування у зв'язку з необхідністю отримання спеціального дозволу.

17.06.2009 року Постановою Кабінету Міністрів України № 608 було затверджено новий "Порядок надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами". Після чого, ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" звернувся щодо погодження заяви та документів на отримання спецдозволів до Державної геологічної служби (вих. №29/08-45 від 19.01.2009 року).

Судом встановлено, що:

1) чинним законодавством України не встановлені строки отримання спеціальних дозволів у разі, якщо суб'єкт господарювання вже здійснює користування артезіанськими свердловинами на підставі дозволу на спеціальне водокористування;

2) чинним законодавством, у тому числі Водним кодексом України та Кодексом України про надра, не передбачено обов'язкового зупинення водокористування у зв'язку з необхідністю отримання спеціального дозволу на користування надрами;

3) вимоги відповідача отримати спеціальний дозвіл на користування надрами відповідно до ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра є безпідставними, оскільки вказаними нормами регулюється порядок про надання надр у користування для видобування, однак ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" вже користується надрами на підставі Дозволу на спеціальне водокористування, тобто здійснює свою діяльність в рамках правового поля.

Отже, дозвіл на спеціальне водокористування надає позивачу право на законних підставах користуватись артезіанськими свердловинами. Не встановлені строки отримання спеціальних дозволів у разі зміни законодавства і не передбачено обов'язкового зупинення водокористування у зв'язку з необхідністю отримання спеціального дозволу.

Таким чином, доводи відповідача суперечать наявним у справі доказам, встановленим обставинам справи та спростовуються чинним законодавством України.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Як в позовній заяві, так і в поясненнях, даних в судовому засіданні, представником позивача були надані заперечення щодо правомірності припису в частині п. 4 № 04-9/533 від 21.03.2012 року - "отримати спеціальний дозвіл на користування надрами ".

Таким чином, судом, відповідно до ст. 2 КАС України, перевіряється, чи прийнята (вчинена) така вимога пункту 4 припису № 04-9/533 від 21.03.2012 року, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування, крім іншого, видобування корисних копалин і водних рослин.

Статтею 6 Кодексу України про надра визначено, що корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення", підземні води (мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові), питні (для централізованого водопостачання, для нецентралізованого водопостачання), промислові, технічні, теплоенергетичні, поверхневі води) відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення.

Відповідно до ст. 11 Кодексу України про надра, державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

Статтею 16 Кодексу України про надра визначено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 615 (в редакції, що діяла на момент проведення перевірки) затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, що регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.

Дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами.

Відповідно до п. 2 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, дозволи надаються Держгеонадрами, про що видається наказ (п. 25).

Згідно п. 5 вказаного Порядку, дозволи надаються на такі види користування надрами:

- геологічне вивчення родовищ корисних копалин;

- геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

- видобування корисних копалин;

- геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ);

- будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

- створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо);

- виконання робіт (провадження діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції.

Відповідно до п. 12 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, дозвіл надається надрокористувачеві, а робочий примірник дозволу разом з відповідними документами зберігається в Держгеонадрах.

Однак, досліджуючи компетенцію ДЕІ у Херсонській області щодо видачі п. 4 оскаржуваного припису в частині зобов'язання отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, суд звертає увагу на таке.

Основні завдання та повноваження Державної служби геології та надр України (Держгеонадра України) визначені в Положенні про Державну службу геології та надр України, затвердженому Указом Президента України від 06.04.2011 року № 391/2011 .

Так, згідно п. 1 вказаного Положення, Держгеонадра України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до п. 3 вказаного Положення, основними завданнями Держгеонадр України є внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр та реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань, крім іншого:

- здійснює державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин;

- веде державний баланс запасів корисних копалин;

- видає у встановленому порядку спеціальні дозволи, в тому числі і на видобування корисних копалин;

- зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію;

- здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує термін дії спеціальних дозволів на користування надрами;

- здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України, у тому числі дотриманням нормативів, стандартів та інших вимог щодо геологічного вивчення і використання надр, умов спеціальних дозволів на користування надрами та угод про умови користування надрами, наявністю спеціальних дозволів на користування надрами і виконання передбачених ними умов;

- у межах своїх повноважень розглядає справи про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення; проводить перевірки, за результатами яких складає акти, видає приписи щодо усунення фактів порушень вимог нормативно-правових актів.

Відповідно до п.п 5-7 п. 6 Положення про Державну службу геології та надр України, Держгеонадра України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку також припиняти всі види робіт із геологічного вивчення та використання надр, що проводяться з порушенням стандартів та правил і можуть спричинити псування родовищ, суттєве зниження ефективності робіт або призвести до значних збитків; зупиняти діяльність підприємств, установ та організацій, що здійснюють геологічне вивчення та використання надр без спеціальних дозволів та ліцензій або з порушенням умов, передбачених цими дозволами чи ліцензіями; давати керівникам підприємств, установ та організацій обов'язкові до виконання вказівки (приписи) щодо усунення виявлених порушень законодавства під час проведення робіт із геологічного вивчення та використання надр.

