ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2013 р. м. Київ К/9991/68300/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Бовкун В.В.

представників відповідача Обазим А.І., Ястремського В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012

у справі № 2а-6040/12/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Аеробуд»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Аеробуд»(далі по тексту -позивач, ПАТ «Аеробуд») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПА) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2011 №0003112350, №0003122350, №0003102350, від 27.01.2011 №0000172350, №0000182350.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасованим податкові повідомлення-рішення від 27.01.2011 №0000182350, №0000172350, від 17.11.2011 №0003102350 в частині визначення податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 1972750,00 грн. за основним платежем та 131522,00 за штрафними санкціями.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 02.11.2011 №330/23-50/21598792.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п. 14.1.206, п. 141.1, п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 148394,00 грн. за 2 кв. 2011 року та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 кв. 2011 року на суму 183395334,00 грн. та винесені податкові повідомлення-рішення: №0003112350 від 17.11.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на 148394,00 грн. за основним платежем та на 1,00 грн. за штрафними санкціями та №0003122350 від 17.11.2011, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 183395334,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Також, в акті зазначено порушення позивачем п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1, п. 4.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 185.1, 188.1, 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 2264875,00 грн., у т.ч. за липень 2010 року на суму 29926,00 грн., за серпень 2010 року на суму 35656,00 грн., за вересень 2010 року на суму 55116,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 91194,00 грн., за листопад 2010 року на суму 606316,00 грн., за квітень 2011 року на суму 1446667,00 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення №0003102350 від 17.11.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на суму 2264875,00 грн. за основним платежем та на 204553,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками досудового оскарження, рішенням ДПА у м. Києві від 23.01.2012 №650/10/25-214 скасовані податкові повідомлення-рішення: №0003112350 від 17.11.2011 та №0003122350 від 17.11.2011 (з податку на прибуток) в частині застосування штрафних санкцій. Замість податкових повідомлень-рішень №0003112350 від 17.11.2011 та №0003122350 від 17.11.2011 (з податку на прибуток), прийнято нові податкові повідомлення-рішення - №0000182350 від 27.01.2011, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 183395334,00 грн. та №0000172350 від 27.01.2011, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на 148394,00 грн. за основним платежем.

Судами першої та апеляційної інстанції, на думку колегії суддів, правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення №0000182350 від 27.01.2011 та №0000172350 від 27.01.2011 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток позивачу.

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України. До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно по положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Аеробуд»та філією «Розрахунковий центр»ПАТ КБ «Приватбанк»укладено наступні кредитні договори:

- №06/04 від 01.11.2006 про надання кредитної лінії з лімітом 38000000,00 грн. Процентна ставка за користування кредитом - 12%, а у разі порушення Позичальником умов погашення кредиту - 48%. Дата повернення кредиту -01.11.2011. Згідно додаткової угоди №5 від 11.03.2008 встановлено ліміт кредитної лінії в розмірі 133580000,00 грн. та 158580000,00 грн. - згідно додаткової угоди №8 від 27.06.2008. Згідно додаткової угоди від 05.04.2011 встановлено, що дата повернення кредиту є 05.04.2011. Станом на 01.07.2010 (дата початку періоду, що перевірявся) непогашена сума кредиту по кредитному договору №06/04 від 01.11.2006 становить 77092343,51 грн.

- №06/05 від 01.11.2006 про надання кредитної лінії з лімітом 13887500,00 грн. Процентна ставка за користування кредитом - 12%, а у разі порушення Позичальником умов погашення кредиту - 48%. Дата повернення кредиту -01.11.2011. Зазначені вище ставки змінювались відповідно на 14% та 56% згідно додаткової угоди від 05.05.2008. Згідно з додатковою угодою від 01.07.2010 у ставки змінені на 12% та 48% відповідно. Згідно додаткової угоди від 05.04.2011 встановлено, що датою повернення кредиту є 05.04.2011.

- №06/06 від 01.11.2006 про надання кредитної лінії з лімітом 14680000,00 грн. Процентна ставка за користування кредитом - 12%, а у разі порушення Позичальником умов погашення кредиту - 48%. Дата повернення кредиту -01.11.2011. Згідно додаткової угоди №5 від 09.01.2008 встановлено ліміт кредитної лінії в розмірі 43234302,00 грн. Згідно додаткової угоди від 05.05.2008 ставки змінено відповідно на 14% та 56%. Згідно додаткової угоди 01.07.2010 розмір ставок змінено на 12% та 48%. Згідно додаткової угоди від 05.04.2011 встановлено, що датою повернення кредиту є 05.04.2011. Станом на 01.07.2010 непогашена сума кредиту по кредитному договору №06/06 від 01.11.2006 становить 43223223,32 грн.