Держгеонадра України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на декілька областей), які є структурними підрозділами апарату Держгеонадр України (п. 7).

З аналізу наведеного вбачається, що виключно Держгеонадра України здійснює владні (управлінські) функції в сфері користування надрами.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.

Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно п.4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань:

- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про використання та охорону земель, законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, законодавства про охорону атмосферного повітря, законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, законодавства щодо охорони, утримання і використання зелених насаджень, законодавства про використання, охорону і відтворення рослинного світу, законодавства про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу, законодавства щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними, законодавства під час ведення мисливського господарства та полювання, законодавства про збереження об'єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження й використання екологічної мережі, законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, законодавства про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів, законодавства у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію, законодавства щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій зі шкідливими речовинами та сумішами, законодавства про поводження з відходами, законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов, Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори CITES у пунктах пропуску через державний кордон України та в зоні діяльності митниць призначення та відправлення, складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом, подає Міністрові пропозиції щодо видачі, зупинення дії чи анулювання в установленому законодавством порядку дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів, поводження з небезпечними хімічними речовинами, транскордонне переміщення об'єктів рослинного і тваринного світу, в тому числі водних живих ресурсів, а також установлення нормативів допустимих рівнів шкідливого впливу на стан навколишнього природного середовища, надає центральним органам виконавчої влади, їх територіальним органам, місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування приписи щодо зупинення дії чи анулювання в установленому законодавством порядку дозволів, ліцензій, сертифікатів, висновків, рішень, лімітів, квот, погоджень, свідоцтв на спеціальне використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів, поводження з небезпечними хімічними речовинами, транскордонне переміщення об'єктів рослинного і тваринного світу, в тому числі водних живих ресурсів, ліцензій на проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, а також щодо встановлення нормативів допустимих рівнів шкідливого впливу на стан навколишнього природного середовища тощо.

Таким чином, з аналізу вищенаведеного, а також змісту п. 28 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, згідно якого контроль та нагляд за дотриманням умов дозволу здійснюють у межах своїх повноважень Держгеонадра, Держекоінспекція, Держгірпромнагляд, Міненерговугілля, МОЗ, ДПС, а також органи місцевого самоврядування, вбачається, що Державна екологічна інспекція не уповноважена перевіряти наявність спеціальних дозволів на користування надрами. До її повноважень входить лише контроль та нагляд за дотриманням умов вже отриманих дозволів.

Відтак, Державна екологічна інспекція у Херсонській області, здійснюючи контроль за наявністю спеціального дозволу на користування надрами у ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" діяла поза межами владних повноважень.

А, отже, п. 4 припису № 04-9/533 від 21.03.2012 року щодо зобов'язання позивача отримати спеціальний дозвіл на користування надрами видано неправомірно.

З приводу вимоги відповідача до ТДВ "Херсонський електромеханічний завод", викладеній у п. 5 припису № 04-9/533 від 21.03.2012 року - виконувати умови дозволу на спеціальне водокористування; суд зазначає, що відповідачем у судовому засіданні не доведено невиконання позивачем п. 12 Висновку від 09.08.2011 року № 233, виданого ПУГГЕ Причорноморської ДРГП, отже строків на отримання спеціального дозволу у Висновку не зазначено. Вищенаведене свідчить необґрунтованість висновку відповідача щодо невиконання ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" умов дозволу на спеціальне водокористування № Укр 7107-ХРС від 07 вересня 2011 року, отже умови викладені у п. 12 Висновку не містять строків у які ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" зобов'язаний отримати спеціальний дозвіл.

Окрім того у п.12.1 Висновку від 09.08.2011 року № 233, виданого Південно-Українською гідрогеологічною експедицією чітко встановлені наслідки невиконання умов погодження, котрі полягають у припиненні ПУГГЕ Причорноморської ДРГП водокористування ТДВ "Херсонський електромеханічний завод". На момент розгляду справи у суді ПУГГЕ Причорноморської ДРГП не припинило спец водокористування, отже не заперечує проти законності експлуатації артсвердловин.

Таким чином, порушення діючого законодавства з боку позивача відсутні, а припис в частині отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) - до 18.06.2012 року (п. 2 ст. 44 Водного кодексу України ст. ст. 19, 23 Кодексу України "Про надра") та виконання умови дозволу на спеціальне водокористування - з 16.03.2012 року (п. 2, 14 ст. 44 Водного кодексу України), є протиправним та безпідставним, а тому підлягає скасуванню.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання нечинним та скасування припису від 21.03.2012 року за № 04-9/533 в частині зобов'язання товариства з додатковою відповідальністю "Херсонський електромеханічний завод" отримати дозвіл на спеціальне користування надрами та виконання умови дозволу на спеціальне водокористування, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 КАС України,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним та скасувати припис від 21.03.2012 року за № 04-9/533 в частині зобов'язання товариства з додатковою відповідальністю "Херсонський електромеханічний завод" отримати дозвіл на спеціальне користування надрами та виконання умови дозволу на спеціальне водокористування.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 квітня 2013 р.

Суддя Горшков В.М.

кат. 7.1