В усіх договорах та додаткових угодах обумовлено, що кредит надається на цілі фінансування поточної діяльності підприємства. Згідно банківських виписок позивачем перераховано до 05.04.2011 на рахунки Банку проценти на загальну суму 144441156,13 грн.

На думку колегії суддів позиція відповідача, що вищезазначені суми коштів (проценти), виплачені позивачем на користь Банку, не підпадають під визначення процентів згідно з нормами пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, оскільки проценти розраховуються без врахування основної суми заборгованості за кредитом, спростовується доказами наявними в матеріалах справи та не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а є власним трактуванням відповідачем умов кредитних договорів та формули розрахунку відсотків.

Так, судами попередніх інстанцій, під час розгляду справи встановлено, що відповідно до умов наведених вище додаткових угод від 16 травня 2008 року для розрахунку процентів застосовується історія кредитного договору, починаючи з дати укладання такої додаткової угоди, тобто з 16.05.2008 до повного погашення заборгованості по кредитному договору, тобто по 05.04.2011, що відповідає умовам п. 4.10 договору (в редакції додаткової угоди від 16.05.2008), яким визначено, що розрахунок процентів за користування кредитом проводиться з дати списання коштів з позикового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів по поточну дату сплати процентів. Розрахунок процентів провадиться до повного погашення заборгованості по кредитному договору та умовам п. 4.11 договору (в редакції додаткової угоди від 16.05.2008) - нарахування процентів здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються згідно з п. 4.1. День повернення кредиту у інтервал часу нарахування процентів не враховується. Згідно з п. 4.2 договору у редакції додаткової угоди, проценти сплачуються з дати списання коштів з позикового рахунку до дати повернення кредиту. Згідно з п. 4.4 сплата процентів проводиться у дату сплати процентів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що нараховані та сплачені 05.04.2011 проценти відповідають визначенню, наведеному у пп. 14.1.206 п. 14,1 ст. 14 Податкового кодексу України та умовам їх врахування у складі валових витрат, визначеним п. 141.1 ст. 141 ст. 14 Податкового кодексу України, а відтак позивач правомірно відніс суми нарахованих та сплачених процентів до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року.

Стосовно правомірності включення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року на загальну суму 39599370,00 грн., у т.ч. за 2 кв. 2011 року на зазначену суму, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 01.04.2011 норм Закону України від 28.12.1994 N334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 6.1 ст. 6 даного Закону визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням п. 22.4 ст. 22 Закону.

Згідно п. 22.4 ст. 22 Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Отже, у 2011 році встановлені п. 22.4 ст. 22 Закону обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Включення від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року до витрат другого, а не першого кварталу звітного податкового року становить особливість застосування у 2011 році норми п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України.

За загальним правилом, установленим нормою п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, у разі якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції, з урахуванням позиції Вищого адміністративного суду України викладеної в листі від 13.09.2012 N2019/12/13-12, дійшли вірного висновку, що до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка відповідно, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

Щодо порушення позивачем пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон N168/97-ВР), п. п. 185.1, 188.1, 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України , а саме включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 2264875,00 грн. грн. з вартості основних засобів, які не використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону N168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Стосовно правил формування податкового кредиту з ПДВ починаючи з 1 кварталу 2011 року, то порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Крім того, судами вірно зроблені висновки щодо реальності здійснення господарської операції відповідача, на підставі якої ним були сформовані дані податкового обліку. При цьому судами надано належну правову оцінку первинним документам, які підтверджують виконання сторонами договору поставки, а отже і правомірність включення сум податку на додану вартість за даною операцією до податкового кредиту відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 198 Податкового кодексу України.

Також, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій правомірно залишили в силі податкове повідомлення-рішення №0003102350 від 17.11.2011 в частині визначення податкових зобов'язань у розмірі 292125,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 73031,00 грн.

Відповідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація платником ПДВ діє до дати її анулювання.

Таким чином, оскільки реєстрація ТОВ «Зеррінгер»платника ПДВ анульована 13.07.2010 видача цією особою після цієї дати податкових накладних не має правового значення для цілей формування позивачем на їх підставі податкового кредиту. Отже, правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих цим контрагентом в період з 14.07.2010 по 18.11.2010.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

О.І. Степашко

Судді

(підпис)

С.Е. Острович

(підпис)

М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова